АЛЬТЕРНАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ПРОМИСЛОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

І. М. Джадан,

старший викладач кафедри економіки та підприємництва

Міжнародного університету фінансів, м. Київ

АЛЬТЕРНАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ПРОМИСЛОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

I. M. Dzhadan,

Senior Lecturer of the Department of Economics and Entrepreneurship
International University of Finance, Kyiv

ALTERNATIVE STRATEGIES OF INDUSTRIAL AND TECHNOLOGICAL DEVELOPMENT OF UKRAINE

У статі відповідно до проведеного аналізу сучасного стану промисловості України встановлені чинники, які поступово виснажують виробничий потенціал, посилюють галузеві, виробничі, техніко-технологічні деформації, гальмують позитивну динаміку що накопичилися останніми роками. Визначено пріоритетні напрями модернізації цього сектору економіки, як базису технологічних змін в національній економіці. Досліджені технологічні уклади, які сформувалися в Україні Розглянуто альтернативні стратегії технологічного розвитку України. Встановлено необхідність визнчення орієнтирів національної економіки на ефективне використання інструментарію зовнішніх кредитів та інвестування їх у сфери вищих технологічних укладах, що зумовить зростання ВВП.

In the article, in accordance with the analysis of the current state of Ukrainian industry, factors have been established that gradually exhaust the production potential, increase sectoral, production, technical and technological deformations, and inhibit the positive dynamics accumulated in recent years. The priority directions of modernization of this sector of the economy as the basis for technological changes in the national economy are determined. The technological methods that have been formed in Ukraine are investigated. Alternative technological development strategies of Ukraine are considered. The necessity of issuing the guidelines of the national economy for the effective use of the tools of external loans and their investment in the sphere of higher technological conditions, which will lead to GDP growth, is established.

Ключові слова: національна економіка, технологічний розвиток, модернізація промисловості, технологічний уклад.

Keywords: national economy, technological development, modernization of industry, technological process.

Постановка проблеми.

В сучасних умовах внутрішнє і зовнішнє становище України визначається складною сукупністю факторів, що несуть у собі як загрози і ризики поглиблення кризових явищ, так і можливості для виходу на шлях національного розвитку. Гостро ця проблематика виникає в умовах технологічних змін національних економік до нової концепції промислової модернізації.

Аналіз останніх досліджень.

Питання щодо обрання шляхів стратегічного розвитку країн на інноваційній основі, за технологічними укладами постійно перебувають у центрі уваги таких науковців, як Федулова Л.І., Геєць В.М., Чухно А.А., Борейко В.І. та інші

Метою статі є дослідження теоретичного базису технологічних змін в національній економіці та вибору альтернативних стратегій розвитку України.

Викладення основних результатів.

Подальші перетворення мають бути побудовані на новій моделі розвитку національної економіки, заснованій на інноваціях, високотехнологічних і наукоємних виробництвах. Це дозволить закласти надійний фундамент зростання на перспективу та зміцнити економічну України. Одним з перспективних напрямків розвитку промисловості та стимулювання розвитку виробництва його продукції, необхідно забезпечити вітчизняних виробників державними замовленнями, в тому числі й на інноваційну продукцію.

Розвиток промисловості тісно пов’язано з формуванням технологічних укладів у країні, тому, в умовах реформування економіки України виникає питання модернізації промисловості, як базису технологічних змін в національній економіці [5]. Теорія інноваційного прориву невід’ємна від теорії технологічних укладів. Відповідно до зазначених теорій, економічне зростання задається за рахунок зміни технологічних укладів. Причому перехід до постіндустріальної стадії розвитку суспільства означає заміну галузевого розподілу національної економіки розподілом технологічним. Пріоритетом стає розвиток високих технологій у всіх галузях. Однак кожному технологічному укладу властиві свої провідні технології, що складають його ядро. Для економічної системи будь-якої країни властиве одночасне функціонування декількох технологічних укладів: такого, що народжується; переважного; такого, що відмирає. Стратегічне значення для економіки має саме новий, такий, що народжується, уклад, який здійснює до певного моменту незначний вплив на приріст ВВП, але саме він формує напрямок розвитку країни на десятиліття вперед [2, с. 32].

