Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК: 336.221.22

 

С. В. Мельник,

аспірант,

Донбаська державна машинобудівна академія МОН України (Краматорськ, Україна)

 

ПДВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ АКУМУЛЮВАННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

 

S. V. Melnyk,

postgraduate student ,

Donbass State Engineering Academy Education of Ukraine (Kramatorsk, Ukraine)

 

VAT AS AN EFFECTIVE TOOL OF ACCUMULATION OF BUDGET REVENUES

 

В статті встановлено, що податкова політика з використанням ПДВ є ефективною, оскільки надходження від нього до бюджету є забезпеченими, тому що збираються за кожним етапом процесу виробництва, на відміну від податку з продажу, відповідно до якого всі надходження до бюджету від такого податку втрачаються, якщо є ухилення від сплати податків на завершальному етапі. В Україні доцільним є вдосконалення інституційного середовища оподаткування за допомогою ПДВ, що сприятиме зростанню його фіскальної ефективності та гармонізації з податковим законодавством держав-членів ЄС.

 

Tax policy using VAT is effective as proceeds from it to the budget is secured, as collected by each stage of the production process, unlike sales tax, according to which all revenue from this tax are lost, if there is tax evasion in the final stage was investigated in this paper. There is expedient to improve the institutional environment taxation with VAT in Ukraine and it will boost its fiscal efficiency and harmonization of tax laws of the Member States.

 

Ключові слова: ПДВ, бюджет, оподаткування, Україна, ЄС, фіскальна політика.

 

Keywords: VAT, budget, taxation, Ukraine, EU, fiscal policy.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Уряди в усьому світі, як відомо, виконують різні обов'язки перед своїм народом, які полягають у наданні основних послуг населенню щодо забезпечення їх суспільними благами, стабілізації економіки та підтримки правопорядку у державі. За таких умов уряд потребуєвідповідних ресурсів для фінансування своїх обов’язківтаналежногоїх виконання. Одним із основних інструментів, що використовується для фінансуванні функцій уряду,є оподаткування, а податки – основним джерелом доходів будь-якої держави світу. Значну частку податкових надходжень до бюджетів різних країн світу породжує податок на додану вартість (ПДВ).

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Дослідженню фіскальної ефективності ПДВ як інструменту акумулювання доходів бюджетуприсвячені напрацюваннязарубіжних та вітчизнянихвчених. Серед сучасних зарубіжних науковців доцільно виділити В. Гіллерштейна і Т.Х. Гілліс [1], Р.Х. Гордона [2], М. Кіна [3; 4], К. Джеймс [5]. Їх науковий доробок полягає в розкритті сутності ПДВ та його впливу на ефективність податкової системи в країнах з розвиненою економікою та економікою, що розвивається. Теоретичним та практичним особливостям функціонування ПДВ в Україні присвячені роботи З.С. Варналія [6], В.П. Вишневського [7], Ю.Б. Іванова [8], А.І. Крисоватого [9; 10], А.М. Соколовської [11] та інших вчених. Виходячи із досвіду розвинених країн світу, їх дослідження спрямовані на вдосконалення рекомендацій в сфері податкової політики України.

Враховуючи цінність отриманих наукових результатів у теоретичному та практичному сенсідоцільновідзначити, що в сучасних умовах реформування податкового законодавства України вплив ПДВ як одного із основних інструментів акумулювання доходів бюджету на національну економіку змінюється. Він набуває особливостей, які можуть як позитивно впливати на зростання надходжень до бюджету, так й скорочувати їх. Тому дослідження таких особливостей в сучасних інституційних умовах України є актуальним і потребує подальшого обґрунтування.

Метою даного дослідження є виявлення позитивних і негативних особливостей ПДВ та обґрунтування його ефективності на практиці в умовах інституційних змін в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Податки існували з часів становлення цивілізованого суспільства близько чотирьох тисяч років тому. Але у тій формі, в якій використовуються в теперішніх умовах, вони починають отримувати розвиток у ХІХ столітті. Так, недостатність коштів для фінансування військових витрат у період І Світової війни була передумовою для виникнення податку з продажу. Після війни його було ліквідовано у зв’язку з тим, що споживачі мали купувати товари та послуги за завищеною ціною, а виробники несли збитки через зниження сукупного попиту на таку продукцію.

За часи ІІ Світової війни використання ПДВ у податковій практиці було відновлено у цілях отримання додаткових коштів до бюджету. Його особливість полягала у тому, що базою оподаткування стала слугувати продукція не на проміжних, а на кінцевій стадії виробництва або роздрібної торгівлі, що не надало стимулів виробникам проміжних стадій виробництва звужуватитаку базу, а державі сприяло можливості повністю контролювати процес виробництва та обігу продукції (товарів, послуг). Це стало поштовхом до формування та запровадження у практичній діяльності нових концепцій оподаткування споживання.

