Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 338

 

Т. М. Семененко,

аспірант, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ

 

ФІНАНСОВА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ КОРПОРАЦІЙ У ГЛОБАЛЬНОМУ БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩІ

 

T. M. Semenenko,

the doctoral student,

Kyiv national economic university named after Vadym Hetman

 

FINANCIAL INSTABILITY OF CORPORATIONS IN THE GLOBAL BUSINESS ENVIRONMENT

 

В статті розглянуто сутність фінансової нестабільності, основні теоретичні засади трактування даного поняття, вивчено основний понятійний апарат, пов'язаний з даним явищем. Охарактеризовано основні етапи фінансової нестабільності, вивчено основні фактори виникнення

 

In the article the essence of financial instability is considered, the basic theoretical principles of the interpretation of this concept, the basic conceptual apparatus associated with this phenomenon is studied. The main stages of financial instability are characterized, the main factors of origin are studied

 

Ключові слова: фінансова нестабільність, банкрутство, життєвий цикл, ключові фактори кризових явищ

 

Key words: financial instability, bankruptcy, life cycle key factors of crisis.

 

 

Постановка проблеми. Будь-який суб’єкт економічної діяльності (незалежно від форми та масштабів діяльності) являє собою систему, оскільки складається із взаємопов'язаних елементів, зв'язків та відносин і являє собою їх цілісність. Система може знаходитися в стійкому, або в нестійкому стані. Призначення фінансової нестабільності зумовлено сутністю підприємництва, однією з ознак якого є понесення ризику. Іншими словами підприємництво завжди тісно пов’язане з невизначеністю, і, відповідно, ризиком втрат.

Останнім часом, як в науковому співтоваристві, так і серед інвесторів-практиків питанням фінансової нестабільності та неспроможності приділяється все більша уваги. Це пов'язано з цілим рядом обставин, до яких, в першу чергу, можна віднести триваючу модернізацію законів про банкрутство в розвинених країнах і формування аналогічного законодавства в країнах, що розвиваються, порівняно недавні гучні випадки банкрутства  економічно потужних (Enron, Parmalat, World.com), а також глобалізація фінансових криз.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження, спрямовані на пошук об'єктивних закономірностей розвитку, що обумовлюють кризові явища як економіки в цілому, так і окремих фірм і компаній, мають вже солідну історію. І якщо спочатку в даній області більше уваги приділялося економіці як цілісній системі, результатом чого стала поява теорій про цикли Шумпетера, Кейнса, Фрідмена, Кондратьєва та ін., характерних для макроекономічної динаміки, то пізніше з'явилися дослідження, що вивчають закономірності економічного розвитку на рівні одиничної фірми.

Постановка завдання. Враховуючи вище зазначене, основними завданням статті є розгляд теоретичних підходів до трактування фінансової нестабільності на мікроекономічному рівні, основних її фаз та факторів.

Виклад основного матеріалу. Визначення поняття «фінансової нестабільності» (англ. «financial instability») на мікроекономічному рівні, було виявлено, що даний термін застосовується переважно в макроекономічному контексті, тобто для характеристики фінансових негараздів на рівні держави, певного регіону чи світової економіки в цілому. Фінансові труднощі на рівні ж підприємства, як у вітчизняній економічній літературі, так і в зарубіжній, описуються науковцями за допомогою поняття «фінансова криза» (англ. «financial distress» або «financial crisis»).

Так, Терещенко О.О. під фінансовою кризою розуміє «фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві»[1, с. 26].

Бланк І.А. розпізнає у фінансовій кризі одну з найсерйозніших форм порушення рівноваги у діяльності підприємства, яка відбивається у виникнення дисбалансу між наявним фінансовим потенціалом та його потребами [2, с. 140]. При цьому автор наголошує на циклічності такого явища, як фінансова криза, яка виникає на всіх стадіях життєвого циклу.

