УДК 336.7+336.1

 

О. М. Діденко,

к. е. н., директор з питань роздрібного бізнесу,

Харківська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків

 

ІНТЕНСИВНІСТЬ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ БАНКІВ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ

 

O. N. Didenko,

Ph.D. in Economics, head of the retail department,

Harkiv regional office “Raiffeisen Bank Aval”, Harkiv

 

THE INTENSITY OF THE BANKING REGULATION AND FINANCIAL STABILITY OF BANKS: THEORETICAL AND PRACTICAL ASPECTS OF THE RELATIONSHIP

 

У статті визначено, що з метою підвищення ефективності регулювання банківської діяльності за критерієм фінансової стійкості, як одного з базових інтересів бізнесу, система показників стійкості фінансового сектору  потребує внесення коригувань, зокрема в частині використання показників витратності банківського бізнесу та якості активів. Доведено, що в умовах посилення регуляторного тиску на банківський бізнес рівень загальних витрат зростає, що обумовлено необхідністю запровадження додаткових внутрішніх заходів (наприклад, перебудова операційних процесів в банківському бізнесі з метою підвищення ефективності систем фінансового моніторингу, ризик-менеджменту тощо). Вплив інтенсивності регулювання банків на показник якості активів, а саме частку проблемних кредитів банків, виявився незначущим, що вказує на необхідність пошуку та врахування регулятором реальних причин погіршення якості активів, пов’язаних не лише з агресивною політикою банків, а й тих, що пов’язані з відносинами банку з інсайдерами, а також їх кредитування  на більш вигідних умовах, ніж інших учасників ринку.

 

The author of the article claims that in order to improve banking regulation for financial stability ensuring as one of the fundamental interests of the business,  financial sector stability scorecard is requiring making adjustments, including the use of indicators banking costs and asset quality. It is proved that strengthening of the regulatory burden on banking business level increases overall costs, due to the need to introduce additional internal measures (eg, operatinal restructuring in the banking business processes to improve the efficiency of financial monitoring, risk management, etc.). Impact of the intensity banking regulation on the asset quality, namely the proportion of bad loans of banks, was insignificant, indicating a need to find and account control for real causes of asset quality deterioration associated not only with an aggressive policy banks but also those that related to the relationship with the bank insiders and their loans on more favorable conditions than other market participants.

 

Ключові слова: фінансова стійкість, банківське регулювання, якість активів, якість капіталу, держава, бізнес, інтенсивність регулювання.

 

Keywords: financial stability, banking regulation, asset quality, the quality of capital, the government, business, the intensity of regulation.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Незважаючи на те, що сьогодні в умовах актуалізації системних ризиків для економіки країни відбувається переорієнтація регуляторної практики  з використання мікропруденційного до макропруденційного інструментарію регулювання банківської діяльності, питання забезпечення фінансової стабільності на мікрорівні залишається нагальною, враховуючи збереження тенденцій збитковості банківського бізнесу та серії банкрутств банків. Проблема забезпечення фінансової стійкості є не лише одним із основних інтересів бізнесу, поряд із прибутковістю банківської діяльності, а й важливим барометром фінансової стабільності країни та здатності банківського сектору надавати фінансові послуги та перетворювати фінансові ресурси в продуктивний фінансовий капітал з метою забезпечення соціально-економічного розвитку країни. Традиційно в контексті забезпечення фінансової стійкості ключовим є застосування інструментів пруденційного регулювання банківської діяльності. Однак сьогодні все частіше виникають сумніви щодо ефективності пруденційного регулювання та його можливостей забезпечувати фінансову стійкість банків, що потребує детальнішого дослідження цих взаємозв’язків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед зарубіжних вчених, які займаються питаннями регулювання банківської діяльності слід відмітити Ч. Гудхарта, A. Деміргук-Кунт, Дж. Кауфмана, серед вітчизняних науковців - О.Д. Вовчак, О.В.Дзюблюк, Ж.М.Довгань, І. І. Д’яконову, О.П. Заруцьку, С.В. Науменкову та ін. Незважаючи на суттєві напрацювання у сфері регулювання банківництва з метою забезпечення фінансової стійкості, потребує подальшого з’ясування питання формалізації зв’язків між інтенсивністю регулювання банківської діяльності та фінансовою стійкістю банків.

Формулювання цілей статті. Метою даної роботи є поглибити науково-методичні засади оцінювання залежності між інтенсивністю регулювання банківської діяльності та фінансовою стійкістю банків.

