УДК 347.77
Н. Я. Королюк,
аспірант, Українська академія друкарства, м. Львів
ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ БРЕНДІВ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
N. Ya. Korolyuk,
Postgraduate, Ukrainian academy of printing, Lviv
LEGAL PROTECTION OF BRANDS IN UKRAINE AND WORLD
В статті аналізується багатоаспектність терміну бренд. Характеризуються основні та факультативні компоненти бренду, що дають змогу визначити особливості його правового захисту. Основні елементи бренду покликані індивідуалізувати товар або послуги, що дозволить пересічним споживачам відрізнити якісні товари від фальсифікованих. До основних компонентів належать торгова марка, особливості якої регламентовані законодавством та яка індивідуалізує товари і послуги суб’єкта серед інших товарів, та комерційне найменування, як засіб індивідуалізації самого суб’єкта у цілому. Додаткові компоненти бренду не менш важливі ніж основні, однак різняться лише рівнем правового захисту. До них належать слоган або девіз, корпоративний герой, музичний твір, кольорове поєднання тощо. Окрема увага приділяється досвіду правового захисту бренду у Великобританії, Франції та Швейцарії. Розкривається особливість правового захисту бренду в Україні, де окремо використовуються засоби, які спрямовані на захист бренду як об’єкта інтелектуальної власності, і окремо ті, які слід застосовувати після фактичного скоєння правопорушення.
In article the term multidimensional brand. Characterized basic and optional components of the brand, allowing it to define the features of legal protection. The main elements of the brand are designed to individualize the goods or services that will allow the average consumer to distinguish the quality of counterfeit goods. The main components are trademark features which are regulated by law and that individualize the goods and services subject among other goods, and trade names, as a means of individualization of the subject as a whole. Additional components of the brand are no less important than basic, but differ only in terms of legal protection. They include a slogan or motto, corporate hero, music, color combinations, etc. Special attention is paid to the legal protection of the brand experience in the UK, France and Switzerland. Disclosed feature remedy brand in Ukraine, which are used separately tools that are aimed at protecting the brand as intellectual property and separate those that should be applied after the actual offense.
Ключові слова: бренд, торгова марка, торговий знак, девіз, корпоративні герої, вартість бренду, правовий захист торгової марки, правовий захист бренду.
Keywords: brand, trademark, trade mark, slogan, corporate heroes, brand value, brand legal protection, legal protection of the brand.
Постановка проблеми. Розвиток української економіки свідчить про суперечливі процеси соціально-культурного характеру, які впливають на створення нових моделей поведінки споживачів на вітчизняному та зарубіжному ринках, про посилення конкуренції й збільшення недобросовісних виробників популярних товарів на ринку, про управління ефективними методами просування товарів, що визначає рівень конкурентоспроможності виробників тощо. Основним об’єктом таких глобальних ринків є унікальний засіб індивідуалізації товарів та послуг, один з важливих об’єктів права інтелектуальної власності, один з інструмeнтів гoсподарської діяльності – бренд.
На сьогоднішній день, у світі зареєстровано близько 40 мільйонів торговельних марок, а щорічно їх кількість збільшується. Саме вона є засобом індивідуалізації різноманітних товарів та послуг. Успішність торговельної марки приносить не лише прибуток, але й викликає певні негативні наслідки подвійного характеру: з економічної точки зору, вона є причиною недобросовісної конкуренції, а з юридичної – веде до збільшення правопорушень в сфері прав інтелектуальної власності. Тому, виробники зосереджують свої зусилля на таких властивостях торговельної марки, як неповторність, унікальність, індивідуальність, що вимагає від них створення конкурентоспроможних брендів, що, в свою чергу, забезпечується правовим захистом торговельних марок, товарних знаків, брендів.
