УДК 331.108.244
М. І. Волобуєв,
к. м. н., доцент кафедри менеджменту
Київського національного торговельно-економічного університету, м. Київ
ПЕРСОНАЛ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС ПІДПРИЄМСТВА
M. I. Volobuiev,
PhD, Associate Professor of the Department of Management of
Kyiv National Trade and Economic University, Kyiv
STAFF AS A STRATEGIC RESOURCE OF THE ENTERPRISE
Стаття присвячена розгляду питання щодо визначення персоналу підприємства як стратегічного ресурсу підприємства. Визначено складність та актуальність проблеми доступу підприємства до ресурсів. Досліджено сутність понять «ресурс» та «потенціал». Визначено різновиди ресурсів за походженням та використанням. Розглянуто існуючі сучасні концепції – ресурсну, функціональну та цільову, що визначають сутність потенціалу підприємства як економічної системи. Обґрунтовано необхідність особливого ставлення до людини як ресурсу підприємства. Таке ставлення пов’язане з унікальними відмінностями людини як ресурсу від інших видів ресурсів. Узагальнено особливості персоналу як стратегічного ресурсу підприємства.
The article is devoted to consideration of the issue of determining the personnel of the enterprise as a strategic resource of the enterprise. The complexity and urgency of the problem of enterprise access to resources is determined. The essence of concepts "resource" and "potential" is explored. Variants of resources by origin and usage are determined. The existing modern concepts are considered - resource, functional and target, which determine the essence of the potential of the enterprise as an economic system. The necessity of special treatment of a person as a resource of the enterprise is substantiated. Such an attitude is associated with unique human differences as a resource from other types of resources. The peculiarities of the personnel as a strategic resource of the enterprise are generalized.
Ключові слова: персонал, ресурс, потенціал, стратегічний потенціал, особливості людини як ресурсу.
Keywords: personnel, resource, potential, strategic potential, human features as a resource.
Постановка проблеми. Практика останніх п'ятидесяти років показує, що сучасна конкурентна боротьба між операторами ринку практично по всіх галузях діяльності відбувається здебільшого у напрямку боротьби за ресурсне забезпечення. Причому така боротьба є характерною не лише у бізнесовому середовищі. Переважна більшість світових кризових ситуацій, в тому числі й військових конфліктів, мають в своєму підґрунті бажання отримати доступ до певних ресурсів. При цьому мова не завжди їде лише про енергетичні ресурси – нафту, газ. Людство вже спостерігає за конфліктами, в основі яких лежить боротьба за доступ до водних ресурсів, їжі. Легко прогнозується ймовірність того, що через нетривалий час може відбутися й конфліктна ситуація через доступу роботодавця до найважливішого ресурсу підприємства – до персоналу, або доступу персоналу до роботодавців. Вже зараз, на думку багатьох політичних та економічних експертів, закладений конфлікт такого роду в Євросоюзі через велику кількість біженців в цей регіон з Близького Сходу.
Аналіз останніх досліджень. Проблемі вивчення ресурсів підприємства завжди приділялося багато уваги не лише теоретиків, а й практиків менеджменту. Суттєвий вклад в вирішення проблеми ресурсного забезпечення підприємства мають такі видатні дослідники, як Довгаль Н., Бреславцев А, Кролі О., Конищева Н., Кушнірович М., Розенберг Я., Соколовська Г., Фатхутдінов Р., Хижняк Л., Чумваченко М., Оксанич А. та багато інших.
Виклад основного матеріалу. Якщо визначатися з термінологією дослівно, то слово «ресурс» означає в перекладі з французької та англійської – джерело, запас чогось, засіб, спосіб [2, 5, 8]. Тобто, ресурсом можна вважати те, що є наявним на підприємстві і що використовується для досягнення поставленої мети, досягнення задоволення власного або групи. Слово «потенціал», в свою чергу означає в перекладі з англійської - «можливість», а з латинської – «міць» [2, 4, 6] . Можна визначити, що потенціалом є те, що наявне у певного індивіда та/або підприємства, держави, людства, але не повністю, або взагалі, не використовується в повсякденній діяльності. Потенціал може бути використаний, а може тривалий термін залишатися в наявності, але не використовуватися. Таким чином, можемо казати про те, що ресурсний потенціал – це запас, джерело певних можливостей, міцності, ресурсів, які є в наявності. При цьому ресурсний потенціал вказує не лише на певні ресурси, але й їхній розмір, можливість використання.
Потенціал підприємства – це наявні можливості, ресурси, запаси, що можуть бути використані для досягнення поставленої мети підприємства [3].
Потенціал підприємства як економічна система розглядається з різних точок зору виходячи з певної концепції [3, 6, 8]:
1. Ресурсна концепція – потенціал підприємства як сукупність ресурсів та зв'язків між ними.
2. Функціональна концепція – потенціал підприємства як сукупність функцій, які забезпечують реалізацію здібностей і можливостей.
3. Цільова концепція – потенціал підприємства як сукупність ресурсів та здібностей щодо досягнення певних результатів, цілей.
