УДК 336.71

 

О. В. Лисенок,

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, м. Київ

 

ІНТЕГРАЛЬНА РЕЙТИНГОВА МОДЕЛЬ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКІВ

 

O. V. Lysenok,

Ph. D., associate professor, assistant professor of finance and the financial and economic security Ukrainian State University of Finance and International Trade, Kyiv

 

INTEGRAL RANKING MODEL FOR EVALUATING THE FINANCIAL CONDITION OF BANKS

 

В статті розглядається сутність фінансового стану банків та пропонується методичний підхід до побудови моделі оцінки фінансового стану банків і здійснюється її практична апробація на прикладі банківської системи України.

 

The paper considers the nature of the financial condition of banks and offers a methodical approach to building a model for assessing the financial condition of banks and by its practical testing on the example of the banking system of Ukraine.

 

Ключові слова: банк, фінансовий стан, рейтингова модель.

 

Keywords: bank's financial position, ranking model.

 

 

Постановка проблеми. Однією із основних цілей діяльності комерційного банку є отримання запланованих фінансових результатів при діючих нормативних вимогах, ступінь дотримання яких відображається в узагальнюючій фінансово-економічній характеристиці банку – його фінансовому стані. Тому однією із основних цілей управління банківською установою є забезпечення відповідних умов для отримання бажаних фінансових результатів при одночасній підтримці необхідного рівня її фінансового стану.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням аналізу та оцінки фінансового стану банків значну увагу приділили такі зарубіжні науковці, як Р. Дж. Кемпбелл, Р. Л. Міллер, П. С. Роуз, Дж. Сінки, Г. С. Панова, Ю. С. Масленченков, О. Б. Ширінська, Л. В. Давидова. Даним аспектам приділяли увагу й вітчизняні вчені, зокрема О. Д. Вовчак, О. В. Дзюблюк, В. П. Пантелєєв, С. П. Халява, І. Є. Склеповий, Л. О. Примостка, Н. Шелудько, А. М. Герасимович, О. В. Крухмаль, В. В. Коваленко, С. А. Святко, В. М. Кочетков та ін.

Постановка завдання. В умовах нестабільності світового фінансового ринку об’єктивна та оперативна оцінка фінансового стану банківської системи регулюючими органами країни з метою зменшення або нівелювання можливих ризиків набуває особливої актуальності. У процесі реалізації стратегічного управління банківською системою, як основним елементом фінансового сектору, пріоритетним завданням виступає удосконалення оцінки фінансового стану з урахуванням умов існуючого зовнішнього середовища та внутрішніх економічних особливостей.

Виклад основного матеріалу. Узагальнюючою комплексною характеристикою фінансово-економічної діяльності банку та якості його системи управління є фінансовий стан банківської установи. Зауважимо, що параметри цього стану не є постійною величиною, а весь час змінюються, особливо в мовах фінансової кризи. Одна їх частина аналізує фінансовий стан банку з позиції його короткострокової перспективи (за допомогою аналізу відповідних фінансових коефіцієнтів – короткострокової ліквідності, платоспроможності), інша – з позиції середньострокового та довгострокового розвитку, що визначається структурою джерел фінансування банку (власного, залученого і позиченого капіталу), необхідних йому для здійснення ефективної діяльності. Окремі показники (наприклад, власний капітал, накопичений за час функціонування банку) оцінюють фінансовий стан одночасно і з поточної, і з перспективної, а також і з ретроспективної позиції.

З цього приводу російський економіст Г. М. Щербакова зазначає, що фінансовий стан банку визначається загальним рівнем ефективності управління його активами і пасивами, при цьому якість та скоординованість управління ними відображається в основних коефіцієнтах, що характеризують фінансовий стан банку, зокрема у показниках достатності капіталу, якості активів, рентабельності, ліквідності, рівня ризиків [1, с. 76 – 77] (рис. 1).

Таким чином, для контролю стратегічних цілей і задач, які були поставлені перед банком, він повинен постійно в процесі своєї діяльності оцінювати свій фінансовий стан. Оцінка поточного фінансового стану дає змогу відповісти на питання «що зараз відбувається з банком?», а також побачити тенденції зміни основних показників його роботи. Проте в науковій літературі практично не розглядається сутність економічної категорії «фінансовий стан».