Так, прaвoвa oхoрoна торговельної марки покликана захищати кожного спoживaчa від ввeдeння в oману вирoбника, розвивати добросовісну конкуренцію, надавати можливість використoвувати рeпутaцію тa прeстиж, не дoпускаючи ситуації, коли споживач користується продукцією тих, хто створив торговельну марку, а не тих, хто не має до неї ніякого відношення.
Популярна торговельна марка, яка має постійне коло споживачів, стає брендом, що вимагає від виробників певну підтримку та вдосконалення на ринку збуту. Адже, пересічному споживачу потрібен саме той товар чи послуга, яка буде повністю задовольняти його змінні потреби за певний грошовий еквівалент. В цих умовах, формування бренду стає головним засобом створення ринкової позиції не тільки виробника, алей споживача, інвестора, кредитора та інших учасників відносин.
Для підтримання бренду та його іміджу на конкурентоспроможних ринках потрібні не лише правильні умови, створювані виробником, але й належна правова охорона, правовий захист брендів, що потребує, у свою чергу, дослідження закордонного досвіду захисту брендів та його можливе впровадження в національну економіку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для вітчизняної науки, термін «бренд» є доволі молодим та малодослідженим. Так, особливості бренду та його певні аспекти були предметом дослідження правників, економістів, маркетологів, зокрема таких вчених, як В.М. Базилевич, В.Б. Боброва, С.Г. Будько, А.А. Длігач, О.В. Зозульов, М.Л. Купчинська, Ю.М. Нєстерова, В.Л. Орлов, О.П. Світличний, Т.В. Сербин, С.А. Сурікова та інші. Більш вагомий внесок в дослідження даної проблематики внесли зарубіжні вчені Д.Аакер, Т.Амблер, Л.Апшоу, Т.Блекетт, Д.Вонг, С.Девис, П.Дойл, А.Еллвуд, С.Крейнер, С.Кумбер, Дж. Ле Пла, М.Линдстром, Д.Макленнан, В.Перція, А.Райс, О.Рассамахіна, Д.Ренделл, Д.Роджерс, Д.Субхаш, Г.Томас, Р.Шулер та інші. Проте проблема правового захисту бренду в Україні залишається системно не розробленою та потребує вдосконалення. Саме це актуалізувало вибрану тематику.
Мета даної статті полягає у висвітлені особливостей правового захисту брендів в Україні, його структурних елементів та компонентів, а також у аналізі специфіки захисту брендів в іноземних державах.
Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасна наука та вітчизняне законодавство не дають визначення терміну «бренд». Ведеться жвава дискусія щодо його природи, оскільки бренд є об’єктом пильної уваги не лише економістів, але й вчених-правників, фінансистів, маркетологів, які в свою чергу висувають різні дефініції. Так, на думку деяких вчених, бренд – це не юридичний термін, а маркетинговий [17, с.118], який з правової точки зору не має смислового навантаження [21, с.25]. Представники маркетингу визначають бренд як «засіб індивідуалізації конкретного товару чи послуги» [15, с.54].
Також можна зустріти й інше визначення терміну, яке є узагальненням його детермінантів: бренд – це невідчутна сукупність властивостей продукту: його імені, упаковки, ціни, його історії, репутації та способу рекламування. Бренд є поєднанням враження, яке він створює у споживачів, і результатом їх досвіду у використанні бренду [16, с.418].
З точки зору фінансової оцінки, бренд представляє собою нематеріальний актив, що має економічний вплив та потребує певного відображення в балансі [20, с.91].
Термін «бренд» може стати й філософською категорією та нести певну цінність торгової марки, яка має вагоме значення для споживача. Це своєрідний матеріалізований символ взаємовідносин між покупцем та продавцем, що ґрунтується на торговельній марці, найменуванні, слогані, зовнішньому оформленні, що сприймається споживачами на емоційному та функціональному рівнях [6, с.151].
