О. М. Непомнящийд. держ. упр., професор, заслужений будівельник України, президент Громадської спілки «Міждержавна гільдія інженерів-консультантів», професор кафедри публічного адміністрування, Міжрегіональна Академія управління персоналомО. А. Марушевад. держ. упр., доцент, професор кафедри публічного адміністрування, Міжрегіональна Академія управління персоналом

ІННОВАЦІЙНІ РЕСУРСОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В УКРАЇНІ

O. NepomnyashchyyDoctor of Sciences in Public Administration, Professor, Merited Builder of Ukraine, President of Interstate Consultants Engineers Guild, Professor of the Department of Public Administration, Interregional Academy of Personnel ManagementO. MarushevaDoctor of Sciences in Public Administration, Associate Professor, Professor of the Department of Public Administration, Interregional Academy of Personnel Management

INNOVATIVE RESOURCE-SAVING TECHNOLOGIES IN UKRAINE

Запровадження ресурсозберігаючих технологій в Україні – потреба та вимога часу. Інновації – шлях до нарощування обсягів виробництва. Сталий розвиток технологій – одна із умов підвищення економічного добробуту в Україні. Застаріла техніка, енергоємні способи господарювання гальмують інновації.
Дилема полягає у високому природному ресурсному потенціалі, що є притаманним для системи виробництва України, та низькому матеріально-технічному забезпеченні. Вміла політика щодо новаторських та інноваційних рішень дозволяє швидко запроваджувати нововведення, робить їх ефективними та конкурентоздатними.
Водночас, досвід країн-членів Європейського Союзу дозволяє аналізувати тенденції розвитку світового господарства з метою їх імплементації в Україні. Один із таких напрямів – трансформаційний перехід до інноваційної моделі розвитку.
Окрім того, сьогодні вітчизняні виробники, як правило, не використовують інноваційні технології в процесі створення продукції. Відповідно до практико-теоретичних положень будь-яка матеріально-прибуткова діяльність повинна відбуватися в першу чергу, для злагодженого функціонування фінансово-економічного сегмента ринку.
Відмічено, що враховуючи наявний інноваційно-новаторський потенціал у сфері ресурсозбереження, концептуальні тенденції розвитку даної сфери в Україні необхідно передбачати цільове регулювання ресурсозбереження; формувати завдання, форми та методи реалізації ресурсозберігаючих акцій; визначати інноваційну діяльність мірилом розвитку підприємництва; моделювати та оптимізувати інноваційну діяльність на підприємствах України; планувати інновації та визначення економічних активів (показників) задля реалізації конкретного проєкту.
Зазначено, що впровадження ресурсозберігаючих технології є для України нагальним питанням, адже усі компанії (або їх переважна більшість) функціонують на засадах витратності, а не економії ресурсів. Дилема полягає у тому, що методи управління інноваціями та управлінські рішення позбавлені точковості та галузевості. Саме баланс організаційно-розпорядчих, економіко-соціальних та концептуально-виробничих ідеалів ресурсозбереження дозволяє компанії функціонувати в умовах конкурентного зростання, фінансової невизначеності та ринкової нестабільності.[||]Adopting resource-saving technologies in Ukraine is a necessity and imperative of our time. Innovation is the way to increase production volumes. Sustainable technology development is one of the conditions for improving economic well-being in Ukraine. Outdated equipment and energy-intensive management methods hinder innovation.
The dilemma lies in the high natural resource potential, which is inherent for the production system of Ukraine, and low material and technical support. An efficient policy of innovative solutions allows to quickly introduce innovations, makes them effective and competitive.
However, the EU member states experience allows to analyze world economy trends in order to implement them in Ukraine. Transformational transition to an innovative development model is one of these areas.
In addition, today domestic manufacturers, as a rule, do not use innovative technologies in the process of creating products. According to practical and theoretical provisions, any material and profitable activity should be aimed at smooth functioning of the financial and economic segment of the market.
It is noted that taking into account the available innovative and innovative potential in the field of resource conservation, conceptual trends in the development of this area in Ukraine it is necessary to provide targeted regulation of resource conservation; to form tasks, forms and methods of realization of resource-saving actions; to define innovative activity as a measure of entrepreneurship development; model and optimize innovation activities at Ukrainian enterprises; plan innovations and definition of economic assets (indicators) for the implementation of a specific project.
It is noted that the introduction of resource-saving technologies is an urgent issue for Ukraine, as all companies (or the vast majority of them) operate on the basis of cost, not resource savings. The dilemma is that innovation management methods and management decisions are devoid of punctuality and industry. It is the balance of organizational and administrative, economic, social and conceptual and production ideals of resource conservation that allows the company to operate in conditions of competitive growth, financial uncertainty and market instability.