Походження ПДВ встановлено за двома напрямами [12, c. 15-16]:

(1) за концепцією німецького бізнесмена Вільгельм фон Сіменс в 1918 році,

(2) за дослідженням американського економіста Томас С. Адамса у період між 1910 та 1921 роками.

Концепція оподаткування ПДВ за В. фон Сіменсом розкриває сутність податку як технічної інновації, яка привела до ключового удосконалення податку з обороту. Так, використання ПДВ сприяло поверненню податків, сплачуванихза ресурси виробництва і, отже, дозволило уникнути проблем, які виникалипри оподаткуванні продукції податком з обороту.

За концепцією Т.С. Адамса ПДВ є альтернативою податку на дохід від підприємницької діяльності. В умовах відсутності в США національного податку з продажу його розробки сприяли вдосконаленню федеральної податкової політики через внесення суттєвих змін до існуючої у той час федеральної системи прибуткового податку.

Впровадження ПДВ на державному рівні отримало розвиток у Франції через механізм переходу від податку з обороту. Те, що було тільки концепцією, Морісом Лорі було запроваджено в систему оподаткування. Механізм ПДВ було реалізовано у Франції в 1954 році.До 1968 року його використання було обмежено, і Франція не рухалася до повної заміни ним податку з обороту, якиймав відношення донайбільшого сектору економіки – роздрібної торгівлі. Та незабаром, в 60-ті роки ХХ століття, ПДВ було введено на рівні виробництва в африканських державах Кот д'Івуар та Сенегал під час, коли ці колишні французькі колонії стали незалежними [13, c. 943].

За фіскальною реформою у 1965 роціБразилія впровадила традиційний ПДВ, який застосовується на всіх етапах виробництва. У той часоподаткування споживання за допомогою ПДВ не мало успіху у всьому світі. Це пов’язано з тим, що більшість податків загального споживання в країнах Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) були роздрібні як податки з продажів. В кінці 60-х років ХХ століття використання ПДВ у податковій політиці отримало розвиток у менш ніж 10 країнах світу [13, c. 943]. Щоб стимулювати перехід країн до запровадження нового механізму оподаткування споживання в 1967 році було прийнято Директиву Ради Європейського економічного співтовариства, основні положення якої проголошували ПДВ одним із головних непрямих податків Європи.

Таким чином, прийняття ПДВ поділяється на два етапи [12, c. 16-17]:

(1) період 60-х-70-х років ХХ століття: країни Західної Європи та Латинської Америки;

(2) період з кінця 80-х років ХХ століття: високорозвинені індустріальні країни – Австралія, Канада, Швейцарія, Японія, а також країни пострадянського простору.

До 1989 року ПДВ вже використовували 48 країн світу, в першу чергу, розташовані в Західній Європі та Латинській Америці, в тому числі в державах з економікою, що розвивається [13, c. 943]. Його поширення прискорилося при сильній підтримці з боку Міжнародного валютного фонду.

У теперішній час механізм оподаткування споживання за допомогою ПДВ реалізується в більш ніж 140 країнах світу [13, c. 943], а податкові надходження від ПДВвбюджетза країнами світу в середньому складають одну п'яту частину від їх загального обсягу. У більшості країн ПДВ використовується для збільшення доходів, але в деяких державахйого запровадження дозволило знизитиприбуткові та акцизніподатки.

Відомо, що спочатку основним законодавчим документом, який встановлював загальні правила обчислення ПДВ, була Шоста директива Європейського Союзу (ЄС). Вона уніфікувала закони держав-членів ЄС відносно податків з обороту, встановлюючи єдиний підхід щодо використання споживчої форми ПДВ в цій організації. Пізніше реформування податкової політики у державах-членах ЄС обумовило необхідність вдосконалення механізму стягування ПДВ, що було реалізовано через прийняття у 2006 році Директиви Ради ЄС 2006/112/ЄC.

На теперішній час Директива виступає одним із основних нормативно-правових актів в сфері податкової політики ЄС. Вона розкриває сутність ПДВ, регулюючи такі положення [14]:

об’єкт оподаткування ПДВ,

база оподаткування ПДВ,

платники ПДВ,

час виникнення податкового зобов’язання з ПДВ,

порядок зменшення податкового зобов’язання з ПДВ,

встановлення ставки ПДВ,

місце стягнення ПДВ,

оподаткування ПДВ імпортованоїпродукції,

звільнення платників від оподаткування ПДВ,

спеціальні схеми оподаткування ПДВ.

