Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 657

 

М. В. Дубініна,

д. е. н. доцент кафедри обліку і аудиту,

Миколаївський національний аграрний університет, м. Миколаїв

І. С. Норова,

студентка 6-го курсу «Магістр» обліково-фінансового факультету,

Миколаївський національний аграрний університет, м. Миколаїв

 

ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОМИЛОК У ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ

 

M. V. Dubinina,

d. e. n, Associate Professor of accounting and auditing

Mykolayiv National Agrarian University, Mykolayiv

І. S. Norova,

Student of 6 th course "master" accounting and finance department,

Mykolayiv National Agrarian University, Mykolayiv

 

FEATURES DETECTION AND PREVENTION OF MISTAKE IN THE FINANCIAL REPORTING

 

В статті висвітлено підходи по виявленню і запобіганню викривлень даних фінансової звітності, які повинні займати провідне місце в робочій програмі обліковця. Методики виявлення ознак викривлень і помилок у фінансовій звітності підприємства мають включати такі показники, які будуть свідчить про можливе і приховане викривлення інформації у фінансовій звітності підприємства. В цьому аспекті автор радить користуватися моделями виявлення прихованих ознак банкрутства, що дозволить отримати докази викривлення даних фінансової звітності.

 

This article reviews to detect and prevent distortions of financial reporting, which should take a leading role in the work program accounting clerk. Methodologies of detection of mistake and misstatements in the financial reporting should include such indicators, which would be evidence of possible distortions and hidden information in financial statements of the company. In this respect, the author advises to use models detect hidden signs of bankruptcy, which will provide evidence of curvature date of the financial reporting.

 

Ключові слова: фінансова звітність, контроль, інформація, методика, викривлення, помилки, аналітичні процедури.

 

Key words: financial reporting, control, information, methodology, distortions, mistake, analytical procedures.

 

 

Постановка проблеми. Складання фінансової звітності суб’єктів господарювання є завершальним етапом облікового процесу. В ній відображаються підсумкові дані, що характеризують результати  господарської діяльності, і дають можливість визначити істинне майнове і фінансове становище підприємства.

Звітність дозволяє визначити загальну вартість майна підприємства, вартість іммобілізованих (тобто основних та інших необоротних) коштів, вартість мобільних (оборотних) коштів, матеріальних оборотних коштів, величину власних і позикових коштів підприємства.

Помилки або викривлення даних фінансової звітності призводять до невідповідного визначення потреб у фінансових ресурсах; користувачі як внутрішні, так і зовнішні не мають чіткого уявлення про структуру капіталу підприємства, що призводить до помилкової оцінки ефективності його використання. Внаслідок помилок у фінансових звітах будь-яке прогнозування фінансових результатів діяльності підприємства фактично зводяться нанівець. В цьому аспекті особливого значення набуває питання удосконаленні методики виявлення ознак викривлень і помилок у фінансовій звітності підприємства, що забезпечує її безперервну діяльність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями, що пов’язані із виявленням та попередженням помилок у фінансовій звітності, в різний час займалися такі вітчизняні вчені-економісти як К. Безверхий[1], М. Виноградова, Л. Жидєєва [2], М. Скрипник, Н. Скрипник[9] та інші.

Так, наприклад, К. Безверхий, опрацьовуючи питання методики виявлення ознак викривлень і помилок у фінансовій звітності підприємства на основі аналітичних процедур, вважає, що уявлення про той чи інший факт господарської діяльності нерідко може бути хибним не тільки через навмисне викривлення показників обліку та звітності, а й з причин невірного тлумачення, неясності формулювань податкових норм і бухгалтерських стандартів [1].

Автори навчального посібника «Аудит» М. Виноградова, Л. Жидєєва [2], посилаючись на МСА 450 «Оці­нка викривлень, ідентифікованих під час аудиту» [5] визначають, що викривлення у фінансовій звітності суб’єкта господарювання є практично завжди. Тобто існує потенційна можливість визначити певну невідповідність бухгалтерської документації, розбіжності даних звітності, Оборотної відомості за синтетичними рахунками, Головної книги, регістрів облі­ку, первинних і зведених документів тощо.