Однією з цілей бренду є задоволення потреб споживачів. Так, М.Димшиц виокремлює шість переваг, які бренд надає кінцевому споживачу: по-перше, «передати відповідальність» виробнику бренда; по-друге, понизити суб’єктивний ризик покупки; по-третє, зменшити витрати на пошук товару;по-четверте, «укласти договір» з виробником; по-п’яте, отримати підтвердження якості виробу; по-шосте, придбати символічне значення бренду [12, с.15]. Отже, споживачі брендів сплачують додаткові кошти не тільки за реальні якості даного товару, а за «міф брендів», основне покликання якого – визначення джерела товару.
Аналізуючи правовий захист бренду, окрему увагу слід приділити і його складовим компонентам. Вчені наголошують на таких елементах, як назва, логотип, знак, символ або їх комбінація для позначення відмінностей від конкуруючих фірм, сервісне обслуговування, стиль тощо [5, с.39]. Разом з тим, всі ці компоненти являються об’єктами права інтелектуальної власності: зображення, найменування, торговельні марки, рекламні салогани, форми упаковки або пляшки тощо. Трохи іншу класифікацію пропонують закордонні науковці:
- атрибути бренда (brand attributes/brand identify);
- інформація про споживача;
- образ бренда (brand image);
- ставлення споживача до товару;
- сутність бренда (brand essence);
- товар чи послуга з їх характеристиками.
Різноманіття складових частин бренду дозволяє систематизувати ці компоненти, та відповідно поділити їх на основні та факультативні. Основними складовими частинами бренду вважається ті елементи, яка визнанні законодавством, використовуються в юриспруденції як засоби індивідуалізації цивільного обороту, а саме найменування й торговельна марка, адже саме їх захист передбачений чинним законодавством.
Одним з засобів стимулювання ринкової активності того чи іншого товару або послуги, його просування та створенні надійного іміджу є вдало підібране найменування. Аналіз багатьох досліджень показує, що близько 90% споживачів при виборі товару або послуги звертають увагу на той чи інший товарний знак, пов’язуючи цей товар з його якістю, а решта 10% – не звертають жодної уваги. На сьогодні, на жаль, не має законодавчого закріплення терміну «комерційне найменування», однак спроби були. Так, один з законопроектів до Господарського кодексу містив наступне визначення: комерційне найменування – це буквенне або словесне визначення суб’єкта господарювання, що виконує функцію його індивідуалізації. Саме це визначення підкреслює взаємозв’язок торгової марки, бренду та найменування, порушення якого може призвести до тяжкий наслідків.
Закон України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» відмічає, що власник свідоцтва може забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак щодо товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; а також позначення, схоже із зареєстрованим знаком, щодо наведених у свідоцтві товарі і послуг або споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення й знак можна сплутати [3]. З цього випливає, що захист прав на зареєстровану торговельну марку може обмежитись певною сукупністю товарів, що вказані у свідоцтві.
Отже, специфіка правового захисту на торговельну марку полягає у наступному:
- влacник свідoцтва нaділяєтьcя прaвoм нa викoриcтaння тoргoвeльної мaрки, виключним прaвoм нaдaвaти дoзвіл трeтім осoбaм нa викoристaння мaрки та зaборoняти неправомірне викoриcтання;
- зaхиcт нaдaється від непрaвoмірнoго викoристaння зaрeєстрoванoгo знaкa aбo пoзначень, схoжих із знaкoм, щoдo тoварів, визначених у свідоцтві;
- зміcт прaв нa oбсяг прaвoвoї oхорoни, що нaдaється, визнaчaєтьcя зoбрaжeнням знака тa пeрeлікoм тoвaрів і пocлуг, внeсeних дo рeєcтру, і заcвідчуєтьcя дoкумeнтoм – cвідoцтвoм, а сaмe прaвo виникає з дaти пoдання зaявки нa oтримaння свідoцтва;
- стрoк дії свідoцтва oбмeжeний, кoжне нacтупнe прoдoвжeння пeрeдбaчaє внeсeння плaти зa підтримaння чиннocті свідоцтва [10, с.45].
