УДК 658.1

 

Н. Г. Метеленко,

д. е. н., проф., завідувач кафедри «Фінанси, банківська справа та страхування»

Запорізької державної інженерної академії

Є. Ю. Ткаченко,

к. е. н., доц., кафедра «Фінанси, банківська справа та страхування»

Запорізької державної інженерної академії

Л. І. Кирилова,

к. е. н., доц., кафедра «Фінанси, банківська справа та страхування»

Запорізької державної інженерної академії

О. В. Яришко,

к. е. н., доц., кафедра «Фінанси, банківська справа та страхування»

Запорізької державної інженерної академії

 

ПРАКТИКА АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, ЩО ФУНКЦІОНУЄ В УМОВАХ ВТРАТИ ФІНАНСОВОЇ РІВНОВАГИ

 

N. G. Metelenko

Doctor of Economics, Professor, Head of the Department "Finance, Banking and Insurance"

 Zaporizhzhya State Engineering Academy

Ye. Y. Tkachenko

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Department of Finance, Banking and Insurance,

Zaporizhzhya State Engineering Academy

L. I. Kirilovа

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Department of Finance, Banking and Insurance,

Zaporizhzhya State Engineering Academy

O. V. Yarishko

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Department of Finance, Banking and Insurance,

Zaporizhzhya State Engineering Academy

 

 

PRACTICE OF ANTI-CRISIS FINANCIAL MANAGEMENT BY AN ENTERPRISE ACTING IN THE CONDITIONS OF LOSS OF FINANCIAL EQUILIBRIUM

 

В статті розглядаються проблемні питання антикризового фінансового управління підприємством. Узагальнено розуміння підходів до антикризового фінансового управління, зокрема до практики антикризового фінансового управління. Акцентовано увагу на тому, що до пріоритетних індикаторів фінансової кризи слід віднести: основної діяльності; від’ємне значення чистого грошового потоку; надмірно високий коефіцієнт невідкладних зобов’язань;  порушення балансу дебіторської і кредиторської заборгованості. Обґрунтовано думку авторів стосовно рівнів глибини фінансової кризи. Виділено два етапи функціонування підприємства електроенергетики, що дозволило систематизувати причини та наслідки фінансової кризи. Експертне оцінювання ключових показників діяльності підприємства, майна та капіталу дозволило запропонувати для підприємства антикризові заходи на 2017 рік.

 

The article deals with the issues of crisis management of the enterprise. The understanding of approaches to anti-crisis financial management, in particular to the practice of anti-crisis financial management has been generalized. The emphasis is placed on the fact that the priority indicators of the financial crisis should include: the main activities; negative net cash flow; excessively high rate of urgent obligations; disturbance of the balance of accounts receivable and payable. The author's opinion is grounded on the depth levels of the financial crisis. Two stages of functioning of the electric power company have been identified, which allowed to systematize the causes and consequences of the financial crisis. Expert evaluation of key performance indicators of the enterprise, property and capital has allowed the company to propose anti-crisis measures by 2017.

 

Ключові слова: антикризове фінансове управління, індикатори фінансової кризи, глибина фінансової кризи, невідкладні зобов’язання, чистий грошовий потік, фінансова рівновага.

 

Keywords: anti-crisis financial management, financial crisis indicators, depth of financial crisis, urgent obligations, net cash flow, financial equilibrium.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

Дослідження процесів поширення кризових явищ в різних сферах економіки України, що супроводжуються підвищенням ступеня невизначеності розвитку будь – яких подій у суспільстві, свідчить про потребу подальшого розвинення наукового передбачення кризи, прогнозування та вимірювання передкризових ситуацій. Наукове завдання у напряму антикризового управління полягає у передбаченні причин та джерел виникнення проблемних ситуацій, наявності спроектованого механізму їхнього розв’язання та кількісного вимірювання можливих втрат. Особливо важливим вирішення цього наукового завдання є для фінансової сфери діяльності підприємств. Фінансова криза, як результат загострення протиріч у соціально – економічній системі (підприємство), безпосередньо загрожує її життєстійкості у зовнішньому середовищі та викликає протиріччя між функціонуванням і розвитком у внутрішньому середовищі. Тому практика антикризового фінансового управління підприємством повинна ґрунтуватись на системному підході, який передбачає інтеграцію фінансового управління у загальну систему управління суб’єктом господарювання; являти собою комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи, а у разі настання кризи – застосуванні дієвого механізму виведення підприємства із фінансової кризи та досягнення стану фінансової рівноваги.