В наукових колах подібні викривлення ще називають відхиленнями чи перекрученнями, які в свою чергу діляться на суттєві викривлення; несуттєві викривлення; викривлення, що здійснені навмисно; викривлення, що здійснені ненавмисно.

Дослідники М. Скрипник і Н. Скрипник [9] вважають, що якість складання фінансової звітності залежить від імовірності виникнення можливих помилок в обліку і звітності. Однією з причин, яка може призвести до помилки у звітності є шахрайство або недобросовісні дії (актуальний термін, взятий з вітчизняної практики податкового контролю замість терміну шахрайство, що використовується в МСФЗ). При цьому, саме визначення «недобросовісні дії» або «шахрайство» в МСБО 8 і в П(С)БО 6 відсутні. Відзначимо що, джерелом викривлень фінансової звітності і в тому і в іншому стандарті є тільки помилка. При цьому, якщо неточності або пропуски у відображенні фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку та (або) у фінансовій звітності підприємства, виявлені в результаті отримання нової інформації, яка не була доступна на момент відображення (невідображення) таких фактів господарської діяльності, то перші не є помилками [7].

Таким чином на сьогодні в науково-практичних колах питання виявлення та попередження викривлень і помилок у фінансовій звітності підприємства досить широкого вивчається, що підкреслює актуальність запропонованого дослідження.

Мета статті полягає в аналізі методик виявлення і попередження помилок у фінансовій звітності підприємства.

Виклад основного матеріалу. Найбільший інтерес для користувачів звітності підприємства представляє інформація про отримані фінансові результати, що дозволяє планувати і приймати такі управлінські рішення, які сприяють зростанню ефективності функціонування суб’єкта господарювання. Для цього, безумовно, необхідна достовірна інформація про результати діяльності, сформована з урахуванням специфіки господарювання підприємств та їхньої організаційної структури.

Звернемо увагу на те, що під звітністю в широкому сенсі розуміють результативну сукупність всіх облікових записів, що дозволяє простежити господарську діяльність організації. У більш вузькому сенсі звітність є системою таблиць, що відображають зведені дані, за якими можна зробити висновок про фінансовий стан організації та ефективність її діяльності.

Бухгалтерська (фінансова) звітність є системою показників, що відображають майновий і фінансовий стан організації на звітну дату. Бухгалтерська звітність — це єдина система даних про майнове і фінансове становище організації та про результати її господарської діяльності, що складається на основі даних бухгалтерського обліку за встановленими формами на певну звітну дату [10].

Основні законодавчі та нормативні документи достатньо чітко регламентують порядок складання та подання бухгалтерської звітності.

Сьогодні в Україні склалася багаторівнева система регулювання обліку та звітності. На першому рівні бухгалтерський облік регламентує Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [8], який є фундаментом системи регулювання бухгалтерського обліку на рівні держави та суб’єктів господарювання, та встановлює єдині правові та методологічні основи ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звіт­ності в Україні. Окрім Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», окремі аспекти бухгалтерського обліку регулюються Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України.

Документи другого рівня включають національн іположення (стандарти) бухгалтерського обліку. Необхідно підкреслити, що П(С)БО в Україні — це нормативні акти, а не правила, які затверджені професійними об’єднаннями бухгалтерів, як це розуміється у міжнародній практиці.

Міністерством фінансів 28.03.2013 року були затверджені Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності № 433 [4]. Згідно з ними при складанні фінансових звітів підприємства можуть визначати склад статей, за якими розкривається інформація.

Документи третього методологічного рівня регламентації підготовлюються та затверджуються Міністерством фінансів України для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб — підприємців, на основі документів першого та другого рівня регламентації. Документи цього рівня мають рекомендаційний, пояснюючий та уточнюючий характер по відношенню до документів більш високих рівнів регламентації та не мають їм суперечити. У разі виникнення суперечностей діють норми документів першого та другого рівня.

Документи четвертого рівня складаються на рівні підприємств, з урахуванням специфіки діяльності і особливостей організації облікового процесу.

