Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 330.34

 

О. М. Грабчук,

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

 

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ У СТАБІЛІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

 

FINANCIAL INSTRUMENTS IN STABILIZATION OF DEVELOPMENT OF ECONOMIES OF REGIONS OF UKRAINE

 

У статті визначено роль фінансових інструментів у регулюванні та стабілізації розвитку економік регіонів України. Запропоновано перспективні напрями використання фінансових інструментів у стабілізації розвитку економік регіонів.

Ключові слова: економіка регіону, економічний розвиток регіону, національна економіка, інвестиції, доходи, бюджет, фінансове вирівнювання.

 

In the article the role of financial instruments is certain in adjusting and stabilization of development of economies of regions of Ukraine. Perspective directions of the use of financial instruments are offered in stabilization of development of economies of regions.

Keywords: economy of region, economic development of region, national economy, investments, profits, budget, financial smoothing.

 

 

Актуальність. Використання різних фінансових інструментів для стабілізації розвитку економік регіонів України за останні роки є однією з актуальних проблем. Зростання актуальності пов’язано з тим, що дедалі більше економік окремих регіонів стають самостійними, отже і потребують визначеного регулювання з боку держави. Це не обходиться без використання широкого переліку фінансових інструментів.

Аналіз попередніх досліджень. Розвиток економіки регіонів досліджувався багатьма науковцям, серед яких можна виокремити  Бойко Є. І., Данилишин Б. М. Лемішко О. О., Шиян Д. В., Шевченко О. В. та інші. При цьому питання щодо проблем нерівномірності фінансування різних регіонів досліджувалося такими науковцями, як В.М. Опарін, Л.Д. Сафонов, Ю.В. Пасічник та ін.

Постановка завдання. Нерівномірність розподілу природних корисних копалин, багатств навколишнього середовища, природних ресурсів спонукає до нерівномірності розвитку кожного регіону, дестабілізації економіки країни в цілому та все більшому розриву між класами населення, діленню верств населення на багатих та бідних, що підриває основи відтворювального процесу та є причиною розриву економічних зв’язків між різними регіонами.

Метою даної статті є визначення ролі фінансових інструментів у стабілізації економіки регіональних систем.

Основні результати дослідження. Нині регіони країни виступають основою економічних і політичних відносин країн, при цьому втрачається увага до загроз, які можуть виникнути при нерівномірному розвитку регіонів, що можуть призвести до таких негативних наслідків як руйнація структури національної економіки та втрата стратегічного потенціалу країни [1]. Децентралізація влади наділяє регіони країни правами та останні виступають як економічно самостійні суб’єкти господарювання й визначають стратегію держави у розвитку національної економіки, причому кожний регіон є рівноправною і невіддільною одиницею економіки, які створюють той фундамент та закладають основи подальшого направлення та дій держави. Саме регіони ефективно взаємодіючи між собою здатні створити сильну національну економіку. Фактично, кожний регіон відповідає за окремий сектор економіки, тому доцільно створити раціональну структуру забезпечення кожного регіону необхідними фінансовими ресурсами аби постійно підтримувати належний рівень економіки регіону.

Проаналізуємо деякі фінансові інструменти, які впливають на розвиток регіонів країни, виявимо слабкі і сильні сторони, визначимо основні напрямки підвищення розвитку окремого регіону, засоби стабілізації та піднесення економіки регіону.

Для початку відслідкуємо, на якому рівні знаходяться економіки регіонів України за останні роки. Для цього проаналізуємо показники валового регіонального продукту. На рисунку 1 наведені дані за 2007-2010 роки у млн. грн. Бачимо, що валовий регіональний продукт на високому рівні наявний у місті Києві,  Дніпропетровській, Донецькій, Харківській та Одеській областях. Це означає, що економіка даних регіонів добре розвивається. У 2008 році існує тенденція до збільшення валового регіонального продукту, а вже у 2009 році показники дещо знизилися, так, якщо у місті Києві в 2008 році показник складав 169564 млн. грн., то у 2009 році – 169537 млн. грн., у Дніпропетровській області знизився з 104687 млн. грн. до 93331 млн. грн., у Донецькій області з 117646 млн. грн. знизився до 103739 млн. грн., у Харківській області знизився з 59389 млн. грн. до 58923 млн. грн. Це пов’язано зі світовою фінансово-економічною кризою, яка торкнулася кожної країни, кожного регіону та кожної сім’ї. Валовий регіональний продукт усіх інших регіонів не перевищує 45000 млн. грн., що свідчить про низький рівень розвитку економіки. 