Якщо звернутись до трактувань фінансового стану фахівцями банківської справи, то багато хто з них розкриває поняття «фінансовий стан» через ті чи інші показники діяльності. Так, Г. С. Панова трактує фінансовий стан банку як «комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів» [2, с. 9]. Російський економіст В. В. Іванов характеризує фінансовий стан через показники достатності капіталу, якості активів, ліквідності балансу, ефективності діяльності, рівня управління (менеджменту) банку [3, с. 22]. Професор А. М. Герасимович фінансовий стан банку визначає через оцінку показників фінансової стійкості, ділової активності, ліквідності, ефективності управління [4, с. 549 – 566]. Схожих поглядів дотримуються Р. І. Тиркало та 3. І. Щибиволок, які розглядають фінансовий стан банку через низку «коефіцієнтів-індикаторів», розподілених за такими групами: фінансова сталість банку, стан оборотних активів та джерел їх покриття, платоспроможність, ліквідність [5, с. 135 – 137].

 

Рис. 1. Схема оцінки фінансового стану комерційного банку

 

За такого підходу, коли автори замість узагальнюючого визначення фінансового стану банку подають лише перелік його складових, відбувається порушення логіки процесу методологічного дослідження, адже в результаті сутність економічної категорії просто заміщується економічними показниками.

Звернемося до визначення поняття «фінансовий стан» у найуживанішій його формі, що вміщують економічні словники. У Великому економічному словнику А. Б. Борисова фінансовий стан тлумачиться як рівень забезпечення економічного суб'єкта грошовими коштами для здійснення господарської діяльності, підтримання нормального режиму роботи та своєчасного проведення розрахунків [6, с. 780]. Ширше розкривають поняття фінансового стану українські науковці А. Г Загородній та Г. Л. Вознюк. Під поняттям «фінансовий стан» вони розуміють стан економічного суб'єкта, що характеризується наявністю в нього фінансових ресурсів, забезпеченістю коштами, необхідними для господарської діяльності, підтримання нормального режиму праці та існування, здійснення грошових розрахунків з іншими економічними суб'єктами [7, с. 546].

У зв’язку з цим зауважимо, що наведені трактування є суперечливими, оскільки вони не містять чіткого критерію, за яким слід визначати «нормальність» режиму роботи економічного суб'єкта. Слід нагадати, що у недалекому минулому, за часів панування командно-адміністративної економіки, при проведенні фінансового аналізу роботи підприємства основна увага приділялась нормуванню оборотних коштів та дотриманню планових показників прибутку. Саме за цими показниками оцінювали фінансовий стан підприємств, у тому числі і банків. Нині, в умовах ринкової економіки, оцінка фінансового стану має здійснюватись не лише з урахуванням прибутковості, а й стійкості підприємства, оскільки підприємство може бути рентабельним, але фінансово-нестійким, якщо його рівень платоспроможності доволі низький.

Звернення до зарубіжного досвіду у вирішенні цього питання не надає суттєвої допомоги, оскільки таке поняття як «фінансовий стан» західними вченими вживається вкрай рідко і пов'язується, в основному, з аналізом діяльності фірми за даними публічної звітності. Наприклад, Дж. Ф Маршалл та В. Бансал у предметному покажчику за терміном «фінансовий стан» [8, с. 781] посилаються на главу, в якій викладено методику аналізу фінансових звітів фірми з метою виявлення стратегічних ризиків, хоча в самому тексті таке словосполучення як «фінансовий стан» навіть не вживається [8, с. 272 – 285].

На відсутність у зарубіжних дослідженнях комплексного підходу до оцінювання фінансового стану банків звертають увагу А. Д. Шеремет та Г. М. Щербакова: «... незважаючи на те, що за тривалу історію існування за кордоном інституту комерційних банків знайдено рішення багатьох дуже важливих питань з аналізу і оцінки їх діяльності, проте комплексний підхід до аналізу фінансового стану комерційних банків західними вченими залишається нереалізованим» [9, с. 22].

З приводу цього зазначимо, що зарубіжними вченими у поняття фінансового стану (банку чи фірми) вкладається дещо інший зміст у порівнянні з поглядами, які склались у вітчизняній науці, і його розуміють не як комплексну чи узагальнюючу характеристику діяльності, а як певну оцінку, отриману за даними публічної звітності (а отже, на певний момент часу) і спрямовану на з'ясування перспектив подальшої діяльності суб'єкта ринку з позицій очікуваних доходів і ризиків. Подібним чином російський банкір Ю. С. Масленченков аналізує фінансовий стан банку у координатах «прибутковість – ліквідність» [10].

