УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

УДК 330.34.002.68

О. В. Малєй,

здобувач кафедри економіки будівництва, Харківська національна академія міського господарства, м. Харків

Olga Maley,

Competitor of the Department of Construction Economics Kharkov National Academy of Municipal Economy, Kharkiv

IMPROVEMENT OF ECONOMIC INSTRUMENT OF MANAGEMENT BY THE SPHERE OF HANDLING MUNICIPAL BY WASTES IN A REGIONAL LEVEL

У роботі визначено проблемні аспекти існуючого економічного механізму у сфері поводження з твердими побутовими відходами. Проведено аналіз сучасних економічних інструментів та практики їх застосування в управлінні у сфері поводження з відходами в Україні. Визначено основні відмінності у використанні економічного інструментарію у вітчизняній системі управління порівняно з розвиненими країнами світу. Досліджено інструменти економічного стимулювання, які ефективно застосовуються на практиці у розвинутих європейських державах, а в Україні, навпаки, вони навіть не підтверджені нормативно-правовими актами прямої дії. Розглянуто стан функціонування ринку вторинної сировини, як одного з напрямків підвищення економічного потенціалу регіону. Запропоновано можливі інноваційні шляхи вдосконалення економічних інструментів управління у сфері поводження з твердими побутовими відходами.

The paper identified aspects of the existing economic mechanism in the treatment of solid waste. The analysis of modern economic tools and practices in the management of the waste management in Ukraine. The main differences in the use of economic instruments in domestic control system, compared with developed countries. Studied tools of economic incentives, which effectively put into practice in the developed European countries, and Ukraine, on the contrary, they are not even supported by normative legal acts of direct action. The state of functioning of the recycled materials as one of the ways to increase the economic potential of the region. A possible innovative ways to improve economic management instruments in the field of solid waste management.

Ключові слова: економічний механізм, економічні інструменти, тверді побутові відходи, управління, утворення.

Keywords: economic mechanism, economic instruments, municipal solid waste management education.

Вступ

На даний час проблема накопичення твердих побутових відходів (ТПВ) є надзвичайно актуальною. Актуальність полягає в їх негативному впливі на довкілля і здоров’я людей. Це обумовлено тим, що під ТПВ зайняті величезні площі земель. Насамперед це стосується несанкціонованих стихійних сміттєзвалищ, які здебільшого не відповідають санітарним вимогам. В місцях складування побутових відходів утворюється фільтрат (токсична рідина), який може просочуватися в ґрунт, а далі в підземні водоносні горизонти. В результаті, вода із колодязів забруднюється органічними і мінеральними речовинами. Результати аналізів якості природних вод, які були проведені санітарно-епідеміологічними службами засвідчили, що основні показники перевищують гранично допустимі нормативи.

Традиційно вважається, що промислові відходи є більш шкідливими за побутові. Недооцінка цього призвела до досить серйозних проблем [1, с. 27].

Утворення ТПВ в Україні зростає, натомість значна частка цих відходів видаляється на полігони та звалища, які не відповідають чинним нормативам. В результаті, спостерігається негативний вплив на навколишнє середовище та здоров’я людей. Організація послуг із збирання відходів у багатьох населених пунктах здебільшого є незадовільною, що призводить до несанкціонованого розміщення відходів та пов’язаних з цим негативних факторів впливу. Поточні заходи із зменшення утворення відходів та підвищення переробки і утилізації відходів погано координуються та не є ефективними.

Діюча нормативна-правова база і економічний механізм поводження з ТПВ не задовольняє сучасним вимогам, а методи поводження з ТПВ і технології, які використовуються в Україні, не відповідають світовим стандартам. В

Основна частина

Економічні механізми забезпечення раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища вважаються більш ефективними інструментами управління, ніж адміністративні, правові та інші методи, що впливають на екологічний світогляд та поведінку людини [2, с. 551].

Структура регіонального економічного механізму управління у сфері поводження з ТПВ на регіональному рівні передбачає наявність цільових напрямів дій, що випливають із загальних цілей системи управління, форм забезпечення, важелів державного регулювання, інструментів реалізації, самих функцій і відповідних заходів.

