УДК 330.1/338.4

 

В. Ф. Шукалович,

к. е. н., доцент кафедри аналізу і статистики, докторант,

Житомирський національний агроекологічний університет, м. Житомир

 

Інституціональне забезпечення вертикальної інтеграції для сільського розвитку

 

V. F. Shukalovych,

Phd Economics, Zhytomyr National Agroecological University, Zhytomyr

 

Institutional providing of vertical integration for rural development

 

В статті висвітлено основні зовнішні та внутрішні інститути вертикальної інтеграції при виробництві «органічної» та «домашньої» продукції, визначено суб’єктів інституціонального процесу. Ідентифіковано 3 способи вертикальної інтеграції з метою залучення ресурсів селянських та фермерських господарств для виробництва та реалізації продукції на рівні переробних підприємств, підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства. Розроблено систему інститутів для кожного способу, що відображають їх унікальні особливості. Зокрема для вертикальної інтеграції з переробним підприємство сформовано інститути (регулятори) започаткування діяльності, здійснення виробничої діяльності та умов передачі виробленої продукції. Для інтеграції з підприємством роздрібної торгівлі визначено регулятори виробництва та реалізації продукції, її маркування та представлення (позиціонування) на торговельних майданчиках. Сертифікаційні та логістичні процедури виявлено найбільш важливими при створенні вертикально інтегрованого маркетингового ланцюга із підприємствами ресторанного господарства.

 

The paper clarifies main external and internal institutions of vertical integration in production of «organic” and “home-made” foods, the subjects of institutional process are defined. It is identify tree ways of integrating vertically for involving households and farmers’ recourses to produce foods on processing plants and to supply in retail as well as restaurants. The system of institution is designed for each of three ways and included unique features of those ones. In particular, it is formed the institutions (adjustments), as to vertical integration with processing unit, for business start-up, doing business and the conditions of a final produce transfer. As to integration with retailer, the regulators of production and supplying, labeling and merchandizing are also manifested. Certifying and logistic procedures are clarified as the most useful for integrating vertically with restaurant marketing chains.

 

Ключові слова: інститути, вертикальна інтеграція, особисті селянські господарства, переробне підприємство, органічна продукція

 

Key words: institutions, vertical integration, individual farms, processing plants, organic produce.

 

 

Актуальність проблеми. Переконання про значну затратність вертикальної інтеграції порівняно із іншими видами організації відносин в ланцюгу формування продовольчої продукції зумовило її стрімке поширення в сфері великого бізнесу, тобто виробників національного рівня. Підкріплені фінансуванням «кишенькових» банків під пільгові відсотки, можливістю щодо залучення інвестиційних ресурсів через IPO, великі компанії реалізовуючи стратегії вертикальної інтеграції через акумулювання грошових коштів всього ланцюга вартості продукції починають займати все більш домінуюче становище на оптовому та роздрібному ринку продуктів харчування, сільськогосподарської сировини. Цілком обґрунтований ринком ефект масштабу, акумуляція ланок виробництва з високою доданою вартістю, вищою оборотністю коштів та наближеністю до «живих» грошей призвело до використання сільських територій як сировинного придатку з відповідними негативними наслідками для сільського соціуму. Більше того, наслідки інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та переробки, превалювання принципу «максимум доходів-мінімум витрат», призводить до непоправних екологічних наслідків, що насамкінець мають вплив на здоров’я людини. Відтак, назріває необхідність пошуку  можливих механізмів застосування вертикальної інтеграції задля розвитку сільських територій.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми розвитку особистих селянських господарств в контексті розвитку сільських територій досліджувалась в працях Свиноус І.В. , Березівського П.С. [ Кирилова Ю.Є , Василенької Н.І.. В них акцентується увага на способах виходу на роздрібний ринок продовольчої продукції, організації обслуговуючих кооперативів, що дозволить реалізувати потенціал господарств. Водночас, інші способи організації залишаються поза увагою дослідників, в тому числі щодо розвитку складової органічного виробництва в сільській місцевості. Хоча в останніх дослідженнях Артиш В. І. , Гуцаленко О. О. , Кучеренко С.В. , Зайчук Т.О. ], Вишневської О.М. звертається увага на перспективах розвитку ринку органічної продукції, механізмах державного регулювання сертифікаційних процедур, однак організаційні механізми впровадження органічного руху (в тому числі за допомогою вертикальної інтеграції) на селі, разом із системою інститутів такої організації, залишаються недостатньо вивченими.