З. В. Гбурд. держ. упр., професор, професор кафедри управління охороноюздоров’я та публічного адміністрування , Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ SIRI В СИСТЕМІ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Z. HburDoctor of Sciences in Public Administration, Full Professor, Professor of the Department of Healthcare Management and Public Administration,Shupyk National Healthcare University of Ukraine, Kyiv, Ukraine

THE MAIN DIRECTIONS OF USING SIRI IN THE DEFENSE SYSTEM OF UKRAINE

Стаття присвячена визначенню основних напрямів використання голосового асистента Siri від розробника Apple у системі оборони України. Мета статті - визначення основних потенційних напрямів використання асистентів, програмних комплексів та застосунків такого типу у системі оборони. Раніше Siri була доступна лише на iPhone. Однак зараз вона знайшла застосування практично в кожному гаджеті компанії Apple. У порівнянні з багатьма іншими голосовими асистентами, Siri не має можливості спілкуватися, використовуючи повідомлення, однак в цьому і немає необхідності. Технологія голосового набору розпізнає текст з високою ефективністю, вона дозволяє пришвидшувати пошук, запити та запис необхідних даних у 5 разів швидше. Головна властивість розробки - прискорення реакції, що і є основною перевагою помічника, який можна застосовувати у військовій діяльності.
Для досягнення мети було проведено аналіз поточного стану і досвіду використання штучного інтелекту та голосових асистентів у оборонних комплексах Росії та США. Зокрема в США системи штучного інтелекту використовуються для автоматизації польотів в межах розроблених систем автоматизації систем оборони. Разом з тим у Росії запущена програма з розроблення голосового асистенту, який створюються за аналогією Siri для того, щоб забезпечити службовцям можливість максимального зосередження на об'єкті без переключення уваги та звернення до портативного комп'ютера, який буде присутній в екіпіровці солдата майбутнього.
За результатами дослідження встановлено, що в основі голосового асистента Siri (і будь-якого іншого голосового асистента) лежать функції автоматизованого набору текстів, системного аналізу, теорії прийняття рішень та теорії управління. Всі ці функції об'єднуються в єдину систему за допомогою штучного інтелекту. Основними напрямами використання таких систем є: пришвидшення комунікативних процесів, швидке інформування, можливість групового прийняття рішення, отримання оперативних даних про об'єкти дослідження, їх географічне розміщення, можливі напрями найшвидшого доступу до них, передача інформації про стан здоров'я, потреби у забезпеченні медикаментами, боєприпасами, іншими засобами.[||]The article is devoted to defining the main directions of using Siri voice assistant from the developer Apple in the defense system of Ukraine. The purpose of the article is to determine the main potential areas of use of assistants, software packages and applications of this type in the defense system. Previously, Siri was only available on the iPhone. However, now it is used in almost every Apple gadget. Compared to many other voice assistants, Siri does not have the ability to communicate using messages, but this is not necessary. Voice dialing technology recognizes text with high efficiency, it allows you to speed up the search, query and recording of the required data 5 times faster. The main feature of the development is the acceleration of the reaction, which is the main advantage of the assistant, which can be used in military activities.To achieve this goal, an analysis of the current state and experience of the use of artificial intelligence and voice assistants in the defense systems of Russia and the United States was conducted. In particular, in the United States, artificial intelligence systems are used to automate flights within the developed systems of automation of defense systems. At the same time, Russia has launched a program to develop a voice assistant, which is created by analogy with Siri in order to allow employees to focus on the object without switching attention and access to a laptop computer, which will be present in the equipment of the soldier of the future.
The study found that Siri voice assistant (and any other voice assistant) is based on the functions of automated typing, systems analysis, decision theory, and control theory. All these functions are combined into a single system using artificial intelligence. The main areas of use of such systems are: acceleration of communication processes, rapid information, the possibility of group decision-making, obtaining operational data on research objects, their geographical location, possible areas of the fastest access to them, the transfer of health information, needs.

