Contents № 3, 2019
М. В. Андрієнкодоктор наук з державного управління, доцент, начальник центру заходів цивільного захисту,Український науково-дослідний інститут цивільного захистуА. В. Борисовначальник науково-інформаційного відділу,Український науково-дослідний інститут цивільного захистуО. О. Черкасовмолодший науковий співробітник науково-інформаційного відділу,Український науково-дослідний інститут цивільного захисту
ОРГАНІЗАЦІЙНО- ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПОЖЕЖНОЮ БЕЗПЕКОЮ ОБ’ЄКТА
M. V. Andriyenkodoctor of sciences in public administration,associate professor, head of research center of civil protection measures,Ukrainian scientific research institute of civil protectionA. V. Borisovchief of the informational department, Ukrainian research institute for civil protectionO. O. Cherkasovjunior research fellow, research and information department,Ukrainian research institute of civil protection
ORGANIZATIONAL AND LEGAL MECHANISM OF PUBLIC ADMINISTRATION OF FIRE SAFETY OF OBJECTS
Стан безпеки підприємства, об'єднання підприємств, окремої галузі визначає система управління - спосіб організації (встановлення і підтримання порядку взаємодії) майна, матеріалів, праці і капіталу в процесі виробництва (бізнесу). В останні роки в Україні однією з основних проблем у сфері пожежної безпеки є стан протипожежного захисту об’єктів з масовим перебуванням людей, на яких заходи щодо забезпечення протипожежної безпеки практично не виконуються внаслідок обмеженого фінансування. Враховуючи, що однією з найважливіших складових загальної безпеки будь-якого сучасного об'єкту є його надійний захист від пожеж, то і система управління пожежною безпекою має посісти відповідне місце у сфері загального управління. На жаль, у діючих нормативних актах з питань пожежної безпеки майже зовсім відсутні конкретні вимоги і практичні рекомендації щодо створення, впровадження та забезпечення функціонування систем управління пожежною безпекою для окремих галузей та різноманітних категорій об'єктів. Тому пропонується розглянути загальні питання стосовно системи управління пожежною безпекою (надалі СУПБ) на прикладі підприємства. Забезпечення пожежної безпеки на підприємствах здійснюється наступними основними компонентами виробництва: технічною системою, яка передбачає надійність обладнання, використання безпечних технологій, визначає обсяг вибухопожежонебезпечних речовин, проектні рішення, впровадження систем виявлення та гасіння пожеж, тощо; персоналом, його підготовкою, забезпеченням регламентами і правилами роботи; системою управління. У статті розглянуто загальні принципи функціонування системи управління пожежною безпекою об’єкта. Окреслено організаційно-правовий механізм управління пожежною безпекою. Досліджено фактори функціонування системи управління пожежною безпекою об’єкта. Охарактеризовано основні завдання системи управління пожежною безпекою об’єкта. Запропонована структурна схема пожежної безпеки об’єкта.[||]The state of the security of the enterprise, the association of enterprises, the separate branch determines the control system - the way of organization (establishment and maintenance of the order of interaction) of property, materials, labor and capital in the production process (business). In recent years, one of the main problems in the field of fire safety in Ukraine is the state of fire protection of objects with a massive stay of people, in which measures for the provision of fire safety are practically not carried out due to limited funding. Considering that one of the most important components of the general safety of any modern object is its reliable protection against fires, the fire safety management system should occupy a corresponding place in the field of general management. Unfortunately, in the current regulations on fire safety, there are almost no specific requirements and practical recommendations for the establishment, implementation and maintenance of fire safety management systems for certain industries and various categories of objects. Therefore, it is proposed to consider the general issues regarding the fire safety management system (hereafter CSS) on the example of the enterprise. The provision of fire safety at enterprises is carried out by the following main components of production: a technical system that provides for the reliability of equipment, the use of safe technologies, determines the volume of explosive substances, design decisions, the introduction of fire detection and fire detection systems, etc .; personnel, its preparation, provision of regulations and rules of work; management system. The article deals with the general principles of the operation of the fire safety management system of the object. The organizational and legal mechanism of fire safety management is outlined. The factors of the operation of the fire safety control system of the object are investigated. The main tasks of the system of fire safety management of the object are described. The proposed scheme of the fire safety of the object is proposed.
О. І. Даційд. е. н., професор, завідувач кафедри фінансів, банківської та страхової справи,Міжрегіональна академія управління персоналомІ. І. Туболецьк. е. н., доцент, доцент кафедри державних, місцевих та корпоративних фінансів,Університет митної справи та фінансівН. І. Шевченкок. держ. упр., доцент, доцент кафедри публічного управління та митного адміністрування, Університет митної справи та фінансів
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ РІВНІ
Oleksandr DatsiiDoctor of Economics, Professor, Head of the Department of Finance, Banking and Insurance, Interregional Academy of Personnel ManagementIryna TuboletsCandidate of Economic Sciences, Associate Professor, Department of State, Local and Corporate Finance, University of Customs and FinanceNataliia ShevchenkoCandidate of public management, Associate Professor, Associate Professor, Department of Public Administration and Custom Administration, University of Customs and Finance
INSTITUTIONAL MECHANISM FOR DEVELOPMENT OF STATE TAX POLICY AT THE TERRITORIAL LEVEL
Визначено, що взаємодія територіальних податкових органів з платниками податків повинна відбуватися в межах певної організаційної структури, яка забезпечує функціональну єдність компонентів.
Запропоновано розроблення ефективних заходів щодо вдосконалення інформаційної взаємодії податкових органів з платниками податків, які сприяють: підвищенню ефективності механізмів податкового адміністрування; спрощенню виконання податкових обов'язків; скороченню розмірів витрат бюджетів всіх рівнів, пов'язаних з ухиленням платників податків від виконання ними податкових обов'язків; поліпшенню обслуговування платників податків на основі створення комплексної системи обліку платників податків і моніторингу їх діяльності, системи інформаційно-аналітичного забезпечення податкових перевірок, формування та надання податкових декларацій у електронному вигляді.[||]It is determined that the interaction of territorial tax authorities with taxpayers should take place within a certain organizational structure, which ensures the functional unity of the components. It is proposed to develop effective measures to improve the informational interaction of tax authorities with taxpayers, which promote: increase of efficiency of mechanisms of tax administration; simplification of tax duties; reduction of budget expenditures at all levels related to the evasion of taxpayers from their tax responsibilities; Improvement of taxpayers' service on the basis of creation of a comprehensive system of tax payers accounting and monitoring of their activities, systems of information and analytical support of tax audits, formation and submission of tax returns in electronic form.
