Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 338

 

Д. І. Голубєв,

викладач НФ Запорізького національного університету

 

ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ НА ЗАСАДАХ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ

 

D. І. Golybev,

Teacher NF Zaporizhzhya national university

 

FORMING OF INVESTMENT STRATEGY IS ON PRINCIPLES OF INVESTMENT POLICY ENTERPRISES OF ENGINEER

 

Досліджено функції інвестиційної політики підприємств машинобудування. Визначено  напрямки інвестиційної стратегії підприємств  машинобудування. Обгрунтовано завдання розробки інвестиційної політики підприємств машинобудування. Запропоновано здійснювати диверсифікацію інвестиційної діяльності підприємств машинобудування у рамках певної групи галузей, що пов'язана з формуванням «стратегічних зон господарювання».

 

The functions of investment policy of enterprises of engineer are investigational. Directions of investment strategy of enterprises  of engineer are certain . The task of development of investment policy of enterprises of engineer is reasonable. It is suggested to carry out diversification of investment activity of enterprises of engineer within the framework of certain group of industries, which is related to forming of «strategic zones of menage».

 

Исследованы функции инвестиционной политики предприятий машиностроения. Определены  направления инвестиционной стратегии предприятий  машиностроения. Обосновано задание разработки инвестиционной политики предприятий машиностроения. Предложено осуществлять диверсификацию инвестиционной деятельности предприятий машиностроения в рамках определенной группы отраслей, которая связана с формированием «стратегических зон ведения» хозяйства.

 

Keywords. Functions, investment policy, strategy, directions, mechanism, investment activity, investment decisions, risk, management.

 

Ключові слова. Функції, інвестиційна політика, стратегія, напрямки, механізм, інвестиційна діяльність, інвестиційні рішення, ризик, управління.

 

Ключевые слова. Функции, инвестиционная политика, стратегия, направления, механизм, инвестиционная деятельность, инвестиционные

 решения, риск, управление.

 

 

Вступ. В основі стратегічних інвестиційних рішень повинен лежати активний пошук альтернативних варіантів напрямів, форм і методів здійснення інвестиційної діяльності, вибір найкращих з них, побудову на цій основі обший інвестиційній стратегії і формування механізмів ефективної її реалізації. Альтернативність є найважливішою відмінною рисою усієї системи стратегічного управління підприємством і пов'язана з усіма основними елементами стратегічного інвестиційного вибору - інвестиційними цілями, інвестиційною політикою по окремих аспектах інвестиційної діяльності, джерелами формування інвестиційних ресурсів, стилем і менталітетом інвестиційної поведінки тощо.

Виклад основного матеріалу. Формуючи інвестиційну стратегію, необхідно мати на увазі, що інвестиційна діяльність є головним механізмом впровадження технологічних нововведень, що забезпечують зростання конкурентної позиції підприємств машинобудування на ринку. Тому реалізація спільних цілей стратегічного розвитку підприємства значною мірою залежить від того, наскільки його інвестиційна стратегія відбиває досягнуті результати технологічного прогресу і адаптована до швидкого використання нових його результатів.

Практично усі основні інвестиційні рішення, що приймаються в процесі формування інвестиційної стратегії, в тій або іншій мірі змінюють рівень інвестиційного ризику. В першу чергу це пов'язано з вибором напрямів і форм інвестиційної діяльності, формуванням інвестиційних ресурсів, впровадженням нових організаційних структур управління інвестиційною діяльністю. Особливо сильно рівень інвестиційного ризику зросте в періоди коливань ставки відсотка і росту інфляції. У зв'язку з різним менталітетом інвестиційної поведінки піт відношенню до рівня допустимого інвестиційного ризику на кожному підприємстві в процесі розробки інвестиційної стратегії цей параметр повинен встановлюватися диференційовано.

Орієнтація на професійний апарат інвестиційних менеджерів в процесі реалізації інвестиційної стратегії повинна стати основою управління інвестиційною політикою підприємства. Які б фахівці не притягувалися до розробки окремих параметрів інвестиційної стратегії підприємств машинобудування, її реалізацію повинні забезпечувати підготовлені фахівці - інвестиційні менеджери, - які мають бути ознайомлені з основними принципами стратегічного управління, механізмом управління реальними інвестиційними проектами і портфелем фінансових інвестицій, володіти методами стратегічного інвестиційного контролінгу.

Забезпечення розробленої інвестиційної стратегії підприємств  машинобудування відповідними організаційними структурами управління інвестиційною діяльністю і принципами інвестиційної культури. Найважливішою умовою ефективної реалізації інвестиційної стратегії є зміни організаційної структури управління і інвестиційної культури, що відповідають їй. Стратегічні зміни, що передбачаються, в області організаційної структури і інвестиційної культури мають бути складовою частиною параметрів інвестиційної стратегії, що забезпечують ту, що її, що реалізовується.

Функції інвестиційної політики підприємств машинобудування: регулююча, стимулююча, розподільча.