Метою статті є обґрунтування практики антикризового фінансового управління на промисловому підприємстві з ознаками фінансової кризи та застосування підходів ситуаційного управління для відновлення фінансової рівноваги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних науковців вагомий внесок у розвиток теорії і практики антикризового фінансового управління підприємствами зроблено такими вченими, як І.О. Бланк, Л.О. Лігоненко, В.О. Василенко, О.О. Терещенко, О.І. Копилюк, М.Д. Білик, А.В. Череп та ін. До зарубіжного досвіду оцінювання та вимірювання фінансової кризи, який доцільно використовувати у вітчизняній практиці антикризового управління, слід віднести підходи до прогнозування ймовірності банкрутства Альтмана, Р. Ліса, Спрінгейта, Р. Таффлера та ін., однак деякі моделі необхідно використовувати, враховуючи механізм адаптації до побудови та інтерпретації фінансової звітності. Тому, на наш погляд, найбільш адекватними є моделі Міністерства фінансів та Міністерства економіки України. Однак питання наявності адекватних механізмів упередження настання фінансової кризи та індикаторів своєчасного виявлення ознак фінансової кризи до сьогодні на практиці залишаються актуальними та недостатньо опрацьованими з причин розмаїття таких передумов: поширення деструктивних явищ у всіх сферах економіки України, поглиблення фінансової кризи в економічному мікросередовищі, появи нових ознак виникнення кризи та їх наслідків.

 Виклад основного матеріалу дослідження.

Ефективність антикризового управління, як зазначає В.О. Василенко [1, с. 13], залежить від мети, професіоналізму, мистецтва управління, характеру мотивації, розуміння причин і наслідків, відповідальності. У групі економічних криз автор окремо виділяє фінансові кризи, як кризи грошового вираження економічних процесів та які характеризують протиріччя в стані фінансової системи чи фінансових можливостей підприємства. Погоджуючись з думкою автора, слід додати, що саме грошове вираження фінансової кризи дозволяє серед пріоритетних індикаторів фінансової кризи підприємства виділити такі: зниження обсягу виробництва та його збитковість; спад обсягів реалізації та доходів від основної діяльності; від’ємне значення чистого грошового потоку; надмірно високий коефіцієнт невідкладних зобов’язань;  порушення балансу дебіторської і кредиторської заборгованості. На нашу думку, автори [2, c. 283 – 284; 3, с. 12 – 14] найбільш вдало сформулювали та виділили індикатори фінансової кризи, однак сьогодні все менше і менше стає проміжок часу між запропонованими ними рівнями глибини кризи (легка – глибока – фінансова катастрофа; перша – друга – третя фази), що унеможливлює зупинку або нейтралізацію негативних явищ, які спричиняють перехід до наступної фази кризи. Так, індикатори – зниження обсягу виробництва та його збитковість, які О.І. Копилюк відносить до першої та другої фаз кризи, є взаємообумовлюючими та існують, у більшості випадків, в одному часовому періоді. Це твердження може бути дискусійним, однак наше дослідження спрямоване на розгляд промислових підприємств електроенергетики України, які сьогодні працюють в умовах завантаженості виробничих потужностей менше 30 – 50%. За таких умов зниження обсягу виробництва та реалізації продукції апріорі веде до збитків, що зростають пропорційно підвищенню цін на електроенергію та паливо, коливанню курсів валют, зростанню рівня мінімальної заробітної платні, зростанню цін на стратегічні матеріали. Зниження обсягу виробництва негативно позначається на ціновій політиці підприємства, яка, з одного боку залежить від цін на ринку електроенергетики, що регулюються державними підприємствами, а з іншого боку – підприємство не в змозі покрити втрати на виробництво та обслуговування виробництва, не враховуючи адміністративних витрат та витрат на збут. Збитковість підприємства виникає як об’єктивний наслідок зниження обсягу виробництва та реалізації продукції. Сьогодні мова не йде про накопичення продукції на складах тому, що підприємства електроенергетики України працюють виключно за тендерними процедурами (державні замовлення) та виготовляють такий обсяг продукції, що витребує ринок протягом фінансового року. Це означає, що обсяг виробництва практично співпадає з обсягом реалізації.

