УДК 338.2.439:477

 

В. В. Семененко,

к. н. держ. упр., доцент кафедри адміністративного менеджменту та альтернативних джерел енергії

Вінницького національного аграрного університету

 

управління біоенергетиЧНим КОМПЛЕКСом України в умовах Необхідності забепечення енергетичної незалежності держави

 

V. V. Semenenko,

k.n.derzh. con. Associate Professor of the Department of Administrative Management and Alternative Energy Recourses

Vinnytsia National Agrarian University

 

MANAGEMENT OF THE BIOENERGY SECTOR IN UKRAINE IN THE CONDITION OF THE ENERGY INDEPENDENCE securement

 

Визначено суть та обґрунтовано необхідність розвитку альтернативних джерел енергії в умовах пріоритетного забезпечення енергетичної незалежності держави. Проаналізовано потенціал альтернативної енергетики в цілому та біоенергетичного виробництва зокрема. Досліджено світовий та європейський досвід розвитку біоенергетичного комплексу та перспективи заміщення традиційних палив альтернативними. На основі статистичних даних здійснено дослідження сучасного стану розвитку біовиробництва в країні. Представлено рекомендації щодо підвищення ефективності державного управління біоенергетичною галуззю в Україні.

 

The alternative energy essence has been defined; necessary of the development alternative energy resources in the condition of the energy independence priority in the country has been justified in the article. The potencial of the alternative energy and bioenergy potential have been analyzed. The experience of the world and European experience of the bienergy sector development and possibilities of the replacement the traditionally energy recourses to alternative energy recourses have been investigated in the scientific research. Based on the statistic information the modern state of the bioenergy production in the country has been explored. The offerings how to improve the bioenergy efficient in Ukraine have been submitted in the research.

 

Ключові слова: альтернативні джерела енергії, енергетика, біоенергетика, біопалива, енергетична незалежність, енергетичний потенціал.

 

Keywords: the alternative energy resources, the energy production, bioenergy, biofuels, the energy independence, the energy potential.

 

 

Постановка проблеми. Використання відновлювальних джерел енергії є стратегічним питанням розвитку економіки України в цілому та агропромислового комплексу зокрема, на розв’язання якої впливають такі фактори: забезпечення енергетичної безпеки держави та зменшення залежності держави від імпорту енергоносіїв; розвиток і стабільність роботи агропромислового комплексу країни; створення нових робочих місць і збільшення надходжень у бюджет; поліпшення екологічної ситуації [1, c.62].

Виходячи з ряду об’єктивних причин, сьогодні питання розвитку альтернативної та біоенергетики набуває все більшої актуальності, як для економіки України, так і для усіх країн світу. Основні переваги використання нетрадиційних відновлювальних джерел енергії полягають у їх значному потенціалі, екологічності біоенергетичного виробництва та економічній доцільності. Серед особливих переваг альтернативної енергетики для України –здатність забезпечити енергетичну незалежність держави, що набуває особливої актуальності в умовах енергодифіциту та в умовах впливу зовнішніх  чинників. Таким чином, дослідження даного напрямку потребують подальшого поглиблення та визначення факторів та умов, що сприятимуть розвитку біоенергетики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями розвитку відновлювальної енергетики та виробництва біопалив займається ряд визначних вітчизняних та закордонних вчених-економістів, серед яких: Адаменя Ф.Ф., Дубровін В.О., Калетнік Г.М., Касич А.О., Литвиненко Я. О., Мельничук П. С. Митченко О.О., Нікітчин Д.І., Саблук П.Т., Ситник В.П.,  , Щербин О.М. та інші.