To organize information interaction in the territorial bodies of the state fiscal service, it is proposed to use software and hardware complexes and communication channels.
It has been determined that the key task of the current stage of tax reform in Ukraine is the creation of an effective system of state tax regulation, which is a subsystem of tax administration that can cope with such important problems for society as increasing the filling of the budget through collection and collection of taxes and fees; counteracting evasion of taxpayers from taxation. Solving the tasks that will enable the state to consistently pursue its economic interest in shaping the necessary revenue base of the budget to generate transformational changes within the regional tax systems in accordance with defined development goals. The qualitative improvement of the tax administration system is now an objective basis for ensuring Ukraine's economic security and sustainable economic development.
О. І. Шапоренкод. держ. упр., професор, професор кафедри управлінських технологій,Університет «КРОК», м. Київ, Україна
СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО У ВИРІШЕННІ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ КОНФЛІКТІВ
O. I. ShaporenkoProfessor, Professor, Department of Management Technologies,KROK University, Kyiv, Ukraine
SOCIAL PARTNERSHIP IN SOLVING SOCIAL-LABOR CONFLICTS
У статті визначена роль соціального партнерства у вирішенні соціально-трудових конфліктів. Визначено, що сфера громадської зацікавленості соціальним партнерством значно ширше, ніж власне соціально-трудові відносини. Аналіз досліджень показав, що проблема сучасних трудових конфліктів на більшості промислових підприємств полягає в тому, що потенційні противники чи партнери помиляються з приводу мотивації інших і не схильні будувати договірні відносини з союзниками про умови їх участі в конфлікті. Проведений аналіз показав, якщо на підприємстві існує сильна профспілка, то працівникам вдається відстояти свої права мирним шляхом. Доведено, щоб стратегічні цілі соціального партнерства перейшли з області благих побажань в життя, необхідно активізувати співпрацю між місцевими органами влади і профспілками (спільне навчання, консультації, аналіз трудових конфліктів з різним результатом).[||]The role of social partnership in solving social and labor conflicts is defined in the article. The existing approaches to the study of social partnership are analyzed and the author's vision of this concept is proposed, namely, to consider social partnership as a set of social-labor and related political and economic relations that characterize the state of social, political and economic life of society, contribute to the establishment of social peace and harmony. It is stated that the state has the most important and decisive role in shaping the social partnership system and its main actors. In the system of social and labor relations, the state acts simultaneously in two roles: the state as a bearer of public authority and the state as a social partner. It is determined that the state, as the bearer of public power, has powers that are traditionally divided into three branches: legislative, executive and judicial. The state adopts laws that should govern the subjects of social partnership, including legalizing their legal personality, procedures for their interaction. It is noted that dissatisfaction with the state of affairs at the enterprise, combined with disappointment in the possibilities of judicial protection and in the allies, leads to an increase in latent hostility and the potential of spontaneous protests, creates prerequisites for open conflicts in the form of rebellion. Lack of systematic, objective norms governing relations in production, the inability of institutions to monitor the implementation of those standards that exist, forcing all participants in industrial relations to exploit the norms of informal communication and thus make all hostages constantly roar, constantly swinging the degree of uncertainty in partners, paralyzing the possibility of implementing long-term projects. It is determined that at least five interested parties are involved in the current labor conflicts in Ukrainian enterprises directly or indirectly (through representatives): 1) the employer; 2) employees; 3) political parties or public organizations; 4) the state; 5) individual individuals. It should be borne in mind that representatives may also have their own interests, which only partially overlap with those of whom they currently support. It is noted that instrumental (or intermediate) goals may overlap at different stages of conflict across all participants in different combinations. The interests of employers and employees coincide in the period of claiming power, if the customer is the state or if it is necessary to seek to improve the conditions of production; both are interested (often, but not always) in maintaining the production potential of the enterprise. Analysis of studies has shown that the problem of modern labor conflicts in most industrial enterprises is that potential opponents or partners are mistaken about motivating others and are not inclined to build contractual relations with allies about the conditions of their participation in the conflict. Often, such mistakes are made by employees, but all parties to the conflict are hostages to the hidden motivation of partners. The more mistakes are made about the motivation of other participants, the more significant the loss is. It has been determined that the reasons for violations of the established procedure for resolving collective labor disputes - on the one hand, ignorance of the laws by the representative bodies of workers, weakness or absence of these representative bodies, on the other - the refusal of employers to engage in dialogue with employees in the inactivity of state bodies from work on the ground. The ineffectiveness of the strikes is explained by the fact that fewer people are ready to participate in the strikes, and more and more respondents say that the strikes give nothing to the workers. The importance of data on the number and dynamics of collective labor disputes, considered in labor arbitrations and courts, on their effectiveness, decisions made in favor of employees or employers, is noted. These data are extremely important for understanding labor conflicts in contemporary Ukraine. The analysis showed that if there is a strong trade union in the enterprise, then the employees manage to assert their rights peacefully. In order for the strategic goals of social partnership to move from the area of good wishes to life, it is necessary to intensify cooperation between local authorities and trade unions (joint training, consultations, analysis of labor conflicts with different results).
