УДК 658:65.012.8

 

Т. Б. Шира,

к. е. н., доцент кафедри книгознавства та комерційної діяльності

 

ОСОБИСТА БЕЗПЕКА ПРАЦІВНИКА ЯК ОСНОВА ГАРАНТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

 

T. B. Shira,

Ph. d, associate professor of book science and business

 

PERSONAL SECURITY OFFICER AS THE BASIS GUARANTEEING ECONOMIC SECURITY

 

В статті обґрунтовано взаємозв’язок між особистою безпекою працівника та економічною безпекою підприємства. З’ясовано, що працівник будучи об’єктом та суб’єктом кадрової безпеки як однієї із ключових складових економічної безпеки є джерелом виникнення та реалізації значної кількості загроз, протидія яким вимагає застосування специфічних методів управління. Доведено, що гарантування кадрової безпеки підприємства не у повній мірі уможливлює забезпечення особистої безпеки кожного працівника в наслідок суттєвої різниці у сукупності факторів, які визначають рівень безпеки працівника та підприємства. Запропоновано в процесі забезпечення кадрової безпеки застосовувати соціально-орієнтовану політику, яка передбачає не лише збільшення ефективності використання кадрового потенціалу, але й підвищення кваліфікації, сприяння самовдосконаленню, формування сприятливого робочого клімату, досягнення спільних інтересів, що повинно сприяти підвищенню особистої безпеки кожного працівника.

 

In the article the relationship between the employee's personal security and economic security. It was found that worker as object and subject of personnel security as one of the key components of economic security is the source of and implementation of a significant number of threats, opposition which requires the use of specific management practices. Proved that guarantee security company personnel is not fully enables the personal safety of each employee as a result of significant differences in the combination of factors that determine the level of safety of workers and enterprises. A process used to ensure personnel security social-oriented policy, which involves not only increasing the efficiency of human resources, but also training, promoting self-improvement, creating a favorable working climate to achieve common interests, which should enhance the personal safety of each employee.

 

Ключові слова:  особиста безпека працівника, економічна безпека підприємства, соціально-орієнтована політики підприємства.

 

Keywords: personal security officer, economic security, social-oriented policy of the enterprise.

 

 

Постановка проблеми. Рівень розвитку вітчизняної економіки в найбільшій мірі залежить від сталого розвитку кожного суб’єкта господарювання як основного засобу створення матеріальних благ та підвищення рівня соціальної захищеності населення. Складні політичні, соціальні та економічні процеси, які мають місце в нашій країні, посилення впливу зовнішніх та внутрішніх загроз на економічну  безпеку України тощо актуалізують необхідність вирішення проблеми щодо підвищення ефективності функціонування підприємства як  первинної ланки економіки для чого необхідним є реформування системи соціально-економічних відносин як на макро- так і на мікрорівні. Саме високий рівень економічної безпеки кожного підприємства та підвищення рівня особистої безпеки працівників  повинні стати основою позитивних макроекономічних процесів в нашій країні [7; 2].

Стан досліджень. Дослідженню проблематики забезпечення економічної безпеки підприємства приділяли увагу такі науковці як О. Ареф'єва, О. Барановський, І. Бланк, В. Дєментьєв, Л. Донець,  Г. Задорожный, Т. Іва­нюта, Г. Козаченко, В. Михайлов, С. Мочерний, В. Мунтіян, С. Покропивний, Я. Радченко, М. Реверчук, М. Тумар та ін. Не зважаючи на суттєвий доробок в дослідженні даного питання, все ж, на нашу думку, в недостатній мірі досліджено взаємозалежність між економічною безпекою підприємства та особистою безпекою працівника.

Метою даної статті є окреслення шляхів удосконалення управління економічної безпекою підприємства через здійснення соціально-орієнтованої політики, спрямованої на забезпечення особистої безпеки кожного працівника.

Виклад основних положень. Питання  забезпечення безпеки людини і суспільства разом з усіма соціально-економічними  процесами, завжди було і лишається одним із найбільш актуальних, з тієї причини, що стан безпеки належить до першочергових, базових потреб індивіда у процесі його життєдіяльності. Лише задовольнивши потребу безпеки, людина як суб’єкт будь-якої діяльності може ефективно здійснювати цю саму діяльність, в тому числі підприємницьку.

