УДК 331.108.37

 

В. М. Андрієнко,

к. і. н., доцент, с. н. с., Інститут державного управління у сфері цивільного захисту, м. Київ

 

ПОНЯТТЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ У СИСТЕМІ СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

Досліджено сучасні підходи науковців та практиків щодо трактування понять «охорона праці», «умови праці» та «безпека праці». Встановлено відмінні та спільні риси цих понять. Встановлено економічну сутність поняття «безпека праці» та її зв’язок з рівнем економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності.

 

The modern scientific approaches and practice regarding the interpretation of the terms "occupational safety", "conditions" and "labor safety." Established excellent and similarities of these concepts. Established the economic substance of "labor safety" and its relationship with the level of economic security business entities.

 

Ключові слова: охорона праці, умови праці, безпека праці, персонал, роботодавець, підприємство, економічна безпека.

 

Keywords: labor protection, working conditions, labor safety, staff, employer, enterprise, economic security.

 

 

Постановка проблеми. Будь-який вид господарської діяльності повинен бути корисний для суспільства, а у сфері бізнесу – ще і рентабельним, але водночас така діяльність може бути джерелом негативних впливів на життя та здоров’я її учасників або інших видів шкоди, наприклад, моральної, що призводять до травматизму, захворювань, повної втрати працездатності чи смерті. Шкоду працівникам може чинити і робота на виробництві (трудова діяльність), і різні види відпочинку, розваги та навіть діяльність, пов’язана з отриманням знань. Історія та практика, таким чином, дають підставу стверджувати, що будь-яка діяльність у сучасних умовах є потенційно небезпечною. Абсолютної безпеки трудової діяльності, тобто стану, в якому виключені всі небезпеки для працівників, просто не існує. Саме тому роботодавцям важливо усвідомити необхідність забезпечення безпеки праці, а без належного методичного інструментарію, розробка якого повинна починатись власне із ідентифікації поняття «безпека праці», реалізація практичних засобів захисту учасників трудового колективу від різного роду небезпек та загроз, не видається можливою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Визначення терміну «безпека праці» у жодному вітчизняному нормативно-правовому акті на разі не запропоновано. Тим не менше, ним активно користуються у своїх дослідженнях такі сучасні дослідники, як Д.В. Зеркалов [1], Ю.І.Шульга, С.В.Сукач, М.А.Кобилянський, О.Л.Величко, О.В.Мозговой [2], Н.В. Тирак[3], О.Б. Горноста, О.Л. Мірус [4], Н. П. Попова, В. И. Кабанец. Аналіз матеріалів їх робіт дозволяє ідентифікувати сутність охорони праці як процесу, що полягає у визначенні можливих небезпечних і шкідливих факторів, які можуть виявлятися під час проведення запланованих для виконання робіт; прогнозуванні моментів прояву зазначених факторів; проведенні необхідних та належних профілактичних заходів [1, c.7]. Проте поняття «безпека праці» у проаналізованих роботах не було визначено, хоча його використання спостерігається у ряді розглянутих наукових праць.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. На даному етапі розвитку сучасної економічної науки понятійний інструментарій щодо формування системи безпеки праці практично відсутній. Не визначено термін «безпека праці» і у законодавстві України. За таких умов навряд чи можливою є розробка ефективних механізмів підтримання належного рівня безпеки праці на підприємствах, оскільки без існування теоретичної бази, неможливим є розуміння сутності процесів, які необхідно виконати на практиці.

Постановка завдання. Сучасні форми організації праці і як наслідок, поява нових структур соціальних відносин на суб’єктах господарювання і інші аналогічні процеси, які створюють для фахівців у сфері безпеки праці нові і нетрадиційні проблеми, що, у свою чергу, потребують від них новітніх підходів та методів роботи із персоналом. Розробка ж таких інноваційних методів забезпечення безпеки праці повинна відбуватись на основі науково обґрунтованого інструментарію, сформованого на базі передового досвіду зарубіжних країн. Отже, вирішення питання забезпечення безпеки праці набуває нині особливої актуальності як серед вітчизняних і зарубіжних вчених, так і на рівні практиків – фахівців у сфері охорони праці. Базовим поняттям для методологічного апарату побудови ефективної системи безпеки праці в Україні повинен стати термін «безпека праці».