За таких умов функціонування промислові підприємства потерпають від надвисоких постійних витрат, розподіл яких пропорційно обсягу виробництва не надає змогу сформувати ефективну цінову політику. Виникає від’ємне значення чиcтого грошового потоку, що спричиняє потребу підприємства у залученні додаткових фінансових ресурсів, які потребують обслуговування (сплати відсотків за користування). Нестача грошових коштів, поряд з порушенням виробничого циклу, спричиняє зростання невідкладних зобов’язань (з виплати заробітної плати, податків та зборів, орендної плати за користування землею, іншими ресурсами тощо). «Замкнене коло» зростання постійних витрат вимушує підприємства здійснювати скорочення обсягу персоналу, встановлювати неповний робочий місяць, консервувати частину обладнання, що протягом фінансового року не планується використовувати у виробництві та впроваджувати інші заходи, що спрямовані на скорочення витрат. Однак зміна зовнішніх умов функціонування підприємств, тобто оточуюче ринкове середовище, є складно прогнозованим та не дозволяє тільки за рахунок активізації внутрішніх економічних механізмів уникнути кризи.

Аналогічна ситуація відбувається на промислових підприємствах, що є споживачами продукції підприємств електроенергетики, тому спостерігається порушення балансу дебіторської та кредиторської заборгованості і розглядати дебіторську заборгованість як потенційне джерело фінансування поточної діяльності, не доцільно.

Обґрунтування пріоритетних ознак фінансової кризи здійснено на прикладі Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов» і Компанія» (далі КТ «ЗЗВА»), що належить до галузі електроенергетики; протягом більше 60-ти років є провідним і визнаним виробником вимірювальних трансформаторів, розподільчих пристроїв, середньо- та високовольтної апаратури. Електротехнічне устаткування, що до теперішнього часу виробляється на КТ «ЗЗВА», встановлено майже на 50%-х об’єктів ринку електроенергетики України; за деякими видами трансформаторів КТ «ЗЗВА» є монополістом і сьогодні. За результатами ретроспективного експертного дослідження фінансово – господарської та виробничої діяльності КТ «ЗЗВА» протягом 2000 – 2016 рр. встановлено доцільність виділення двох часових періодів діяльності:

-                 2000 – 2007 рр. – етап прибуткової діяльності (за виключенням 2004 р.) та відносної стабільності виробничої діяльності;

-                 2008 – 2016 рр. – етап збиткової фінансово – господарської діяльності та нестабільної виробничої і комерційної діяльності.

Протягом першого етапу (табл. 1) КТ «ЗЗВА» валова рентабельність продажу продукції знижується з 20,22% у 2000 р. до 6,89% у 2006 р., питома вага собівартості в доході від реалізації продукції стабільно зростає. Передумовою такої тенденції є зміна структури виробляємої продукції в бік трансформаторів струму з елегазовим наповненням, що є більш матеріалоємними.  Динаміка чистого прибутку свідчить про суттєве зниження джерела самофінансування інвестиційних потреб підприємства, так чиста рентабельність продажу знижується з 15,3% у 2000 р. до 2,1% у 2007 р. Чистий прибуток це важливий індикатор, що характеризує ефективність цінової політики, фінансову стабільність та рівновагу на ринку капіталу та на товарному ринку, джерело фінансування оновлення основних засобів та інноваційної продукції тощо. Найвищий рівень прибутковості за чистим прибутком спостерігається у 2000 р.; 2001 р.; 2005 р.

Зниження власного джерела фінансування оновлення виробничої системи негативно вплинуло на конкурентоспроможність продукції.

Таким чином, вже протягом 2000 – 2007 рр. у КТ «ЗЗВА» виявлено зниження доходності основної діяльності. Недостатній обсяг власних фінансових  ресурсів за умов зношеності більшої  активної частини основних засобів (більше 40%) негативно впливали на інноваційну та інвестиційну активність підприємства на ринку електроенергетики України. Власне і сам ринок електроенергетики України починаючи з 2000 р. практично не здійснював нарощення виробничих потужностей, їх реконструкцію і модернізацію, тому потреба у продукції КТ «ЗЗВА» є також обмеженою.

