УДК 330.341.1:620.9
О. В. Коваленко,
к. е. н, доцент кафедри економіки та організації виробництва,
Дніпродзержинський державний технічний університет, м. Дніпродзержинськ
ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ – КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ
E. Kovalenko,
c. e. s., Dniprodzerzhinsk state technical university, assistant professor
THE INNOVATION PROCESSES ARE THE KEY FACTOR OF THE ENERGETIC DEVELOPMENT
В статті обґрунтовано необхідність та роль інноваційних процесів для розвитку енергетики. Розглянуто напрями впровадження інновацій в сфері енергетики.
This article substantiated the necessity and role of innovative processes for development of the energetic. The directions of the introductions of innovations of the energetic field there considered.
Ключові слова: інновації, енергетика, державне регулювання, енергозбереження.
Keywords: innovations, energy, government control, energy-savings.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Інноваційним процесам належить визначальна роль в економіці держави взагалі та в енергетичному секторі зокрема. Сьогодні інноваційний напрям розвитку є базовою стратегією для бізнесу, де знання разом з соціальним капіталом створюють конкурентні переваги окремих країн та регіонів в більшому ступеню ніж їх природні ресурси. Інноваційні процеси стають головним джерелом економічного зростання, особливо в контексті сучасної парадигми сталого розвитку та обмеженості природних ресурсів (в тому числі і енергетичних). Таким чином, в дійсний час, інші резерви розвитку окрім якісних технологічних та організаційних змін знайти важко.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується дана стаття. Як показує аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів, Україна має значний потенціал для розвитку інноваційної діяльності за умов проведення ефективної державної політики. Питання розвитку інноваційної діяльності розглянуто в працях П.П. Микитюка [1], Л.І.Федулової [2] – описує особливості інноваційного процесу та його впровадження на виробництві, також значну роль опису і застосування моделей інноваційного процесу описують О.І. Амоша [3], В.Є. Шукшунов [4], приділяють значну роль інноваційним процесам в Україні І.І. Кукурудза [5] та А.В. Скрипник [6].
Праці вчених є науковим підґрунтям для розроблення інвестиційного шляху розвитку країни, вони визначають основні пріоритети.
Проте маловивченим аспектом цієї проблеми є механізм комплексного розвитку інноваційної діяльності.
Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є розгляд змісту інноваційного процесу, проаналізувати види інноваційних процесів, їх переваги та недоліки, зробити аналіз, щодо проведення інноваційних процесів в енергетичному секторі держави.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Розвиток енергетики має вирішальний вплив на стан економіки в державі та рівень життя населення. Метою соціальної держави, якою відповідно до Конституції є Україна, має бути забезпечення умов для зростання добробуту громадян. Однією з найважливіших складових добробуту в цивілізованих державах є забезпечення громадян і компаній необхідними енергоресурсами. Запорукою реалізації цієї мети має стати надійне, економічно обґрунтоване й екологічно безпечне задоволення потреб населення й економіки в енергетичних продуктах.
Українська економіка є однією з найбільш енергоємних у світі: на виробництво одиниці ВВП витрачається у 3-5 разів більше енергії, ніж у країнах Східної Європи. Це зумовлює зростання навантаження на державний бюджет за рахунок необхідності субсидування закупівлі "надлишкової" кількості енергоресурсів, у тому числі газу, збільшення забруднення довкілля й створює проблеми для конкурентоспроможності економіки в майбутньому, у міру неминучого вирівнювання внутрішніх цін на електроенергію зі світовими [7] .
Енергетика України має унікальні резерви потужностей з виробництва електроенергії, однак здатність цих потужностей стабільно забезпечувати економіку електроенергією обмежена низкою проблем: моральний і фізичний знос основних фондів (близько 80 % основних фондів ТЕС і 60 % - енергорозподільчих компаній повністю зношені) внаслідок браку державних коштів і непривабливості галузі для приватних інвестицій; низька ефективність виробництва й передачі електроенергії (споживання енергоресурсів у генерації на 35% більше, а рівень втрат при передачі вдвічі вищий, ніжу країнах ОЕСР); критичний фінансово-економічний стан теплових генеруючих компаній і енергорозподільчих компаній, велика заборгованість між суб’єктами енергоринку [8].
