Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 336.767

 

В. В. Довгалюк,

к. е. н., доцент кафедри фінансів і кредиту,

Житомирський державний технологічний університет, м. Житомир

 

ВЕНЧУРНИЙ ІНВЕСТОР ЯК АГРЕСОР У ВІТЧИЗНЯНОМУ БІЗНЕСІ

 

V. Dovgaliuk,

candidate of economic sciences, associate professor of department of finances and credit,

Zhytomyr state technological university

 

VENTURE INVESTOR AS AGRESO IN DOMESTIC BUSINESS

 

У статті статистично проаналізований стан ринку прямих іноземних інвестицій України та визначена роль венчурного інвестора у вітчизняному бізнесі, зокрема подальше існування проекту після його “виходу”.

 

In the article the statistically analysed market of direct foreign investments of Ukraine condition and certain role of venture investor is in domestic business, in particular subsequent existence of project after his “output”.

 

Ключові слова: інвестор, венчурний капітал, інвестування, бізнес, інновації, іноземні інвестиції.

 

Keywords: investor, venture capital, investing, business, innovations, foreign investments.

 

 

Постановка проблеми. Важливу роль в розвитку національної економіки будь-якої країни світу відіграють іноземної інвестиції. Залучення коштів іноземних інвесторів сприяє активізації інвестиційного процесу в країні, впровадженню нових технологій, використанню передового зарубіжного досвіду, розвитку малого і середнього бізнесу, а також зростанню інвестиційного потенціалу в цілому. Але таке інвестування може мати і негативні наслідки, зокрема для розвитку вітчизняного бізнесу. Багато науковців, економістів наводять безліч переваг в іноземному венчурному інвестуванні, але ніхто не попереджає про можливі загрози з боку “інвестора сьогодення – інвестора-агресора”. Тому це питання потребує особливої уваги так, як обсяги венчурного інвестування щорічно зростають і відповідно інвестори вимагають свободи та гарантій для себе від держави, тоді як вона, в достатній мірі, не забезпечує захист самого вітчизняного підприємництва.

Аналіз досліджень та публікацій. Основні тенденції розвитку венчурної індустрії в Україні, а також країнах ЄС, включаючи регіони центральної та Східної Європи, США досліджували такі вітчизняні науковці, як: Андреюк Н.В. [1], Букало А.М. [3], Денисюк В.А. [4], Красовська О.В. [7], Кузьмін О.Є. [8, 9], Литвин І.В. [10], Маковєєв П.С. [11], Шило Л.А. [12] тощо. Але залишається недостатньо дослідженим питання взаємовідповідальності інвестора перед підприємство-реципієнтом і навпаки. Гарантом розвитку інноваційної діяльності є вдало врегульовані фінансові відносини в інвестиційній діяльності.

Мета та методи дослідження. Основна мета дослідження полягає в розкритті переваг та недоліків венчурного іноземного інвестування для розвитку вітчизняної інноваційної діяльності.

Викладення основного матеріалу дослідження. На сьогодні найпопулярнішою сферою інвестування залишаються галузі, які пов’язані з Інтернетом та ІТ-технологіями. Венчурні інвестори надають перевагу вкладам інвестицій в ті галузі, де є перспектива бурхливого росту в найближчі декілька років.

Перспективи розвитку та проривні напрями технологічного росту знаходяться в місці пересікання інформаційних технологій. Тому венчурні інвестиції в такі галузі, як альтернативна енергетика, біотехнологія та ін., мають перспективу дуже суттєво вплинути на розвиток інноваційної системи та компетенції компаній, які працюють в цих галузях.

На думку американських експертів, найближчим часом економіку України просуватимуть вперед дві галузі народного господарства – це сільське господарство і енергетика. Близько 1 млрд дол. щорічно інвестується в економіку України і за прогнозами Моргана Вільямса (президента Американо-української ділової ради) до кінця 2014 року ця цифра досягне 2 млрд дол.

Крім США основними інвесторами України на кінець 2013 року були такі країни, як Кіпр – 19 036 млрд дол., Німеччина – 6 292 млрд дол., Нідерланди – 5 562 млрд дол., Російська Федерація – 4 287 млрд дол., Австрія – 3 258 млрд дол., Великобританія – 2 714 млрд дол., Британські Віргінські Острови – $2,494 млрд, Франція – 1 826 млрд дол., Швейцарія – 1 325 млрд дол., Італія – 1 268 млрд. дол. [13].