Результати досліджень. Поєднання соціальних та екологічних наслідків в єдиному тандемі деструктивного впливу на сільські території зумовлює пошук варіантів задля комплексного вирішення даної проблеми. Вертикальна інтеграція є одним із механізмів, реалізація якого дозволить в комплексі її вирішити. Корисний ефект вертикальної інтеграції для сільських територій полягає у:

- реалізації трудового потенціалу населення території та отримання ним доходів;

- забезпечення фінансової привабливості традиційного (екологічного) способу ведення господарства;

Відтак, для як найповнішого прояву позитивного ефекту від застосування вертикальної інтеграції необхідним є формування системи інститутів, що б враховували б як неформальні особливості сільського буття (психологічні, соціальні чинники), так і об’єктивні закони ринкової економіки.

Дія ефекту масштабу є незворотнім проявом ринкових економічних законів, що одразу вносить суттєвий дисонанс у порівняльні переваги дрібного виробництва порівняно із великомасштабним. Водночас, практика останніх років засвідчила, що ринок продукції особистих селянських господарств, дрібних виробництв (згадати пиво «Опілля», домашні продукти, рекламу молочних продуктів, що асоціюється з домашнім), асоційованих з ними органічних продуктів суттєво зростає (статистика). Основними імперативами усвідомлення споживачами якості даної продукції є переконання про те, що (1) через невеликі розміри підприємства (господарства) вони не можуть придбати та використовувати надзвичайно дорогі технології, а отже здійснюють виробництво за найпростішими способами («найпростіше, то найкраще та більш природнє»); (2) власник такого господарства має досить сильний мотив до максимізації якісних показників, оскільки несе відповідальність за неї власним ім’ям не використовуючи фактично найманої праці. Це все є ключовими неформальними інститутами функціонування та розвитку ринків органічної або «домашньої» продукції.

Саме використання цих двох мемів свідомості споживача потребують якнайсильнішого підкріплення інституціонально та є ідеальним варіантом використання механізму вертикальної інтеграції, що дозволить досягнути визначених вище 2 корисних ефектів.

В системному плані вертикальна інтеграція тісно пов’язана із ідентифікацією ринку продукту та ланок ланцюга його формування. В сучасних умовах ринок продукції, асоційованої із мемами «домашнє» та «органічне» не має легального (юридичного) підтвердження. Закон України «Про органічне виробництво» лише надав «канву» даному ринку продукції, однак, потребує ще цілого комплексу нормативних підзаконних актів, що регулюють механізми впровадження, функціонування таких виробництв. Тому, в плані зовнішнього інституційного середовища, необхідно відокремити ринки традиційної продукції та ринки продукції «домашньої» та «органічної». Без такого відокремлення ефективна побудова вертикально інтегрованих структур, що дозволяють акумулювати в доходах більше доданої вартості, буде неможлива через деструктивний вплив конкурентнішого в плані ціни ринку «звичайних» продуктів харчування.

В цілому система зовнішніх інститутів складатиметься з декількох блоків:

1) блок ідентифікації «органічної» та «домашньої» продукції. Даний блок акумулює в собі закріплені юридичними документами на загальнодержавному рівні критерії та обмеження процесу виробництва та збуту продовольчої продукції (сировини) «органічної» та «домашньої» продукції.