Якщо розглядати поняття економічної безпеки як узагальнену категорію, то його можливо трактувати як захист життєво важливих інтересів суспільства, особи і сім’ї від зовнішніх і внутрішніх загроз. В контексті даного дослідження мова буде йти про людину як працівника підприємства і відповідно про його особисту безпеку, а відтак про захист його інтересів, як індивіда і як об’єкта безпеки підприємства, що відноситься сфери кадрової безпеки.

Людина, як працівник підприємства в контексті забезпечення його економічної безпеки, набуває особливого статусу незалежно від займаної посади, що обумовлено структурою системи економічної безпеки підприємства, відповідно до якої, працівник одночасно може бути як суб’єктом так і об’єктом безпеки. Іншими словами працівник, який потребує захисту від ряду негативних факторів, одночасно може бути таким же негативним фактором. Така неоднозначність підходу до визначення  статусу працівника потребує детального дослідження його особистої безпеки в рамках економічної безпеки підприємства. В цьому контексті, доцільно підкреслити, що економічна безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам) [6].

Забезпечення необхідного для існування та розвитку рівня безпеки вимагає створення системи економічної безпеки в умовах кожного окремого підприємства, що передбачає формування структури функціональних складових адаптованої до специфіки господарської діяльності. Так, для промислових підприємств основними є наукова, технічна, кадрова та інноваційна складові; для сільського господарства – екологічна, кадрова та інноваційна; для невиробничої сфери – інформаційна та кадрова [6]. Таким чином, незалежно від виду діяльності, в структурі системи економічної безпеки підприємства повинна бути виділена кадрова безпека як підсистема, яка покликана гарантувати стабільне та максимально ефективне функціонування підприємства і високий потенціал розвитку в майбутньому. Можна стверджувати, що кадрова складова економічної безпеки повинна здійснюватися одночасно за кількома напрямками [4]:

- перший — визначення та ідентифікація зовнішніх та внутрішніх загроз для кадрової безпеки підприємства;

- другий — посилення роботи з працівниками підприємства з метою підвищення ефективної діяльності всіх категорій персоналу;

- третій — збереження й розвиток інтелектуального потенціалу, поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства;

- четвертий — унеможливлення виникнення загроз для економічної безпеки підприємства джерелом яких є сам персонал.

Кожен із зазначених напрямків безпосередньо пов'язаний із працівником підприємства як об’єктом управління, водночас безпеці самого працівника, тобто його особистій безпеці, на нашу точку зору, приділяється недостатня увага.

Для кращого розуміння взаємозв’язку між економічної безпекою підприємства та особистою безпекою працівника, пропонується провести короткий порівняльний  аналіз складових цих двох понять (див. рис.).

 

Рис. Взаємозв’язок між складовими економічної безпеки підприємства і особистою безпекою працівника

 

Особисту безпеку працівників в рамках підприємства можливо розглядати як складову кадрової безпеки, але в такому випадку втрачається ряд основних потреб людини, які одночасно є складовими особистої безпеки, але не входять до складу кадрової, що наочно продемонстровано на рисунку.

Важливим аспектом в досягненні поставленої мети є характеристика виявлених взаємозв’язків, які власне і визначають ступінь взаємозв’язку та взаємозалежності особистої безпеки працівника на економічної безпеки підприємства.

Перший рівень зв’язків (див. рис.), характеризується прямою залежністю однієї складової від іншої та односторонністю напрямку впливу. Для прикладу, рівень фізичної безпеки працівника при виконанні певних операцій в значній мірі залежить від техніко-технологічної безпеки підприємства, тобто рівня нейтралізації та ліквідації загроз пов’язаних із фізичним та моральним старінням устаткування, технічним станом, його енергетичною безпекою тощо.

Другий рівень зв’язків відображає  взаємозалежність одної складової від іншої. Ілюстрацією цієї ситуації може бути зв'язок між фізичною безпекою працівника та кадровою безпекою підприємства, адже підприємство повинно забезпечити захист своїх працівників як найбільш цінного ресурсу, але і працівник, за певної потреби, повинен виконувати функції суб’єкта безпеки, або ж як мінімум сприяти забезпеченню безпеки свого підприємства.

