СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ТВАРИННИЦТВА В УМОВАХ ЦИКЛІЧНОСТІ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

УДК 338

В. В. Лаврук,

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів і кредиту,

Подільський державний аграрно-технічний університет

СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ТВАРИННИЦТВА В УМОВАХ ЦИКЛІЧНОСТІ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

V. Lavruk,

Ph.D., assistant professor of finance and credit

Podolsky State Agricultural and Technical University

STRATEGY ECONOMIC MODERNIZATION LIVESTOCK UNDER CYCLICAL DEVELOPMENT OF NATIONAL ECONOMY

Центральною ідеологічною стратегією модернізації тваринництва та його галузей може вважатися вироблення адаптогенних якостей до мінливих умов зовнішнього конкурентного середовища на основі переходу на новий щабель технологічного укладу, інституційного супроводу та організаційно економічного оформлення базових технологічних і виробничих ланцюжків. Стратегія це ще й інструмент управлінської діяльності у сфері розподілу лімітованих фінансових, матеріально-технічних, трудових, земельних ресурсів.

Розглянувши сутність економічної стратегії модернізації, визначено, що вона більшою мірою є іманентною стратегічних трансформацій національної економіки. З цих позицій, враховуючи контекст нашого дослідження, вважаємо за необхідне перейти до теоретичного обґрунтування напрямків модернізації тваринницької галузі сільського господарства, що є об'єктом наших досліджень. Реалізація даного аспекту переслідує в якості своєї мети відбір найбільш перспективних напрямків модернізації, підібраних відповідно до загальної концепції перетворення сільського господарства.

Існуюча на сьогоднішній день практика галузевих перетворень в тваринництві вказує, що економічна ескалація в ньому зміщується в бік використання принципово нових технологій і прийомів ведення господарства. Застосування інноваційних схем ведення тваринництва, генетичного відтворення стада, заготовляння кормів, навчання персоналу надає можливість збільшити ефективність виробничої діяльності. Використання нових технологій переробки продукції тваринництва дозволяють не тільки поліпшити якість сировини, а й створювати продуктові лінійки з новими біологічними і поживними властивостями товару, створювати модифіковані продукти, доступні для живлення групам населення з індивідуальною непереносимістю окремих компонентів тваринної їжі (як наприклад, безлактозні молоко для людей з лактозною недостатністю).

The central ideological strategy of modernization and its branches can be considered as making adaptogenic qualities to the changing conditions of the competitive environment on the basis of the transition to a new stage of technological structure, institutional support economic and organizational design basic technological and production chains. The strategy is also a tool for the management of the business of distribution in limited financial, logistical, labor, land resources.

Having considered the essence of the economic strategy of modernization, determined that it is more immanent strategic transformation of the national economy. From this perspective, given the context of our study, we consider it necessary to go to the theoretical justification directions of modernization of livestock agriculture, which is the subject of our research. The implementation of this aspect pursues as its purpose selection of the most promising areas of modernization, selected in accordance with the general concept of transformation of agriculture.

The existing practice to date, changes in the livestock sector indicates that the economic escalation in it shifting towards the use of innovative technologies and techniques of farming. The use of innovative schemes of livestock genetic reproduction of the herd, harvested forages, provides training to increase the efficiency of production activities. The use of new technologies for the processing of animal products can not only improve the quality of raw materials but also to create product lines with new biological and nutritional product to create modified products are available to supply groups with individual intolerance of separate components of animal food (such as lactose milk for people of lactose deficiency).

Emphasis universal priorities for science and technology policy in relation to the livestock industry, in our opinion, should be subject to the conditions specified model in the region. In some regions, are the following priorities for the modernization of livestock according to the imperatives of agricultural science and technology policy of the state: the intensification of the production sector dairy technology improvements in animal meat direction, is including rabbits, and poultry farming, the development of biological and epidemiological protect the pig sector enterprises, intensification of fine-fleece sheep and lamb meat production, innovatyzatsiyi kormovyrobnychoyu areas.

Thus, innovation and technological modernization of livestock aspect applies to all stages of the production process, including financial incentives for workers, the introduction of advanced production technology and management process.

Ключові слова: стратегія економічної модернізації тваринництва, циклічність розвитку національної економіки, інноваційні схеми ведення тваринництва, мультиплікація соціальних ефектів.