Однією з перших країн, яка почала вести боротьбу зі злочинами в сфері інтелектуальної власності, стала Велика Британія, одним з перших кроків якої стало проголошення «Національної стратегії боротьби зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності». Даний документ передбачає об’єднання дій органів виконавчої влади, різних бізнесових структур та певних громадських організацій для створення справжньої розгалуженої мережі захисту прав інтелектуальної власності. Крім того, ця стратегія виділяє і основне завдання на шляху боротьби зі злочинами – створення єдиної національної системи розслідування та аналізу кримінальної ситуації у сфері інтелектуальної власності, а також узагальнення і пропаганда вітчизняного й зарубіжного досвіду боротьби з контрафакцією та інтелектуальним піратством. Саме для реалізації цього завдання була створена спеціальна Група протидії інтелектуальній злочинності, яка стала підрозділом британського Відомства з інтелектуальної власності.
Варто відмітити, що одним з елементів правового захисту об’єктів інтелектуальної власності є щорічні Доповіді про її стан, які визначають масштаб і розповсюдженість злочинності на національному і регіональному рівнях, спираючись на інформацію правоохоронних органів, недержавних організацій, в тому числі організацій захисту прав споживачів, спеціальних підрозділів бізнес-структур, органів стандартизації, а також власних розслідувань групи [9, с.44].
Досить незвичайним в цьому питані є досвід Франції, де законодавство передбачає не тільки засоби захисту від порушень у сфері інтелектуальної власності, а й встановлює вичерпний перелік порушень, вчинення яких спричиняє притягнення винного до відповідальності. При порівнянні правових норм нашої країни та Франції, дуже відчутними стають прогалини у праві інтелектуальної власності. Так, Розділ 3 Частини 3 Угоди про торговельні аспекти права інтелектуальної власності вказує на застосуванні тимчасових заходів, спрямованих на запобігання порушень (наприклад, спеціальний ордер суду, який дозволить інспектувати організації та установи, що порушили деякі законодавчі норми). Ще одним позитивним моментом в законодавстві Франції є наявність великої кількості судових приставів, які в рамках своїх повноважень, можуть залучати поліцейських або експертів при зборі доказів (наприклад, вилучення зразків продукції; здійснення фото- і відеозйомки; одержання копій креслень, документів, інструкцій з використання й виробництва виробу; здійснення огляду тощо).
Не менш цікавим є досвід Швейцарії, де для боротьби з правопорушеннями була створена спеціальна Швейцарська комісія по боротьбі з контрафакцією і піратством (згодом – Асоціація «Зупинити піратство»), ініціатором якої виступили Швейцарський федеральний інститут інтелектуальної власності і Національний комітет Міжнародної торгівельної. Її основна діяльність направлена на рівень інформованості, вдосконалення форм взаємодії між державою та приватними секторами [8, с.32].
Окрім основних компонентів, не менш важливе місце посідають і факультативні елементи бренду: девіз, фірмовий персонаж, музичний твір, музика тощо. Їх особливість полягає в одночасному перебуванні в декількох правових режимах (наприклад, в режимі об’єктів авторського права, і в режимі об’єктів промислової власності): більшість об’єктів можуть захищатись нормами авторського права, а через деяких час – як торговельні марки за певними видами класів товарів, послуг.
Одним з важливих елементів складу бренду є девіз або слоган, тобто певні лаконічні фрази, які повинні відображати сутність тих чи інших товарів, адже товарна лінія позитивно впливає на сприйняття людиною певної інформації. При цьому особлива увага приділяється методам створення девізу, їх відповідність до певних вимог, оформлення та передавання прав тощо. Так, наприклад, рекламний слоган може підлягати декільком правовим режимам охорони. Відповідно до чинного законодавства (Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [3], Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг [4]) популярні рекламні слогани дуже часто реєструються правовласниками або як товарні знаки або як знаки обслуговування.
