УДК: 657.375:502.17:005.332.4:336.226.44

 

О. І. Гриценко,

к. е. н., доцент, доцент бухгалтерського обліку та оподаткування,

Сумський державний університет, м. Суми

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЧЕРЕЗ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ОБЛІКУ

 

O. I. Gritsenko,

сandidate of еconomic sciences, associate Professor Assistant professor of the chair of of accounting and taxation,

Sumy state University, Sumy

 

PROVIDING OF COMPETITIVENESS OF SUBJECTS OF MENAGE IS THROUGH THE INPUT OF ECOLOGICAL ACCOUNT

 

В статті розглянуті передумови підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання через розвиток екологічного обліку. Проведено аналіз існуючих поглядів науковців на трактування екологічного обліку. Визначені основні фактори формування інформаційного забезпечення екологічного обліку в сучасних умовах господарювання та їх вплив на підвищення конкурентоспроможності. Проаналізовані основні проблеми та перспективи його впровадження в Україні.

 

In the article the considered pre-conditions of increase of competitiveness of subjects of menage are through development of ecological account. The analysis of existent looks of scientists is conducted on interpretation of ecological account. Certain basic factors of forming of the informative providing of ecological account in the modern terms of menage and their influence are on the increase of competitiveness. The analysed basic problems and prospects of his introduction are in Ukraine.

 

Ключові слова: екологія, екологічний облік, конкурентоспроможність, витрати, якість продукції, якість обслуговування, інформація.

 

Keywords: ecology, ecological account, competitiveness, costs , product quality, service quality, information.

 

 

Постановка проблеми. Кожне підприємство унікальне за своєю діяльністю. Його поведінку на ринку характеризує притаманна лише йому комбінація стратегічних ідей та рішень. Але вибір стратегії диктується певними правилами і насамперед зале­жить від того, в якому ринковому сегменті діє підприємство.

Організаційна та економічна самостійність господарюючих суб'єктів, їх майнова відокремленість, розширення товарно-грошових відносин створюють сприятливі передумови для розширення господарських зв'язків і підвищення їх ролі в забезпеченні економічних зв'язків.

Для ефективного функціонування економічного механізму необхідне виконання ряду основних умов. У різних країнах ці умови різні, але вони включають встановлення твердих гарантій захисту прав приватної власності, гарантію виконання зобов'язань по контрактах, законів, проведення політичних, економічних і законодавчих реформ. Оптималь­ним варіантом буде покладання на підприємницькі структу­ри економічної відповідальності за забезпечення належного рівня охорони навколишнього середовища. У цьому випадку не тільки караючи, але і стимулюючи, держава отримує до­віру суб'єктів господарювання (тобто забруднювачів середо­вища). Особливе місце при цьому займає виробництво та реалізація екологічно чистої продукції, а також методологічні аспекти оцінки її якості.

Якість продукції, послуг, планів, роботи, управління, життя і т.д. представляє різні аспекти і сторони однієї з най­складніших категорій - якості в самому загальному методо­логічному і гносеологічному розумінні.

Традиційна система бухгалтерського обліку не є придатною для адекватного врахування екологічних впливів підприємства і виконання функцій екологічно свідомого управління і контролю.

На нашу думку саме екологічний облік є запорукою аналізу та контролю за раціональною природоохоронною діяльністю підприємства. У сучасних умовах господарювання актуальним є питання нормативно-правового регулювання екологічного обліку. Відсутність певної системи методів, норм і вимог щодо відображення результатів екологічного обліку у звітності підприємства призводить до порушення інформування керівництва та, як наслідок, неналежної систематизації даних.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань формування конкурентних переваг та забезпечення конкурентоспроможністі суб’єктів господарювання присвячені праці Ф. Котлера, А. Сміта, Е. Чемберлена, Й. Шумпетера, Г. Азоєва, І. Ансоффа, О. Градова, Р. Фатхутдинова, А. Юданова, Я.Б. Базилюка, В.А. Білошапки, Н.М. Гаращенка, В.І. Герасимчука, В.Л. Діканя, Г.В. Загорій, Ю.Б.Іванова, Г.М. Скударя, О.Б. Чернеги та інших.

Над вирішенням проблем теорії і методології екологічного обліку працювали Т. О. Кірсанова, Л. М. Пелиньо, Я. Соколова, Д. Хенсен, А. Шеремет та інші.

Проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної й екологічної безпеки. Тому дослідженню таких категорій як «якість продукції» та «якість обслуговування» науковцями у економічній сфері приділялося багато уваги.