2)блок регулювання руху «органічної» та «домашньої» продукції до споживача. Даний блок інститутів передбачає встановлення регуляторних рамок руху продукції до споживача. В неї доцільно включити: специфічне маркування для продукції «органічної» та «домашньої», вигляд упаковки,  особливості логістики, розміщення продукції в роздрібній та оптовій мережі. Даний блок інститутів може встановлюватись як державними структурами, так і структурами асоціативного типу, що представляють виробників продовольчої продукції (сировини). Як варіант таких інститутів, угода між асоціацією виробників «домашньої» продукції та мережею супермаркетів про виділення окремого сектору торгівельної площі під продукцію із зазначенням конкретного місця, регулювання запасів продукції та ін. В сфері логістики - трьохстороння угода між приватним перевізником мережею ресторанного господарства, асоціацією виробників або безпосередньо селянським господарством про особливості збору (час, місце, зовнішній вигляд та параметри продукції), транспортування та прийому продукції.

Отже, виділимо 3 способи вертикальних інтеграційних процесів, що сприятимуть збалансованому розвитку сільських територій.

1 спосіб. Укладання договорів на управління та контроль процесу виробництва сільськогосподарської сировини з особистим селянським або фермерським господарством без зміни прав власності (рис. 1).

Відповідний механізм вертикальної інтеграції між переробним підприємством та постачальником сировини потребує залучення локального сільськогосподарського підприємства. З останнім переробне підприємство укладає договір на забезпечення засобами виробництва та здійснює їх фінансування. В свою чергу, сільськогосподарське підприємство забезпечує особисте селянське або фермерське господарство молодняком ВРХ, птиці, саджанцями сільськогосподарських культур або дерев, насінням, кормами.

 

Рис. 1. Вертикальна інтеграція переробного підприємства та особистого селянського або фермерського господарства

 

Переробне підприємство укладає договір про адміністративне управління і контроль з особистим селянським або фермерським господарством. Дана угода містить в собі положення стосовно передачі особистому селянському господарству засобів для ведення виробництва (молодняк худоби, птиці, насіння, саджанці сільськогосподарських культур, дерев), технології та регуляторних механізмів дотримання угоди та її припинення.

Даний спосіб є доцільним для невеликого переробного підприємства, ще не має достатньо обігових коштів та має проблеми з постачанням сільськогосподарської сировини, її дефіцит. Для особистого селянського або фермерського господарства забезпечується можливість здійснювати виробничу діяльність та отримувати доход без наявності необхідних інвестиційних ресурсів. Ефективність даного методу для переробного підприємства полягає в суттєвій мінімізації інвестицій в специфічні активи, диверсифікації каналів надходження сировини і відповідних позитивних наслідків в плані зниження цін. Для особистого селянського господарства, фермера, це питання отримання додаткових доходів, необхідних вмінь та навичок технологічного процесу.

Разом з тим, досягнення гармонічного впровадження даного механізму не можливе без встановлення угодою ключових параметрів та обмежень, що являють собою внутрішнє інституціональне середовище відносин вертикальної інтеграції. Необхідно виділити наступні ключові в організаційно-економічному плані частини угоди.

Започаткування діяльності та надання засобів виробництва особистому селянському чи фермерському господарству.

1. Визначення умов надання засобів виробництва особистому селянському (фермерському) господарству. Даний регулятор визначає необхідну наявність відповідних площ під вирощування сільськогосподарських та плодових культур, пасовищ, якість грунту, потреба в різних видах кормів.

2. Регулювання технологічних особливостей здійснення сільськогосподарського виробництва. Необхідність застосування технологічного регламентування діяльності пов’язане, як із необхідністю забезпечення необхідних параметрів якості продукції, особливостями вирощування певних видів і сортів рослин або порід тварин, а також належного забезпечення контрольного процесу.

Обмеження (регулятори) передачі отриманої продукції переробному підприємству.

