О. А. Федіркод. е. н., доц., завідувач кафедри європейської економіки і бізнесу,ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»Н. В. Федіркок. е. н., доцент кафедри національної економіки та публічного управління,ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», м. Київ

НАПРЯМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ В ЄС

Стаття присвячена дослідженню пріоритетів, форм та інструментів реформування систем публічного адміністрування в ЄС, а також компаративний аналіз ефективності проведених в державах-учасницях інтеграційного союзу реформ. Доведено, що не дивлячись на переважну автономію держав-учасниць ЄС у питаннях організації національних систем публічного адміністрування, на практиці інституції ЄС мають цілу низку каналів впливу на ці системи. Виявлено позитивні (зростання ефективності державного апарату, зниження витрат на функціонування систем державного управління, зростання відкритості, прозорості та доступності адміністративних послуг) та негативні (зниженні рівня довіри громадян до влади, соціальної згуртованості, залучення громадськості до формування державної політики, а також доведення пріоритетів політики влади до населення) наслідки реформування систем публічного адміністрування країн ЄС.[||]The article examines the priorities, forms and instruments of reforming public administration systems in the EU, also comparing the effectiveness of reforms undertaken in the EU member states. It has been proven that, despite the overwhelming autonomy of EU Member States in organizing national public administration systems, in practice, EU institutions have a number of channels of influence on these systems. They include EU accession criteria for applicant-countries, legislation acts of secondary EU law, coordinating of member-states’ economic policies and public administrations’ activities via European Semester, EU financial support to administrative reforms, building institutional capacities via training programmes, best practices exchange, as well as through research and benchmarking of national administrative systems’ efficiency.
An important role in the process of EU Member States national administrative systems’ modernization is performed by the European Structural and Investment Funds, with financial support from mainly long-term administrative reform grants. In addition, the Funds provide organizational aid to Member States in the form of technical assistance, advisory support and guidance, as well as research. EU Member States, which have at least one depressive region or are eligible to receive financial support from the EU Cohesion Fund, can use the funding to support administrative reform. Despite the common need to reform their public administrations, the mechanisms for using EU financial assistance are quite different across EU Member States.
The results of administrative reforms in the European Union are rather ambiguous. On the one hand, significant improvements have been made in increasing the efficiency of the state apparatus, reducing the costs of functioning of public administration systems, increasing the openness, transparency and accessibility of administrative services while improving their quality, and on the other hand - a number of parameters have significantly deteriorated, namely: confidence of citizens to their governments, the level of social cohesion, involvement of wide public in the formation of state policy, as well as communicating the state policies priorities to the population, including through the independent mass media.

С. М. Приліпкодоктор наук з державного управління, доцент кафедри публічного управління та менеджменту інноваційної діяльності, Національний університет біоресурсів і природокористування України

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ІНФРАСТРУКТУРНИМИ ПРОЕКТАМИ НА ДЕРЖАВНОМУ І МІСЦЕВОМУ РІВНЯХ НА ОСНОВІ УКЛАДЕННЯ КОНЦЕСІЙНИХ ДОГОВОРІВ

S. PrylipkoDoctor of Science in Public Administration, Associate Professor of the Department of Public Administration and Management of Innovative Activities, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

INTERNATIONAL EXPERIENCE OF PUBLIC ADMINISTRATION OF INFRASTRUCTURE PROJECTS AT THE STATE AND LOCAL LEVELS ON THE BASIS OF CONCESSION AGREEMENTS

Вивчено міжнародні практики країн ЄС, США, Канади, Австралії та Японії у напрямі співробітництва органів публічної влади з приватними інвесторами на основі концесії, що дає змогу реалізовувати вартісні комерційні і соціальні інфраструктурні проєкти на державному і місцевому рівнях. Визначено основні переваги запровадження такої форми публічно-приватного партнерства у світі та особливості заключення угод на основі узгодження компромісів зацікавлених сторін. Встановлено, що для України корисним буде імплементація окремих елементів комерційної, соціальної та змішаної концесійних моделей у сферах функціонування транспорту, водопостачання та водовідведення, енергозбереження, будівництва багатоквартирних будинків для молодих сімей, закладів охорони здоров’я та інших соціальних об’єктів, створення паркових зон і забезпечення благоустрою територіальних громад.[||]In the context of reforms public-private partnership is one of the main instruments for implementation of public-financial mechanism at the state and local levels. The international practical experience of EU, US, Canada, Australia and Japan shows that concession is widespread form of public-private partnership and is based on concession agreement on mutual activities between public authorities and private partners. There are some its advantages such as more efficiency of private investments management comparing with public ones, construction of large-scale projects by private partners now with deferral of cost recovery from state or local budget, transfer of risks from the state to concessionaire and saving of the state or communal property of the infrastructure object after the concession expires. It has been established that in the world a public-private partnership in the form of a concession provides an opportunity to balance public and private interests at the same time, share risks between potential participants. Three widespread models (commercial, social and mixed) of public-private partnership under the concession agreement are determined. The choice between them is depending on financial capacity of state or local budget and amount of payments for the use of infrastructure.
For further development of public-private partnership on the basis of concluding long-term concession agreements the separate Law of Ukraine "On Concession" was adopted in 2019 in Ukraine, which defines the organizational, legal and financial principles of joint projects implementation, extends the opportunities of investors and guarantees the return on invested resources. Its main positions determine the validity of concession agreements from 5 to 50 years, determine transparent conditions of competition, diversify forms of concession payments, outline prospects of state support for the concessionaire and regulate the features of construction and operation of roads. Based on international experience it will be useful for Ukraine to implement the separate elements of each of the three concession models in the sphere of transport, water supply, sewage system, energy saving, construction of multi-homes for young families, health care facilities and other social institutions, arrangement of park zones and improvement of territorial communities.