Теоретичні та практичні питання якості розглядаються в роботах як вітчизняних учених О. Василенка, В. Покотилова, Л. Романенко, С. Фомичева, М. Макаренка, Г.Азгальдова, Р. Покровського, Б. Клияненка, В. Мухопадова, Л. Лосюка, В. Пархоменка та інших, так і іноземних дослідників М. Девіса Стівена, Р. Уотермена, Дж. Харингтона, М. Хаммера, А. Чарнса, У. Купера, Ф. Кросбі та інших.

Потребує дослідження інформаційна та практична база ведення екологічного обліку на вітчизняних підприємствах з метою підвищення їх конкурентоспроможності. Тому, на- разі перед ученими постає питання розробки і впровадження у практичну діяльність суб’єктів господарювання екологічного обліку, в основі якого лежить взаємодія підприємства із довкіллям та здійснення витрат на якість обслуговування.

Постановка завдання. Метою дослідження є визначення основних перспектив та основних засад підвищення конкурентоспроможності  суб’єктів господарювання в контексті впровадження екологічного обліку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Контроль якісного складу продуктів харчування не ви­рішує проблему гарантії нешкідливої продукції, оскільки не дає системних знань про наслідки споживання тієї або іншої продукції як складової частини взаємодії організму і середо­вища існування. У даному випадку буде потрібна система екологічного маркетингу, під яким ми розуміємо систему просування продукту на ринок з урахуванням його позитив­них і негативних екологічних якостей, що залежать від гео­хімічних умов місця продажу, що враховують рівень здоро­в'я, характер споживання екологічно чистої продукції. Ін­шою стороною екологічного маркетингу буде підвищення вимог споживача до екологічної якості продукції і, отже, збільшення попиту на таку продукцію, що дозволить вклю­чити екологічні критерії в ринкові регулятори якості проду­кції.

Реалізація товару, крім інших чинників, залежить від готовності споживача купити продукцію і від того значення, що споживач приділяє умовам продажу, однією з яких є якість. Повинні бути відомі точні вимоги і масштаб ринку, або повинний бути зроблений можливо більш точний прогноз.

Витрати на забезпечення якості, а отже, та усі витрати, пов'язані з досягненням і підтримкою якості, повинні бути підраховані до того, як продукція запущена у виробництво. Після початку виробничого процесу варто підтримувати найсуворіший фінансовий контроль з тим, щоб вчасно ви­явити будь-які відхилення. Методика визначення витрат, пов'язана із забезпеченням якості, повинна використовува­тися для виявлення найбільш дешевого способу управління якістю[2].

Обов'язком керівника є визначення політики підприєм­ства у відношенні якості, забезпечення того, щоб люди, ма­теріали і кошти були підпорядковані цій політиці, і в остато­чному підсумку — спостереження за проведенням цієї полі­тики. Керівництво приймає рішення, забезпечує необхідні ресурси і стимули для проведення їх у життя.

Технічні умови на сировину, основні і допоміжні мате­ріали, напівфабрикати і комплектуючі повинні бути точними і складеними з урахуванням реальних можливостей. Замов­лення повинні бути розміщені у постачальників, що зареко­мендували себе (функції відділів постачання і управління якістю), при цьому обов'язково слід враховувати терміни постачання. Матеріальні ресурси повинні піддаватися контролю при прийомі.

Методи управління якістю повинні включати такі елементи, як порядок підготовки і зміни процедур, видача до­зволів на використання і виробництво (нестандартної проду­кції), перевірочні нормативи, обробка рекламацій спожива­чів. До сфери загальних обов'язків керівника служби управ­ління якістю компанії входить підготовка інформаційних матеріалів по управлінню якістю, що охоплює всі основні процедури, прийняті в даному виробництві. Звичайно сюди включають матеріали, ідо відображають наступні питання: загальну політику компанії, організаційні схеми, де вказується посадова структура, функції, компетенція, кваліфікація, посадові оклади. Тут повинний бути також поданий по­рядок звітності, порядок планування якості, основні принци­пи планування, зразки стандартних маршрутних карт, плани добування вибірок, методи забезпечення надійності, технічні умови на якість і звітність по якості, підготовка документів та інструкцій, контроль роботи керівництва на стадії проектування і розробки, технічні питання забезпечення якості, контроль якості продукції постачальника, процедури скла­дування і відвантаження, визначення непридатних матеріа­лів, діяльність дослідної стадії й експериментальних лабора­торій, експлуатація і перевірка лабораторного оснащення, форма дозволів на використання і виробництво нестандарт­ної продукції, порядок одержання таких дозволів.

