УДК 330.341.1:338.43.01/.02

 

І. М. Червяков,

доцент,  ПВНЗ «Херсонський економічно-правовий інститут»

 

ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМИ ПРОМИСЛОВИМИ КОМПЛЕКСАМИ

 

IMPROVE THE SYSTEM OF REGIONAL INDUSTRIAL COMPLEX

 

У статті розглянуто питання підвищення економічної ефективності виробництва та подолання кризи в промисловості . Схематично представлено склад функцій управління промисловим комплексом  на регіональному рівні. Перелічено основні причини слабкої керованості економічними процесами в ПК. Приведено  головні напрямки забезпечення сталого розвитку промислового комплексу регіону.

 

В статье рассмотрены вопросы повышения экономической эффективности производства и преодоления кризиса в промышленности. Схематически представлен состав функций управления промышленным комплексом на региональном уровне. Перечислены основные причины слабой управляемости экономическими процессами в ПК. Приведены основные направления обеспечения устойчивого развития промышленного комплекса региона.

 

The article deals with the issue of increasing economic efficiency and the crisis in the industry. Schematically represented warehouse management functions industrial complex at the regional level. Are the main causes of poor handling of economic processes in the industrial complex. Powered key areas for sustainable development of the industrial sector in the region.

 

Ключові слова: система управління, регіон, промисловий комплекс, галузь, комплекс, промислове підприємство.

 

Ключевые слова: система управления, регион, промышленный комплекс, отрасль, комплекс, промышленное предприятие.

 

Keywords: management system, region, industry, sector, complex, industrial plant.

 

 

Вступ. На сьогоднішній день в процесах регіонального управління в Україні відзначаються всім відомі кризові явища, які пов'язані не тільки з процесом перетворень в Україні, а й з нестабільністю світової економіки, яка спостерігається останні кілька років. В основному, ці явища пов'язані з низькою ефективністю управлінських впливів, особливо коли ми розглядаємо такий складний об'єкт, як регіональний промисловий комплекс. У той же час, результативне управління можливе тільки на основі вивчення та практичного застосування об'єктивних закономірностей стабільного розвитку та управління галузями і комплексами та їх взаємодії із зовнішнім середовищем, в якості якої виступають різні державні та ринкові інституційні механізми і системи.

З урахуванням цього, ми пропонуємо дослідити регіональний промисловий комплекс як складну структуру, органічно інтегровану в економіку регіону, що є об'єктом регіонального управління та володіє характерними внутрішніми і зовнішніми зв'язками.

Метою статті є розробка теоретичних, методологічних та прикладних засад формування стратегії реструктуризації та реорганізації регіональних промислових комплексів та механізмів її реалізації шляхом створення регіональних зон інноваційного розвитку.

Аналіз останніх публікацій. Теоретичним і прикладним аспектам реструктуризації та реорганізації регіональних промислових комплексів присвячені розробки, представлені у наукових працях, таких науковців, як В. М. Заболотного, А. М. Власової, Б. А. Жаліло, С. М. Козаченка та інших. Ґрунтовний доробок щодо сформування та використання нової системи функціонування промисловості в умовах нестабільного середовища та економічного розвитку регіонального промислового комплексу в контексті забезпечення ефективності функціонування національної економіки здійснено вітчизняними науковцями: О. М. Алимовим, Б. М. Данилишиним, В. В. Микитенко, О. І. Тимченко, В. Ю. Худолей, А. І. Чухно, Л. Г. Чернюк, О. С. Шнипко та іншими.

Виклад основного матеріалу. При проведенні дослідження ми виходимо з того, що управління регіональним промисловим комплексом відбувається під дією загальних законів економіки, як і в інших галузях, проте виявляються ці закономірності по різному, залежно від конкретних соціально-економічних, ландшафтних і природних умов, притаманних економіці регіону. Різноманітність природних, організаційних і технологічних зв'язків між суб'єктами комплексу, їх трансформація визначають необхідність вивчення промислового комплексу регіону з позиції системного підходу, в рамках якого даний об'єкт управління досліджується як складна динамічна система, що складається з безлічі пов'язаних функціонально і взаємодіючих між собою підсистем.

