Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 332.142.4

 

В. Ф. Проскура,

доктор економічних наук, завідувач, професор кафедри менеджменту та управління економічними процесами,

Мукачівський державний університет, м. Мукачево

Й. П. Звонар,

кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту та управління економічними процесами,

Мукачівський державний університет, м. Мукачево

 

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ У КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР

 

V. F. Proskura,

doctor of economic sciences, head, professor of the department of management and management economic processes,

Mukachivskiy state university, Mukachevo

Y. P. Zvonar,

candidate of economic sciences, associate professor of the department of management and management economic processes,

Mukachivskiy state university, Mukachevo

 

REGIONAL POLICY OF HUMAN RESOURCE DEVELOPMENT IN THE CONTEXT OF UKRAINE’S INTEGRATION INTO EUROPEAN ECONOMIC AREA

 

У статті висвітлюються підходи до управління сферою зайнятості та розвитком людських ресурсів у сучасних умовах, на шляху до реалізації політики зближення України з ЄС. У статті також окреслено основні проблеми, обумовлені перспективами конвергенції національного ринку праці з загальноєвропейською системою соціально-трудових відносин;. визначено напрямки підвищення ефективності функціонування регіональних ринків праці, що обумовлено необхідністю зміщення акцентів у формуванні економічної та соціальної політики на регіональний рівень управління.

Наголошено на важливості забезпечення умов для вільного руху працездатного населення у межах спільного європейського економічного простору. Здійснена оцінка перспектив удосконалення структури зайнятості населення регіонів з незначним рівнем промислового розвитку, зокрема Закарпатської області. Підкреслено особливе значення підприємницької активності населення як чинника, що формує передумови для підвищення конкурентоспроможності регіону.

 

The approaches to the management of employment and human resources development in modern terms on the way to implement the policy of Ukraine's rapprochement with the EU have been elucidated in the article. The main problems caused by the perspectives of convergence of national labor market with European system of industrial relations have been outlined; the tendencies of improving the efficiency of regional labor markets functioning conditioned by the necessity of emphasis shifting in formation economic and social policies to the regional level of government have been defined.

The importance of providing free flow of the working population within the common European economic space has been emphasized. The prospects for improving the structure of population employment of regions with low level of industrial development, Transcarpathian region, in particular have been estimated. The particular importance of population’s entrepreneurial activity as a factor of formation the conditions for improving the competitiveness of the region has been emphasized.

 

Ключові слова: зайнятість, соціальна політика, інтеграція, трудова мобільність, малий бізнес, транскордонне співробітництво.

 

Key words: employment, social policy, integration, labor mobility, small business, cross-border cooperation.

 

 

Постановка проблеми. Глобальний цивілізаційний вибір, який зробила Україна щодо Асоціації з Європейським Союзом, відкриває перед її економікою широке коло нових  можливостей, і в той же час – створює нові виклики. Інтеграція у європейський економічний простір передбачає формування принципово нових підходів до управління людськими ресурсами як на рівні окремого суб’єкта господарської діяльності, так і на рівні регіону чи національної економіки. Оскільки конкурентоспроможність країни визначається не тільки галузевою структурою господарства, інвестиційною привабливістю чи високим ступенем інтегрованості у систему міжнародних економічних відносин, а й соціально-трудовим потенціалом, то можна стверджувати, що ефективна політика розвитку людських ресурсів на всіх рівнях управління забезпечуватиме довгострокові конкурентні переваги країни чи регіону, але тільки у випадку її комплексності та послідовності реалізації.

Дана проблематика пов’язана з такими важливими науковими та прикладними завданнями як теоретичне обґрунтування напрямків та інструментів підвищення якості людських ресурсів, а також розробка рекомендацій щодо практичної реалізації політики розвитку соціально-трудового потенціалу на регіональному рівні управління відповідно до особливостей кожного регіону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблем, пов’язаних із розробкою засад регіональної політики розвитку соціально-трудового потенціалу, присвячені наукові праці багатьох вчених, зокрема Богині Д.П., Долішнього М.І., Коцур А.С., Пітюлича М.І., Приймак В.І., Семів Л.К., Слівінської Н.М. Але на даний час недостатньо дослідженими залишаються проблеми розробки ефективного механізму інтеграції соціально-трудового потенціалу регіонів України у європейський економічний простір. Вимагає також наукового обґрунтування проблема вдосконалення сфери зайнятості, яка постане перед нашої країною після вступу в дію положень Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Цілями статті є обґрунтування теоретичних та розробка практичних підходів до управління людськими ресурсами та соціально-трудовим потенціалом на регіональному рівні у контексті інтеграції України в європейський економічний простір. Важливість дослідження проблем збереження і розвитку людського потенціалу у регіональному розрізі на даний час є безперечною, оскільки збалансований розвиток регіонів повинен розглядатися як пріоритетний напрямок економічної політики держави.