Саме недотримання окремих положень даних документів і призводить до викривлень при складанні бухгалтерської звітності. Згідно з п. Д1 МСА 450 [5] викривлення можуть виникати внаслідок:

а) неточності в зборі чи обробці даних, на основі яких готується фі­нансова звітність;

б) пропуску суми або розкриття інформації;

в) правильної облікової оцінки через ігнорування або явного непра­вильного трактування фактів;

г) судження управлінського персоналу щодо облікових оцінок, які аудитор вважає неприйнятними, або вибір і застосування облікової політи­ки, яку аудитор вважає неприйнятною.

Тобто, викривлення, що виникають у звітності, можуть бути наслідком як помилок, так і недобросовісних дій, так як помилка відрізняється від останнього відсутністю умислу, що лежить в основі дії, що призвело до викривлення фінансової звітності.

Визначається шість типів суттєвих викривлень в обліку та фінансовій звітності підприємства: помилка; шахрайство; маніпуляція; фальсифікація; невідповідне відображення; незвичайні операції. Отже, викривлення у фінансових звітах можуть виникати внаслі­док або шахрайства, або помилки, про що і говорить МСА 450. Різниця між шахрайством і помилкою полягає в тому, що при перевірці необхідно впевнитися, навмисно чи ненавмисно виконана дія, що призводить до викривлення.

При опрацюванні і підготовці даних обліку працівники бухгалтерської служби досить часто знаходять помилки в звітності, які могли «тягнутися» з раніше поданих документах. При цьому помилки можуть бути як цьогорічними, так і відноситися до попередніх періодів. В цьому випадку помилка — ненавмисне перекручення в фінансовій звітності, в тому числі невідображення будь-якого числового показника або нерозкриття будь-якої інформації. Ключовим словом у визначенні поняття «помилка» є «ненавмисне». У зв’язку з чим, не слід об’єднувати два поняття, як основне джерело викривлення фінансової звітності.

Основним чинником, що визначає різницю між «помилкою» і «порушенням», є те, що лежить в основі невідповідності, ненавмисна або навмисна причина. Проте умисел досить часто важко визначити, особливо в питаннях застосування облікових показників або принципів бухгалтерського обліку. Наприклад, необґрунтований обліковий показник може бути результатом ненавмисної помилки, а може бути і навмисної спробою введення помилкової інформації в фінансовий звіт. Так як, помилка відрізняється від недобросовісної дії відсутністю умислу, що призвів до викривлення фінансової звітності, то будемо розрізняти ненавмисне перекручення звітності в результаті помилки і навмисне перекручування звітності в результаті недобросовісних дій.

Помилки, які найчастіше зустрічаються у можна умовно розділити на три групи:

- організаційні — помилки, пов’язані з неправильним визначенням складу бухгалтерської звітності, періодичності її складання;

- технічні — неправильне заповнення окремих реквізитів і арифметичні помилки, що виникають при заповненні форм звітності;

- методологічні — виникають у зв’язку з неправильним веденням бухгалтерського обліку і, як наслідок, помилками при перенесенні даних обліку у звітність.

Організаційні помилки. Кожна організація зобов'язана складати бухгалтерську звітність за результатами звітного періоду (проміжна) і звітного року (річна).

До однієї з основних організаційних помилок формування бухгалтерської звітності, без сумніву, можна віднести відсутність проміжної звітності за місяць. Зазвичай співробітники бухгалтерії в цьому випадку вважають, що достатньо складати місячну бухгалтерську звітність в електронному вигляді, оскільки вона не здається зовнішнім користувачам (наприклад, в податкові органи). Аналогічну помилку найчастіше допускають організації, що представляють звітність до податкових органів в електронному вигляді.

Розповсюдженою організаційною помилкою є також неправильне визначення складу бухгалтерської звітності організаціями, які є суб'єктами малого підприємництва. Більше того, відсутність бухгалтерської звітності в даних організаціях призводить до неможливості розподіляти отриманий прибуток власниками, збільшувати або зменшувати статутний капітал, проводити річні збори власників тощо.

Технічні помилки. Одна з найбільш поширених технічних помилок — у порядку підписання форм звітності. В основному це стосується організацій, в яких бухгалтерський облік веде не головний бухгалтер, а зовнішня організація або бухгалтер-фахівець за договором підряду. Вцьому випадку підписувати звітність за головного бухгалтера повинен керівник зовнішньої організації або бухгалтер-фахівець. На практиці ж часто підпис за головного бухгалтера помилково ставить керівник організації, в якій ведеться бухгалтерський облік.

Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних.

Методологічні помилки. Відомості, що містяться в бухгалтерській звітності організації, виявляються неповними, якщо при складанні звітності не вказується майно, яке значиться на позабалансових рахунках. Так, типовою помилкою є відсутність в бухгалтерському балансі відомостей про орендовані організацією основних засобів або нематеріальних активів, що перебувають у користуванні.

Ще однією методологічною помилкою, на яку хотілося б звернути увагу, є формальне ставлення більшості головних бухгалтерів до складання пояснювальної записки до річної звітності. А між тим даний елемент звітності — один з найбільш важливих і суттєвих. Формальне її складання, невідображення в записці обов'язкової інформації можуть спричинити за собою визнання бухгалтерської звітності в цілому недостовірною.

Про всі виявлені і виправлені помилки, що мали місце у фінансовій звітності за попередні звітні періоди, згідно п. 20 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»у примітках до фінансових звітів слід розкривати таку інформацію щодо виправлення помилок: зміст і суму помилки, статті фінансової звітності минулих періодів, які були переобраховані з метою повторного подання порівняльної інформації; факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення [7].

Ця інформація у фінансовій звітності за наступні періоди повторно не наводиться.

Уявлення про той чи інший факт господарської діяльності нерідко може бути хибним не тільки через навмисне викривлення показників обліку та звітності, а й з причин невірного тлумачення, неясності формулювань податкових норм і бухгалтерських стандартів. Таким чином, з метою попередження помилок і викривлень у фінансовій звітності доцільним буде проводити періодичні аналітичні процедури. К. Безверхий вважає, що послідовність дій аналітика в процесі аналізу бухгалтерської і фінансової інформації повинна спиратися на науково-нормативний підхід щодо аналізованих числових показників, які включають в себе обчислення фактичного значення показника, порівняння його з обліковими, вивчення закономірності поведінки такого показника тощо. Таким чином, виявити зміни в системі економічних показників та правопорушень в результаті помилок і викривлень фінансової звітності підприємства можливо за допомогою аналітичних процедур[1].

Загальноприйняті в економічному аналізі методи аналітичних розрахунків (метод ланцюгових підстановок, метод розрахунку індексів і коефіцієнтів, метод балансових зіставлень) доцільніше використовувати в комплексі з методами дедукції, індукції, деталізації і систематизації з урахуванням специфіки виробництва та масштабу діяльності суб’єктів господарювання.

Перелік аналітичних процедур досить широкий і включає в себе порівняння фактичних показників фінансової звітності із плановими показниками, визначеними управлінським персоналом та з прогнозними показниками, що визначені аудитором; порівняння даних бухгалтерської звітності із середньогалузевими показниками і даними, що не входять до складу фінансової звітності підприємства.

Алгоритм розрахунку основних коефіцієнтів та їх значення, а також рейтингову оцінку фінансово-економічного стану підприємства для зручності слід навести в таблиці основних показників оцінки фінансового стану підприємства (табл. 1).

Крім представлених показників порівняльного аналізу в практиці застосування аналітичних процедур при виявленні помилок і викривлень у фінансовій звітності підприємства можна використовувати багатофакторні моделі діагностики банкрутства підприємств. Для різних країн розроблено велику кількість дискримінантних (наприклад: Альтмана для США, Таффлера і Тішоу для Великобританії, Терещенка для України, модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану, модель Фулмера, модель Спрингейта та інші).

В основі цих моделей лежить задача класифікації підприємств за імовірністю їх банкрутства з використанням багатьох незалежних змінних (факторів впливу) [3].

Однією з найпоширеніших моделей, яка показує достатній рівень надійності прогнозу є модель Спрінгейта. Модель Спрінгейта була побудована у 1978 році за допомогою покрокового дискримінантного аналізу методом, який розробив Едуард І. Альтман. Вона має такий вигляд:

 

Z = 1,3А+3,07В+0,66С+0,4Д,                                           (1)

 

де А – відношення робочого капіталу до активів; В – відношення прибутку до сплати податків до активів; С – відношення прибутку до сплати податків до сум короткострокових зобов’язань; Д – відношення виручки до активів.

