УДК 330.46:338.1

 

Д. І. Савушкін,

аспірант, Університет менеджменту і бізнесу, м. Бердянськ

 

РОЗВИТОК КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ СИСТЕМ ЯК ІНСТРУМЕНТ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ

 

D. I. Savushkin,

postgraduate, University of management and business, Berdyansk

 

DEVELOPMENT RESORT-RECREATION SYSTEMS AS TOOL TRANSFORMATIONAL CHANGES IN ECONOMICS

 

Cтаття присвячена вирішенню актуальної проблеми формування ефективного механізму управління розвитку національного курортно-рекреаційного комплексу в умовах трансформаційної економіки. Запропоновано та теоретично обґрунтовано підхід, який дозволяє досліджувати розвиток курортно-рекреаційних систем в умовах трансформаційних змін. У його основу покладений сценарій розвитку властивостей курортних систем і моделювання економічних процесів, які відбуваються під їх впливом.

 

The article is devoted to solving of actual problem the construction and research of management models by debt funds for providing of development national resort-recreation complex in the conditions of transformation economy. Approach, which allows to investigate development of resort and recreational systems in the conditions of transformational changes, is offered and theoretically reasonable. The scenario of development of properties of resort system and modeling of economic processes, which occur under their influence is its basis.

 

Ключові слова: курортно-рекреаційний комплекс, трансформаційний розвиток, мультиплікативний процес, прибутковість.

 

Keywords: resort-recreation complex, transformation development, multiplicative process, profitability.

 

 

Вступ. Реформування національної економіки пов'язане з глибокими структурними перетвореннями у всіх сферах суспільного життя, трансформацією господарського комплексу України, здійсненням ефективної регіональної політики та іншими важливими напрямами соціально-економічного розвитку. Одним з найважливіших завдань цього процесу залишається пошук раціональних методів і способів активізації розвитку тих видів діяльності, для яких існують всі необхідні умови і які по своїй соціальній результативності та економічній віддачі можуть скласти гідну конкуренцію традиційним галузям господарства. Серед таких своєрідних «ядер зростання» пріоритетне місце займає курортно-рекреаційна сфера.

У сучасній світовій економіці курортні рекреації – одна з самих високоприбуткових сфер господарства, а також одна з тих, що найбільш динамічно розвивається. Багато країн мають в їх особі не лише постійно зростаюче джерело фінансових надходжень, але і за рахунок залучення мільйонів туристів активно розвивають інфраструктуру територій, створюють додаткові робочі місця. Україна володіє потужним курортно-рекреаційним потенціалом, ефективне освоєння якого може забезпечити не лише повне задоволення потреб населення в рекреаційних послугах, але і принести реальну економічну вигоду. Тому рекреаційна сфера в процесі ринкової трансформації економіки повинна зайняти одне з провідних місць в структурі господарського комплексу [1].

Комплексний характер національних курортно-рекреаційних комплексів, особливості їх функціонування в сучасних економічних умовах, мобільна структура системи додаткових послуг, різноманітність форм власності, активний характер протікання процесів спеціалізації та інтеграції, високий рівень конкуренції як на ринку рекреаційних продуктів, так і з іншими галузями економіки за здобуття тих або інших видів ресурсів, попит, який стабільно зростає – всі ці та інші особливості сучасних українських курортно-рекреаційних комплексів визначають необхідність вирішення проблем обґрунтування ефективних методів по їх розвитку як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Таким чином, ринкову орієнтацію національних курортно-рекреаційних комплексів покликані забезпечити відповідні методології, засновані на сучасних концепціях дослідження складних економічних систем, і, перш за все, на методах системного дослідження та економіко-математичного моделювання.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проведені дослідження ґрунтуються на фундаментальних працях вчених у галузі теорії економіко-математичного моделювання та її застосуванні в реальній економіці –  К.О. Багриновського, В.В. Вітлінського, В.М. Гейця, В.А. Забродського, Т.С. Клебанової, К.Ф. Ковальчука, Ю.Г. Лисенка, О.І. Черняка та багатьох інших; роботах із дослідження проблем розробки та впровадження системних методів трансформації економіки – Л. Берталанфі, В.М. Вовка, Є.О. Єрохіної, Д. Кліланда, Е. Крейда та ін.; дослідженнях економічних процесів в курортно-рекреаційний сфері – М.М. Амірханова, М.А. Бокова, В.Н. Василенка та інших.

