УДК 338.436

 

Г. О. Кундєєва,

к. е. н., доцент, кафедра економічної теорії Національного університету харчових технологій, м. Київ

 

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА КРАЇНИ: ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ

 

G. Kundieieva,

Ph.D. (Econ.), Associate Professor, Department of Economic Theory, National University of Food Technologies, Kyiv, Ukraine

 

National food security: food industry

 

Досліджено особливості розвитку вітчизняної харчової промисловості у контексті забезпечення продовольчої безпеки. З позиції забезпечення фізичної достатності продовольства обґрунтовано необхідність зростання інвестицій у виробництво певних видів харчових продуктів. Досліджено рентабельність виробництва харчових продуктів  як фактору забезпечення достатності та доступності продовольства. Досліджено ємність вітчизняного ринку продовольства для визначення перспектив розвитку та структурних зрушень у харчовій промисловості. Запропоноване для визначення стратегічної позиції кожної продуктової групи (галузі харчової промисловості) застосування моделі, подібної до матриці БКГ. Обґрунтовано державну підтримку галузі харчової промисловості, виходячи з позиції забезпечення обсягу виробництва на рівні нормативної ємності внутрішнього ринку певної групи продовольства.

 

Peculiarities of the domestic food industry in the context of food security were studied. The necessity of increasing of investments in the production of certain food products was explained from the perspective of ensuring the food sufficiency. Food production profitability as a factor of ensuring the adequacy and availability of food was studied. The capacity of domestic food market was studied in order to determine the prospects of the development and structural changes in the food industry. Application model, similar to the BCG matrix, was proposed for determining the strategic position of each product group (food industry sector). State support for the food industry was substantiated according to the necessity of providing output at the regulatory capacity of the domestic market of a particular of food products group.

 

Ключові слова: харчова промисловість, продовольча безпека, ринок продовольства, матриця БКГ.

 

Keywords: food industry, food security, food market, BCG matrix.

 

 

Постановка проблеми. Самодостатність продовольчої безпеки країни, пов'язана зі стійким і достатнім рівнем виробництва продовольства всередині країни, що у повному обсязі забезпечує фізіологічні потреби населення. Продовольчу безпеку можна розглядати за допомогою системи ринкових інструментів як стан попиту та пропозиції на продовольчому ринку. Попит на харчові продукти формується виходячи з фізіологічних норм споживання харчових продуктів для усіх категорій населення, кількості населення країни та реальної платоспроможності пересічного українця. Виходячи з самодостатності продовольчої безпеки, формування пропозиції на вітчизняному ринку харчових продуктів, повинно відбуватися за рахунок національного виробництва. Пропозиція харчових продуктів залежить, насамперед, від стану вітчизняного сільського господарству та харчової промисловості й результат їх діяльності, а саме обсяг і асортимент вироблених харчових продуктів сприяє формуванню відповідального попиту на ринку продовольства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основним інтегратором і організатором процесу виробництва продовольства, як це стверджує В.М. Яценко, повинна стати «переробна промисловість [1]. Розвиток харчової промисловості в контексті вирішення продовольчої безпеки досліджено Мостенською Т.Л, Федуловою І.В., Скопенко Н.С. [2], Тернавською І.Б., Пархоменко Л.А. [3], Н.П. Чорною [4]. Вчені досліджували тенденції виробництва продукції харчової промисловості, виходячи з забезпечення сировинними ресурсами, інноваційно-інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності. Втім обґрунтування різнопланової діяльності вітчизняних переробних підприємств в контексті гарантування продовольчої безпеки потребують подальшого дослідження.

Постановка завдання. Метою статті є оцінка тенденцій виробництва продукції харчової промисловості з метою забезпечення самодостатності країни в харчових продуктах.

Результати дослідження. Виходячи з того, що продовольча безпека є складовою економічної і відповідно національної безпеки країни, необхідно враховувати національні особливості ринку продовольства країни. Забезпечення продовольчої безпеки країни передбачає споживання пересічним українцем  харчових продуктів в обсягах, що відповідають фізіологічним нормам харчування. Неможливість харчової промисловості повною мірою забезпечити науково обґрунтовані потреби населення в продуктах харчування пов’язане як із значним скороченням обсягів переробки сільськогосподарської сировини, падінням купівельної спроможності населення, так і високим техніко-технологічним відставанням галузі [4].