Особливої уваги приділяється розміру ставки ПДВ. Так, розвинені країни можуть бути розділені на дві основні категорії [13, c. 944]:

(1) країни, якими впроваджено механізм ПДВ, заснований на французькій, а потім європейській моделі,

(2) країни, якими впроваджено різні механізми ПДВ.

Першою групою країн, багато з яких є членами ЄС, як правило, крім стандартної ставки ПДВ, застосовується декілька знижених ставок ПДВ таким чином, що податкова база з урахуванням стандартної ставки дещо обмежена. Застаттями 96-99 Директиви Ради ЄС 2006/112/ЄC стандартна (звичайна) ставка оподаткування встановлюється на рівні не менш ніж 15% та не нижче за 5%. Винятком є випадки, коли ставка ПДВ нижче 5% використовувалася в країні до її вступу в ЄС, тобто до 1991 року.

Друга група країн (в тому числі Австралія, Канада, Корея, Нова Зеландія, Сінгапур та Південна Африка) має набагато ширшу базу оподаткування за стандартною ставкою ПДВ.

Так, у Новій Зеландії реформування механізму ПДВ в 1986 році забезпечилорозширення бази оподаткування ПДВ з єдиною низькоюзвичайною ставкою та низьким порогом реєстрації [12, c. 18]. Сінгапур, який ввів ПДВ в 1994 році, також має широку базу оподаткування з високим порогом реєстраціїта єдиної ставки ПДВ.

Південна Африка впровадила механізм оподаткування ПДВ в 1991 році, яка в цілому відповідає моделі Нової Зеландії. Проте, в 2001 році в країні стала застосовуватисянульова ставкаПДВ доосновних продуктів харчування та енергетичних ресурсів, що використовуються більшістю сімей з низьким рівнем доходу. В країні відносно високий поріг реєстрації ПДВ, щоб спростити систему за рахунок виключення дрібних фірм.

Австралія запровадила механізм оподаткування споживання за допомогою ПДВз 2000 року. Він має відносно широку базу оподаткування та ряд нульових ставок податку в сфері охорони здоров'я і медичної допомоги, щодо освітнього приладдя,продукції з догляду за дітьми, продуктів харчування та напоїв.

Деякі держави з економікою, що розвивається (переважно країни Африки), віддають перевагуподатковій системіз єдиною ставкою ПДВ. Так, з 21 африканської країни, які використовували ПДВ за період з 1990 по 1999 роки, 14 мали єдину ставку ПДВ; з 9 африканських країн, які стали використовувати ПДВ з 2000 року, 8також мають єдину ставку ПДВ [13, c. 945].

Слід зазначити, що в країнах з більш ширшою базою оподаткування стандартна ставка ПДВ нижча за мінімальну ставку в ЄС в розмірі 15% та складає:

14% в Південній Африці,

12,5% в Новій Зеландії,

10% в Австралії,

7% в Сінгапурі,

5% в Канаді.

Основною причиною введення іншої структури ставок ПДВ в Європі було бажання полегшити податок на товари та послуги, що формуютьзначну частку витрат найбідніших домогосподарств. Багато країн мають вищуставку ПДВ для предметів розкоші, але гармонізація податкового законодавства в сфері ПДВ зобов'язує країни покінчити з цим та застосовувати тільки одну стандартну ставку.

Порядок зменшення податкового зобов’язання з ПДВ дозволяється на суму, що сплачено,за таку продукцію:

товари або послуги, отримані від інших платників ПДВ;

імпортовану продукцію;

продукцію, що використовується в діяльності суб’єктів оподаткування та оподатковується частково у випадку придбання в іншого платника ПДВ.

Крім цього, порядок зменшенняподаткового зобов’язання з ПДВ реалізується через надання права зменшення платникам податку такого зобов’язання в умовах використанняоподатковуваної продукції в господарській діяльності, що суб’єкт господарювання здійснює поза межами держав-членів ЄС, якщо таке право розповсюджується на території держави-члена ЄС [14].

Отже, ПДВ є податком, що став стягуватися не по завершенні виробничого процесу, а на кожному етапі відтворення. Його запровадження як інструменту податкової політики щодо акумулювання доходів бюджету посприяло формуванню основних засад оподаткування споживання в межах світового ринку, забезпечуючи тим самим поступову гармонізацію та зближення фіскальних систем країн, які його використовували.