В. І. Юрченкок. н. з держ. упр., доцент каф. економічної теорії та підприємництва,Запорізький національний технічний університет
ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ
V. I. Iurchenkocandidate of State administration Sciences,reader Dept. of economic theory and enterprise, Zaporizhzhya national technical university
Надано характеристику сучасним пріоритетам реалізації аграрної політики. Визначено основні чинники підвищення ефективності державної фінансової підтримки. Розглянуто основні засади підвищення ефективності інноваційного розвитку підприємництва в аграрному секторі України. Надано характеристику показникам інноваційної ефективності. Встановлено чинники, які впливають на ефективність інноваційного розвитку підприємництва в аграрному секторі. Визначено положення, на яких будується система внутрішньогосподарських відносин в більшості організацій аграрного сектору. Обгрунтовано напрями вдосконалення організаційного механізму, покликаного стимулювати підвищення ефективності інноваційного розвитку підприємництва в аграрному секторі України. Визначено основні проблеми, що стримують інноваційний розвиток підприємництва в аграрному секторі України. Розглянуто найбільш розвинені форми господарювання в аграрному секторі України.[||]The agrarian and economic reforms carried out in the last twenty years have allowed us to lay the foundations of a mixed economy, having partially carried out a number of land reforms, fundamentally changing the organizational and legal forms of agricultural organizations. The modern priorities of the implementation of agrarian policy are characterized. The main factors of increasing the efficiency of state financial support are determined. The main principles of increasing the efficiency of innovation development of entrepreneurship in the agrarian sector of Ukraine are considered. Characterized by indicators of innovative efficiency. Factors influencing the efficiency of innovative development of entrepreneurship in the agrarian sector are identified. The provisions on which the system of intraeconomic relations is being built in most organizations of the agrarian sector are determined. The directions of perfection of the organizational mechanism, designed to stimulate the increase of efficiency of innovation development of entrepreneurship in the agrarian sector of Ukraine, were substantiated. The main problems that restrain the innovative development of entrepreneurship in the agrarian sector of Ukraine are determined. The most developed forms of management in the agrarian sector of Ukraine are considered.
The most developed forms of management in the agricultural sector of Ukraine are joint-stock companies and limited liability companies. They fall into the second category with good financial condition. In order for these organizational and legal forms to receive the highest rating and to be included in the category with the best financial results, they need to: conduct a comprehensive analysis of their activities in order to search for unused reserves; competently conduct marketing policy, plan and predict opportunities for cooperation with processing and sales enterprises; use financial support to strengthen their operations; improve the structure of production, eliminate unprofitable industries, strengthen the development of profitable production industries at this stage; determine possible repayment of accounts payable on the basis of existing benefits, deductions and loans, the sale of surplus property, the use of rental relations.
О. В. Кравчуккандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесуХмельницького університету управління та права, м. Хмельницький
O. KravchukPhD in Law Sciences, Associate Professor of Criminal Law and Process Department,Khmelnytsky University of Management and Law, Khmelnytsk
У статті здійснено вдосконалення організаційного забезпечення експертно-криміналістичної діяльності в Україні в контексті забезпечення державної безпеки. Зокрема, обґрунтовано необхідність створення єдиної державної експертно-криміналістичної служби в Україні. Підкреслено, що зазначена служба дозволить: поліпшити умови роботи, науково-технічну оснащеність і підвищити ефективність експертної діяльності; ліквідувати міжвідомчі бар'єри і різні підходи до організації проведення судових експертиз; створити більші експертні установи на місцях з більшими можливостями та підвищити ефективність управління діяльністю експертно-криміналістичних установ. Запропоновано структуру системи єдиної державної експертно-криміналістичної діяльності. Відмічено, що ця система повинна містити Державний департамент судових експертиз України з його центральним апаратом та обласні управління судових експертиз з їх структурними підрозділами. Розроблено методику організації контролю діяльності експерта з виробництва експертиз у системі єдиної державної експертно-криміналістичної діяльності. Акцентовано увагу на проведенні повторних та додаткових експертиз як на додатковій формі контролю діяльності експерта., що дозволяє керівнику експертно-криміналістичної служби з'ясувати підстави і причини таких дій, оцінити недоліки в роботі експерта.[||]Problem setting. Modern organizational support of expert and criminalist activity in Ukraine cannot be considered as completely effective one as the existing government institutions generally realize similar functions within the outlined field of activity. Besides, there are essential differences in performance of many functions. All above-mentioned causes the relevance of a research subject.
Recent research and publication analysis. According to many authors' point of view, the departmental discretization gradually becomes obsolete at the present stage of institutionalization of expert and criminalist activity as it promotes dispersion of the state forces and funds allocated for fight against crime, generates duplication, and, as a result, causes the unnecessary competition between state experts and expert institutions of various departmental accessory.
Paper objective. The purpose of article is investigation of the ways of improvement of organizational support of expert and criminalist activity in Ukraine in the context of state security ensuring.
Paper main body. The ways of improvement of organizational support of expert and criminalist activity in Ukraine in the context of state security ensuring are investigated in the article. In particular, the need of creation of uniform public expert and criminalist service in Ukraine is proved. The structure of a system of uniform state expert and criminalist activity is offered. The technique of organization of control of experts' activity in production of examinations in the system of uniform state expert and criminalist activity is developed.
Conclusions of the research.
1. The need of creation of uniform public expert and criminalist service in Ukraine is proved. It is emphasized that the specified service will allow: improving working conditions, scientific and technical equipment and increasing the efficiency of expert activity; liquidation of interdepartmental barriers and various approaches to organization of judicial examinations' conducting; creation of big local expert institutions with great opportunities and increasing of effective management of expert and criminalist institutions' activity.
2. The structure of a system of uniform state expert and criminalist activity is offered. It is noted that the given system has to contain State department of judicial examinations of Ukraine with its central office and regional managements of judicial examinations with their structural divisions.
3. The technique of organization of control of experts' activity in production of examinations in the system of uniform state expert and criminalist activity is developed. The attention is focused on conducting of secondary and additional examinations as on an additional form of control of experts' activity that allows the head of expert and criminalist service finding out the bases and the reasons of such actions and estimating of shortcomings of the experts' work.
Н. Л. Шпортюкк. держ. упр. доцент кафедри менеджмента і праваДніпровський державний аграрно-економічний університет
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
N. ShportyukDneprovsk State Agrarian-Economic University
EUROPEAN EXPERIENCE OF STATE REGULATION OF INNOVATIVE DEVELOPMENT OF AGRO-INDUSTRIAL COMPLEX
Україна, ставши на шлях незалежного розвитку, отримала надію на побудову стабільної, високорозвиненої країни та здійснила перетворення в економічному житті суспільства. Однією з важливих умов стабільності суспільства, що дає змогу ефективно функціонувати в умовах різних впливів, зберігаючи при цьому свою структуру і здатність контролювати процес суспільних змін, є економічна політика, важливим завданням якої є активна участь держави як атрибут соціально ефективної ринкової економіки.
У даній статті відображені розробка та обґрунтування деяких напрямків державної підтримки агропромислового комплексу України для створення умов щодо формування конкурентоспроможних агропромислових підприємств. Так само, в статті описується вітчизняний і зарубіжний досвід державної підтримки досліджуваного сектора національної економіки.