Разом з тим “Україна має можливості забезпечити зростання виробництва наукоємної, високотехнологічної продукції за рахунок широкого впровадження інновацій, екологічно чистих та ресурсозберігаючих технологій, спираючись значною мірою на власний науково-технічний та кадровий потенціал, на можливості вітчизняної промисловості, поглиблення її кооперації з промисловістю інших країн, на розвиток спільних з іноземними інвесторами підприємств.” [9].
Закон України “Про інноваційну діяльність” поняття інновації визначає наступним чином: “Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери” [10]. Розглянемо більш детальніше механізми регулювання інноваційної діяльності в ПЕК України.
Згідно із відповідним Законом України [9] пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні визначені як –
«науково і економічно обґрунтовані та визначені відповідно до цього Закону напрями провадження інноваційної діяльності, що спрямовані на забезпечення економічної безпеки держави, створення високотехнологічної конкурентоспроможної екологічно чистої продукції, надання високоякісних послуг та збільшення експортного потенціалу держави з ефективним використанням вітчизняних та світових науково-технічних досягнень.» Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні складаються із стратегічних (розраховані на тривалу перспективу - не менше десяти років) та середньострокових ( розраховані на реалізацію протягом найближчих трьох-п'яти років”.
Згідно з [9] пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні на період 2011-2021 років, які стосуються енергетичної галузі, визначені:
· модернізація електростанцій;
· нові та відновлювані джерела енергії;
· новітні ресурсозберігаючі технології;
· охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища.
Середньостроковими пріоритетними напрямами інноваційної діяльності (на 2011 - 2015 рр.) визначені наступні:
Модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології, в тому числі:
- засоби охорони праці та підвищення техніки безпеки на вугледобувних підприємствах; обладнання для видобутку вугілля з похилих і тонких пластів; засоби дегазації шахт, способи і методи добування та утилізації метану з вугільних родовищ;
- енергоефективні двигуни та електроприводи для базових галузей економіки; основне електротехнічне обладнання; енергоекономічні джерела світла та системи освітлення; функціональна та силова електроніка в енергетичній галузі;
- модернізація електростанцій і електромереж; електромережі видачі потужностей атомних електростанцій; парогазові установки та технології спалювання низькосортного твердого, рідкого і газоподібного палива;
- бурове нафтогазове обладнання;
- високопродуктивне енергозберігаюче компресорне обладнання для оснащення вугільних шахт, підприємств залізничного транспорту та інших галузей.
- модернізація систем транспортування газу, нафти, аміаку;
- енергоефективне, ресурсозберігаюче, модульне, екологічно безпечне обладнання та устаткування для здійснення процесів водопідготовки, очищення води, теплопостачання та засоби управління цими процесами.
Ще однією галуззю ПЕК де інноваційна діяльність має бути пріоритетною є атомна енергетика та підприємства атомної промисловості. Атомна енергетика відіграє в енергозабезпеченні України важливу роль. Наявність 15 енергоблоків на чотирьох діючих атомних електростанціях (за типом реактора 13 енергоблоків ВВЕР-1000 та два енергоблоки ВВЕР-440) сумарною встановленою потужністю 13,8 ГВт дає можливість Україні протягом останніх років на 50 відсотків забезпечувати електроенергією населення та галузі національної економіки.
Міжнародне енергетичне агентство Організації економічного співробітництва і розвитку розробило три варіанти розвитку атомної енергетики в світі до 2050 року - максимальний, середній та мінімальний. Так, навіть згідно з мінімальним варіантом встановлена потужність атомних електростанцій збережеться на сучасному рівні. Тобто атомна енергія буде використовуватися і Україна не має ніяких підстав відмовлятися від її використання в майбутньому. Встановлена потужність атомних електростанцій у такому випадку може бути збережена на рівні близько 15 ГВт [8 ].
