Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 658.33

 

О. В. Мізіна,

к. е. н., доц. кафедри економіки і маркетингу, Донецький національний технічний університет

В. Є. Капітонова,

магістрант кафедри економіки і маркетингу, Донецький національний технічний університет

 

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ МАЙНА НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

O. V. Mizina,

Ph.D., associate professor, Department of Economics and Marketing, Donetsk National Technical University

V. Ye. Kapitonova,

Master Student, Department of Economics and Marketing, Donetsk National Technical University

 

IMPROVEMENT OF METHODOLOGY FOR ASSESSING OF USE AND REPRODUCTION OF THE PROPERTY IN THE ENTERPRISE

 

Проаналізовано сучасні розробки у сфері оцінки використання та відтворення майна підприємства, переваги та недоліки існуючих методів, запропоновано удосконалену методику оцінки.

 

Analysis of current developments in evaluation use and reproduction of the enterprise, the advantages and disadvantages of existing techniques and suggests an improved method of estimation.

 

Ключові слова: майно, відтворення основних фондів, оборотні кошти, ефективність, фінансовий стан, кредитоспроможність, нормування показників.

 

Keywords: property, the reproduction of fixed assets, working capital efficiency, financial condition, solvency, rationing.

 

 

Постановка проблеми. Майновий стан підприємства і процеси його формування, використання та відтворення це одна з найбільш важливих для підприємства характеристик успішності ведення його фінансово-господарської діяльності. Оцінка змін ефективності використання майна підприємства під впливом багатьох факторів набуває особливої актуальності в умовах мінливого ринкового середовища. Складовими, що формують майно підприємства, є основні та обігові засоби. Від ступеню відтворення та використання основних засобів залежить продуктивність праці, якість продукції, а отже й її собівартість, а також безпека праці, рівень аварійності. Основна мета відтворення – забезпечення підприємств основними засобами в необхідному кількісному і якісному складі, а також підтримання їх у робочому стані. Але для того, щоб підприємство мало змогу оновлювати свої основні засоби, необхідно виділення значних коштів. Тому у системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів.

Складний комплекс причин формування рівня використання майна підприємства обумовлює необхідність визначення підходів до узагальнюючої оцінки цього рівня, а також обґрунтування системи показників, що у найбільшому ступені відповідають меті такої оцінки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання оцінки використання та відтворення майна підприємства з боку як його власників, так й різних контрагентів досліджено у наукових працях багатьох авторів. Цієї проблемі присвячено роботи таких авторів, як Петрук О.М., О. В. Кондратюк, О. С. Ключник, П.А. Знахуренко, О. Л. Хотомлянський, Л.І. Катан, Я.В. Колеснік, І. С. Благун, І. Т. Зварич, В. Б. Кочкодан, А.В. Бурковська, О.Ю. Соловйов, О. Остафіль, М. Рубаха. Основну увагу приділено розробці інструментарію оцінки ефективності використання окремих складових майна, комплексної оцінки на базі показників фінансового стану, але запропоновані підходи або є дуже узагальненими, або мають деякі недоліки, а отже потребують вдосконалення.

Постановка завдання. Метою даної статі є аналіз існуючих розробок у сфері оцінки ефективності використання та відтворення майна підприємства та окремих його складових, а також вдосконалення методики комплексної оцінки рівня використання майна.

Виклад основного матеріалу дослідження. Комплексна оцінка будь-якого складного явища передбачає зведення системи різноманітних показників до єдиного інтегрального. Основними етапами такої оцінки, згідно висновкам окремих авторів, повинні бути [1, с. 74]:

1. Формування системи оцінних показників;

2. Оцінка одиничних показників діяльності підприємства;

3. Синтез одиничних оцінок для отримання комплексної оцінки діяльності.

Інструментарій, який може бути використаний виконавцем комплексного аналізу для обробки вхідної фінансової інформації, пропонується об'єднати у три групи [1, с. 74]:

1. Ранжирування фінансових показників і коефіцієнтів;

2. Розрахунок інтегрального показника фінансового стану підприємства – об’єкта дослідження;

3. Порівняння розрахункових показників з еталонними величинами.