Існують й інші підходи до трактування поняття «фінансова криза». Ми скористуємось класифікацією підходів, яку використовує Дацюк І.В. Даний автор виділяє негативний та позитивний підходи до визначення сутності фінансової кризи. Негативний підхід передбачає, що фінансова криза має руйнівний характер по відношенню до підприємства, в той час як при позитивному підході дане явище розглядається як об’єктивний процес, стимулюючий подальший розвиток системи (див. Таблицю 1 [3, с. 168.].

 

Таблиця 1. Підходи до визначення кризи

Підходи до визначення кризи

Сутність підходу

Позитивний

Криза — це переломний момент у розвитку змін, об’єктивний процес, притаманний кожному

життєвому циклу.

Негативний

Криза має виключно руйнівний вплив на діяльність підприємства, спричиняє банкрутство.

 

Також для більшого ознайомлення з поняттям «фінансова криза», пропонуємо розглянути основні види даного явища. При огляді наукової літератури з даної проблематики існує  досить широка класифікація  типів цього поняття, починаючи від такого критерія як причини виникнення і закінчуючи наслідками, які будуть понесені підприємством, яке спіткало дане явище [4, с. 425].

Кризовий фінансовий стан характеризується наявністю регулярних неплатежів, прострочених позичок банкам, простроченої заборгованості постачальників за товари, бюджетних невиплат. Якщо давати детальнішу характеристику даному явищу, то криза на підприємстві також може бути виражена за допомогою дворівневої структури.

Варто зазначити, що перехід від стабільного фінансового стану до кризового, як правило, не є раптовим та охоплює певний період часу, і саме тоді виникають ранні та порівняно легкі ознаки фінансових негараздів, які можуть появлятися у падінні граничної корисності капіталу, спаду ділової активності, зниження рентабельності та обсягів прибутку. Саме на цьому етапі виникає фаза фінансової нестабільності, коли суб’єкт господарювання може вдатись до певних дій з метою ліквідації ранніх ознак фінансової кризи та її недопущення.

Таким чином, можна фінансова нестабільність передує фінансовій кризі, а остання, в разі невдалого антикризового управління чи повної відсутності такого  роду дій, - призводить до настання банкрутства. Як зазначає Н.Д. Мєдников: «... банкрутство - неминуче явище будь-якого сучасного ринку, який використовує неспроможність як ринковий інструменту перерозподілу капіталу і виражає процеси структурної перебудови економіки» [5, с. 13]. Подібної думки й Галенко О.М., яка вважає, що дане поняття має дворівневу будову – макро- та мікрорівень. Зокрема, перший пов'язаний зі структурною перебудовою в економіці та носить ланцюговий характер, спричиняючи зміни на другому рівні  [6, с.12].

Збитковість є однією з необхідних умов виникнення неплатоспроможності господарюючого суб'єкта і, насамперед, є проявом неефективності діяльності підприємства, і з цієї точки зору може служити індикатором первинних ознак неспроможності. Для наочного розуміння на рис.1. графічно зображені всі ключові поняття, розглянуті в даному пункті дисертаційного дослідження.

 

Рис. 1. Фінансова нестабільність та фінансова криза

 

Безумовно, перехід компанії від стабільного стану до кризового можна охарактеризувати єдиним словом – спад (англ. decline). Так, С. Слеттер та Д. Ловетт в одній із своїх праць характеризують занепадаюче підприємство як господарюючий суб’єкт без жодних ознак розвитку, яке перебуває у швидкозмінному ринковому середовищі, та якому притаманні недоцільне використання активів та неефективний менеджмент [8, с. 57-58]. Крім того, автори зазначають, що під час настання фінансової кризи, компанія може піти двома шляхами – шляхом короткострокового або ж стійкого відновлення. Під короткостроковим відновлення (англ. short-term recovery) економісти розуміють такий вихід підприємства, за якого запозичений капітал використовується неефективно, в результаті чого спостерігається відновлення докризового стану на короткий період час або ж підприємство стає банкрутом. Стійке відновлення (англ. sustainable recovery) включає обрання ефективної бізнес-стратегії, оптимальної організаційної та управлінської структури, в результаті чого спостерігається повне фінансове оздоровлення та відновлення прибутковості .