 Саме наявність великої кількості зв’язків другого рівня, (взаємозв’язків), говорить про взаємозалежність особистої безпеки працівника і економічної безпеки підприємства, що зумовлено комплексним  характером обох понять.

Особисту безпека працівника, яка  хоч і розглядається нами в рамках підприємства, все ж неможливо відмежувати від інших факторів пливу, джерелами яких в значній мірі є зовнішнє середовище. Працівник як індивід несе в собі потенціал конструктивного або деструктивного впливу (здатність впливати на об’єкти суб’єкти, явища, процеси), і характер цього впливу залежатиме  від того, яким чином сформується його прагнення чинити цей вплив. Водночас на працівника як об’єкта впливу також здійснюється вплив, тобто можна визначити певну сукупність факторів, які визначають рівень особистої безпеки працівника (див. табл.).

 

Таблиця.

Класифікація факторів впливу на забезпечення особистої безпеки працівника

 

В процесі формування кадрової політики на підприємстві, з метою забезпечення максимальної кадрової безпеки як складової економічної безпеки, не завжди враховуються всі перераховані фактори впливу на людину як особистість, що зумовлено існуючими стандартами підбору персоналу в основі яких покладено пріоритетність професійних навиків, та відповідність посаді, що завжди є не зовсім виправданим з точки зору забезпечення економічної безпеки [1]. Відтак слід зауважити, що нехтування знаннями про потенціал кожного працівника несе в собі вірогідність реалізації значної кількості  загроз для кадрової безпеки підприємства.

Необхідно підкреслити, що підприємство, в основі політики якого покладено принцип забезпечення високих соціальних стандартів, повинно керуватися принципом стратегічного мислення, і, відповідно до мети його функціонування, прагнути не лише до отримання прибутку будь-якими засобами. Високі стандарти передбачають як ефективне використання ресурсів, так і, згідно принципів сталого розвитку, їх збереження та удосконалення, як от кадрових — через підвищення кваліфікації, сприяння самовдосконаленню, формування сприятливого робочого клімату, досягнення спільних інтересів [6].

Оскільки сьогодні умови ведення господарської діяльності мають характерне швидкозмінних й непередбачувальних, характеризуються посиленням агресивності зовнішнього середовища, перше, що необхідно врахувати в управлінні економічною безпекою підприємства — вплив середовища на персонал підприємства як на найбільш важливий ресурс розвитку та функціонування підприємства і, відповідно, створити умови за яких можливим буде запобігання або ж подолання з мінімальними втратами дії дестабілізуючих факторів «на» та «з боку» персоналу [3; 5]. У відповідності до зазначеного, доцільно запропонувати впровадження на підприємствах соціально орієнтовану політику, метою якої є визнання факту приналежності працівників підприємства до основних стратегічних ресурсів, що підлягають першочерговому збереженню через запровадження нових програм гарантування їх захищеності від негативного впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Лише в тому випадку, коли буде задоволена базова потреба людини в безпеці, вона як працівник, здатна ефективно реалізувати свій потенціал на користь підприємства, що дбає про її безпеку.

Якщо говорити про соціально орієнтовану політику підприємства в загальному, тут слід звернути увагу на досить широке коло її впливу, що визначається об’єктами соціальної політики підприємства до яких окрім власного персоналу відносяться також і споживачі товару та суспільство в цілому. Такі масштаби впливу накладають на саме поняття «соціально орієнтована політика підприємства» велику змістовність, адже крім пропозиції товарів належної якості, підприємство має дбати не лише  про інтереси споживача як потенційного покупця, а і про його інтереси, як члена суспільства, що не є суміжними з діяльністю підприємства. Такий прояв гуманізму на перший погляд не є економічно виправданим кроком для самого підприємства, але це лише з точки зору короткострокової стратегії, яка на відміну від довгострокової не здатна оцінити переваги такого підходу, в основі яких лежать високі цілі, що в кінцевому результаті призведуть до високих прибутків.

На наш погляд запровадження на підприємствах соціально орієнтованої політики здатне створити передумови для переходу соціально-економічних відносин на новий якісний рівень, змістом якого є не лише розвиток соціальної інфраструктури, підвищення соціальної захищеності населення, а і як результат,  створення нової формації суспільства через визнання людини найвищою його цінністю.