Іноді на практиці виникає ситуація, коли рекламний слоган, який реєстрований як товарний знак, може бути широко відомий, однак він вже не може бути використаний для позначення продукції того ж роду, що збирається виробляти заявник. Тобто теоретично дві компанії, виробляючі різні продукти або надаючи різні послуги можуть зареєструвати один і той же слоган [13, с.127]. Окрім того, виникають і проблеми з реєстрацією слоганів. Так, наприклад, перепоною при реєстрації може стати хвалебний характер слогана, що напряму пов’язаний з рекламою виробника.
Реалії закордонних держав свідчать, що слогани реєструються як товарні знаки, або знаки для товарів й послуг, якщо вони мають здатність індивідуалізувати товари або послуги одного підприємства, тобто не складаються з позначень або вказівок, які прямо описують товари або послуги, або їх істотні характеристики. Крім цього, слогани можна використовувати як в поєднанні з іншими ідентичними знаками, так і окремо або ж частинами [11, с.66].
Практика свідчить, що предметом порушення законодавства можуть бути не лише рекламні слогани, а й їх супровідні елементи: звуки або зображення. Хоча в такому випадку не порушуються авторські права, однак можна констатувати порушення недобросовісної реклами [14, с.336].
Іншим факультативним елементом бренду є корпоративні герої, які є уособленням бренду, своєрідним емоційним містком зі споживачем. Вони підкреслюють особливу турботу компанії про своїх споживачів незалежно від віку та соціального статусу, віддзеркалюють імідж фірми, наближають мрії споживача до максимальної реальності. За загальним правилом, основна мета корпоративних героїв – зосередження уваги та певних товарах та послугах компанії, а також необхідність додаткової персоніфікації товару. Оскільки більшість споживачів є дітьми або емоційно чутливими особами, то виробники особливу увагу приділяють саме емоційно асоціативному зв’язку, адже застосування корпоративного героя як елементу бренду може суттєво вплинути на імідж певної групи товарів та відповідно на рівень його продажу.
Також слід наголосити на тому факті, що фірмові персонажі можуть бути як реальними особами, так і вигаданими персонами, що, в свою чергу, може привести до таких ситуацій. Так, часто буває, що знаком товару або послуги слугує зображення засновника компанії, що викликає підвищений рівень довіри споживача до того чи іншого товару виробника. Однак, важливою умовою в таких випадках є наявність письмової згоди особи, зображення якої використовується в якості товарного знаку, оскільки за законодавством України (ст. 308 Цивільного кодексу України) фотографії, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи [1].
Таким чином, все вище зазначене дозволяє прийти до висновку, що особливу увагу слід приділити удосконаленню договірних конструкцій, що регулюють питання використання об’єктів інтелектуальної власності при створенні брендів. Для попередження використання порівняльних методик при створенні окремих компонентів бренду потребує посилення мір відповідальності недобросовісну конкуренцію. Розглядаючи основні та факультативні компоненти бренду слід зазначити, що їх перелік може поповнюватись, особливо самою компанією, тому особливу увагу слід приділяти їх правовому захисту.
Висновки та пропозиції. Oтжe, мaтeріальні нoрми чиннoгo законодавства забезпечують особливості порядку виникнення, становлення та функціонування брендів, регламентацію правових засобів, які слід спрямувати на захист брендів як об’єктів права інтелектуальної власності та ті, які необхідно реалізувати після фактичного скоєння правопорушення відносно зловмисника та виробника. Тому саме реєстрація бренду або окремо його компоненту слугує своєрідним запобіжним заходом, спрямованим на захист від правопорушення.