М. І. Іщенкодоктор економічних наук, професор, професор кафедри обліку і оподаткування, публічного управління та адміністрування Криворізького національного університетуЄ. В. Міщуккандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри обліку іоподаткування, публічного управління та адміністрування Криворізького національного університетуВ. В. Радькомагістрант кафедри обліку і оподаткування, публічного управління та адміністрування Криворізького національного університету

ПІДХОДИ ДО РОЗКРИТТЯ ДЕФІНІЦІЇ «ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ» У КОНТЕКСТІ ПОНЯТТЯ «ДЕРЖАВНА СЛУЖБА»

M. I. IshchenkoDoctor of Economics, Professor, Professor Department of Accounting and Taxation, Public Administration and Administration of Kryvyi Rih National UniversityIe. V. MishchukCandidate of Economic sciences, Associate professor, Associate professor of Accounting and Taxation, Public Administration and Administration of Kryvyi Rih National UniversityV. V. RadkoMaster\'s Degree in Accounting and Taxation, Public Administration and Administration of Kryvyi Rih National University

APPROACHES TO THE DISCLOSURE OF THE DEFINITION OF "PUBLIC SERVICE" IN THE CONTEXT OF THE CONCEPT OF "PUBLIC SERVICE"

У статті порушено питання підходів до розкриття дефініцій «державний службовець» у контексті поняття «державна служба», адже і до сьогодні, серед вітчизняних науковців, не існує єдиного визначення цих базових понять. Питання змісту державної служби та характеристика державного службовця є предметом дослідження адміністративної та цивільної практики. Даючи визначення поняттям "державний службовець" та "державна влада", найчастіше науковці та практики поєднують їх дефініції в одне ціле. В результаті детального аналізу науково-теоретичних джерел виявлено основні проблемні аспекти розуміння цих термінів. Виявлено, що дефініція «державна служба» налічує безліч підходів, серед яких виокремлено два: інституціональний та діяльнісний. Показано, що для здійснення багатьох державних функцій, управління громадськими справами з’явився інститут державної служби, який зазнав суттєвих змін у ході свого розвитку та вдосконалення. В розвиненій державі він, зазвичай, захищає інтереси громадян та їх права, що є найважливішим обов’язком уряду. Досліджуючи ці підходи, дійшли до висновку, що вони є різні, але добре доповнюють один одного. Додатково в статті проведено критичний огляд поняття «державний службовець» та визначено його основні ознаки. До цих ознак віднесено громадянство України; виконання функцій держави; підпорядкування службовій дисципліні; дотримання принципів державної служби тощо. Уточнено визначення «державний службовець», під яким запропоновано розуміти уповноважену особу, що є громадянином України, займає певну посаду державної служби в органі влади, виконує функції держави, підпорядковується службовій дисципліні та отримує заробітну плату з державного бюджету. Використання уточнених визначень дозволить більш чітко розуміти, які обов’язки повинен виконувати державний службовець, перебуваючи на державній службі, задля забезпечення кращого майбутнього країни. Таким чином, розкривається визначення "державний службовець" через поняття "державна служба".[||]The article touches on the approaches to the disclosure of the definition of “civil servant” in the context of the concept of “public service”, because even today, among domestic scientists, there is no single definition of the basic concept of public service. The issue of "public service" and "public servant" is the subject of research of administrative and civil practice. Defining the concepts of "public servant" and "state power", these definitions are combined into a single whole. As a result of a detailed analysis of scientific and theoretical sources, the main problematic aspects of understanding these terms are identified. The definition of "public service" has many approaches, but only two were considered in more detail: institutional and activity. To carry out many functions, the management of public affairs appeared as a public service institution, underwent significant changes in the course of its development and improvement. In a developed state, he, as a rule, protects the interests of citizens and their rights, is the most important duty of the government. Studying these approaches, we came to the conclusion that they are different, but complement each other well. The article also reviews the concept of “civil servant” and identifies its main features (citizenship of Ukraine, fulfillment of the functions of the state; submission to official discipline, observance of the principles of public service, etc.) Revealing the definition of "civil servant", there are many definitions of this concept from various sources. In the course of the work, the definition of “civil servant” has been clarified, by which it is proposed to understand an authorized person who is a citizen of Ukraine, occupies a certain position in the civil service of the government, performs the functions of the state, is subject to official discipline and receives wages from the state budget. The use of clarified definitions will make it possible to more clearly understand what responsibilities a public servant should perform while in the public service to ensure a better future for the country. Thus, the definition of "public servant" through the concept of "public service" is revealed.

І. Л. Сазонецьд. е. н., професор,Завідуючий кафедрою державного управління, документознавства та інформаційної діяльності Національного університету водного господарства та природокористування, м. РівнеЛ. І. ОбуховськаМедичний директор комунального підприємства«Рівненська обласна клінічна лікарня», м. Рівне

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНСТИТУТУ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ФОРМИ

I. SazonetsDoctors of EconomicsHead of the Department of Public Administration,Documentation and Information ActivitiesNational University of Water and Environmental Engineeringcity of RivneL. ObukhovskaMedical director of the Municipal Enterprise«Rivne Regional Clinical Hospital», Rivne