Віддаючи належне науковій та практичній значущості праць названих авторів, необхідно підкреслити, що певне коло завдань концептуального, методологічного та методичного характеру є недостатньо розвинутим. Так, потребують подальшого дослідження: методологія системної трансформації економічних механізмів діяльності курортно-рекреаційних комплексів, яка повинна передбачати врахування нелінійного характеру перебігу економічних процесів; зміну стану, структури та адаптивних властивостей суб’єктів рекреаційної діяльності відповідно до розвитку світових процесів; суттєве підвищення впливу та непередбачуваності конкурентного середовища нашої країни, в якому розвиваються курортно-рекреаційні системи, і т. ін. Особливої актуальності набувають задачі розробки та вдосконалення інструментальних засобів трансформації економічних процесів в курортно-рекреаційній сфері тобто комплексу механізмів, моделей та технологій, які дають змогу на практиці розв'язувати виникаючі динамічно змінні задачі функціонування вітчизняних курортно-рекреаційних комплексів, забезпечують їх цілеспрямований рух у рамках обраних пріоритетів розвитку та дозволяють суттєво знизити різноманітні втрати на підставі прийняття обґрунтованих економічних рішень.

Постановка проблеми. В умовах сучасної глобальної економіки виробничий і економічний потенціал національного курортно-рекреаційного і туристичного комплексу не може ефективно використовуватися і відтворюватися, якщо не буде сформований ефективний механізм управління його діяльністю. Ринкові економічні відносини в Україні зумовили корінні зміни в підході до діяльності в курортній індустрії. Якщо раніше курортно-рекреаційні комплекси були орієнтовані на масове оздоровлення населення, то зараз основний напрям в їх діяльності – ефективність оздоровчого процесу, базується на нових методиках лікування, реабілітації, оздоровлення, впровадженні новітніх технологій діагностики і лікування і використання нетрадиційних методів.

Слід також відзначити, що специфіка сучасного туристичного попиту проявляється в підвищенні інтересу саме до лікувальної складової курортно-рекреаційного продукту. Це пояснюється глобальними негативними тенденціями дії на організм людини з боку довкілля, високою мірою інтенсифікації праці, психологічними стресами, показниками здоров'я, що постійно погіршуються, і іншими негативними проявами сучасного життя. В даний час все більше туристів прагнуть до отримання якісного санаторно-курортного лікування. Попит на бальнеологічні курорти за останні три роки виріс більш, ніж на 50%, на пансіонати з лікуванням – на 15%. Сьогодні курортно-рекреаційний попит має тенденції зміни у бік індивідуалізації відпочинку, підвищення потреби в лікувальній складовій і зменшення терміну перебування на курорті [2].

Всі ці чинники змушують підприємства курортно-рекреаційної сфери міняти відношення до принципу організації курортної діяльності, звертати увагу на вдосконалення санаторно-курортного обслуговування, надання якісних лікувально-оздоровчих послуг, психологічного комфорту, що практично неможливе без трансформації існуючих економічних процесів. Таким чином, трансформаційний аспект економіки курортно-рекреаційних комплексів в сучасних умовах набуває особливої актуальності, що, у свою чергу, вимагає розробки відповідних підходів і інструментарію досліджень таких процесів, заснованого на системних методах і моделях.

Результати досліджень. Основна особливість розвитку сучасного світового господарства, полягає у збільшенні частки і значущості сектора курорту та туризму. Чимало зарубіжних країн вже зуміло збільшити свої доходи за рахунок розвитку міжнародного та внутрішнього туризму. Все частіше курортно-туристична індустрія розглядається економістами, як самостійний, важливий інструмент забезпечення економічного зростання, розвитку регіону та боротьби з бідністю.

Згідно прогнозам СОТ [3] на початок XXI століття очікується істотне зростання кількості туристів, а, отже, і доходи від туризму значно збільшаться. Перспективи розвитку рекреацій та туризму, як інструменту економічного зростання та зменшення рівня безробіття, засновані на декількох унікальних характеристиках:

- по-перше, курортно-туристична діяльність дає можливість моделювання різноманітних варіантів розвитку економіки, особливо в регіонах, які не мають основних сегментів економіки (промисловості та сільського господарства).

- по-друге, рекреації та туризм дають можливість створити нові робочі місця та можливості для отримання доходів для вразливих груп і співтовариств. Таким чином, боротьба з безробіттям дозволяє отримати додаткові доходи від їх працевлаштування.

- по-третє, громадяни та підприємства курортних регіонів, зможуть здійснювати додаткові поставки товарів і послуг для туристичного бізнесу. Що призведе до збільшення кількості підприємців та надходжень до державного бюджету.

- вчетверте, інвестори, на паритетних засадах, розпочнуть інвестувати в інфраструктуру регіону, що додатково призведе до підвищення значущості та привабливості регіону.

Загальний економічний ефект досягає свого максимуму через взаємозв'язку між рекреаціями і туризмом та іншими місцевими економічними секторами. Сильні економічні зв'язки з туризмом та іншими секторами (наприклад, сільським господарством і малими підприємствами) підвищать ефект мультиплікатора (економічний показник, величина якого характеризує ступінь, в якому збільшення інвестиційного попиту чи самих інвестицій породжує зміну обсягів випуску продукції та споживчого попиту на цю продукцію). На рис. 1 представлений мультиплікативний процес в умовах курортно-туристичної економіки.

