УДК 338.43

 

М. І. Маниліч,

к. е. н., доцент, Президент ПВНЗ «Буковинський університет»,

Приватний вищий навчальний заклад «Буковинський університет», м. Чернівці

Н. В. Штогринець,

к. е. н., доцент, Приватний вищий навчальний заклад «Буковинський університет», м. Чернівці

 

ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПОБУДОВИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ГІРСЬКОЇ ЗОНИ КАРПАТ

 

M. I. Manylich,

Ph.D., associate professor, President of PHEI “Bukovina University”

Private Higher Educational Institution “Bukovinian University”, Chernivtsi

N. V. Shtohrynets,

Ph.D., associate professor,

Private Higher Educational Institution “Bukovinian University”, Chernivtsi

 

IMPROVEMENT OF THE ORGANIZATIONAL STRUCTURE OF AGRICULTURE CARPATHIAN MOUNTAIN AREA

 

Структура сільського господарства залежить від різноманітних економічних, соціальних і політичних чинників. Структурні зміни є результатом комплексного впливу різних сил, які діють у сільському господарстві й поза його межами в посередній і безпосередній способи.

Унаслідок змін, що відбуваються, в гірській місцевості виникає потреба у формуванні нової моделі функціонування сільського господарства, яка поєднуватиме в собі на основі синергії економічні можливості і ресурсний потенціал різних форм господарювання, зокрема:

- приватних сільськогосподарських підприємств, розміщених переважно в нижчих поясах гірської зони;

- державних сільськогосподарських підприємств, які займатимуться виробництвом оригінальної сільськогосподарської продукції та виконуватимуть невиробничі функції, користуючись фінансовою підтримкою;

- фермерських господарств, переважно сімейного типу;

- функціонуючих сільськогосподарських підприємств зі значною (в рамках чинного законодавства) часткою доходів, отримуваних від несільськогосподарської діяльності;

- господарств населення.

Модель також передбачає функціонування в гірській зоні переважно таких способів економічної діяльності в рамках основних форм господарювання, якими в регіоні  є  господарства населення.

Тому, актуальним питанням є дослідження організаційної побудови сільського господарства гірської зони Карпат.

 

The structure of agriculture depends on various economic, social and political factors. Structural changes are the result of the combined effect of various forces operating in agriculture and beyond in direct and indirect ways.

Because of the changes that occur in mountainous areas is needed in the formation of a new model of agriculture, which combine a synergy based on economic opportunity and resource potential of various forms, including:

- Private farms located mainly in the lower zones of the mountain area;

- State agricultural enterprises engaged in the production of agricultural products and original fulfill non-productive features, using financial support;

- Farms, mostly family type;

- Functioning farm with significant (within the law) share of the proceeds received from non-agricultural activities;

- Farms.

The model also provides for operation in a mountainous area mainly following methods of economic activity within the main forms of management, which is in the region of farms.

Therefore, urgent issues is to study the organizational structure of agriculture mountain Carpathians.

 

Ключові слова: форми власності, сільське господарство, форми господарювання, підприємство, домогосподарство, земельні ресурси.

 

Keywords: the forms of ownership, agriculture forms of management, enterprise, household, land resources.

 

 

Постановка проблеми. Економічний занепад більшості селянських господарств з огляду на подрібненість ділянок є невідворотним явищем. Не слід гальмувати ці процеси, належить, однак, подбати про те, щоб настав раціональний трансфер ресурсів до суб'єктів, де вони краще використовуватимуться.

Тому, обґрунтування теоретичних засад вдосконалення організаційної побудови сільського господарства гірської зони Карпат дасть змогу зробити відповідні узагальнення, що є підставою для обґрунтування перспектив і бажаних пріоритетних напрямків розвитку регіону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теорія підприємництва і підприємства достатньо широко висвітлена в економічній літературі, зокрема в працях класиків Х. Ансоффа, Ф. Візера, Дж. Мілля, П. Друкера, Н. Єрмоленкова, Є. Бем-Баверка, А. Маршала, М. Новакова, Н. Скворцова, С. Сісмонді, Ф. Хаєка, Й. Шумпетера [7; 9; 10;], та сучасній вітчизняній аграрній літературі – працях Ю. Губені, Т. Дудара, В. Зіновчука, В. Липчука, Ю. Лупенка, М. Маліка, С. Реверчука, П. Саблука, Г. Черевка [2; 3; 5; 6; 8]. Не вдаючись в окремі класичні і сучасні підходи  щодо їх сутності, які стали аксіоматичними, виокремимо те, що безпосередньо стосується теми дослідження.