STATE REGULATION OF THE COMMUNAL PROPERTY INSTITUTE: FEATURES AND PROSPECTS

В статті визначено, що серед форм власності найбільш швидкі трансформації на теперішній час в Україні проявляються в сфері комунальної власності. Це пов’язано у першу чергу і проведенням реформи децентралізації та передачею управлінських функцій держави на місця ‒ місцевим органам влади разом з відповідними активами;
Доведено, що час становлення ринкових відносин та демократичних, ліберальних відносин в сфері державного управління на початку 90-х років структура власності кардинально змінювалася. Вона перетворювалася із державної на інші форми ‒ в першу чергу ‒ приватні. В той час було прийнято цілий ряд законів, що регулювали ці процеси. На теперішній час трансформації власності не є такими масштабними, але вони не можуть проводитися на усталеній методичній основі;
Зазначено, що у відповідності до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ми можемо побачити практично повну самостійність місцевих громад у розпорядженні комунальною власністю. Така автономність регіонів в цьому питанні підсилюється статтею 17 цього Закону;
Критичний аналіз наукових праць показав по-перше, відсутність системного підходу до проблеми формування інституту комунальної власності, що не дозволяє однозначно судити про особливості його виникнення, по-друге, на державному рівні необхідно розробити класифікацію об'єктів комунальної власності малих та середніх міст за їх функціональним призначенням. Вона дозволяє в більш повній мірі врахувати різні види об'єктів, що перебувають у комунальній власності, по-третє: є необхідність визначення ринкової вартості майна комунальної власності для підвищення ефективності засобів управління ним. Знання справжньої ринкової вартості, його комерційних властивостей, соціальної значимості, дозволяє органам виконавчої влади на місцях обґрунтовувати та відстоювати свою позицію.[||]In the article it is determined that among the forms of ownership the most rapid transformations in the present time in Ukraine are manifested in the sphere of communal property. This is due in the first place to the implementation of the decentralization reform and the transfer of state management functions to local authorities, together with the relevant assets;
It is proved that the time of formation of market relations and democratic, liberal relations in the sphere of public administration in the early 90-ies the ownership structure changed dramatically. It was transformed from state to other forms - primarily private. At that time, a number of laws were adopted governing these processes. Currently, property transformations are not so large-scale, but they cannot be carried out on an established methodological basis;
It is noted that in accordance with Article 1 of the Law of Ukraine "On Local Self-Government in Ukraine", we can see practically complete independence of local communities in the disposal of communal property. Such autonomy of regions in this matter is strengthened by Article 17 of this Law;
It is determined that the purpose of giving territorial communities the right of communal property is to use property objects to meet the urgent needs of residents of these communities in urgent services, and the right of this form of ownership is intended for the expedient, economical and efficient use of property of territorial communities in other interests of their residents
Critical analysis of scientific works showed, firstly, the lack of a systematic approach to the problem of forming an institution of communal property, which does not allow to unequivocally judge the peculiarities of its emergence, secondly, at the state level it is necessary to develop a classification of communal property of small and medium-sized cities for their functional purpose. It allows to take more fully into account the different types of communal property, thirdly: there is a need to determine the market value of communal property to improve the efficiency of its management. Knowledge of the true market value, its commercial properties, social significance, enables the executive authorities on the ground to substantiate and defend their position.

О. О. Акімовк. держ. упр., доцент, Заслужений економіст України, начальник відділу правового забезпечення, Національна служба посередництва і примирення

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СИСТЕМОГЕНЕЗНІЙ ДИНАМІЦІ

O. O. AkimovPhD in Public Administration, Associate professor, Honored Economist of Ukraine, Head of the legal department,National Mediation and Conciliation Service

THE MAIN PRINCIPLES OF PUBLIC ADMINISTRATION IN THE SYSTEMOGENESIS DYNAMICS

У статті здійснено обґрунтування основних принципів державно-управлінської діяльності у системогенезній динаміці. Проаналізовано основні принципи державно-управлінської діяльності у системогенезній динаміці в процесі застосування системогенезного підходу до державно-управлінської діяльності, зокрема в частині виявлення формуючих чинників. Визначено, що загальною проблемою у науці та практиці державного управління залишаються процеси систематизації у сфері державно-управлінської діяльності, сфери впливів на здійснення державно-управлінської діяльності, процеси формування складових елементів державно-управлінської діяльності. У зв’язку з цим, аналіз досліджень цієї проблематики потрібно формувати комплексно, з врахуванням усіх складових елементів здійснення державно-управлінської діяльності, їх взаємозв’язку та тенденцій розвитку. Формування основних принципів державно-управлінської діяльності у системогенезній динаміці систематизує усі складові системи державного управління, поглиблює знання щодо їх особливостей, встановлює взаємозв’язки, формує напрями державно-управлінської діяльності, підвищує ефективність функціонування як самої системи державного управління, так і державно-управлінської діяльності як однієї з її підсистем.
Проблема застосування принципів державно-управлінської діяльності у системогенезній динаміці обумовлена: відсутністю концептуальних засад системогенезного розвитку державно-управлінської діяльності; відсутністю врахування системогенезних аспектів розвитку загалом публічного управління, у тому числі і державного управління; розвитком вітчизняної практики здійснення державної служби, професійної діяльності державних службовців у системогенезному вимірі; відсутністю систематизованих, комплексних дослідження щодо проблематики застосування системогенезу як парадигми публічного управління загалом, і до державного управління зокрема.
Щодо напрямку дослідження основних принципів державно-управлінської діяльності у системогенезній динаміці запропоновано розкрити професіоналізацію загалом державної служби, професійну компетентність державних службовців, формування специфічного комплексу функцій і професійних стандартів; інституціоналізацію трудових відносин у сфері державної служби; розвиток інститутів індивідуальної професіоналізації тощо. Виявлено проблемні питання формування основних принципів державно-управлінської діяльності у системогенезній динаміці у гносеологічному аспекті. Запропоновано можливості застосування окремих методів дослідження державно-управлінської діяльності як системного утворення.[||]The article studies the substantiation of the basic principles of public administration in systemogenesis dynamics. The basic principles of government management in the process of applying the systemogenetic approach to government management, in particular regarding the identification of formative factors, are analyzed. It has been determined that the general problem in the science and practice of public administration remains the systematization processes in the field of public administration, the sphere of influence on the implementation of public administration, the processes of formation of the constituent elements of public administration. In this regard, the analysis of research on this issue should be formed in a comprehensive manner, taking into account all the constituent elements of the implementation of public administration, their relationship and development trends. The formation of the basic principles of public administration in systemogenetic dynamics systematizes all the components of public administration, deepens knowledge on their features, establishes interconnections, shapes the direction of public administration, increases the efficiency of functioning of both the public administration system and public administration as one from its subsystems.
The problem of applying the principles of state management in systemogenetic dynamics is due to: the lack of conceptual foundations of a systemogenetic development of government management; lack of consideration of systemic aspects of development in public administration, including public administration; the development of domestic practice of civil service, the professional activities of civil servants in the systemic genesis dimension; the lack of systematic, comprehensive studies on the application of systemogenesis as a paradigm of public administration in general, and in public administration in particular.
So, in the direction of studying the basic principles of public administration in system dynamics, we proposed to disclose, on the whole, the professionalization of the civil service, the professional competence of civil servants, the formation of a specific set of functions and professional standards; institutionalization of labor relations in the field of public service; development of institutions of individual professionalization and the like. The problematic issues of the formation and dynamics of the basic principles of public administration in the epistemological aspect are identified. The possibilities of using individual research methods of public administration as a system of education are proposed.