Одним з недоліків такого правового захисту є відсутність дієвої юридичної регламентації відповідальності за здійснення неправомірних дій щодо товарних знаків, торгівельних марок або брендів, зареєстрованих виробниками. Тому з метою забезпечення ефективного запобігання правопорушенням у сфері конкурентних господарських відносин та сфері інтелектуальної власності необхідно значно посилити відповідальність шляхом зміни штрафних санкцій.
Таким чином, до проблеми ефективного правового захисту брендів в Україні необхідно підходити комплексно. Для створення позитивного іміджу продукції потрібно узгодження реєстраційної роботи з юристами та іншими спеціалістами у сфері брендингу при реєстрації бренду, а також відслідковувати конкурентне середовище з метою своєчасного реагування на факти недобросовісної конкуренції.
Література.
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356;
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст.1122;
3. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.1993 р. № 3689-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36;
4. Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг: Наказ МОН України від 03.08.2001 р. № 576 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 34. – Ст. 1615;
5. Алиев А.Т. Работа с брендом: креативная психология и коммуникативные особенности (на примере формирования бренда «Skoda» / А.Т. Алиев // Вестник Московского университета / Серия 10: Журналистика. – 2007. – №4. – С. 39;
6. Андреева В.М. Психологические основы образования и функционирования бренда: дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05 / В.М. Андреева. – М., 2003. – 214 с. ;
7. Близнец И.А., Леонтьев К.Б. Авторское право и смежные права: учебн. / Под ред. И.А. Близнеца. – М: Проспект, 2009. – 418 с. ;
8. Бочарова Н. Державно-приватне партнерство у сфері захисту прав інтелектуальної власності: сучасний досвід Швейцарії / Наталія Бочарова // Інтелектуальна власність. – 2011. – № 10. – С. 32-34;
9. Бочарова Н. Сучасний досвід Великобританії у протидії злочинності в сфері інтелектуальної власності / Наталія Бочарова // Інтелектуальна власність. – 2011. – № 5. – С. 44-46;
10. Владимірова Н. Спосіб захисту прав на торгову марку / Н. Владимірова // Інтелектуальна власність. – 2014. – № 1. – С. 43-47;
11. Герман П. Нетрадиционные обозначения. Регистрация в качестве товарных знаков за рубежом // ПС. Промышленная собственность. – 2007. – № 4. – С. 66;
12. Кий М. Оцінювання вартості бренду // Відділ маркетингу. – 2007. – №9. – С. 13-18;
13. Копцева О.В. Где порылась?!Защита прав в Интеренете / О.В. Копцева. – М: Эксмо, 2009. – 208 с. ;
14. Кулініч О.О. Набуття та реалізація виключних прав на слоган // Развитие государственности и права в Украине: реали и перспективы. Сборник на-учных трудов. Часть 1. Матералы I Международной научно-практической конференции (24 апреля 2009 года). – Симферополь: КРП «Издательство «Крымучпедгиз», 2009. – С. 336;
15. Молотай О. Будьте пильними! // Український юрист. – 2007. – № 6 (54). – С. 54;
16. Панкратов Ф.Г. Рекламная деятельность / Ф.Г. Панкратов, Ю.К. Баженов, В.Г. Шахурин. – М.: Данников и Ко, 2004. – 526 с. ;
17. Родюкова Є. Правові аспекти захисту від неправомірного використання торговельної марки / Євгенія Родюкова, Дмитро Лотюк // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2015. – № 1. – С. 118-123;
18. Сліпченко С. Надання згоди фізичною особою, що зображена на фотографії, як юридичний факт за ЦК України / С. Сліпченко // Право України. – 2008. –№3. – С. 110-114;
19. Студінська Г.Я. Визначення системних проблем оцінки вартості бренду фінансовими методами // Молодий вчений. – 2015. – № 2. – С.90-95;
20. Щербак Н. Проблемы правового режима средств индивидуализации юриди-ческго лица, продукции, работ или услуг / Н. Щербак // ПС. Промышленная собственность. – 2006. – № 12. – С. 23-30.
References.