Статтю присвячено питанням інноваційного розвитку аграрного сектора економіки, гуртуючись на досвіді зарубіжних країн. Розглянуто причини зниження рівня активності інвестицій в інноваційні розробки АПК і методи державного стимулювання інноваційної діяльності в аграрній комплексі.[||]Agriculture is one of the main sectors of the economy of Ukraine. It is one of the few industries that consume products of practically all production and non-productive spheres of the Ukrainian economy. This is a strategically important branch, the status of which largely depends on the living standards of Ukraine and the food security of our country.
For many years, the agrarian sector was not given enough attention from the government of our country. But in recent years, a dramatic change in the attitude towards agriculture has allowed to intensify processes of both vertical and horizontal integration: large integrated complexes, cooperative associations of small forms of agribusiness are created. They bear the main burden on the production of agricultural products.
This article reflects the development and justification of some areas of state support for the agro-industrial complex of Ukraine to create conditions for the formation of competitive agro-industrial enterprises. Similarly, the article describes the domestic and foreign experience of state support to the investigated sector of the national economy.
The article is devoted to issues of innovative development of the agrarian sector of the economy, grouping on the experience of foreign countries. The reasons for reducing the level of investment activity in innovation development of agro-industrial complex and methods of state stimulation of innovation activity in agrarian complex are considered.
At the current stage, the European Union has well-functioning rural development programs. Many rural development programs are fully in line with the goals of the development of rural areas of Ukraine, such as support for small and medium-sized businesses, support for the production of environmentally friendly products, the development of programs that promote the interest of young people in agricultural activities, the widespread introduction of innovations in the agricultural sector of the economy.
Therefore, studying the EU experience on rural development, in our opinion, will help to develop optimal solutions for solving the problem issues of Ukrainian rural areas and their more effective development.
А. О. НауменкоКандидат економічних наук, доцент, докторант Навчально-науково-виробничого центру,Національний університет цивільного захисту України, м. Харків
НЕОБХІДНІСТЬ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ
A. NaumenkoPhD in Economic Sciences, Associate Professor,doctoral candidate of the Educational-scientific and production Centre,National University of Civil Protection of Ukraine, Kharkiv
У статті здійснено обґрунтування необхідності розробки та впровадження державної програми розвитку агропромислового комплексу України. Зокрема, виокремлено перспективи розвитку агропромислового комплексу України. Підкреслено, що вони залежать від ефективності державної підтримки сільського господарства та від динаміки адаптації вітчизняного агропромислового комплексу до умов Світової торговельної організації. Охарактеризовано сучасні проблеми сільського господарства України: істотне технічне і технологічне відставання сільськогосподарського виробництва України від провідних країн світу; недосконалість ринку сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства та жорсткі умови для здійснення взаємної торгівлі, встановлені Світовою організацією торгівлі. Обґрунтовано необхідність формування та реалізації державної програми адаптації агропромислового комплексу України до вимог Світової торговельної організації.[||]Problem setting. Despite limited development of modern types of production, agriculture almost provided sufficient restoration of volumes agricultural products during recent years.
But it should be noted that agriculture not fully overcame consequences of reforms and crisis of previous years. The most part of the agricultural organizations uses obsolete and worn-out production capacities with a weak productivity and power consumption. All this emphasizes the need of the state support of development of agro-industrial complex.
Recent research and publication analysis. Many authors devoted the scientific works to the problems of agro-industrial complex development. However the prospective of implementation of the effective state programs focused on its development still remains opened.
Paper objective. The purpose of article is justification of need of development and deployment of the state program of development of agro-industrial complex of Ukraine.
Paper main body. The justification of need of development and deployment of the state program of development of agro-industrial complex of Ukraine is given in the article. In particular, the prospects of development of agro-industrial complex of Ukraine are marked out. The modern problems of agriculture of Ukraine are characterized. The need of formation and implementation of the state program of adaptation of agro-industrial complex of Ukraine to requirements of the World Trade Organization is proved.
Conclusions of the research.
1. The prospects of development of agro-industrial complex of Ukraine are marked out. It is emphasized that they depend on efficiency of the state support of agriculture and on dynamics of adaptation of domestic agro-industrial complex to the World Trade Organization conditions.
2. The following modern problems of agriculture of Ukraine are characterized: significant technical and technological lag of agricultural production of Ukraine from the leading countries of the world; imperfection of the market of agricultural products, raw materials and food and the severe conditions for implementation of mutual trade established by the World Trade Organization.
3. The need of formation and implementation of the state program of adaptation of agro-industrial complex of Ukraine to requirements of the World Trade Organization is proved.
М. Г. Орелкандидат наук з державного управління, докторанткафедри глобалістики, євроінтеграції та управління національною безпекою Національної академії державного управління при Президентові України
M. G. OrelPhD (Public administration), doctoral candidate of the Department of Globalistics, European integration аnd the National security, National academy for public administration under the president of Ukraine
Виконано аналіз теорій, принципів, закономірностей, моделей, методів, які визначають технології розробки управлінських рішень у сфері політичної безпеки, а також чинників, врахування яких забезпечує якість підготовки цих рішень. Обґрунтовано, що визначальним чинником при розробці вказаних рішень є врахування особливостей об’єкта управління та зміна факторів, які впливають на його безпеку у контексті прийняття тих чи інших цінностей членами суспільства. Також обґрунтовано, що серед ознак ідентифікації цих рішень є значна ступінь невизначеності умов їх прийняття і наявність у суб’єктів управління вибору політичних альтернатив, зважаючи на це ймовірність адекватності результатів аналізу сценаріїв розвитку об’єкта управління і результатів управлінських впливів є різною для політичних, державно-політичних та державно-управлінських рішень, тому й підходи щодо їх розробки та оцінювання мають, відповідно, свої особливості. Встановлено, що головна відмінність цих рішень (політичних, державно-політичних) від адміністративних полягає у необхідності виявляти та гармонізувати суспільні інтереси, їх характеристики визначають ефективність взаємовідносин між політичною та державно-управлінською сферами. Особливості імплементації рішень зумовлені взаємозв’язком цілей і механізмів державного (адміністративного) та політичного управління.[||]The analysis of theories, principles, laws, models, methods that determine the technology development of management decisions in the sphere of political security, as well as factors which provides quality preparation of these solutions. It has been substantiated that the determining factor in developing these decisions is taking into account the characteristics of the control object and changing the factors that affect its security in the context of the adoption of certain values by members of society. It is also substantiated that among the signs of identification of these decisions, there is a significant degree of uncertainty in the conditions for their adoption and the choice of political alternatives among the subjects of management, based on the probability of the adequacy of the results of the analysis of the development scenarios of the management object and the results of management influences different for political, state and political management decisions, therefore, approaches to their development and evaluation, respectively, have their own characteristics. It has been established that the main difference between these decisions (political, state-political, government-managerial) and administrative ones is that their characteristics determine the effectiveness of the relationship between the political and government-management spheres. Features of the implementation of decisions are predetermined by the interrelation of goals and mechanisms of state (administrative) and political governance. The attention was focused on the fact that due to the dynamic situation in the political security sphere, the use of the scenario approach is mandatory when developing political and state-political decisions regardless of the technology of their adoption or the types of these decisions, and the lack of time, uncertainty of information regarding the situation, determine the use of systemic, functional and behavioral decision-making methodology. It is shown that the account of their sociological, psychological, regulatory and synergetic aspects allows to map the interdependence of public policy measures, the variability of the changing of political relations, and assess various factors at each stage of the adoption and implementation of these decisions: individual; group organizational; contextual.