Keywords: economic modernization strategy livestock cyclical development of the national economy, innovative schemes livestock, animation social effects.

Вступ.

На основі цього ми можемо трактувати сутність економічної стратегії модернізації тваринництва та його галузей як обгрунтовану на основі попереднього всебічного аналізу систему цілей довгострокового порядку і відповідних їм підходів, механізмів, методів та інструментів, що становлять основу управлінських рішень, орієнтованих на досягнення і закріплення індивідуальних конкурентних переваг на основі раціонального розподілу ресурсів, капіталізації сильних і компенсації слабких сторін об'єкта стратегічного цілепокладання, що реалізуються в умовах зовнішньої економічної турбулентності.

Як бачимо, природа економічної стратегії пов'язана з управлінськими аспектами і національною економікою. У сучасній економічній літературі при розгляді проблематики стратегічного менеджменту планувальному аспекту, як невід'ємному компоненту системи стратегічного цілепокладання, увага приділяється по остаточно - фрагментарному принципом. У загальному вигляді все зводиться до формулювання загальних положень, що відображають генеральну мету, основні механізми її досягнення і необхідні ресурси. Часто не висвітлюються проблеми формування оперативно-тактичного плану, графіків його виконання, цільових показників, відповідальних виконавців. З позицій методології стратегічного цілепокладання виглядає не зовсім вірним також інкорпорування етапу стратегічного планування в процедури реалізації стратегії, підміняючи реалізаційна-виконавські блоки планувально-постановочними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Дослідженню питань теорії, методології і практики формування та функціонування аграрної економіки і тваринництва, зокрема, присвячені праці відомих учених: І. Баланюка, П. Березівського, М. Віткова, М. Калінчика, В. Месель-Веселяка, М. Одінцова, П. Саблука, А. Стельмащука, В. Топіхи, О. Ульянченка, В. Яценка та інших.

Питанням модернізації економіки приділено достатньо уваги з боку вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема, В. Геєць висвітлив науково- методологічні засади модернізації в аграрній сфері О. Бочков дослідив стратегію інституціональної модернізації аграрної сфери, Д. Целін обґрунтував організаційно-економічний механізм модернізації виробничо-господарської системи АПК.

Постановка задачі.

Метою статті є аналіз складових елементів та сутності стратегії економічної модернізації тваринництва в умовах циклічності розвитку національної економіки, а також визначення основного функціонального навантаження.

Результати.

Для кращого розуміння сутності економічної стратегії модернізації тваринництва та його галузей розглянемо її основні функціональні навантаження:

- функція селекції пріоритетів і генерального цілепокладання;

- адаптаційна функція;

- функція забезпечення конкурентоспроможності;

- ресурсно-розподільна функція;

- функція фіксації і капіталізації сильних сторін об'єкта стратегічного цілепокладання;

- функція нейтралізації, мінімізації або компенсації слабких сторін об'єкта стратегічного цілепокладання.

При розгляді стратегічного планування ми також зустрілися з різноманіттям його трактувань, що говорить про складність даного явища та актуальності його використання при структурних трансформаціях економічних систем. У той же час стратегічне планування в загальновживаною конотації належить до суб'єктів господарювання, а не галузям або комплексам.

Контрадикторні позиція полягає у визнанні чільної ролі стратегічного менеджменту. У даному варіанті термінологічної систематизації планування виступає як етап і функція системи стратегічного менеджменту, хоча і досить важливий.

Нам ближча позиція, згідно якій планування є частина системи стратегічного цілепокладання. Реалізація стратегії йде на основі заздалегідь підготовлених планів реалізації з різних аспектів. Дана позиція більшою мірою відповідає канонічним позиціях класичного менеджменту, виходячи із якого морфологічні та семантичні відмінності даних категорій полягають у наступному:

1) стратегічне планування - поняття з більш явно окресленої об'єктно-часовою характеристикою;

2) стратегічне планування більш дієво в системі аналітичної інформації і даних моніторингу, а стратегічний менеджмент діє в системі ресурсного, кадрового, матеріального забезпечення та обігу;

3) стратегічне планування більшою мірою реалізується на основі аналітичної та компаративної функцій, а стратегічний менеджмент явище за своєю природою організаційне і методичне;

4) стратегічне планування - чітко формалізується сфера, в той час як стратегічний менеджмент бере до уваги більше суспільно-ментальних характеристик і параметрів.

