УДК 330.34:656.078:338.1
Л. М. Наумова,
доктор економічних наук, доцент,
Херсонський національний технічний університет
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУДНОБУДУВАННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА
L. N. Naumova,
Doctor of Economics,
Associate Kherson National Technical University
STRATEGIC DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN SHIPBUILDING INDUSTRY IN THE GLOBALIZED ECONOMIC ENVIRONMENT
У статті розглядаються причини занепаду суднобудування в Україні, основні проблеми і шляхи розвитку галузі. Визначено основні заходи щодо стимулювання розвитку галузі на засадах державного протекціонізму.
В статье рассматриваются причины упадка судостроения в Украине, основные проблемы и пути развития отрасли. Определены основные меры по стимулированию развития отрасли на принципах государственного протекционизма.
This article discusses the causes of decline of shipbuilding in Ukraine, the main problems and ways of development of the industry. Identified key measures to promote development of the industry on the principles of state protectionism.
Ключові слова: суднобудування, проблеми розвитку, заходи, протекціонізм.
Ключевые слова: судостроение, проблемы развития, мероприятия, протекционизм.
Keywords: shipbuilding, development, events, protectionism.
І. Вступ. Ефективність національної економіки багато в чому визначається функціонуванням транспортної системи, яка одночасно формує умови налагодження довгострокових стратегічних зв’язків між економічними суб’єктами та впливає на розвиток економіки.
Морський транспортний комплекс традиційно відіграє важливу роль у розвитку зовнішньої торгівлі країн світу. Морський транспорт спеціалізується на обслуговуванні міжнародної торгівлі, оптимальне поєднання вартості, швидкості та мобільності перевезень робить його найбільш привабливим для вантажовласників. Слід констатувати, що сьогодні Україною втрачено позиції морського флоту не на ринку міжнародних перевезень, але і на внутрішніх лініях.
Із занепадом флоту пов’язане і скорочення виробництва у суднобудуванні України. У світі небагато країн, що мають власну суднобудівну базу. Держави, що володіють нею, мають не лише надійне джерело наповнення бюджету, але і розвиток експорту, підвищення рівня життя населення, яке причетне до галузі. Україна не тільки має у своєму розпорядженні індустрію суднобудування, але і є морською державою. Це означає, що суднобудування при цілеспрямованій підтримці держави і забезпеченні інвестиційної привабливості може і повинна стати однією з провідних галузей економіки, яка буде спроможна не лише забезпечити значний експортний потенціал і валютні надходження, але і забезпечити ефективність діяльності підприємств суміжних галузей.
Проблемам розвитку галузі суднобудування присвячені праці вітчизняних дослідників, практиків та посадовців [1-7]. Втім невизначеність стратегічного курсу, відсутність єдиного погляду на перспективи розвитку суднобудування залишають простір для подальших пошуків шляхів вирішення проблем галузі.
ІІ. Постановка завдання. Метою цієї статті є дослідження проблем, перспектив та шляхів стимулювання розвитку суднобудування України в сучасних умовах.
ІІІ. Результати. За даними компанії Clarksons Research у 2006 році у світі будувалося 5386 великих суден загальною вартістю 263,9 млрд. дол. за замовленням 770 судновласників з 61 країни світу. Найбільшим попитом у замовників користаються контейнеровози (обсяг замовлень 35,1 млрд. дол.), танкери (30,3 млрд. дол.), балкери (15,4 млрд. дол.), газовози (15,3 млрд. дол.)[7].
Розподіл замовлень у грошовому вираженні виглядає наступним чином: Японія – 14% (36,9 млрд. дол.), Німеччина – 13% (33,5 млрд. дол.), США – 8% (21,5 млрд. дол.), Греція – 7% (18,8 млрд. дол.), Норвегія – 6% (16,9 млрд. дол.), інші (56 країн) – 52 %.
Суднобудівні замовлення розподіляються між провідними суднобудівними країнами світу наступним чином: Південна Корея – 38%, Японія – 25%, Китай – 14%, ЄС – 12%, інші країни – 11%. Слід відзначити, що в останні роки на суднобудівний ринок вийшли нові учасники: Бразилія, В’єтнам, Туреччина і Румунія. Індія, Філіппіни, Сінгапур та Іран також створюють власну суднобудівну галузь. Основною світовою тенденцією є переміщення центрів світового суднобудування в країни Азії.
Разом із суверенітетом, Україна отримала досить значну частину радянського морського комплексу: 30% суднобудівних підприємств, 27% транспортного флоту і 50 % пасажирських суден. Така спадщина мала стати фундаментом подальшого розвитку української морської індустрії. Втім, разом зі значним потенціалом Україна отримала і проблеми: відсутність коштів на оновлення флоту і непідготовленість судноплавних компаній до жорстокої конкуренції на фрахтовому ринку.
Теперішній стан українського торговельного флоту характеризується цілою низкою негативних тенденцій:
- скорочення кількості торговельних суден;
- зменшення валютних надходжень і податків від роботи флоту;
- фізичне старіння флоту;
- зниження обсягів перевезень експортно-імпортних вантажів, і посилення залежності України від світового фрахтового ринку.
