УДК 336.02:338.001.36

 

Д. П. Єфремов,

к. е. н., докторант,  ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

ОСОБЛИВОСТІ ПОСТКРИЗОВОЇ АВТОМАТИЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ФІСКАЛЬНИХ СИСТЕМ

 

D. Yefremov,

doctorant, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman

 

POST-CRISIS AUTOMATIC STABILIZATION FEATURES OF FISCAL SYSTEMS

 

У структурі антикризової фіскальної політики предметно досліджувалися автоматичні стабілізаторі та потужність їх впливу на відновлення економічної динаміки України. На основі компаративного аналізу специфіки податкових систем України та країн ЄС виявлено детермінанти, які підсилюють їх ефект у вітчизняній економіці, а також фактори, що послаблюють їх дію. Здійснено кількісну оцінку величини автоматичних стабілізаторів, яка показала низький ступінь їх внеску у згладження циклічних флуктуацій.

 

The structure of the anti-crisis fiscal automatic stabilizers and the power of their influence on the dynamics of economic recovery in Ukraine are the subjects studied here. With the tool of comparative analysis between the tax systems of Ukraine and the EU the determinants that enhance their effect in the domestic economy are identified. They are high sensitivity settings of the state budget to the economic situation. The factors that weaken their action are the bias of the tax burden towards indirect taxes and high trade openness of the economy. Quantifying the magnitude of automatic stabilizers showed a low level of their contribution to smoothing cyclical fluctuations, that indicated the inefficiency of the national tax system and the need for activation of the discretionary component of the government's fiscal policy.

 

Ключові слова: фіскальна політика, автоматичні стабілізатори, циклічне бюджетне сальдо, економічна динаміка.

 

Keywords: fiscal policy, automatic stabilizers, cyclically adjusted budget balance, economic dynamics.

 

 

Постановка проблеми. Економічна криза, що охопила світ з 2008 року, супроводжувалася пригніченням економічної динаміки, небувалою рецесією та суттєвим зростанням безробіття. Вона не тільки уповільнила технологічний розвиток, але й загострила суспільні протиріччя та породила нові соціальні конфлікти навіть в найзаможніших країнах світу. Подолання окреслених нею викликів традиційно покладається на суспільний сектор, в межах якого уряди за допомогою арсеналу інструментів економічної політики намагаються стабілізувати добробут населення та відновити економічне зростання.

Найбільш уживаною з цією метою виступає фіскальна політика дискреційного характеру, що реалізується через цілеспрямовані зміни урядом обсягів державних закупівель та податкових відрахувань. Вона є об’єктом прискіпливої уваги не тільки з боку науковців, але й політикуму та громадськості, оскільки ставить питання про джерела фінансового забезпечення дискреційних заходів держави, які через зміну податкового навантаження суттєво впливають на добробут сьогоднішнього населення або через зміну боргового навантаження впливатимуть на добробут майбутніх поколінь.

Але поруч із дискреційною активністю уряду суспільний сектор справляє вплив на економічну динаміку іще через один трансмісійний канал – автоматичні стабілізатори. Принцип їх дії бере походження в автоматичній реакції надходжень державного і місцевих бюджетів на коливання сукупного випуску в країні, оскільки ставки багатьох податків і відрахувань є фіксованими та прив’язаними до поточних доходів економічних суб’єктів. Відповідно, якщо економічна кон‘юнктура в країні зазнає негативного зовнішнього шоку, автоматичні стабілізатори згладжують його потужність через скорочення фізичного обсягу сплачених податків та відрахувань без додаткового дискреційного втручання уряду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Потужність автоматичних стабілізаторів та їх вплив на відновлення економічної динаміки моніторяться на постійній основі багатьма західними науковцями, дослідницькими установами та міжнародними організаціями. Отримані ними наукові результати мають високу теоретичну і практичну цінність, з яких вартими уваги є наступні:

- запропонований К. Джіорно, П. Річардсоном та ін. підхід [1] до розрахунку потенційного випуску, розриву ВВП і структурного бюджетного сальдо на основі детального аналізу ринку праці та видової структури фактичного безробіття;

- принцип визначення циклічного бюджетного сальдо, обґрунтований П. Ван ден Ноордом [2] та запозичений секретариатом ОЕСР для встановлення рівня автоматичної стабілізації економіки, породженого недискреційною частиною фіскальної системи;

- методологія динамічного аналізу впливу фіскальної політики на сукупний випуск, розвинута О. Бланшардом та Р. Перотті на основі розрахунку параметрів податкової еластичності до ВВП за допомогою моделей векторної авторегресії [3].

