УДК 334.722:631.115.11(045)

 

Ю. М. Ярова,

здобувач, Вінницький національний аграрний університет,

викладач, Вінницький кооперативний інститут

О. О. Прутська,

д.е.н., професор, Вінницький національний аграрний університет

 

ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ СІЛЬСЬКИХ ДОМОГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ

 

Yu. M. Yarova, O. O. Prutska

 

ENTREPRENEURIAL POTENTIAL OF RURAL HOUSING ESTATES IN UKRAINE

 

В статті розглядаються проблеми використання підприємницького потенціалу сільських домогосподарств. Визначаються фінансові, демографічні, соціально-культурні, інфраструктурні та інші проблеми сільських територій. Обґрунтовується необхідність розробки комплексу заходів, спрямованих на підвищення підприємницького потенціалу сільських домогосподарств та активізацію його використання.

 

The problems of usage of enterprising potential of rural housing estates are considered in this article. Financial, demographic, socio-cultural, infrastructural and other problems of rural territories are determined. The necessity of the design of complex measures aimed at increasing of enterprising potential of rural housing estates and intensification of their usage is grounded.

 

Ключові слова: підприємництво, підприємницький потенціал, домогосподарство, сільські домогосподарства.

 

Key words: enterprise, enterprising potential, housing estate, rural housing estates.

 

 

Постановка проблеми. В останні роки в суспільстві все більше усвідомлюється важливість мобілізації підприємницького ресурсу населення. Для аграрного сектору економіки України розвиток підприємництва є не тільки одним із основоположних чинників підвищення конкурентоспроможності галузі, забезпечення продовольчої безпеки країни, але й фактором стабільного розвитку сільських територій, запорукою культурного й духовного відродження села.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти розвитку і удосконалення господарського механізму в агарному секторі висвітлені багатьма економістами, серед яких В.Андрійчук, О. Онищенко, В. Месель-Веселяк, М. Малік, Є.Майовець, П. Макаренко, Л. Мельник, О. Шубравська, О. Шпичак та ін.; проблеми інституційного забезпечення розвитку підприємництва в аграрній сфері розробляються Г.Калетніком, О.Шпикуляком, Г. Пчелянською та ін.; соціально-економічний потенціал регіонів досліджується А.Мазуром, М. Салтаном, В. Півторак та ін.

Постановка цілей. Актуальним завданням державної політики є створення умов для подальшого розвитку різних форм підприємництва в аграрній сфері.

Основний матеріал дослідження. На сьогодні в українських селах мешкають 14,4 млн. жителів, налічується 4,5 млн. особистих селянських господарств і 57 тис. сільськогосподарських підприємств (у тому числі 42 тис. фермерських господарств) [4, с.91]. Станом на 1 січня 2012 року виробниками сільськогосподарської продукції в Україні є 7428 господарських товариств, 4229 приватних підприємств, 1262 виробничих кооперативів, 360 державних підприємств та 1633 суб’єкти підприємництва іншого статусу [1, с.7].

Однак опрацювання проблем забезпечення дієвості  механізму  реалізації підприємницького потенціалу населення сільських територій далекі від завершення. Навіть у визначенні поняття «підприємницький потенціал», його сутності, складу і внутрішньої структури існують значні розбіжності. По-перше, підприємницький потенціал ототожнюється з соціально-економічним потенціалом і розглядається як сукупна здатність економіки та суб’єктів господарювання здійснювати виробничо-господарську діяльність, випускати продукцію, послуги, задовольняти запити населення, суспільні потреби, забезпечувати розвиток виробництва і споживання. По-друге, підприємницький потенціал розглядається як сукупність наявних ресурсів. По-третє, він ототожнюється з іншими категоріями, зокрема «виробничий потенціал», «трудовий потенціал» тощо.

Мета даної статті полягає у визначенні сутності й оцінці структурних елементів підприємницького потенціалу сільських домогосподарств України та обґрунтуванні  заходів щодо активізації їх використання.

Закон України «Про сільськогосподарський перепис» (ст.1) дає наступне визначення: «Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життєдіяльності, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Домогосподарство може складатися з однієї особи» [8].

Сільські домогосподарства - це домогосподарства, що мають у своєму володінні або користуванні землю і місце проживання яких зареєстровано на території сільських населених пунктів. Таких домогосподарств нараховується в Україні понад 5,1 млн. [6].