Виклад основного матеріалу дослідження. В основу дослідження фінансової стійкості банків покладено індикатори фінансової стійкості, які розроблені та використовуються в МВФ та Світовому банку як основа для роботи Програми оцінки фінансового сектору. До ключових індикаторів фінансової стійкості банків зазвичай відносять:

- співвідношення капіталу до активів  як індикатор адекватності капіталу або фінансовий важіль банків, що визначає ступінь забезпечення активів ресурсами відмінних від власних і розраховується як відношення суми капіталу та резервів до сукупних активів;

- співвідношення регулятивного капіталу до зважених за ризиком активів як індикатор достатності капіталу банків, що розраховується шляхом ділення агрегованих даних про регулятивний капітал всіх банків на агрегований показник зважених за ризиком активів;

- співвідношення прострочених кредитів до загальних кредитів як покзаник якості активів в кредитному портфелі. Даний індикатор розраховується як відношення вартості прострочених кредитів до загальної вартості всього кредитного портфеля;

- рентабельність активів як традиційний показник ефективності використання банком своїх активів, що розраховується як частка від ділення чистого прибутку на середню вартість сукупних активів банків;

- рентабельність власного капіталу як показник ефективності використання банком власного капіталу, що розраховується як частка від ділення чистого прибутку на середню вартість капіталу.

Дослідження світового досвіду оцінювання зв’язку регулювання банків та їх фінансової стійкості дозволяє зупинитися більш детально на одному з ключових досліджень в цьому напрямку, а саме роботі науковців під керівництвом Дж. Барта  [1]. У своєму дослідженні вони розглянули 78 країн з усього світу та умовно розділили їх за двома критеріями: Mult та Cenban. Це бінарні величини, які набувають значень 1 або 0. У тому випадку, якщо в досліджуваній країні в банківській системі функціонує більше ніж один наглядовий орган, то значення Mult дорівнює 1, у протилежному випадку – 0. Якщо ж банківська система регулюється лише одним органом, в основному центральним банком, то значення Cenban дорівнює відповідно 1, якщо на – 0. Подальше дослідження проводилося із групами країн, організованих за даним принципом. У якості інструмента аналізу використовувалася регресійна модель, у якій традиційно було виділено:

 Залежні змінні включали коефіцієнт достатності капіталу (відношення власного капіталу до вартості активів банківської системи), якість активів банківської системи (відношення прострочених кредитів до загальної суми виданих кредитів в банківській системі), співвідношення між накладними витратами та активами банківської системи, співвідношення невідсоткових доходів в загальному обсязі доходів банківської системи, коефіцієнт рентабельності активів та власного капіталу, сума відношень кредитів до активів та депозитів до кредитів для банківської системи;

Незалежні  змінні: частка активів, сконцентрована в найбільших трьох банках країни, відношення загальної суми активів банківської системи до загальної кількості банків, які функціонують в ній, індекс залучення банків у сферу цінних паперів, андерайтинг, брокерські та інших фінансових небанківських операцій (від 1 до 3), індекс залучення банків у сферу страхування (від 1 до 3), індекс залучення банків у реальний сектор (від 1 до 3), індекс володіння банком нефінансовими компаніями та навпаки (від 1 до 3), індекс сили банківського нагляду, індекс моніторингу банків з боку приватних суб’єктів економічної діяльності;

Контрольні змінні: частка активів банківської системи, зосереджена в руках іноземних власників, частка активів банківської системи, зосереджена в руках держави, валовий внутрішній продукт на душу населення, середній темп росту ВВП.

Дослідження регресійної моделі проводилося за схемою OLS-регресії. У результаті проведено аналізу було виявлено, що змінні достатності капіталу та сума відношень кредитів до активів та депозитів до кредитів для банківської системи є чутливими до кількості органів нагляду за банківською діяльністю. Збільшення кількості наглядових органів зменшує коефіцієнт достатності капіталу більше ніж на 2% і тим самим провокує банківську систему до виникнення ризику втрати своєї платоспроможності, що підтверджується значним зростанням ризику втрати ліквідності зі збільшенням кількості наглядових органів у країні. Для обох зазначених залежних змінних більшість контрольних змінних були статистично значущими. Зі збільшенням на одну одиницю індексу залучення банків у сферу цінних паперів коефіцієнт достатності капіталу виріс на 1.66 пунктів. Така тенденція є характерна для банків, які орієнтовані на активну інвестиційну діяльність. Щодо значення змінної проблемних кредитів, за допомогою якої оцінювалася якість активів банківської системи, то доведено, що в банківських системах, які контролюються одним наглядовим органом (центральним банком) якість активів була майже на 600 пунктів вища ніж в тих, які контролюються кількома органами. Частка активів банківської системи, зосереджена в руках іноземних власників наносить суттєвий негативний вплив на частку проблемних активів. Зростання на 28% активності іноземних банків спричиняє зниження показника більше ніж на 2%, що підтвердило ще одну гіпотезу висунуту авторами до даного дослідження, що активи іноземних банків позитивно впливають на якісний склад кредитів, а тому сприяють стабілізації банківської системи. Стосовно впливу на частку прострочених кредитів ВВП, то було виявлено, що ріст ВВП на 10 тис. дол. спричинив скорочення прострочених кредитів майже на 2%. На основі цього автори роблять висновок, що приватний моніторинг банківської системи скорочує частку прострочених кредитів. Відносно накладних витрат, пов’язаних з управлінням банківською системою, то було виявлено, що вони залежать від кількості наглядових органів, тобто чим їх більше, тим більші дані витрати. Непроцентні доходи банку – це дохід банку в основному з послуг і штрафів і, в меншій мірі, від продажу активів і здачі майна в оренду. На відміну від процентного доходу, на цей дохід не впливають економічні і фінансові ринкові цикли і зазвичай він не контролюється законом або нормативним актом. Проведене дослідження не дозволило виявити зв'язок між регулюванням банківської системи та часткою непроцентних доходів банку. В першу чергу, це пов’язано із розбіжностями у веденні бухгалтерської та іншої звітності в банках різних країнах світу. В країнах, де переважають універсальні банки, непроцентні доходи не виділяються як окрема стаття, а там, де фінансові компанії ведуть свою діяльність як в банківській так і в небанківській сфері, не вдалося уніфікувати частку непроцентних доходів саме через розбіжності у веденні звітності. Проте на основі інших результатів автори даного дослідження все-таки зауважують, що у тих країнах, де загальний рівень доходів вищий, частка саме непроцентних доходів в банківській системі також висока. Оскільки операції пов’язані із отриманням даного доходу мають ризикований характер через свою незарегульованість з боку держави, тому збільшення кількості наглядових органів спричинить скорочення проведення таких операцій.