Н. О. Брюшковадоцент кафедри менеджменту та логістикиОдеської національної академії харчових технологій, м. Одеса, УкраїнаО. Ф. Удовицядоцент, к. пед. н., доцент кафедри менеджменту та логістики,Одеська національна академія харчових технологій, м. Одеса, Україна
РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ НА РІВНІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
N. O. BryushkovaCandidate of Economic Sciences, Associate Professor of the Department of Management and LogisticsOdessa National Academy of Food TechnologiesO. F. UdovytsyaCandidate of Pedagogical Sciences,Associate Professor of the Department of Management and LogisticsOdessa National Academy of Food Technologies
REALIZATION OF STATE ECOLOGICAL POLICY AT THE LEVEL OF TERRITORIAL COMMUNITIES
У статті проаналізовано основні екологічні проблеми, що притаманні України сьогодні. Розглянуто розподіл функцій між суб'єктами державної екологічної політики на регіональному рівні. Визначена роль територіальних громад у реалізації державної екологічної політики. Виокремлено проблемні аспекти та протиріччя регіональної екологічної політики. Розкрито сутність змін в екологічному законодавстві в останні роки. Визначені поняття оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки. Визначено алгоритм та етапи здійснення процедури оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки. Обґрунтовано необхідність посилення уваги влади та громадськості до гострих екологічних питань та шляхів для їхнього подолання. Доведена необхідність підвищення ефективності екологічної політики органів місцевої влади та залучення територіальних громад до творення державної екологічної політики.[||]The degree of direct and indirect influence of people and households on the natural environment, which is conditioned by the human transformational activity intensification, determines and increases the attention to solving global environmental problems in the world. In turn, the scale of Ukraine's environmental problems exceeds the ability of local and regional authorities to respond appropriately: there is a lack of people and resources, and the vast majority of environmental problems lies outside the municipalities and should be considered and resolved at regional or even regional levels.
Problems of the practical implementation of the state environmental policy, namely, management in the field of protection and rational use of natural resources and guaranteeing the safety of life, have now become more relevant, especially against the backdrop of socio-political and economic relations. Formation of the conscious desire of citizens to influence the improvement of the environment state (level of ecological culture) and creation of conditions at the level of the state and local councils for unimpeded participation citizens in the implementation of environmental policy - is a priority task today.
Territorial communities are a very important element in establishing a state ecological policy, since only they can take into account the environmental interests of the Territorial communities are a very important element in establishing a state ecological policy, since only they can take into account the environmental interests of the population of the region population. Through the system of local councils, the policy of environmental protection, environmental security, and environmental balance are maintained. That is why local authorities as a management mechanism of interaction between society and nature are given priority.
State policy in the field of ecology and environmental protection should be ensured by introducing the latest environmental and safe technologies. Thus, environmental policy, ensuring environmental safety at the national and at the level of territorial communities is an important component of state policy, in turn, the creation of a coherent strategy in the field of ecology meets the objective needs of the modern world. Only the joint implementation of environmental policy by civil servants, politicians and communities can ensure the ecological safety and survival of humankind. This is one of the most important manifestations of common human interests and values.
О. Г. Бондаренкокандидат наук з державного управління, доцент, докторант Національної академії Національної гвардії України
O. G. BondarenkoPhD, Associate Professor, Colonel, Doctoral Student,National Academy of the National Guard of Ukraine
На погляд авторів, одним із важливих напрямків наукових досліджень у галузі забезпечення державної безпеки є дослідження проблем управління логістичним забезпеченням спільних дій сил безпеки при реагуванні на кризові ситуації. У статті обґрунтовується модель синтезу організаційної структури органів управління логістичним забезпеченням спільних дій сил безпеки при реагування на кризові ситуації. Практичне застосування вказаної моделі показано на прикладі можливого сценарію комплексної кризової ситуації в регіоні, до спільного реагування на яку залучаються основні сили безпеки (Служба безпеки України, Національна поліція, Національна гвардія України, Державна служба з надзвичайних ситуацій). Використовуючи модель синтезу оргструктури було визначено раціональну організаційну структуру органів державного управління логістичним забезпеченням спільних дій сил безпеки при реагуванні на кризові ситуації та побудований ієрархічний граф.[||]The problem statement. Based on current threats and the main directions of state policy in the field of national security, the main actors in ensuring state security are state authorities and the state security forces. The activity of the security forces and state authorities to ensure state security, the main component of which, in our opinion, is prevention or timely and high-quality response to crisis situations, is carried out in accordance with the requirements of a number of documents of the regulatory framework. According to the author, one of the important areas of public administration research in the field of public security is the study of the problems of logistic support managing of the security forces’ joint actions in responding to crisis situations.
The purpose of the article is to substantiate a model for the synthesis of a rational organizational structure of the logistic support management bodies for security forces’ joint actions in responding to crisis situations and to show a practical example of the use of this model.