 

Рисунок 1.  Валовий регіональний продукт України за період 2007-2009 роки [4]

 

Далі розглянемо, які фінансові інструменти можуть стабілізувати економіку регіону і на якому рівні вони знаходяться. Спираючись на показники валового регіонального продукту можна стверджувати, що приблизно ті ж самі області що мають високий рівень валового регіонального продукту будуть мати й високі рівні показників фінансових інструментів.

Саме на регіональному рівні приймається основна частина рішень щодо організації експортно-імпортних операцій [1]. Стимулювання експортно-імпортних операцій можна віднести до фінансових інструментів стабілізації розвитку регіону, тому проаналізуємо, які області посідають провідне місце у цій сфері, а яким необхідно збільшити свої показники. На рисунку 2 зображено динаміку експортних послуг наданих різними регіонами країни в період з 2008 по 2010 роки (тис. дол. США), проаналізуємо ці дані. Отже, бачимо, що лідером з надання експортних послуг являється місто Київ, слідом за ним з великим відривом друге місце посідають Одеська, Дніпропетровська та Донецька області, та на третє місце займають Харківська, Київська, Миколаївська області та АР Крим. Порівнюючи абсолютні показники з попередніми періодами бачимо, що у 2009 році показник експорту у м. Києві знизився з 3216303,1 2428166,5 тис. дол. США, а у 2010 році вже спостерігається ріст до 2852762 тис. дол. США, що, безумовно, є позитивним фактором. Найменший рівень експортних послуг мають такі області як Чернівецька, Чернігівська, Тернопільська, та Житомирська області.

 

Рисунок 2. Динаміка експортних послуг за регіонами України у період 2008-2010 років [4]

 

На рисунку 3 зображено динаміку імпортних послуг наданих регіонам країни (тис. дол. США). Отже, як бачимо, перше місце посідає місто Київ. Всі інші області набагато відстають від столиці України, та все ж серед них можна виділити такі області як Дніпропетровська, Донецька, Харківська. Обороти Одеської області щодо імпортних послуг набагато менші за експортні послуги. Загальна тенденція показує, що у 2009 році впали по всім областям обороти і з експортних послуг, і з імпортних, що було спричинено кризовими явищами в країні. Загальна ситуація з імпортом за регіонами країни краща за експорт. Найменший рівень імпортних послуг приймає Кіровоградська, Тернопільська, Херсонська та Чернівецька області. Отже бачимо, що Тернопільська та Чернівецька області майже взагалі не відіграють роль у експортно-імпортних операціях України  і це можна віднести до слабкої сторони цих регіонів.

 

 

Рисунок 3.  Динаміка імпортних послуг за регіонами України у період 2008-2010 років [4]

 

Іншим фінансовим інструментом, котрий може вплинути на розвиток регіону є залучені інвестиції. Обсяги залучених інвестицій, можливості їх використання в даному регіоні, доцільність інвестування в цей регіон можуть бути базою оцінки рівня економічного розвитку регіону, його конкурентоспроможності [2]. Питання пошуку джерел інвестування є дуже актуальним як для держави в цілому,  так і для кожного регіону окремо, так як залучення інвестицій може вирішити таке питання як зменшення безробіття та досягнення повної зайнятості в регіоні. На рисунку 4 зображено динаміку капітальних інвестицій в кожний регіон України.

 

 

Рисунок 4. Динаміка капітальних вкладень в регіони України за 2008-2010 роки [4]

 