Домогосподарства є найнижчим і найпростішим рівнем здійснення господарської діяльності. Саме на цьому рівні відбувається звичайна особиста діяльність, яка забезпечує власні потреби й водночас усвідомлюється, започатковується та формується економічна господарська одиниця. Значна частина виготовленої продукції реалізується на ринку з метою задоволення продовольчих потреб інших споживачів та одержання додаткових доходів.

 В Україні налічується понад 17 мільйонів домогосподарств, у користуванні і володінні яких знаходиться 38,5% сільськогосподарських угідь країни, а вклад у сільськогосподарське виробництво становить за підсумками 2011 року 48,2%. Крім того, у власності домогосподарств, як відомо з постулатів класичної економічної теорії, в умовах ринкової економіки перебувають усі фактори виробництва: земля, фінансові й трудові ресурси, підприємницькі здібності. Це викликає необхідність більш прискіпливої уваги до цього сектору аграрної економіки з метою більш повного використання його можливостей.

 Для найбільш повної та адекватної оцінки підприємницького потенціалу сільських домогосподарств необхідно визначитись, насамперед, з його сутністю та факторами, що його визначають. На нашу думку, підприємницький потенціал сільських домогосподарств – це здатність, можливість господарств населення сільських територій до виробництва продукції, надання послуг на засадах адекватної ринковим умовам підприємницької поведінки, орієнтованої на отримання прибутку.

Аналіз і синтез наукової літератури з даної проблематики дав змогу виділити кілька елементів підприємницького потенціалу населення (табл.1).

 

Таблиця 1.

Структура підприємницького потенціалу

 

При цьому варто зауважити, що підприємницький потенціал міського населення, молоді, населення курортно-рекреаційних зон або сільських територій суттєво відрізняється як за змістом, так і за структурою. Ці відмінності визначаються цілою низкою факторів, серед яких різниця в способі життя й мислення, освітньо-професійному та інтелектуально-культурному рівні, демографічній структурі населення, ціннісних установках, мобільності, схильності до ризику й інновацій, розмірі і структурі матеріального забезпечення, комунально-побутових умовах життя тощо.

У сільській місцевості розвиток підприємництва має специфічні особливості, зумовлені історично закріпленими звичаями, традиціями, менталітетом. Як зазначає В.С. Півторак, суб’єкти підприємницької діяльності даної сфери функціонують в умовах інституціонального середовища зі специфічними елементами власної культури, каналами міжособистісних взаємозв’язків та внутрішніми й зовнішніми факторами, що мають прямий або опосередкований вплив на їхню діяльність [7, с.141]

На думку О.Шпикуляка, існуюча інституціональна система розвитку аграрного підприємництва не забезпечує головного – економічного інтересу працювати в аграрній сфері [9, с.6] Проведені трансформаційні зміни у вітчизняному сільському господарстві шляхом реорганізації колективних підприємств у певні ринкові утворення не стали стимулюючим фактором розвитку підприємництва. Аналізуючи низький рівень розвитку підприємництва в аграрній сфері, М.Й Малік констатує той факт, що першопричиною цієї ситуації «є неспроможність сільськогосподарських виробників працювати на умовах самостійного управління» [5, с.139]

Матеріали державної статистичної звітності дають можливість оцінити окремі аспекти підприємницького потенціалу сільських домогосподарств. Зокрема, щорічно проводяться обстеження домогосподарств, що мають у своєму володінні або користуванні землю і місце проживання яких зареєстровано на території сільських населених пунктів. Оскільки генеральна сукупність є дуже різнорідною за індивідуальним розміром площі землі домогосподарств, для більш адекватного відображення її складу домогосподарства розбиті на три основні групи – малі домогосподарства з площею землі до 0,5 гектара включно, середні домогосподарства з площею землі 0,51 – 1,0 гектара, великі домогосподарства з площею землі понад 1 гектар [6].

За матеріалами обстеження нами було складено наступні таблиці, зміст яких дає можливість оцінити економічний і соціальний потенціал сільських домогосподарств. Як видно з табл.2, одним з головних переваг сільських домогосподарств є їхній природно-ресурсний потенціал, основу якого складають земельні ресурси.

Середній розмір площі землі домогосподарства в Україні становить 1,22 га. Середній розмір площі землі великих домогосподарств становить майже 4 га, що створює об’єктивні передумови використання техніки для її обробітку.

Середній розмір площі землі домогосподарства в Україні становить 1,22 га. Середній розмір площі землі великих домогосподарств становить майже 4 га, що створює об’єктивні передумови використання техніки для її обробітку.