1. Встановлення граничного розміру відхилення у % від кінцевої маси худоби, що забезпечує збереження status quo договору. Дане обмеження носить в собі як контролюючу, так і мотивуючу функцію. Воно є продовженням системи внутрішніх інститутів вертикального інтеграційного утворення, що зосередженні на забезпеченні технологічного процесу. Таким чином, зменшується схильність особистого селянського або фермерського господарства до здійснення опортуністичної поведінки направленої на задоволення власних інтересів, а також забезпечується мотивація виробників до досягнення встановлених майбутніх результатів діяльності. З іншої сторони, це узаконює рамки фінансової відповідальності переробного підприємства за вироблену продукцію.

2. Встановлення граничної ваги худоби або маси урожаю сільськогосподарських культур, що гарантовано проплачується переробним підприємством, а також умови оплати понад граничну вагу підсилюють мотивуючу та контролюючу функцію попереднього інституту. Слід відзначити, що в процесі планування свого виробничого процесу переробне підприємство розраховує на певну кількість сировини. Тому, значно менша отримана її кількість, так само як значно більший об’єм призводить до втрат переробного підприємства та виробничих одиниць, які здійснюють постачання за умовами договору вертикальної інтеграції. Відповідно, розміри оплати понад встановлені обмеження мають бути прописані в умовах договору, однак числові значення доцільно упустити. Це пов’язано із невизначеністю зовнішнього середовища та дією ринкових факторів. Зокрема, фіксація ціни на певному рівні не матиме мотивуючої функції до здійснення виробничої діяльності в довгостроковому періоді, адже ринкова ціна на період постачання сільськогосподарської сировини переробному підприємству може мати значно вищі значення. В даному контексті, доплату за понад встановлену граничну вагу необхідно прив’язати до ринкової ціни або в абсолютному, або у відсотковому значенні.

Щодо обсягів продукції, яка гарантовано проплачується переробним підприємством, то необхідність запровадження даної інституціональної конструкції продиктована принципами ієрархічності. Відповідно до них переробне підприємство може в будь-який час розірвати угоду. Тому, задля фінансових гарантій особистим селянським та фермерським господарствам доцільно встановити гарантовані компенсації внаслідок припинення угоди.

3. Умови розірвання угоди та процедура контролю процесу виробництва визначають причини, що стосуються технологічних порушень процесу виробництва та перелік питань, які підлягатимуть контрольним процедурам впродовж здійснення виробництва особистими селянськими та фермерськими господарствами

2 спосіб. Створення торгівельних майданчиків для реалізації продукції домашнього господарства. Формально даний механізм діє сьогодні через мережу роздрібних ринків (базарів). Водночас, доступ реальних виробників до нього є все ж таки достатньо обмеженим через присутність посередників. Даний спосіб по своїй суті та системним принципам інституціонального механізму схожий із 1 способом, однак, від дозволяє в даному випадку реалізовувати сільськогосподарську продукцію не у вигляді сировини, а як вже готову продукцію. Відповідно, розмір квазіренти, яка може бути перерозподілена на користь виробника є потенційно вищою ніж у попередньому способі. За результатами проведеного дослідження 23 особистих селянських господарств с. Рудня-Іванівська Ємільчинського району та с. Зоряне Ружинського району Житомирської області встановлено, що із загальної кількості рослинницької продукції продукованої земельними ділянками, на яких розміщені господарства, лише 43,4% використовуються на власне споживання та споживання членів родини, решта втрачається або йде на корм худобі. Подібні приголомшливі результати свідчать про суттєву втрату вартості сільськогосподарської продукції в межах особистих селянських господарств, що підтверджує необхідність залучення ресурсів, що втрачаються. В свою чергу показники по тваринницькій продукції були близькими до 100% (м'ясо та м’ясопродукти) та 75% по молоку та молочній продукції.