В теперешній час багато комерційних організацій в додаток до традиційної фінансової звітності складають звіти про стійкість, стійкий розвиток або соціальна відповідальність. Необхідність складання цих звітів пов’язана з очікуваннями суспільства та зростанням значимості вимог різних зацікавлених осіб в діяльності сторін.

Безумовно для розкриття інформації про екологічний розвиток слід приділити увагу запровадженню підприємством екологічного обліку.

Екологічний облік на підприємстві – це система виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання, оброблення та підготовки релевантної інформації про діяльність підприємства в галузі природокористування з метою передачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень [3].

Звичайно екологічний облік має бути запроваджений у відповідності до  принципів формування інтегрованої звітності. Нами визначені певні закономірності запровадження екологічного обліку в контексті підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання, які наведені у таблиці 1.

Розробка ефективної економічної, фінансової і кадрової політики, адек­ватних організаційно-функціональних структур може принести значну вигоду суб’єктам господарювання за рахунок створення конкурентних переваг на ринку товарів і послуг. І, навпаки, "ціна" помилки при прийнятті ключових управлінських рішень на етапі визначення стратегії розвитку може стати дуже високою, причому сплачувати її прийдеться довгі роки. Все це говорить про важливість розробки і реалізації стратегії запровадження екологічного обліку.

 

Таблиця 1.

Концептуальні ознаки екологічного обліку в умовах складання та подання інтегрованої звітності

 

В якості основного завдання в сфері регулювання внутрішньої торгівлі державою підтримується принцип свободи конкуренції та створення єдиних для всіх учасників ринка правил конкурентної боротьби. Реалізація принципу свободи конкуренції забезпечується системою правового регулювання. Система спрямована проти обмежень в боротьбі конкурентів та проти здійсненна недоброякісної конкуренції, що суперечить кодексу ділової етики.

Необхідність ведення екологічного обліку обумовлена:

– рахунки підприємства повинні відображати як його відношення до навколишнього середовища, так і вплив пов'язаних з природоохоронною діяльністю витрат, ризиків і обов’язків/відповідальності на фінансове положення підприємства;

– інвесторам для ухвалення інвестиційних рішень необхідно мати в своєму розпорядженні інформацію по екологічних заходах і витратах, пов'язаних з природоохоронною діяльністю;

– оскільки природоохоронні заходи є також предметом управлінської діяльності, менеджерам необхідно виявляти і перерозподіляти природоохоронні витрати так, щоб продукція була правильно оцінена, а інвестиційні рішення базувалися на реальних витратах і вигодах;

– екологічний облік повинен стати ключем до стійкого розвитку на основі дотримання принципу екоефективності; при цьому екоефективність, припускаючи зниження дії підприємства на НПС при одночасному зростанні прибутковості, може бути зміряна тільки за допомогою надання точної інформації по природоохоронних витратах, заощадженнях і дії господарської діяльності на навколишнє середовище.

Сьогодні у світі найбільш часто розглядаються чотири основні напрямки розвитку екологічного обліку:

– фінансовий облік,

– управлінський облік (облік виробничих витрат),

– облік потоку основних засобів,

– екологічна звітність.

Рівень якості - це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками як фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівнів.

Абсолютний рівень якості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам.

Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки.

Для нових видів продукції і передовсім знарядь праці доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною [5].

На підставі викладених сучасних закономірностей впровадження екологічного обліку в Україні можна зазначити, що більш придатна для цього система управлінського обліку. Саме управлінський облік здатний формувати показники внутрішньої звітності за даними первинного обліку, що вони стають системою комунікацій всередині підприємства.

На нашу думку екологізація є надзвичайно важливим напрямом розвитку бухгалтерського обліку, що дозволить своєчасно приймати обґрунтовані управлінські рішення стосовно повного врахування ступеню впливу діяльності суб’єктів господарювання на навколишнє середовище та забезпечити конкурентоспроможність суб'єктів господарювання.

Однією з головних ланок діяльності підприємств є процес виробництва продукції (робіт, послуг), що потребує певних витрат і відповідно правильного їх відображення в обліку. Для цього доцільно застосовувати автоматизовану форму обліку. Правильно організований облік витрат на екологію сприятиме оперативному прийняттю управлінських рішень.

При цьому одним із способів, у який можна формувати стратегію конкуренції підприємства, є зменшення рівня забруднення навколишнього середовища , виробництво та реалізація екологічно чистої продукції.