Динаміка капітальних інвестицій свідчить про те, що існує на регіональному рівні асиметрія у територіальному розміщенні ресурсів, аритмічність об’ємів залучення інвестицій. Аналізуючи дані рисунку 4 бачимо, що найбільше капітальних інвестицій припадає на місто Київ, далі слідом йдуть Дніпропетровська, Донецька та Київська області. Капітальні інвестиції за період 2008-2010 років по всім областям України показують тенденцію до їх зменшення, що негативно впливає на рівень життя населення, розвиток регіону, його урбанізацію, на інфраструктуру та зменшує можливості цього регіону щодо його привабливості. Як вже зазначалося, інвестиції впливають на рівень безробіття в регіоні, розглянемо, як саме змінюється зайнятість населення під впливом змін інвестиційних вливань економіку регіону. На рисунку 5 зображено динаміку рівня безробіття економічно активного населення працездатного віку (у відсотках, %). З рисунку 5 видно, що найвищий рівень безробіття зафіксовано у Рівненський, Тернопільській, Чернівецькій, Чернігівській, Сумській, Вінницький та Житомирській областях, тобто підтвердилася залежність між капітальними інвестиціями в відповідний регіон та рівнем безробіття: зі зменшенням абсолютних значень інвестицій в період з 2008 по 2010 рік спостерігається ріст темпів безробіття відповідного періоду. Найменший рівень безробіття спостерігається у місті Києві, Севастополі, АР Крим та Одеській області. За останні 3 роки найвищий показник безробіття складав 13,6% у 2009 році в Рівненській області, найменший показник відзначився в 3,3 відсотка у 2008 році в місті Києві. Стежачи за динамікою, можна зробити висновок, що у 2009 році ринок праці України негайно відреагував на фінансово-економічну світову кризу і це відображають найвищі показники безробіття у 2009 році, а вже у 2010 році ситуація дещо стабілізувалась і зайнятість населення зросла.

 

Рисунок 5. Динаміка рівня безробіття в Україні у період 2008-2010 років [4]

 

Одним з елементів, який істотно впливає на стабілізацію економіки будь-якого регіону є рівень доходів населення. Рівень життя населення також характеризує економічний стан та привабливість даного регіону, а він, в свою чергу відзначається рівнем доходів громадян відповідного регіону. Чим вище середній рівень доходів громадян тим кращий рівень добробуту має сам регіон. Зрозуміло, що населення буде переїжджати саме в ту область і в те місто, де воно буде забезпечене роботою, а отже і доходами. Тому, прослідкуємо, які регіони з точи зору отримання доходів є цікавими  для населення. На рисунку 6 зображено динаміку наявних доходів у розрахунку на одну особу за рік у гривнях різних регіонів України в період з 2008 по 2010 роки. Відзначимо, що доходи населення у всіх регіонах країни починаючи з 2008 року мають позитивну тенденцію до зростання. Це пов’язано з політикою уряду. Інфляція знижує реальні доходи населення, тому доводиться щорічно проводити індексацію і доходів населення також, адже це є необхідною умовою для подальшого розвитку економіки регіону та національної економіки. Помічаємо, що найбільші наявні доходи у розрахунку на одну особу приходяться на столицю України місто Київ. Доходи на рівні близько 20 тис. грн. за рік у 2010 році мають такі області як Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська та Харківська. Найменший рівень доходів на одну особу мають Волинська, Закарпатська, Тернопільська та Чернівецька області. Збільшення доходів населення виступає одним з фінансових інструментів, який здатен регулювати економіку регіонів та в перспективі збільшувати його потенціал і можливості.

 

Рисунок 6. Динаміка наявних доходів у розрахунку на одну особу за рік виражена в гривнях [4]

 

Розглядаючи питання про стабілізацію економік регіонів, варто згадати про такі фінансові інструменти як трансферти, дотації та міжбюджетне вирівнювання. Як відомо в єдиній бюджетній системі України існують самостійні бюджети різних рівнів. Вони несуть різне функціональне навантаження, що зумовлює об’єктивну необхідність формування та розвитку системи фінансового вирівнювання та міжбюджетних відносин [3]. Держава задля стабільного та нормального розвитку економіки в майбутньому повинна забезпечувати регіони необхідними фінансовими ресурсами, якщо регіон у цьому потребує і від цього залежить піднесення області. Розглянемо як держава фінансує  централізовані заходи і програми з охорони здоров'я областей. На рисунку 7 зображено динаміку фінансування централізованих заходів і програми з охорони здоров'я за 2009 та 2010 роки (тис. грн.). Аналізуючи дані видно, що найбільше на централізовані заходи і програми з охорони здоров'я держава виділяє на такі області як Дніпропетровська та Донецька області, де у 2009 році було виділено 167027 тис. грн. та 201696 тис. грн. відповідно, а вже у 2010 році показники знизились до 134406 тис. грн. та 157909 тис. грн. відповідно. Найменше коштів виділяється на Кіровоградську, Сумську, Тернопільську, Чернівецьку області та місто Севастополь. На місто Севастополь у 2009 році було виведено 15698 тис. грн., а у 2010 році зменшено до 14493 тис. грн., що є мінімальним значенням за аналізований період. За загальною тенденцією в 2010 році абсолютні показники фінансування місцевих бюджетів на централізовані заходи і програми з охорони здоров'я скоротились, що пов’язано з гострим дефіцитом державного бюджету та великим внутрішнім і зовнішнім боргом України.