Ю. А. Опанасюкк. е. н., ст. викладач кафедри управління,Сумський державний університетЮ. Т. Матвєєвак. е. н., ст. викладач кафедри управління,Сумський державний університет

УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ РЕКРЕАЦІЇ В МІСЬКИХ АГЛОМЕРАЦІЯХ

Yu. A. OpanasiukPhd (Economics), Senior Lecturer of Department of ManagementSumy State UniversityYu. T. MatvieievaPhd (Economics), Senior Lecturer of Department of ManagementSumy State University

MANAGEMENT OF RECREATION IN URBAN AGGLOMERATIONS

В статті розглянуто управління сферою рекреації в Україні. Доведено, що до сфери рекреації входить розгалужена система галузей, таких як туризм, громадське харчування, транспорт, культура та спорт. В Україні всі ці галузі в регіонах розвиваються окремо та є підзвітними та підконтрольними різним органам державного та муніципального управління. Тому очевидною є проблема узгодженості управління цими сферами на місцевому рівні. Актуальним також є розвиток цих сфер у взаємодії місто-село, що можуть доповнювати та розширяти послуги рекреації. Таким чином, створення міських агломерації, з координаційним органом – радою агломерації, може вирішити існуючи проблеми управління. В статті розглянутий іноземний досвід державного управління рекреацією. Доведено, що створення міських агломерацій може принести народногосподарський ефект.[||]The management of recreation industry in Ukraine is considered in the article. It has been proved that the recreational sphere includes an extensive system of industries such as tourism, catering, transport, culture and sports. All these sectors in the regions are developed separately and they are accountable and controlled by various state and municipal authorities in Ukraine. Therefore, obviously, there is a problem of concordance of management of these areas at the local level. Also relevant is considered the development of these spheres in city-village system interactions that can complement and expand recreation services.
Thus, the creation of urban agglomerations, with coordinating authorities – the agglomeration council, can solve existing problems of management.
Whether the development of the recreational industry will be more effective if the management is transferred to the level of local self-government (namely the governing bodies of urban agglomerations) - this is the hypothesis have been investigated in the article.
The article analyzes the advantages and disadvantages of urban agglomeration in the sphere of recreation, identifies the positive aspects of creating agglomeration for the population. The elements of spatial and functional principles of management of recreation in urban agglomerations have been formed. The reasons of population migration to urban areas have been investigated in the article.
The foreign experience of state management of recreation is examines in the article. In particular, the system of management in the recreational field of such countries as France, Spain, Great Britain, Italy has been thoroughly investigated.
It was found that the main institutions, that operating in the recreational sector in EU countries are the World Tourism Organization, the Committee on Regional Policy of the Council of Ministers of the EU and the European Regional Development Fund operating within the EU budget.
The article proved that the creation of urban agglomerations can bring economic effect. Since, Ukraine has significant recreational potential that needs to be developed in the interaction of all areas of recreation.

І. І. Самойловакандидат наук з державного управління, доцент кафедри менеджментуНавчально-наукового інституту фінансів, банківської справи,Університет державної фіскальної служби УкраїниО. О. Самойловаспірант, Інститут агроекології і природокористування НААН

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ В УКРАЇНІ

I. SamoilovaPhD (Public Administration), Associate Professor of ManagementEducational Research Institute of Finance, Banking,University of the State Fiscal Service of UkraineO. Samoilovрostgraduate student,Institute of Agroecology and Nature Management of NAAS

DIRECTIONS OF IMPROVEMENT OF MECHANISMS OF STATE REGULATION OF THE HOME REAL ESTATE MARKET IN UKRAINE

У статті проаналізовано державне регулювання ринку житлової нерухомості. Встановлено, що ринок житлової нерухомості являє собою, взаємопов’язану систему ринкових механізмів, які забезпечують створення, передачу, експлуатацію та фінансування об’єктів житлового фонду.
Визначено, що державне регулювання ринку житлової нерухомості являє собою цілеспрямований вплив держави на діяльність всіх суб’єктів ринку, який здійснюється з використанням відповідних інструментів, характерних для державного регулювання економіки, і переслідує загальну мету, що досягається через приватні цілі, які повинні бути адаптовані до специфіки конкретного регіону.
Досліджено, що держава на ринку нерухомості виконує ряд функцій: ідеологічну і законодавчу; інвестиційну; функцію продавця; регулюючу; верховної влади; гаранта безпеки і стійкості ринку.
Визначено, що основними принципами державного регулювання ринку житлової нерухомості є: функціональне регулювання в поєднанні з інституційним регулюванням з проблем організації контролю і нагляду за діяльністю професійних учасників ринку; використання механізмів саморегулювання ринку, які створюються за допомогою держави, під її контролем, та підтримка конкуренції на ринку
Запропоновано напрями удосконалення механізмів державного регулювання розвитку ринку житлової нерухомості, а саме: удосконалити правовий адміністративно-організаційний механізм державного регулювання ринку житлової нерухомості; спростити дозвільні процедури у житловому будівництві; удосконалити методичний підхід до формування механізму державного регулювання економічної системи шляхом впровадження досвіду регулювання цін на ринку житлової нерухомості в закордонних країнах та соціально-економічного вибору напрямів ринку житла, що відповідають ринковим і економічним умовам та особливостям держави; розвинути систему накопичувальної іпотеки, націленої на людей з низьким і середнім доходом; сформувати інфраструктуру розвитку ринку нерухомості; розвивати прогресивні фінансові технології; створити належні пільгові умов виконання суб’єктами бізнесу державних, фінансових, матеріально-технічних і інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок і технологій; розробити й затвердити порядок обміну службовою інформацією між органами влади та іншими допоміжними суб’єктами ринку житлової нерухомості з метою урегулювання процесів надання інформації й вирішення службових питань в оперативному режимі; унормувати питання внутрішнього контролю за розглядом документів, які надходять на опрацювання до суб’єктів ринку, що надають послуги на ринку нерухомості; впровадити електронні системи обліку інформації в поточній діяльність; збільшити фінансування на виконання державних програм, спрямованих на стимулювання розвитку житлової нерухомості.[||]The article analyzes the state regulation of the residential real estate market. The residential real estate market is an interconnected system of market mechanisms that provide for the creation, transfer, operation and financing of housing assets. The role of the state in regulating the residential real estate market has been determined.
It is determined that the state regulation of the residential real estate market is a deliberate influence of the state on the activity of all market entities, which is carried out using appropriate instruments specific to the state regulation of the economy, and pursues the general goal achieved through private goals, which must be adapted to specificity of a particular region.
The state in the real estate market performs a number of functions: ideological and legislative (develops ways and programs of development of individual market segments); investment (directs funds to the competitive construction industry); the function of seller (sale of state property and housing certificates); regulatory (develops basic standards of functioning of the residential real estate market); supreme power (regulates conflicts between real estate market entities through the judicial system); guarantor of security and stability of the market (registration of transactions and rights with residential real estate).
It is determined that the basic principles of state regulation of the residential real estate market are: functional regulation in combination with institutional regulation on the problems of organization of control and supervision of the activity of professional market participants; using state-controlled, self-regulating market-based mechanisms and maintaining competition in the market
The directions of improvement of mechanisms of state regulation of development of residential real estate market are offered, namely: to improve the legal administrative and organizational mechanism of state regulation of residential real estate market; simplify permitting procedures in housing; to improve the methodological approach to the formation of the mechanism of state regulation of the economic system by introducing the experience of regulating prices in the residential real estate market in foreign countries and socio-economic choice of directions of the housing market that correspond to the market and economic conditions and peculiarities of the state; to develop a cumulative mortgage system targeting low- and middle-income people; to develop the infrastructure of the real estate market development; develop advanced financial technologies; to create appropriate preferential conditions for the fulfillment by the business entities of state, financial, logistical and information resources, as well as scientific and technical developments and technologies; to develop and approve the order of exchange of official information between authorities and other auxiliary entities of the residential real estate market in order to regulate the processes of providing information and resolve official issues in an operational mode; to regulate the issues of internal control over the consideration of documents received for processing to market entities providing services in the real estate market; implement electronic systems for accounting information in current activities; increase funding for the implementation of government programs aimed at stimulating the development of residential real estate.