Отже, враховуючи проведене вище дослідження, можемо стверджувати, що фінансовий стан банку – це економічна категорія, яка характеризує фінансово-економічну діяльність банку за допомогою певної системи аналітичних показників у чітко визначений момент часу.

Звертаючись до історії зазначимо, що значний вплив на діяльність банківських установ справило впровадження інформаційних технологій, розширення комплексу банківських інтернет-послуг, що дозволило створити ефективну систему розрахунково-касового обслуговування клієнтів, прискорити здійснення платежів, удосконалити процедури контролю за грошовими потоками. Ці зміни призвели до концентрації ризиків у банківській діяльності і, відповідно, вимагали розробки нових підходів до оцінки фінансового стану банків.

Існуючі у світовій практиці методичні підходи до оцінки фінансового стану банків вимагають їх адекватної адаптації до сучасного стану національного господарства. Застосування регулюючими органами певної методики без урахування особливостей, притаманних фінансовій системі України, істотно обмежує ефективність стратегічного управління банківською системою. Саме тому розробка методичного підходу до удосконалення оцінки фінансового стану сприятиме забезпеченню сталого функціонування банківського сектору.

Проведене дослідження сучасних методів оцінювання фінансового стану банків в закордонній практиці дає підстави констатувати, що єдиної універсальної методики аналізу не існує і гіпотетично існувати не може, враховуючи постійний динамізм та чутливість глобального фінансового ринку. Тому можна лише визначити дві основні форми оцінювання фінансового стану банку: по-перше, прямий контроль (регулювання) або обов’язкове оцінювання; по-друге, саморегулювання або ініціативне оцінювання фінансово-економічної діяльності.

Кількість оціночних показників і глибина аналізу повинні залежати від цілей дослідження та інформаційної бази, яка використовується. Напрями аналізу, як правило, мають відповідати чотирьом основним умовам стійкого фінансового стану будь-якого економічного суб’єкта: достатності капіталу, якості активів і пасивів, прибутковості та ліквідності. Виділення саме цих чинників зумовлене рядом причин. По-перше, аналіз динаміки і структури ліквідності й прибутковості охоплює всі основні аспекти діяльності банку і таким чином відображається на рівні його фінансового стану. По-друге, операційна та господарська діяльність банку характеризується його загальним фінансово-економічним станом, який залежить від розміру ресурсів, що мають раціонально розподілятись між усіма видами активів, при цьому обов’язковою умовою є дотримання банком відповідного рівня ліквідності.

Отже, дослідивши рейтингові оцінки фінансово-економічної діяльності банків, що використовуються зарубіжними країнами, побудуємо власну рейтингову модель оцінки фінансового стану банківської системи в цілому, яка може бути використана і для оцінки фінансового стану конкретного банку або певної групи банків.

Суть методичного підходу до побудови рейтингової моделі оцінки фінансового стану банківської системи полягає в послідовному визначенні показників, які аналізують фінансовий стан, і розробки їх бальної оцінки, що дозволяє розрахувати узагальнюючий показник – інтегральний індикатор фінансового стану.

Таким чином, для розрахунку інтегрального показника фінансового стану банківської системи сформовано певний набір коефіцієнтів, які характеризують ризикованість, прибутковість та ліквідність банків. У зв’язку з цим, обрані коефіцієнти за функціональним призначенням було розподілено на такі чотири групи: достатність капіталу, якість кредитного портфеля, прибутковість та ліквідність. У кожну групу включено по чотири показники, кожному з яких присвоюються граничні межі для визначення відповідної бальної оцінки діяльності банків за тим чи іншим напрямком. Чим вищий бал, тим більш ефективною та менш ризикованою є фінансово-економічна діяльність банків і тим кращим є їх фінансовий стан (табл. 1).

Отже, кожен показник у таблиці 1 має своє максимальне і мінімальне значення, відповідно до якого і проставляється рейтингова оцінка, згідно якої «5» – це найвищий бал, а «0» – найнижчий.

 

Таблиця 1.