Виклад основного матеріалу досліджень. На даний час для України актуальним завданням є якісно новий рівень інтеграції у європейську систему соціально-трудових відносин, тобто не у вигляді постачальника дешевої і низькокваліфікованої праці, а як рівноправного партнера з розвинутим та конкурентоспроможним соціально-трудовим потенціалом. Зростання на території нашої держави кількості підприємств з іноземними інвестиціями та спільних підприємств, що є цілком можливим у випадку стабілізації політичної ситуації та формування сприятливого інвестиційного клімату, сприятиме підвищенню попиту на працю вітчизняних спеціалістів та забезпечуватиме можливість їх працевлаштування у міжнародних компаніях. Оскільки інтеграційні процеси передбачають формування «відкритої» економіки, в якій відсутні перешкоди у тому числі і для вільного переміщення працівників, то постає потреба у забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняних спеціалістів на міжнародному ринку праці.

Однак для того, щоб досягнути окреслених цілей хоча б у довгостроковій перспективі, необхідна комплексна стратегія розвитку людських ресурсів, до розробки та реалізації якої повинні бути залучені як центральні, так і місцеві органи влади, громадські організації та спеціальні державні і недержавні інституції.

Зміщення акцентів в управлінні соціально-трудовим потенціалом на регіональний рівень, по-перше, є цілком співзвучним проголошеній політиці децентралізації та курсу на розширення повноважень регіонів, по-друге, дасть змогу врахувати специфіку регіонів у сфері зайнятості, в кількості та якості їх трудових ресурсів, ступеня їх мобільності, в кон’юнктурі ринку праці тощо.

Існує думка, що усунення бар’єрів для працевлаштування висококваліфікованих працівників з України у країнах Європейського Союзу для вітчизняної економіки стане негативним чинником втрати значної частини трудового потенціалу країни. Однак, на нашу думку, такий погляд на дані процеси є однобоким. Міжнародна трудова мобільність працівників, поряд з певними негативними соціально-економічними наслідками, має і позитивні, зокрема розширює можливості обміну знаннями, інформацією і професійним досвідом між країнами та регіонами, особливо якщо мова йде про мобільність працівників з високою кваліфікацією. В умовах, коли значна частка підприємств у тій чи іншій формі приймає участь у зовнішньоекономічній діяльності, попит на працівників не обмежується тільки національними ринками праці, тому працевлаштування в іноземних компаніях є цілком нормальним явищем. Крім того, сучасний рівень інформатизації певною мірою нівелює поняття «робоче місце»  та дає змогу працювати дистанційно та передавати результати своєї праці (насамперед, інтелектуальної)  на великі відстані.

В Угоді про Асоціацію України з ЄС питанням співробітництва у сфері зайнятості та соціальної політики приділяється значна увага. Зокрема, підкреслюється необхідність сприяння впровадженню активних заходів на ринку праці та підвищення ефективності служб зайнятості з метою задоволення потреб на ринку праці [ 4, с. 28]. Одним із пунктів Угоди про Асоціацію є сприяння мобільності працівників, зокрема у ст. 18 зазначається, що : «…Існуючі можливості доступу до зайнятості для українських працівників, надані державами-членами згідно з двосторонніми договорами, мають бути збережені та, у разі можливості, покращені». Також обумовлюються можливості доступу до професійного навчання, беручи до уваги ситуацію на ринках праці держав-членів ЄС.

Регіонам України притаманні суттєві відмінності за цілим рядом соціально-економічних характеристик, у тому числі і за кількісними та якісними параметрами регіональних ринків праці, що унеможливлює розробку та запровадження певного універсального та єдиного механізму розвитку їх соціально-трудового потенціалу. Для регіонів та адміністративно-територіальних одиниць з вищим рівнем промислового розвитку та наукоємним виробництвом механізм інтеграції у європейську систему соціально-трудових відносин може ґрунтуватися на посиленні міжнародної кооперації у сфері виготовлення інноваційної продукції, на формуванні технополісів із залученням іноземних інвестицій, на обміні науково-дослідницькими кадрами. Для регіонів, які не володіють потужним  промисловим потенціалом, політика розвитку людських ресурсів повинна базуватися на основі визначення пріоритетних напрямків та галузей використання соціально-трудового потенціалу.