Такий підхід до визначення сутності кризового стану на мікрорівні безпосередньо пов'язаний із  життєвим циклом організації, оскільки зрілість та спад являються його стадіями. У сучасній економічній науці вже стала класичною теорія життєвого циклу компанії. Відповідно до цієї теорії в міру власного розвитку кожна компанія проходить кілька стадій, кожна з яких характеризується своїми масштабом і рентабельністю операцій, характером росту ділової активності, кількістю персоналу і обсягом активів в управлінні, організаційною структурою та ін.

Найбільш цікавою є точка  зору  І. Адізеса,  який  в  кінці  1980-х  років  запропонував  розділити  всі  етапи  життєвого  циклу підприємства на дві групи: зростання та старіння. Теорія Адізеса концентрує увагу на двох найважливіших параметрах життєдіяльності організації: гнучкості та контрольованості (керованості). Молоді організації дуже гнучкі і рухливі, але слабо контрольовані. Коли організація дорослішає, співвідношення змінюється - контрольованість зростає, а гнучкість зменшується [9, с. 36]. Встановити чіткі межі між різними стадіями на практиці буває досить складно, проте, як правило, виділяються наступні етапи розвитку комерційної організації (назви стадій і їх кількість в деяких версіях теорії життєвого циклу відрізняються): бізнес-ідея (seed stage) , створення бізнесу (start-up stage, стадія зростання (expansion stage), розширення (mezzanine stage), стадія зрілості (maturity stage), спад (decline).

Графічно фази життєвого циклу компанії зображені на рисунку 2. Точка Fточка входження підприємства в умови фінансової нестабільності. Якщо точніше, то настання фінансової нестабільності припадає на період закінчення V фази, тобто етапу стабільності.

 

Рис. 2. Життєвий цикл підприємства

 

Проте така точка може з’явитися»  на кожній стадії розвитку підприємства та призвести до його банкрутства. Тому на Рисунку 2 пунктирною лінією зображена ймовірність настання фінансової нестабільності (або банкрутства) та стадією життєвого циклу. Те, що деякі компанії проходять не всі вище перелічені стадії розвитку, а припиняють свою діяльність ще до досягнення стадії спаду, було зрозуміло вже в момент зародження теорії життєвого циклу, проте незабаром емпіричні дослідження показали, що таких підприємств більшість.

Сформувати сутність стратегії фінансового оздоровлення корпорації та визначити склад та послідовність заходів з її впровадження  неможливо без визначення причин настання фінансових негараздів. Саме глибоке розуміння джерел існуючих проблем дозволяє ясно розібратися в природі конкретного кризового явища і намітити кроки щодо його подолання.

У сучасній науці домінує уявлення, що будь-яка криза в діяльності компанії (не залежно від того чи приводить вона в остаточному підсумку до банкрутства чи ні), як правило, викликається не однією, а відразу декількома причинами, до числа яких входять як зовнішні, так і внутрішні чинники. Огляд зарубіжних та вітчизняних літературних джерел, присвячених вивченню причин настання кризових явищ на мікрорівні, дав змогу виявити, що класично поділ можливих чинників здійснюється на дві великі групи:

- зовнішні макроекономічні (екзогенні) фактори;

- внутрішні мікроекономічні (ендогенні) фактори.

Зарубіжні емпіричні дослідження свідчать, що на практиці криза частіше спричиняється внутрішніми проблемами компанії. За наявними оцінками в розвинених країнах із стійкою політичною і економічною системами банкрутство на 1/3 спровоковані зовнішніми факторами макросередовища і на 2/3 –  внутрішніми. Як показує практика, 90 % різних невдач підприємств у США пов'язують з недосвідченістю менеджерів, некомпетентністю керівництва і його невідповідністю, що змінилися умовами, зловживаннями [10].