Пріоритетами розвитку атомної енергетики та атомної промисловості є:
- вдосконалення організаційної структури управління атомною енергетикою та атомною промисловістю з метою підвищення інноваційного потенціалу;
- проведення модернізації та реконструкції діючих енергоблоків для підвищення рівня ядерної безпеки, коефіцієнта використання встановленої потужності, подовження строку експлуатації діючих енергоблоків, а також прийняття відповідних рішень за результатами проведення стрес-тестів енергоблоків атомних електростанцій;
- будівництво та введення в експлуатацію нових атомних енергоблоків;
- створення надійних систем поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами;
- забезпечення інтеграції атомної енергетики та атомної промисловості до світової економіки;
- забезпечення розвитку відносин з іншими країнами, що володіють ядерними технологіями;
- збереження і розвиток науково-дослідних та дослідно-конструкторських установ атомної енергетики, зокрема з метою підвищення рівня надійності її експлуатації;
- підтримка фундаментальних досліджень з питань атомної енергетики та вітчизняного енергомашинобудівного комплексу;
Незважаючи на те, що в головному підприємства атомної промисловості можна віднести до сировинних, в своїй діяльності вони потребують високих технологій і є високотехнологічними та відносно молодими навіть за світовими мірками. Крім того, потенціал закладений в цій галузі може бути використаний не тільки для енергетики, а і для багатьох інших галузей народногосподарського комплексу України (металургія, хімічна промисловість, медицина та багато інших).
Таким чином, держава визначила свої пріоритети в ПЕК і наступним кроком повинен стати процес формування та реалізація державних та галузевих інноваційних програм...
Головні завдання цього процесу були сформовані в Державній Програмі розвитку внутрішнього виробництва: «Інноваційне оновлення паливно-енергетичного комплексу можливо здійснити у разі застосування ефективного механізму забезпечення трансферту інноваційного продукту, просування перспективних розробок (технологій і обладнання) у сфері енергозбереження на внутрішній ринок та вітчизняної продукції на зовнішній ринок. Основним механізмом реалізації державної інноваційної політики є вдосконалення нормативно-правової бази та фінансова підтримка інноваційної діяльності.» [8]. Збалансований розвиток паливно-енергетичного комплексу повинен здійснюватися відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року.
Паливно-енергетичний комплекс виконує завдання із забезпечення економіки та соціальної сфери країни основними видами енергоносіїв і сировинними ресурсами для задоволення потреб промисловості. Паливно-енергетичний комплекс задовольняє потреби України у первинних паливно-енергетичних ресурсах приблизно на 47 відсотків. Потреби в електроенергії задовольняються в Україні виключно за рахунок власного виробництва, але значна залежність від імпорту нафти, газу та ядерного палива негативно впливає на стан енергетичної безпеки держави і створює напругу в економіці, соціальній та політичній сферах.
Одним із головних напрямів інноваційної діяльності не тільки в ПЕК а і всій економіці держави повинно стати значне підвищення енергоефективності та енергозбереження. При цьому стимулюючим чинником технологічного переоснащення української економіки взагалі та ПЕК має стати практичне втілення Державної програми енергозбереження.
Таким чином, можна сформулювати головне завдання програм інноваційної діяльності в ПЕК як - створення оптимального паливно-енергетичного балансу держави. Це завдання, на наш погляд, передбачає три головних складових, а саме:
1. Зменшення питомих, а згодом і загальних, витрат паливно-енергетичних ресурсів для забезпечення сталого економічного розвитку держави, яке повинно включать програми підвищення ефективності енерговиробництва та використання енергії (крім того ці програми багато в чому пов'язані з поліпшенням екологічного становища в Україні).
2.Збільшення частки споживання вугілля та електроенергії АЕС за рахунок зменшення частки використання газу, яке передбачає такі головні напрями:
- підвищення продуктивності праці (технічне переоснащення вугільної галузі, створення та використання сучасної гірничої техніки, забезпечення високої безпеки робіт, використання сукупних продуктів видобутку вугілля та інші);
- розробка та впровадження новітніх технологій спалювання вугілля та технічне переоснащення ТЕС;
- створення власного ядерно-паливного циклу;
- покращення соціально-побутових умов роботи енергетиків і особливо вугільників, створення нових робітничих місць.
3. Зменшення долі імпортованих паливно-енергетичних ресурсів та збільшення долі власних енергоресурсів, пошук та реалізація виробництва енергії використовуючи новітні відновлювані джерела енергії.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальшого дослідження даної теми. Результати проведеного дослідження дозволили визначити наступні тенденції: по-перше, лише за умови успішної модернізації паливно-енергетичного комплексу можна забезпечити прогресивний розвиток внутрішнього виробництва промислової та агропромислової продукції, по-друге, розвиток паливно-енергетичного комплексу повинен бути збалансованим, спрямованим на задоволення потреб національної економіки і населення, забезпечення надійного енергозабезпечення країни, по-третє, край важливо мати додатковий ресурс потужностей для збільшення обсягу експорту.