Характерною рисою сучасної системи управління у сфері поводження з відходами в Україні взагалі, та з ТПВ, зокрема, є переважання адміністративних методів над економічними.

Однак, досвід країн ЄС свідчить про те, що лише за допомогою економічних інструментів можна створювати важелі регулювання для таких розосереджених забруднювачів як побутові відходи, транспортні засоби, використана упаковка та ін. [3, с. 20].

Сучасне управлінні у сфері поводження з відходами в Україні базується на вузькому колі економічних інструментів:

- екологічний податок за розміщення відходів;

- спеціальні фонди для цільового фінансування природоохоронних заходів, у тому числі щодо поводження з відходами (державний і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища);

- здешевлення кредитів за рахунок зазначених фондів щодо заходів у сфері поводження з відходами;

- страхування екологічного ризику при перевезенні небезпечних відходів;

- встановлення економічної відповідальності за екологічні правопорушення і компенсація збитків, нанесених навколишньому природному середовищу, здоров’ю населення та майну громадян чи суб’єктів господарського права в результаті недбалого поводження з відходами [4].

Слід зазначити, що більшість економічних інструментів управління у сфері поводження з ТПВ, які впроваджені у нашій країні, мають не стимулюючий, а лише фіскальний характер. У той же час у розвинутих країнах ЄС активно використовуються стимулюючі економічні інструменти, які спонукають до екологічно спрямованої та ресурсозберігаючої діяльності. Також важливою складовою вдосконалення економічного інструментарію у сфері поводження з ТПВ є проведення інформаційно - розяснювальної роботи серед місцевого населення, щодо ефективної роботи системи роздільного збирання.

На сьогодні в Україні фактично функціонують тільки деякі інструменти негативної мотивації (рис.1), які і становлять основу економічного регулювання у сфері управління ТПВ (платежі і меншою мірою санкції за екологічні правопорушення).

Рис. 1. Економічні інструменти управління у сфері поводження з ТПВ (фіскальні)

Інструменти економічного стимулювання в даний час в Україні практично не застосовуються, оскільки вони не підтверджені нормативно-правовими актами прямої дії (рис.2). У той же час, аналіз закордонного досвіду свідчить про дієвість способів заохочення роздільного збирання ТПВ, оскільки це найважливіший етап поводження з ними. Будь-який механізм ефективно працює тільки за умови, коли є повне взаєморозуміння і зацікавленість всіх сторін [5, с. 28].

Одним з методів стимулювання використання відходів та вторинних ресурсів у промисловому виробництві та розвитку ринку вторинних ресурсів також можуть стати заохочувальні заходи з боку держави безпосередньо для підприємства, тобто зменшення податкового навантаження, пільгові ставки, або не оподатковування доходів, отриманих внаслідок використання відходів чи вторинних ресурсів в процесі виробництва [6, с. 11].

Радиальная диаграмма

Рис. 2. Економічні інструменти управління у сфері поводження з ТПВ (стимулюючі)

Підходи до визначення і стягнення платежів у цілому орієнтовані на реалізацію принципу «забруднювач платить», хоча і не відповідають йому у повній мірі. Платежі встановлюються на послуги за збирання, вивезення та захоронення ТПВ від населення і підприємств та за забруднення навколишнього середовища при розміщенні ТПВ від підприємств.

Плата за забруднення є формою компенсації економічного збитку внаслідок екодеструктивного впливу від розміщення відходів, але вона не виконує свого головного призначення.

Важливо те, що плата за забруднення навколишнього середовища стягується тільки з юридичних осіб й індивідуальних підприємців. Населення звільнене від цього виду платежів, хоча значну частку в об’ємах ТПВ займають відходи житлово-комунального господарства і в першу чергу відходи життєдіяльності населення.