Викладення основного матеріалу дослідження. Ряд вчених вважає поняття охорони праці та безпеки праці якщо не повністю тотожними, то принаймні взаємозамінними [5, 6, 7, 8]. На нашу думку, це не зовсім вірно. Проте, погоджуємось, що в основі визначення наукового терміну «безпека праці» повинно бути покладено суть саме охорони праці, як терміну, що має, безперечно, тривалішу історію використання, і більш широко застосовується у сучасних наукових дослідженнях.

Термін «охорона праці», що вперше з’явився в 1821 році у Великій Британії, означав тоді захист працівників від надмірної їх експлуатації з боку роботодавців. В Україні у цей термін було вкладено більш широкий понятійний апарат і більш складний зміст. Відповідно Закону України «Про охорону праці» охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [9]. У рамках практичної реалізації це означає, що кожен роботодавець повинен мати спеціально розроблену програму заходів у сфері охорони праці, у тому числі і заходів щодо охорони праці на робочих місцях, із метою уникнення або мінімізації загроз для стану здоров’я та життя працівників, які можуть бути пов’язані з виконуваними ними професійними завданнями чи посадовими обов’язками. При цьому об’єктом необхідних для цього на практиці заходів мають стати методи роботи персоналу, загальна організація робочого процесу і умови праці, періодичне підвищення рівня кваліфікації працівників, обладнання й конструкції, що є на його робочому місці, тощо [11].

Охорона праці − це багатогранне поняття, під яким слід розуміти не лише забезпечення безпеки працівників у процесі виконання ними їх посадових обов’язків, воно охоплює різні заходи, серед яких доцільно виокремити профілактичні та превентивні процедури щодо професійних захворювань, організацію різних форм повноцінного відпочинку і харчування працівників під час робочої перерви, забезпечення їх необхідним спецодягом та гігієнічними засобами і навіть надання соціальних пільг і гарантій [12, c.124].

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні[7].І хоча наукова категорія «безпека» у контексті організації та реалізації трудових відносин неодноразово зустрічається у законодавстві України, слід зазначити, що правові дефініції поняття«безпека праці», «право працівника на безпеку праці» у найважливіших вітчизняних законодавчих актах відсутні, що викликає неоднозначні тлумачення цих понять сучасними науковцями-правознавцями та фахівцями-практиками [8, c.92].

Безпека праці (рос. безопасность труда, англ. safety; нім. Arbeitssicherheit) у широкому сенсі – це такі умови праці на об’єктах матеріального виробництва, зокрема промисловості, транспорту, тощо, що виключають можливість впливу шкідливих та небезпечних факторів на працівників. Належний стан безпеки праці підтримується роботодавцем шляхом виконанням комплексів заходів щодо запобігання захворюванням, травматизму виникненню аварій.

Під безпекою праці розуміють комплекс організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних, охоронних заходів, механізмів і засобів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов праці, запобігання загрозам здоров’ю і власне життю працівників. Реалізація таких заходів передбачається як в масштабах суб’єкта господарювання в цілому, так і на кожному окремому робочому місці.

Проведемо дослідження різноманітних наукових підходів сучасних вчених до проблеми визначення поняття безпеки праці з метою узагальнення виявлених ними найбільш істотно-суттєвих ознак зазначеної категорії на науковому рівні.

Вважаємо, що у процесі ідентифікації суттєвих ознак поняття безпеки праці, заслуговує уваги підхід Ю. В. Баранюк, Н. М. Хуторян, які розробили його у правовому контексті та представили у юридичній енциклопедичній літературі. Вони відзначили, що безпека праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на створення безпечних для здоров’я працівників умов праці [13, с. 211]. Немає жодного сумніву, що запропонована дефініція має велику наукову цінність, однак, вважаємо, що вона неповною мірою розкриває сутність безпеки праці як категорії правових норм через зміст трудових правовідносин або ж як елементу трудової угоди. Крім того, не можна не помітити подібність даного визначення до того, що пропонується у вітчизняному законодавстві.