Специфіка обробки вхідної інформації на основі формування ранжируваного ряду фінансових показників і коефіцієнтів дає авторам можливість рекомендувати його для застосування при вирішенні специфічних задач фінансового аналізу, таких як деталізоване відстеження ситуації щодо окремих фінансових індикаторів; формування можливих напрямів впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства для реалізації його економічного потенціалу; ідентифікація «слабких» місць підприємства, які виявляються у незадовільному рівні цільових показників, які є індикаторами відповідних напрямів фінансово-господарської діяльності.

Відомо, що залежно від економічної форми майнові цінності належать до основних фондів та обо­ротних засобів. Система показників, яка може охарактеризувати ефективність використання основних фондів, охоплює два блоки: перший – показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці, другий – показники рівня використання основних фондів у цілому та їх окремих видів. Розрахунок показників ефективності відтворення основних засобів має важливе значення для визначення рівня забезпеченості підприємства ними, вивчення й аналізу їх руху та технічного стану. Для цього зазвичай використовують наступні показники: коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів; коефіцієнт зносу та інші. Загальну оцінку використання основних фондів можна одержати на основі розрахунку наступних показників: фондовіддача, фондообзброєність праці, коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства та інші. У процедурі оцінки ефективності використання оборотних засобів підприємства використовуються загальновідомі показники ефективності (коефіцієнт оборотності, тривалість обороту, рентабельність оборотних коштів), які традиційно визначаються по всій сукупності оборотних коштів підприємства.

Питання використання майна підприємства та його відтворення можна розглянути із іншої точки зору. Віднесення майна до ключових чинників стратегічного управління підприємствами ґрунтується на узагальненні наукових та практичних визначень економічного потенціалу підприємства. Найважливішим його елементом виступають активи у різних формах їх існування. Тобто майновий потенціал підприємства можна оцінити через склад та структуру активів, джерела їх формування, обсяги та строковість одержаних економічних вигод. Це потребує визначення системи показників, що враховують певні особливості такої оцінки.

На даний час існує багато розробок та методик різних авторів стосовно цього питання, при цьому зазвичай вони базуються на показниках, що використовуються при аналізі фінансового стану підприємства [1, 2, 3, 4, 5]. Але, як показує проведений аналіз теоретичних джерел, обмеження лише колом фінансових показників не є досить обгрунтованим. В контексті даного дослідження інтерес представляють пропозиції щодо оцінки майна підприємства для визначення його кредитоспроможності, що є необхідним для банків при визначенні здатності позичальника до сплати боргу. Під кредитоспроможністю позичальника банку прийнято розуміти наявність у позичальника (контрагента) передумов для отримання кредиту і його здатність повернути кредит та відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [6].

Як вказують автори методики такої оцінки, кредитоспроможність підприємства формується як результат його економічної діяльності і показує, наскільки ефективно воно керує власними фінансовими ресурсами, раціонально поєднує використання власних та позикових коштів й ефективно вкладає свій капітал [3, с. 388]. Тому питання оцінки кредитоспроможності та рівня використання майна є дуже близькими.

В роботі [3] сутність методики розкрита авторами на прикладі ВАТ «Західенерго». Пропоновано провести розрахунки основних фінансових коефіцієнтів за рядом напрямів – це основні показники ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності підприємства. Окрім цих досить поширених в аналізі показників, запропоновано дослідити ще одну групу показників, які отримуються на підставі якісної оцінки підприємства-позичальника. Можливість отримання кредиту підприємством характеризує також наявність, обсяг та якість забезпечення. Забезпеченням можуть виступати гарантії Уряду України, гарантії банків, зареєстрованих як юридичні особи у країнах, віднесених до категорії А, грошові вклади і депозити позичальника, розміщені у банку, що надає кредит, застава майна позичальника [7, с. 192]. Якісно банки оцінюють можливість отримання кредиту за допомогою вивчення кредитної історії та оцінки показників, що характеризують діяльність підприємства на ринку і його співпрацю з контрагентами (термін функціонування підприємства за поточним профілем діяльності, джерела погашення кредиту, залежність від постачальників та покупців); аналізу показників, що визначають якість управління (ринкову позицію позичальника, ефективність управління, прибутковість діяльності, достовірність і своєчасність надання інформації та фінансової звітності).