Система платежів має виконувати подвійну функцію: з одного боку – стимулювати здавання вторинної сировини, а з іншого – створювати умови для безпечного видалення не утилізованої частини. У «Національній стратегії поводження з твердими побутовими відходами в Україні» [7] вказується на необхідність тарифної реформи у сфері поводження з твердими побутовими відходами, де до складу тарифів повинна бути включена екологічна складова, яка має відокремлюватися від тарифів і направлятися в цільовий фонд поводження з відходами. Кошти з даного фонду повинні направлятися на вирішення першочергових завдань для покращення екологічної ситуації на об’єктах видалення відходів.

У Постанові Кабінету Міністрів України № 915 від 26 липня 2001 року «Про впровадження системи збирання, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини» та «Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)», затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 224 від 2 жовтня 2001 року, відображається «принцип відповідальності виробника» за рахунок введення плати за рециклінг упаковки продукції, яка включається в ціну продукції, потім накопичується спеціально уповноваженим органом Укрекокомресурсів і використовується для переробки. Дія даної Постанови була призупинена. Причиною стало те, що проблема збору й утилізації тари була штучно виділена із загальної проблеми вторинного використання відходів сфери споживання та послуг.

На регіональному рівні функціонують ринки вторинних ресурсів для таких складових ТПВ, як макулатура, вторинна полімерна сировина, вторинні текстильні матеріали, склобій, шини зношені та інші гумові відходи, брухт чорних і кольорових металів. Аналізуючи стан функціонування ринку вторинної сировини загалом у регіонах, доводиться констатувати наявність усіх ознак його провалу в даному секторі економіки. У той же час забезпечення ефективного функціонування ринку вторинної сировини є одним із пріоритетних напрямів підвищення економічного потенціалу регіону.

Одним з прогресивних шляхів вирішення проблеми відходів слід розглядати можливість утилізації матеріальних речей ще на стадії їх розроблення та створення відповідних виробництв. Спроможність до утилізації треба покласти в основу класифікації відходів, продукції, технологій та виробництв. Зазначена спроможність повинна бути закладена в основу загальної оцінки результатів матеріального виробництва та критеріїв відбору технологій і продукції для потреб виробництва та споживання [8, с. 18].

Загалом дослідження показало, що існуючий економічний механізм управління у сфері поводження з ТПВ має переважно фіскальну спрямованість, відсутнє стимулювання заходів з мінімізації утворення ТПВ, їх рециклінгу та створення ринку вторинної сировини.

Висновки

Всі вищерозглянуті проблемні питання повинні бути покладені в основу подальших досліджень і мають вирішуватися в процесі вдосконалення економічного механізму управління у сфері поводження з ТПВ з урахуванням «Стратегії Союзу щодо поводження з відходами», прийнятої країнами ЄС в 1990 році, і базуватися на принципах:

– усі вироблені в регіоні ТПВ повинні організовано збиратися, а для цього необхідно активно впроваджувати економічні важелі стимулювання;

– усі фракції, що належать повторному використанню, повинні бути включені в процес рекуперації;

– створення системи інноваційного управління матеріальними та енергетичними циклічно замкненими потоками;

– утворення ТПВ повинно бути мінімізоване всіма виробниками та споживачами відходів;

– усі тверді побутові відходи, які не підлягають утилізації, мають бути видалені з дотриманням норм екологічної безпеки.

Формування дієвих економічних інструментів економічного механізму управління у сфері поводження з ТПВ, які б дали змогу вирішити першочергові стратегічні цілі поліпшення стану навколишнього середовища та покращення соціально-економічного клімату регіону і сприятимуть:

– залученню інвестицій у сферу поводження з ТПВ, у тому числі державних, приватних, зарубіжних;

– формуванню системи платежів, націлених на реалізацію принципів мінімізації утворення, максимальної утилізації і безпечного видалення ТПВ;

– стимулюванню учасників процесу зі збирання, транспортування і переробки ТПВ.

Література.

1. Мороз О. В. Еколого-економічні проблеми утилізації твердих побутових відходів / [О. В. Мороз, А. О. Свентух та ін. ] // Вісник ВПІ. –2004. – Вип. № 3. – С. 27–33.