Не піддаючи сумніву дієвість механізмів ринку порівняно із вертикальною інтеграцією зазначимо, однак, позитивні наслідки останньої. Насамперед, це стосується сфери планування особистим селянським або фермерським господарством власної діяльності, розміру початкових інвестицій в сільськогосподарське виробництво, а також підвищення ефективності діяльності.

Доцільність застосування підприємством роздрібної торгівлі даного способу інтеграції зумовлений потребою освоєння «базарного» сегменту ринку «домашньої» та «органічної» продукції. Фактично, реалізація способу інтеграції з особистим селянським або фермерським господарством тісно пов’язана із «заходом» роздрібного підприємства в даний сегмент. Це можливо реалізувати через формування угоди про адміністративне управління та контроль між роздрібною мережею та виробниками продукції, представником останніх може виступати і асоціація.

Доцільність створення асоціації продиктована посиленням позицій особистих селянських та фермерських господарств в переговорному процесі з торговельною мережею, а також вироблення уніфікованої інституційної бази взаємовідносин в межах вертикально інтегрованої структури.

Відтак, система інститутів даного способу вертикальної інтеграції повинна містити положення та обмеження, що регулюють вимоги та доступ до роздрібної мережі, методи реалізації продукції, представлення її в торговельній мережі. Отже, необхідно виділити 3 групи внутрішніх інститутів, що сприятимуть налагодженню ефективного механізму відносин.

1 група регулює наявність та постачання сільськогосподарської продукції підприємству роздрібної торгівлі. Ними встановлюється виключне право підприємства роздрібної мережі розпоряджатися частиною продукції особистого селянського або фермерського господарства, що забезпечується попередньою згодою виробника. Таким чином, встановлюється контроль та управління рухом сільськогосподарської продукції з визначенням параметрів її зовнішнього вигляду, технології виробництва, наявності запасів. Серед перспективних напрямків взаємовідносин постачання, як свіжих, так і консервованих овочів та фруктів під сертифікатом «органічного» або «домашнього». Використання такого формату виглядає перспективним з огляду на унікальність продукції кожного виробника та можливість задоволення споживчих потреб, що не під силу великомасштабним виробництвам, де забезпечується потоковість виробництва в шкоду варіативності органолептичних властивостей продовольчої продукції.

2 група передбачає маркування продукції, що надходить від особистих селянських або фермерських господарств. Дана група внутрішніх інститутів вертикально інтегрованої структури покликана сприяти збільшенню обсягів бізнесу та результативності діяльності через диференціацію видового складу продукції. Враховуючи специфіку продукції, що формується в межах даного вертикально інтегрованого ланцюга диференціація повинна відбуватись розрізі: технологічних особливостей виробництва, регіону виробництва, інгрідієнтного складу продовольчої продукції, ступеня використання «органічної» або «домашньої» сировини.

Створення даної системи внутрішніх інститутів не можливе без тісної координації органів сертифікації (контролюючих) органів та підприємств роздрібної торгівлі, асоціації виробників продукції на предмет маркування, що може здійснюватись ними на власних потужностях. При цьому, необхідно запобігати застосуванню великої кількості критеріїв та диференціації за більше ніж 3 критеріями, що негативно вплине на сприйняття споживчих властивостей продукції споживачем та суттєво знизить ефективність маркування.

3 група передбачає представлення продукції в роздрібній мережі. Зокрема, це вигляд інтер’єру, розкладка продукції на полицях. Дані обмеження або регуляторні рамки покликані сприяти неформальним представленням споживача про продовольчу продукцію, позиціонування її як продукції високої якості та цінності для здоров’я людини.

3 спосіб. Створення вертикально інтегрованого маркетингового ланцюга, що включає виробників сировини, переробників, логістичну складову, мережу ресторанного господарства. Даний спосіб акумулює в собі найбільш високий рівень доданої вартості, що можна сформувати для виробників «органічної» та «домашньої» продукції, а отже забезпечити найвищий з усіх перелічених способів рівень оплати за поставлену продукцію особистих селянських та фермерських господарств, високий рівень зайнятості сільського населення.