Одним із головних стратегічних напрямів виходу харчової промисловості з кризового стану, стабілізації та прискорення її розвитку є знаходження джерел залучення інвестицій з урахуванням галузевих особливостей, прийняття ефективних управлінських рішень щодо розроблення й реалізації інвестиційних проектів, бо від масштабів та спрямування інвестицій залежить не тільки ефективність діяльності харчових підприємств, а й забезпечення продовольчої безпеки країни. Проте, у контексті формування нової парадигми продовольчої безпеки України, мета якої – здорове тривале життя громадянина, залучення іноземного капіталу для модернізації виробництв певних галузей харчової промисловості має здійснюватися з урахуванням не тільки забезпечення фізичної достатності та економічної доступності харчових продуктів для всіх верств населення, а й з урахуванням впливу споживання продовольства на стан здоров’я та тривалість життя населення.

Стосовно забезпечення фізичної достатності продовольства, слід зазначити, що за певний проміжок часу спостерігалася тенденція щодо зростання обсягів виробництва харчових продуктів – індекс продукції зріс від 38% (1998 р.) до 121% (2007 р.). Якщо у роки глобальної фінансової кризи (2008-2009 рр.) падіння виробництва вітчизняної промислової продукції становило (від попереднього року) у 2008 році – 94,8%, а у 2009 р. – 78,1%, то у харчовій промисловості падіння було меншим і становило 97,8% та 94% відповідно (рис. 1).

 

Джерело: розраховано на основі [5]

Рис. 1. Динаміка індексів промислової продукції та продукції виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

 

Проте, у кризовому 2013 році виробництво вітчизняної промислової продукції становило 95,7% (від попереднього року), а у харчовій промисловості падіння було значнішим – 94,9% й виходячи із соціальної спрямованості цієї галузі, це є ознакою не тільки економічної, а і соціальної кризи в країні.

Незважаючи на тривалу кризову ситуацію, харчова промисловість, починаючи з 2012 року, вийшла на перше місце за обсягами реалізованої промислової продукції у промисловості України. В 2012 році було реалізовано продукції на суму 254,5 млрд грн., що склало 18,2% в загальному обсязі. У 2013 році обсяги реалізованої продукції галузі склали 261,8 млрд грн. або 19,3% від загального обсягу в Україні.

У структурі реалізованої промислової продукції виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів за 2012 рік найбільша частка припадає на: виробництво напоїв – 19,3% (в тому числі пива – 6,4%, дистильованих алкогольних напоїв – 4,7%, мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв – 3,9%, виноградних вин – 2,2%, етилового спирту із зароджуваних продуктів – 1,2%), м’яса та м’ясних продуктів – 15,4%, молочної продукції – 14%, олії та тваринних жирів – 11%, тютюнових виробів – 5,8%, хліба і хлібобулочних виробів – 5%, перероблення і консервування овочів та фруктів – 4,6%, какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів –3,7%.

В 2013 році у структурі реалізованої промислової продукції виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів спостерігалися наступні структурні зрушення при майже не змінному індексу споживчих цін, який становив у 2013 році 100,5%: найбільшу частку становило виробництво олії та тваринних жирів – 15,8%, проте виробництво напоїв – 15,3% (в тому числі виробництво пива – 5,3%, виробництво безалкогольних напоїв, мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки – 3,3%, дистиляцію, ректифікацію та змішування спиртних напоїв – 4%, виноградних вин – 1,8%) посідало друге місце.

Частка виробництва м’яса та м’ясних продуктів скоротилась і становила  – 13,8%, молочних продуктів – 13,1%, хліба, а частка виробництва хлібобулочних і борошняних виробів, навпаки зросла до 8,4%. Така ж тенденція спостерігалася у виробництві какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів – 7,1%. Без змін залишилось виробництво тютюнових виробів – 5,3% та спостерігалось незначне скорочення перероблення та консервування фруктів і овочів – 4,4%. Зазначені структурні зрушення не сприяють забезпеченню продовольчої проблеми, насамперед щодо достатності харчових продуктів (зменшення частки молока та молокопродуктів і м’яса та м’ясопродуктів) та формуванню відповідального споживання.