 Якість землі домогосподарства оцінюють досить високо: понад 95% домогосподарств оцінюють свою землю як хорошу або середню. Статевий розподіл голів сільських домогосподарств свідчить про наявність гендерної рівності у цій сфері: процентне співвідношення домогосподарств, які очолюють чоловіки або жінки, приблизно 50 на 50.

 

Таблиця 2.

Основні загальні характеристики сільських домогосподарств у 2012 році

*Тут і далі – площа земельних ділянок, які використовує домогосподарство, включаючи орендовані, але без зданих в оренду

 

Дані табл. 3 демонструють, що домогосподарства схильні до консервативної поведінки і надають перевагу ріллі при використанні сільськогосподарських угідь. На багаторічні насадження, такі як сади, виноградники, ягідники, припадає трохи більше одного відсотка сільськогосподарських угідь. Між тим, саме сади, виноградники, ягідники дають набагато більшу віддачу з одного га площ, дозволяють більш ефективно використовувати земельний ресурс, а тому представляються більш перспективними в плані розвитку підприємництва.

Дані обстеження свідчать про те, що останнім часом українські сільські домогосподарства відходять від усталеної сторіччями практики утримання у великій кількості домашньої птиці й худоби – корів, свиней, кіз тощо, що завжди було основою патріархального натурального господарства.

 

Таблиця 3.

Структура сільськогосподарських угідь у сільських домогосподарства за їхнім фактичним використанням у 2012році, %

 

Як свідчать дані обстеження (табл.4), 71,4% домогосподарств не утримують жодної голови великої рогатої худоби, а 69,5% не утримують свиней. Лише 15% домогосподарств утримують 2 і більше голів крупної рогатої худоби і менше 18% домогосподарств утримують більше 2 голів свиней. Ці дані свідчать про недостатнє використання виробничого потенціалу сільських домогосподарств щодо розвитку тваринництва та птахівництва.

 

Таблиця 4.

Розподіл сільських домогосподарств за чисельністю в них основних видів худоби в 2012 році, % до загальної кількості домогосподарств

 

Важливою складовою підприємницького потенціалу є його матеріальне забезпечення, про рівень якого може свідчити рівень наявності техніки в сільських домогосподарствах. Дані табл.5 свідчать про те, що лише 14,8% домогосподарств мають у власності техніку, причому досить примітивну: 37,3% цієї техніки – це плуги, а 32% - борони. Забезпеченість такою технікою, як трактири або комбайни набагато менша - лише 16,7% і 1,7% відповідно.

 

Таблиця 5.

Наявність техніки в сільських домогосподарствах у 2012 році, %

 

Статистика по великим сільським домогосподарствам дещо краща: 28,8% з них мають техніку, яка представлена плугами (52,1%), боронами (45,3%), тракторами (28,4%), культиваторами (22,3%), сепараторами (20,2%) тощо. Проте, цілком зрозуміло, що наявної в сучасних сільських домогосподарствах техніки недостатньо для забезпечення сучасних умов праці, які б забезпечували високий рівень продуктивності праці і виробітку на цій основі великих обсягів сільськогосподарської продукції.

Не зважаючи на вкрай низький рівень технічного забезпечення праці, сільські домогосподарства орієнтуються переважно на використання власних робочих рук. В середньому лише 15% домогосподарств залучають найманих працівників (табл.6), переважно разово для сезонних робіт.

В сегменті великих домогосподарств (понад 1 га), доля тих, хто залучає найману працю дещо більша – майже 22%.

Фінансовий потенціал сільських домогосподарств, в переважній більшості випадків, не дозволяє забезпечити стартовим капіталом потенційну підприємницьку діяльність.

 

Таблиця 6.

Застосування найманої праці в сільських домогосподарствах у 2012 році,%

 

За даними Державного комітету статистики України, середньомісячні сукупні ресурси сільських домогосподарств у 2008 році становили в середньому 2478 грн. на одне домогосподарство, або 904 грн. на 1 особу в місяць, а грошові доходи (включаючи доходи від продажу сільськогосподарської продукції) – 2335 грн. на одне домогосподарство, або 852 грн. на 1 особу відповідно, що на 21,3 % менше ніж в міських домогосподарствах. Разом з тим, сукупні витрати сільських домогосподарств становили в середньому 2203 грн, або 804 грн на 1 особу в місяць, що на 24,5 % менше ніж у міських. При цьому сільські домогосподарства спрямовують на харчування більшу частину сукупних витрат, а ніж міські (відповідно 55 % проти 49 %) [2]. Хоча доходи селян перевищують прожитковий мінімум, це не гарантує задоволення їхніх, навіть, елементарних потреб. Зокрема, не відповідає  європейським стандартам співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. Нині воно у Великобританії становить 6,4:1, Франції – 4,7:1, а в Латвії, Естонії й Польщі – лише 1,5:1. В свою чергу мінімальна зарплата у більшості країн світу становить 35-40 % від середньої  [3].