 

Рис. 2. Вертикально інтегрований маркетинговий ланцюг формування та збуту продукції через підприємство ресторанного господарства

 

Система інституціонального забезпечення даного способу вертикальної інтеграції за своєю суттю та змістом включає елементи інституціонального механізму двох інших способів. Водночас вона повинна враховувати специфіку збуту продукції, що відбувається у формі готової до споживання їжі, а отже посилені вимоги до її свіжості та, як наслідок, жорстких обмежень щодо часових рамок її руху «від виробника до столу», підвищення ролі логістики.

Окремо необхідно зупинитись на специфіці утворення даного маркетингового ланцюга. Зважаючи на надзвичайно диверсифіковану потребу в продукції для підприємства ресторанного господарства відповідна організація виробництва продукції потребує формування спеціалізованих одиниць (особистих селянських та фермерських господарств) та їх сертифікації. Різні за розміром потреби в інвестиціях (на рівні особистого селянського або фермерського господарства та підприємства ресторанного господарства) визначають пріоритетність утворення вертикально інтегрованого маркетингового ланцюга «вниз» - від підприємства ресторанного господарства до особистого селянського господарства. При цьому сегмент «домашнього» або «органічного» буде більш привабливим для великих підприємств даної сфери, які мають досвід ресторанного бізнесу та можуть таким чином диверсифікувати його. На користь подібного вектора розвитку за збереження ситуації з кредитуванням малого бізнесу в Україні, свідчить ринкова доцільність розміщення підприємства в зоні інтенсивного платоспроможного попиту (у великих містах, на пожвавлених ділянках доріг), що суттєво збільшує необхідність в інвестиціях та зводить до мінімуму можливість входження в права власності безпосередньо особистого селянського або фермерського господарства.

Відтак, система інститутів підтримки функціонування даного вертикально інтегрованого маркетингового ланцюга повинна включати 3 групи обмежень.

1 група стосується організації процесу виробництва «органічної» або «домашньої» продукції, продукції її переробки. Організація процесу виробництва, окрім вимог, що представляються сертифікаційними та контролюючими органами передбачає насамперед визначення видового складу та періоду виробництва продукції, технологічних особливостей виробництва (кормової бази, системи удобрення та виконання агротехнічних заходів та ін.). Для забезпечення подібного процесу доцільним є залучення до штату або використання послуг компанією власником ресторанного бізнесу працівників відповідного фахового спрямування. Управляємість процесу виробництва, можливість вплинути на нього в будь-який момент часу, є ключовою передумовою формування ефективної вертикально інтегрованої маркетингової системи.

2 група стосується руху продукції від виробника (переробника) та встановлює інституціональні рамки для логістичного підрозділу вертикально інтегрованої системи. Вона стосується процедури збору необхідної для підприємства ресторанного господарства продукції і полягає у встановленні:

- процедури повідомлення про час збору продукції перевізнику;

- визначення маршруту збору продукції;

- визначення технічних особливостей передачі продукції особистим селянським або фермерським господарством перевізнику;

- граничних часових рамок в дорозі з продукцією;

- умови передачі перевізником продукції в логістичний центр;

- відповідальність перевізника за порушення встановлених вимог;

- визначення граничного рівня запасів інгредієнтів (продовольчої сировини) в межах логістичного центру;

- процедура передачі інгредієнтів підприємству ресторанного господарства

Слід зазначити, що подібна організація процесу дозволить залучати в кожен з елементів маркетингового ланцюга місцевий персонал, що підвищуватиме рівень зайнятості в сільській місцевості та підвищуватиме рівень доходів сільського населення.

3 група інститутів включає безпосередньо регулювання діяльності підприємства мережі ресторанного господарства.