В той же час у вітчизняній науковій літературі, присвяченій особливостям антикризової фіскальної політики, проблема автоматичних стабілізаторів згадувалася лише побічно [4, 5, 6] та не виступала предметом поглибленого вивчення.

Постановка проблеми. Тому автор ставить за мету хоча б частково заповнити цю прогалину власними дослідженнями, для чого в межах даного твору планує вирішити наступні задачі: охарактеризувати переваги та недоліки автоматичних стабілізаторів у порівнянні з дискреційною фіскальною політикою; на основі міжкраїнового компаративного аналізу виявити інгібітори автоматичної стабілізації фіскальної системи та здійснити спробу оцінити кількісний вплив їх на економічну динаміку вітчизняної економіки.

Результати досліджень. Порівнюючи можливості корекції кризової економічною ситуації через механізми автоматичної фіскальної стабілізації із альтернативами дискреційних кроків уряду, слід відзначити, що перші мають низку помітних переваг (таблиця 1).

 

Таблиця 1.

Порівняння наслідків застосування дискреційної фіскальної політики та автоматичних стабілізаторів

 

Однак, за умов доброї налагодженості механізм автоматичної стабілізації спроможний послаблювати реалізовані в країні дискреційні заходи антикризового характеру. Пряма фіскальна експансія через нарощення державних закупівель чи зниження обсягів податкових відрахувань, як правило, справляє позитивний ефект на рівень сукупного випуску та національного доходу, які, в свою чергу, зазнаватимуть корекції в бік зниження через вмонтовані в економіку автоматичні податкові стабілізатори. Тим не менше, останні розглядаються деякими фахівцями як альтернатива прямому державному втручанню в національне господарство в кризові часи. Через свій контрциклічний характер вмонтовані стабілізатори вбачаються як засіб самостійного відновлення загальної рівноваги ринковою економікою.

Потужність дії та ефективність автоматичних стабілізаторів перебувають у залежності від кількох чинників: чутливості балансу бюджету до економічної динаміки; структури податкової системи та ступеня відкритості національного господарства до зовнішньоторговельних впливів.

Чим більшим є масштаб суспільного сектору в економіці окремої країни, тим помітнішого впливу на згладжування динаміки сукупного випуску слід очікувати від автоматичних стабілізаторів. Оцінку згаданого масштабу можна здійснювати за двома напрямками: за надходженнями до бюджету і за обсягами його видатків. Очевидно, що оцінена через еластичність реакція доходів на циклічність ВВП демонструватиме вище значення, а отже, матиме більший вплив у порівнянні з реакцією видатків (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Чутливість масштабів суспільного сектору до економічної динаміки*

* Складено на основі: [7, 10], авторські розрахунки

 

Бюджети тих країн, де частка неподаткових надходжень в доходах бюджету буде вищою або частка автоматичних трансфертів населенню (прив’язаних до поточних доходів) низькою, сила автоматичних стабілізаторів буде менш помітною.

Але значно більшу участь в їх роботі відіграватиме структура оподаткування економічних суб’єктів, що склалася в країні. Різні форми стягнень, що справляються за певними принципами, спроможні підсилювати або ж навпаки пригнічувати їх дію.

Так податки на доходи фізичних осіб разом із внесками на соціальний захист, перебуваючи у прямій залежності від наявних у розпорядженні доходів, спроможні безпосередньо через автоматичні стабілізатори пом’якшувати економічну динаміку. Високі граничні ставки за такими податками означатимуть менші доходи в розпорядженні домогосподарств, а отже, менший споживчий попит, що за умов економічного спаду полегшуватиме відновлення рівноваги на товарних ринках. Вважається [7], що застосування прогресивної шкали оподаткування доходів підсилюватиме ефект стабілізації, оскільки коливання попиту найзаможніших домогосподарств є більш потужними. Більшість країн в умовах кризи вдалися до перенесення податкового навантаження на їх доходи, що також має вирішувати і проблему рівності в суспільстві (табл. 3). В такому разі важливого значення набуватиме концентрація платників у групах із найвищими доходами та можливості податкових органів обліковувати і контролювати їх. Зворотнім наслідком застосування подібної прогресивної дистрибутивної політики стане поява надлишкового податкового тягаря, який породжуватиме додаткові некомпенсовані втрати добробуту подібних громадян.