Висновок. Дослідивши принципи побудови взаємозв’язків між економічною безпекою підприємства і особистою безпекою працівників в контексті забезпечення його сталого розвитку, обґрунтовано доцільність  удосконалення управління економічною безпекою підприємства через впровадження соціально орієнтованої політики, в основі якої покладено принцип орієнтації на працівника як ключового ресурсу підприємства і головну цінність суспільства загалом.

Підводячи підсумки хочеться наголосити на основних тезах  даного матеріалу, які полягають у особливому статусі працівника. Такий статус пояснюється тим, що  людина, завдяки здатності думати і приймати рішення, була і лишаються тією головної силою, що впливає на будь-які процеси , що протікають як в середині підприємства, так і за його межами. Саме тому, найкращих результатів  в організації будь-яких процесів, де задіяний людський фактор, можливо досягти лише за умови врахування індивідуального характеру потенціалу кожного працюючого та забезпечення його особистої безпеки.

Викладений матеріал потребує подальшого дослідження у напрямку розробки основ для створення ефективної соціально орієнтованої політики, яка буде задовольняти потреби підприємства, як виробника матеріальних благ, працівників як основного ресурсу і споживачів, як найвищої цінності суспільства.

 

Список використаних джерел.

1. Егидес А. П. Психотехника синтонного общения / А. П. Егидес. — Воронеж.: Институт практической психологии. — НПО «НОДЭ». — 1996. — 42 с.

2. Козаченко А. В. Экономическая безопасность предприятия: сущность и механизмы обеспечения / А. В. Козаченко, А. Н. Ляшенко, В. П. Пономарев. — Киев : Либра, 2003. — 280 с.

3. Основи соціальної економіки : підручн. / О. Г. Головніна. — 2-е вид., перероб. та доп. — К. : Центр учбової літератури, 2013. — 648 с.

4. Шира Т. Б. Теоретичні аспекти забезпечення економічної безпеки підприємства / Т. Б. Шира // Науковий вісник НЛТУ України. — 2014. — Вип. 24.2 . — 361-366 с.

5. Штангрет А. М. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / А. М. Штангрет, О. І. Копилюк. — К.: Знання, 2007. — 335 с.

6. Штангрет А. М. Економічна безпека підприємства в умовах антикризового управління: концептуальне визначення та механізм забезпечення : моногр. / А. М. Штангрет, Я. В. Котляревський, М. М. Караїм. ― Львів :  Укр. акад. друкарства, 2012. ― 288 с.

7. Экономика предприятия / Под ред. Л. Мельника. — Сумы : ИТД «Университетская книга», 2003. — 638 с.

 

References.

1. Egides, A. P. (1996) Psihotehnika sintonnogo obshhenija [Psychotechnics Sinton communication], Institut prakticheskoj psihologii, NPO «NODJe»,  Voronezh.

2. Kozachenko, A. V. Ljashenko, A. N. Ponomarev, V. P. (2003) Jekonomicheskaja bezopasnost' predprijatija: sushhnost' i mehanizmy obespechenija [The economic security of the enterprise: the nature and mechanisms], Libra,  Kiev, Ukraine.

3. Holovnina, O. H. (2013) Osnovy sotsial'noi ekonomiky [Basic social economy], 2nd ed., Tsentr uchbovoi literatury,  Kyiv, Ukraine.

4. Shira T. B. (2014) “Theoretical aspects of economic security”, Naukovij vіsnik NLTU Ukraїni, vol 24.2, pp. 361-366.

5. Shtanhret, A. M. Kopyliuk, O. I. (2007) Antykryzove upravlinnia pidpryiemstvom [Crisis management now],  Znannia,  Kyiv,

6. Shtanhret, A. M. Kotliarevs'kyj, Ya. V. Karaim, M. M. (2012), Ekonomichna bezpeka pidpryiemstva v umovakh antykryzovoho upravlinnia: kontseptual'ne vyznachennia ta mekhanizm zabezpechennia [The economic security of the enterprise in terms of crisis management: a conceptual definition and mechanism to ensure], Ukr. akad. Drukarstva, L'viv,

7. Mel'nik, L. (2003) Jekonomika predprijatija [Business Economics], ITD «Universitetskaja kniga», Sumy, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції  17.10.2015 р.