В 2013 році загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну склав 2 860 млрд дол., що в два рази менше, ніж у 2012 році (6 013 млрд дол.). Станом на 1 січня 2014 року обсяг ПІІ у вигляді акціонерного капіталу нерезидентів, спрямованих в економіку України склав 58 157 млрд дол., що на 5,2 % більше, ніж на початку 2013 року.

За даними Держстату, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в 2013 році, спрямованих в українську промисловість, становить 18 013 млрд дол., установи фінансової і страхової діяльності – 15 349 млрд дол., на підприємства торгівлі та ремонту автотранспорту – 7 560 млрд дол., ринок нерухомості – 4 371 млрд дол., на наукову та технічну діяльність (в т.ч. інноваційну діяльність) – 3 448 млрд дол. Отже, з усіх інвестицій лише близько 6% спрямовується в інновації.

В цілому, для зміни ситуації на ринку України потрібно щорічно, за прорахунками Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами, залучати 15 млрд дол. інвестицій. При цьому, департамент “Єдине інвестиційне вікно” заявив, що іноземні компанії готові реалізувати в Україні проекти на 2,3 млрд. євро.

Експерти ж не надто високо оцінюють інвестиційну привабливість країни, так як інвестор сьогодні боїться потрапити під жорсткий адміністративний прес, що підтверджує факт незахищеності прав інвесторів в Україні. Єдиним напрямком, в яке триватиме приплив іноземних інвесторів, на думку аналітиків, стане сільське господарство.

Затребуваними серед інвесторів як з України, так і з-за кордону залишаються венчурні ІСІ, причому частка вкладень громадян України у сукупних активах цих фондів навіть дещо зросла в 2013 році. А іноземні інвестори, динаміка вкладень яких у венчурні фонди є слабшою у порівнянні з резидентами України, скоротили свою вагу у венчурних фондах.

Основною метою будь-яких інвестицій згідно визначення “інвестиції” є створення прибутку (доходу) та досягнення соціального ефекту [5]. На сьогодні одиниці інвесторів спрямовують свої кошти в проекти для соціального ефекту. Вільних грошей, власники яких бажають мати гарантований дохід, є дуже багато на інвестиційному ринку, а проектів, які гарантують дохід мало.

Наявність грошей на ринку – це лише перший крок до розвитку. Сьогодні більшість технологічних венчурних фондів порівняно невеликого обсягу за мірками західного венчурного ринку. Це означає, що серйозних обмежень для самого портфеля потенційних угод, які можуть бути проінвестовані з цього фонду немає. І в цьому розумінні інвестуються угоди, низько венчурного характеру (інвестиції не спрямовуються в інноваційні проекти). В нас немає таких фондів в галузі технологій, так як венчурний бізнес ще не набрав потрібних обертів в розвитку. І тому існує проблема грошей і інвесторів, які хотіли б та розглядають для себе можливість потрапити у венчурний сегмент та інвестувати в серйозні “довгі” промислові технологічні проекти. А на ринку швидких проектів вже є дефіцит проектів, що й відображає відповідний дисбаланс на ринку.

В Україні інвестор не готовий ризикнути власним капіталом задля розвитку підприємства-реципієнта та досягнення його соціального ефекту. В свою чергу, інвестор має беззаперечне право на: володіння, користування і розпорядження об’єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України. Звісно, співвідношення ризик-дохідність складно віднайти в країні, де недостатньо розвинута та діяльність, в яку інвестується (в нашому випадку – інноваційна). Але поряд з правами на прибуток, перед інвестором не ставиться соціальна відповідальність за той чи інший проінвестований проект. Тому і виникають ситуації “зняття вершків” – отримати по максимуму, а віддати по мінімуму. Доцільно далі розглянути переваги на недоліки від таких інвестицій.

Основним перевагами від участі іноземного інвестора в економіці країни це, перш за все, зростання прибутку інвестицій за рахунок перерозподілу капіталу із-за кордону в більш прибуткові проекти, а також стимулювання виробничого та інноваційного процесу в країні. Іншими перевагами є: створення додаткових робочих місць і відповідно стимулювання зростанню національної економіки, з появою нового повноцінного суб’єкта господарювання – посилення конкуренції всередині країни та надходження сучасних технологій, техніки, устаткування для ефективного досягнення цілей проекту.