Для практичної реалізації цього завдання нам необхідно визначитися з механізмами реконструкції теплових електростанцій, адаптації їх обладнання до роботи на низькоякісному вугіллі, запровадження у тепловій енергетиці, зокрема у котлобудуванні, розроблених нашими вченими новітніх технологій, які б забезпечили її функціонування за рахунок вітчизняної паливної бази. Це дасть змогу не тільки реально забезпечити енергетичну незалежність країни, а й відкрити перспективи вирішення найскладнішої проблеми української економіки - розвитку вугільної промисловості. І що дуже важливо - повніше завантажити потужності вітчизняного машинобудування, чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, приладобудування та будіндустрії.
Таким чином, не зважаючи на визнання необхідності та значення саме інноваційного шляху розвитку економіки України взагалі та енергетики зокрема, говорити про його широке застосування поки що не доводиться. І хоча багато причин такого становища пов'язані з загальним незадовільним станом економічного розвитку, не завершенням процесу ринкових перетворень, недостатнім рівнем приватизації та деякими іншими об'єктивними факторами, є і значні, поки що не використані можливості значного просування на цьому шляху в самій галузі.
Тому, на нашу думку, в найближчий час в енергетичній галузі потрібно:
- чітко визначитися з галузевими пріоритетами;
- розробити та приступити до виконання державних, галузевих та міжгалузевих, регіональних інноваційних програм;
- створити галузеві та регіональні інформаційні центри інноваційних проектів в ПЕК;
- розширити формування та залучення різних джерел фінансування програм інноваційної діяльності ПЕК України.
Література
1. Микитюк П.П., Інноваційна діяльність: Навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл] /П.П. Микитюк, Б.Г. Сенів –К.: Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.
2. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник / Л.І. Федулова – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
3. Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О.І. Амоша // Економіст. – 2008. – № 6. – С. 28-34.
4. .Шукшунов В.Е. Организационные структуры технологических коммуникаций трансферта инноваций в наукоёмком бизнесе / [В.Е. Шукшунов, М.Р. Габайдуллин, Ю.Ф. Гортишов та ін]// Инновации. – 2001.– №3. –С.24–32.
5. Кукурудза І.І.Інноваційна діяльність в регіоні: стан, проблеми, перспективи / І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. – 2007. – № 1. – С. 67-70.
6. Скрипник А.В.Інноваційні перспективи України / А.В. Скрипник // Фінанси України. – 2008. – № 5. – С. 103-114.
7. Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2013 р. № 187. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://zakon2.rada.gov.ua.
8. Державна програма розвитку внутрішнього виробництва. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1130-2011-D0%BF– Назва з екрану.
9. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, Верховна Рада України; Закон від 08.09.2011 № 3715-VI.
10. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р., № 40– IV. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.zakon1.rada.gov.ua.
References.
1. Mykytiuk, P.P. (2009), Innovatsijna diial'nist' [Innovation activities], Tsentr uchbovoi literatury, Кyiv, Ukraine.
2. Fedulova, L.I. (2006), Innovatsijna ekonomika [Innovative economy], Lybid', Кyiv, Ukraine.
3. Amosha, O.I. (2008), “Innovative way of development of Ukraine: problems and solutions”, Ekonomist, vol. 6, pp. 28-34.
4. Shukshunov, V.E. (2001), “Organizational structure of technological communications transfer innovation in the science intensive business”, Innovacii, vol. 3, pp. 24–32.
5. Kukurudza, I.I. (2007), “Innovation activities in the region: status, problems and prospects”, Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, vol. 1, pp. 67-70.
6. Skrypnyk, A.V. (2008), “Innovative perspectives of Ukraine”, Finansy Ukrainy, vol. 5, pp. 103-114.
7. Cabinet of Ministers of Ukraine (2013), “Resolution On approval of the State program of intensification of economic development for 2013-2014”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/en/187-2013-%D0%BF (Accessed 29 December 2013).
8. Cabinet of Ministers of Ukraine (2011), “Resolution On approval of the State program of development of domestic production”, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1130-2011-D0%BF (Accessed 29 December 2013).
9. Verkhovna Rada of Ukraine (2003), “Law “On Priority Directions of Innovation Activity in Ukraine”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/en/433-15 (Accessed 29 December 2013).
10. Verkhovna Rada of Ukraine (2002), “Law “On Innovation Activity”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/en/40-15 (Accessed 29 December 2013).
Стаття надійшла до редакції 16.12.2013 р.
ТОВ "ДКС Центр"