Найбільш конкурентоспроможною на першому етапі є продукція «трансформатори струму», підприємство практично втратило ринок комірок, але позитивним є зростання обсягу виробництва та продажу трансформаторів напруги до 2007 р. Зміна структури виробляємої продукції позначилась на питомій вазі прямих витрат, які зросли з 37,71% у 2000 р. до 45,02% у 2007 р. Зросли витрати на 1 грн. продукції, витратна частина у 2000 році складала 68,86 коп. на 1 грн. товарного випуску, а вже в 2007 р. – 97,01 коп., що практично унеможливлює спроможність підприємства до акумулювання власного фінансового ресурсу як інвестиційного.

Таблиця 1.

Ретроспективна експертна оцінка ключових показників діяльності КТ «ЗЗВА» впродовж 2000 – 2007 рр. (перший етап)

 

Другий етап КТ «ЗЗВА» 2008 – 2016 рр.(табл. 2) характеризується нестабільною динамікою обсягу реалізації; цінова політика є неефективною з причини завантаженості виробничих потужностей нижче за 20% та зростання питомої ваги постійних витрат в собівартості, з одного боку, і неможливості регулювати ціни на продукцію державного замовлення, з іншого боку. Протягом 2008 – 2016 рр. повна собівартість перевищує обсяг реалізації продукції, тому останні дев’ять років підприємство є збитковим і перебуває в глибокій фінансовій кризі. Але, якщо до 2010 року у підприємства був накопичений нерозподілений прибуток минулих років (стр. 1420 Пасиву балансу), то на кінець 2010 року збитки вже знижують обсяг власного капіталу, тобто знижується вартість бізнесу і підприємство втрачає свої ринкові позиції.

2014 рік позначився як «фатальний» для КТ «ЗЗВА», по – перше, з причини втрати обсягу експорту продукції в Російську Федерацію, по – друге, з причини політичної кризи та повної зупинки тендерних закупівель з боку державних підприємств, що забезпечують об’єкти енергоринку України продукцією КТ «ЗЗВА»; по – третє, з причини неповернення від державних підприємств ДП НЕК «Укренерго» та ДП НАЕК «Енергоатом» грошових коштів в обсязі 16 млн.грн. за поставлену на об’єкти енергоринку продукції КТ «ЗЗВА». Для своєчасного виконання цього державного замовлення КТ «ЗЗВА» залучило у 2013 році кредитні ресурси в загальному обсязі 20 млн.грн., витрати з обслуговування яких було    розраховано  на  один   фінансовий   рік,  однак  повернення   грошових   коштів  відбулось в листопаді 2014 р. та у липні 2015 р. Зрозуміло, що вимушені додаткові фінансові втрати не співставні з фінансовими можливостями підприємства  протягом 2014 – 2015 рр. (див. табл. 2). На другому етапі прямі витрати виробництва зросли до 61,57% в собівартості продукції, що також посилило фінансову кризу цього періоду. Таким чином, за сукупністю пріоритетних індикаторів фінансової кризи КТ «ЗЗВА» протягом другого етапу перебуває в стані глибокої фінансової кризи, тобто, на нашу думку, власникам і керівництву підприємства необхідно було вже в 2014 р. вжити дієвих заходів з фінансової стабілізації, або визнати себе банкрутом та за рішенням власників запровадити процедуру ліквідації.

На думку Г.Г. Кірейцева [4, с. 448] нерівномірний розвиток економіки і, тим більше, окремих її частин, зміна обсягів виробництва і збуту, значне падіння виробництва, що характеризується як кризова ситуація, слід розглядати не як збіг незадовільних ситуацій, а як деяку загальну закономірність, властиву ринковій економіці. Ми погоджуємось з думкою автора  [4], особливо що стосується досліджуваного підприємства, обсяги виробництва якого залежать від потреб енергоринку України. Тобто життєздатність таких підприємств не може розглядатись тільки з боку ефективності власне підприємницької діяльності.

 

Таблиця 2.

Ретроспективна експертна оцінка ключових показників діяльності КТ «ЗЗВА» впродовж 2008 – 2016 рр. (другий етап)

Їх конкурентоспроможність та життєздатність залежать безпосередньо від таких чинників: державної політики в сфері енергетики, в сфері можливості здійснення експорту в країни СНД; своєчасного виконання фінансових зобов’язань перед підприємствами, що є «товарозалежними» від державної політики. Також автор [4] зазначає, що кризові ситуації, що виникають в результаті відсутності відповідних профілактичних заходів, можуть призвести до надмірної розбалансованості економіки підприємства і нездатності фінансового забезпечення виробничого процесу, що кваліфікується як банкрутство.