Одним із специфічних регіонів України є Закарпатська область, яка межує з чотирма державами Європейського Союзу, і для якої в силу цілого ряду причин особливої актуальності набуває питання інтеграції у європейський ринок праці.

Рівень трудової міграції населення з Закарпатської області до країн ЄС залишається традиційно високим уже тривалий час. Переважаючою є нелегальна трудова міграція, що значно ускладнює підрахунок реальної кількості мігрантів. Щоб змінити цю ситуацію, потрібно продовжувати активну політику поглиблення існуючих на даний час зв’язків у сфері зайнятості як в рамках Угоди про Асоціацію, так і за допомогою інших інструментів, таких як транскордонне співробітництво на рівні місцевих органів влади, громадських організацій, агенцій регіонального розвитку, вищих навчальних закладів тощо. При цьому акцент у такій співпраці повинен ставитися не на сприянні працевлаштуванню в одній з країн ЄС, а на підвищенні конкурентоспроможності працівників, тобто їх професійної підготовки, мобільності, здатності до навчання, ініціативності, креативності.

Особливістю Закарпатської області також є переважання самостійної зайнятості, зокрема, у 2013 році тільки 38,7 % зайнятих належали до категорії найманих працівників, інші 61,3 % від загальної кількості зайнятих самостійно забезпечували себе роботою, що є свідченням високого рівня підприємницької активності, яка, проте, частіше реалізовується у неформальному секторі економіки [5, с. 69-73 ]. Серед самозайнятих тільки близько 20% зареєстровані як фізичні-особи підприємці.

Щодо структури самостійної зайнятості за видами економічної діяльності, то у 2013 р. населення даної категорії переважно було зайняте в сільському господарстві (власники особистих селянських господарств), та у торгівлі – 39,5 % та 24,7 % відповідно (рис. 1). Крім того, до видів економічної діяльності, в яких працювала значна частка самозайнятого населення Закарпатської області, належали промисловість, будівництво, транспорт, тимчасове розміщення і організація харчування.

 

1.Сільське господарство, лісове та рибне господарство

2. Промисловість

3.Будівництво

4. Оптова та роздрібна торгівля

5. Транспорт, складське господарство,  поштова і кур’єрська діяльність

6. Тимчасове розміщення і організація харчування

7. Інші види економічної діяльності

 

Рис. 1. Структура самостійної зайнятості населення Закарпатської області у 2013 році за видами економічної діяльності.

 

Тому перспективним напрямком розвитку людських ресурсів регіону є стимулювання самостійної зайнятості. Мається на увазі не сприяння зростанню кількості даної категорії зайнятих, оскільки відповідний показник в області і так є достатньо високим, а підвищення продуктивності праці таких осіб як з точки зору їх особистого доходу, так і з точки зору корисного ефекту для економіки регіону.

Згідно з прогнозами, позитивним наслідком підписання Угоди про асоціацію з ЄС може бути поступове збільшення кількості зайнятих у таких видах економічної діяльності як сільське господарство та харчова промисловість, рекреація, туризм, і особливо сільський туризм, торгівля, транспорт. Щодо Закарпатської області, то рівень зайнятості в названих галузях й на даний час є досить високим  внаслідок специфічної структури розселення (частка мешканців сільської місцевості перевищує 62 %), особливостей  галузевої структури економіки регіону (серед суб’єктів господарювання переважають торгові підприємства та підприємці, працюючі у сфері туризму), та географічного положення області, яка межує з чотирма країнами, знаходиться на перетині важливих транспортних шляхів, а також має дуже високий туристично-рекреаційний потенціал.

Отже, враховуючи специфіку Закарпатської області, можна виділити наступні пріоритетні галузі, підвищення рівня зайнятості в яких може вирішити ряд соціально-економічних проблем регіону :

1. Сільське господарство. В Закарпатській області питома вага населення, що проживає у сільській місцевості, є найвищою в Україні – більше 62 %. Це відображається і на структурі зайнятості : зокрема у 2013 році 25,4 % зайнятих працювало у сільському господарстві. Однак розвиток фермерства в області залишається на дуже низькому рівні, переважно господарськими одиницями в даній галузі є особисті селянські господарства (ОСГ), продуктивність праці в яких надзвичайно низька.