Наведені дані свідчать про те, що в цілому економічний потенціал сільських домогосподарств України може бути оцінений позитивно лише за одним критерієм - забезпеченістю наявними земельними ресурсами. В той же час низька забезпеченість домогосподарств технікою, примітивне матеріально-технічне забезпечення, орієнтація на використання власної ручної праці, занепад тваринництва, відсутність фінансових ресурсів дають підстави оцінити економічний потенціал сільських домогосподарств як такий, що має низький рівень і потребує прискіпливої уваги з боку держави.

Оцінка соціального потенціалу сільських домогосподарств, яка складається з демографічного, освітньо-культурного, комунікаційного, інноваційного потенціалу, також засвідчує наявність суттєвих проблем. По-перше, віковий склад членів сільських домогосподарств (табл.7) свідчить про тенденцію до старіння населення сільських територій.

 

Таблиця 7.

Статево-віковий склад членів сільських домогосподарств у 2012 році, %

 

Лише 15% членів домогосподарств – це діти до 16 років, а решта 85% - це люди у працездатному віці і старші. Між тим, типова для людей цього віку ідеологія колективного господарювання, сформована у сільській місцевості протягом сторіч, на думку М.Маліка, зробила селянина,  неконкурентоспроможним у сучасних умовах [5, с.143]. База для поповнення резерву працездатного населення є вкрай обмеженою. Тому створення умов для того, щоб в сільській місцевості залишалась молодь, є невідкладним завданням державної політики.

Як зазначає В.В. Ярова, проблема зайнятості молоді на селі посилюється такими факторами, як неможливість у своєму селі знайти прийнятну роботу і забезпечити належний рівень матеріального статку собі та своїй сім’ї; складнощі у зайнятті бізнесом на селі; відсутність перспектив і можливості професійного росту; нерозвиненість соціальної інфраструктури, незадовільний благоустрій села. Сільська молодь за своїми поглядами, інтересами, потребами ближча до своїх однолітків, ніж до старшого покоління селян. Тому її переважними намірами є переїзд  із села у місто, або за кордон [10, с.85]

Перевести патріархальний спосіб життя сільських територій на рейки сучасного підприємницького розвитку, якому притаманні динамізм, мобільність і схильність до ризику, можливо лише при наявності кадрів, відповідного рівня освіти, світогляду і мотивації. Між тим, менше 8% голів сільських домогосподарств мають повну вищу освіту. Більшість з них – це люди, які закінчили загальну середню школу (табл.8).

 

Таблиця 8.

Освітній рівень голів сільських домогосподарств у 2012 році, %

 

Висновки. В контексті створення умов для підвищення загального освітньо-професійного рівня сільського населення заслуговує на підтримку ідея створення національного навчально-координаційного центру (а також регіональних центрів) сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, для створення яких потрібні спільні цілеспрямовані дії держави, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості, наукових та навчальних закладів.

На нашу думку, органи місцевого самоврядування можуть впливати на ситуацію шляхом створення сприятливих умов для приватних підприємців. Зокрема, налагодження ефективної системи збуту сільськогосподарської продукції особистих селянських господарств, створення умов для роботи збутових та обслуговуючих кооперативів та контроль за дотриманням бізнесовими структурами трудового законодавства в частині оплати праці найманих працівників, можуть стати вагомими чинниками для зростання рівня добробуту сільського населення, підвищення його підприємницького потенціалу.

Складовими механізму ефективного формування та використання підприємницького потенціалу населення сільських територій повинні стати організаційний, нормативно-правовий, економічний, інформаційний, управлінський, інституційний, політичний механізми, спрямовані на активізацію найбільш активної частини сільського населення і забезпечення сталого розвитку сільських територій. Розробка таких механізмів є невідкладним завданням подальших наукових пошуків і досліджень.

 

Список літератури:

1. Безуглий М.Д., Кваша С.М. Стан, основні тенденції розвитку сільського господарства України протягом 2011 року та напрями розвитку в 2012 році/ М.Д. Безуглий, С.М. Кваша//Економіка АПК. – 2012. - №4. – С.3–13

2. Витрати і ресурси домогосподарств України за 9 місяців 2008 року [Електронний ресурс]: за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств / Держ. ком. статистики України. – Режим доступу до публ.: http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2008/gdn/vrd/3Q_2008/vrd_3q.htm.