Висновки. Облік, як основна інформаційна система підприємства повинна забезпечити надання керівництву інформації для прийняття управлінських рішень стосовно зниження та попередження екологічних ризиків.

Об’єктами екологічного обліку є витрати, доходи та фінансові результати в контексті екологічної діяльності, згруповані за їх цільовим призначенням( видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, агрегатами, сферами діяльності, регіонами збуту тощо).

Таким чином, до основних проблем та перспектив запровадження екологічного обліку слід віднести [1]:

– відсутність раціональної, ефективної екологічної політики кожного підприємства (екологічна інформація часто є нечіткою та відносною;

– більшість природних втрат не можна виразити в грошовому вимірнику, вони важко піддаються навіть кількісному виміру (важлива екологічна інформація може бути отримана не з фінансово-економічних джерел, а таких сфер, як геологія, екологія, біологія, фізика і т. ін.)

– відсутність жорстких законодавчих вимог, податкових стимулів враховувати та запобігати нанесенню шкоди навколишньому середовищу;

– відчувається потреба в удосконаленні єдиної системи стандартизації та якості товарів, включають розробку конкретних технічних регламентів;.

– необхідність вклю­чення адекватних екологічних показників якості продукції до нормативно-правової документації.

– для систематичного контролю екологічних аспектів господарської діяльності необхідно сприяти складанню інтегрованої звітності, яка б містила більш докладну та повну екологічну інформацію у нерозривному взаємозв’язку з економічними показниками діяльності суб’єктів господарювання.

Існуючий рівень організації обліку, на нашу думку, не здатний задовольнити всі вимоги щодо екологічного обліку та надати необхідну інформацію у повному обсязі. Тому кожне підприємство, яке впроваджує систему суцільного управління екологією повинно розробити власну методику обліку та забезпечити його ефективну організацію. Це дасть можливість підвищити ефективність діяльності підприємства, якість її продукції та рівень конкурентоспроможності підприємств.

 

Література.

1. Гриценко О.І. Екологічний облік: визначення перспектив та основних засад упровадження [Електронний ресурс] / О. І. Гриценко // // Електронне наукове видання Мукачівського Державного університету «Економіка та суспільство». – Мукачів. — 2016. — №2. - С. 678-683. – Режим доступа: http://www.economyandsociety.in.ua/journal/2_ukr/121.pdf

2. Гриценко О. І. Внутрішньогосподарський контроль витрат на якість обслуговування: управлінський аспект [Текст] / О. І. Гриценко,О. А. Скорба // Внутрішньогосподарський контроль витрат на якість обслуговування: управлінський аспект // Актуальні проблеми економіки. - № 3 (165). - 2015 - С. 365.373.

3. Кирсанова Т.А. Экологический контроллинг — инструмент еко- менеджмента / Т.А. Кирсанова, Е.В. Кирсанова, В.А. Лукьянихин / Под ред. В.А. Лукьянихина. — Сумы: Изд-во «Козацький вал», 2004.

4. Пелиньо Л.М. Місце екологічного обліку в сучасній системі бух- галтерського обліку та його важливе значення в сфері охорони довкілля / Л.М. Пелиньо // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. – Вип. 18.2. — С. 70–75.

5. Покропивний С.Ф., Економіка підприємства.: підр/ С.Ф.Покропивний.– К.: КНЕУ, 2000. –528 с.

 

References.

1. Hrytsenko, O.I. (2016), “Environmental accounting: definition of the prospects and main principles of implementation”, [Online], vol . 2, available at: http://vvv.etsonomiandsotsiety.in.ua/journal/2_ukr/121.pdf(Accessed 18 Aug 2017).

2. Hrytsenko, O. I- and Skorba, O. A. (2015), “Internal control of costs for quality of service: management aspect”, Aktual'ni problemy ekonomiky, vol. 3 (165), pp. 365.373.

3. Kyrsanova, T.A. Kyrsanova, E.V. and Luk'ianykhyn, V.A.(2004), Ekolohycheskyj kontrollynh — ynstrument eko-menedzhmenta [Ecological controlling - an instrument of eco-management], Kozats'kyj val, Sumy, Ukraine

4. Pelyn'o, L.M. (2008), “The place of environmental accounting in the modern accounting system and its importance in the field of environmental protection”, Naukovyj visnyk NLTU Ukrainy, vol. 18.2., pp.70–75.

5. Pokropyvnyj, S.F. (2000), Ekonomika pidpryiemstva [Economy of the enterprise], KNEY, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 05.10.2017 р.