Вивчення перехідних процесів в управлінні регіональним промисловим комплексом, які полягають у якісних і структурних змінах керованої системи, що позначаються на характеристиках ефективності її функціонування, в сучасних умовах набувають особливої значущості. У колишніх умовах планової економіки процеси управління і функціонування промислового комплексу характеризувалися високою стабільністю, відповідно, не приділялося достатньої уваги проблемам дослідження управлінських процесів в умовах трансформації економіки регіону. Зміни показників системи регіонального промислового комплексу під дією внутрішніх і зовнішніх умов пропонується досліджувати як перехідні процеси в діяльності об'єкта управління. У зв'язку з цим, з'являється об'єктивна необхідність використання в дослідженнях функціонування регіонального промислового комплексу теорії управління, що спирається на дослідженні закономірностей процесів розвитку систем. Дані процеси пропонується визначити як перехідні, в результаті чого з'являються якісні і структурні системні перетворення. [8]

У системі управління на регіональному рівні відбувається більш предметне розмежування функцій державного і господарського управління, причому органи останнього відрізняються великим різноманіттям. Особливо це відноситься до різного роду асоціацій, спілок, акціонерних товариств, створюваних на добровільних засадах за ініціативою самих товаровиробників. Відповідні управлінські структури виконують функції як галузевої, так і міжгалузевої взаємодії господарюючих суб'єктів.

У регіональній системі управління галузями і комплексами відбувається конкретизація цільових програм розвитку галузевого і міжгалузевого характеру, у формуванні та реалізації яких, зазвичай, поєднуються функції господарського та державного управління, господарської ініціативи, державного регулювання та підтримки за рахунок фінансових ресурсів регіону.

Особливого значення, у зв'язку з цим, набуває розробка і реалізація регіональних моделей реформування та функціонування галузевих комплексів з адекватною управлінською системою. Якщо говорити про промисловий комплекс, то до числа таких моделей можна віднести регіони з тими чи іншими підходами до реформування промисловості, застосування нових рішень у регулюванні та стимулюванні виробництва, різного роду інтегрованих компаній, корпорацій, фінансово-промислових груп, позабюджетних фондів. [7]

На регіональному рівні потрібне практичне розмежування функцій державного регулювання на адміністративні та економічні. Для промислового комплексу регіону це буде виглядати наступним чином (рис. 1):

Як показує аналіз структур управління регіональним АПК, особлива увага повинна бути звернена на необхідність посилення використання економічних методів і важелів, кращої координації роботи органів державного і господарського управління. Поряд із збереженням існуючих в той час спеціалізованих органів управління сільським господарством і галузями переробної промисловості, доцільно створити нові управлінські формування, які охоплюють діяльність селянських (фермерських) господарств, підприємництва і ринкових структур, маркетингу.

Рис. 1. Склад функцій управління промисловим комплексом (ПК) на регіональному рівні

 

Необхідна загальна орієнтація системи управління на більш ефективне господарювання і вирішення соціальних проблем. Важливе створення єдиної системи державного і господарського управління регіональним промисловим комплексом з повним циклом виробництва, переробки та реалізації продукції.

У міру розвитку ринку на рівні регіонального галузевого комплексу, вдосконалення та зміцнення державного управління важливо повною мірою реалізувати функції господарського управління, його орієнтацію на прийняття рішень, які б сприяли раціоналізації використання наявних ресурсів, враховуючи їх загальну обмеженість, особливо в умовах нинішнього перехідного періоду. Вирішальне значення тут має економічна свобода, підприємливість при ролі держави, яка  жорстко коректується. [6]

У зв'язку з цим, одне із завдань управління в регіоні і, тим більше, безпосередньо, в господарюючих суб'єктах, полягає в активізації підприємливості шляхом залучення в управління самих суб'єктів, особливо, якщо мова йде про великі промислові підприємства. В індивідуальному приватному підприємництві така активізація зумовлена самою природою господарства: фермер одночасно і виробник, і управлінець, що дозволяє повною мірою реалізувати економічну свободу в цілях досягнення найбільших виробничих результатів, але за інших рівних умов.

Аналізуючи практику державного і господарського управління ПК на регіональному та районному рівнях, доводиться констатувати, що саме через недосконалість економічного механізму, цінового диспаритету, перекосів у кредитно-фінансовій і податковій системах спостерігається підміна органами цього управління функцій господарського управління та самоврядування. Главам відповідних адміністрацій доводиться приймати безліч постанов, в яких або переважають розпорядчі методи, або певною мірою поєднуються адміністративні та економічні методи, тобто вимушено поєднуються функції господарського та державного управління, часто при явному переважанні останнього.