Завершальним етапом цього методу є розрахунок інтегрованого рейтингового показника фінансового стану та віднесення підприємства до певного класу позичальників для оцінки можливостей подальшої співпраці банку з цим контрагентом та формування резерву під кредитну операцію [3, с. 393]. Інтегрований рейтинговий показник розраховується на підставі коефіцієнтів, їхньої ваги та вагових коефіцієнтів аналітичних груп. Витяг з таблиці прикладу розрахунку рейтингового показника фінансового стану ВАТ «Західенерго» наведено в табл. 1.

 

Таблиця 1.

Розрахунок інтегрованого рейтингового показника фінансового стану ВАТ «Західенерго»

[3, с. 393-394]

Назва показника

Теоретичне значення показника

Вагоме значення показника

Розрахунко

ве значення

показника

З урахуванням вагомості

І група - Попередня оцінка позичальника. Вагомий коефіцієнт - 2

Період функціонування

0,5–5

0,5

5

2,5

Наявність бізнес-плану

0–1

1,0

-

-

Прибуткова діяльність

0–3

2

2

4

Погашення позичок

0–1

6

-

-

Сплата відсотків

0–1

6

-

-

Разом по групі І

 

13

II група - Показники платоспроможності Вагомий коефіцієнт - 5

Коеф. загальної ліквідності

Не менше 2,0

8

0,95

7,63

Коеф. поточної ліквідності

Не менше 0,5

7

0,64

4,48

Коеф. миттєвої ліквідності

Не менше 0,2

6

0

-

Разом по групі II

 

60,5

III група - Показники фінансової стійкості. Вагомий коефіцієнт - 4

Коеф. маневреності власних коштів

Не менше 0,5

6

Менше 0

-

Коеф. незалежності

Не більше 1

5

0,94

4,7

……

Разом по групі III

 

34,8

IV група - Показники надійності і ділової активності. Вагомий коефіцієнт - 2

Коеф. забезп. кредиту

Не менше 1,6

8

-

-

Коеф. оборотності матеріальних запасів

Не менше 2

2

9

18

……

Разом по групі IV

 

65,4

Всього

173,7

 

Відповідно до рейтингової шкали визначення класу позичальників (див.табл. 2) надається оцінка ступеню надійності підприємства.

 

Таблиця 2.

Рейтингова шкала для визначення класу позичальника [7, с. 200]

Значення показника

Клас позичальника

Понад 200

А

Від 160 до 200

Б

Від 135 до 160

В

Від 110 до 135

Г

Менше 110

Д

 

Клас А – підприємства з дуже стійким фінансовим станом;

Клас Б – підприємства зі стійким фінансовим станом;

Клас В – підприємства з ознаками напруження фінансового стану;

Клас Г – підприємства підвищеного ризику;

Клас Д – підприємства з незадовільним фінансовим станом. [7, с. 200].

Розглянута вище методика має як позитивні моменти, які слід взяти до уваги при обгрунтуванні підходів до оцінки використання майна підприємства, так й ряд недоліків. До позитивних моментів можна віднести відокремлення визначених груп показників. Відповідно до мети даного дослідження можна зазначити, що група показників надійності і ділової активності дозволяє оцінити використання складових майна з точки зору їх участі у виробництві, показники платоспроможності - з точки зору оцінки ліквідності активів та платоспроможності підприємства, а показники фінансової стійкості - з точки зору дослідження джерел формування майна. Окрім наявності та ефективності використання майна, важливим є можливість забезпечення цим майном кредитів, що визначає надійність підприємства. Тому, згідно наведеним вище пропозиціям, доцільно до аналізу прийняти групу показників, які отримуються на підставі якісної оцінки підприємства-позичальника, що визначемо під загальною назвою «Попередня якісна оцінка підприємства-власника майна, як позичальника».

Між тим залишають питання пропозиції щодо формування інтегрального показника шляхом зведення одиничних показників на основі множення їх розрахункових значень на відповідні коефіцієнти вагомості. По-перше, не ясно, які підстави обрано авторами для визначення шкали коефіцієнтів вагомості, по-друге – даний підхід зовсім не задіює теоретичне (граничне) значення показника.