Я. О. Божкопровідний фахівець відділу супроводження освітнього процесу Iнституту публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСНУЮЧИХ ТА СТВОРЕННЯ НОВИХ РОБОЧИХ МІСЦЬ ДЛЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Ia. O. Bozhkoa leading specialist of the Department of Educational Process Support of the Institute of Public Management and Administration of the National Academy of Public Administration of the President of Ukraine

THE PERFECTION OF THE MECHANISMS AIMED AT SAVING EXISTING WORKPLACES AND CREATING NEW ONES FOR PERSONS WITH DISABILITIES

В статті розглядається проблема удосконалення механізмів збереження існуючих та створення нових робочих місць для осіб з інвалідністю. Автор стверджує, що пріоритетним і найбільш вірним шляхом забезпечення зайнятості осіб з інвалідністю є збереження та створення нових робочих місць на підприємствах Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих, Всеукраїнської організації «Союзу осіб з інвалідністю України» та інших підприємствах і організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю. В статті також обґрунтовується доцільність впроваджувати за бажанням осіб з інвалідністю нестандартні форми зайнятості, гнучкі режими праці (наприклад, неповний робочий час) і відпочинку. Необхідно сприяти розширенню можливостей надомної праці. Нагальною потребою залишається розробка на державному та регіональному рівнях прогнозних розрахунків щодо підготовки кваліфікованих кадрів.[||]The article deals with the problem of improving the mechanisms of preserving existing ones and creating new jobs for persons with disabilities. The author states that the priority and most effective way to ensure employment of persons with disabilities is to maintain and create new jobs at the enterprises of the Ukrainian Society of the Blind and the Ukrainian Society of the Deaf, the All-Ukrainian Organization of the Union of Persons with Disabilities of Ukraine and other enterprises and organizations of public organizations of persons with disabilities. For ordinary businesses, a better option is to create special conditions for employment of persons with disabilities in an already existing workplace, which is also consistent with international practice.
It is necessary to form a system of job creation for persons with disabilities, in which local authorities, employment and social protection services, public organizations of persons with disabilities would jointly create specialized enterprises for the work of persons with disabilities.
When calculating the necessary funds for the creation of special jobs or special conditions in ordinary workplaces for the employment of persons with disabilities, it is advisable to provide the funds necessary for the assistance of persons with disabilities during employment and in the course of their work.
An economic incentive mechanism for employers to create additional jobs for people with disabilities needs to be developed and implemented. It is necessary to improve the system of regulation of employment and vocational rehabilitation of persons with disabilities. In particular, it requires eliminating duplication of functions between the bodies of the state employment service and social protection of the population.
The article also justifies the feasibility of introducing, at the request of persons with disabilities, non-standard forms of employment, flexible working arrangements (e.g. part-time) and vacation. It is necessary to promote the work at home. To develop, at the national and regional levels, forecast calculations for the training of qualified personnel is still an urgent need.

Н. Г. Клименкокандидат наук з державного управління, доцент, начальник відділу організації фундаментальних та прикладних досліджень Інституту експертно-аналітичних та наукових досліджень Національної академії державного управління при Президентові України

НАУКОВЕ ТА ЕКСПЕРТНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННІ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

N. G. KlymenkoPh.D. in Public Administration, Associate Professor, Head of the Department for the Organization of Fundamental and Applied Research of the Institute of Expert-Analytical and Scientific Research of the National Academy for of Public Administration under the President of Ukraine

SCIENTIFIC AND EXPERT-ANALYTICAL SUPPORT IN STATE REGULATION OF ACTIVITY OF NON-STATE INSTITUTIONS IN THE CONTEXT OF ENSURING NATIONAL SECURITY OF UKRAINE: STATE, PROBLEMS, PROSPECTS