Постановка завдання. Метою дослідження є визначення пріоритетних напрямків державної підтримки та державного управління біоенергетикою в Україні, що сприятиме досягненню енергонезалежності держави.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема енергетичної залежності для України з кожним роком стає все гострішою. Справа тут не лише в економічних причинах. Політичні перипетії також накладають свій відбиток, причому не лише в аспекті невизначеності ціни на природній газ, а також у питанні визначенні плати за нього на основі різних критеріїв для підприємств та населення. З економічного боку проблема очевидна, про що все частіше говориться в наукових та політичних колах та під час суспільних обговорень. Застарілі технології та обладнання, що значною мірою залишилися ще з часів Радянського Союзу, оновлюються неналежним чином упродовж усього періоду української незалежності. Висока ціна на сучасне технологічне обладнання створює суттєві перепони для організації нових виробництв на принципі високої ефективності та екологічної безпечності. Конструкція багатьох цехів на великих промислових підприємствах, будівництво яких відбувалося у часи активного нарощування промислової потужності СРСР, спричиняють величезні втрати тепла в опалювальний період, що призводить до непомірних та невиправданих за сучасними мірками витрат. Окрім того, застаріле обладнання і, як правило, технологія не відповідає сучасним екологічним вимогам. Відтак можна говорити про необхідність оновлення основних фондів та впровадження нових технологічних рішень всюди, де це можливо, що має призвести до скорочення втрат енергії у виробничому процесі та зменшенні екодеструктивного впливу на навколишнє природне середовище. Екологічний аспект даної справи має ще один важливий нюанс. Прийнято вважати, що використання біопалива також зменшує негативний вплив на довкілля, відтак перехід на використання біопалива має пріоритетне значення, особливо зважаючи на скорочення традиційних відновлюваних джерел енергії [2, с. 28].

Забезпечення енергетичної безпеки є одним з найбільш важливим питань, які визначають можливість сталого розвитку суспільства в країнах світу, в тому числі і в Україні. Проблема забезпечення енергетичної безпеки стоїть в центрі уваги енергетичної політики майже для всіх країн світу.

Енергетична безпека держави – це стан готовності паливно-енергетичного комплексу країни щодо максимально надійного, технічно безпечного, екологічно прийнятного, економічно ефективного та обґрунтовано достатнього енергозабезпечення економіки держави й населення, а також щодо гарантованого забезпечення можливості керівництва держави у формуванні і здійсненні політики захисту національних інтересів у сфері енергетики без зовнішнього і внутрішнього тиску[3, с. 48].

Одним з напрямів інновації в енергетичній галузі є альтернативна енергетика, яка використовує поновлювальну енергію. Перспективи розширення використання поновлюваних джерел енергії в Європі викладені в Зеленій Хартії Стратегічного Розвитку ЄС, відповідно до якої внесок поновлюваних видів енергії в загальний баланс енергоспоживання до 2010 р. -12%, а до 2050 р. - 40% [4].

Світова практика розвитку енергетики свідчить про те, що розвинені країни світу здійснюють не лише активний пошук альтернати органічному паливу, а й нарощують обсяги споживання альтернативних джерел енергії. Відновлювані джерела енергії вже відіграють важливу роль у поставках енергії. Коли використовуються поновлювані джерела, попит на традиційні знижується. Це вирішує питання збереження екології, а також обмеженості традиційних енергетичних ресурсів[7].

Потенційні можливості джерел відновлюваної енергії можна наближено оцінити припускаючи, що при раціональному її використанні для створення комфортних умов життя потрібно в середньому 2 кВт на людину. З кожного квадратного метра земної поверхні можна одержувати, використовуючи різні ВДЕ, в середньому 500 Вт потужності. Якщо вважати, що ефективність перетворення цієї енергії в зручну для споживання форму усього 4%, то для потужності 2 кВт потрібна площа 100 м2. Середня щільність населення в містах з урахуванням приміської зони приблизно 500 чоловік на 1 км. Для забезпечення їх енергією з розрахунку 2 кВт на людину необхідно з 1 км знімати 1000 кВт, тобто достатньо зайняти всього 5% площі. Таким чином, ВДЕ можуть цілком забезпечити задовільний рівень життя, якщо будуть знайдені прийнятні за вартістю методи її перетворювання, з урахуванням ресурсного потенціалу. Загальні ресурси ВДЕ в світі наведені в таблиці 1 [5].

 

Таблиця 1.

Ресурси відновлюваних джерел енергії у світі [5]

 

Однак, внесок цих джерел в світовий енергетичний баланс в даний час досить скромний. Підвищення енергетичної ефективності установок, що використовують ВДЕ, є досить актуальною проблемою, що вирішується різними шляхами, які передбачають як поліпшення техніко-економічних характеристик власно енергетичного обладнання, так і оптимізацію його енергетичних балансів і режимів[5].