Суть регулюючої функції полягає, в забезпеченні процесів відтворення  капіталу і підтримці її темпів розвитку. Також підтримка найбільш великих і важливих галузей економіки. Регулююча функція, фактично, поширюється не лише на процеси виробництва, накопичення і споживання, але і на природно-технічні і соціальні явища, на розвиток інфраструктури, тобто пронизувати усі рівні і сфери життєдіяльності суспільства.

Стимулююча функція інвестиційної політики полягає в тому, що інвестування орієнтоване на оновлення засобів виробництва, на активізацію найрухливіших і швидко змінюючих його елементів, на розвиток науки і техніки. У цій своїй ролі інвестиції, по суті, обслуговують розвиток як такий, визначають його темпи росту і якісні характеристики.

Розподільча функція полягає в тому, що за допомогою інвестування,  здійснюється розподіл сукупно громадського продукту (СОП)  в його грошовій формі між окремими суб'єктами, рівнями і сферами громадського виробництва і  видами діяльності. Характер розподільних процесів безпосередньо залежить від цільових орієнтирів, пріоритетів, поставлених державою завдань. При цьому інвестування, як реалізація стосунків розподілу, відповідає цілям життєдіяльності суспільства, виражає форму привласнення економічних благ, а також використовується як спосіб вирішення громадських протиріч.

Процес перерозподілу здійснюється через:

1.Бюджетну сферу в ході сплати податків, не податкових платежів як підприємствами так і населенням, а так само в ході фінансування з бюджету витрат підприємств і громадян.

2.Фінансовий ринок шляхом залучення додаткових грошових коштів за допомогою випуску цінних паперів, отримання банківських кредитів, відсотків, дивідендів.

3.Через страховий ринок в процесі сплати страхових внесків виплати і отримання страхових винагород.

4) Індикативна

Реалізація цієї функції інвестицій на підприємствах машинобудування дозволяє контролювати рух до мети, тобто виробляти такі регулюючі механізми, які забезпечують, як мінімум, рівноважний стан економічної системи.

На особистому рівні, функції інвестицій полягають в тому, щоб  вкласти кошти у свій особовий розвиток, оскільки сама людина — це суцільний актив і жаліти засобів на свій розвиток не коштує.

Визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності на підприємствах машинобудування є найбільш складним завданням розробки інвестиційної політики підприємства. Вона вимагає послідовного підходу до прогнозування інвестиційної діяльності в ув'язці із загальною корпоративною стратегією розвитку підприємства.

На першій стадії досліджується доцільність галузевої концентрації або диверсифікації інвестиційної діяльності на підприємствах машинобудування. Як правило початкові етапи діяльності підприємства пов'язані з концентрацією її на одній галузі, найбільш добре знайомій інвесторам. Огляд західної практики показує, що багато хто з найбільш удачливих інвесторів досяг високого рівня добробуту, використовуючи стратегію концентрації, тобто не виходячи за рамки моногалузевої діяльності. Особливо яскраві приклади дає нам виробництво окремих видів наукомісткої продукції (комп'ютерна техніка, комп'ютерні програми і тому подібне) або продукції, що задовольняє нові потреби великого круга споживачів. В той же час слід зазначити, що серед інвесторів, що використовують цю стратегію, спостерігається найбільше число банкрутств. Це пов'язано з тим, що концентрація пов'язана з вищим рівнем інвестиційних ризиків, чим можуть дозволити собі багато інвесторів для підприємств машинобудування.

Стратегія галузевої концентрації, може бути використана лише на перших трьох стадіях життєвого циклу підприємства, оскільки при сприятливих обставинах вона може забезпечити найбільш високі темпи виробничого розвитку або збільшення капіталу. На подальших стадіях життєвого циклу підприємства у міру задоволення потреби в продукції (товарах, послугах) основного контингенту споживачів їй на зміну повинна прийти стратегія галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності на підприємствах машинобудування.

На другій стадії досліджується доцільність різних форм галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності у рамках певної групи галузей. Такими групами можуть бути галузі сільськогосподарського виробництва, харчовій промисловості, транспорту і тому подібне. Така галузева диверсифікація дозволяє інвесторові ширше використовувати накопичений досвід у сфері маркетингу, виробничих технологій і тому подібне, а отже більшою мірою зумовлювати ефективність інвестування. Крім того, використання галузевої диверсифікації навіть в таких обмежених рамках дозволяє істотно понизити рівень інвестиційних ризиків.

Диверсифікація інвестиційної діяльності підприємств машинобудування у рамках певної групи галузей пов'язана з формуванням «стратегічних зон господарювання» (таке формування здійснюється в процесі розробки загальної стратегії економічного розвитку підприємств машинобудування). На стратегічній зоні господарювання лежить повна відповідальність за розробку асортименту конкурентоздатної продукції, ефективної збутової стратегії, а також інвестиційної стратегії, що забезпечує їх.