Існує декілька різних підходів щодо визначення складу ресурсів підприємства. але переважна більшість дослідників зазначають, що в цій структурі обов'язково присутні такі [3, 6, 8]:
- Природні - принципово придатні для застосування у виробництві природні сили і речовини, ті ресурси, що отримані людиною від природи та можуть бути використані без додаткової обробки та «покращення» - повітря, вода;
- Матеріальні - всі створені людиною «рукотворні» засоби виробництва, (які, таким чином, самі є результатом цього або попереднього виробництва);
- Трудові - населення в працездатному віці, яке використовується або може бути використане;
- Фінансові - грошові кошти, які керівництво підприємства в змозі виділити на організацію виробництва;
- Інформаційні ресурси. Інформація все більше набуває характеру товару. Вона має ряд специфічних властивостей: не втрачається в процесі використання, розширення її споживання практично не має обмеження; вона має високу ресурсозберігаючу здатність. Таким чином, інформація фактично визнається елементом виробництва і є невід’ємною складовою частиною економічного потенціалу підприємства;
- Час, як ресурс підприємства, відіграє важливу роль в організації діяльності підприємства та може за певних умов виступати у якості переваги серед конкурентів.
У трудових ресурсів, як потенціалу підприємства, можна виділити такі компоненти [6. 8]:
кваліфікаційний потенціал (професійні знання, уміння й навички) та освітній потенціал (пізнавальні здібності);
професійний, що пов’язаний зі змінами у змісті праці під впливом науково-технічного прогресу, який зумовлює появу нових і відмирання старих професій, ускладнення трудових операцій;
організаційний, який включає високу організацію та культуру праці, що виявляються в чіткості, ритмічності, погодженості трудових зусиль і високого ступеня задоволеності працівників своєю працею;
соціально-демографічний потенціал (вік, стать працівників, стан здоров’я тощо).
Трудові ресурси – специфічний і найважливіший з усіх видів ресурсів для будь-якого підприємства або організації. Але це достатньо унікальний та незвичайний з точки зору управління та контрольованості ресурс. Специфіка людських ресурсів полягає в тому, що:
1) люди не лише створюють, а й споживають матеріальні та духовні цінності;
2) багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості;
3) людина знаходиться в постійному розвитку не лише як професіонал, але й як особистість та член суспільства;
4) людина свідомо обирає місце своєї професійної діяльності та так само свідомо ставиться до управлінських дій, які спрямовані керівництвом на його діяльність;
5) у виробничому процесі людина виступає одночасно у ролі й об'єкту, й суб'єкту управління;
6) науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко підвищують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов;
7) якості особистості працівника (особистісні, професійні, ділові, лідерські, організаційні) можуть проявлятися за певних умов, але такий їхній прояв залежить від свідомого ставлення до таких умов самого працівника.
Відповідно до вищезазначеного, в менеджменті підприємства не можна ставитися до персоналу підприємства як до інших видів своїх ресурсів.
Трудовий потенціал підприємства – гранична величина можливої участі працівників у виробництві з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань, накопиченого досвіду за наявності необхідних організаційно-технічних умов.
Однією з важливіших характеристик трудового потенціалу є не лише факт його наявності. Важливим є, так само, відповідність характеристик персоналу підприємства його вимогам та цілям: освіта та кваліфікація, досвід роботи, наявність певних знань та навичок. Не меш важливими є такі характеристики персоналу, як особистісні – комунікабельність, не конфліктність, сила нервових процесів, доброзичливість, терпимість, лояльність; психофізіологічні – розвинені увага та пам'ять, швидкість реагування на зовнішні подразники, рівень розвитку інтелекту, стійкість нервової системи, стресостійкість, тривале протистояння втоми тощо.
Ще однією важливою характеристикою людських ресурсів є людський капітал. Людський капітал – сформований і розвинутий у результаті інвестицій та накопичений людьми (людиною) певний запас продуктивних якостей – здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, – який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері трудової діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів його власника, прибутку підприємства і національного доходу. Людський капітал є складовою часткою вартості підприємства – разом з вартістю землі, на якій воно розташоване, будівлями, комунікаціями, технікою та технологіями виробництва. Світова практика бізнесу свідчить, що при оцінюванні ринкової вартості підприємства врахування людського капіталу є важливим та обов’язковим елементом. На жаль, практика вітчизняного бізнесу свідчить, що людський капітал не враховується при визначенні вартості підприємств.
Стратегічний потенціал підприємства розглядається як взаємопов’язана сукупність ресурсів, які знаходяться в його розпорядженні та мають вирішальне значення для досягнення стратегічних цілей, оцінки можливих меж функціонування у майбутньому, виходячи з прогнозованих умов зовнішнього середовища [9]. Сферою його застосування є оцінка перспективних можливостей підприємства щодо зростання ефективності функціонування та зміцнення конкурентоспроможності на ринку. Відповідно, персонал підприємства теж слід розглядати як стратегічний потенціал будь-якого підприємства. Саме персонал може визначити напрямок, швидкість, успішність та результативність підприємства у майбутньому. При цьому, персонал є унікальним ресурсом у порівнянні з іншими. Лише персонал як ресурсний потенціал підприємства може змінюватися з часом. Відповідно до цих змін може змінюватися перспектива підприємства у стратегічному майбутньому. Ще одна особливість персоналу при цьому полягає в тому, що все сьогодні можна закладати сутність та напрямки зміни персоналу у стратегічній перспективі. Це можна реалізовувати через планомірне навчання персоналу, підвищення його кваліфікації, перекваліфікації, організації підготовки необхідного персоналу в навчальних закладах з урахуванням запланованих змін на підприємстві та його стратегії розвитку.