Підписання угоди про асоціацію з ЄС може дати поштовх для розвитку сільського господарства Закарпатської області на якісно новому рівні. Угодою передбачено безмитний експорт з України в ЄС більшості видів сільськогосподарської продукції, потенціал для виробництва якої в аграрному регіоні є значним. Фактична відсутність агропромислового комплексу в Закарпатській області, що виявляється у низькому рівні організації сільськогосподарського виробництва, переважанні ОСГ замість повноцінних фермерських господарств, відсутності замкнутих циклів переробки аграрної продукції, значно ускладнює процес виходу продукції сільського господарства регіону на ринки ЄС. Однак за умови розробки та реалізації комплексної регіональної програми розвитку аграрної галузі та створення механізмів державної підтримки фермерства можна розраховувати на пришвидшення цього процесу. Крім того, сільське господарство Закарпатської області має унікальну можливість зайняти на європейському сільськогосподарському ринку поки що відносно вільну нішу – виробництва та реалізації екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

2. Туристично-рекреаційна галузь. Закарпатська область забезпечена туристичними ресурсами – природно-рекреаційними, культурно-історичними,  але щодо інфраструктурних туристичних ресурсів (доріг та транспортного сполучення, об’єктів розміщення туристів, організацій, діяльність яких спрямована на задоволення пізнавальних, розважальних і побутових інтересів), то їх розвиток потребує значних іноземних інвестицій. В Угоді про асоціацію зазначено, що «сторони співпрацюватимуть у галузі туризму з метою зміцнення розвитку конкурентоспроможної туристичної галузі, як генератора економічного зростання та стимулювання економіки, зайнятості та валютних надходжень». [4, с. 202]

Варто зазначити, що в ЄС туристична галузь розглядається як пріоритетна для інвестування. Наприклад, у період 2000-2006 років Європейська комісія виділила 3,5 % структурних фондів на розвиток туризму. Нові країни – члени ЄС, які отримали право розпоряджатися частиною цих фондів, використовували їх для покращення інфраструктури, підтримання підприємницької діяльності у сфері туризму, розвитку нових технологій, системи підготовки кадрів і просування туристичного продукту [ 1, с. 39]

3. Транспорт. У перспективі та за умов економічного пожвавлення і стабілізації політичної ситуації саме через територію Закарпатської області будуть пролягати основні пасажиропотоки та вантажопотоки, що зумовлено не тільки географічним розташуванням регіону, а й наявним потенціалом розвитку транспортної  інфраструктури – проходженням міжнародної траси Київ – Чоп, функціонуванням залізничних вузлів, таких як Чоп, Мукачево, Батьово, Ужгород, перспективами розвитку авіаційного транспорту.

Слід зазначити, що співпраця на рівні органів місцевого самоврядування, які представляють кілька сусідніх країн, переважно є більш конструктивною та предметною, ніж у рамках загальнодержавних організацій, оскільки дає змогу акцентувати увагу на найбільш актуальних регіональних проблемах та забезпечити тіснішу взаємодію між учасниками. Для України конкретним проявом такої співпраці повинна стати активізація роботи в рамках існуючих організацій, наприклад таких, як Асоціація органів місцевого самоврядування "Єврорегіон Карпати - Україна", що створена у 2007 року з метою сприяння розвитку територій Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, що входять до Карпатського Єврорегіону. Доцільно долучатися й до міжнародних проектів, спрямованих на поглиблення транскордонного співробітництва, вирішення спільних соціальних проблем, питань, пов’язаних із працевлаштуванням та здійсненням підприємницької діяльності.

Серед перешкод для розвитку підприємництва в Закарпатській області можна назвати багато чинників, одним з яких є обмеженість внутрішнього ринку та низький рівень платоспроможного попиту. Вирішенню даної проблеми частково може сприяти лібералізація торгових та інших економічних відносин з країнами ЄС.

Угода про асоціацію відкриває нові ринки для товарів і послуг, у тому числі і тих, що продукуються фізичними особами-підприємцями. Не всі суб’єкти підприємницької діяльності мають змогу у повній мірі скористатися можливостями вільного ринку, оскільки для малого бізнесу проблема знаходження каналів збуту продукції при виході на закордонні ринки є визначальною і часто такою, яку вирішити неможливо. Однак для Закарпатської області внаслідок географічних особливостей розташування та тривалих і усталених економічних зв’язків з господарськими одиницями сусідніх держав – членів ЄС вирішення даної проблеми є значно простішим, оскільки і на сьогоднішній день чимало підприємців здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, орієнтовану на ринки прикордонних з Україною територій ЄС.