Масштабне розширення кількості держав, які стали запроваджувати механізм оподаткування споживання за допомогою ПДВ,відбулося на початку 90-х років ХХ століття за рахунок країн пострадянського простору. Ним було замінено податок з обороту, який було встановлено податковою реформою СРСР на початку 30-х років ХХ століття.

В країнах СРСР на відміну від інших індустріально розвинених країн світу податок з обороту розраховувався як різниця між оптовою і роздрібною ціною продукції. Він був зобов'язанням, яке мало сувору регламентацію у вигляді термінів і форм сплати, пов'язаних з обсягом виробництва тареалізаціїпродукції (товарів, послуг). В якості суб'єктів оподаткування виступали підприємства та організації різних галузей промисловості. Це дозволило йому бутифундаментом для формування доходів державного бюджету, а також забезпечити стабільні та стійкі вливання коштів в казну країни.

Головною перевагою податку з обороту була незалежність його сплати від кінцевих фінансових результатів, а саме від доходу, отриманого підприємством, собівартості продукції та інших показників господарської діяльності підприємств. Крім цього, він дозволяв регулювати та підтримувати на достатньому рівні рентабельність як підприємств, які виробляли основну продукцію, так й цілих галузей економіки. Винятком була продукція важкої промисловості, яка не підлягалаоподаткуванню.

До переваг також можна віднести те, що податок з обороту був основним джерелом коштів дохідної частини місцевих бюджетів. Як наслідок, органи місцевого самоврядування були зацікавлені в розвитку промисловості на території регіону. Але вже на початку 80-х років ХХ століття почалося реформування податкової системи в державі у зв’язку з перевиробництвом та недостатнім попитом споживачів на вироблену продукцію. В таких умовах стягування податку з обороту перетворилося в стандартне відрахування в бюджет країни.

З початку 1992 року розпочалося становлення оподаткування ПДВ в Україні.Вибір ПДВ як інструменту акумулювання доходів бюджету мав велике значення для становлення економіки незалежної держави, тому що був запозичений із європейської практики його ефективного використання. Верховною Радою було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість» № 2007-ХІІ, де визначалися загальні положення щодо сутності ПДВ, платники податку та об’єкти оподаткування, ставки податку та порядок зарахування його до бюджету тощо.

Пізніше його було замінено Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість» № 14-92. На відміну від податку з обороту ПДВ зарекомендував себе через такі особливості:

нейтральність до різних форм організації бізнесу, а також щодо діяльності у сфері міжнародної торгівлі;

зменшення втрат бюджету з позицій ухилення від його сплати;

стягування тільки з новоствореної вартості на кожному етапі відтворення продукції (товарі, послуг).

У 1997 році реформування системи оподаткування ПДВ супроводжувалося впровадженням Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР.Це було обумовлено недосконалістю чинного на той період часу законодавства, а саме:

регламентації оформлення первісної документації щодо відображення розміру податку в ціні реалізованої продукції,

оподаткування бартерних операцій, які були розповсюджені в господарській практиці того часу в Україні, у тому числі операцій з експорту-імпорту продукції, торгівельних чи посередницьких послуг тощо;

відсутність зобов’язань та матеріальної відповідальності держави за повне та своєчасне відшкодування ПДВ платникам податків, а також недосконалість інших інструментів щодо бюджетного відшкодування ПДВ,

достатньо завелика кількість пільг з ПДВ.

Такі прогалини у податковому законодавстві України вимагали якнайскорішого усунення. Новим Законом були внесені зміни в сфері податкового обліку, встановлено єдину ставку податку у розмірі 20% до бази оподаткування, податкові надходження спрямовано до державного бюджету країни. Він містив ряд суттєвих положень в контексті вдосконалення системи оподаткування ПДВ, а саме встановлення:

обов’язкової реєстрації суб’єктів господарювання- платників ПДВ із  присвоєнням індивідуальних податкових номерів;

єдиного порядку розрахунку податкових зобов’язань незалежно від виду економічної діяльності (торгівельної, посередницької чи виробничої);

нових правил відшкодування ПДВ, якими передбачалося введення матеріальної відповідальності з боку держави при невиконанні або неналежному виконанні обов’язків перед платниками ПДВ;

можливості відносити ПДВ у вартість придбаних основних фондів негайно, не очікуючи їх введення в експлуатацію тощо.

Закон України «Про податок на додану вартість» постійно змінювався, що створювало виникнення невизначеності в адмініструванні ПДВ.