Автором статті проаналізовано праці вітчизняних та зарубіжних науковців на підставі яких визначено місце наукового та експертно-аналітичного забезпечення у механізмі державного регулювання діяльності недержавних інституцій в контексті забезпечення національної безпеки України. Крім того, на підставі дослідження законодавчих та інших нормативно-правових актів України, що регламентують діяльність провідних вітчизняних державних науково-дослідних установ, закладів і структурних підрозділів органів державної влади, а також вивчення інформації, розміщеної на їх сайтах, визначено роль та місце зазначених інституцій та підрозділів у здійсненні наукового та експертно-аналітичного супроводу розробки та прийняття державно-управлінських рішень. Обґрунтовано необхідність запровадження обов’язковості наукового та експертно-аналітичного супроводу розробки проектів законів та інших нормативно-правових актів України з державного регулювання діяльності недержавних інституцій в контексті забезпечення національної безпеки України, а також залучення до його здійснення науково-дослідних та експертних державних і недержавних інституцій з урахуванням досвіду провідних європейських країн у цій сфері.[||]In today's globalized world, in the face of contradictions arising in the course of realizing the interests of man, non-state institutions, society and the state, there is a need for effective state regulation through which the state is able to respond timely and adequately to internal and external threats and dangers in order to protect national and international threats. values and ensuring the realization of national interests. And such state regulation is impossible without its scientific and expert-analytical support.
The purpose of the article is to determine the status, problems and prospects of the use of scientific and expert-analytical support in the state regulation of the activity of non-state institutions in the context of ensuring national security of Ukraine, the role and place in the implementation of such provision by the leading national research institutions, institutions and structural subdivisions of state bodies. authorities, as well as justification of the necessity to introduce the obligation of such security during the drafting of laws of Ukraine and others Regulatory acts involving relevant institutions and the experience of leading European countries.
According to the results of the research, it was proposed: to introduce at the legislative level the obligation of scientific and expert-analytical support of the development of bills and drafts of other legal acts, in particular governmental ones, taking into account the experience of leading European countries and adapting it to the domestic conditions; to provide that the scientific and expert opinions obtained are obligatory for consideration by the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Verkhovna Rada of Ukraine in general, and by the People's Deputies in particular, during their work on bills and drafts of other legal acts; to involve non-governmental scientific-expert institutions in conducting relevant examinations, as well as in working groups engaged in drafting strategic documents, concepts, programs, etc., representatives of state and non-governmental research and scientific-expert institutions, who are specialists in subject to state regulation.

Г. Т. Терешкевичкандидат наук державного управління, доцент,доцент кафедри філософії та економіки,Львівський національний медичний університет імені Данила Галицькогодокторант кафедри парламентаризму та політичного менеджменту, Національна академія державного управління при Президентові України

ГІДНІСТЬ ТА НЕДОТОРКАНІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ЦІННОСТІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

H. TereshkevychPh.D in Public Administration,Associate Professor of the Department of Philosophy and Economy,Danylo Halytsky Lviv National Medical UniversityDoctorate in the Department of Parliamentarism and Political Management,National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

DIGNITY AND INVIOLABILITY OF HUMAN LIFE AS FUNDAMENTAL VALUES OF UKRAINIAN STATE-MAKING CONCEPT

Пропоноване дослідження ставить завдання перед публічними управлінцями убезпечити гідність та право людини на життя на всіх етапах існування та в усіх проявах.
Все ще відсутнє комплексне наукове дослідження, яке розкрило б сутність гідності та недоторканості людського життя як фундаментальних цінностей державотворення.
Метою публікації є науково-теоретичне обґрунтування понять гідності та недоторканості людського життя як фундаментальних цінностей державотворення та як складової гармонійного розвитку суспільства.
Біоетика обґрунтувала факт, що людська особа, наділена гідністю, починає існувати з моменту запліднення і відтоді заслуговує пошани.
Головним завданням органів публічного управління є визнання гідності та недоторканості людського життя як фундаментальних цінностей української державотворчої концепції та на основі цього прийняття високих морально-етичних та організаційно-правових стандартів щодо оздоровлення держави та суспільства на всіх рівнях.
Перспективи подальших досліджень полягають у напрацюванні заходів органів публічного управління щодо убезпечення гідності та права людини на життя на всіх етапах та в усіх його проявах.[||]Formulation of the problem. How should one balance a continuous scientific search in the branches of medicine and priority of human right to life? The proposed study aims to set the task to protect dignity and human right to life at all stages of existence and in all manifestations to public administration bodies.
Research Analysis. The study of dignity and inviolability of human life is given attention by representatives of the scientific community and practitioners. However, there is still no comprehensive scientific research that would reveal the essence of dignity and inviolability of human life as fundamental values of the Ukrainian state-making concept.
The aim of this publication is to provide scientific and theoretical substantiation of dignity and inviolability of human life as fundamental values of the Ukrainian state-making concept and as a component of harmonious development of the state and society, which will serve the interests of a person.
Statement of the main part. Bioethics substantiated the fact that human life begins from the moment of conception. Recognition of bioethics criteria as the basis for creating a healthy society is essential to public managers. Reporting the truth to citizens about transcendental dignity and inviolability of every human life fundamental values of the Ukrainian state-making concept would help to develop a strong state.
Conclusions. Bioethics substantiated the fact that a human person with dignity begins to exist from the moment of conception and deserves respect.
The main task of public administration bodies is recognition of dignity and inviolability of human life as fundamental values of the Ukrainian state-making concept, and based on it, adoption of high moral, ethical, organizational and legal standards improving the state and society at all levels.
Prospectives for further research include elaboration of measures by public authorities in order to ensure the safety of dignity and the human right to life at all stages and in all its manifestations.