Постановка завдання. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає у визначенні організаційної побудови сільського господарства гірської зони Карпат.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розвиток як сільськогосподарських підприємств, так і фермерських господарств і динамічних господарств населення дуже обмежує мала пропозиція землі на місцевому ринку, зумовлена малоземельністю досліджуваного регіону. При цьому більшість як фермерських господарств, так і господарств населення постійно "бореться" за виживання, відповідно не володіють достатніми фінансовими ресурсами для збільшення своєї виробничої бази. Значною перешкодою є й те, що обіг сільськогосподарської землі відбувається загалом у дуже вузькому сімейному або сусідському колі.

Інституційні дії потрібно спрямовувати на зміцнення фермерських господарств і стабільних динамічних господарств населення, які мають потенційні можливості для розвитку і могли б у перспективі через декілька років поповнити групу фермерських господарств або створити на їх основі сільськогосподарських підприємств. [1].

Особлива політика повинна бути опрацьована щодо спекулятивних і залишкових господарств населення, зокрема в напрямі згортання різної підтримки, що дасть змогу збільшити підтримку для інших груп господарств. Зважати слід на можливість різних дій щодо залишкових господарств у напрямі забезпечення доступу до ресурсів землі сільськогосподарським підприємствам, фермерським господарствам і господарствам населення. Завдяки цьому можливо буде збереження виробничого потенціалу регіону. Необхідними є заходи щодо удосконалення процесів об'єднання земель у єдине ціле, тому що тільки таким чином можна прискорити їх обіг, уникнути неконтрольованого процесу їх занедбання і заліснення, а як наслідок – цілковитого виведення із сільськогосподарської діяльності. Очевидно, що в цьому напрямі повинні бути внесені й зміни у законодавство стосовно гірського регіону.

Беззаперечним є той факт, що кожне селянське господарство в гірському регіоні повинно надати публічні блага у вигляді природних і краєзнавчих привабливостей, оскільки тільки в цьому може зберегтися загальна привабливість гірських регіонів. Однак, якщо сільське господарство як джерело доходів селянської сім'ї, має неістотне значення, може проявитися небезпека погіршення пристосування його організаційного і виробничого профілю до специфіки саме гірського регіону, оскільки власник не зацікавлений в збереженні природного середовища. Незначна чутливість до різних форм підтримки економічними інструментами з боку власника (інвестиції) може виявитися бар’єром у впровадженні концепції зрівноваженого розвитку гірських регіонів, зі збереженням важливої ролі сільського господарства в цьому процесі. З іншого боку, периферійне розташування є організаційним чинником, який сприяє розвитку економічно вигідного виробництва в горах. На користь цього свідчать і природні умови, і великі ресурси людського потенціалу.

Сільське господарство разом із виробництвом продукції повинно надавати інші послуги, що становлять суспільний інтерес, зокрема в галузі охорони навколишнього середовища і збереження культурної та історичної спадщини, сільських традицій. Таку багатофункціональність треба визнати суспільно необхідною і такою, що потребує державної й регіональної підтримки. Остання важлива, оскільки саме цим може бути забезпечене підвищення конкурентоспроможності сільської гірської спільноти [2, с. 34].

Зміни в сільському господарстві гірських регіонів також можуть бути результатом зростаючого регіонального попиту на продовольство. В основі розвитку сільського господарства регіону може бути створення конкретних регіональних продовольчих ланцюгів, ланки яких слугують досягненню економічного результату через співробітництво з іншими його ланками і таким чином сприяють зростанню доходів зайнятих тут місцевих жителів.

Вважаємо, що ліквідація сільськогосподарських підприємств і зосередження сільськогосподарського виробництва в господарствах населення є великим кроком назад. Зміна аграрної структури в горах – одне з важливих завдань як у межах державної аграрної політики, так і виконавчої влади та органів місцевого самоврядування [4, с. 135].