Організація системи управління, формування механізмів створення та реалізації управлінських рішень визначаються специфікою об'єкта управління. Відсутність розуміння характерних особливостей процесів функціонування та розвитку ПК призводять до відповідних помилок в управлінні. [4]

У нашій країні науковий термін «промисловий комплекс» з'явився в економічній літературі в кінці 60-х років. У науковій літературі немає єдиного загальноприйнятого визначення промислового комплексу, але всі визначення неодмінно містять формулювання його мети. [5]

З нашої точки зору, суть промислового комплексу більш повно може бути виражена наступним визначенням: промисловий комплекс - це сукупність галузей народного господарства, пов'язаних між собою економічними відносинами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання промислової продукції. У нього входять галузі, що забезпечують виробництво промислової продукції, її переробку, зберігання та реалізацію, виробництво засобів виробництва в АПК та його обслуговування.

У регіональному промисловому комплексі, як об'єкт управління, відбулися істотні зміни. По-перше, істотно деформувалася організаційна структура ПК. Сформована в дореформений період інтегрована система втратила свою цілісність. По-друге, відбулася неузгодженість виробничо-економічних інтересів не тільки за межами, а й усередині ПК. Йдеться, насамперед, про інтереси товаровиробників, з одного боку, і переробників їхньої продукції та сервісних структур, з іншого. У ході приватизації в багатьох випадках контрольний пакет акцій перейшов до переробних і сервісних підприємств, які диктують товаровиробникам свої умови. По-третє, відбувається прискорене роздержавлення ряду великих структур, продукцію та послуги яких потребують державний і регіональні ринки. [3]

Для посилення ролі держави в регулюванні економічних процесів необхідне виділення ПК в єдиний об'єкт управління.

Специфічні особливості промислового комплексу визначаються низкою об'єктивних чинників. Найбільш суттєві з них такі:

- різноманітність природно-кліматичних умов, які диктують необхідність створення та розвитку системи захисту товаровиробників, страхування їх діяльності;

- нестійкість цін і доходів в промисловому виробництві, що залежить від природних факторів і кон'юнктури ринку;

- низький ступінь монополізації у виробництві і висока в ресурсозабезпечуючих і обслуговуючих сферах;

- слабка привабливість інвестування;

- особливості формування соціальної інфраструктури;

- необхідність екологізації виробництва.

Нині основними причинами слабкої керованості економічними процесами в ПК є:

- Усунення держави від функцій регулювання, особливо від впливу на міжгалузеві відносини і еквівалентність обміну між сировинними галузями і промисловістю;

- Неадекватність фактично сформованої системи управління вимогам ринкової економіки та регіональної специфіки;

- Відсутність етапності в здійсненні перетворень в промисловому секторі, недооцінка соціальних факторів.

Управління ПК може бути організоване як за галузевим, так і за територіальним принципом. Організація управління ПК переважно за галузевим принципом може негативно вплинути на розвиток додаткових галузей. Це призведе до дублювання функцій управління, збільшення витрат на утримання адміністративно-управлінського апарату і сповільнить інтеграційні процеси. І, найголовніше, в такому разі, ПК адміністративного району перестане існувати як єдиний господарський комплекс, керований з єдиного центру.

Подальше удосконалення управління ПК може бути забезпечене на основі впровадження територіального принципу його організації. Однак, це не означає повного заперечення галузевого принципу. Зростаюча диференціація промисловості, системи виробничого обслуговування і формування нових галузей виробництва вимагають створення певних органів управління на державному та регіональному рівнях. [2]

Використання територіального принципу доцільне і при організації управління розвитком виробничої та соціальної інфраструктури ПК. Це дозволить усунути відомчу роз'єднаність, підпорядкувати розвиток інфраструктури основної мети ПК - виробництво з найменшими витратами кінцевої продукції в обсязі та асортименті, необхідних для задоволення потреб населення регіону.

На нашу думку, основними проблемами ПК Причорноморського регіону є: відсутність стратегії сталого розвитку ПК регіону; необхідність інвентаризації та впорядкування законів про землю і землекористування; раціональне використання земельних ресурсів; матеріально-технічне оснащення товаровиробників; відновлення в прийнятній формі державних закупівель продукції; розвиток переробних виробництв, а також організаційне укрупнення форм господарювання; кадрове та наукове забезпечення ПК.

На сьогоднішній день, на наш погляд, головними напрямками забезпечення сталого розвитку ПК регіону є:

1. Удосконалення системи управління регіональним промисловим комплексом, центральною ланкою якої повинен стати економічний механізм регулювання.

2. Організаційно-економічний механізм перетворюється на основний регулятор промислового виробництва в регіоні і повинен забезпечити облік не тільки природних, економічних, а й соціальних та екологічних інтересів. Це викликає необхідність розробки комплексу взаємопов'язаних заходів щодо удосконалення організаційно-економічного механізму, заснованого на системному і комплексному підходах до вирішення проблеми.