Стосовно забезпечення достатності та доступності продовольства слід відзначити, що за даними Державної служби статистики України рентабельність виробництва харчових продуктів є достатньо низькою й у 2013 р. становила 4,5% [5]. Протягом 2007–2013 рр. фінансове сальдо лишалося позитивним і тільки у «найкризовому» 2008 році мало від’ємний результат (-5468,6 тис. грн).

 

Таблиця 1.

Результати фінансової діяльності підприємств харчової промисловості України у 2007-2013рр. (млн. грн)

Джерело: розраховано на основі [5]

 

Як свідчать наведені у таблиці 1 дані, у 2013 році серед підприємств харчової промисловості 62,9% одержали чистий прибуток у розмірі 9447,9 млн грн, що на 9,4% менше, ніж у 2012 році. Проте 38,3% підприємств одержали збиток 5368,6 млн грн, що на 1,5 % більше, ніж у 2012 році (частка збиткових підприємств харчової промисловості України у 2008 р. становила 33,2%).

Головною проблемою для підприємств харчової промисловості є забезпеченість сировиною. Особливо гостро стоїть це питання для м’ясопереробних та молокопереробних підприємств. Так, на думку Д.Ф. Крисанова, Л.О. Удової, О.М. Варченко, вище зазначені підприємства майже на 50% забезпечуються м’ясосировиною, вирощеною в господарствах населення, на 80% – виробленою в цих господарствах молокосировиною [6]. Використання несертифікованої сировини, яка не відповідає державним стандартам якості, не може гарантувати належний рівень якості кінцевої продукції. Зрозуміло, що підвищений попит на якісну сировину спричиняє значне зростання цін на неї, що збільшує собівартість виробленої продукції.

Виходячи з того, що попит на продовольство є нееластичним, то збільшення доходу підприємства можливо тільки за рахунок зростання ціни. Втім, збільшення цін на продовольство призведе до ще більшого зниження купівельної спроможності пересічного українця і, відповідно, зменшення споживання «дорогих» груп продовольства та збільшення у споживчому кошику «дешевих» груп, насамперед, хліба та картопля. Така ситуація призведе до порушення білково-ліпідо-вуглецевого балансу (1:1,2:4), що не може не позначиться на здоров’ї людини.

Для визначення перспектив розвитку та структурних зрушень у харчовій промисловості, насамперед, у контексті забезпечення продовольчої безпеки країни, необхідно визначитися з ємністю вітчизняного ринку продовольства. Джерелом даних для визначення загальних обсягів споживання основних продуктів харчування (ємність вітчизняного ринку продовольства) є звіти сільськогосподарських підприємств, заготівельних і торгівельних організацій, матеріали обстежень домогосподарств. Динаміка ємності вітчизняного внутрішнього продовольчого ринку наведена у табл. 2.

 

Таблиця 2.

Динаміка ємності внутрішнього ринку харчових продуктів (млн т)

Джерело: розраховано на основі [7]

 

Як свідчать наведені в табл. 2 розрахунки, у 2013 році ємність таких ринків продовольства як яйця, олія, плоди, ягоди та виноград досягли рівня 1990 року. Майже на 10% відбулося скорочення ринку картоплі й приблизно у два рази відбулося скорочення ринку хлібу та хлібопродуктів, цукру та молока і молокопродуктів. Спостерігалося скорочення ємності ринку риби та рибопродуктів і м’яса та м’ясопродуктів майже на 30%.

Слід зазначити, що в контексті забезпечення продовольчої безпеки таке значне зменшення обсягів хлібу та хлібопродуктів та цукру не є загрозою, тому що фактично споживання даних продуктів задовольняє фізіологічні норми споживання, чого не можна стверджувати стосовно ринку молока і молокопродуктів. Пожвавлення на цьому ринку ще не сприяє фізичній достатності даної продовольчої групи для населення країни. Проте зростання ринку овочів та баштанних на 40% є значним внеском в досягнення продовольчої безпеки, а саме, фізичної доступності продовольства.

Для визначення оцінки нормативної ємності внутрішнього споживчого ринку продовольства можна використати показники норм споживання окремих видів продовольства споживчого кошика та раціональні норми споживання. Нормативна ємність внутрішнього ринку продовольства визначається як сума добутків норми споживання певного виду продовольства та чисельністю населенням (табл. 3).

 

Таблиця 3.