Позитивний досвід активного використання альтернативних джерел енергії та розвитку ринку біопалив сьогодні мають країни Європи. Європейська спільнота впроваджує активну державну політику щодо підтримки та розвитку виробництва біопалива та заохочення населення щодо споживання даних енергоресурсів. Основною метою Євроспільноти є перехід на біоенергетику та максимальне заміщення традиційних енергоресурсів - відновлювальними. Лідерами у даному напрямку є Нідерланди, Швеція, Німеччина.

Враховуючи темп росту обсягів споживання біопалива й заміщення їм бензину, виробленого на нафтопереробних заводах Європи були проведені варіантні розрахунки строків, коли біопаливо зможе повністю витиснути традиційне моторне паливо. Отримані оцінки наведені в таблиці 2.

 

Таблиця 2.

Прогноз темпів росту споживання біопалива в країнах ЄС[4]

 

Інакшими тенденціями відрізняється Україна, де розвиток біоенергетики  перебуває поза увагою держави та має більше формальний аніж практичний характер.

На сьогодні Україна недостатньо використовує вітрову, сонячну й гідроенергію. Хоча використання енергії з відновлюваних джерел має низку переваг перед традиційною енергетикою. До основних можна віднести: запаси цієї енергії невичерпні та використання є екологічно чистим й безпечним. Крім того, масштабне застосування такої енергії зміцнить енергетичну безпеку держави. Водночас, використання енергії з відновлюваних джерел має два суттєвих недоліки: мала продуктивність і залежність від погодних умов.

Враховуючи сучасний стан розвитку, найбільш перспективним напрямком альтернативної енергетики в Україні є розвиток виробництва біопалива з біомаси, а саме з відходів та побічної продукції сільськогосподарського виробництва.

Агропромислове виробництво України володіє значним потенціалом біомаси, доступної для виробництва енергії. Згідно експертних оцінок щорічний теоретичний потенціал біомаси складає близько 45 млн. т. у. п., технічно досяжний  - 32 млн. т. у. п., а економічно доцільний – 24 млн. т. у. п.(табл. 3).

Основними складовими потенціалу є сільськогосподарські відходи та енергетичні культури. Серед сільськогосподарських  відходів найбільший економічний потенціал мають відходи виробництва соняшника (стебла, кошики, лушпиння), потім йдуть відходи виробництва кукурудзи на зерно (стебла, листя, стрижні початків). Солома зернових культур та солома ріпаку посідають третє та четверте місця відповідно.

 

Таблиця 3.

Щорічний потенціал енергетичної біомаси в АПК України

 

Економічний потенціал енергетичних культур співмірний з сільськогосподарськими відходами. Він включає не тільки біомасу культур як таких, але у випадку ріпаку і кукурудзи перерахований також на обсяг біодизелю ( плюс солома) та біогазу.

Проте, використання даного потенціалу є незначним. Існує потреба у системі державної підтримки та сприянні розвиту альтернативної енергетики в державі та виробництву біопалив.

Як зазначає Олексюк В.М., враховуючи сучасний стан вітчизняної енергетики та тенденції розвитку ринків енергоносіїв, основними напрямками забезпечення енергетичної безпеки та незалежності вітчизняної економіки, які потребують негайного впровадження інновацій, є:

1. Інновації, спрямовані на заощадження та оптимізацію споживання традиційних енергоносіїв у виробничих процесах.

2. Удосконалення існуючих технологій виробництва, переробки та споживання традиційних енергоресурсів та оптимізація системи передачі енергії.

3. Розробка нових та впровадження існуючих технологій, які використовують альтернативні (відновлювані) види палива.

4. Розробка нових та адаптація існуючих видів відновлюваних видів палива.

5. Впровадження нового енергозберігаючого та енергоефективного обладнання[6].

Висновки. Зміни у світовому господарюванні, призвели до того, що енергетична безпека отримала пріоритетне значення в стратегії розвитку більшості європейських країн. Розвиток біопаливного комплексу в нашій державі залишається на початковому етапі, та поки що не отримав значної популяризації серед влади та населення.