Науково-технічний прогрес був і в даний час залишається тим позитивним каталізатором, який дозволяє здійснювати процес перманентного оновлення виробничих фондів, техніки, технологій, методів і прийомів отримання молодняку, вирощування та дорощування худоби, його змісту і отримання готового сировини. Період активної регіоналізації економічних відносин і трансформацій в системі галузевого стратегічного управління делегують на регіональний рівень ведення науково-інноваційної та техніко-впроваджувальної діяльності, формування ринку трансферу інновацій та комерціалізації досягнень науки.

У той же час характер і специфіка науково-інноваційних процесів опосередковані, природно-економічними детермінантами розвитку конкретного регіону і не завжди універсальні в кожному суб'єкті.

Визначальними характер регіональної науково-технічної політики в тваринництва можна назвати також економіко-географічні характеристики місцеположення регіону, його науково-інноваційний потенціал, розвиненість наукових комунікацій з іншими суб'єктами, наявність власних випробувальних баз, впроваджувальних майданчиків та тощо.

Сутністю науково-інноваційної діяльності в сільському господарстві прийнято вважати максимізацію прибутку і мультиплікацію соціальних ефектів на основі застосування результатів діяльності інтелектуальної та дослідно-впроваджувальної сфери. Даний процес є кінцевою точкою багатоступінчастого порядку трансферу інновацій: ініціювання та проведення фундаментальних, а потім пілотно-прикладних досліджень, створення інтелектуального продукту, постановка його виробництва на конвеєр, організація впровадження результатів інтелектуальної діяльності у виробничу сферу.

При цьому даний процес можливий в діалектичній єдності двох підходів:

- організація власних науково-технологічних досліджень та отримання інноваційного продукту з його впровадженням у виробництво;

- організація цілеспрямованих закупівель техніки, технологій за рубежем, що відповідають цільовим запитам виробничої сфери сільського господарства [1, C.46].

Вибір одного з цих двох варіантів - прерогатива органів галузевого управління. Разом з тим тут також необхідний механізм зворотного зв'язку з суб'єктами сільськогосподарської діяльності для розуміння їх запитів і потреб.

Стосовно сільського господарства і тваринництва зокрема, автор вважає доцільним виділити три сфери, що потребують постійного оновлення за рахунок досягнень науково-технічного прогресу:

- біологічну, що включає системи розведення тварин, кормовиробництва в частині вирощування «зеленої маси» та інших ферментованих компонентів кормових сумішей і комбікормів;

- техніко-технологічну, яка передбачає модернізацію технологій виробництва продукції тваринництва та його глибокої переробки, а також раціональне природокористування;

- організаційну, що передбачає вдосконалення механізмів оновлення елементів обслуговуючої і допоміжної сфери тваринництва, а також зберігання, транспортування та реалізації продукції.

Як показують останні наукові розробки в сфері, що нами досліджується, у тваринництві пріоритетними векторами науково-технічної політики є:

- збільшення генетичного потенціалу і біологічної продуктивності тварин;

- виведення нових і селекція спеціальних порід і кросів із заданими якостями;

- проведення політики трансгенного заміщення;

- вдосконалення підходів до утримання тварин;

- підвищення рівня технологічного укладу у сфері екологізації виробництва продукції тваринництва;

- інтелектуалізація та комп'ютеризація виробничих і технологічних процесів [3, C.254].

Подібного роду пріоритетні вектори науково-технічної політики доцільно в обов'язковому порядку включати в комплексно-цільові програми, що реалізуються на державному, регіональному чи галузевому рівні цілепокладання. Вони також повинні в пріоритетному порядку субсидіюватися з різних рівнів бюджетної системи у разі активного їх використання суб'єктами тваринництва.

У цьому зв'язку, метою цього розділу нашого дослідження автор вважає науково-теоретичне обгрунтування пріоритетних напрямків модернізації тваринництва, які будуються на досягненні науково-технологічного прогресу та інноваційно-впроваджувальної діяльності.

Є регіони, які відноситься до регіонів з досить розвиненим науково-інноваційним потенціалом. Існуючі традиції наукової діяльності в тваринництва, розгалужена мережа закладів аграрної науки та науково-інноваційної інфраструктури, а також прихильність новим підходам у сфері науково-технічного прогресу, активна виставкова діяльність сприяють достатньою мірою розвиненості сфери наукових розробок та трансферу інновацій.