 

Рис. 1. Мультиплікативний процес

 

Мультиплікатор сприяє збільшенню доходів і створенню нових робочих місць для місцевого населення. Посилення економічних зв'язків за рахунок туризму приводить до розвитку регіону та додатковому попиту на місцеві товари та послуги, також створюються більш широкі можливості для місцевих підприємств і організацій [4].

Розглянемо стан та перспективи курортно-рекреаційного комплексу України. Практично вся територія України, від заходу до сходу, має сприятливі кліматичні умови та володіє різноманітними рекреаційними і туристичними ресурсами. Все це створює передумови формування конкурентоспроможного рекреаційно-туристичного комплексу. При всьому цьому розмаїтті, ресурсний та інфраструктурний потенціал використовується недостатньо, а нинішній стан курортно-рекреаційного комплексу не відповідає потребам сучасного споживача.

На даний час в Україні для розміщення відпочиваючих і туристів існує понад 1400 готелів, туристичних центрів, санаторіїв і близько 3000 рекреаційних об'єктів. У цій сфері економіки зайнято приблизно 3 мільйона громадян України. Розвиток сектора позиціонується, у першу чергу, як туристичні об'єкти, а вже потім як рекреаційні центри. Однак, сучасна світова практика свідчить про зворотне. На рис. 2 представлена динаміка змін кількості оздоровлених громадян на території України (за регіонами).

 

Рис. 2. Динаміка змін кількості оздоровлених громадян на території України (по регіонам, тис. чол.)

 

Зі статистики, яка представлена рис. 2, можна зробити наступний висновок: загальна кількість рекреаційних туристів впевнено та безупинно зростає. Основними регіонами курортно-рекреаційних комплексів України є: Крим, Одеський, Запорізький і Закарпатський регіони. У табл.. 1 представлений SWOT – аналіз Запорізького регіону, його переваги та недоліки в порівнянні з іншими регіонами, а також можливості та загрози.

 

Таблиця 1.

SWOT – аналіз курортно-рекреаційних комплексів Запорізького регіону

 

У моменти соціально-економічної нестабільності, важливою сферою державного регулювання, є рівень зайнятості та безробіття населення. Проблема безробіття та зайнятості займає провідне місце в розвитку кожної країни, оскільки саме від цього залежить рівень життя населення та існування людей. Тому зниження рівня безробіття є важливою передумовою підвищення якості життя та потенціалу успішності соціально-економічного розвитку. Незважаючи на незначне зростання економіки, за останні роки в Україні, кількість безробітних залишається на незмінному рівні, а за останній рік збільшилася на 3,8 %, що можна пов'язати з економічною нестабільністю в державі.

З макроекономічної точки зору, в ринковій економіці практично неможливо повністю усунути безробіття як явище. Природний рівень безробіття становить 5-7% від загальної чисельності населення. І для того, щоб забезпечити цей бажаний результат, слід вживати активні заходи з підтримання природного рівня безробіття, який в свою чергу забезпечить нормальне функціонування економіки країни і життя кожної людини. На рис. 3 представлена динаміка зміни кількості економічно активного населення та рівня безробіття в Запорізькій області за останні 6 років.

У 2013 році чисельність населення Запорізької області складала 1761,2 тис. осіб, чисельність економічно активного населення – 103,6 тис. чоловік і 27,3 тис. чоловік – були безробітними. Таким чином, на відміну від відносно успішного посткризового періоду, що характеризувалася збільшенням кількості зайнятого населення та зменшенням безробітних, в даний час в Запорізькій області знову загострюється ситуація: скорочуються робочі місця, зростає кількість безробітних.

Для вирішення питання пов'язаного з рівнем та кількістю безробітних в країні, вітчизняними економістами доводилась теза про необхідність створення нових робочих місць. Нагадаю, що нове робоче місце – це робоче місце, яке створюється на новому або вже існуючому підприємстві, на період від 12 місяців.

 

 

Рис. 3. Динаміка зміни кількості економічно активного населення та рівня безробіття в Запорізькій області (за останні 6 років)

 

У табл.. 2 представлена орієнтовна вартість створення нового робочого місця за галузями економіки.

 

Таблиця 2.

Вартість створення одного робочого місця в Україні

(за галузями економіки)

 

З даних, що наведені в таблиці 2 можна зробити наступні висновки:  створення одного нового робочого місця найдорожче обходиться в промисловості, а найдешевше в третьому секторі економіки, тобто, в сегменті послуг. За останні роки, темпи економічного зростання в Україні залишилися на попередньому рівні та знаходяться на рівні 0,5 – 1,5 % на рік.