The main content of the article. To control the security forces’ joint actions in responding to crisis situations, special temporary government bodies should be created - Situation Centers. One of the main factors for achieving success in the quickest possible response to a crisis situation is an effective system of the logistic support state management for the security forces’ joint actions, which can be achieved with the help of the organizational structure synthesis model.
Using the scheme of applying the structuring goals’ method, you can begin to solve the problem of structural synthesis. The main objective of the logistics management bodies activities is to organize the uninterrupted and full provision of all types of material resources to security forces wich subordinates to the situational center.
In accordance with the main goal, you can define task functions. At the second stage, a variant of the tasks-functions composition is necessary for achieving the goal of the logistics support governing bodies activity is formed. Further, for each function, a set of parameters ordered by importance will be formed and the factors influencing the performance of task functions.
After the ordering is carried out according to the importance of the tasks-functions, factors and parameters affecting their implementation, it is necessary to group the work within each function, having determined the necessary labor losses for the execution of these works.
In the future, it is necessary to distribute the personnel on the elements of the organizational structure in accordance with the implemented functions, work performed and labor costs. As a result, an organizational structure is formed that allows you to determine the number of personnel, technical means and material resources in each element.
Conclusions. Using a model of organizational structure synthesis, a rational organizational structure of logistic support management bodies was determined to provide for security force’s joint actions in response to crisis situations and a hierarchical graph was constructed. Such an organizational structure regulates the composition, size, profile of activity, the responsibility of logistics management bodies, as well as relations and interrelations between them in the implementation of a certain type of support, united by a single management apparatus (logistics headquarters) and, in turn, should ensure flexible and effective achievement objectives of logistic support in the context of changes in legal, criminal, political, technological, natural or other situations, including taking into account the lack of divisions and risks.
В. В. Михальськакандидат наук з державного управління, доцент, завідувач кафедри публічного управління та адміністрування, Державний університет телекомунікацій, м. Київ
V. V. MyhalskaDoctor of Philosophy in Public Administration Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Public Administration, State University of Telecommunications, Kyiv
У статті досліджуються вітчизняні наукові здобутки у галузі наук з державного управління, які розвиваються в Україні із 1996 року. Саме з 1996 року засновані перші фахові наукові видання з державного управління і ці науки розпочали свій самостійний розвиток в Україні. Із часів проголошення незалежності Україна, взявши курс на створення ринкової національної економіки, зіштовхнулася із проблемою занадто повільного розвитку підприємництва в країні. Багато провідних українських вчених вбачають у цьому не тільки економічні чинники. Одним із факторів такого гальмування є неузгодженість державних політик у сферах освіти і економіки. Саме аналізу наукових позицій в галузі наук з державного управління стосовно формування системи освіти для розвитку підприємництва в період з 1996 по 2006 роки й присвячена дана робота.[||]The article examines the domestic scientific achievements in the field of public administration science that have been developing in Ukraine since 1996. It was from 1996 that the first professional scientific publications on public administration were founded and these sciences began their independent development in Ukraine. Since the proclamation of independence, Ukraine, having embarked on a course to create a market economy, has faced the problem of too slowly developing entrepreneurship in the country. Many leading Ukrainian scientists see this as not only economic factors. One of the factors of such inhibition is the inconsistency of government policies in the areas of education and economics. Retrospective analysis of this problem will provide an understanding of past mistakes. In addition, the study of the state's influence on entrepreneurship development through the education system can provide many answers to the question of improving educational policy. This topic of research with the specified period is not accidental. This period is characterized as an initial (post-Soviet) for an independent Ukraine. By 1996, during the first 5 years of independence of Ukraine, the basic vectors of the educational policy of the country were formed in the branches of other sciences. During the period from 1996 to 2006, there have been many positive developments in the educational field. Also, changes in the economy were also significant. The level of living in the country is determined, first of all, by the economy of this country, and the economy is formed predominantly by the business sector. Certainly, the development of entrepreneurship also shows the development of knowledge of business, its growth and distribution. Against the backdrop of the actual absence of a private entrepreneurial sector in the country before independence, it was important to stimulate the development of entrepreneurship, especially small business. Lack of relevant knowledge in society has greatly hampered the development of entrepreneurship. And it was precisely in this matter that the relevant educational policy was to become the basic factor. The balanced and coordinated actions of the state in the education sector should have yielded positive results. It is the analysis of scientific positions in the field of public administration science on the formation of a system of education for the development of entrepreneurship in the period from 1996 to 2006 and is devoted to this work.
Р. В. Палагусинецьк. е. н., заступник Посла України в Республіці Північна Македонія
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБИ
Rostyslav PalagusynetsPhD in Economics, Deputy Head of Mission, Embassy of Ukraine in the Republic of North Macedonia
В умовах формування інформаційного суспільства зростає роль не лише управління знаннями, але й дослідження теоретико-методологічних засад формування інтелектуального капіталу, адже людський інтелект є важливим ресурсом, що допомагає у здійснені надійного управління державою та всіма сферами її впливу. Інтелектуальний капітал – один із найцінніших ресурсів не лише для підприємств господарської діяльності, а й для органів державної влади. Метою дослідження є з`ясування теоретично-методологічних засад формування інтелектуального капіталу дипломатичної служби України. Об`єктом дослідження є система національних норм щодо регулювання здійснення діяльності державної служби, зокрема дипломатичної, та доктрина – праці попередніх дослідників поняття інтелектуального капіталу. Предметом даного дослідження є засади формування інтелектуального капіталу дипломатичної служби України. Опрацьовуючи предмет дослідження були використані такі теоретичні методи як аналіз, синтез, узагальнення, індукція, пояснення і класифікація. Також був використаний такий емпіричний метод як опис.
На формування інтелектуального капіталу впливає чимало чинників. В залежності від предмету дослідження, чинники формування інтелектуального капіталу є різними. Для формування інтелектуального капіталу саме дипломатичної служби України можна виділити наступні фактори. Вагому роль грають як внутрішньо-державна, так і зовнішньо-політична ситуація, системи національного, міжнародного та іноземного законодавства. Проте, головним чинником варто виділити саме встановлені національним законодавством вимоги щодо формування освітнього рівня дипломатичного службовця, адже освіта слугує своєрідним базисом для формування складового елементу інтелектуального капіталу – людського капіталу. У свою чергу, професійне навчання, передбачене законодавством України, що мають проходити дипломатичні службовці, лежить в основі якісного формування людського капіталу дипломатичного службовця.