Вважається, що в світі пройшло п'ять технологічних шляхів, відтак настає шоста технологія. Дослідники В. Е. Лепський та І. А. Прохоров також намагаються передбачити основні риси сьомої технологічної устриці. Структура промисловості України за технологічними укладами представлена на рис. 1.

Рисунок 1. Структура промисловості України за технологічними укладами

За оцінками експертів, в Україні близько 95% обсягів виробленої продукції належить до третього (57,9%) і четвертого (38%) укладів, характерними рисами яких є випереджальний розвиток електроенергетики і використання нафти як головного енергоносія. Частка ж продукції вищих технологічних укладів в економіці країни складає 4% – для п’ятого і 0,1% –для шостого. Зростання ВВП за рахунок введення нових технологій в Україні оцінюється всього у 0,7-1%, у той час як у розвинених країнах цей показник досягає 60% і навіть 90%. Окреслена ситуація є результатом помилок трансформаційних процесів перших років незалежності. [2, с. 33]

Рисунок 2. Альтернативні стратегії технологічного розвитку України

Зауважимо, що Україна відстає від розвинутих країн на цілу технологічну епоху. Відтак, у практиці дослідження визначено три шляхи подолання цієї проблеми: формування фундаменту сьомого технологічного укладу; розвиток сфери послуг у рамках шостого технологічного укладу; поступовий перехід від п’ятого до вищих укладів на базі сировинних переваг країни (рис. 2). Найбільш прийнятним для України це шлях поступового зростання, а саме розвиток сьогодні п’ятого технологічного укладу. Виходячи з переваг країни у металургійній галузі Федорова Ю.В. вважає за необхідне подовження технологічного ланцюжка виробництва метало ємкої машинобудівної продукції. Збільшення експорту машинобудівної продукції не тільки збереже Україну від «збіднюючого зростання», але й надасть необхідні інвестиції для подальшого розвинення більш технологічних укладів. Важливо, щоб зміцнення машинобудівного сектору відбувалося у рамках конкурентоспроможних інтеграційних структур, якими на сьогодні в Україні є промислово-фінансові групи, до складу яких входять усі вітчизняні гірничо- збагачувальні комбінати. Подовження технологічних ланцюжків та синергія при ефективному управлінні сприятиме зміцненню кожного учасника та групи в цілому, що призведе до економічного, соціального та екологічного ефектів на рівні країни. Посилення купівельної спроможності населення стане запорукою попиту на більш технологічні товари [4, с. 125-126].

Додамо також, що втрата стратегічних активів у базових галузях, що формують каркас української економіки, – металургійній, вугільній промисловості, хімічному комплексі. Перспективи відновлення української металургійної промисловості погіршуються внаслідок фактичної зупинки роботи профільних підприємств на непідконтрольних українській владі територіях Донбасу. Падіння виробництва у металургії провокує негативні наслідки для металоспоживаючих галузей машинобудування, а також будівництва, житлово-комунального господарства, газотранспортної системи, транспортно-дорожньої інфраструктури тощо. Значна частина підприємств хімічної промисловості залишилася на окупованій території, а використанню виробничого потенціалу підприємств на підконтрольних Україні територіях перешкоджають проблеми їх забезпечення енергосировинними ресурсами. Під загрозою опинилося виробництво основної експортної продукції хімічної промисловості – азотних добрив: їх експорт у 2016 р. скоротився на 38,6 %.

Скорочення частки високотехнологічної продукції в обсягах реалізації та експорту погіршило технологічну структуру промисловості. Якщо в 2010 р. частка високотехнологічної продукції становила 19,5 % від обсягів реалізованої продукції переробної промисловості, то в 2016 р. –17,3 % (низькотехнологічної – 34,9 і 42,9 %, середньотехнологічної – 45,6 і 39,8 % відповідно). Ще більш значними є зміни у технологічній структурі експорту. У 2010 р. частка продукції АПК у структурі товарного експорту становила 19,3 %, а в 2016 р. зросла до 42,0 %. Водночас частка високотехнологічного експорту скоротилася з 24,0 % до 16,2 %. При цьому втрату традиційних ринків збуту високотехнологічної продукції орієнтовану на ринок Росії поки що не вдається компенсувати на європейському векторі. Причиною є низький рівень впровадження міжнародних стандартів на українських підприємствах, достатньо жорсткі квоти на імпорт української продукції у країнах ЄС, а також посилення конкуренції на відповідних світових ринках.