У Запорізькій області сформований і функціонує унікальний рекреаційно-туристичний комплекс, який проводить реабілітацію і лікування громадян. Приазовський край володіє колосальним рекреаційним потенціалом і унікальними природними лікувальними ресурсами, це все щороку приваблює велику кількість відпочиваючих і туристів. На рис. 4 представлена динаміка кількості туристів що відвідали Приазовський край за період з 2008 по 2012 рік.

 

Рис. 4. Динаміка кількості туристів

 

На даний час курортно-рекреаційний та туристичний комплекс Приазов'я включає в себе більше 600 установ, серед яких: 423 бази відпочинку, 94 установи готельного типу, 53 дитячих оздоровчих установи, 22 садиби сільського (зеленого) туризму, 12 санаторіїв, 12 санаторіїв-профілакторіїв, 8 туристсько-оздоровчих комплексів, 5 пансіонатів, 5 туристичних притулків, 11 закладів іншого типу. Окупність витрат рекреаційно-туристичного комплексу складає в середньому два – чотири роки, а витрати на створення одного робочого місця в 8-10 разів менше, ніж у промисловості.

Дослідженнями також доведено, що важливою характеристикою курортно-туристичної економіки є ефективність її функціонування, яка оцінується ефектами впливу рекреацій на розвиток курортних територій та інші галузі економіки і визначається через економічні ефекти: прямий та непрямий. Для оцінки непрямого впливу витрат відпочивальників на дохід, зайнятість та інші чинники можна застосовувати модель мультиплікативного процесу на основі циклів обігу економічної активності, які можна описати співвідношенням

 

,

 

де  – інвестиції, під якими розуміються витрати рекреатуристів;  – маргінальна схильність до споживання. Тоді, мультиплікатором рекреацій є співвідношення , яке, у формальному вигляді , є сумою нескінченної спадної геометричної прогресії  [5]. Наведене співвідношення дозволяє визначати кількість обертів коштів, що поступають від курортних рекреацій, а також оцінювати непрямий вплив курортних рекреацій на територіальну економіку в перспективі.

Висновки. Дослідження процесів розвитку курортно-рекреаційних систем і пов'язаною з цим проблемою їх трансформаційних змін дозволило отримати наступні результати:

- показано, що у сучасній світовій економіці курортні рекреації - одна з самих високоприбуткових сфер господарства, а також одна з тих, що найбільш динамічно розвивається. Функціонування таких систем передбачає існування постійно зростаючих джерел фінансових надходжень, за рахунок залучення мільйонів туристів активно розвивати інфраструктуру територій, створювати додаткові робочі місця;

- запропоновано теоретико-методологічний підхід, який дозволяє досліджувати розвиток курортно-рекреаційних систем в умовах трансформаційних змін. У його основу покладений сценарій розвитку властивостей курортних систем і моделювання економічних процесів, які відбуваються під їх впливом.

 

Література.

1. Боков М.А. Стратегическое управление рекреационными предприятиями в условиях переходной экономики / М.А. Боков. – СПб.: ЮНИТИ-ДАНА, 2011. – 368 с.

2. Амирханов М.М. Экономические проблемы развития рекреационных регионов / М.М. Амирханов, А.А. Татаринов. – М.: Экономика, 2009. – 142 с.

3. Статистика UNWTO [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.unwto.org/index.php.

4. Brownrigg M. Differential multipliers for tourism / M. Brownrigg, M. Greig // Scottish Journal of Political Economy. – 2011. – № 3. – P. 29–37.

5. Захарченко П.В. Модели экономики курортно-рекреационных систем / П.В. Захарченко. – Бердянск: Издательство Ткачук, 2010. – 392 с.

 

References.

1. Bokov, M.A. (2011), Strategicheskoe upravlenie rekreacionnymi predprijatijami v uslovijah perehodnoj jekonomiki [Strategic management resort-recreation enterprises in the conditions of transitional economy], JuNITI-DANA, Sankt-Peterburg, Rossija.

2. Amirhanov, M.M. and Tatarinov, A.A. (2009), Ekonomicheskie problemy razvitija rekreacionnyh regionov [Economic problems of development of recreations regions], Jekonomika, Moskva, Rossija.

3. Statistika UNWTO available at: http://www.unwto.org/index.php (Accessed 20 January 2014).

4. Brownrigg, M. (2011), “Differential multipliers for tourism“, Scottish Journal of Political Economy, vol. 3, pp. 29–37.

5. Zaharchenko, P.V. (2010), Modeli jekonomiki kurortno-rekreacionnyh sistem [Models of economy of the resort-recreation systems], Berdjansk, Ukraina.

 

Стаття надійшла до редакції 26.03.2014 р.