Внаслідок проведеного дослідження проаналізовано теоретико-методологічні засади формування інтелектуального капіталу державної служби України, виділено та роз’яснено сутність складових елементів, з’ясовані чинники впливу. Визначено, що найбільш значущим елементом є саме людський капітал. Його формування, у свою чергу, потребує ресурсів. Зокрема: достатнього фінансування, трудових та часових витрат. Таке інвестування в особистий розвиток кожного дипломатичного службовця окремо дають змогу покращити і поглибити знання, що є досить важливим для якісного виконанням ними своїх службових обов'язків.[||]In conditions when information society is forming, not only the role of knowledge management is growing but also the study of theoretical and methodological basis of intellectual capital formation, because human intelligence is an important resource that helps in the reliable management of the state and all spheres of its influence. Intellectual capital is one of the most valuable resources not only for economic enterprises, but also for public authorities. The purpose of the study is to clarify the theoretical and methodological foundations of the formation of intellectual capital of the diplomatic service of Ukraine. The object of research is a system of national standards of governing the civil service, in particular diplomatic service, and the doctrine - the work of previous researchers on the concept of intellectual capital. The subject of this study is the principles of formation of intellectual capital of the diplomatic service of Ukraine. Such theoretical methods as analysis, synthesis, generalization, induction, explanation and classification were used while studying the subject. An empirical method such as description was also used.
The formation of intellectual capital is influenced by many factors. Depending on the subject of research, the factors of formation of intellectual capital are different. The following factors can be identified for the formation of intellectual capital of the diplomatic service of Ukraine. Both domestic and foreign policy situations, systems of national, international and foreign legislation play an important role. However, the main factor is the requirements established by national legislation for the formation of the educational level of a diplomatic official, because education serves as a kind of basis for the formation of a component of intellectual capital - human capital. In turn, the professional training provided by the legislation of Ukraine, which must be passed by diplomatic officials, is the basis for the qualitative formation of human capital of a diplomatic official.
As a result of the study, the theoretical and methodological foundations of the formation of intellectual capital of the civil service of Ukraine were analyzed, the essence of the constituent elements was identified and explained, the factors of influence were clarified. It is determined that the most important element is human capital. Its formation, in turn, requires resources. In particular: sufficient funding, labor and time costs. Such investments in the personal development of each diplomatic officer individually make it possible to improve and deepen knowledge, which is very important for the quality of their duties.
Т. С. Яровойк. держ. упр., доцент, доцент кафедри публічного адміністрування, ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. КиївО. В. Шаповаласпірант, ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ
T. YarovoiPhD in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor Interregional Academy of Personnel Management (Kyiv), Department of Public Administration, UkraineO. ShapovalPostgraduate student in Interregional Academy of Personnel Management, (Kyiv)
PROBLEMS ISSUES OF PUBLIC ADMINISTRATION OF HIGHER EDUCATION IN UKRAINE
Статтю присвячено визначенню та систематизації головних проблем у сфері державного управління вищою освітою в Україні. Авторка розглядає особливості системи вищої освіти, її місце і системі освіти України.
Аналіз сучасного регуляторного законодавства у сфері освіти дозволяє стверджувати про наявність численних колізій, які негативно позначаються на державному управління системою освіти, якості оцінювання знань, результатах діяльності навчальних закладів. Значну суперечливість можна спостерігати навіть між відносно новими Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту».
Регулювання державної політики у сфері вищої освіти теж є вкрай неякісним. За останні роки спостерігається зниження вимог до здобувачів освіти та зниження якості їх підготовки. З огляду на фрагментарність, суперечливість та низьку результативність реформування системи вищої освіти, констатовано необхідність оптимізації організації та управління у цій сфері.
Розгляд результатів найбільш відомих світових рейтингів ВНЗ, таких як «Academic Ranking of World Universities», «Times Higher Education» та «QS World University Rankings», дозволяє стверджувати, що українські ВНЗ не мають високого міжнародного статусу та не користуються повагою світової наукової спільноти, що свідчить про край низький рівень їх наукового та освітнього престижу.
Окрему увагу авторка приділяє необхідності внесення змін до законодавства та потребі формування продуманої освітньої політики. В статті запропоновано поправку до Закону України «Про вищу освіту».[||]The article is devoted to the definition and systematization of the main problems in the field of public administration of higher education in Ukraine. The author considers the peculiarities of the higher education system, its place in the education system of Ukraine.
Analysis of modern regulatory legislation in the field of education suggests the existence of numerous conflicts that negatively affect the public administration of the education system, the quality of knowledge assessment, the results of educational institutions. Significant contradictions can be observed even between the relatively new Laws of Ukraine "On Education" and "On Higher Education".
Regulation of state policy in the field of higher education is also extremely poor. In recent years, there has been a decrease in the requirements for students and a decrease in the quality of their training. Given the fragmentary, contradictory and low effectiveness of reforming the higher education system, the need to optimize the organization and management in this area.
Consideration of the results of the most famous world rankings of universities, such as "Academic Ranking of World Universities", "Times Higher Education" and "QS World University Rankings", suggests that Ukrainian universities do not have a high international status and do not enjoy the respect of the world scientific community, that indicating the extremely low level of their scientific and educational prestige.
The author pays special attention to the need to amend the legislation and the need for a well-thought-out educational policy. The article proposes an amendment to the Law of Ukraine "On Higher Education".