О. В. Акілінак. е. н., доцент, доцент кафедри управління, Київський університет імені Бориса ГрінченкаА. Г. Панченкок. держ. упр., доцент, доцент кафедри управління,Київський університет імені Бориса Грінченка

АКТУАЛІТЕТИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

O. AkilinaPhD in Economics, Associate Professor of the Department of Management,Borys Grinchenko Kyiv UniversityА. PanchenkoPhD in Public Administration, Associate Professor of the Department of Management, Borys Grinchenko Kyiv University

RELEVANCE OF REGIONAL POLICY IN UKRAINE

У статті розглянуто теоретичні і практичні проблеми формування регіональної політики в Україні. Досліджено правове регулювання питань формування державної регіональної політики. Сформульовано її основні завдання та пріоритети. Виявлено, що основним стратегічним пріоритетом регіональної політики України повинно бути формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку задля забезпечення конкурентоспроможності регіонів. Також проаналізовано найкращі світові практики щодо регіонального розвитку. В тій чи іншій мірі зарубіжний досвід регулювання регіонального розвитку може бути застосований в Україні. При цьому для нас особливо цікавим може бути досвід розвитку регіонів з депресивною економікою. Найбільш адаптованим для використання Україною вважаємо досвід Польщі. Досвід зарубіжних країн наочно демонструє необхідність державного регулювання регіонального розвитку, яке сприяє посиленню економічної та соціальної єдності держави.[||]The article considers theoretical and practical problems of regional policy formation in Ukraine. The main study concentrates on the legal regulation of the issues of state regional policy formation. There were formulated its main tasks and priorities. It was revealed that the main strategic priority of the regional policy of Ukraine should be the formation of innovation and investment model of development to ensure the competitiveness of the regions. Regional policy should cover three aspects: the external aspect, considering which the central authorities must pay attention to the interregional proportions of development; intra-regional, which includes the actions of local authorities mainly at their own expense and under their own responsibility; reformist, which is to strengthen the role of the regional level in the territorial organization of the state in the implementation of decentralization reform. The essence and directions of regional policy directly depend on the level of economic development of the state and the specifics of its socio-economic problems. The best world practices on regional development were also analyzed. In each country there are elements of state regulation of regional development. Regional policy can be active, institutionally isolated, equipped with specialized tools, etc. Or it may be inconspicuous, weakly stand out among other areas of state activity. To some extent, foreign experience in regulating regional development can be applied in Ukraine. Herewith, the experience of development of regions with depressed economies may be especially interesting for us. We consider the experience of Poland to be the most adapted for use in Ukraine. Regulation of the spatial organization of the economy is becoming one of the most important functions of the state, as the development of regional socio-economic systems in modern conditions cannot be carried out based only on the mechanisms of market self-regulation. Based on world experience, it can be stated that the policy of non-interference leads to regional problems and violation of the integrity of the national economy and society.

Я. І. Арабчукк. філос. н., доцент, доцент кафедри публічного управління та адміністрування,Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ – ЗАПОРУКА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ(ПФУ ВІД РЕСПЕКТУ ДО ПАНАХИДИ)

Ya. ArabchukPhD in Philosophy, Associate Professor of the Department of Public Administration and Management, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas

FINANCIAL STABILITY IS A KEY TO SOCIAL POLICY(PFC FROM RESPECT TO MEMORIAL SERVICE)