Якщо Z < 0,826 – це потенційний банкрут з ймовірністю 92%.

 

Таблиця 1.

 Основні показники оцінки фінансового стану

Показник

Економічнасутність

Загальнийкоефіцієнт покриття

Можливість погашення

Короткострокових зобов'язань за рахунок оборотних коштів

Коефіцієнтшвидкої ліквідності

Платіжні можливості підприємства з урахуванням своєчасного проведення розрахунків з дебіторами

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Можливість погашення короткострокових зобов'язань за рахунок грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень

Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів

Величина позикових коштів на одну гривню власних коштів

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів

Рівень власних коштів, вкладених у найбільш мобільні активи

Коефіцієн тавтономії

Частка власних коштів в сукупних активах

Рентабельність власного капіталу по чистому прибутку

Ефективність використання власного капіталу

Рентабельність сукупних активів по чистому прибутку

Ефективність використання майна (сукупних активів)

Коефіцієнт оборотності оборотних активів

Швидкість обороту оборотних активів

Коефіцієнт оборотності

власного капіталу

Швидкість обороту власного капіталу

Джерело: побудовано на основі досліджень [1]

 

Проблема маніпулювання фінансовою звітністю вимагає комплексності у підході до її вирішення, як і будь-яка серйозна проблема в галузі фінансового менеджменту. Кращим способом зниження ризиків помилок і маніпулювання фінансовими показниками є розуміння мотивів порушень. Таким чином, незважаючи на різноманіття застосовуваних способів викривлення даних у фінансовій звітності підприємства, всі вони впливають на одні й ті ж елементи такої звітності: завищення валюти балансу, завищення або заниження виручки, витрат тощо[2].

М. Виноградова і Л. Жидєєва звертають увагу на те, що в світовій практиці існують такі види відповідальності, які пов'язані із запобіганням та виявленням шахрайства та помилок для рі­зних ланок персоналу підприємства (табл. 2).

При виявлені помилок та з метою усунення наступних відповідальним особам потрібно з'ясувати всі питання, пов'язані з їх причинами. Керівник підприємства або головний бухгалтер повинен розглянути вплив можливого шахрайства або помилки на фінансову звітність.

У випадку, коли помилки могли бути попереджені або виявлені під час внутрішнього контролю, але цього не сталося, управлінському персоналу необхідно переглянути склад комісії з внутрішнього контролю, посадові інструкції облікових працівників, а також спланувати свої дії таким чином, щоб частіше проводити власний контроль звітності, навіть якщо їх потенційний вплив незначний.

 

Таблиця 2.

Відповідальність управлінського персоналу за запобігання та виявлення випадків шахрайства та помилок

Ланка відповідальності

Вид відповідальності

Керівництво під­приємства

- відповідальність за фінансову звітність підприємства;

- відповідальність за уникнення і виявлення фактів шахрай­ства та помилок;

- відповідальність за надання користувачам фінансової зві­тності підприємства і аудиторського висновку за нею

Вищій управлін­ський персонал

- відповідальність за забезпечення цілісності системи облі­ку та фінансової звітності підприємства;

- відповідальність за наявність контролю (разом з моніто­рингом ризику);

- відповідальність за фінансовий контроль та дотримання законодавства

Управлінський персонал

- відповідальність за створення умов для проведення конт­ролю;

- відповідальність за підтримку відповідних заходів та процедур;

- відповідальність за забезпечення належного та ефективно­го ведення бізнесу суб'єктом господарювання

Джерело: побудовано на основі досліджень [2]

 

Висновки. За результатами проведеного дослідження можемо зазначити, що проблема виявлення і запобігання помилок у фінансовій звітності досить активно розглядається як у наукових колах, так і практичній діяльності. Загалом, попередження викривленьу фінансової звітності не можна проводити без належного знання галузевої специфіки і виробничих показників підприємства. В цьому аспекті найдієвішими заходами, в першу чергу, є визнання сутності і типу помилок і перекручувань.