Виділені нами універсальні пріоритетні напрямки науково-технічної політики стосовно до тваринницької галузі, на нашу думку, повинні бути конкретизовані з урахуванням умов модельного регіону. У деяких регіонах можна виділити наступні пріоритети модернізації тваринництва відповідно до імперативами аграрної науково-технічної політики держави: інтенсифікація виробничої сфери молочного скотарства, вдосконалення технологій м'ясного напряму в тваринництві, в тому, числі в кролівництві, звірівництві та птахівництві, розробка систем біологічного та епідеміологічної захисту підприємств свинарської галузі, інтенсифікація тонкорунного вівчарства та виробництва м'яса баранини, інноватизації кормовиробничою сфери.

Таким чином, інноваційно-технологічний аспект модернізації тваринництва стосується всіх стадій виробничого процесу, включаючи матеріальне стимулювання працівників, впровадження прогресивних технологій управління виробничими і технологічними процесами.

Висновки.

Ретроспективні дослідження показують, що в числі послуг супровідного характеру щодо розвитку сільських підсобних виробництв і поліпшення умов ведення діяльності, перспективним напрямком вважається надання агрономічних послуг населенню та сільськогосподарським підприємствам, що включають освітній послуги, консультативну підтримку і сервісно-обслуговуючу діяльність [2, C. 467].

Саме тому історичний досвід сільського консультування потрібно використовувати для впровадження досягнень науково-технічного прогресу. У разі відсутності дієвих механізмів трансферу агроінновацій модернізаційні імперативи залишаться недосяжними, а розробки науково-технологічної та інноваційної сфери незатребуваними.

Освоєння і ретрансляція досвіду використання інноваційних розробок у сільському господарстві та тваринництві зокрема передбачає реставрацію кадрового потенціалу. Аксіоматичним є той факт, що в період активних ринкових та інституційно-політичних трансформацій, що призвів до занепаду багатьох галузей сільського господарства, наукова сфера виявилася незатребуваною, а більшість галузевих наукових інститутів змушені були комерціалізувати свою поточну діяльність, щоб забезпечувати самоокупність. У цей період суттєво постраждав кадровий і науково-інноваційних людський потенціал сільського господарства, а багато розробки системи галузевих НДІ та установ системи Національної академії наук залишилися незатребуваними, хоча і мають високий відсоток завершеності і експериментально доведену ефективність.

Література.

1. Збарський, В. К. Економіка сільського господарства [Текст] : навч. посіб. / В. К. Збарський, В. Й. Мацибора, А. А. Чалий [та ін.] ; за ред. В. К. Збарського і В. І. Мацибори. – К. : Каравелла, 2009. – 264 с.

2. Андрійчук, В. Г. Економіка аграрних підприємств [Текст] : Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероблене / В. Г. Андрійчук. – К. : КНЕУ, 2002. – 624 с.

3. Галушко, В. П. Методологічні та практичні аспекти оцінки рівня державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників в Україні [Текст] : / В. П. Галушко, А. Д. Діброва, Л. В. Діброва // Економіка АПК. – 2006. – № 3. – С. 3–11.

4. Саблук, П. Т. Організаційно-економічна модернізація аграрної сфери [Текст] : наукова доповідь / [за заг. ред. акад. НААН П. Т. Саблука]. – К. : ННЦ ІАЕ. – 2011. – 342 с.

References.

1. Zbarskyj, V.K. Matsybora, V.J. and Chaly A.A. (2009), Ekonomika silskoho hospodarstva [Economy of Agriculture], Karavella, Kyiv, Ukraine.

2. Andriychuk, W. G. (2002), Ekonomika agrarnyh pidpryjemstv [Economics of agricultural enterprises], 2nd ed, Kyiv, Ukraine.

3. Halushko, V. P Dibrova, A. D. and Dibrova, L. V. (2006), “Methodological and practical aspects of assessing the level of state support for agricultural producers in Ukraine ”, Ekonomika APK, vol. 3, pp. 3–11.

4. Sabluk, P. T. (2003), Orhanizatsijno-ekonomichna modernizatsiia ahrarnoi sfery [Organizational and economic modernization of agrarian sphere], Kyiv, Ukraine.

Стаття надійшла до редакції 15.12.2015 р.