У статті розкрито еволюцію й сучасний стан пенсійного забезпечення в Україні її успіхи та провали. Розглянуто й проаналізовано існуючі системи пенсійного забезпечення в розвинених країнах і в країнах з перехідною економікою. Досліджено можливості функціонування усіх трьох рівнів пенсійної системи України. Проведено аналіз фінансового стану Пенсійного фонду України та на окремому регіональному рівні. Визначено причини та наслідки кризи в пенсійному забезпеченні України й запропоновано рекомендації щодо удосконалення інституціонального та фінансово економічного механізмів державного управління розвитком пенсійної системи України.
Обґрунтовано необхідність подальшого проведення пенсійної реформи (впровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи та розвиток недержавного пенсійного забезпечення). Запропоновано концептуальні положення щодо формування коштів вітчизняного Пенсійного фонду та шляхи удосконалення управління процесами формування фінансових ресурсів Пенсійного фонду. України. Визначено конкретні напрями стратегічного значення щодо розвитку пенсійної системи України, реалізація яких сприятиме забезпеченню фінансової стабільності та ефективності функціонування пенсійної системи.[||]The article explores the evolution and current state of the pension fund in Ukraine, its success, and its failures. The classification of foreign pension systems is considered, the existing pension systems in developed countries and transition economy countries are analyzed. The possibilities of functioning of all three levels of the pension system of Ukraine are investigated. An analysis of the financial state of the Pension Fund of Ukraine and its state at a separate regional level is carried out. The causes and consequences of the crisis in the Pension Fund of Ukraine are determined and recommendations for improving the institutional, financial, and economic mechanisms of state management of the pension system of Ukraine are proposed.
One of the main tasks of the state’s social policy is to provide material support to the elderly. A person’s need for social protection is conditioned by several factors: biological nature of man, peculiarities of working conditions (income level, work and rest mode, etc.), working environment, relations at work, natural and technological circumstances, as well as many other factors. Therefore, the pension system plays an important role in the process of social protection of the population, and the need for its development and reform is essential.
In every country, pension provision is an integral part of the social policy of a state, which largely characterizes the state’s fulfillment of its social purpose and determines the level of stability in society. Pension systems of all countries are in a state of constant reform due to the need to solve problems arising from the existence of many contradictions in the theory and practice of social protection, imbalanced development of the main institutions and resource spheres of society, changes in the socio-demographic structure of the population.
The effective functioning of Ukraine’s pension system can be viewed as one of the most difficult tasks for central public authorities in terms of European integration. Imitation and inefficiency of the reforms lead to the deepening of the crisis in the pension system, which encourages the introduction of radical changes that must be consistent with the general concept of administrative and socio-economic reforms and aimed at dramatically improving the lives of the population.

М. В. Макаренкок. мед. н.,директор клініки ММ-дентал, здобувач наукового ступеня доктора наук,Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ В СИСТЕМІ КООРДИНАТ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я

M. MakarenkoPhD in Medical Sciences, Director of MM-Dental Clinic, candidate for the degree of Doctor of Science, Taras Shevchenko National University of Kyiv

EPIDEMIOLOGICAL MONITORING IN THE FRAME OF REFERENCE OF PUBLIC HEALTH ADMINISTRATION

Статтю присвячено дослідженню проблеми епідеміологічного моніторингу як складової публічного управління у сфері охорони здоров’я. Обґрунтовано, що основи епідеміологічного нагляду були закладені в період створення мережі санітарно-епідеміологічних установ. З’ясовано, що з 70 - х років минулого століття, термін «нагляд» став вживатися як заходи, що спрямовані на обмеження поширення і ліквідацію інфекцій на великих територіях та у окремих регіонах. Доведено, що накопичені наукові знання про природу епідемічного процесу, розроблені концепції системного підходу в управлінні соціальними та природними процесами, а також реальні потреби практичної охорони здоров’я послужили головними складовими для розробки теорії і практичної реалізації системи епідеміологічного нагляду за інфекційними захворюваннями. Проаналізовано тлумачення поняття епідеміологічного нагляду вітчизняними науковцями, які підкреслюють діагностичну функцію нагляду як основну. При цьому автори розходяться в думці щодо функціональної ролі нагляду, надаючи йому характеристики не лише діагностичні, а й організаційні. З’ясовано, що окремі дослідники звужують функції нагляду лише до інформаційного забезпечення системи протиепідемічного забезпечення населення. Здійснено аналіз понять «соціально-гігієнічний моніторинг» та «епідеміологічний нагляд», який свідчить про їх взаємообумовленість та простежується як схожість, так і відмінність. Встановлено, що санітарно-епідеміологічний нагляд є перманентною системою, і саме епідеміологічний моніторинг стану здоров’я у взаємозв’язку із аналізом середовища існування людини зможе забезпечити єднання двох підсистем єдиної системи охорони здоров’я: санітарно-епідеміологічної та лікувальної, які до теперішнього часу функціонують як автономні системи. Обґрунтовано, що одним із пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади у досліджуваній сфері є підвищення ефективності системи епідеміологічного моніторингу за інфекційними хворобами на основі повсюдного впровадження цифрових інформаційно-аналітичних систем, моніторингу стану навколишнього середовища та колективного імунітету населення.[||]The article is devoted to the study of the problem of epidemiological monitoring as an integral part of public administration in the field of health care. It is substantiated that the foundations of epidemiological surveillance were laid during the creation of a network of sanitary and epidemiological institutions. It has been established that since the 70s of the last century, the term "surveillance" began to be used as measures aimed at limiting the spread and elimination of infections in large areas and in certain regions. It has been proved that the accumulated scientific knowledge about the nature of the epidemic process, the developed concepts of a systematic approach to the management of social and natural processes, as well as the real needs of practical health care served as the main components for the development of the theory and practical implementation of the system of epidemiological surveillance of infectious diseases. The article analyzes the interpretation of the concept of epidemiological surveillance by domestic scientists, who emphasize the diagnostic function of surveillance as the main one. At the same time, the authors disagree about the functional role of supervision, giving it not only diagnostic but also organizational properties. It was found that some researchers narrow the functions of supervision only to the informational support of the system of anti-epidemic support of the population. An analysis of the concepts of "social and hygienic monitoring" and "epidemiological surveillance" is carried out, indicating their interdependence, and both similarities and differences can be traced in them. It has been established that sanitary and epidemiological surveillance is a permanent system, and it is the epidemiological monitoring of health status in conjunction with the analysis of the human environment that will be able to ensure the unification of two subsystems of a single health care system: sanitary and epidemiological and medical, which until now function as autonomous systems. It is substantiated that one of the priority areas of activity of public authorities in the field under study is to increase the efficiency of the system of epidemiological monitoring of infectious diseases based on the widespread introduction of digital information and analytical systems, monitoring of the state of the environment and collective immunity of the population.