Переламним для України стало прийняття Податкового кодексу України, яким було систематизовано податкове законодавство держави у той період часу.Отже, з початку 2011 року Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВРвтратив чинність на підставі Податкового кодексу України (ПКУ) [15]. За статтею 180 Розділу V Податкового кодексу ПДВ нараховується та сплачується суб’єктами економічної діяльності, а базою оподаткування виступає договірна вартість товарів і послуг, що є не нижчою законодавчо визначених цін з урахуванням загальнодержавних податків і зборів. До основних змін у законодавстві України щодо оподаткування ПДВ суб’єктів господарювання належали такі [16, с. 120]:

запроваджено Єдиний електронний реєстр податкових накладних. Якщо реєстрація податкової накладної відсутня у відповідному Єдиному реєстрі, то покупець-платник ПДВ вже не має права на включення сум з даного податку до податкового кредиту, а продавець-платник ПДВ не звільняється від обов’язку включення суми податку до податкових зобов’язань;

зобов’язано платників ПДВ надавати до органів державної податкової служби в електронній формі реєстри виданих та отриманих податкових накладних для пошуку розбіжностей з даними контрагентів;

вдосконалено процедури реєстрації платників ПДВ через запровадження реєстрації платником такого податку будь-яких осіб за їх добровільним рішенням та скорочення термінів їх реєстрації як платників ПДВ;

запроваджено механізм автоматичного відшкодування податку, а саме скорочено терміни отримання обігових коштів платниками ПДВ для підвищення їхньої платоспроможності;

передбачено відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податкового кредиту тощо.

Подальші зміни щодо вдосконалення оподаткування ПДВ пов’язані зі стратегічним орієнтиром розвитку національної економіки в напряму інтеграції України в ЄС. Угода про асоціацію між Україною та ЄС у торговельній та бюджетно-податковій сфері визначила напрями наближення вітчизняного законодавства до законодавства ЄС щодо спільної системи ПДВ через впровадження протягом встановленого періоду положень таких основних директив ЄС [17, с. 34]:

Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006року про спільну систему податку на додану вартість;

Директиви Ради 2007/74/ЄС від 20 грудня 2007 року щодо звільнення від ПДВ товарів, які імпортуються зсуб’єктами господарювання-платниками даного податку з третіх країн;

Директиви Ради № 86/560/ЄЕС від 17 листопада 1986 року щодо гармонізації законодавства держав-членів про податки на оборот.

Прийняття Україною загальних положень для імплементації положень директив ЄС створює передумови для вітчизняної податкової системи відповідати цілям ринку держав-членів ЄС у випадках, коли можуть виникнути відмінності у застосуванні механізму оподаткування ПДВ між ними та Україною.

На думку науковців, ПДВ поширюється по всьому світу, тому що такий податок на споживання найкраще підходить для державних потреб, забезпечуючи надходження коштів до бюджету, в умовах зростаючої глобалізації економіки [12, c. 19]. Важливою ознакою використання ПДВ у світі є його особливості перед іншими формами оподаткування споживання в контексті:

по-перше, податкової нейтральності;

по-друге, ухилення від сплати податку;

по-третє, адміністративних витрат.

З висновків світової економічної теорії відомо, що податкова нейтральність виражається в найменшому впливі, що викривлює рішення в сфері господарської діяльності, на суб’єктів ринку. ПДВ підвищує їх дохід в нейтральній та прозорій формі. Дехто із науковців (наприклад, дослідження [13, c. 944]) припускає, що ПДВ є найбільш ефективним інструментом для формування державних доходів, і гранична вартість залучення коштів для суспільних потреб за рахунок ПДВ, як правило, нижче, ніж це було б, якщо були використані інші податки на споживання. За теорією оптимального оподаткування він не створює заміщення між зберіганням та споживанням, хоча має ефект доходу. Однак в умовах недосконалості податкового законодавства або його адміністрування ПДВ все ж таки може мати ефект викривлення, наприклад, в умовах несвоєчасного відшкодування ПДВ.

Нейтральність ПДВ по відношенню до міжнародної торгівлі також визначає йогов якості кращої альтернативиіншим податкам на споживання в контексті лібералізації торгівлі. Це пов’язано з такими особливостями:

експорт, як правило, звільняються від сплати ПДВ, дозволяючи відновлення відповідного вхідного податку;

імпорт, як правило, обкладається ПДВ.

У зв’язку з тим, що відповідний вхідний податок на експорт вираховується, ПДВ не впливає на конкурентоспроможність вітчизняних фірм-експортерів продукції. Крім того, ПДВ є відносно безпечним для шахрайства на внутрішньому ринку. Податок ґрунтується на поетапному механізмі стягування, за яким послідовні платники ПДВ мають право на відрахування вхідного податку на придбання продукції і повинні враховувати вихідний податок на продаж. Зрештою, податкові надходження від ПДВ, що стягується податковими органами, повинні дорівнювати сумі ПДВ, сплаченої кінцевим споживачем до останнього постачальника.