2. Малєй О.В. Аналіз ефективності діючого економічного механізму у сфері поводження з відходами / Менеджмент, маркетинг та інтелектуальний капітал в глобальному економічному просторі [Монографія] / под. ред. д.е.н., проф. П.Г. Перерви. – Харків: ХПІ. – 2012. – С. 551-569.

3. Малєй О. В. Деякі аспекти діючого економічного механізму у сфері поводження з відходами [Текст] /О. В. Малєй // Технологічний аудит та резерви виробництва. – 2012. - № 6/1(8). – С. 19-20.

4. Міщенко В. С. Нормативно – правові та економічні аспекти поводження з відходами в Україні [Електронний ресурс]/ В. С. Міщенко, Г. П. Виговська // http:waste.ua/eco/2012/waste-management/legislation/

5. Іщенко В.А. Аналіз шляхів використання світового досвіду поводження з твердими побутовими відходами в Україні / [В.А. Іщенко, П.М. Турчик] // Вісник ВПІ. –2012. – Вип. № 2. – С. 25–30.

6. Андрєєва Н.Н. Розвиток ринку вторинних ресурсів в Україні / Н.Н. Андрєєва, М.В. Барун // Матеріали тринадцятої щорічної Всеукраїнської наукової конференції «Екологічний менеджмент у загальній системі управління», м. Суми, 17-18 квітня 2013 р. – Суми: Сумський державний університет, 2013. – С. 9-11.

7. Національна стратегія поводження з твердими побутовими відходами в Україні: стратегія та план дій, грудень 2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://193.84.90.197/ecolib/2/right.html. – Заголовок з екрану.

8. Шаго Є.П. Концепція вдосконалення сфери поводження з відходами в Україні на інноваційних засадах / [Є.П. Шаго, І. П. Крайнов та ін. ] // Вісник ВПІ. –2011. – Вип. №6. – С. 17–19.

References.

1. Moroz, O.V. Sventukh, A.O. Leontyeva, O.V. and Hrabko, M.V. (2004) “Ecological and economic problems of solid waste management”, Visnyk VPI, no. 3, pp. 27–33.

2. Maley, O.V. Pererva, P.H. Savchenko, A.I. and Tovazhnyansky, V.L. (2012), Menedzhment, marketynh ta intelektual'nyy kapital v hlobal'nomu ekonomichnomu prostori [Management, marketing and intellectual capital in the global economic environment], Tsifrova drukarnya 1, Kharkiv, Ukraine, pp. 551-569.

3. Maley, O.V. (2012), “Some aspects of the economic mechanism in waste management”, Technology audit and production reserves, vol.6, no. 1(8), pp. 19-20.

4. WasteECo (2012), “Regulatory and Legal Aspects of Waste Management in Ukraine”, available at: http://waste.ua/eco/2012/waste-management/legislation/, (Accessed 2 November 2013)

5. Ishchenko, V.A. and Turchyk, P.M. (2012), “Analysis by using the experience of solid waste management in Ukraine”, Visnyk VPI, no. 2, pp. 25–30.

6. Andryeyeva, N.N. and Barun, M.V. (2013), “Market development of secondary resources in Ukraine”, Materialy trynadtsyatoyi shchorichnoyi Vseukrayins'koyi naukovoyi konferentsiyi [Materials thirteenth annual All-Ukrainian Conference], Ekolohichnyy menedzhment u zahal'niy systemi upravlinnya [Environmental management in the overall management system], Sumy state University, Sumy, Ukraine, 17-18 April 2013, pp. 9-11.

7. “Natsional'na stratehiya povodzhennya z tverdymy pobutovymy vidkhodamy v Ukrayini: stratehiya ta plan diy”, (2004), available at: http://193.84.90.197/ecolib/2/right.html (Accessed 14 November 2013)/

8. Shaho, Ye.P. Kraynov, I.P. Bondar, A.I. and Malovaniy, M.S. (2011), “The concept of improvement of waste management in Ukraine on innovative basis”, Visnyk VPI, no. 6. – pp. 17–19.

Стаття надійшла до редакції 04.12.2013 р.