Розвиток держави неможливий без енергетичного забезпечення, тому за проведеними дослідженнями можна стверджувати, що розвиток біоенергетичного комплексу і енергетична незалежність держави мають пряму залежність, тому сьогодні варто особливу увагу приділити, не просто розвитку альтернативної енергетики, з використанням найсучаснішого досвіду провідних країн світу. Усе це потребує активного втручання влади як державного так і місцевого рівня, розробки чіткої системи важелів державного управління, що сприятимуть розвитку ринку біопалива та досягненню максимального економічного ефекту.

 

Література.

1. Калетник Г.М. Біопаливна галузь і енергетична та продовольча безпека України/ Г.М. Калетник// Вісник аграрної наук. – 2009, - № 8. – С. 62-64.

2. Лук’янихіна О.А. Визначення напрямів розвитку альтернативної енергетики в контексті виробництва біопалива / О.А. Лук’янихіна, І.А. Вакуленко // Вісник Сумського державного університету. – 2011. - № 1. – С. 27 – 33.

3. Семенюк Н.В. Забезпечення екологічної та енергетичної безпеки держави шляхом стимулювання розвитку альтернативної енергетики / Н.В. Семенюк, О.Б. Гуменюк// Вісник Хмельницького національного університету. – 2012. - №5.- C 48 – 51.

4. Домбровська Г.П. Альтернативна енергетика – нові інноваційні технології [Електронний ресурс] / Г.П. Домбровська, Т.І. Дем'яненко // Вестник НТУ "ХПИ": Технічний прогрес та ефективність виробництва. – 2010. - № 62. – Режим доступу: http://archive.kpi.kharkov.ua/View/19861/

5. Півняк Г.Г. Альтернативна енергетика в Україні: монографія / Г.Г. Півняк, Ф.П. Шкрабець; Дніпропетровськ: Нац. гірн. ун-т. Д.: НГУ, 2013. –109 с.

6. Олексюк. В. М. Енергетичні інновації як фактор досягнення енергетичної незалежності економіки України [Електронний ресурс]/ В.М. Олексюк // Ефективна економіка . – 2014. - № 2. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2886

7. Касич А. О. Альтернативна енергетика світовий та вітчизняний досвід / А.О. Касич, Я.О Литвиненко, П.С. Мельничук //Наукові записки Національного університету "Острозька академія". - 2013. - Вип. 23. - С. 43-47.

 

References.

1. Kaletnyk H.M. (2009) “The biofuel industry and the energy and food security in Ukraine”, Visnyk ahrarnoi nauky, vol. 8, pp. 62-64.

2. Luk'ianykhina O.A. and Vakulenko I.A. (2011) “Defining areas of alternative energy in the context of biofuels production”, Visnyk Sums'koho derzhavnoho universytetu, vol. 1, pp. 27 – 33.

3. Semeniuk N.V. and Humeniuk O.B.(2012) “Ensure environmental and energy security by encouraging the development of alternative energy”, Visnyk Khmel'nyts'koho natsional'noho universytetu, vol. 5, pp. 48 – 51.

4. Dombrovs'ka H.P. and Dem'ianenko T.I. (2010) “ Alternative Energy - innovative technologies”,  Vestnyk NTU "KhPY" : Tekhnichnyj prohres ta efektyvnist' vyrobnytstva, vol. 62, available at: http://archive.kpi.kharkov.ua/View/19861/(Accessed 23 Sept. 2014).

5. Pivniak H.H. and Shkrabets' F.P. (2013) Al'ternatyvna enerhetyka v Ukraini: monohrafiia [Alternative Energy in Ukraine: monograph], Dnipropetrovs'k: Nats. hirn. un-t. D.: NHU .

6. Oleksiuk. V. M. (2014) ”Energy innovation as a factor in achieving energy independence of Ukraine's economy”,  Efektyvna ekonomika, vol. 2, available at:  http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2886 (Accessed 22 Sept. 2014).

7. Kasych A.O. , Lytvynenko Ya.O. and Mel'nychuk P.S. (2013) “Alternative Energy: the experiences of the world and national experience”, Naukovi zapysky Natsional'noho universytetu "Ostroz'ka akademiia", vol. 23, pp. 43-47.

 

Стаття надійшла до редакції 20.09.2014 р.