Т. П. Мельничукаспірант кафедри парламентаризму та політичного менеджментуНаціональної академії державного управління при Президентові України
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ПОСАД ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ: ЗАРУБІЖНА ТА ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА
Taras MelnychukPhD student of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine
PROBLEMS OF CLASSIFICATION OF POSITION OF PUBLIC OFFICIALS: FOREIGN AND NATIONAL PRACTICE
У статті визначені основні засади класифікації посад публічних службовців, зважаючи на зарубіжну та вітчизняну практику. Проаналізовано термін «посада» та запропоновано авторське визначення. Акцентовано, що чинне законодавство України закріпило поняття «посада державної служби», яке необхідно відмежовувати з поняттям «державна посада». Ці поняття не слід ототожнювати, оскільки не кожна посада у державному органі може бути посадою професійної публічної служби. Відзначено, що у літературі виділяють кілька класифікацій посад. Проаналізовано положення про посади публічної служби у певних європейських країнах та зроблено висновок, що у багатьох країнах передбачено окремі специфічні посади, які керуються особливими статутними правилами. Підтримано необхідність подальшої розробки проблем посад та специфіки цивільної та мілітаризованої публічної служби. Відзначено, що одна з найбільш розповсюджених класифікацій – у залежності від характеру повноважень, що визначають роль і ступінь участі у здійсненні державно-владних функцій – керівники, спеціалісти, технічні виконавці. На основі класифікації державних органів можна виділити такі види державних посад як політичні, адміністративні, патронатні. На погляд автора, зважаючи на важливість для визначення у терміні «посада професійної публічної служби» наявність практичного виконання функцій держави або функцій місцевого самоврядування, запропоновано класифікувати посади публічних службовців за їх структурно-функціональними повноваженнями на публічні політичні посади, публічні спеціалізовані посади, публічні посади службовців судової влади та прокуратури, публічні посади службовців мілітаризованої державної служби, публічні посади службовців органів місцевого самоврядування, публічні посади державних службовців цивільної державної служби. До публічних посад державних службовців слід віднести посади, передбачені у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну службу», а також деякі з тих, на які сьогодні цей Закон не поширюється, зокрема, членів центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом та службовців Національного банку України.[||]The article defines the basic principles of classification of public servants positions, taking into account foreign and national practices. The analysis of the term "position" was carried out and the author's definition was proposed. It is emphasized that the current legislation of Ukraine has consolidated the concept of "civil service position", which should be distinguished from the notion of "state office". These definitions should not be identified as the same, since not every post in a public authority may be a professional public service post. It is noted that in the literature there are several classification of positions. An analysis of the descriptions of public service positions in certain European countries was conducted and concluded that in many countries certain specific posts are provided that are governed by special statutory rules. The necessity of supporting further development of the problems of positions and specifics of civilian and militarized public service is mentioned. It is noted that one of the most widespread classifications, depending on the specifics of authority, defining the role and degree of participation in the implementation of state-government functions - executives, specialists, technical executives. On the basis of the classification of public bodies, one can distinguish the following types of government positions: political, administrative and executive support service positions. In the opinion of the author, in view of the importance for the definition of the term "professional public service" to have practical implementation of the functions of the state or the functions of local self-government, it is proposed to classify the positions of public servants according to their structural and functional powers to public political positions, public specialized posts, public servants' posts the judiciary and the prosecutor's office, public positions of officials of militarized civil service, public posts of local government officials, public civil service civil state service. Public posts of civil servants should include the positions envisaged in Article 3 of the Law of Ukraine "On Civil Service", as well as some of which are not currently covered by this Law, in particular, members of executive bodies with special status and employees of the National Bank of Ukraine.
В. М. Мухінаспірант кафедри публічного управління та менеджменту інноваційної діяльності ННІ післядипломної освіти Національного університету біоресурсів та природокористування України, м. Київ
ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЕФЕКТИВНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЛЮБИТЕЛЬСЬКОГО РИБАЛЬСТВА В УКРАЇНІ
Volodymyr MykhinPost-graduate student of the Department of Public Administration and Innovation Management of the Institute of Postgraduate Education of the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, city Kyiv
THE REASONING OF THE NECESSITY OF EFFECTIVE STATE REGULATION OF AMATEUR FISHING IN UKRAINE
У статті розглянуті механізми розвитку любительського рибальства в Україні як потужного різновиду природокористування і важливого соціоекономічного чинника. Досліджено нормативно-правову базу, що регулює питання розвитку любительського рибальства в Україні. З’ясовано, що любительське рибальство має значний потенціал позитивного впливу на економічний розвиток країни, але потребує додаткової уваги з боку держави.
Відзначено, що незважаючи на стрімкий розвиток любительського рибальства в Україні, наукові дослідження його (у тому числі й для цілей державного регулювання) майже не здійснюються. Визначено, що найважливішими завданнями на фоні відсутності в Україні окремого Закону про любительське рибальство є створення адекватної нормативно-правової бази, напрацювання організаційно-правових шляхів ефективного управління любительським рибальством у регіонах країни, розробка і впровадження відомчих та законотворчих ініціатив для розвитку громадянського суспільства, визначення системи розподілу прав користування рибними ресурсами; впровадження ефективного моніторингу, контролю та надзору; децентралізація процесу прийняття рішень і спільного управління (за участі суб’єктів рибальства та місцевого населення).[||]The article considers mechanisms of development of amateur fishing in Ukraine as a powerful type of nature management and an important socioeconomical factor.
It is noted that amateur fishers account for about 22% of the country population. Amateurs caught from the reservoirs 866-2800 tons of fish annually and compete seriously with industrial fishing. At the same time, only 8% of the fishers of Ukraine are organized (members of clubs and public organizations).
It was found that amateur fishing has a significant potential for positive influence on the country's economic development, but requires additional attention from the state.
It is noted that despite the development of amateur fisheries in Ukraine, scientific researches are almost not carried out (including for the purposes of state regulation).
The regulatory-legal framework, which regulating the development of amateur fishing in Ukraine is explored.
The current legislative framework for the use of natural resources and amateur fishery is obsolete and does not adequate for the current Ukrainian legislation. In 2003-2011, attempts were made to improve state management in the field of water bioresources protection, control over their use, and regulate amateur fishing, but they were unsuccessful. To date, a new Procedure for the implementation of amateur fishery has been prepared, which is to be put into effect by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine. On its basis new Rules of amateur fishing can be developed.
Because there is no separate law on amateur fishing in Ukraine, the most important tasks are: creation of a legal base; working out of organizational and legal ways of effective amateur fishing management in the regions of the country; development and implementation of departmental and lawmaking initiatives for the progress of society; definition of the system of rights distribution to use fish resources; implementation of effective monitoring, control and supervision; decentralization of joined management and decision-making processes (with the participation of fishers and the local population).
National policy on amateur fisheries should be based on the principles of conservation of aquatic organisms, their biological diversity and the environment, and effective management of fisheries; provision of food security of the state; scientifically grounded rational use of hydrobionts; increasing biodiversity of reservoirs by hydrobionts recovery , developing aquaculture and recreational fishery; participation of local self-government and the public in shaping state policy.
ТОВ "ДКС Центр"