 

Таблиця 3.

Основні характеристики підходів до оподаткування доходів фізичних осіб в деяких країнах світу*

* Складено на основі: [8]

 

Корекція автоматичних стабілізаторів на основі податків на доходи домогосподарств може бути також досягнута через зміну бази оподаткування. Вона реалізується за рахунок маніпулювання такими інструментами, як і) податкові вилучення – сума, яку платник має право вираховувати із сукупного оподатковуваного доходу в якості витрат, понесених ним на отримання цього доходу; іі) податкові знижки – кошти, які розглядаються як неоподатковуваний мінімум; ііі) податкові пільги – частина сплаченого податку, що повертається назад платнику після перевищення певної суми. Застосування першого інструменту супроводжується найчастіше проциклічними наслідками, оскільки під час спаду кількість платників, які внаслідок падіння доходів можуть ним скористатися, зростає. Податкові пільги, що відшкодовуються домогосподарству, підвищують дохід, який залишається в його розпорядженні, чим впливають більш позитивно на автоматичні стабілізатори.

Внески на соціальне страхування здебільшого рівномірно розподіляються серед населення, оскільки стягуються за однаковими для всіх ставками. Але важливе значення має розподіл виплат за внесками між роботодавцем та робітником: чим більша частка їх припадає на останнього, тим помітніший вплив вона справлятиме на його доходи, а отже, на процеси автоматичної стабілізації. Хоча, як свідчать дані таблиці 3, в багатьох великих країнах світу розподіл виплат зміщено саме на роботодавця, і Україна в цьому контексті не є виключенням.

Окремі програми соціального захисту також мають значення для автоматичної стабілізації. Серед них – виплати по безробіттю, які збільшують доходи в розпорядженні домогосподарств в періоди кризи, а також достроковий вихід на пенсію у зв’язку із скороченнями штату.

Високу чутливість до економічних циклів демонструють податки на прибутки підприємств, а тому вони виступають важливим фактором впливу на автоматичні стабілізатори. В країнах, де спостерігається ефективна робота податкової системи, яка спроможна забезпечити зростання податкових зобов‘язань за умов зростання прибутків компаній, а також підприємства під час спаду стикаються із фінансовими та кредитними обмеженнями, результат дії автоматичних стабілізаторів виявляється особливо помітним.

 

Таблиця 4.

Пільги для компаній із сплати податку на прибуток в деяких країнах*

* Складено на основі: [8]

 

З іншого боку, стабілізація, отримана від оподаткування прибутків, може зазнати корекції внаслідок змін бази оподаткування. Уряди багатьох розвинутих держав, реалізуючи державну антикризову політику, запроваджували пільги для фірм із сплати податку на прибуток. Найпоширенішими їх формами були перенесення поточних збитків на майбутні прибутки та на прибутки, отримані в минулому. Відповідно до першої техніки, компанії одержували право зменшувати прибутки, зароблені в майбутніх роках, на суму збитків, понесених в поточному періоді внаслідок кризи (застосовується у більшості країн ЄС, США, Австралії, Бразилії та багатьох інших – табл. 4). Подібний підхід відкладання збитків скорочує базу оподаткування та зменшує ефект від стабілізаторів. Натомість варіант із списанням поточних збитків з прибутків минулих років справляє на них сприятливий вплив, оскільки викликає необхідність повернення фірмам частини вилучених у них коштів із державного бюджету. Але така практика ускладнює збалансування державних фінансів, породжує додаткові загрози маніпуляцій і зловживання державними коштами та посилення корупції. Тому вона не є розповсюдженою і використовується здебільшого в країнах з ефективно організованими податковими інститутами – Франції, Канаді, Великій Британії та США.

В цілому, країни із розвинутою податковою системою, ефективно діючими податковими органами, давніми традиціями прозорого ведення бізнесу та високим ступенем громадського контролю за суспільним сектором спираються на податкові системи, основне навантаження в яких зміщено на такі форми оподаткування, які напряму залежать від поточних доходів (США, Німеччина, Італія та ін.). Отже, роль автоматичних стабілізаторів у виході з кризи та відновленні економічного зростання подібних держав має бути значною.