На початкових етапах припливу ПІІ завжди спостерігається стрімке зростання економіки, але в подальшому – не менш стрімкі темпи її падіння. Показовим прикладом є Польща, яка на цьому етапі показала близько 20% безробіття. Також типовим явищем для країн із великими обсягами ПІІ є дефіцитність платіжного балансу та зовнішня заборгованість. Показовим прикладом в цьому випадку є США. Обсяг прямих закордонних інвестицій США не суттєво відрізнявся від відповідних надходжень з-за кордону і у 2004 році дефіцит поточного рахунку платіжного балансу перевищив 6% ВВП. Але країна знайшла вихід з такого положення, підвищуючи планку зовнішнього боргу за яку не може заходити уряд (тобто ту кількість грошей, яку одночасно може надати пред’явникам боргового зобов’язання Федеральна резервна система США без критичних наслідків для власної економіки).

Негативні зміни відбуваються і у технологічній сфері. Іноземні інвестори надають морально застарілу техніку, хоч і на початку для реципієнта вона здається більш досконалою та доступною ніж власна. Зрозуміло, іноземний інвестор не буде вивозити найновітнішу техніку з власної країни і створювати зайвих конкурентів своїм національним виробникам. Знову ж таки показовим прикладом стали ми самі. За даними Держстату високотехнологічні галузі мають найменшу частку ПІІ, що підтверджує той факт, що іноземні інвестори ніколи не будуть суперечити власним національним інтересам, зокрема безпосереднім інтересам інвестора.

На рівні окремого підприємства-реципієнта таке залучення ПІІ також може призвести до економічного занепаду та його залежності від інвестора у багатьох факторах. Тому на рисунку 1 запропонований механізм закріплення позитивного економічного та соціального ефекту від залучення ПІІ. Мета цього механізму полягає в досягненні максимального ефекту для обох сторін інвестування. Якщо прибуток, за середньостатистичними світовими показниками, досягається в одному випадку із 100, то кінцевого соціального ефекту жоден інвестор не планує отримати, адже ця проблема залишається суто внутрішньодержавною. Тому є необхідність залишити за інвестором не право, а зобов’язання в подальшому підтримувати підприємство-реципієнта шляхом надання фінансових послуг з консалтингу, зокрема з аутсорсингу, інжинірингу, фондового консалтингу і навіть фандрайзингу. Саме інвестор, а не будь-яка консалтингова фірма, надасть ці послуги найбільш грамотно та ефективно для підприємства-реципієнта. Адже менеджери, які “жили” підприємством певний термін, зможуть завчасно виявити проблеми та за короткий час професійно їх вирішити.

 

Рис. 1. Механізм закріплення позитивного економічного та соціального ефекту від залучення ПІІ

 

Механізм, який зображено на рисунку 1, без п’ятого етапу передбачає лише агресивне ставлення інвестора до інвестованого проекту, тобто стратегією є лише дохідність та зростання вкладень, а метою інвестування – досягнення приросту капіталу.

Основними проблемами для залучення іноземного капіталу в певний проект та Україну в цілому є також політична нестабільність, непередбачуваність та непрозорість державної політики, недосконалість законодавства та несприятливий інвестиційний клімат (обтяжлива фіскальна та митна політика).

Відсутність вдалої інвестиційної політики країни породжує невпевненість навіть венчурного інвестора в отриманні прибутку та виявленні бажання ризикувати власним капіталом. Лише на словах Верховної Ради законодавче поле в Україні створено і інвесторам немає чого боятися, а в дійсності не кожен бізнес може підлаштуватися під різні умови, про що свідчить зростання обсягу підприємств на межі банкрутства та складають за 2010 р. близько 41 % від усіх суб’єктів господарювання, які функціонують в економіці України [2].

Ще одним результатом неефективної політики спрямування ПІІ та їхнього контролю є проблема концентрації інвестицій, про що свідчить приріст їх надходжень на 57,6 %, але переважно у торгівлю і будівництво.