Угодою про Асоціацію регулюється тимчасова присутність фізичних осіб на території ЄС для цілей економічної діяльності. Зокрема, для працівників з відповідним рівнем кваліфікації створюються більш сприятливі умови для працевлаштування в країнах ЄС : вони можуть бути найняті на роботу як основний персонал, в’їзд і тимчасове перебування такого персоналу становить період до трьох років. Також лібералізуються умови здійснення підприємницької діяльності з надання обумовленого в Угоді переліку послуг.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Угода про Асоціацію України з ЄС передбачає не тільки формування зони вільної торгівлі у її традиційному розумінні, а й охоплює значно більше аспектів співпраці на різних рівнях, у тому числі й механізми підвищення конкурентоздатності товарів, послуг та робочої сили. У цьому контексті важливим напрямком співпраці з ЄС є заходи із забезпечення повноцінної участі України у єдиному європейському освітньому просторі та реалізації концепції навчання протягом усього життя з метою забезпечення безперервності професійного та особистісного саморозвитку.

Таким чином, поглиблення співпраці України з ЄС та виведення її на якісно новий рівень потребує застосування нових підходів до реалізації регіональної політики у всіх сферах. Це стосується і управління соціально-трудовим потенціалом регіонів та модернізації політики зайнятості. Першочерговим завданням є формування відповідного трудового менталітету працівників, в основі якого була б мотивація до безперервного професійного навчання.

Подальші наукові дослідження щодо теоретичного обґрунтування регіональної політики розвитку людських ресурсів стосуватимуться, насамперед, пошуку механізмів перетворення низькопродуктивної самостійної зайнятості значної частини економічно активного населення у ефективне підприємництво на основі застосування досвіду сусідніх країн-членів ЄС та можливостей поглиблення співпраці з ними, у тому числі – і в соціальній та трудовій сферах.

 

Список використаних джерел.

1. Гайдукевич Л. Туристская политика в расширенном Европейском Союзе [Текст] / Л.Гайдукевич // Журнал международного права и международных отношений. - 2008. – № 4 – С. 38-41.

2. Дарморіс О.М. Європейська стратегія зайнятості молоді. [Текст] / О. Дарморіс // Актуальні проблеми політики. - 2013. - Вип. 49 -  С. 257-264.

3. Діденко Н. Ринок праці та стратегія зайнятості в ЄС: досвід регулювання та державного управління. // Держава і ринок. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2010.../07.

4. Проект Угоди про асоціацію України та ЄС – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.knteu.kiev.ua/file.

5. Статистичний збірник «Регіони України», 2014, частина І / За редакцією О. Г. Осауленка. – К.: Державний комітет статистики України, 2014.-  299 с.

6. Югас Е.Ф. Регіональні фактори розвитку та механізми регулювання соціально-трудового потенціалу (на матеріалах Закарпатської області) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.е.н. спец. 08.00.05. «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» / Е.Ф. Югас – Ужгород, 2008. – 21 с.

7. Якість трудового потенціалу та управління трудовою сферою в Україні : соціальна експертиза : [Монографія] / О.І. Амоша, О.Ф. Новікова, В.П. Антонюк, Л.В. Шаульська та ін. / НАН України. Ін-т економіки промисловості. – Донецьк, 2006. – 208 с.

 

References.

1. Haidukevych, L. (2008), Tourism policy in the enlarged European Union”, Zhurnal mezhdunarodnogo prava i mezhdunarodnyih otnosheniy, vol. 4, p.p. 38-41.

2. Darmoris, A.M. (2013), “European Youth Employment Strategy”, Aktual'ni problemy polityky, no. 49, p.p. 257-264.

3. Didenko, N. (2010) “Labor market and employment strategy in the EU: the experience of management and public administration”, Derzhava i rynok, [Online], available at: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2010.../07.

4. Agreement-Project: Ukraine and the EU Association, [Online], available at: http: // www.knteu.kiev.ua/file.

5. Statistical journal " Regiony Ukrayiny " (2014), Part I / Edited by OG Osaulenko. - K .: State Statistics Committee of Ukraine, 299 p.

6. Yuhas, E.F. (2008) “Regional factors of development and mechanisms of regulation of social and labor potential (based on Transcarpathian region)”, Ph.D. Thesis, The development of productive forces and regional economy, Uzhgorod State University, Uzhgorod, Ukraine.

7. Amosha, O.I. and Novikov, O.F and Antoniuk, V.P. and Shaulska, L.V and others. (2006), “Quality of labor potential and management of labor sphere in Ukraine: social expertise”, monograph, National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of Industrial Economics, Donetsk, Ukraine.

 

 

Стаття надійшла до редакції 15.04.2015 р.

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"