 

Рис. 1. Внесок податків і зборів, що відіграють роль автоматичних стабілізаторів, у структуру податкового навантаження деяких країн світу в 2009 році

 

Навпаки, значна частка непрямих податків у податковому навантаженні (Туреччина, Угорщина), складна структура податкової системи (Латиноамериканські країни) та високий рівень корупції в економіці (Україна) не сприятимуть ефективній роботі механізму автоматичної стабілізації та подоланню за їх рахунок економічного спаду. Подібна ситуація підводитиме уряди відповідних країн до необхідності застосування альтернативних – дискреційних – антикризових інструментів фіскальної політики із усією сукупністю супутніх проблем, зазначених на початку (табл. 1).

Кількісне визначення обсягів компенсованого автоматичними стабілізаторами ВВП здійснюється фахівцями на основі двох методик: економетричного аналізу або ж за допомогою розрахунку чутливості фіскальних параметрів до циклічного розриву ВВП.

Економетричний метод широко використовується спеціалістами Європейської Комісії, наприклад, М. Буті у [9] або Я. Фельдом, М. Лархом та ін. у [9]. Він спирається на штучне симулювання в системах синтетичних рівнянь, створених для опису функціонування економік країн ЄС в нормальному режимі (таких, як QUEST чи INTERLINK), екзогенних шоків попиту або пропозиції – еквівалентів різних типів криз – та аналізу реакції фіскальних параметрів на їх появу. З їх досліджень випливає, що «найвищий рівень автоматичної стабілізації спостерігається за умов шоку приватного споживання, а найменший – під час інвестиційного шоку. Наслідки від шоку експорту здебільшого є близькими до тих, які забезпечує інвестиційний шок. Під час шоку пропозиції згладжуюча потужність стабілізаторів є відносно невеликою» [10, с. 25].

Тобто, автоматична фіскальна політика буде більш ефективною, якщо, по-перше, орієнтуватиметься на домогосподарства, а не приватні підприємства, по-друге, застосовуватиметься під час шоків попиту, а не пропозиції. На жаль, даний підхід не забезпечує можливості оцінити реальні обсяги випуску, згладжені за рахунок автоматичних стабілізаторів, хоча й ілюструє канали поширення ефекту від них на економіку.

Другий підхід до оцінки внеску автоматичних стабілізаторів у відновлення економічної динаміки спирається на встановлення частки бюджетного сальдо, яка була обумовлена циклічними флуктуаціями – так званого циклічно скоригованого балансу бюджету (BS_c). Її величина свідчитиме про ступінь автоматичної реакції фіскальних параметрів на зміни сукупного випуску. Вона визначається як різниця між фактичним бюджетним сальдо (BS_f), отриманим після збалансування наявних доходів та видатків держави в поточному періоді, та структурним сальдо (BS_s) – тим, яке вдалося б отримати, якщо б економіка функціонувала на максимально досяжному рівні, повністю використовуючи ресурси та виробляючи потенційний ВВП.

 

BS_c = BS_f – BS_s + rd,                                                                                        (1)

 

де rd – виплачені відсотки за обслуговування державного боргу.

Зміна (Д) величини циклічної компоненти в структурі сальдо бюджету між періодами характеризуватиме обсяг випуску, згладженого автоматичними стабілізаторами (AS).

 

АS = ДBS_c = ДBS_f – ДBS_s + Дrd,                                                          (2)

 

На таку методику спираються в своїх розрахунках експерти ОЕСР (наприклад, [2]) та МВФ (такі, як [8, 11]). При чому в їх підходах спостерігаються помітні відмінності, викликані різним баченням способів визначення потенційного ВВП.

Фахівці ОЕСР з цією метою використовують методологію сукупної виробничої функції та стерилізований рівень безробіття, що не породжує зростання оплати праці (NAWRU), – аналог циклічного безробіття, на основі яких за законом Оукена визначають потенційний ВВП [2, 1], а потім рівень структурного бюджетного сальдо та автоматичної стабілізації. Подібний підхід хоча і видається логічно довершеним, тим не менше має кілька технічних вад: по-перше, показник NAWRU обчислюється на основі трендування усереднених даних по безробіттю, по-друге, інструментарій виробничих функцій є також обмеженим, оскільки адаптований для опису закритих економічних систем із постійною віддачею від масштабу.