Р. І. Сторожeвк. держ. упр., докторaнт кaфeдри пaрлaмeнтaризму, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

СОЦІОПСИХОЛОГІЧНІ ВИМІРИ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСТВА В ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

R. StorozhevPhD in Public Administration, Doctoral candidate of the Department of Parliamentary, Taras Shevchenko National University of Kyiv

SOCIOPSYCHOLOGICAL DIMENSIONS OF LEADERSHIP DEVELOPMENT IN PUBLIC ADMINISTRATION ACTIVITY

У відносинах нового публічного управління відбиваються суспільні зміни, утверджуючи демократію в Україні. Вочевидь, що цей процес вимагає від лідерів неабиякої фізичної психологічної та духовної сили, оскільки співзалежність між індивідуальною та колективною психікою людини і суспільства, зосереджуючись в свідомому та несвідомому, робить вплив на розвиток лідерства в публічно-управлінській діяльності. Тому автор статті акцентує увагу на значимості соціопсихологічних вимірів у розвитку лідерства в публічно-управлінській діяльності. На думку автора свідоме та несвідоме є відносно самостійними сторонами цілісної психічної реальності, з-поміж яких виникають суперечності та конфлікти, однак взаємодіючи між собою, вони здатні досягти «компромісу та порозуміння», що виступає ціннісним аспектом розвитку лідерства в публічно-управлінській діяльності.
Автор статті наводить приклад класичного визначення поняття «свідомість», водночас здійснюючи авторське коригування, застосовуючи його в науковій літературі в публічному управлінні. Цікавим з погляду історизму та компаративізму є еволюційний аналіз розуміння й тлумачення цього поняття зарубіжними, радянськими та вітчизняні вченими (за років незалежності України). Це сприяє автору здійснити аналіз поняття свідомості з погляду виконання публічними службовцями своїх структурно-функціональних обов’язків, і зробити певні висновки, зокрема: свідомість має доволі складну структуру, тому наукова полеміка щодо її властивостей, функцій та механізмів ще не закінчилася. Водночас, усталеними компонентами свідомості є такі: чуттєво-афективний, ціннісно-вольовий, абстрактно-логічний, рефлексивний, кожен з яких складається з відповідних елементів. Окрім того, автор статті в процесі дослідження стверджує, що одним із компонентів свідомості є самосвідомість (рефлексія) – явища розуму, що стають предметом спеціальної аналітичної діяльності самого суб’єкта: виокремлення себе, ставлення до себе, оцінювання своїх можливостей тощо.
Згідно з контекстом дослідження, автор акцентує увагу на такому феномені як громадська думка, оскільки, на його думку, саме вона може, у тій чи іншій мірі, збалансувати процес самопізнання лідерства, додавши до нього адекватності. Для цього йому необхідно володіти умінням чути інших та умінням співвідносити самооцінку з думкою інших.[||]Social changes are reflected in the relations of the new public administration, establishing democracy in Ukraine. Obviously, this process requires from leaders decent physical, psychological and spiritual strength, as the interdependence between the individual and collective psyche of a human and society, focusing in the conscious and unconscious, influences the development of leadership in public administration activity. Therefore, the author emphasizes the significance of sociopsychological dimensions in the development of leadership in public administration activity. The author claims, that the conscious and the unconscious are relatively independent elements of a holistic mental reality, among which contradictions and conflicts arise, however, interacting with each other, they are able to achieve "compromise and mutual understanding", that is that is recognized as the value aspect of leadership development in public administration activity.
The author gives the example of the classical definition of the concept of "consciousness", at the same time making author's adjustments, applying it in the scientific literature in public administration. The evolutionary analysis of the understanding and interpretation of this concept by foreign, Soviet and domestic scientists (during the years of Ukraine's independence) is quite interesting in terms of historicism and comparativism and definitely deserves the еattention. Тhis allows the author to analyze the concept of consciousness in terms of the performance by public servants of their structural and functional responsibilities, and draw certain conclusions, in particular: consciousness has a rather complex structure, therefore, the scientific controversy over its properties, functions and mechanisms has not over yet. At the same time, the established components of consciousness are as follows: sensory-affective, value-volitional, abstract-logical, reflexive, each consisting of the corresponding elements. Moreover, the author of the article claims that one of the components of consciousness is self-awareness (reflection), namely, a phenomenon of mind, that becomes the subject of a special analytical activity of the subject himself: self-separation, attitude to himself, assessment of own capabilities, etc.
While conducting the research, the author focuses on such a phenomenon as public opinion. According to the author, only public opinion can balance the process of self-knowledge of leadership, adding adequacy to it. To do this, he needs to have the ability to hear others and the ability to correlate self-esteem to the opinions of others.