Таким чином, внаслідок зупинки або ускладнення роботи низки підприємств базових галузей промисловості, розташованих на підконтрольних Україні територіях, задоволення потреб внутрішнього ринку у відповідній продукції відбувається за рахунок імпорту. Це призвело до витіснення українських виробників з внутрішнього ринку промислової продукції Посилення позицій імпорту у внутрішньому споживанні продукції промисловості засвідчує зростання його частки з 46,5 % у 2015 р. до 54,4 % – у 2016 р. Серед галузей, де відбулося найбільше зростання імпорту у 2016 р., слід відзначити машинобудування (імпорт машин та обладнання зріс на 25,8 %, товарів транспортного машинобудування – на 69,7 %, оптичних та фотографічних приладів – на 25,1 %); виробництво олій та жирів (зростання імпорту на 34,9 %); виробництво деревини та виробів з неї (зростання імпорту на 32,7 %); виробництво неметалевої мінеральної продукції (зростання імпорту на 18,8 %); металургія (імпорт недорогоцінних металів та виробів з них зріс на 15,1 %); хімічна галузь (зростання імпорту на 12,2 %); виробництво полімерів та пластмас (зростання імпорту на 8,3 %). Подальше зростання частки імпорту у структурі внутрішнього споживання загрожує нарощуванням дефіциту платіжного балансу та закріплює вразливість внутрішнього ринку від коливань зовнішньої кон’юнктури. Ситуація, яка склалася в Донецькій і Луганській областях України поступово виснажує виробничий потенціал України, гальмує позитивну динаміку, яка намітилася у промисловості, та посилює галузеві, виробничі, техніко-технологічні деформації, що накопичилися останніми роками [1, с. 576-578].

Загальновідомо, що розвинуті економіки, орієнтуючись на довгострокове та ефективне використання інструментарію зовнішніх кредитів, інвестують їх у високоокупні сфери свого розвитку, які ґрунтуються на вищих технологічних укладах. Україна ж переважно спрямовувала зовнішні кредити на споживання та обслуговування раніше отриманих кредитів і незначне інвестування низькотехнологічного та сировинного експорту. Саме такі інвестиції є неперспективними, оскільки збільшення пропозиції низько технологічної продукції на світовому ринку спричиняє зменшення її ціни і, відповідно, зниження прибутків від реалізації такого експорту. Ця стратегія може бути вигідною лише за величезних обсягів виробництва та експорту низько технологічної продукції, які зможуть перекрити втрати, пов’язані зі зниженням ціни. Але за умови конкуренції, що зростає з боку Китаю та Індії, у цьому сегменті ринку в України немає шансів на екстенсивне його розширення. Україні необхідно не просто збільшити експорт, а й поліпшити його якість, зменшити собівартість продукції. І найважливіше для України — знайти нові привабливі ніші у міжнародній кооперації праці, для яких виробляти якісно нові високотехнологічні продукти та послуги з високою доданою вартістю, що матимуть значний попит на внутрішніх і зовнішніх ринках [3, с. 13].

Розміщення в Україні іноземного виробництва кабельно-провідникової продукції, свідчить про поступове налагоджування інвестиційно-виробничого співробітництва українських компаній з іноземними щодо створення нових виробництв у перспективних галузях. Країни ЄС традиційно є основним ринком збуту для українського експорту електричних провідників, частин для радіоприймальної апаратури, електричної апаратури для комутації та захисту електричних кіл.

В сучасних умовах посилюється тенденція до перенесення таких виробництв в Україну. Водночас триває робота з розміщення українських підприємств за кордоном, наприклад, потужностей літакобудівної галузі у Саудівській Аравії [1, с. 578]. Окрім того вважаємо, що підвищення конкурентоспроможності національної економіки можливе лише через стимулювання структурних зрушень у промисловості на основі розвитку нових та трансформації традиційних галузей з використанням альтернативного потенціалу високих технологій відповідно до «Індустрії 4.0», які є новою парадигмою виробництва у рамках четвертої промислової революції, що передбачає всеохоплюючу цифровізацію виробництва, високий ступінь інтернаціоналізації ресурсів та економічних зв’язків, швидкі темпи створення та комерціалізації інновацій.