Основними нормативними актами, що регулювали діяльність іноземних інвесторів в Україні були Декрет Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування” (втратив чинності) та Закон України “Про іноземні інвестиції” (втратив чинність). На сьогодні законодавче врегулювання інвестиційної діяльності здійснюється в межах Закону України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” та Закону України “Про інвестиційну діяльність”. Як ми бачимо, все-таки інвесторам є чого боятися, адже з кожним роком ситуація в правовому полі не прояснюється, а лише погіршується.

Одним із проявів недосконалості системи оподаткування є недобросовісна податкова конкуренція та відповідно ухилення від оподаткування (низькі ставки податків або їх відсутність). Так, наприклад станом на 01.04.2014 р. 37,5 % ПІІ в нашу економіку надійшли з офшорних зон.

Не дивлячись на традиційні проблеми інвестиційної діяльності, динаміка ПІІ в інноваційну діяльність є позитивною на відміну державного фінансування (рис. 2).

 

Рис. 2. Динаміка фінансування інноваційної діяльності (млн.грн.)

 

В 2013 році було залучено кошти іноземних інвесторів на суму 1253,2 млн. грн., що становить близько 13 % від загального обсягу використаних коштів в інноваційній діяльність. Але порівняно з 2011 роком ця сума іноземних інвестицій зросла в 22 рази (2011 р. – 56,9 млн. грн.). За 2013 рік найбільше коштів було залучено за рахунок власних джерел інноваіцйних підприємств, що складало 73 % від загального обсягу, а найменше – за рахунок державного бюджету (0,3 %).

Обсяги прямих інвестицій в економіку нашої держави за останні роки збільшилися на 4128,5 млн.дол., що в свою чергу становить 8,20 % приросту. Основною країною інвестором є Кіпр, обсяги інвестування якого збільшилися на 3919,9 млн.дол., що в свою чергу становить 31,72 % інвестицій вкладених усіма країнами світу в українську економіку. Збільшивши власний капітал на 29,35 %, кіпрські інвестори стали лідерами відносного та абсолютного приросту обсягів капіталів серед усіх основних країн-інвесторів, а збільшення загального показника прямих іноземних інвестицій було забезпечено в основному Кіпром. Німеччина, яка є другою країною за обсягом прямих інвестицій в українську економіку, навпаки – скоротила свої активи в Україні на 1074,0 млн.дол, тобто на 14,53 % від того капіталу, який був залучений до української економіки з початку інвестування в економіку нашої держави.

Ці цифри відображають значний приріст ПІІ, а відповідно і зростання рівня залежності від ПІІ ВВП країни. Тому необхідно обмежувати кількіть ПІІ та суворо контролювати на державному рівні, запровадивши певну систему пільг та податків для венчурних іноземних інвесторів так, щоб спрямовувати їхні кошти туди, де це справді потрібно.

Висновки. Україна справді має ряд проблем із залученням іноземних інвестицій, зокрема венчурних. Затребуваними серед інвесторів як з України, так і з-за кордону у 2013 році були венчурні інститути спільного інвестування, причому частка вкладень громадян України у сукупних активах цих фондів навіть дещо зросла. Венчурні інвестиційні фонди відкривають нові можливості у сфері управління грошовими потоками. Але поряд із цим, підприємство-реципієнт, уклавши економічні відносини з таким фондом, вступає в його пряму залежність. Вирішення цієї проблеми є можливе з використанням консалтингових послуг фонду після його “виходу” з проекту. Такий “вихід” інвестора допоможе закріпити як економічний, так і соціальних ефект, який досягався силами обох сторін. Крім цього, підприємство-реципієнт матиме плавним перехід на новий власний рівень менеджменту, зазнаючи мінімальних втрат на рівні управління.

 

Література.

1. Андреюк Н.В. Венчурне фінансування як фактор інноваційного розвитку економіки України / Н.В. Андреюк // Наук. пр. Нац. ун-ту харч. технологій. – 2009. – № 30. – С. 6-8.

2. Берест М.М. Статистичний аналіз процесів банкрутства в Україні / М.М. Берест // Бізнесінформ. – 2012. – № 6. – С. 89-92.

3. Букало А.М. Венчурні фонди в активізації інноваційної діяльності корпоративного сектору України / А.М. Букало // Пробл. науки. – 2011. – № 8. – С. 6-10.