 

Рисунок 7. Динаміка фінансування місцевих бюджетів на централізовані заходи і програми з охорони здоров'я у період 2009-2010 років [4]

 

Ще одним з показників розвинутості регіону є показники доходності місцевих бюджетів. Частіше за все бюджети місцевих органів самоврядування мають від’ємне сальдо. Виникнення дефіцитів місцевих бюджетів є звичним питанням у наш час. Держава, у свою чергу, намагається вирішити цю проблему, так як негативні показники доходності бюджетів нижчих рівнів за державний призводить до гальмування розвитку не тільки регіону в якому виявлено таке явище, а й національної економіки також. Тому для вирішення цього питання існує такий фінансовий інструмент як дотація. Дотація являє собою безповоротний грошовий внесок з державного бюджету, у якій відсутній цільовий характер, головною метою дотації є вирівнювання дохідної можливості місцевих бюджетів у випадку, коли видатки бюджету перевищують над доходами. Дотації вирівнювання місцевих бюджетів здійснюється з державного бюджету. Проаналізуємо, які регіони України протягом 2009-2010 років потребували найбільшого та найменшого фінансового вирівнювання з державного бюджету у вигляді дотацій. На рисунку 8 зображено динаміку дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевих бюджетів. Аналізуючи дані отримуємо, що у 2009 році найбільше дотацій отримала АР Крим (675841 тис. грн.), Львівська (698204 тис. грн.), Луганська (645811 тис. грн.) та Харківська (569293 тис. грн.) області, а у 2010 році серед регіонів, чиї бюджети потребували фінансового вирівнювання залишилися Львівська (803407 тис. грн.), Луганська (645811 тис. грн.) та Харківська (613740 тис. грн.) області й до них приєдналася ще й Донецька (490266 тис. грн.) область. Тобто, саме вищеназвані регіони потребували найбільших коштів з Державного бюджету задля зберігання рівноваги своїх бюджетів. Найменше дотацій у 2009 році потребували такі регіони як Дніпропетровська (167892 тис. грн.) та Київська (87606 тис. грн.) області, місто Севастополь (148884 тис. грн.) та місто Київ, яке взагалі не вимагає фінансового вирівнювання. У 2010 році найменше коштів з Державного бюджету було виділено на АР Крим (138201 тис. грн.), Дніпропетровську (158621 тис. грн.), Київську (127603 тис. грн.) області, місто Севастополь (144512 тис. грн.).

Рисунок 8. Динаміка дотацій вирівнювання з державного бюджету місцевих бюджетів за період 2009-2010 років [4]

 

Динаміка показників свідчить, що всі області у 2010 році знизили потребу у фінансуванні з Державного бюджету окрім Київської, Львівської та Харківської областей.

Висновки. Таким чином, у статті було розглянуто деякі фінансові інструменти, які мають вплив на можливості регіонів, та за допомогою яких держава здатна регулювати та стабілізувати економіку окремого регіону. Було визначено набільш економічно розвинуті регіональні системи. Визначено, що за допомогою системи фінансових інструментів можливо здійснювати контроль за економікою регіональних систем.

 

Список використаних джерел

 

1. Гонта О. І.  Структуризація зовнішніх впливів на економіку регіонів України в умовах глобалізації / О. І. Гонта  // Чернігівський науковий часопис. – 2011. - №1 – С. 21-29

2. Шевченко О. В. Інвестиційна активність регіонів України: вплив на економічне зростання / О.В. Шевченко // Стратегічні пріоритети. – 2009. - № 1 – С. 175-181

3. Іоненко К.В. Фінансове вирівнювання економічного розвитку регіонів України / К.В. Іоненко // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2011. - № 35 – С. 301-305

4. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу до сайту: www.ukrstat.gov.ua  

 Стаття надійшла до редакції 13.02.2012 р.

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"