Класифікацію можливих зовнішніх і внутрішніх причин криз  і ґрунтовні пояснення до неї приводять американські економісти Стюарт Слеттері і Девід Ловетт у своїй праці "Corporate Turnaround" («Корпоративна реструктуризація») [7, c.65].

 

Таблиця 2

Класифікація причин кризових явищ на мікрорівні

Автор

Сукупність факторів, які впливають на фінансовий стан підприємства

Внутрішні чинники

Зовнішні чинники

С. Слеттері, Д. Ловетт,

1. Погане управління

2.Слабкий фінансовий контроль

3.Неефективне управління оборотним капіталом

4. Високі витрати

5. Неефективний маркетинг

6.Нарощування обсягу продажів на шкоду прибутковості

7.Недостатня диверсифікація бізнесу

8. Невдалі поглинання

9.Неефективна фінансова політика

10.Неефективна організаційна структура

11.Несприятливі зміни в ринковому попиті

12. Посилення конкуренції на ринку і поява нових більш сильних гравців

13. Несприятливі зміни в цінах на основні ресурси

 

Безумовно, представлений вище принцип класифікації є  обґрунтованим та значущим у світовій та вітчизняній економічній літературі та дає змогу в подальшому розвивати та трансформувати її відповідно до змін умов господарювання та характеру перебігу світових економічних процесів. Ми пропонуємо поглибити вже існуючий підхід до класифікації факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства, а саме розділивши всі чинники на регульовані, частково регульовані та нерегульовані. Зокрема, слід виділити  другу групу (частково регульовані). До них слід віднести ту частину зовнішніх факторів, на яку підприємство можуть певною мірою впливати, а саме повязані із:

- постачальниками (підприємствами суміжних галузей);

- споживачами (лояльність споживачів до продукції, що надає підприємство);

- конкуренцією.

Так, наприклад, добре налагоджені партнерські відносини з підприємством суміжної галузі (постачальником сировини, комплектуючих чи будь-яких послуг) дають змогу впливати на нього, як на один з факторів фінансової стабільності, регулюючи відносини на свою користь. Це і є частково регульований фактор.

До регульованих факторів слід віднести внутрішні чинники, а саме організаційні (організаційна структура підприємства, етичні принципи вищого керівництва, організація системи управління, раціональність стратегії підприємства, організація виробництва; стадія життєвого циклу підприємства та інші), фінансово-економічні (товарна політика, стратегічні цілі та прогнозування, структура балансу, платоспроможність, ліквідність співвідношення власних і позикових коштів, вартість капіталу; структура майна, інвестиційна привабливість, рівень прибутку і рентабельності) та виробничо-технічні фактори (прогресивність засобів і методів виробництва,  освоєння нових технологій, інноваційна діяльність, якість проведених наукових досліджень, розробка нових товарів). Тобто це ті фактори, що знаходяться «всередині» організації, а управління ними безпосередньо знаходяться в компетенції керівництва.

 

Рис. 3. Класифікація факторів фінансової стабільності підприємств

 

До нерегульованих факторів слід віднести ту частину зовнішніх чинників, на реалізацію яких вплинути цілком неможливо. Керівництву підприємства під силу лише мінімізувати негативні наслідки їх впливу або ж, навпаки, скористатись позитивними змінами у зовнішньому середовищі. До зовнішніх нерегульованих факторів слід віднести соціокультурні, технологічні, політико-правові, економічні та міжнародні (глобальні).

Зведення всіх проблем бізнесу до проблеми поганого управління занадто спрощує ситуацію і не дає достатнього матеріалу для подальшого аналізу, що неприйнятно у разі необхідності приймати будь практичні дії.