Водночас необхідно наголосити на об’єктивно економічних факторах, що будуть штовхати дану вертикальну інтегровану структуру до вибору сегменту ринку в якому буде функціонувати підприємство ресторанного господарства. Причина лежить в оборотності грошових коштів та об’ємах господарської діяльності. Чим вищою є оборотність коштів та відповідно більші об’єми господарської діяльності, тим вищою буде необхідність у застосуванні подібного механізму вертикальної інтеграції.

Всі з 3 перелічених способів використовують варіант вертикальної інтеграції, за якими не відбувається зміна прав власності на активи, що належать представнику сільської місцевості (юридичній чи фізичній особі), Цей факт забезпечує традиційну для сільського устрою єдність селянина та його господарства, а отже зберігає мотивацію до забезпечення встановлених договором параметрів відносин  та контрольних процедур із суб’єктами, що знаходяться в ланцюгу формування продовольчої продукції. Більше того, принцип вертикальної інтеграції, який забезпечується розглянутими вище угодами і стосується централізованого контролю та управління, посилюють мотивацію до дотримання угоди. Адже, сторона її ініціатор може у разі не дотримання анулювати договір з відповідними соціальними та економічними наслідками для іншої.

Разом з тим, як можливий альтернативний варіант необхідно розглядати вертикальну інтеграцію через зміну прав власності на майно особистих селянських та фермерських господарств шляхом їх викупу зацікавленим підприємством в ланцюгу формування продукції або оренди з подальшим застосуванням 3 способів вертикальної інтеграції, які розглядалися вище.

Механізм використання даного варіанту передбачає використання найманих(ого) працівників(ка) для ведення викупленого або взятого в оренду в попередніх господарів господарства. Необхідність застосування подібного варіанту може бути продиктована зростанням зосередження земельних та майнових активів в сільській місцевості в структурі великих аграрних корпорацій та холдингів, а також одночасним розширенням ринку «органічної» та «домашньої» продукції, зростання продовольчих потреб держави і світу, що буде все складніше задовольнити. Привабливими сторонами подібного варіанту є низька вартість на об’єкти власності в сільській місцевості, а також суттєвий рівень капіталізації майна особистих селянських господарств. Слабкими сторонами – ризики фахової підготовки персоналу, необхідність інвестицій у відновлення продуктивності особистих селянських та фермерських господарств. При цьому, зберігаються серйозні ризики в плані мотивації до праці персоналу, що буде займатися виробництвом «органічної» або «домашньої» продукції. Це пов’язано із специфічністю людського капіталу, який проявляється у здатності довгострокового дотримання традиційного сільського укладу життя та постійною мотивацією до праці, що забезпечується зазвичай нематеріальною стороною прав власності на майно.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Реалізація потенціалу сільських територій для їх розвитку можлива завдяки інструменту вертикальної інтеграції, що дозволяє долучити особисті селянські та фермерські господарства до розподілу квазі ренти, яка формується на рівні переробного підприємства, підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства. Ключовим у забезпеченні ефективного впровадження даного механізму є формування зовнішніх інститутів ринку «органічної» та «домашньої» продукції. В даному контексті перспективними виглядає обґрунтування числових значень регуляторів в межах вертикально інтегрованих структур, підвищення їх ефективності.

 

Список літератури.

1. Артиш В. І. Удосконалення системи державного регулювання виробництва органічної продукції в Україні [Електронний ресурс] / В. Артиш // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – 2010. — Вип. 145. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/chem_biol/nvnau/2010_145/10avi.pdf

2. Березівський П.С. Особисте селянське господарство: ретроспектива і синергетика перспектив розвитку / П.С. Березівський // Трансформація сільського господарства та села. – Львів : Вид-во ЛНАУ, 2010. – С. 123-133.

 3. Василенька Н.І. Диверсифікація виробничої діяльності сільського населення Львівської області / Н.І. Василенька // Економіка АПК : міжнар. наук.-виробн. журнал. – 2010. – № 3. – С. 80-86.