Першочерговими стратегічними альтернативами на шляху до розвитку промисловості та розбудови «Індустрії 4.0» є забезпечення умов для створення сучасних нових та технологічної модернізації існуючих виробничих потужностей з поглибленої переробки української сировини (насамперед металургійної продукції, деревини, сільськогосподарської сировини), дозволить суттєво збільшити вартість виробленої продукції та товарного експорту України.

Також необхідно ініціювання пілотних проектів з розроблення альтернативних комплексних рішень для промисловості із залученням потенціалу українського ІТ- сектору у сферах Industrial Internet of Things, Cloud Technologies, 3D Printing, Big Data. Industrial Internet of Things об’єднує різні цифрові пристрої та фізичні об’єкти в єдину інтерактивну мережу для максимальної продуктивності, безпеки та автоматизації виробництва, внесок якого у світову економіку, за оцінками Світового банку, до 2030 р. становитиме 14 трлн дол. США 20.

Переконані, що Cloud Technologies у промисловості змінить серверну технологію та дозволить суттєво скоротити трансакційні та операційні витрати підприємств завдяки створенню спільних баз даних та веб-сервісів для зберігання, оброблення інформації й забезпечення доступу до неї промисловим підприємствам, підвищуючи рівень кооперації та міжорганізаційної взаємодії у промисловості

Ще однією альтернативою промислово-технологічного розвитку є 3D Printing, який зможе надати поштовх до розвитку нової якості продукції у галузі машинобудування, аерокосмічній галузі, виробництву та використанню нових матеріалів хімічної та нафтохімічної галузі тощо, спрощуючи доступ промислових підприємств до різноманітних деталей, компонентів та приладів. До безперечних переваг 3D-друку належать зменшення відходів виробництва, зниження рівня викидів вуглецю та нижча енергоємність порівняно з традиційними способами виробництва.

У той же час, Big Data, можуть використовуватися для аналізу промислових ринків, розроблення та виведення на ринок нових продуктів, удосконалення системи моніторингу виробничих процесів тощо [1, с. 589-590].

Доопрацювання та ухвалення розроблених законопроектів, що регулюватимуть сфери електронних комунікацій, хмарних технологій, кібербезпеки, а також створять систему державної підтримки розвитку індустрії програмної продукції. Це стимулюватиме переорієнтацію вітчизняної ІТ галузі від аутсорсингу та роботи на іноземні компанії, яким віддаються усі права та прибуток від створення та реалізації нових продуктів, до повного циклу виробництва продуктів на внутрішньому ринку, їх впровадження у промисловості та експорту високовартісної продукції.

Складність сучасних технологій і створення на їх базі сучасного наукомісткого продукту вимагають концентрації фінансового і інтелектуального капіталу. В рамках однієї країни неможливо створити весь відтворюючий технологічний ланцюжок. Тому розробка і виробництво сучасного наукомісткого продукту перейшли національні межі та призвели до створення великих транснаціональних корпорацій.

За оцінками Федерації роботодавців України, необхідний обсяг інвестицій у модернізацію існуючих та організацію нових виробництв перспективних товарів, з огляду на наявний ринковий потенціал і можливості України, на період до 2025 р., оцінюється в 90–100 млрд дол. США [1, с. 589]. На сьогодні невелика кількість найбільших транснаціональних структур володіє більшою половиною світового виробництва наукомісткої продукції. Саме тому змінилося поняття ринку і конкуренції на ринку. В таких реаліях умовою національної конкурентоспроможності є наявність потужних національних виробничих науково-технічних структур, здатних вбудуватися в конфігурацію міжнародних виробничих зв'язків. Щодо України, то сьогодні такі підприємства відсутні, українська економіка залишається в стороні від світового технічного прогресу, випускаючи багато видів продукції на практично неконкурентоспроможних зразках виробничих потужностей.