В другу чергу, використання аналітичних прийомів, застосування яких допомагає акцентувати увагу на «вузьких місцях» у фінансовій звітності, що скорочує терміни та обсяг перевірки, а також дає можливість перевірити взаємозв'язок показників.

Досить важливим в аспекті попередження помилок у фінансовій звітності можна вважатипосилення відповідальності управлінського персоналу і облікових працівників.

 

Література.

1. Безверхий К. В. Удосконалення методики виявлення ознак викривлень і помилок у фінансовій звітності підприємства на основі аналітичних процедур / К. В. Безверхий // Облік і фінанси. — 2014. — № 4 (66). — С. 8-16.

2. Виноградова  М. О. Аудит: навч. посібник / М. О. Виноградова,. Л I. Жидєєва. — К.: «Центр учбової літератури». 2014. — 654 с.

3. Казанджі А. В. Аналіз фінансових результатів як засіб підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств : [Електронний ресурс] / А. В. Казанджі. — Режим доступу: http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%209/konf%209_4_3.pdf

4. Методичні рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності: Наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2013 р. № 433 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.pro-u4ot.info/

5. МСА 450 «Оці­нка викривлень, ідентифікованих під час аудиту»

6. НПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://pro-u4ot.info/

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137. [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0392-99

8. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Закон України від 16.07.99 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14

9. Скрипник М. Є. Викривлення і помилки у фінансовій звітності : [Електронний ресурс] / М. Є. Скрипник, Н. В. Скрипник. Режим доступу : http://www.rusnauka.com/21_TSN_2015/Economics/7_197096.doc.htm

10. Спасенко О. Роль фінансової звітності в процесі управління сільськогосподарським підприємством / О. Спасенко // Студентський науковий Вісник : Науково-теоретичний журнал / В. С. Шебанін (гол. ред.) та ін. — Миколаїв, 2013. Вип. 1(8). Частина 1. 1355 с. — С. 610-614.

 

References.

1. Bezverkhyi, K. V. (2014), “Udoskonalennia metodyky vyiavlennia oznak vykryvlen i pomylok u finansovii zvitnosti pidpryiemstva na osnovi analitychnykh protsedur”, Oblik i finansy, vol. 4 (66), pp. 8-16.

2. Vynohradova, M. O. and Zhydieieva, L I.(2014), Audyt [Audit], «Tsentr uchbovoi literatury», Kyiv, Ukraine, p.654.

3. Kazandzhi, A. V. “Analiz finansovykh rezultativ yak zasib pidvyshchennia efektyvnosti diialnosti silskohospodarskykh pidpryiemstv”, [Online], available at:  http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/files/image/konf%209/konf%209_4_3.pdf

4. Cabinet of Ministers of Ukraine (2013), Nakaz “Metodychni rekomendatsii shchodo zapovnennia form finansovoi zvitnosti”, [Online], available at: http://www.pro-u4ot.info/

5. MSA 450 «Otsinka vykryvlen, identyfikovanykh pid chas audytu»

6. Ministry of Finance of Ukraine (2013), Nakaz “NPSBO 1 «Zahalni vymohy do finansovoi zvitnosti»”, [Online], available at: http://pro-u4ot.info/

7. Ministry of Finance of Ukraine (1999), Nakaz “Polozhennia (standart) bukhhalterskoho obliku 6 «Vypravlennia pomylok i zminy u finansovykh zvitakh»”,  [Online], available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0392-99

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (1999), The Law of Ukraine "Pro bukhhalterskyi oblik ta finansovu zvitnist v Ukraini”, [Online], available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14

9. Skrypnyk, M. Ye. And Skrypnyk, N. V. “Vykryvlennia i pomylky u finansovii zvitnosti”,  [Online], available at: http://www.rusnauka.com/21_TSN_2015/Economics/7_197096.doc.htm

10. Spasenko, O. (2013), “Rol finansovoi zvitnosti v protsesi upravlinnia silskohospodarskym pidpryiemstvom”, Studentskyi naukovyi Visnyk : Naukovo-teoretychnyi zhurnal, vol. 1(8), part. 1, p.1355, pp. 610-614.

 

Стаття надійшла до редакції 04.12.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"