Більш обгрунтованими при побудові інтегральних показників представляються пропозиції, згідно яких зведення разноманітних показників до зіставного вигляду проводиться шляхом їх нормування [1,5,8]. Нормування проводиться за формулою:

 

,                                                                               (1)

 

де Кі – нормований одиничний показник;

Рі – фактичне значення одиничного показника;

Рі_норм – нормативне значення одиничного показника;

і – порядковий номер одиничного показника, фінансового коефіцієнта в блочній оцінці [1, с.75]

Ця формула може бути використаною, якщо для зростання оцінки ступеня використання майна підприємства фактичне значення має перевищувати нормативне. Якщо ж фактичне значення має бути нижчим за нормативне, формула має інший вигляд [1, с. 76]:

 

                                                                                   (2)

 

Підсумкова блочна оцінка повинна визначатися з урахуванням ваги одиничних показників. Визначення ваги коефіцієнтів може здійснюватись на основі статистичних спостережень. Методика оцінки вагомості коефіцієнтів розглянута в роботі Хотомлянського О.Л., Знахуренко П.А [2]. Визначати вагомість можна й експертним шляхом, але у будь-якому випадку слід розподілити ваги у групах так, щоб їх сума дорівнювала 1 (100%), і так саме вагові коефіцієнти груп у сумі повинні давати 1 (100%).

Підсумкова блочна оцінка з урахуванням ваги одиничних показників визначається за формулою:

 

                                                                                (3)

 

де Кj – підсумкова блочна оцінка;

αi – вагомість одиничного коефіцієнта в блочній оцінці;

n – кількість показників у межах блоку, що характеризує окрему сторону стану підприємства;

j – номер блоку у проведенні комплексної оцінки.

Для визначення інтегрального показника може використовуватися формула:

 

                                                                           (4)

 

де Кk – інтегральний показник;

 – вагомість аналітичних блоків в комплексній оцінці;

m – кількість блоків оціночних показників [1, с. 76].

Даний підхід передбачає включення до інтегральної оцінки показників, щодо яких встановлено їх нормативні або бажані значення. Склад показників кожного аналітичного блоку оцінки використання майна у цілому може співпадати зі складом показників, що розглянуто у роботі [3], але з урахуванням наступних коректив, у тому числі стосовно теоретичних значень показників. Замість показника чистого робочого капіталу пропонуємо розглядати коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, з граничним значенням не менше 0,1, а показники ділової активності доповнити показником фондовіддачі, з рекомендованим значенням не менше 1, який відображує ефективність використання основних фондів підприємства, які на промислових підприємствах займають найбільшу питому вагу. Зі складу показників ліквідності виключено показник абсолютної ліквідності, який на промислових підприємствах має традиційно низьке значення й практично не надає характеристики їх платоспроможності. Крім того не надає додаткової інформації аналіз коефіцієнту фінансової напруги, який практично дублює аналіз, що може здійснюватись за коефіцієнтом автономії.

Теоретичне значення показника періоду функціонування слід розширити та взяти в інтервалі від 5 до 25, тому що завдяки сучасним досягненням у галузі стратегічного менеджменту підприємства можуть планувати свою діяльність на більш довгостроковий період. Наявність бізнес плану, або програми інвестиційного розвитку підприємства пропонуємо оцінювати за трибальною шкалою – від 0 до 2, де 0 – повна відсутність бізнес-плану, 1 – підприємство має якісь програми, але потрібні доробки, 2 – підприємство має чіткий план подальшого розвитку. Прибутковість діяльності підприємства також доцільно оцінювати шкалою від 0 до 2, де 0 – підприємство є збитковим, та його збитки сягають значного розміру, 1 – підприємство має незначні збитки або незначний прибуток, ситуація коливається та стан підприємства може змінитися з прибуткового на збитковий чи навпаки за невеликий час, 2 – підприємство є достатньо прибутковим та успішно тримається на цьому рівні. Аналогічно за трибальною шкалою від 0 до 2 оцінюється й погашення підприємством позичок та сплату відсотків, де 0 – підприємство не сплачує або практично не сплачує, 1 – підприємство частково гасить відсотки та позики, але не в повній мірі, 2 – підприємство повністю або майже повністю сплачує відсотки та позики в строк.

За граничне значення у цій групі приймемо середнє значення кожного з показників, тобто для періоду функціонування – 15 років, а для інших показників – 1.

Для деяких показників, що передбачено включити до групи показників надійності, на теперішній час нормативний рівень не визначено. Але у ряді досліджень наведено рекомендовані значення відповідних показників [5, 8], які було обрано у якості теоретичних.