4. Вишневська О.М.Формування ринку органічної продукції в Україні на основі досвіду європейських країн/ Вишневська О.М., Голяк Ю.В.// Економічний простір. - №75. – 2013. – С. 54-64.

5. Гуцаленко О. О. Сертифікація органічної продукції в Україні [Електронний ресурс] / О.О. Гуцаленко. – Режим доступу : http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/economy-411/environmental-economics-and-the-environment-411/11827-411-1103 

6. Зайчук Т.О. Розвиток ринку органічних продуктів харчування як напрям підвищення конкурентоспроможності української економіки в умовах євроінтеграції / Т. О. Зайчук // Вісник Сумського НАУ. — 2011. — Вип. 6/2. — С. 106—112 (Серія «Економіка і менеджмент»)

7. Кирилов Ю.Є. Розвиток малих форм господарювання на селі в умовах глобалізації / Ю.Є. Кирилов, І.В. Осадчук // Економіка АПК : міжнар. наук.-виробн. журнал. – 2010. – № 7. – С. 91-98.

8. Кучеренко С.В. Маркетингові технології просування продукції органічного землеробства в світовий простір [Електронний ресурс]/ С.В. Кучеренко – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle /123456789/23971/25-Kucherenko.pdf?sequence=1

9. Свиноус І. В. Теоретико-практичні аспекти функціонування особистих селянських господарств в Україні/ Д. М. Микитюк, В. М. Голик, Л. В. Шапаренко// Продуктивність агропромислового виробництва. – 2012. – № 22. – С. 37 – 41

 

References.

1. Artysh V.I. (2010). “Improving the state regulation system of organic food production in Ukraine”, Naukovyy visnyk Natsionalnogo universytetu bioresursiv ta pryrodokorystuvannya [Online], Vol.145, available at: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/chem_biol/nvnau/2010_145/10avi.pdf (Accessed 25 August 2014)

2. Berezivskyy, P.S. (2010), Osobyste selyanske gospodarstvo:retrospektyva I senergetyka perspektyv rozvytku [Individual farms: retrospective and a synergy of prospective development], Vydavnytstvo LNAU, Lviv, Ukraine.

3. Vasylenka, N.I. (2010), “Diversification of production by rural population”, Ekonomika APK: mizhnarodnyy naukovo-vyrobnychyy zhurnal, vol 3, pp. 80-86

4. Vyshnevska, O.M. and Yu. V. Golyak (2013), “Forming the market for organic food in Ukraine on the base of experience of European countries”, Ekonomichnyy prostir, vol.75, pp. 54-64.

5. Gutsalenko, O.O (2012), “Certification of organic produce in Ukraine” [On-line]. – available at: : http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/economy-411/environmental-economics-and-the-environment-411/11827-411-1103 (Accessed Aug 19, 2014)

6. Zajchuk, T.O. (2011), “Developing the market for organic foods as a way to increase competitiveness of Ukrainian economy in conditions of EU integration”, Visnyk Sumskogo NAU, vol. 6/2, pp. 106-112 (Seriya “Ekonomika I Menedzhment”)

7. Kyrylov Yu,Ye and I. V. Osadchuk (2010), “Developing small businesses in a countryside in condition of globalization”, Ekonomika APK: mizhnarodnyy naukovo-vyrobnychyy zhurnal, vol 7, pp. 91-98.

8. Kucherenko S.V. (2012), “Marketing technologies of organic food promotion on the global market [Online], -available at: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/23971/25-Kucherenko.pdf?sequence=1 (Accessed Aug 19, 2014)

9. Svynous I.V., D.M. Mykytyuk, V.M. Golyk and L.V. Sharparenko (2012), “Theoretical and practical aspects of functioning individual farms in Ukraine”, Produktyvnist agropromyslovogo vyrobnytstva, vol. 22, pp. 37-41.

 

Стаття надійшла до редакції  20.08.2014 р.