Система коефіцієнтів та їх граничні значення для розрахунку інтегрального показника фінансового стану банківської системи*

*Авторська розробка

 

За отриманими, в результаті власних розрахунків на основі даних [11; 12], значеннями показників (табл. 2) та використовуючи запропоновану рейтингову методику, здійснимо розрахунок інтегрального показника фінансового стану банківської системи України у таблиці 3.

 

Таблиця 2.

Фактичні значення показників необхідні для розрахунку інтегрального показника фінансового стану банківської системи України на 01. 01

 

Таблиця 3.

Розрахунок інтегрального показника фінансового стану банківської системи України на 01.01*

*Складено та розраховано автором на основі даних таблиці 1 та 2

 

Отже, як свідчать результати таблиці 3, за останні 9 років діяльності вітчизняних банків середнє значення інтегрального показника фінансового стану банківської системи становить 12,44. І це означає, що отримані значення, які є вищими за 12,44, характеризують ефективну, фінансово-стійку та низькоризикову діяльність вітчизняних банків, а нижчі – навпаки.

Як видно з рисунку 2, переломним моментом в історії банківської системи України став початок 2009 року, саме в цьому періоді інтегральний показник фінансового стану банків починає знижуватись і є меншим за середнє значення. Це як раз той період, коли банки зазнають фінансових втрат, погіршується якість їх активів та зростають ризики банківської діяльності. І до кінця 2011 року вітчизняній банківській системі так і не вдалось хоча б зрівняти інтегральний показник фінансового стану із його середнім значенням.

 

Рис. 2. Значення інтегрального показника фінансового стану банківської системи України у порівнянні із середнім на 01. 01

(складено автором на основі даних таблиці 3)

 

Таким чином, можемо стверджувати, що розроблена методика рейтингової оцінки фінансового стану банківської системи є дієвою, що підтверджується динамікою інтегрального показника фінансового стану у порівнянні з фактичними результатами діяльності банків протягом 2003 – 2011 років. Нагадаємо, що дана рейтингова модель може використовуватись і для оцінки фінансового стану конкретних банків.

Висновки. Запропонована рейтингова методика оцінки фінансового стану банківської системи відрізняється прозорістю та чіткістю, що обмовлено використанням при її здійсненні лише публічної інформації. До недоліків можна віднести наявність суб’єктивного чинника у вигляді присвоєння певної кількості балів на основі експертного та нормативного методів. Результати, одержані у ході розрахунку інтегрального показника фінансового стану банківської системи України, будуть корисними як Національному банку України, так і потенційним клієнтам вітчизняних банків.

 

Література:

1.  Щербакова Г. Н. Анализ и оценка банковской деятельности (на основе отчетности, составляемой по российским и международным стандартам) / Г. Н. Щербакова. – М.: Вершина, 2007. – 464 с.

2.  Панова Г. С. Анализ финансового состояния коммерческих банков / Г. С. Панова. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 272 с.

3.  Иванов В. В. Анализ надежности банка: практическое пособие / В. В. Иванов. – М.: Русская Деловая Литература, 1996. – 320 с.

4.  Аналіз банківської діяльності: підручник / [А. М. Герасимович, І. М. Парасій-Вергуненко, В. М. Кочетков та ін.]; за заг. ред. д-ра економ. наук, проф. А. М. Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2010. – 599 с.

5.  Тиркало Р. І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг / Р. І. Тиркало, З. І. Щибиволок. — К.: Слобожанщина, 1999. — 236 с.

6.  Борисов А. Б. Большой экономический словарь. Издание 2-е, переработанное и дополненное / А. Б. Борисов. – М.: Книжный мир, 2005. – 860 с.

7.  Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2005. – 714 с.

8.  Маршалл Дж. Ф. Финансовая инженерия: Полное руководство по финансовым нововведениям / Дж. Ф. Маршалл, В. К. Бансал. – [Пер. с англ.] – М.: ИНФРА-М, 1998. – 784 с.

9.  Шеремет А. Д. Финансовый анализ в коммерческом банке / А. Д. Шеремет, Г. Н. Щербакова. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 256 с.

10.  Масленченков Ю. С. Финансовый менеджмент банка: учеб. пособ. для ВУЗов / Ю. С. Масленченков. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 399 с.

11.   Основні показники діяльності банків України [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bank.gov.ua.

12.  Дані фінансової звітності банків України [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bank.gov.ua.

Стаття надійшла до редакції15.09.2012 р.