Пропоновані групи показників, їх склад та граничні значення наведено у табл. 3.

 

Таблиця 3.

Склад показників для проведення інтегрованої рейтингової оцінки використання майна промислового підприємства

Назва показника

Теоретичне значення показника

Вагоме значення показника

Розрахункове значення

показника

Нормоване значення показника

З ураху-ванням вагомості

І група - Попередня оцінка позичальника. Вагомий коефіцієнт – 0,1

Період функціонування

5–25 (15)

0,1

 

 

 

Наявність бізнес-плану

0–2 (1)

0,1

 

 

 

Прибуткова діяльність

0–2 (1)

0,2

 

 

 

Погашення позичок

0–2 (1)

0,3

 

 

 

Сплата відсотків

0–2 (1)

0,3

 

 

 

Разом по групі І

 

 

II група - Показники платоспроможності Вагомий коефіцієнт – 0,2

Коеф. критичної ліквідності

Не менше 0,5

0,4

 

 

 

Коеф. поточної ліквідності

Не менше 1

0,6

 

 

 

Разом по групі II

 

 

III група - Показники фінансової стійкості. Вагомий коефіцієнт – 0,3

Коеф. маневреності власних коштів

Не менше 0,5

0,3

 

 

 

Коеф. автономності

Не менше 0,5

0,3

 

 

 

Коеф. співвід. позикових і власних засобів

Не більше 1

0,1

 

 

 

Коеф. забезпечення робочим капіталом

Не менше 0,1

0,3

 

 

 

Разом по групі III

 

 

IV група - Показники надійності і ділової активності. Вагомий коефіцієнт – 0,4

Коеф. забезп. кредиту

не менше 1,6

0,05

 

 

 

Коеф. оборотності матеріальних запасів

≥ 3

[5, с.8]

0,1

 

 

 

Коеф. оборотності активів

≥ 0,902

[8, с.208]

0,15

 

 

 

Фондовіддача основних фондів

1

0,15

 

 

 

Коеф. оборотності дебітор. заборгованості

≥ 4,9

[5, с.8]

0,1

 

 

 

Коеф. оборотності кредитор. заборгованості

≥ 2,5

[5, с.8]

0,1

 

 

 

Коеф. рентабельності продажу

0,1 зростання

0,1

 

 

 

Коеф. рентабельності власного капіталу

0,1 зростання

0,1

 

 

 

Коеф. рентабельності активів

0,05 зростання

0,15

 

 

 

Разом по групі IV

 

 

Всього

 

 

Важливим питанням залишається якісна оцінка інтегрального показника. У роботі [4] розглядається комплексний показник стану капіталу підприємства, який має нормований діапазон зміни [0;1]. Для обґрунтування діапазонів зміни інтегрального показника автори пропонують використовувати шкалу Харрінгтона, що базується на припущенні про нерівномірний закон розподілу критерію і формуванні діапазонів його зміни таким чином, щоб імовірність попадання критерію в кожен з них була однаковою [4, с. 9].

Для можливості використання зазначеної шкали пропонуємо прийняти, якщо кожен показник буде дорівнювати (або перевищувати) своєму критичному значенню, встановлювати його нормоване значення на рівні 1. Від'ємні значення нормованих показників, які характеризують вкрай незадовільне використання майна, пропонуємо міняти на нульову оцінку. У цьому випадку з урахуванням ваги показників в групах та ваги груп у загальній оцінці, інтегральний показник буде вимірюватись у границях від 0 до 1 й кінцеві висновки щодо рівня використання майна підприємства можна також здійснювати за шкалою Харрінгтона. Відповідно до завдань даного дослідження вона буде мати вигляд таблиці 4.

 

Таблиця 4.

Шкала для визначення рівня використання майна підприємства

Якісна оцінка інтегрального показника

Високий рівень використання майна підприємства

Середній рівень використання майна підприємства

Низький рівень використання майна підприємства

Кількісні значення інтегрального показника

[0,64; 1]

[0,36; 0,64]

[0; 0,36]

 

Як видно з табл. 4, «низькій» і «високій» оцінкам відповідає інтервал довжиною 0,36, «середній» оцінці відповідає інтервал довжиною 0,28.