Висновки. Таким чином, фінансову нестабільність підприємства можна охарактеризувати як невід’ємну частину його діяльності. Вона не характеризує цілий етап (фазу) у функціонуванні господарюючого суб’єкта, проте є тим вирішальним періодом, коли потрібно вдатися до заходів з поліпшення стану, від правильного та доцільного вибору яких залежатиме подальша доля підприємства.

Сформувати саму сутність стратегії фінансового оздоровлення корпорації та визначити склад та послідовність заходів з її впровадження  неможливо без визначення причин настання фінансових негараздів. Саме глибоке розуміння джерел існуючих проблем дозволяє ясно розібратися в природі конкретного кризового явища і намітити можливі кроки щодо його подолання

 

Література.

1. Терещенко О.О. Антикризовефінансове управління на підприємстві: [моногр.] / О.О. Терещенко. — К.: КНЕУ, 2004. — 268 с.

2. Бланк І. А., Банк С. В., Тараскнна Л. В.Финансовый анализ : учеб.пособие. - М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. - 344 с.

3. Дацюк І. В. Сутнісна характеристика кризи підприємств/ Дацюк І. В. //Технологія і техніка друкарства — 2010. — № 2(28). — С. 165—170

4. Фрейхейт Е. Большая книга по экономике. – М.: Тера, 1997. – 256 с.

5. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой // Под общей ред. А.П. Градова, Б.И. Кузина. – Санкт-Петербург: «Специальная литература», 2006. – 512 с.

6. Автореферат дисертації. Галенко Оксана Миколаївна: Фінансовий аналіздіяльності підприємств з метою упередження банкрутства: теорія і методологія. – 2009. -  38 с.

7. Slatter S.P. Lovett D. Corporate Turnaround. Managing Companies in Distress - London: Penguin Books, 1999. - 338 p.

8. Greiner,  Larry  E.,  “Evolution  and  Revolution  as  Organizations  Grow”, Harvard Business Review, 2002

9. Адизес И. Управление жизненным циклом корпорации /Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2007.- 384 с.

10. Качалов  И. Три  ключевых  параметра  развития  кризисов  компании [Электронный  ресурс]/ –  Режим  доступу:  http://www.iteam.ru/publications/strategy/section_16/article_300/

 

References.

1. Tereshchenko O.O. (2004), Antycryzove upravlinnia na pidpruyemstvi [Enterprise’s anticrisis management], KNEU, Kyiv, Ukraine.

2. Bank V.R., Bank  S.V. (2006)  , Finansovyi analiz [Financial Analisys], Prospekt, Moscow, Russia.

3. Datsiuk I.V. (2012), “Essential characteristics of enterprise’s crisis”, Printing technology and technique, Vol. 2, pp. 165-170.

4. Freykheyt E. (1997), Bolshaya kniga po ekinomike [Big book on economics], Tera, Moscow, Russia.

5. Gradov A.P., Kuzin B.I. (2006), Strategiya i taktika anticrisisnogo upravleniya firmoy [Strategy and tactics of enterprise’s anti-crisis management], Spesial Literature, St. Perersburg, Russia.

6. Galenko O.M. (2009), “Financial analysis of the activities of enterprises in order to prevent bankruptcy”, Abstract of Ph.D. dissertation, Accounting and Audit, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman, Kyiv, Ukraine.

7. Slatter S.P. Lovett D. (1999) “Corporate Turnaround. Managing Companies in Distress”, Penguin Books, London.

8. Greiner,  Larry  E.,  “Evolution  and  Revolution  as  Organizations  Grow”, Harvard Business Review, The USA, 2002

9. Adizes  I. (2007), Upravleniye zhyznenym cyclom korporacyi [Corporations’ life cicle management], Piter, St. Perersburg, Russia.

10. Kachalov I. “Three main parameters for the development of the company’s crises”, available at: http://www.iteam.ru/publications/strategy/section_16/article_300/

 

 Стаття надійшла до редакції 20.11.2016 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"