3. Коротич О.Б. Розвиток України в напряму досягнення європейських стандартів життя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2006-1/doc/5/04.pdf

4. Корнієнко І.Український аграрний сектор: тенденції та альтернативи розвитку// Економіка України. – 2012. - №4. – С.88 -95

5. Малік М.Й. Підприємництво у розвитку аграрного ринку / М.Й. Малік, О.Г. Шпикуляк // Економіка АПК. – 2007. - №11. – С.138 -149

6. Основні сільськогосподарські характеристики домогосподарств у сільській місцевості в 2012 році  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/druk/katalog/kat_u/publ7

7. Півторак В.С. Інституціональні особливості розвитку аграрного підприємництва/ В.С. Півторак// Економіка АПК. – 2012. - №8. – С.139 -143

8. Про сільськогосподарський перепис: Закон України від 23.09.2008 № 575. – [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://zakon.nau.ua/doc/? Сode=575-17

9. Шпикуляк О.Г. Інституціональні особливості розвитку підприємництва та соціального капіталу в аграрній сфері / О.Г. Шпикуляк// Агросвіт. – 2008. - №11. – С. 4-10

10. Ярова В.В. Проблеми зайнятості сільської молоді в Україні/ В.В.Ярова// Економіка АПК. – 2012. - №8. – С. 82 -86

 

References:

1. Bezuhlyi M.D., Kvasha S.M. (2012), “The state, main tendencies of development of agriculture in Ukraine in 2011 and trends of development in 2012”, Stan, osnovni tendencii’ rozvytku sil’s’kogo gospodarstva Ukrai'ny protjagom 2011 roku ta naprjamy rozvytku v 2012 roci/ //Ekonomika APK. . – vol. 4. – pp.3–13

2. (2008),“ Expences and resourses of housing estates in Ukraine for 9 months of the year 2008: according to data of selective inspection of conditions of living of housing estates” Vytraty i resursy domogospodarstv Ukrai’ny za 9 misjaciv 2008 roku: za danymy vybirkovogo obstezhennja umov zhyttja domogospodarstv [Online], available at :

http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2008/gdn/vrd/3Q_2008/vrd_3q.htm. (Accessed 26.07.2014)

3. Korotych O.B. (2006),“The development of Ukraine in the direction of reaching the European standards of living” Rozvytok Ukrai’ny v naprjamu dosjagnennja jevropejs’kyh standartiv zhyttja. [Online], available at:  http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2006-1/doc/5/04.pdf

4. Korniienko I. (2012), “Ukrainian agrarian sector: tendencies and alternatives of development”, Ukrainskij agrarnyj sektor: tendencii’ ta al’ternatyvy rozvytku, Economy of Ukraine, vol. 4. – pp.88 -95

5. Malik M.J. (2007), “Business at the times of the development of agrarian market”, Pidpryjemnyctvo u rozvytku agrarnogo rynku, Economics APK, vol. 11. – pp.138 -149

6. (2012) “The main agriculture characteristics of housing estates in the rural area in 2012”, Osnovni sil’s’kogospodars’ki harakterystyky domogospodarstv u sil’s’kij miscevosti v 2012 roci  [Online].available at: http://ukrstat.org/uk/druk/katalog/kat_u/publ7 (Accessed 24.07.2014)

7. Pivtorak V.S. (2012), “Institutional peculiarities of development of agrarian business, Instytucional’ni osoblyvosti rozvytku agrarnogo pidpryjemnyctva, Ekonomics APK, vol.8. – pp.139 -143

8. (2012) “About agricultural inventory: the law of Ukraine of 23.09.2008”, Pro sil’s’kogospodars’kyj perepys: Zakon Ukrai’ny vid 23.09.200, [Online], vol. 575, available at:http://zakon.nau.ua/doc/? Sode=575-17 (Accessed 29.07.2014)

9. Shpykuliak O.G. (2008), “Institutional peculiarities of the business development and social capital in the agrarian sector”, Instytucional’ni osoblyvosti rozvytku pidpryjemnyctva ta social’nogo kapitalu v agrarnij sferi , Agroworld, vol.11. – pp. 4-10

10. Yarova V.V. (2012), “The problems of employment of rural youth in Ukraine”,  Problemy zajnjatosti sil’s’koi’ molodi v Ukrai’ni, Economics APK, vol. 8. – pp. 82 -86

 

Стаття надійшла до редакції 08.10.2014 р.