Висновки.
Діяльність підприємства з реалізації поставленого завдання та досягнення мети неможлива без використання ресурсів – природних, матеріальних, інформаційних, трудових, фінансових.
Трудові ресурси унікальні і мають певні відмінності від інших видів ресурсів.
Практично кожна людина, підприємство, держава мають ресурси, які повністю не використовуються або не використовуються взагалі – ресурсний потенціал.
Персонал підприємства виступає у якості стратегічного потенціалу, який, на відміну від інших потенціалів, може змінювати з часом свої якісні показники.
Література.
1. Гладир Т.С. Ресурси підприємства: теоретичні аспекти // Ефективна економіка. – 2014. - № 5. – С. 148-151.
2. Джаин И. О. Оценка трудового потенциала : монография / И. О. Джаин. – Сумы : ИТД “Унив. кн.”, 2002. – 212с.
3. Довгаль, Н. С. Методичні основи оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства / Н. С. Довгаль // Науково-технічна нформація. - 2008. - № 4. - С. 55.57.
4. Довгаль, Н. С. Ресурсний потенціал підприємства: теоретичні основи / Н. С. Довгаль // Науково-технічна інформація. - 2009. - № 1. - С. 42.45.
5. Єсінова Н. І. Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч. посіб. / Н. І. Єсінова. – К. : Кондор, 2006. – 462с.
6. Кантор, О. Г. Оценка и оптимизация ресурсного потенциала предприятия / О. Г. Кантор, Л. А. Ганиева // Экономические науки. - 2008. - № 4. - С. 168-172.
7. Качуровський, В. Є. Ресурсний потенціал підприємства: структура та ефективність використання / В. Є. Качуровський, В. П. Чайковська // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2007. - № 4. - С. 123.129.
8. Ресурсний потенціал регіону : навч. посіб. / авт.-упоряд. : М. К. Орлатий, С. А. Романюк, І. О. Дегтярьова та ін. ; за заг. ред. М. К. Орлатого. – К. : НАДУ, 2014. – 724с.
9. Швець Є.В. Системний підхід щодо формування структури стратегічного потенціалу підприємства / Є.В. Швець // Вісник Нац. тех. ун-ту «Харківський політехнічний інститут».– 2007. – № 16. – С. 170-176.
10. Шевчук Л. Т. Втрати людського капіталу в Україні : понятійно-катего- рійний апарат і концептуальні положення / Л. Т. Шевчук // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. – Львів : ІРД НАН України. – 2007. – Вип. 3 (65). – С. 9–27.
References.
1. Hladyr, T.S. (2014) “Enterprise resources: theoretical aspects”, Efektyvna ekonomika, vol.5. pp. 148-151.
2. Dzhayn, Y. O. (2002) Otsenka trudovoho potentsyala [Assessment of labor potential], Unyversytetska kniga, Sumy, Ukraine.
3. Dovhalʹ, N. S. (2008) “ Methodological bases of estimation of efficiency of use of resource potential of the enterprise”, Naukovo-tekhnichna informatsiya. vol.4. pp. 55.57.
4. Dovhalʹ, N. S. (2009) “Resource potential of the enterprise: theoretical foundations”, Naukovo-tekhnichna informatsiya. vol. 1. pp. 42.45.
5. Yesinova, N. I. (2006) Ekonomika pratsi ta sotsialʹno-trudovi vidnosyny [Labor economics and socio-labor relations], Kondor,. Kyiv, Ukraine.
6. Kantor, O. H. and Hanyeva L. A. (2008) “Assessment and optimization of the resource potential of the enterprise”, Ékonomycheskye nauky. vol. 4. pp. 168-172.
7. Kachurovsʹkyy, V. YE. and Chaykovsʹka V. P. “Resource potential of the enterprise: structure and efficiency of use“, Rehionalʹna biznes-ekonomika ta upravlinnya. vol. 4. pp. 123.129.
8. Orlatyy, M. K. Romanyuk, S. A. and Dehtyarʹova, I. O. (2014) Resursnyy potentsial rehionu [Resource potential of the region], NADU, Kyiv, Ukraine.
9. Shvetsʹ, YE.V. (2007) “The system approach to the formation of the structure of the strategic potential of the enterprise”, Visnyk Nats. tekh. un-tu «Kharkivsʹkyy politekhnichnyy instytut», vol. 16, pp. 170-176.
10. Shevchuk, L. T. (2007) “Loss of human capital in Ukraine: conceptual categorical apparatus and conceptual provisions”, Sots.-ekon. doslidzh. v perekhid. period, . vol. 3 (65), pp. 9–27.
Стаття надійшла до редакції 08.10.2017 р.
ТОВ "ДКС Центр"