Розвитку повинні набути саме господарства, які професійно ведуть сільське господарство, натомість, слід відійти вже сьогодні від твердження про необхідність доповнення сільськогосподарських доходів несільськогосподарськими. Землеволодіння малих селянських господарств, переважно допоміжних, що утримуються від доходів поза сільським господарством, є чинником, стримуючим модернізацію останнього і перетворень у карпатському селі. Аграрна структура в гірській зоні Карпат визначатиметься ходом різних процесів, умовами внутрішнього і зовнішнього характеру. Насамперед, це стосується поведінки горян стосовно землі.

В перспективі жителі гірської зони Карпат дуже рідко бачать можливість продажу сільськогосподарських земель (лише близько 5% респондентів). Значно частіше горяни вказують можливість поділу землі на ділянки, зокрема і під будівництво (близько 25%), передусім маючи на увазі значне зростання її вартості (табл. 1).

Переважно перерозподіл ділянок буде дуже складний з огляду на:

- значне подрібнення ділянок;

- невигідне просторове розміщення (довгі, вузькі, з утрудненнями або браком можливості намічення під'їзду);

- неврегульовану власність;

- локалізацію поза планованими будівельними зонами просторового облаштування;

- брак фінансових ресурсів на виконання геодезичних поділів і врегулювання юридичної підстави.

 

Таблиця 1.

Розподіл думок жителів гірської зони Карпат щодо користування сільськогосподарськими землями, %*

*Джерело: розраховано автором за результатами соціологічного опитування.

 

Наступні поділи і так дуже малих селянських господарств, а також щораз частіше обдаровування землею осіб, не зацікавлених у веденні сільськогосподарської діяльності, часто унеможливлюють раціональне використання землі, а й раціональну організацію виробництва (рис.1).

Власники господарств, які відмовляються від землеробської діяльності або не здійснюють їй взагалі, надають наявну землю особам з найближчого кола сім'ї або сусідам, розраховуючи на повернення до землеробської діяльності в майбутньому. З часом після такої послабленості емоційних зв'язків зі сільським господарством, особливо в момент зміни поколінь або зміни місця проживання, верх беруть економічні відносини, сприяючі прийняттю рішення про оренду (орендна плата) або продаж наявних земельних угідь. Маргінальні і периферійні ґрунти переважно піддані лежанню під паром, планованому засадженню лісом або тут настає природний занепад як наслідок відсутності обробітку.

 

Рис. 1. Очікувані напрями поведінки власників селянських господарств гірської зони Карпат щодо землі*.

Джерело: розробка автора

 

Оцінюючи процеси в селянських господарствах, можна констатувати велику різницю між господарствами, які налаштовані на розширення виробництва, і тими, які характеризуються стагнацією. Водночас зауважимо, що може проявитися велика схильність до купівлі та оренди (з пізнішим викупом) земель, які вигідно розташовані. Особливо мотивувальна до цього типу дій можливість продажу периферійних ґрунтів як будівельних (після відносно високої ціни) ділянок. Під парами слід очікувати продаж маргінальних ділянок, використання яких було ускладнене або неможливе з природних міркувань (наприклад, періодично затоплювані або дуже невигідна конфігурація території).

Функціонуючі й виникаючі на сільських територіях господарські суб'єкти зазвичай налаштовані на задоволення місцевих потреб і конкурують між собою. Тільки в поодиноких випадках місцеве підприємництво викликає ефект мультиплікатора (множника) і впливає на поліпшення умов життя місцевого населення.

Висновки. Обґрунтувавши теоретичні засади вдосконалення організаційної побудови сільського господарства гірської зони Карпат можна зробити такі висновки:

- дії горян мають бути активнішими в напрямі пристосовування до нового економічного стану. Такі шанси створює також реорганізація аграрного господарства, скерування його на альтернативні види продукції та потреби, наприклад на потреби фармацевтичної промисловості, виробництва так званого здорового продовольства тощо;

- сільське підприємництво потребує усілякої підтримки, й не лише фінансової. Важливо поширювати різні форми консалтингу, підвищуючи рівень знань жителів села, надавати конкретну допомогу у виборі галузей господарської діяльності, ознайомлювати з принципами функціонування господарських суб'єктів в ринкових умовах, спрямовувати підприємництво на галузі, які відповідають стратегії розвитку регіону загалом.