Отже, в цілому ПДВ вважається менш викривленим, ніж інші податки [18, c. 372]. Це пояснюється тим, що його єдина ставка не впливаєна поточнета майбутнє споживання, тобто заощадження та інвестиційні рішення. ПДВ із змінною ставкою більше впливає на заощадження та інвестиційні рішення і, отже, підвищує економічні витрати оподаткування.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. За результатами дослідження, наведеному в роботі [13, c. 944] стверджується, що податкова політика з використанням ПДВ є ефективною, оскільки надходження від нього до бюджету є забезпеченими, тому що збираютьсяза кожним етапом процесу виробництва, на відміну від податку з продажу, відповідно до якого всі надходження до бюджету від такого податку втрачаються, якщо є ухилення від сплати податків на завершальному етапі. Отже, з одного боку, можна стверджувати, що при стягненні ПДВ збитки бюджету від ухилення від сплати податків можуть бути більшими, ніж при використанні податку з продажу, але й ймовірність своєчасного виявлення зловживань платників ПДВ також є вищою. Та з іншого, – якщо суб’єкт господарювання працює поза контролем державних податкових органів, то в результаті ухилення від сплати податків держава може не отримати повну суму надходжень від податку з продажу. У той час, як надходження від ПДВ можуть бути частковими.

Адміністрування ПДВ забезпечує механізм, який дозволяє платникам податків обчислити суму, яку вони повинні сплатити, забезпечує певний моніторинг і підвищує відповідальність щодо дотримання податкового законодавства [19, с. 5]. Воно є складним для даного податку, тому що передбачає забезпечення податковою звітністю та податковим контролем кожного етапу процесу відтворення, на якому стягується ПДВ.

Використання ПДВ з диференційованими ставками є більш складним для податкового адміністрування, ніж такий податок з єдиною ставкою. Це призводить до зростання адміністрування та відповідних витрат, що може призводити до збільшення диференційованих ставок ПДВ і податкових пільг. Різні ставки ПДВ надають стимулів до пошуку нових можливостей для ухилення від сплати податку та скорочення, таким чином, надходжень від ПДВ до бюджету. Такі обставини сприяють встановленню урядом країни більш високих податкових ставок податку, що додає економічних витрат з адміністрування його оподаткування [18, c. 372]. Крім того, різні ставки ПДВ мають додаткові негативні наслідки для пропозиції через негативний вплив на заощадження та інвестиційні рішення суб’єктів господарювання. Тому в умовах інфляції такий ПДВ не є корисним інструментом стабілізації.

ПДВ є ідеальним у теорії через його

нейтральність щодо господарських рішень (у тому числі щодо інвестиційних рішень),

особливості щодо організації зовнішньої торгівлі,

стабільні надходження до бюджету,

вбудований механізм самоконтролю платників податку.

На практиці основними перевагами ПДВ, як відмічають фахівці, є його прозорість (тобто податок збирається за всіма етапами процесу відтворення) та легкість (тобто податок має більшу легкість у виконанні та контролі про продаж кожного проміжного продукту) [20, c. 3]. У той же час, ПДВ потребує ефективного обліку та адміністрування для ліквідації можливостей до його зловживання, що супроводжується відповідними витратами з боку держави.

Важливе значення має інституційне середовище функціонування бізнесу. В умовах розвинених держав,коли суб’єкти господарювання спрямовані на отримання стабільних доходів та віддзеркалюють їх у відповідній фінансовій звітності, іншими словами, де тіньовий сектор економіки не отримує розвинення, викривлення ПДВ не мають вагомого значення, тому що тимчасові випадкові недоплати або переплати податку одними суб’єктами господарювання будуть компенсуватися іншими платниками ПДВ.

Зростання будь-якої нестабільності (соціально-економічної, фінансової або політичної) буде сприяти розвитку тенденції до зниження ефективності збору ПДВ, скорочення коштів, що виділяються на примусове стягнення податків, накопичення впливу структурних факторів, які впливають на легкість ухилення від сплати податків (наприклад, рівень урбанізації, частка сільського господарства в господарській діяльності країни, відкритість торгівлі тощо) [20, c. 3]. Особливо такі тенденції проявляються в державах, де доля тіньового сектору економіки у ВВП є значною, у тому числі й в Україні. Крім цього, основними причинами низької ефективності ПДВ на практиці в таких країнах можуть бути такі [21, c. 3-4]:

відсутність реєстрації суб’єкта господарювання як платника ПДВ;

навмисне заниження виручки від реалізації продукції (товарів, послуг);

навмисне завищення величини ПДВ, суми за яким заявлено на бюджетне відшкодування;

повернення експортної продукції (товарів, послуг), за яку законодавством встановлено ставку ПДВ у розмірі 0%, на внутрішній ринок для подальшої реалізації на ньому.