В. М. Градівськийаспірант кафедри соціальної і гуманітарної політики,Національна академії державного управління при Президентові України

ВПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ГУМАНІТАРНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

V. GradivskyyPostgraduate student of the Department of Social and Humanitarian Policy;National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

IMPLEMENTATION OF MECHANISMS OF PUBLIC MANAGEMENT OF HUMANITARIAN DEVELOPMENT DEVELOPMENT IN UKRAINE: REGIONAL ASPECT

Досліджується впровадження механізмів публічного управління розвитком гуманітарної сфери на регіональному рівні. Обґрунтовується зміст основних заходів, які необхідно здійснити для успішної реалізації державної політики в гуманітарній сфері різних регіонів України.
З’ясовано, що для ефективності цілеспрямованого регулятивного впливу на гуманітарну сферу на регіональному рівні держава повинна, насамперед, чітко визначити стратегічну мету духовного поступу суспільства, основні пріоритети і завдання, що потребують особливої уваги у цій сфері, сформулювати базові принципи впроваджуваної гуманітарної політики, з’ясувати стан та особливості розвитку духовного життя в різних регіонах країни, подбати про необхідні нормативно-провові, матеріально-технічні, фінансові, організаційні, кадрові та інші ресурси, адекватні поставленим цілям і завданням.
Доведено, якщо гуманітарний розвиток перестає бути об'єктом регyлюючоro впливу держави, полишається на "самоплив", він зазнає не менших деформацій, ніж за умови його надмірної регуляції. У цьому українці мали можливість переконатися на власному досвіді, коли після проголошення незалежності Українська держава майже повністю втратила свій вплив на гуманітарний розвиток країни і не зуміла його налагодити належним чином донині.
Пропонуються кардинальні зміни в гуманітарній сфері, які мають відбутися в напрямі гуманізації функціонування державних структур, їх управлінської діяльності, зміни державних пріоритетів до першочергового розв'язання проблем духовного оздоровлення нації, задоволення індивідуальних культурних запитів громадян. Для досягнення такої мети необхідне дійсне, а не декларативне об'єднання зусиль державних і недержавних органів, усіх суб'єктів суспільної життєдіяльності для формування єдиного гуманітарного простору України. Слід зважити на те, що вільна праця, творча самореалізація особистості приносить людям не тільки моральне задоволення, духовну насолоду, вона е також джерелом добробуту, підвищення рівня життя. Тобто гуманітарний розвиток стимулює трансформацію усього комплексу суспільних відносин, гуманізує суспільне життя в цілому, а гуманітарна сфера виконує роль потужного важеля і одночасно регулятора таких перетворень.[||]The introduction of mechanisms of public management of the development of the humanitarian sphere at the regional level is studied. The content of the main measures that need to be taken for the successful implementation of state policy in the humanitarian sphere of different regions of Ukraine is substantiated.
It was found that for the effectiveness of targeted regulatory influence on the humanitarian sphere at the regional level, the state must, first of all, clearly define the strategic goal of spiritual progress, the main priorities and tasks that need special attention in this area, formulate basic principles of humanitarian policy. to clarify the state and features of the development of spiritual life in different regions of the country, to take care of the necessary regulatory, logistical, financial, organizational, personnel and other resources adequate to the goals and objectives.
It is proved that if humanitarian development ceases to be the object of regulatory influence of the state, remains on "self-flow", it undergoes no less deformations than under conditions of its excessive regulation. Ukrainians had the opportunity to see this for themselves, when after the proclamation of independence the Ukrainian state almost completely lost its influence on the humanitarian development of the country and has not been able to establish it properly to this day
Radical changes in the humanitarian sphere are proposed, which should take place in the direction of humanization of functioning of state structures, their administrative activity, change of state priorities to the priority solution of problems of spiritual recovery of the nation, satisfaction of individual cultural inquiries of citizens. To achieve this goal requires a real, not a declarative unification of efforts of state and non-state bodies, all subjects of public life to form a single humanitarian space of Ukraine. It should be borne in mind that free labor, creative self-realization of the individual brings people not only moral satisfaction, spiritual pleasure, it is also a source of well-being, raising living standards. That is, humanitarian development stimulates the transformation of the whole complex of social relations, humanizes public life in general, and the humanitarian sphere plays the role of a powerful lever and at the same time a regulator of such transformations.