С. В. Коломієцьк. т. н, доцент кафедри екології та безпеки життєдіяльності,Національний транспортний університет, м. КиївВ. Ю. Бельськиймагістрант спеціальності «Екологія»,Національний транспортний університет, м. Київ

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕДУРИ ВИДАЧІ ПРИРОДООХОРОННИХ ДОЗВОЛІВ НА ЗДІЙСНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

S. V. KolomiietsPhD, Associate professor of ecology and life safety department,National University of Transport, KyivV. Yu. BelskyiMaster\'s Degree in specialty EcologyNational University of Transport, Kyiv

PECULIARITIES OF PROCEDURES FOR GRANTING ENVIRONMENTAL LICENSES FOR THE PERFORMANCE OF ECONOMIC ACTIVITIES

Перед Україною в даний час стоїть завдання адаптації своєї системи екологічного управління, зокрема видачі природоохоронних дозволів, в умовах складного періоду для економіки та країни загалом. Цей процес повинен стати поступовим і циклічним, і потребує глибокого розуміння базисних моделей, цілей розвитку і дій, які необхідно вжити в ході реформи системи видачі дозволів. У цій статті охарактеризовані і аналізуються існуючі системи видачі природоохоронних дозволів і можливі заходи по їх удосконаленню.
В статті пропонується кілька короткострокових дій для прийняття в рамках еволюційного сценарію: підвищення якості змісту дозволів і продовження їх терміну дії; вдосконалення процесу прийняття рішень, інституційна інтеграція і прийняття процедур видачі природоохоронних дозволів, послідовних для різних компонентів навколишнього середовища; подання конкретних інструктивних вказівок підприємствам і початок конструктивного діалогу з ними; забезпечення прозорості видачі природоохоронних дозволів для громадськості. Також пропонуються середньо- і довгострокові заходи.[||]The article discusses the current status of issuing environmental permits for economic activity and proposes the introduction of a single environmental permit.
Ukraine is currently facing the challenge of adapting its environmental management system, in particular the granting of environmental permits, in a challenging period for the economy and the country as a whole. This process needs to be gradual and cyclical and requires a thorough understanding of the underlying models, development goals and actions that must be taken in the course of the reform of the permit system. Existing environmental permitting systems and possible measures for their improvement have been characterized and analyzed. The environmental licensing function is extremely important as it is, in a way, an environmental imperative, which, on the one hand, limits and, on the other, creates the legal framework for activities that are associated with negative environmental impacts. The use of environmental quality standards is considered in conjunction with the Best Available Techniques, the central concept of the EU Integrated Pollution Prevention and Control Directive. At the same time, the scope of the permits is carefully revised and cautions are avoided to avoid a uniform approach to regulating large industrial enterprises and small and medium-sized enterprises. Concerning the last two groups, it is noted that simplification of procedures and clarification of regulatory requirements play a crucial role.
The article proposes several short-term actions to take under the evolutionary scenario: improving the quality of the content of permissions and extending their validity; improving the decision-making process, institutional integration and adopting environmental permitting procedures consistent with the various environmental components; providing specific guidance to businesses and beginning a constructive dialogue with them; ensuring transparency in issuing environmental permits to the public. Medium- and long-term activities are also offered.

В. В. Ксендзукк. е. н., доцент, доцент кафедри економічної безпеки, публічного управління та адміністрування, Державний університет «Житомирська політехніка»К. М. Войціцькааспірант кафедри економічної безпеки, публічного управління та адміністрування,Державний університет «Житомирська політехніка»В. Р. Орелстудентка, Державний університет «Житомирська політехніка»І. Г. Сергієнкоаспірант, Державний університет «Житомирська політехніка»

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ МІСТОМ В КОНТЕКСТІ ІНКЛЮЗИВНОГО РОЗВИТКУ

V. KsendzukPhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Economic Security, Public Management and Administration, Zhytomyr Polytechnic State UniversityK. VoitsitskaPostgraduate Student of the Department of Economic Security, Public Management and Administration, Zhytomyr Polytechnic State UniversityV. OrelStudent, Zhytomyr Polytechnic State UniversityI. SerhiienkoPostgraduate Student, Zhytomyr Polytechnic State University

PUBLIC MANAGEMENT OF THE CITY IN THE CONTEXT OF INCLUSIVE DEVELOPMENT

Здійснене дослідження ґрунтується на актуальній проблемі нерівності зростання економічних показників та незадоволеності суспільства рівнем доходів, безробіттям і перешкодами участі в громадському житті. На підставі огляду основних показників соціального та економічного розвитку України обґрунтовано важливість дослідження теоретичних основ двох понять: «інклюзія» та «інклюзивне місто». Визначено, що інклюзія (включенння) є протилежним за значенням поняттям до ексклюзія (виключення). В публічному управлінні містом важливого значення набуває врахування інтересів всіх категорій населення (за віковими категоріями, спеціальні групи тощо), які є суб’єктами інклюзивного міста. Крім того, ідентифіковано групи суб’єктів управління інклюзивним містом та охарактеризовано їх функції в частині створення умов для забезпечення досягнення цілей інклюзивного розвитку.[||]The conducted research is based on the actual problem of inequality of growth of economic indicators and dissatisfaction of society with the level of incomes, unemployment and obstacles to participation in public life. The issues of social inequality in the world and the disparity in the distribution of global income and the associated issues of growth and inclusive development are so important that it has been addressed for many years by recognized international organizations. This issue should be solved in the light of local needs research to formulate suggestions for changing national and regional socio-economic policies of the particular country. Based on the review of the main indicators of socio-economic development of Ukraine, the importance of researching the theoretical bases of the concepts of "inclusion" and "inclusive city" is substantiated. It is determined that inclusion (inclusion) is the opposite in meaning to the concept of exclusion (exclusion). Social inclusion is a process of full and comprehensive inclusion of all social groups, regardless of age, gender, health and other factors, in a fully-fledged life on equal footing as equal members of society. Inclusive city offered to be interpreted as a settlement, which is accessible and comfortable for living for people of different age, gender, nationality, religion, social status, different physical and financial capacities, is substantiated. Therefore, in the course of the study, the classification of the city's subjects was investigated and all its participants were identified as having inclusive designations. In the public management of the city, it is important to take into account the interests of all categories of population (by the age, special groups, etc.) who are the subjects of an inclusive city. In addition, the groups of entities involved in inclusive city governance have been identified and their functions have been described in terms of creating the conditions for achieving the goals of inclusive development.