На відміну від вітчизняних умов оподаткування споживання у країнах Європи механізм ПДВ виконує в більшому ступені не стільки фіскальну, скільки регулюючу функцію з позицій формування та розвитку відповідних конкурентних умов для суб'єктів господарювання, а також гармонізації ринку ЄС. Тому для підвищення його ефективності в Україні необхідно створити умови, відповідні європейським стандартам із збереженням єдиної ставки податку та поліпшенням податкового адміністрування.

Таким чином, на практиці не існує двох однакових механізмів оподаткування ПДВ (за ставками, пільгами, відшкодуванням, покриттям тощо) [12, c. 18]. В країнах зі слабким податковим адмініструванням (у тому числі й в Україні) ПДВ сприяє менш ефективному формуваннюдоходів бюджету. Але навіть, якщо на практиці потенціал податкового адміністрування ПДВ підтримується на високому рівні, механізм оподаткування ПДВ може бути не застрахованим від ухилення та зловживань від сплати податків. Тому в Україні доцільним є вдосконалення інституційного середовища оподаткування за допомогою ПДВ, що сприятиме зростанню його фіскальної ефективності та гармонізації з податковим законодавством держав-членів ЄС.

 

Література.

1. Hellerstein, W., Gillis T.H. The VAT in the European Union 2010. April, 26. P. 461-471.

2. Gordon, R.H. Taxation in Developing Countries: Six Case Studies and Policy Implications. 2010. NY.: Columbia University Press. P. 305.

3. Keen, M. Taxation and Development IMF. Fiscal Affairs Department. 2012. September. WP/12/220. P. 30.

4. Keen, M., Lockwood, B. The Value-Added Tax: Its Causes and Consequences. Journal of Development Economics. 2010. Vol. 92. P. 138-151.

5. James, K. The Rise of the Value-Added Tax. NY.: Cambridge University Press, 2015. P.475.

6. Мельник, П.В., Тарангул, Л.Л., Варналій, З.С. та ін. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: монографія за ред. З.С. Варналія. 2008. К.: Знання України. C. 675.

7. Вишневский, В.П., Виецкая, О.В., Гаркушенко, О.Н., Мазур, Ю.А., Соколовская, Е.В. , Чекина, В.Д. Налоговая политика: методология, теория и практика: монография  под общ. ред. В.П. Вишневского НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. 2011. C. 528.

8. Іванов, Ю.Б., Тищенко, О.М., Давискіба, К.В. та ін. Регулятивний потенціал податкової системи України: монографія за заг. ред. Ю.Б. Іванова. 2009. Х.: Вид-во ХНЕУ. C. 336.

9. Крисоватий, А.І. Домінанти гармонізації оподаткування: національні та міжнародні вектори: монографія. 2010. C. 248.

10. Крисоватий, А.І., Мельник, В.М., Кощук, Т.В. Податкові трансформації в ЄС та податкова політика України в контексті євроінтеграції: монографія за ред. А.І. Крисоватого. 2014. ТНЕУ. C. 236.

11. Соколовська, А.М. Податкова політика в Україні у 2009-2010 роках: особливості та уроки на перспективу.Фінанси України. 2011. № 4. С. 24-37.

12. James, K. Exploring the Origins and Global Rise of VAT. Tax Analysis. 2011. № 2. P. 15-22.

13. Charlet, A., Owens, J. An International Perspective on VAT. Tax Notes International. 2010. September. № 20. P. 943-954.

14. Директива Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 р. «Про спільну систему податку на додану вартість» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_928.

15. Податковий кодекс України: Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

16. Горин, В. Проблеми підвищення фіскальної ефективності податку на додану вартість. Галицький економічний вісник. 2013. №2(41). С.118-126.

17. Імплементація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС: торговельна та бюджетно-податкова сфери // Матеріали міжнародної конференції «Угода про асоціацію: економічні тригери» [Електронний ресурс]: Міжнародний центр перспективних досліджень. – К. 2015. – 43 с. Режим доступу: http://icps.com.ua/assets/uploads/files/dosl_ dzhennya_konf_03_2015_.pdf.

18. Claus, I. Is the Value Added Tax a Useful Macroeconomic Stabilization Instrument? Economic Modelling. 2013. № 30. P. 366-374.