О. В. Кирилюкаспірант кафедри парламентаризму та політичного менеджменту,Національна академія державного управління при Президентові України

ПРОБЛЕМАТИКА ЗАПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ ФОРМ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

O. KyryliukPostgraduate student of the Department of Parliamentarism and Political Management, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Kyiv, Ukraine

PROBLEMS OF INTRODUCING NEW FORMS OF PARLIAMENTARY CONTROL IN THE FIELD OF PROTECTION AND USE OF NATURAL RESOURCES

Метою представленого дослідження виступає визначення сутності парламентського контролю у сфері охорони та використання природних ресурсів країни як базової передумови подальшого його розвитку. Автором визначено, що сам по собі парламентський контроль як окрема форма діяльності парламенту не представляє цінності без подальшого застосування його результатів. Зроблено висновок, що для того щоб вони мали високий рівень релевантності та утилітарності необхідно визначити найбільш важливі аспекти методологічного забезпечення його проведення. Зроблено висновок про неоднорідність суб’єктного складу реалізації парламентського контролю, а сам парламент ідентифікувати лише як загальний суб’єкт здійснення контрольних функцій, які в свою чергу диференціюються за змістом, формою, інструментарієм в залежності від того, який структурний елемент парламенту (як цілісної державної інституції) реалізує зазначений контроль. Автором зауважено, що на теоретико-методологічному рівні пізнання сутності та правової природи парламентського контролю процедура його здійснення у сфері використання та охорони природних ресурсів видається нам структурованою сукупністю послідовних дій, кожна з яких повинна бути законодавчо визначена, суб’єктно орієнтована та забезпечена необхідним набором інструментарію державно-управлінського реагування. Така процедура в загальному вигляді є уніфікованою в незалежності від сфери застосування, форм парламентського контролю, періодичності його застосування тощо, але має певні особливості, які обумовлюються специфікою правового статусу органу державної влади, діяльність якого контролюється, або правовим режимом відносин чи характеру реалізації державної політики що виступає об’єктом парламентського контролю. У статті зроблено наголос необхідності зменшення політичної складової у проведенні парламентського контролю вже на рівні доктринального аналізу, визначення загальних теоретико-методологічних засад функціонування парламенту та механізмів реалізації парламентського контролю намагаючись віднайти такі форми, механізми та способи його здійснення, які максимізують об’єктивність отримуваних результатів, повноту вжитих парламентом заходів в процесі та за результатами проведення контролю.[||]The purpose of the study is defining the essence of parliamentary control in the field of protection and use of the natural resources of the country as a basic precondition for further development. The author determined that the parliamentary control itself as a separate form of parliament does not represent values without further application of its results. It is concluded that in order for them to have the high level of relevance and utility it is necessary to determine the most important aspects of methodological support for its conduct. The conclusion of the heterogeneity of the subject to the implementation of parliamentary control, and the parliament itself is identified only as a general subject of control functions, which in turn are differentiated by content, form, toolkit, depending on which structural element of parliament (as a holistic state Institutions) implements this control. The author remarked that on the theoretical and methodological level of knowledge of the essence and legal nature of the parliamentary control, the procedure for its implementation in the field of use and protection of natural resources is issued to us with a structured set of consistent actions, each of which should be legally determined, is subjectively oriented and provided with the necessary set of tools. state-management response. This procedure in general is unified independence from the scope of application, forms of parliamentary control, periodicity of its application, etc., but has certain features that are determined by the specifics of the legal status of the state authority, whose activities are controlled or the legal regime of relations or the nature of the implementation of the state policy acts as a parliamentary control object. Legality does not mean control only for a clear observance of those provisions contained in legislative acts, but also compliance with procedures implemented by such authorities that are deprived of legal regulation or are not covered by the innovation of relations that are regulated or spheres of social relations that are covered by state-management influences.