4. Денисюк В.А. Венчурне інвестування в національній інноваційній системі: аналіз механізмів розвитку, основи концепції для України / В.А. Денисюк // Пробл. науки. – 2010. – № 12. – С. 9-17.

5. Закон України “Про інвестиційну діяльність” № 1561-12 від 18.09.1991 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/

6. Закон України “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження”: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/

7. Красовская О.В. Венчурное финансирование: мировые тенденции и ситуация в Украине [Текст] / Красовская О.В. ; Нац. акад. наук Украины, Центр исслед. науч.-техн. потенциала и истории науки им. Г. М. Доброва. К. : Конус-Ю, 2013. 106 с. 

8. Кузьмін О.Є. Венчурний бізнес : навч. посіб. / О.Є. Кузьмін, І.В. Литвин. – К. : Знання, 2012. – 350 c.

9. Кузьмін О.Є. Венчурний бізнес: управління та особливості розвитку : навч. посіб. / О.Є. Кузьмін, М.Б. Найчук-Хрущ, О.В. Гук. – Л. : ЗУКЦ, 2011. – 194 c.

10. Литвин І.В. Венчурна інфраструктура та її роль у розвитку малих інноваційних підприємств / І.В. Литвин // Вісн. Нац. ун-ту “Львів. Політехніка”. – 2009. – № 657. – С. 411-416.

11. Маковеев П.С. Венчурное инвестирование малого и среднего бизнеса в экономике Украины / П.С. Маковеев, М.В. Шарко // Пр. Одес. політехн. ун-ту. – 2003. – Вип. 1. – С. 254-258.

12. Шило Л.А. Венчурне фінансування як форма нагромадження капіталу в системі управління потенціалом підприємства : монографія / Л.А. Шило, В.В. Железняк; Дніпропетр. нац. ун-т залізн. трансп. ім. В.Лазаряна. – Д., 2010. – 194 c.

13. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

 

References.

1. Andreyuk, N.V. (2009), “The venture financing as factor of innovative development of economy of Ukraine”, Naukovi pratsi Natsioal'noho universytetu kharchovykh tekhnolohij, vol. 30, pp. 6-8.

2. Berest, M.M. (2012), “The statistical analysis of processes of bankruptcy in Ukraine”, Biznesinform, vol. 6, pp. 89-92.

3. Bukalo, A.M. (2011) “The venture funds in activation of innovative activity corporate the sector of Ukraine”, Problemy nauky, vol. 8, pp. 6-10.

4. Denisyuk, V.A. (2010) “The venture investing in the national innovative system: an analysis of mechanisms of development, basis of conception, is for Ukraine”, Problemy nauky, vol. 12, pp. 9-17.

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (1991), The Law of Ukraine “About investment activity”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ (Accessed 19 June 2014).

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (1991), The Law of Ukraine “About the removal of discrimination in taxation of subjects of entrepreneurial activity, created with the use of property and money of domestic origin”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ (Accessed 19 June 2014).

7. Krasovskaya, O.V. (2013), Venchurnoe finansirovanie: mirovye tendencii i situacija v Ukraine [The venture financing: world tendencies and situation are in Ukraine], Konus-Ju, Kyiv, Ukraine.

8. Kuzmin, O.E. (2012), Venchurnyj biznes [Venture business], Znannia, Kyiv, Ukraine.

9. Kuzmin, O.E. (2011), Venchurnyj biznes: upravlinnia ta osoblyvosti rozvytku [Venture business: management and features of development], ZUKTs, Lviv, Ukraine.

10. Litvin, I.V. (2009) “The venture infrastructure and its role in development of small innovative enterprises”, Visnyk Natsvonal'noho universytetu “L'vivs'ka Politekhnika”, vol. 6, pp.411-416.

11. Makoveev, P.S. (2003) “The venture investing of small and middle business in the economy of Ukraine”, Pratsi Odes'koho politekhnichnoho universytetu, vol. 1, pp. 254-258.

12. Shilo, L.A. (2010), Venchurne finansuvannia iak forma nahromadzhennia kapitalu v systemi upravlinnia potentsialom pidpryiemstva [The venture financing as form of piling up of capital in control system by potential enterprise], Prydniprov'ia, Dnipropetrovsk, Ukraine.

13. Available at: http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 19 June 2014)

 

 Стаття надійшла до редакції 18.06.2014 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"