Деякі експерти МВФ [11] замість спроб змоделювати потенційний ВВП пропонують обмежитися аналізом короткострокового періоду, протягом якого спостерігається спад фінансово-економічних параметрів, а за відправну потенційну точку порівняння обирати момент, після якого зафіксовано загальне погіршення показників. Таким чином, криза інтерпретується як тимчасова втрата досягнутих рівнів виробництва – розрив (Дy) між фактичним (Y) та потенційним (Y^p) ВВП під впливом екзогенних шоків. Відповідно до цього припущення, показники, що використовуються для визначення структурного сальдо – доходи (T) та видатки (G) бюджету, –  перераховуються по відношенню до потенційного випуску (t та g відповідно) і корегуються на їх чутливість до волатильності ВВП.

 

,         (3)

 

де e_t – еластичність доходів бюджету відносно розриву ВВП

e_g – еластичність видатків бюджету відносно розриву ВВП.

Відповідно, обсяг автоматичної стабілізації у відсотках ВВП (as) характеризуватиме зміну структурного сальдо бюджету між періодами:

 

as = Дbss                                                                                                                       (4)

 

Спираючись на наведений підхід, здійснимо спробу оцінки обсягів автоматичної стабілізації поквартальної динаміки випуску в Україні за період з середини 2008 по середину 2011 року, протягом якого під впливом фінансової кризи спостерігалося порушення та поступове відновлення стабільності функціонування вітчизняних суспільних фінансів (рис. 2).

 

Рис. 2. Поквартальна динаміка ВВП, надходжень та видатків зведеного бюджету в порівнянні з ІІ кварталом 2008 р. (у відсотках ВВП)

 

Як видно з рис. 2., доходи державного бюджету демонструють яскраво виражену контрциклічну поведінку на фоні динаміки ВВП, що актуалізує необхідність обрахунку їх внеску в автоматичну стабілізацію випуску.

Результати подібних обчислень величини автоматичних стабілізаторів, отримані на основі поквартальних даних за період з середини 2008 до середини 2011 р. відповідно до розкритої вище методики, свідчать про низький рівень їх значимості в пом’якшенні динаміки вітчизняного ВВП (рис. 3).

 

Рис. 3. Обсяг ВВП, згладжений автоматичними стабілізаторами, на фоні темпів його фактичного зростання (% ВВП)

 

Згаданий рівень часто виявляється близьким до нульового значення, інколи коливаючись в межах від +0,07 до -0,08 % ВВП. Кореляція між їх обсягом та динамікою випуску становить 0,35, що свідчить про суттєвий вплив на згадані параметри екзогенних факторів.

Висновки. Аналіз механізму роботи фіскальних стабілізаторів загалом та в межах фіскальної системи України зокрема дозволив встановити, що:

1. Автоматичні стабілізатори мають низку переваг перед дискреційними діями уряду в кризових ситуаціях, особливо в країнах з великою часткою суспільного сектору в національному господарстві.

2. На розміри стабілізації фінансової системи, досягнуті за рахунок автоматичних податків, безпосередньо впливають частка прямих податків у структурі податкового навантаження, рівень соціальних трансфертів та допомог по безробіттю, ширина податкової бази, а також фіскальна активність уряду дискреційного характеру.

3. Попри високу чутливість надходжень бюджету до економічної динаміки, яка спостерігається в Україні на фоні інших країн, ефективність дії стабілізаторів пригнічується високим ступенем зовнішньоторговельної відкритості, а також зміщеністю податкового тягаря в межах фіскальної системи від прямих податків до непрямих форм оподаткування.

4. Кількісний внесок автоматичних стабілізаторів у згладження економічних коливань є нестабільним, невеликим і коливається від +0,07 % ВВП у фазах піднесення до -0,08% в часи спаду, що ставить завдання пошуку шляхів оптимізації роботи вітчизняної податкової системи.

 

Література.

1. Giorno, C. Estimating Potential Output, Output Gaps and Structural Budget Balances [Text] / Giorno, C. et al. // OECD Economic Department Working Papers. – OECD Publishing, 1995. – No. 152. –  53 Р.

2. Van den Noord, P. The Size and Role of Automatic Fiscal Stabilizers in the 1990s and Beyond / Van den Noord, P. // OECD Economics Department Working Papers. – OECD Publishing, 2000. - No. 230. – 31 P.