В той же час, така стратегія інвестиційної діяльності підприємств машинобудування також не позбавлена певних недоліків. Основною з них полягає в тому, що суміжні галузі у рамках певної їх групи мають, як правило, аналогічний в часі галузевий життєвий цикл, що посилює інвестиційний ризик, особливо в традиційних галузях економіки. Крім того, продукція таких галузей схильна зазвичай впливу однакових в часі кон'юнктурних циклів, що в ще більшій мірі посилює інвестиційний ризик в окремі несприятливі періоди. Тому використання стратегії диверсифікації інвестиційної діяльності на підприємствах машинобудування у рамках певної групи галузей ефективно лише при сприятливому прогнозі кон'юнктури відповідних товарних ринків.

На третій стадії досліджується доцільність різних форм диверсифікації інвестиційної діяльності на підприємствах машинобудування в розрізі різних не пов'язаних між собою груп галузей. Необхідність використання такої стратегії визначається тим, що для багатьох великих і середніх компаній, що здійснюють свою діяльність упродовж тривалого періоду, традиційно обрані галузі (окремі або у рамках певних груп), стримують темпи перспективного розвитку, отримання високої віддачі від інвестицій, а іноді зумовлюють їх стратегічну уразливість в конкурентній боротьбі. Забезпечити нові можливості розвитку для таких підприємств може інвестування в інші альтернативні групи галузей.

Диверсифікація інвестиційної діяльності на підприємствах машинобудування, здійснювана в процесі другого і третього етапів розробки галузевої спрямованості інвестиційної політики, дозволяє отримати ефект синергізму, при якому загальний ефект діяльності підприємств машинобудування значно більше, чим ефект окремих галузевих його підрозділів. Для отримання ефекту синергізму підприємство може обрати наступальну інвестиційну політику, коли в якості критерію пошуку об'єктів інвестування використовуються майбутні переваги галузевого конгломерату, або захисну інвестиційну стратегію, коли пошук об'єктів інвестування спрямований на усунення слабкостей окремих галузевих виробництв.

Висновки. Необхідність здійснення етапу формування інвестиційної політики підприємств машинобудування в регіональному розрізі з метою розробки інвестиційної політики підприємства визначається двома основними умовами.

Першою умовою, що визначає необхідність такої розробки, є розмір підприємства. Переважна більшість невеликих фірм і значна частина середніх підприємств здійснюють свою діяльність в межах одного регіону по місцю проживання інвесторів. Для таких фірм можливості регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності (особливо в частині реальних інвестицій) обмежені через недостатній об'єм інвестиційних ресурсів і істотного ускладнення управління інвестиційною і господарською діяльністю. Принципова можливість регіональної диверсифікації можлива лише при фінансових інвестиціях, проте їх об'єм у таких підприємств невеликий, тому інвестиційні рішення можуть прийматися не у рамках політики, що розробляється, а при формуванні інвестиційного портфеля (тобто на стадії тактичного управління інвестиційною діяльністю).

Другою умовою, що визначає необхідність такої розробки, є тривалість функціонування підприємства. На перших стадіях його життєвого циклу господарська і інвестиційна діяльність концентрується у рамках одного регіону, і лише у міру подальшого розвитку підприємства виникає потреба в регіональній диверсифікації інвестиційної діяльності.

Основою розробки регіональної спрямованості інвестиційної діяльності на підприємствах машинобудування є оцінка інвестиційної привабливості окремих регіонів країни.

В процесі етапу взаємоув'язки основних напрямів інвестиційної політики підприємства забезпечується узгодженість окремих напрямів інвестиційної політики підприємства по об'ємах, термінах реалізації і інших параметрах.

При великих об'ємах інвестиційної діяльності на підприємствах машинобудування, його інвестиційна політика диференціюється в розрізі реального і фінансового інвестування.

 

Список використаних джерел.

1. Lutz Fridrich and Vera: The The-ry -f Inverstment -f the firm / Lutz Fridrich and Vera. Princet-n University Press, 1981

2. Dean Jeel Capital Budgetting / Jeel Dean. - New Y-rk: C-lumbia University Press, 1983.

3. Омельянович Л. А. Финансовый менеджмент: [Учебное пособие] / Л. А. Омельянович, И. В. Сорока, Т. В. Филипенко. – К.: Институт содержания и методов обучения, 1998. – 281с.

4. Денисенко М. П. Інвестиційний клімат України та напрями його подальшого покращання / М. П. Денисенко // Проблеми науки. – 2005. - №12. – С. 32-39.

 

References.

1. Lutz Fridrich and Vera (1981) “The The-ry - f Inverstment -f the firm”, Lutz Fridrich and Vera. Princet-n University Press, pр. 99.

2. Jeel Dean (1983) “Dean Jeel Capital Budgetting”, C-lumbia University Press, pр. 106.

3. Omeljanovuz L. A., Soroka I. V. and Filipenko T. V. (1998), “Financial management”, Institute of maintenance and teaching methods, pp. 281.

4. Denisenko M. P. (2005), “Investment climate of Ukraine and directions of him subsequent improvement”, Science problems, vol. 12, pp. 32-39.

 

Стаття надійшла до редакції  19.08.2014 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"