Усе це дасть змогу ефективно використовувати місцеві ресурси і розширить конкурентні можливості.

 

Література.

1. Березін О. Сучасні аграрні проблеми та їх вплив на розвиток національного продовольчого ринку України / О. Березін // Науково-інформаційний вісник Академії наук вищої освіти України. – 2012. – № 2 (79) – С. 113–123.

2. Губені Ю. Е. Підприємництво у сільському господарстві / Ю. Е. Губені. – Львів, 1996. – 71 с.

3. Дудар Т. Г. Формування ринку конкурентоспроможної агропродовольчої продукції: теорія, методика, перспективи : монографія /             Т. Г. Дудар, В. Т. Дудар. – Тернопіль : Економічна думка, 2009. – 246 с.

4. Зубець М. В. Економічні аспекти реформування аграрно-промислового комплексу України / М. В. Зубець, М. Д. Безуглий ; Національна академія аграрних наук України. – К. : Аграрна наука, 2010. – 32 с.

5. Липчук В. В. Розвиток малого підприємництва у сільському господарстві /  В. В. Липчук, С. В. Коробка. – Львів : Сполом, 2011. – 227 с.

6. Макаренко П. М. Економічне відтворення аграрного виробництва в умовах ринку : монографія / П. М. Макаренко, Т. В. Попова. – Мелітополь : Люкс, 2011. – 348 с.

7. Реверчук С. К. Малий бізнес: методологія, практика і теорія /               С. К. Реверчук. – К. : ІЗМН, 1996. – 324 с.

8. Сисмонди С. Новые начала предприятия / С. Сисмонди. - М. : Тов-во типографии Мамонтова, 1897. – 234 с.

9. Шумпетер Й. Теорія економічного розвитку / Й. Шумпетер. – М. : Прогрес – М., 1982. – 454 с.

10. Drukier P. F. Praktyka zarządzania / P. F. Drukier – Krakow, 1994. – 590 s.

 

References.

1. Berezin, O. (2012,) “Modern agrarian problems and their impact on the domestic food market of Ukraine”, Naukovo-informacijnyj visnyk Akademiyi nauk vyshhoyi osvity Ukrayiny, № 2 (79), pp. 113–123.

2. Hubeni E. Yu. (1996), Pidpryyemnycztvo u silskomu gospodarstvi [Entrepreneurship in Agriculture], Lviv, Ukraine.

3. Dudar, T.G. Dudar, V.T. (2009), Formuvannya rynku konkurentospromozhnoyi agroprodovolchoyi produkciyi: teoriya, metodyka, perspektyvy: monografiya [Formation of the market competitive agri-food product: the theory, methodolog, perspectives: monograph], Ekonomichna dumka, Ternopil, Ukraine.

4. Zubets, M.V. Bezuglyi, M.D. (2010), Ekonomichni aspekty reformuvannya agrarno-promyslovogo kompleksu Ukrayiny [Economic aspects of reform of the agro-industrial complex of Ukraine], Agrarna nauka, Kyiv, Ukraine.

5. Lypchuk, V.V. Korobka, S.V. (2011), Rozvytok malogo pidpryyemnycztva u silskomu gospodarstvi [Development small businesses in agriculture], Spolom, Lviv, Ukraine.

6. Makarenko, P.M. Popova, T.V. (2011), Ekonomichne vidtvorennya agrarnogo vyrobnycztva v umovax rynku : monografiya [Economic reproduction of agricultural production in market conditions : monograph], Lyuks, Melitopol, Ukraine.

7. Reverchuk, S.K. (1996), Malyj biznes: metodologiya, praktyka i teoriya [Small Business: methodology, theory and practice], IZMN, Kyiv, Ukraine.

8. Sysmondy, S. (1897), Novye nachala predpryyatiya [New principles enterprise], Partnership printing Mamontov, Mosscow, Russia.

9. Schumpeter J., (1982), Teoriya ekonomichnogo rozvytku [Theory of Economic Development], Progress, Mosscow, Russia

10. Drukier, P. F. (1994), The Practice of Management, Krakow, Poland.

 

Стаття надійшла до редакції 06.12.2015 р.