Висновки. Проведений аналіз досліджень показав, що залишаються актуальними питання розробки методики, яка дозволяє надати комплексну оцінку використання майна підприємств, та відповідного інструментарію оцінки. Узагальнюючи підходи щодо комплексної оцінки різних аспектів діяльності підприємств, наведено алгоритм оцінки ефективності відтворення та використання майна підприємств, обгрунтовано її аналітичні напрями (блоки) та склад показників кожного напряму, запропонована методологія побудови інтегрального показника та визначена шкала його якісної оцінки. Аналіз змін інтегрального показника дозволяє робити висновки про ефективність використання майна підприємств, наскільки вдалою є політика керівництва у сфері використання та відтворення основних та оборотних, матеріальних та нематеріальних активів, у чому складаються недоліки цієї політики, а що, навпаки, має добрі тенденції та є перевагою підприємства.

 

Література.

1. Бурковська А.В., Соловйов О.Ю. Комплексний підхід до оцінки фінансового стану підприємства / А.В. Бурковська, О.Ю. Соловйов // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Вип. 1 (4) – Т. 2. – Полтава: ПДАА. – 2012. – С. 73-77

2. Хотомлянський О. Л. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства / О. Л. Хотомлянський, П. А. Знахуренко // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. 111–117.

3. Остафіль О., Рубаха М. Комплексна оцінка кредитоспроможності позичальника як інструмент управління кредитним ризиком банку / О. Остафіль, М. Рубаха // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – № 19. – С. 387–396

4. Кочкодан В.Б. Комплексна оцінка характеристик капіталу підприємства / І.С. Благун, І.Т. Зварич, В.Б. Кочкодан // Моделювання регіональної економіки. Збірник наукових праць. – Івано-Франківськ: Плай, 2008. – № 1(11). – С. 3–17.

5. Ф.І. Євдокімов, О.В. Мізіна, О.О. Бородіна. Узагальнююча оцінка фінансової складової рівня економічної безпеки підприємства // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 46. – Донецьк, ДонНТУ, 2002. – С. 6-12.

6. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Затверджено постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 р. №279 // www.rada.gov.ua.

7. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Кондор, 2004. - 461 с.

8. В.В. Галушка, В.Н. Антоненко. Обоснование рекомендуемых значений аналитических финансовых показателей предприятий // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 36-2. – Донецьк, ДонНТУ, 2009. – С. 204-209.

 

References.

1. Burkovs'ka A.V., Solovjov O.Yu. (2012), “An integrated approach to assess the financial condition of the company”, Naukovi pratsi Poltavs'koi derzhavnoi ahrarnoi akademii, vol. 1, no. 4, pp. 73-77.

2. Khotomlians'kyj O. L. and Znakhurenko P. A. (2007), “A comprehensive assessment of the financial condition of the company”, Finansy Ukrainy, vol. 1, pp. 111–117.

3. Ostafil', O. and Rubakha, M. (2009) “Comprehensive assessment of the creditworthiness of the borrower as a tool for credit risk management of the bank”, Formuvannia rynkovoi ekonomiky v Ukraini, vol. 19, pp. 387–396.

4. Kochkodan V.B., Blahun I.S., Zvarych I.T. (2008), “Comprehensive assessment of the characteristics of an entity's capital”, Modeliuvannia rehional'noi ekonomiky. Zbirnyk naukovykh prats', vol. 1, no. 11, pp. 3–17.

5. Yevdokimov F.I., Mizina O.V., Borodina O.O. (2002), “Generalizing estimation of the financial component of the level of economic security”,  Naukovi pratsi Donets'koho natsional'noho tekhnichnoho universytetu. Seriia: ekonomichna., vol. 46, pp. 6-12.

6. The National Bank of Ukraine (2000), “Regulations on the development and use of reserves for possible losses on credit operations of banks” available at: www.rada.gov.ua (Accessed 6 July 2000).

7. Petruk O.M. (2004) Bankivs'ka sprava: Navchal'nyj posibnyk [Banking. Study Guide] / Kondor, Kyiv, Ukraine.

8. Halushka V.V., Antonenko V.N. (2009), “Justification of the recommended values of analytic financial performance of enterprises”, Naukovi pratsi Donets'koho natsional'noho tekhnichnoho universytetu. Seriia: ekonomichna, vol. 36, pp. 204-209.

Стаття надійшла до редакції 16.10.2013 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"