О. М. Мілославськааспірант кафедри суспільного розвитку і суспільно-владних відносин, Національна академія державного управління при Президентові УкраїниБ. В. Бернадськийд. ю. н., доцент, доцент кафедри суспільного розвитку і суспільно-владних відносин, Національна академія державного управління при Президентові України

СУТНІСТЬ І ПРИРОДА МІЖНАРОДНОГО КОНФЛІКТУ ТА ПОЛІТИЧНИЙ КОМПРОМІС: ІСТОРИЧНИЙ ПОГЛЯД

O. MiloslavskaPostgraduate student of the Department of Social Development and Social Relations, National Academy for Public Administration under the President of UkraineB. BernadskyDoctor of Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Social Development and Social Relations, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

THE ESSENCE AND NATURE OF INTERNATIONAL CONFLICT AND POLITICAL COMPROMISE: HISTORICAL VIEW

Стаття має на меті розглянути суть та природу виникнення міжнародних конфліктів, методи їх дослідження, специфіку протікання в галузі політології, а також роль політичного компромісу в його врегулюванні; проаналізувати місце міжнародних конфліктів у розвитку міжнародних відносин.
У роботі приділено увагу дослідженню розвитку міжнародної конфліктології через призму історії. Кожна частина наукового дослідження міжнародного конфлікту характеризується домінуванням тих чи інших методів, поглядів, результатів, має свої особливості в залежності від періоду історичної епохи. Також у cтатті проаналізовано окремі підходи до визначення поняття «міжнародні відносини», «міжнародний конфлікт», «міжнародна політика». Відстежується процес осмислення міжнародного конфлікту та політичного компромісу в контексті історичного розвитку філософської політичної думки та сучасного наукового дискурсу.[||]The article examines the problems of the role and place of international conflicts in the development of international relations. The essence and nature of international conflicts, methods of their research, as well as the specifics of the course in political science are considered.
The paper pays attention to the study of the development of international conflictology through the prism of history. The article also analyzes some approaches to the definition of "international relations", "international conflict", "international politics". International political conflict and its ideological motivation are considered in the article. Analysis and typology of the political conflicts are given. The main theoretical and methodological principles of the science of conflict studies are considered in the article, the scientific approach to solving problem situations of modern public policy, as well as the specifics of their course in the field of political science are considered.
The study of the phenomenology of conflict extends to the broad field of research in psychology, sociology, political science, history, military sciences, pedagogy, philosophy, and public administration as well. The main attention in the work is paid to determining the effectiveness of modern approaches and methods of conflict diagnosis for their further application in the political space. The issues of conflict prevention, anticipation of the possibility of conflicts, their analysis, prevention, settlement and constructive resolution of conflict situations in the field of political activity are treated. Public administration, as a system for resolving conflict and crisis situations of social development and overcoming them, creates the basis for political, economic and social stability, which is why it is now necessary to study in detail the issues and peculiarities of conflict in public administration.The technology of conflict management, the choice of optimal ways and methods of their solution, ways of settlement by means of the third party are defined.
The article also analyzes some approaches to the definition of «conflict», «political conflict». The process of understanding the conflict in the context of the historical development of philosophical political thought and modern scientific discourse is traced.