Стосовно основних показників, які визначають дохідність банку, то було виявлено, що на них значно впливає показник концентрації, який описує частку активів, сконцентровану в найбільших трьох банках країни. Для порівняння отриманих результатів в подальше дослідження до базової групи досліджуваних країн були включені країни із перехідною економікою та офшорні фінансові центри. Із додаванням нових країн відбулися деякі зміни. Вплив як кількох наглядових органів, так і центрального банку на банківську стабільність загалом зменшився, за виключенням залежності між кількома наглядовими органами та коефіцієнтом достатності капіталу, де сила зв’язку навпаки зросла (із -2,61 до -0,96), та між центральним банком та ризиком втрати ліквідності (із -13,02 до -11,98) і також коефіцієнтом достатності капіталу (із 0,83 до 1,64). Як висновок по проведеному дослідженню, автори визначили, що банківський нагляд зі сторони лише центрального банку спрямований в більші мірі на врегулювання прострочених кредитів і в меншій мірі на ризик ліквідності. Використання кількох банківських органів нагляду не значно впливає на прибутковість банків, але дозволяє регулювати ризики, які викликають втрату ліквідності банків.

З метою оцінювання залежності між інтенсивністю регулювання банківської діяльності та фінансовою стійкістю банків в якості індикаторів останньої було обрано наступні показники частку проблемних кредитів в банку, співвідношення регулятивного капіталу банків до їх активів, зважених на ризик, співвідношення капіталу та резервів банків до їх активів, рентабельність капіталу та активів банків, співвідношення адміністративних витрат банків до їх активів. Для реалізації дослідження було сформовано набір панельних даних для 23 країни з усіх частин світу: Україна, Німеччина, Франція, Великобританія, Росія, Казахстан, США, Білорусія, Австралія, Чилі, Індія, Канада, Колумбія, Малайзія, Бразилія, Польща, Нідерланди, ПАР, Філіппіни, Нігерія, Марокко, Естонія, Грузія. Період дослідження охоплював 2001 – 2013 рр. Всі вхідні дані були отримані із бази даних World DataBank Global Financial Development [2]. 

Оцінювання інтенсивності регулювання банківської діяльності пропонується здійснювати за допомогою авторського показника інтенсивності регулювання банківської діяльності (IBRR), механізм розрахунку якого дозволяє комплексно врахувати такі складові регуляторного механізму як функціональну, яка відображає методичне підґрунтя регулювання БД   (зокрема, інтенсивність грошово-кредитної політики) та представлена через інструменти індикативного та адміністративного характеру, організаційну, яка відображає витратність регуляторних заходів та вимірюється за допомогою витрат на здійснення регуляторної діяльності виходячи з кількості задіяного персоналу, та  інституційну, що характеризує інституційне середовище банківської діяльності через  дотримання правових норм та рівень фінансової свободи. Показник розраховується на основі нормалізованих значень окреслених індикаторів за мінімаксним методом залежно від напрямку впливу на інтенсивність регулювання банківської діяльності. Дослідження інтенсивності регулювання банківської діяльності в контексті забезпечення фінансової стійкості банків проводилося за допомогою статистичного пакету STATA, а, зокрема, вбудованого модуля Longitudinal/ panel data, який дозволяє обробляти панельні дані, та спеціальних операторів xtreg та areg. В якості вхідних даних для дослідження було обрано саме панельні дані, а не звичайну сукупність даних, які мають одномірну структуру тому, що панельні дані мають ряд переваг у порівнянні з одномірними даними:

- панельні дані дозволяють уникнути такого явища як «зміщення агрегованості» даних, оскільки під час дослідження охоплюється великий проміжок часу, на якому проводиться спостереження за тим чи іншим показником;

- панельні дані завжди включають в себе велику кількість спостережень в розрізі різних об’єктів (країн, підприємств тощо), тому збільшується кількість ступенів свободи, що сприяє зниженню міри колінеарності між факторними змінними. Це дозволяє бути впевненим у ефективності побудованої моделі;

- під час аналізу схожих або суміжних об’єктів, об’єднаних за певним критерієм, панельні дані дозволяють прослідкувати за еволюцією зміни того чи іншого критерію і виявити причини цих змін;

- використовуючи панельні дані, можна проводити аналіз та враховувати індивідуальні особливості між різними економічними сутностями.

Для побудови моделі крім залежних та незалежних змінних потрібно додати ще кілька контрольних змінних, які дозволяють уніфікувати отримані результати (тобто вирівняти їх для різних країн). У нашому випадку контрольними змінними виступатимуть: ВВП (GDP) та частка іноземних банків у банківській системі, Forеing_bank. Результати панельного аналізу впливу інтенсивності регулювання банківської діяльності на показники фінансової стійкості банків для 23 країн світу (в тому числі України) за 2001-2013 рр. відображені в табл.1.

 

Таблиця 1.

Результати впливу інтенсивності регулювання банківської діяльності на показники фінансової стійкості банків

* IBRR - агрегований індикатор інтенсивності регулювання банківської діяльності; 

GDP - валовий внутрішній продукт; Forеign_bank - частка іноземних банків у банківській системі;

 F-тест - критерій Фішера; R²кор. - скоригований коефіцієнт детермінації

 

Слід відмітити, що найбільший і значимий вплив агрегований показник інтенсивності регулювання банківської діяльності здійснює на величину накладних витрат банків до загальних активів банківської системи. Зі зростанням IBRR на одиницю витратність банківського бізнесу збільшиться на 0,108, при цьому р-рівень дорівнює 0,0155, значення t-критерію є меншим ніж 1,96 ( при рівні значимості 0,05) і становить 2,44, при цьому коефіцієнт детермінації R² демонструє помірний рівень зв’язку між незалежною і залежною змінними. Також зі збільшенням інтенсивності регулювання банківської діяльності на одиницю спостерігається тенденція до зменшення показника відношення необслуговуваних кредитів до загального кредитного портфеля в банківській системі, на 0,067 (р-рівень дорівнює 0,0281, R² = 0,4), однак низький коефіцієнт детермінації не дозволяє підтвердити цей зв’язок та вказує на необхідність пошуку та врахування регулятором реальних причин погіршення якості активів, пов’язаних не лише з агресивною політикою банків, а й тих, що пов’язані з відносинами банку з інсайдерами, а також їх кредитування  на більш вигідних умовах, ніж інших учасників ринку. Пояснити позитивну залежність між інтенсивністю регулювання та витратністю банків можна тим, що надмірне регулювання банківської діяльності може переобтяжити банк, змусивши його понести додаткові накладні витрати.

Висновки. Таким чином, реалізація авторського науково-методичного підходу до оцінювання зв’язків між інтенсивністю регулювання банківської діяльності та фінансовою стійкістю банків дає змогу зробити висновок, що з метою підвищення ефективності регулювання банківської діяльності за критерієм фінансової стійкості, як одного з базових інтересів бізнесу, система показників стійкості фінансового сектору (яка є традиційною у застосуванні регуляторною та наглядовою практикою більшості країн світу), потребує внесення коригувань, зокрема в частині використання показників витратності банківського бізнесу та якості активів.

 

Список літератури.

1. Barth, James R., Luis G. Dopico Bank Safety and Soundness and the Structure of Bank Supervision: A Cross-Country Analysis / James R. Barth, Luis G. Dopico // International Review of Finance. - Vol. 3, pp. 163-188, September 2002

2. The Official Web-Site of the World Bank Group [Electronic resource]. – Access mode: http://www.worldbank.org/. – Title from the screen.

 

References.

1. Barth, J. R. and Dopico, L.G. (2002), “Bank Safety and Soundness and the Structure of Bank Supervision: A Cross-Country Analysis”, International Review of Finance, Vol. 3, pp. 163-188.

2. The Official Web-Site of the World Bank Group (2014), available at:  http://www.worldbank.org/ (Accessed 10 June 2014).

 

Стаття надійшла до редакції 20.08.2014 р