Ці та інші причини призвели до занепаду судноплавства, що врешті-решт спричинили втрату більшої частини українського флоту та кризу у суднобудівній галузі. Головною проблемою тих часів була відсутність замовлень і фінансування з боку держави.
Оскільки суднобудівні підприємства стали важким тягарем для держави, то наступним кроком стала корпоратизація більшості підприємств та продаж пакетів акцій недержавним інвесторам. Інакше кажучи, розвиток галузі вийшов з кола інтересів держави і був залишений на розсуд нових власників підприємств. Основними чинниками, що забезпечили інвестиційну привабливість підприємств суднобудування на етапі приватизації стали наступні:
- наявність потужної виробничої бази, як засобу виробництва суден і отримання прибутку від залучення і виконання замовлень;
- сподівання на ріст вартості підприємств і можливість вигідного продажу пакетів цінних паперів в перспективі;
- наявність значних земельних ділянок підприємств, які дозволяють реалізовувати інші інвестиційні проекти.
Сьогодні суднобудування України претендує лише на невелику частку європейського ринку. Будувати цілком укомплектовані судна в Україні невигідно ані іноземним, ані вітчизняним замовникам, тому судно заводи переважно виконують замовлення з будівництва корпусів. Незважаючи на труднощі, з якими стикається галузь, основними конкурентними перевагами є доступ до відносно дешевого металу і залучення недорогої кваліфікованої робочої сили.
Основними проблемами розвитку вітчизняного суднобудування є відсутність пільг по імпорту інвестицій і невиправданий розмір податкових ставок, що значно знижує цінову конкурентоспроможність українських заводів.
За таких умов, для стимулювання розвитку суднобудування можна скористатися досвідом, набутим в інших країнах та запропонувати наступні заходи щодо розвитку галузі:
1. Розробка і затвердження стратегії розвитку суднобудівної промисловості на довгостроковий період, яка має передбачати розвиток суднобудування у комплексі з розвитком судноплавства, повинна визначати перспективні напрямки розвитку галузі, заходи щодо державного стимулювання підприємств, залучення інвестицій.
2. Забезпечення фінансування науково-дослідної та конструкторської роботи у галузі, активізації роботи профільних наукових установ та конструкторських бюро.
3. Забезпечення сприятливих умов для іноземних інвесторів.
4. Розробити систему заходів ефективного державного регулювання галузі (митна, податкова, фінансово-кредитна політика). Необхідною умовою розвитку вітчизняного суднобудування є прийняття у рамках законодавчого і нормативно-правового забезпечення низки протекціоністських заходів, які мають забезпечити пріоритет українських суднобудівників перед іноземними конкурентами.
5. Формування ефективної системи лізингу суден, можливо шляхом створення спеціалізованої лізингової компанії.
IV. Висновки. Потенціальні можливості українського суднобудування дозволяють йому зайняти гідне місце серед суднобудівних держав світу. Головну роль у цьому має відіграти виважене державне регулювання, армоване на протекцію підприємств галузі. Зокрема, необхідно запровадити систему податкових та митних пільг, запровадити спеціальний економічний режиму функціонування суднобудівної промисловості.
Література.
1. Уряд вирішив знищити суднобудування? // Інтернет джерело: Busіness Іnformatіon Network
2. Богданов А. Агония украинского судостроения // Інтернет джерело: www.censor.net.ua
3. Бойко Ю. Суднобудування має стати пріоритетною галуззю економіки України // Інтернет джерело: www. pro.ua
4. Гурычев Е. Украинськое судостроение: разница между „ДА” и „НЕТ” // Інтернет джерело: www.censor.net.ua
5. Дубогриз Є. Рятівне коло // Інтернет джерело: www.censor.net.ua
6. Звернення Асоціації суднобудівних підприємств України „Укрсудпром”. Прийнято на чергових зборах Асоціації 18 травня 2005 р. м. Миколаїв.
7. Исаков С. Fata morgana українського суднобудування // Інтернет джерело: www.censor.net.ua
References.
1. Business Information Network (2014), “The government decided to destroy the shipbuilding?”, available at: http://binlongisland.ning.com
2. Bohdanov, A. (2014), “The agony of the Ukrainian shipbuilding”, available at: www.censor.net.ua
3. Bojko Yu. (2014), “The shipbuilding industry must become a priority sector of economy of Ukraine”, available at: www. pro.ua
4. Hurychev, E. (2014), “Ukrainian shipbuilding: the difference between "YES" and "NO"” Ukrayns'koe sudostroenye: raznytsa mezhdu „DA” y „NET” available at: www.censor.net.ua
5. Dubohryz, Ye. “Lifeline” available at: www.censor.net.ua
6. Association of shipbuilding enterprises of Ukraine "Ukrsudprom"(2005), “The appeal of the Association of ship-building enterprises of Ukraine "Ukrsudprom". Adopted at a regular meeting of the Association may 18, 2005, Nikolaev”, available at: http://www.ukrsudo.kiev.ua/index.php?id=173
7. Ysakov, S. (2014), “Fata morgana Ukrainian shipbuilding” available at: www.censor.net.ua
Стаття надійшла до редакції 20.08.2014 р.
ТОВ "ДКС Центр"