Цікавість із науковою точки зору в сучасних умовах формування методологічного апарату дослідження проблем безпеки праці викликає і позиція В. І. Прокопенка щодо визначення змісту безпеки праці. На його думку, безпека праці є одним із головних елементів ціннісної основи трудового права — галузевим принципом безпеки праці [14, с.52].

Вищезазначені підходи знаних дослідників розпочали у галузі економіки та права формування теоретико-методологічних основ концепції забезпечення безпеки праці, а саме розробку сучасного наукового визначення поняття «безпека праці». Отже, враховуючи методологію трудового права, вважаємо правильним і послідовним запропонувати з юридичної точки зору розглядати у даному дослідженні безпеку праці як пропонує Л.П. Амелічева, а саме як «категорію трудового права в аспекті безпечних і здорових умов праці працюючих, що є частиною такого складного правового поняття, як умови праці» [10, c.82]. У такому контексті необхідно визначити поняття «умови праці». Варто зазначити, що, на думку О. І. Цеігіна, «умови праці» — це усе, що має вплив на робочу силу, на стан працездатності людей безпосередньо на їх робочих місцях у конкретних трудових організаціях та трудових колективах [25, с.151].К. Маркс зазначав, що під умовами праці варто мати на увазі сукупність «усіх умов, необхідних для продовження життєдіяльності робітників у процесі праці: повітря, простору, світла, а також усіх засобів, які надають робітникам захист від небезпечних для життя або шкідливих для здоров’я умов процесів виробництва» [15, с.438]. Такі наукові підходи знаних вчених до визначення поняття «умови праці» у повній мірі підтримуються автором, адже досліджувана дефініція не висвітлюються ними у системі всієї суспільної організації праці. Згадані підходи присвячені саме ідентифікації умов праці у виробничій сфері,що пов’язані із безпосередньою участю конкретних суб’єктів трудових відносин у процесі здійснення трудової діяльності. Зазначене повністю відповідає меті даного дослідження — висвітлення поняття безпеки праці не у формі технічного явища і стандарту, як це сприймається нині у вітчизняній науковій думці,а саме як юридичного явища і економічної категорії,що має безпосередній зв’язок із змістом трудових та соціально-економічних правовідносин.

З огляду на зазначене вище, погоджуємось, що під безпекою праці у контексті трудового права належить розуміти безпечні та здорові умови праці, які створюються роботодавцем шляхом здійснення соціально-економічних, організаційно-технічних,санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних засобів і заходів, забезпечуються системою нормативно-правових приписів з метою збереження життя,здоров’я і працездатності працюючих [16, c.89-90]; але зазначаємо, що дане визначення також є формою синтезу авторської позиції Л.П. Амелічевої щодо ідентифікації досліджуваного поняття та визначення дефініції «охорона праці» у вітчизняному законодавстві. Враховуючи усе зазначене, погоджуємось із юристами-практиками, які пропонують доповнити окремою нормою ст. 153 глави XI «Охорона праці» Кодексу законів про працю України та ст. 1 Закону України «Про охорону праці», яка б включала зазначену правову дефініцію терміну «безпека праці» [10, c.92].

Таким чином, у першу чергу поняття «безпека праці» повинно бути визначено та роз’яснено у нормативно-правових актах. Це надасть поштовх для інтенсифікації наукових досліджень у галузі формування методологічного апарату забезпечення безпеки праці на сучасних підприємствах, розробка якого дозволить до вирішити поставлену проблему і на практичному рівні.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Основна мета охорони праці − збереження життя і здоров’я працівників у процесі їх трудової діяльності. Такою ж метою характеризується і функціонування системи безпека праці. Тому можна вирішити що ці два терміни є синонімами. Проте, на нашу думку, поняття безпеки праці є дещо ширшим, оскільки включає в себе не лише механізми захисту учасників трудових відносин від негативного впливу різних виробничих факторів, але і той стан корпоративних ресурсів суб’єкта господарювання, і у першу чергу трудових, якого можна досягти в оптимальних умовах праці.