3. Розгляд та розробка проблем побудови регіональних ринкових структур в ПК і способів їх взаємовідносин з державою.

4. Підвищення інвестиційної активності є основною проблемою в ПК. Інвестиційні пріоритети часто погано орієнтовані на продовольчий ринок, що є наслідком широкого спектру проблем ще дореформеного періоду. Стійкість сучасного регіонального ПК може бути забезпечена тільки за умови активізації інвестиційних процесів у сфері промислового виробництва.

5. Сучасний стан матеріально-технічної бази промисловості є низьким, що неабиякою мірою стало наслідком недооцінки значимості інвестиційного розвитку, недостатнього і неповного бюджетного фінансування, відсутність оптимальних організаційно-економічних умов для функціонування ринкових форм господарювання.

6. Інтегровані структури, що об'єднують різні ланки від виробництва промислової продукції до її реалізації споживачам, є найбільш ефективними в нових умовах господарювання, хоча і мають деякі недоліки і суттєві проблеми розвитку.

7. Забезпечення врахування інтересів держави, підприємств і населення є найважливішим завданням вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку ПК, а саме необхідні різні підходи до організації економічних взаємовідносин підприємств з малим підприємництвом в умовах ринку. Організація обліку інтересів - це не самоціль, а необхідність його використання в забезпеченні максимальної ефективності кінцевих результатів.

8. У сучасних умовах динамічно мінливої світової економіки, з урахуванням розвиваючих ся процесів трансформації та глобалізації, особливу роль у розвитку регіонального ПК відіграють такі чинники: інвестиційна привабливість регіону, його ресурсні можливості; наявність об'єктивної стратегії соціально-економічного розвитку регіону та ступінь пріоритетності промислового сектору; відсутність спеціалізованої фінансово-кредитної системи з обслуговування ПК; рентабельність (збитковість) безлічі підприємств, використання не за призначенням прибутку та амортизаційних відрахувань; привабливість галузі для кредитування організацій; ефективне використання позикових коштів; рівень кваліфікації управлінських кадрів регіону та інші. Недооблік цих факторів, у сучасних умовах, може призвести до ситуації, коли такий аграрно-індустріальний регіон, як Причорномор'я, може виявитися і не індустріальним, і не аграрним. [1]

Висновок. Таким чином, для підвищення економічної ефективності виробництва та подолання кризи в промисловості необхідно створити дієву та ефективну систему управління регіональним промисловим виробництвом, а так само вдосконалювати економічний механізм шляхом державного регулювання та вдосконалення економічних відносин між партнерами ПК.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Горленко И.А. Украина: трансформация пространства. – [Електронний ресурс] / И.А. Горленко, Л.Г. Руденко, Н.П. Лебедь – Режим доступу: http://ecsocman.hse.ru/data/476/694/1219/009.GORLENKO.pdf.

2. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР з поправками за ЗУ від 11.05.2004 р. №1701-IV // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 4. С. 28.

3. Захарін С.В. Стратегія підвищення інвестиційної привабливості економіки України для іноземного капіталу / С.В. Захарін// Фінанси України. – К., 2000. – №12. – С. 87-94.

4. Іщук Я.В. Економічна сутність видів економічної діяльності та завдання їх статистичного вивчення / Я.В. Іщук // Економіка та підприємництво. [Зб. наук. праць молодих вчених та аспірантів]. – Вип. 7. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 265-275.

5. Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України Розміщення продуктивних сил України: Підручник/ Є. П. Качан, М. О. Ковтонюк, М. О. Петрига та ін.; за ред. Є. П. Качана. – К.: Вища шк., 1998. – 375 с.

6. Комендар В.І. Екологічна ситуація та заходи з оздоровлення довкілля в Закарпатті. – [Електронний ресурс] / В.І. Комендар, А.А. Ковальчук, В.І. Ніколайчук– Режим доступу: http://ecoleague.colocall.com/download.php?id=344.

7. Мерзляк А.В. Механізми державного управління іноземними інвестиціями: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 300 с.

8. Підгрушний Г.П. Промисловість і регіональний розвиток України (теорія та практика суспільно-географічного дослідження): автореф. дис... д-ра геогр. наук: 11.00.02 [Електронний ресурс] / Г.П. Підгрушний; НАН України. Ін-т географії. — К., 2007. — 40 с. — укp. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2007/07pgpsgd.zip.

 

Стаття надійшла до редакції 20.11.2011 р.