Фактична та нормативна ємність внутрішнього ринку продовольства в Україні (тис. т)

Джерело: розраховано на основі [5, 7]

 

Найбільше відхилення між фактичною ємністю ринку та розрахованою за раціональними нормами споживання встановлено по таким групам продовольства: «м’ясо і м’ясопродукти», «молоко і молокопродукти», «плоди, ягоди та виноград». 

Виходячи з того, що на ринку харчових продуктів саме пропозиція визначає попит, ми вважаємо за доцільним проаналізувати зміну виробництва певних продуктових груп, що визначають стан продовольчої безпеки країни. Для визначення стратегічної позиції кожної продуктової групи (галузі харчової промисловості) ми пропонуємо скористатися моделлю, подібною до матриці БКГ. У запропонованій нами модифікованій матриці, використовуються такі показники: «темп зміни обсягів виробництва продовольчої групи», «темп зміни обсягу її споживання».

Ми пропонуємо матрицю, яка складається з чотирьох квадрантів:

- перший квадрант – зростає виробництво відповідної групи продовольства, а обсяг споживання даної групи знижується;

- другий квадрант – одночасно зростає и виробництво і споживання і-ї продовольчої групи;

- третій квадрант – зменшується обсяг виробництва і обсяг споживання і-ї групи продовольства;

- четвертий квадрант – зменшується обсяг виробництва, а обсяг споживання і-ї групи продовольства зростає.

 

Рис. 2. Модифікована матриця БКГ для визначення напрямку розвитку галузей харчової промисловості

 

Дана модель дозволяє визначиться з напрямками розвитку для певних галузей харчової промисловості з врахуванням тенденцій попиту і пропозиції. Але на нашу думку, рекомендації щодо обрання стратегії збільшення або зменшення обсягів виробництва певної групи продовольства повинні бути скореговані на такий індикатор продовольчої безпеки як достатність споживання окремого продукту. Тобто необхідно визначити три сектори виробництва харчових продуктів за показником задоволення попиту:

- перший – галузі харчової промисловості, ринок яких задовольняє фізіологічну норму споживання по і-ї продовольчій групі;

- другий – галузі харчової промисловості, ринок яких задовольняє раціональну норму, але менше за фізіологічну норму споживання по і-ї продовольчій групі;

- третій – галузі харчової промисловості, ринок виробництва даже не задовольняє раціональну норму споживання по і-ї продовольчій групі.

Відповідно до запропонованої методики визначення стратегічної  галузі інтерпретація результатів аналізу вітчизняної харчової промисловості наведені у матриці на рис. 3.

 

Рис. 3. Матриця визначення стратегії розвитку галузей харчової промисловості за показником задоволення фізіологічної норми споживання.

 

Будь яке підприємство має за мету збільшення частки ринку для реалізації власної продукції. При чому, для підприємств харчової промисловості, виробництво продукції для яких обмежено існуванням фізіологічних меж споживання, розширення ринків можливе за рахунок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а саме експорту. Ця діяльність підприємств пов’язана з вирішенням такого глобального питання продовольчої безпеки як незалежність.

Для обґрунтування експортної політики держави нами запропонована методика, що базується на матриці визначення стратегії розвитку галузей харчової промисловості за показником задоволення фізіологічної норми споживання. Для галузей першого сектору державне втручання має бути вкрай обмеженим, тільки за умов якщо вітчизняне рослинництво зорієнтується на створення потужної кормової бази для тваринництва. На ринках галузей першого сектору головним є ринковий механізм. Для підприємств, що потрапили до другого сектору дії держави повинні бути комплексні, стимулювання не тільки пропозиції, а і попиту.

Для підприємств третього сектору повинні заходи, як і для другого сектору але з особливою увагою до експорту продукції (значне обмеження).

Основу зрушень в діяльності підприємств харчової промисловості України має становити науково обґрунтована оптимальна структура харчування людини, що базується на раціональних нормах споживання. Проте, в контексті наукових змін у теорії харчування (теорія адекватного харчування, яка наголошує на необхідності споживання харчових волокон) та останніх досліджень впливу харчових продуктів на здоров’я людини, набуває значущі плодоовочеконсервна промисловість щодо забезпечення продовольчої безпеки. Саме тому, виходячи зі зростання вагомості плодів, овочів і риба у формування здоров’я людини, вважаємо за необхідне посилення державного втручання у плодоовочеву та рибну галузі.