1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), “The Civil Code of Ukraine”, Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, vol. 40-44., р. 356;
2. The Verkhovna Rada of Ukraine (1984), “The Code of Ukraine on Administrative Offences ”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (Accessed 7 December 1984);
3. The Verkhovna Rada of Ukraine (1994), The Law of Ukraine “On Protection of Rights to Trademarks for Goods and Services”, Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, vol. 7., р. 36;
4. Ministry of Education and Science of Ukraine (2001), “On approval of Instruction on filing, examination, publication and registration in the registers of the transfer of ownership of the mark for goods and services and the license to use the mark (International Trademark) and services”, Ofitsijnyj visnyk Ukrainy, vol. 34., p. 1615;
5. Aliev, A.T. (2007), “Working with a brand: creative psychology and communication features (for example, the formation of brand «Skoda»)”, Vestnik Moskovskogo universiteta, vol. 4, р. 39;
6. Andreeva, V.M. (2003), “Psychological bases of formation and functioning of the brand”, Abstract of Ph.D. dissertation, Social Psychology, State University of Management, Moscow, Russian Federation;
7. Blyznets, Y.A. and Leont'ev, K.B. (2009), Avtorskoe pravo y smezhnye prava [Copyright and related rights: the textbook], Prospekt, Moscow, Russian Federation;
8. Bocharova, N. (2011), “Public-private partnership in the field of intellectual property protection, current experience Switzerland”, Intelektual'na vlasnist', vol. 10, рр. 32-34;
9. Bocharova, N. (2011), “Modern British experience in fighting crime in the field of intellectual property”, Intelektual'na vlasnist', vol. 5, рр. 44-46;
10. Vladymirova, N. (2014), “A method for protecting Trademark”, Intelektual'na vlasnist', vol. 1, рр. 43-47;
11. Herman, P. (2007), “Non-conventional notation. Register as trademarks abroad”, PS. Promyshlennaia sobstvennost', vol. 4, р. 66;
12. Kyj, M. (2007), “Evaluation brand value”, Viddil marketynhu, vol. 9, рр. 13-18;
13. Koptseva, O.V. (2009), Hde porylas'?! Zaschyta prav v Ynterenete [Protection of the rights Airconditioner], Eksmo, Moscow, Russian Federation;
14. Kulinich, O.O. (2009), “Acquisition and sale of exclusive rights to statehood slogan”, Sbornyk nauchnykh trudov. Chast' 1. Materaly I Mezhdunarodnoj nauchno-praktycheskoj konferentsyy [Collection of scientific papers. Part I 1. materaly International scientific-practical conference], Razvytye hosudarstvennosty y prava v Ukrayne: realy y perspektyvy [Development of state and law in Ukraine: realization and perspectives], Symferopol', Ukraine, 24 April 2009, p. 336;
15. Molotaj, O. (2007), “Be careful!”, Ukrains'kyj iuryst, vol. 6, p. 54;
16. Pankratov, F.H. (2004), Reklamnaia deiatel'nost' [Advertising activity], Dannykov y Ko, Moscow, Russian Federation;
17. Rodiukova, E. (2015), Legal aspects of protection against unauthorized use of the trademark, Visnyk Natsional'noi akademii prokuratury Ukrainy, vol. 1, pp. 118-123;
18. Slipchenko, S. (2008), Consent individual depicted in the photograph as a legal fact by the Civil Code of Ukraine, Pravo Ukrainy, vol. 3, pp. 110-114;
19. Studins'ka, H.Y. (2015), Defining systemic problems financial brand valuation methods, Molodyj vchenyj, vol. 2, pp. 90-95;
20. Scherbak, N. (2006), Problems of the legal regime of the means of individualization the Legal cheskgo persons, products, or services, PS. Promyshlennaia sobstvennost', vol. 12, pp. 23-30.
Стаття надійшла до редакції 18.08.2015 р.
ТОВ "ДКС Центр"