19. Holcombe, R.G. The Value Added Tax: Too Costly for the United States. Workingpaper. 2010. June. № 10-32. P. 53.

20. Aizenman, J., Jinjarak, Y. The Collection Efficiency of the VAT: Theory and International Evidence . NBER Working Paper. 2005. № 11539. P. 24.

21. Бетлій, О., Джуччі, Р., Кірхнер, Р. ПДВ в Україні: чи спрацює інший непрямий податок ліпше? Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Німецька консультативна группа. 2013. Київ-Берлін. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lukyanenko.at.ua/_ld/7/707____.pdf.

 

References.

1. Hellerstein, W., Gillis T.H. The VAT in the European Union 2010. April, 26. P. 461-471.

2. Gordon, R.H. Taxation in Developing Countries: Six Case Studies and Policy Implications. 2010. NY.: Columbia University Press. P. 305.

3. Keen, M. Taxation and Development IMF. Fiscal Affairs Department. 2012. September. WP/12/220. P. 30.

4. Keen, M., Lockwood, B. The Value-Added Tax: Its Causes and Consequences. Journal of Development Economics. 2010. Vol. 92. P. 138-151.

5. James, K. The Rise of the Value-Added Tax. NY.: Cambridge University Press, 2015. P.475.

6. Miller, P., Tarangul, L.L., Varnaliy, Z.S. etc. Tax policy in Ukraine: state, problems and prospects: monograph edited by. Z.S. Varnaliya. K .: Knowledge, 2008. Ukraine. P. 675.

7. Vyshnevskyy, V.P., Vyetskaya, O.V., Harkushenko, O.N., Mazur, J.A., Sokolovskaya, E.V., Chekyna, V.D. Tax politics: Methodology, Theory and Practice: monograph by Society. Ed. V.P. Vyshnevskoho NAS of Ukraine, economy etc. In-prom-sti. 2011.P. 528.

8. Ivanov, Y.B., Tishchenko, A.N., Davyskiba, K.V. etc. The regulatory potential of the tax system of Ukraine: monograph by the Society. Ed. Y.B. Ivanova. 2009. H .: Izd KhNUE. P. 336.

9. Krysovatyy, A. Dominants tax harmonization, national and international vectors: monograph. 2010. P. 248.

10. Krysovatyy, A., Melnyk V.M. Koschuk, T.V. Tax transformations in EU tax policy in the context of European integration of Ukraine: monograph edited by. A.I. Krysovatoho. 2014 TNEU. P. 236.

11. Sokolovska, A.M. Tax policy in Ukraine in 2009-2010, features and lessons for perspectives. Finance of Ukraine. 2011. № 4. P. 24-37.

12. James, K. Exploring the Origins and Global Rise of VAT. Tax Analysis. 2011. № 2. P. 15-22.

13. Charlet, A., Owens, J. An International Perspective on VAT. Tax Notes International. 2010. September. № 20. P. 943-954.

14. Council Directive 2006/112 / EC of 28.11.2006. "On the common system of value added tax" [Electronic resource]. - Access: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_928.

15. Tax Code of Ukraine, the Verkhovna Rada of Ukraine; Code of Ukraine, laws, codes of 02.12.2010 number 2755-VI [electronic resource] - Access: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

16. Gorin, V. Fiscal problems increase the efficiency of VAT. Galician Economic Bulletin. 2013. №2 (41). S.118-126.

17. The implementation of the Association Agreement between Ukraine and the EU trade and fiscal areas // Proceedings of the International Conference "association agreement: economic triggers" [electronic resource]: International Center for Policy Studies. - K. 2015. - 43 p. Access: http://icps.com.ua/assets/uploads/files/dosl_ dzhennya_konf_03_2015_.pdf.

18. Claus, I. Is the Value Added Tax a Useful Macroeconomic Stabilization Instrument? Economic Modelling. 2013. № 30. P. 366-374.

19. Holcombe, R.G. The Value Added Tax: Too Costly for the United States. Workingpaper. 2010. June. № 10-32. P. 53.

20. Aizenman, J., Jinjarak, Y. The Collection Efficiency of the VAT: Theory and International Evidence . NBER Working Paper. 2005. № 11539. P. 24.

21. Betliy, O., Giucci, R. Kirchner, R. VAT in Ukraine or other indirect tax work better? Institute for Economic Research and Policy Consulting. German advisory group. 2013. Kyiv-Berlin. [Electronic resource]. - Access: http://lukyanenko.at.ua/_ld/7/707____.pdf.

 

 Стаття надійшла до редакції 20.12.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"