3. Blanchard, O., Perotti, R. An Empirical Characterization of the Dynamic Effect of Changes in Government Spending and Taxes on Output / Blanchard, O., Perotti, R.// NBER Working Paper, 2002. -  No. 7269. – 31 P.

4. Соколовська А.М., Кощук Т.В. Податкова політика в Україні в контексті тенденцій реформування оподаткування у країнах ЄС / Соколовська А.М., Кощук Т.В. // Фінанси України. – 2012. - № 1. – С. 94 – 121.

5. Длугопольський О.В. Публічні фінанси за умов фінансово-економічної кризи та трансформації світової економіки / Длугопольський О. В. // Фінанси України. – 2012. - № 8. – С. 106 – 117.

6. Дмитренко Г. Роль фіскальної політики в антициклічному регулюванні економіки // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2009. – № 3. - С. 79–86.

7. Monitoring tax revenues and tax reforms in EU Member States 2010. Tax policy after crisis // European Comission. – 6 October, 2010. – 85 P.

8. Baunsgaard, T., Symansky, S. Automatic Fiscal Stabilizers: How They Can Be Enhansed Without Increasing the Size of the Government? / Baunsgaard, T., Symansky, S. // IMF Fiscal Affairs Department. – 28 September 2009. – 26 P.

9. Veld, J., Larch, M., Vandeweyer, M. Automatic Fiscal Stabilizers: What they are and what they do / Veld, J., Larch, M., Vandeweyer, M. // European Commission Directorate-General for Economic and Financial Affairs Publications, 2012. – Economic Papers, № 452. – 21 P.

10. Buti, M., Brunila, A., Veld, J. Fiscal Policy in Europe: how effective are automatic stabilizers? / Buti, M., Brunila, A., Veld, J. // European Commission Directorate-General for Economic and Financial Affairs Publications,  2002. – Economic Papers, № 177. – 32 P.

11. Fedelino, A., Ivanova, A., Horton, M. Computing Cyclically Adjusted Balances and Automatic Stabilizers / Fedelino, A., Ivanova, A., Horton, M. // IMF Fiscal Affairs Department. – November 2009. – 12 P .

 

References.

1. Giorno, C. et al. (1995). Estimating Potential Output, Output Gaps and Structural Budget Balances. OECD Economic Department Working Papers, No. 152, OECD Publishing

2. Van den Noord, P. (2000). The Size and Role of Automatic Fiscal Stabilizers in the 1990s and Beyond. OECD Economics Department Working Papers, No. 230, OECD Publishing

3. Blanchard, O., Perotti, R. (2002). An Empirical Characterization of the Dynamic Effect of Changes in Government Spending and Taxes on Output. NBER Working Paper No. 7269

4. Sokolovska, A., Koschuk, T. (2012). Podatkova polityka v Ukraini v konteksti tendentsiy reformuvannya opodatkuvannya v krainah ES. FinansyUkrainy, № 1, 94 – 121.

5. Dlugopolskiy, O. Publichni finansy za umov finansovo-ekonomichnoi kryzy ta transformatsiisvitovoieconomicy, FinansyUkrainy, № 8,106 – 117.

6. Dmytrenko, G. Rol fiskalnoi polityky v antytsyklichnomu reguluvanni economicy. Visnyk Nacionalnoi Akademii Dergavnogo Upravlinnya, № 3., 79–86.

7. Monitoring tax revenues and tax reforms in EU Member States 2010. Tax policy after crisis. (2010). EuropeanComission, 6 October, 2010

8. Baunsgaard, T., Symansky, S. (2009). Automatic Fiscal Stabilizers: How They Can Be Enhansed Without Increasing the Size of the Government? IMF Fiscal Affairs Department

9. Veld, J., Larch, M., Vandeweyer, M. (2010). Automatic Fiscal Stabilizers: What they are and what they do. European Commission Directorate-General for Economic and Financial Affairs Publications, Economic Papers, № 452.

10. Buti, M., Brunila, A., Veld, J. (2002). Fiscal Policy in Europe: how effective are automatic stabilizers? European Commission Directorate-General for Economic and Financial Affairs Publications, Economic Papers, № 177.

11. Fedelino, A., Ivanova, A., Horton, M. (2009). Computing Cyclically Adjusted Balances and Automatic Stabilizers. IMF Fiscal Affairs Department

 

Стаття надійшла до редакції 15.12.2013 р.