За декількома пріоритетними індикаторами фінансової кризи на кінець 2016 р., а саме надмірно високий коефіцієнт невідкладних зобов’язань  (80,5%), збитки (накопичені) 87071 тис.грн.; падіння обсягу виробництва; співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (7,8 млн.грн. / 88,9 млн.грн.), КТ «ЗЗВА» – банкрут. Однак, за умов додаткового фінансування бізнесу з боку власників підприємства, на наш погляд, можливі фінансово – організаційні заходи, що можуть бути дієвими у якості антикризових.

Експертне оцінювання ключових показників діяльності підприємства, майна та капіталу дозволяє запропонувати для КТ «ЗЗВА» такі антикризові заходи на 2017 рік. По – перше, власники повинні прийняти рішення щодо розширення кола власників з метою залучення власного капіталу на покриття збитків та відновлення роботи підприємства. По – друге, необхідна розробка заходів з оптимізації складу и обсягу оборотних активів з метою погашення частки кредиторської заборгованості за рахунок реалізації надлишкового обсягу запасів. Інвентаризація виробничих запасів показала, що більше 10 млн.грн. запасів ТМЦ вже протягом трьох років є стабільним постійним залишком, який не використовується у поточній діяльності та знаходиться без руху. Також необхідна інвентаризація обсягу незавершеного виробництва, який на 31.12.2016 р. складає 10327 тис.грн. Вивільнення грошових коштів від запропонованих заходів за прогнозом складе більше 20 млн.грн. Опрацювання, з юридичної точки зору, також потребує дебіторська заборгованість. Таким чином, за рахунок пошуку внутрішніх фінансових резервів поповнення грошових коштів в обороті, підприємство КТ «ЗЗВА» в змозі знизити кредиторські зобов’язання на 24 978,9 тис.грн. По – третє, необхідна реорганізація комерційної служби та формування оновленої маркетингової політики. По – четверте, необхідна державна підтримки підприємства (включення КТ «ЗЗВА» у державні програми розвитку енергоринку, відновлення об’єктів енергоринку на Сході України).

Висновки. До основних причин фінансової кризи КТ «ЗЗВА» та втрати рівноваги обґрунтовано слід віднести: обмеженість фінансових ресурсів; надвисока залежність від ринкової кон’юнктури і державної політики; недостатня технічна оснащеність; відсутність техніко – технологічної стійкості, стійкості зовнішніх зв’язків, фінансової стійкості, інноваційної стійкості; відсутність належної уваги стратегічному плануванню та недооцінка методів бюджетування; відсутність превентивної політики, здатної передбачати або пом’якшити можливість настання кризової ситуації. Антикризові заходи та відновлення фінансової рівноваги КТ «ЗЗВА» можливе за рахунок спільних дій власників, керівництва підприємства і державних профільних установ, що зацікавлені у підтримці вітчизняного виробника, який забезпечує продукцією стратегічні об’єкти енергоринку України.

 

Література.

1. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством / В.О. Василенко: Навч. посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 504 с.

2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр, 1999. – 528 с.

3. Копилюк О. І. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навчальний посібник / О. І. Копилюк, А. М. Штангрет. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 168 с.

4. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник: / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 496 с.

 

References.

1. Vasylenko, V.O. (2003), Antykryzove upravlinnia pidpryiemstvom: navchal'nyj posibnyk [Anti-crisis management of the enterprise: Manual], CUL, Kyiv, Ukraine.

2. Blank, I.A. (1999), Finansovyj menedzhment [Financial Management], Nika-Centr, Kyiv, Ukraine.

3. Kopyliuk, O. I. Shtanhret, A.M. (2005), Finansova sanatsiia ta bankrutstvo pidpryiemstv: navchal'nyj posibnyk [Financial rehabilitation and bankruptcy of enterprises: Manual], Tsentr navchal'noi literatury, Kyiv, Ukraine.

4. Kirejtsev, H.H. (2002), Finansovyj menedzhment: navchal'nyj posibnyk [Financial Management: Manual], CUL, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 20.04.2017 р.