В сучасних умовах розвитку економіки країни та враховуючи, насамперед, соціальне значення харчової промисловості, державна політики повинна будуватися таким чином, щоб стимулювати вітчизняних виробників до випуску якісної та безпечної конкурентоспроможної харчової продукції.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Державна політика розвитку харчової промисловості на сучасному етапі має бути зосереджена на:

- стимулювання залучення інвестицій у впровадження ресурсозберігаючих, екологічно безпечних технологій;

- розширення доступу підприємств до довгострокових позикових коштів на модернізацію та створення нових виробничих потужностей;

- доопрацювання Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання залучення інвестицій» (реєстраційний номер 2101а від 22.05.2013 р.), в якому б чітко визначене поняття пріоритетних галузей економіки;

- використання сертифікації для обмеження імпорту неякісної та небезпечної для здоров’я людей харчової продукції;

Втім обсяги виробництва напряму залежать від купівельної спроможності населення країни, тому наступні наші дослідження будуть присвячені визначенню впливу нерівності у доходах, місці проживання та структури домогосподарства на фактичне споживання харчових продуктів.

 

Література.

1. Яценко В. М. Стратегія забезпечення ефективного розвитку аграрної та переробної сфер АПК України. Автореф. дис. д.е.н. 08.07.02 / Володимир Микитович Яценко. – Миколаїв, 2004. – 36 с.

2. Продовольча безпека: сутність, стан та особливості забезпечення: Монографія / керівник авт. кол. проф. І. В. Федулова. – К.: Кондор-Видавництво, 2013. – 468 с.

3. Тернавська І.Б. Харчова промисловість у формуванні продовольчої безпеки регіону / І.Б.Тернавська, Л.А. Пархоменко // Збірник наукових праць Уманського національного університету садівництва / Редкол.: О.О. Непочатенко (відп. ред.) та ін. – Умань, 2012. – Вип. 81. – Ч.2.: Економіка. – С. 349-357. 

4. Чорна Н.Сучасні трансформаційні процеси в харчовій промисловості та їх вплив на продовольчу безпеку країни / Н. Чорна // Продуктивні сили і регіональна економіка. — 2008. — Ч. 2. — С. 207-214.

5. Офіційний сайт Державної служби статистики [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

6. Крисанов Д.Ф. Потенціал харчових галузей АПК України: структурні трансформації та результативність використання / Д.Ф. Крисанов, Л.О. Удова, О.М. Варченко // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2013. – № 1. – С. 121-135.

7. Баланси та споживання основних продуктів харчування населенням України за 2013 рік [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: www.ukrstat.gov.ua

 

References.

1. Yatsenko, V. M. (2004), “Strategy of ensuring an effective development of the agricultural and manufacturing sectors of Ukrainian AIC”, Doctoral Thesis, Economic of agriculture and AIC, Mykolaiv National Agrarian University, Mykolaiv, Ukraine.

2. Fedulova, I. V. (2013), Prodovolcha bezpeka: sutnist, stan ta osoblyvosti zabezpechennia: Monohrafiia [Food Security: its nature, condition and providing features: Monograph], Kondor-Vydavnytstvo, Kyiv, Ukraine.

3. Ternavska, I. B., Parkhomenko, L. A. (2012), “Food industry in development of the region’s food security”, Zbirnyk naukovykh prats Umanskoho natsionalnoho universytetu sadivnytstva, vol. 81, part 2: Ekonomics, pp. 349–357.

4. Chorna, N. (2008), Current transformation processes in the food industry and their influence on food security, Produktyvni syly i rehionalna ekonomika, part 2, pp. 207–214.

5. Official site of the State Statistics Committee of Ukraine (2014), available at: http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 10 November 2015).

6. Krysanov, D. F., Udova, L. O., Varchenko, O. M. (2013), Potential of food industry branches of Ukrainian AIC: structural transformation and efficiency of use, Visnyk Sumskoho natsionalnoho ahrarnoho universytetu, vol. 1, pp. 121–135.

7. Official site of the State Statistics Committee of Ukraine (2014), “Balances and consumption of basic foodstuffs by population of Ukraine for 2013”, available at: www.ukrstat.gov.ua (Acessed 10 November 2015).

 

 Стаття надійшла до редакції 20.12.2015 р.