В. О. Ковачк. т. н., заступник директораНавчально - наукового інституту неперервної освіти Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ПРАЦІ ТА ЙОГО АКТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

V. KovachPhD in Technical Sciences, Deputy Director for Research and International Affairs, Educational and Scientific Institute of Continuing Education of the National Aviation University, Kyiv Ukraine

PECULIARITIES OF THE UKRAINIAN LABOR MARKET AND ITS ACTIVE REGULATION

Зазначено, що в Україні дотепер не розроблена чітка концепція активного регулювання ринку праці. Проаналізовано основні особливості українського ринку праці. Сформульовано концептуальні засади системи соціального захисту безробітних: створення системи страхування від безробіття; пріоритет активних програм сприяння зайнятості; сприяння адаптації громадян на ринку праці з максимально можливою реалізацією їх трудового потенціалу та ін. Розроблено класифікацію функції системи соціального захисту за трьома основними напрямками: стабілізація ринку праці, підготовка до оновлення ринку робочої сили, соціальне страхування громадян. Визначено пріоритетні завдання у галузі соціального захисту від безробіття, засновані на принципах страхування. Розглянуто основні напрямки активної політики на ринку праці. Обґрунтовано, що ефективне регулювання станом на ринку праці має здійснюватися передусім на регіональному, місцевому рівні управління. Зазначено, що ефективне регулювання ґрунтується, по-перше, на розробці ефективної регіональної моделі управління зайнятістю і раціональному використанню працівників на підприємствах. По-друге, активне регулювання ринку праці припускає перенесення акценту на підприємства, стеження за їх стратегіями управління працею. По-третє, активне регулювання ринку праці повинне застосовувати систему економічного стимулювання (пільги в оподаткуванні, кредитах, субсидіях і так далі) підприємств, які гарантують зайнятість і створюють робочі місця.[||]It is noted that a clear concept of active labor market regulation has not yet been developed in Ukraine. The main features of the Ukrainian labor market are analyzed. The conceptual bases of the social protection system for the unemployed are formulated: creation of an unemployment insurance system; the priority of active employment promotion programs; promoting the adaptation of citizens to the labor market with the maximum possible realization of their labor potential, etc. The classification of the function of the social protection system according to three main directions is developed: stabilization of the labor market, preparation for updating the labor market, social insurance of citizens. It is determined that the main purpose of the unemployment insurance system is to provide state guarantees to workers and social protection of the unemployed. Priorities in the field of social protection against unemployment are defined, based on the principles of insurance. The main directions of active labor market policy are considered. It is substantiated that effective regulation of the labor market situation should be carried out primarily at the regional, local level of government. It is noted that effective regulation is based, firstly, on the development of an effective regional model for managing employment and the rational use of workers in enterprises. Secondly, active regulation of the labor market involves shifting the focus to enterprises, monitoring their labor management strategies. Third, the active regulation of the labor market should apply a system of economic incentives (benefits in taxation, loans, subsidies, and so on) to enterprises that guarantee employment and create jobs. It has been determined that the real successes of effective labor market policies can only be considered to be more effective than the costs associated with unemployment. It is justified that estimates of the cost of programs and the real reduction of unemployment due to such policies are required. It is stated that the whole effect is difficult to estimate for several reasons: the calculations do not account for the costs of socio-psychological nature, micro- and macroeconomic effects, as well as socio-psychological dividends, effects of placement and redistribution, indirect macro-effects, and so on. It is suggested not to make too clear a distinction between active and passive policies in the gauge of the labor market. It is stated that giving people the choice does not deserve to be considered as a «passive policy». In the same way, the regulation of people's behavior should not be described as «active».

А. П. Лелеченкок. держ. упр., доцент, професор кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом, Національна академія державного управління при Президентові України, м. Київ

ПІДХОДИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

A. LelechenkoPhD in Public Administration, associate professor, National Academy of Public Administration, the Office of the President of Ukraine, Regional Administration, Local Self-Government and Urban Management Faculty

APPROACHES FOR THE FORMATION OF A REGIONAL SUSTAINABLE DEVELOPMENT POLICY IN THE EUROPEAN UNION

У статті визначено, що розвиток суспільства на засадах стійкості є ключовою тенденцією сучасності. З’ясовано, що досягнення країн світу та окремих регіонів з точки зору сталості суспільного розвитку, вимірюються Індексом сталості суспільства. Обґрунтовано, що прогрес у впровадженні основ сталого розвитку європейських країн пояснюється розробкою якісних національних стратегій. Розглянуто два основні типи стратегій сталого розвитку. Визначено, що стратегії сталого розвитку європейських країн відрізняється національною специфікою та мають спільні особливості. З’ясовано, що зміст стратегій свідчить про участь у їх написанні як науковців та спеціалістів з певних галузей знань, так і політиків, представників бізнесу та громадськості. Характерною відмінністю щодо розробки й реалізації регіональної політики сталого розвитку в країнах ЄС визначено підпорядкування стратегічних документів сталого розвитку досягненню загальновизнаних суспільнозначущих цілей.[||]The article determines that the development of society on the basis of sustainability is a key trend of our time. Sustainable development is ensured by a system of mutually agreed management measures of economic, social and environmental orientation, aimed at forming public relations on the basis of trust, solidarity, equality of generations, safe environment. It is found that the achievements of the countries of the world and individual regions in terms of sustainability of social development are measured by a combined indicator - the Sustainability Index of the society. It is substantiated that progress in implementing the foundations for the sustainable development of European countries is explained by the development of high-quality national strategies, and currently all EU Member States have approved sustainable development strategies. Two main types of sustainable development strategies are considered. It is determined that the strategies of sustainable development of European countries have differences due to economic and legal peculiarities, national traditions, cultural environment, environmental problems, specifics of the division of responsibilities between authorities and so on. At the same time, common features have been identified, namely, strategies have an informal style of writing, rich in illustrative material. The graphs and charts included in national sustainable development strategies reflect the social, economic and environmental performance of certain EU countries. It has been found that the content of the strategies indicates that they have been written by both academics and policy makers, politicians, business and the public. A characteristic difference in the development and implementation of regional sustainable development policy in the European Union states is the subordination of strategic documents of sustainable development to the achievement of generally recognized social goals. It is substantiated that among the regions of the world Europe has the most experience in developing and implementing sustainable development strategies. Today, the European Union's sustainable development strategies for all three components of sustainable development (economic, social and environmental) are covered in a uniform manner.