Окрім того, потрібно налагоджувати систему наукових досліджень та науковий потенціал для вирішення проблем промислового розвитку. Наприклад, в США щорічно на наукові дослідження в промисловості витрачається в середньому 2-2,5% ВВП, в країнах Євросоюзу - близько 3% ВВП. В Україні ця цифра обчислюється всього декількома десятками мільйонів доларів [1, с. 589]. Стимулювати розвиток промисловості мають також науковці, в цьому напрямку слід збільшити фінансування вітчизняної науки та наукових досліджень.. Саме ці напрямки та перспективні вектори мають забезпечити конкурентоспроможність України, перехід промисловості країни до впровадження нової промислово-технологічної політики.

Висновки: Подальший розвиток промисловості України повинен базуватися на активній інноваційній політики та залученні інвестицій у сфери, які ґрунтуються на вищих технологічних укладах. Вихід економіки України на шлях динамічного зростання не можливий без розробки альтернатиивних стратегій промислово-технологічного розвитку через залучення інвестицій та інновацій у вітчизняну промисловість, відкриття доступу до ринків високих технологій, поглиблення партнерських зв’язків з країнами ЄС і НАТО. У той же час, нестача фінансових ресурсів посилює проблеми відновлення потенціалу промисловості на основі використання інноваційних технологій і реалізації вітчизняних наукових розробок, подальшої зміни структури товарного виробництва і розвитку, забезпечення конкурентоспроможності кінцевої продукції. У зв'язку з цим Уряд України повинен докласти максимальні зусилля для стимулювання інвестиційної діяльності щодо проведення масштабних проектів з вибору альтернативних стратегій модернізації виробничих потужностей промисловості.

Література.

1. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2016 році». – К. : НІСД, 2017. – 688 с.

2. Дубик В.Я. Активізація участі України в новому технологічному укладі як шлях інноваційного прориву і нарощення прибутковості / Дубик В.Я. // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://base.dnsgb.com.ua/files/journal/%D0%86nnovastijna-ekonomika/IE-2%2851%29-2014/InnEco_2-51-2014_31-39.pdf

3. Згуровський М.З. Форсайт економіки Украіїни: середньостроковий (2015–2020 роки) і довгостроковий (2020–2030 роки) часові горизонти // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://ied.kpi.ua/wp-content/uploads/2015/10/Foresight-2015.pdf

4. Федорова Ю. В. Перспективи інноваційного розвитку України: технологічні уклади [Електронний ресурс] // Outlook. − 2016. − Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Vchnu_ekon_2016_1_22.pdf

5. Чукурна О. П. Напрямки розвитку машинобудівної галузі в контексті неоіндустріалізації [Електронний ресурс] // Outlook. − 2014. − Режим доступу: http://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/11392/1/30.pdf

References.

1. An analytical report to the Annual Address of the President of Ukraine to the Verkhovna Rada of Ukraine "On the Internal and External Situation of Ukraine in 2016"(2017), NISD, p. 688

2. Dubik V.Ya.(2014) “Activation of Ukraine's participation in the new technological way as an innovative breakthrough and profitability growth”, Innovatsijna ekonomika, vol . 2. available at: http://base.dnsgb.com.ua/files/journal/%D0%86nnovastijna-ekonomika/IE-2%2851%29-2014/InnEco_2-51-2014_31-39.pdf (Accessed 31 October 2017)

3. Zgurovsky M.Z. (2015) “Forecast of the economy of Ukraine: medium-term (2015-2020) and long-term (2020-2030) time horizons” available at: http://ied.kpi.ua/wp-content/uploads/2015/10/Foresight-2015.pdf (Accessed 25 October 2017)

4. Fedorova Yu. V. (2016) “Prospects of innovation development of Ukraine: technological methods”, Visnyk Khmel'nyts'koho natsional'noho universytetu, vol . 1. available at: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Vchnu_ekon_2016_1_22.pdf (Accessed 27 October 2017)

5. Chukurna O.P. (2014) “Directions of development of the machine-building industry in the context of neo-industrialization”. available at: http://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/11392/1/30.pdf (Accessed 31 October 2017)

Стаття надійшла до редакції 20.11.2017 р.