Економічною сутністю безпеки праці є мінімізація втрат суб’єкта господарювання при веденні ним виробничої діяльності шляхом запобігання випадкам виробничого травматизму та професійної захворюваності. Отже, безперечним є зв’язок між станом безпеки праці на підприємстві та рівнем його економічної безпеки.

 

Список використаних джерел та літератури

1. Зеркалов Д. В. Безпека праці [Електронний ресурс] : Монографія / Д. В. Зеркалов. – Електрон. дані. – К. : Основа, 2012. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. – Систем. вимоги: Pentium; 512 Mb RAM; Windows 98/2000/XP; AcrobatReader 7.0. – Назва з тит. екрана.

2. Шульга Ю.І., Сукач С.В., Кобилянський М.А., Величко О.Л., Мозговой О.В. Автоматизований контроль систем безпеки праці та життєзабезпечення / Ю.І. Шульга, С.В. Сукач, М.А. Кобилянський, О.Л. Величко, О.В. Мозговой // Проблеми охорони праці в Україні. – К.: ДУ «ННДІПБОП», 2012. – Вип. 22. – С. 16-26.

3. Тирак Н.В. Безпека праці неповнолітніх як складник безперервного вивчення безпеки життєдіяльності / Н.В. Тирак // Проблеми сучасного підручника. Збірник наукових праць. - 2007. – Випуск 7. - С. 287-294.

4. Горностай О.Б., Мірус О.Л.Високий рівень культури безпеки праці як фактор зменшення виробничого травматизму / О.Б.Горностай, О.Л.Мірус// Вісник ЛДУ БЖД. – 2010. - № 4. – С.100-105.

5. Попова Н. П., Кабанец В. И., Смолякова З. Д. Оценка состояния безопасности труда / Н. П. Попова, В. И. Кабанец, З. Д. Смолякова // Вісник Донбаської національної академії будівництва і архітектури. – 2010. - №3(83). – С.142-146.

6. Ткачук К.Н., Полукаров О.І., Павленко Д.О., Кружилко О.Є. Методологія оцінки безпеки праці / К.Н. Ткачук, О.І. Полукаров, Д.О. Павленко, О.Є. Кружилко // Комунальне господарство міст. Серія «Технічні науки та архітектури». Збірник наукових праць. – 2010. - №91. - С.57-62.

7. Тихонова Н.О. Підвищення безпеки праці на шахтах як один з пріоритетів державної політики соціального захисту гірників / Н.О. Тихонова // Проблеми державного управління розвитком промислового потенціалу регіону: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. — Донецьк, 2010. — т. ХІ, вип.151, серія «Державне управління». — С.155-163.

8. Заюков І.В. Безпека праці – умова збереження та розвитку трудового потенціалу України / І.В. Заюков // Економіка промисловості. — 2008. — № 4. — С. 189—197.

9. Про охорону праці : Закон України / Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. -№ 49. - ст.668.

10. Амелічева Л. Проблеми формальної визначеності права працівника на безпеку праці / Л. Амелічева // Трудове право. – 2010. - №10. – С.88-93.

11. Кобилянський О. Навчання з безпеки життєдіяльності та охорони праці: професійна компетентність / О. Кобилянський // Освіта дорослих : теорія, досвід, перспективи : збірник наукових праць. – 2009. - Вип. 1. – С.115-126.

12. Дяченко Н.М. Економічні аспекти охорони праці / Н.М. Дяченко // Нові технології. Науковий вісник КУЕІТУ. – 2011. - № 4 (34). – С.124-126.

13. Юридична енциклопедія / [за ред. Ю.С. Шемшученка]. – К. : Українська енциклопедія. – 1998. – Т. 1. – 672 c.

14. Прокопенко В. І. Трудове право України : підручник / В. I. Прокопенко. — X. : Консум, 2000. — 480 с.

15. Трудовое право и повышениекачества труда / С. А. Иванов, Р. 3. Лившиц, Ю. П. Орловский [та ін.] ; под ред. С. А. Иванова. — М. : Наука, 1987. — 272 с.

16. Маркс К. Капитал : соч. / К. Маркс, Ф. Энгельс. — М. : Гос. изд-вополит, лит-ры, 1960. — Т. 23. — 907 с.

 

 Стаття надійшла до редакції 10.10.2012 р.