УДК 316.422

 

З. М. Пересунько,

аспірант, Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

 

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ТЕОРІЇ

 

Z. M. Peresunko,

post-graduate, Vinnytsia National Agrarian University, Vinnitsia

 

THEORETICAL ASPECTS OF INNOVATION THEORY

 

В статті розглядається теоретичні аспекти розвитку інноваційної теорії та її категоріального апарату. Аналізується розвиток уявлень про місце й значення інновацій в рамках поширених інноваційних теорій та підходи до визначення категорій «інновація» та «інноваційний розвиток». На основі аналізу викладені власні міркування та надано власне визначення досліджуваних термінів.

 

Theoretical aspects of innovation theory and its categorical apparatus are considered in the article. Development of ideas about the place and importance of innovation in the spread of innovative theories and approaches to the categories of "innovation" and "innovative development" are analyzed. Own reasoning is presented and own definition of investigated terms that based on the analysis is given.

 

Ключові слова: інновація, інноваційний розвиток, інноваційні теорії, розвиток, технологічні уклади.

 

Keywords: innovation, innovation development, innovation theory, development, technological modes.

 

«Інновації відрізняють лідерів від тих, хто прагне їх наздогнати»

Стівен  Джобс

 

 

Постановка проблеми. В даний час термін «інновація» зустрічається повсюди. Особливого поширення він набув у виробничій сфері, хоча нею не обмежується й стосується практично всіх сфер діяльності людини. Товаровиробники різних типів продукції рекламуючи свій товар як «інноваційний», здійснюють вплив на свідомість потенційних покупців, вкладаючи в сенс даного терміна те, що товар є новим для ринку, він ефективний та має кращі якості порівняно з подібними за властивостями товарами.  Виходячи з цього, інноваційні продукти є дієвими засобами конкурентної боротьби, приносять своїм власникам вищі прибутки в порівняні з минулим поколінням продукції даного типу, а з’явившись на ринку вперше (наприклад, мобільні телефони, персональні комп’ютери) вони здатні не тільки принести надприбутки, а й стати причиною революцій шляхом зміни поколінь техніки і технологій та зміни суспільного життя людини.

Хоча інновації існували поряд з людиною з моменту її виникнення і є результатом її розумової та практичної діяльності, вивчати як окремий самостійний  елемент економіки їх почали  лише в минулому столітті, активного обговорення досягнувши в останні 40 років. Незважаючи на досить нетривале вивчення інновацій, на даний час існує низка визначень даної категорії та розуміння феномену інновацій як серед людей без економічної освіти так і у визнаних економістів. Актуальність теми пов'язана з тим, що теорія інновацій, з одного боку, найбільш обговорювана економічна доктрина сьогодення для більшості країн світу, а з іншого - знаходиться в стадії свого формування та активного розвитку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження існуючих теорій інновацій відображено у статтях О.Г. Баранова, Н.Є. Бондаренко, І.Б. Дашковської, І. Волошин, Н.В. Кузьминчук, Т.М. Куценко, О.Д. Муляр, Р.М. Нуреєва, О.А. Пєстової, В.Є. Расихіної, П.В. Ткаченко, О.П. Чепурної та інших. Сутність категорій «інновації» та «інноваційний розвиток» є предметом дослідження у роботах Л.І. Федулової, С.М. Сіренко, П.Т. Саблука, Ю.С. Погорєлова, Р.А. Фатхудінова та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. У роботах вищезазначених вчених проведено огляд теорій інновацій,  доведено визначальне значення інноваційної діяльності в системі світової та національних економік,  їх роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств, наведені різні системи класифікаційних ознак інновацій та критерії оцінки їх ефективності на мікро-, мезо- та макрорівнях. Проте в роботах  даних вчених прослідковуються різні підходи до виділення інноваційних теорій та розуміння економічної сутності інновацій.  Загальноприйнятого визначення терміну «інновація» на даний момент не існує, що загострює проблему розуміння сутності та місця інновацій в економіці й призводить до плутанини в основних категоріях, які пов’язані зі здійсненням інноваційної діяльності та зумовлює актуальність теми статті.

Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження існуючих теорій інноваційного розвитку та підходів до визначення категорії «інновація» й  на основі проведеної роботи  наведення власного визначення термінів «інновація», «інноваційний процес» та «інноваційний розвиток».

Виклад основного матеріалу. Термін «інноваційний розвиток» складається з двох категорій – «інновація» та «розвиток». В міру широкого застосування, використання практично у всіх галузях знань та сферах діяльності вони не мають однозначного визначення та є предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених різних профілів.

В економічному енциклопедичному словнику розвиток визначається як спрямовані та закономірні зміни матеріальних та нематеріальних об’єктів, які мають незворотній характер, внаслідок чого відбувається перехід від менш розвинених форм таких об’єктів до більш розвинених [12, с. 274].

Розвиток поділяють на розвиток інтенсивного та екстенсивного типу. Перший досягається шляхом застосування ефективних засобів виробництва, надбань науково-технічного прогресу, методів організації праці й кваліфікованої робочої сили, другий – шляхом приросту фактора виробництва за незмінності рівня технічного оснащення. Особливістю інноваційного розвитку є те, що своєю суттю він не може мати екстенсивний характер, він завжди є інтенсивним. Під терміном «розвиток» відносно інновацій ми розуміємо процес зростання економіки на основі якісних змін всередині неї, які можливі в результаті введення в практику нових знань.

Для уточнення економічної сутності категорії «інновації» спершу доцільно розглянути генезис становлення інноватики як науки. 

Інновації існують з моменту першого практичного кроку людини в напрямку покращення свого життя. Незважаючи на це, цілеспрямовані дослідження їх як економічного елементу розпочалися лише на початку минулого сторіччя.  Але  ще у працях давньогрецьких діячів - Ксенофонта («Домострой»), Платона («Політика») та Арістотеля («Нікомахова етика»), можна було зустріти перші натяки на інноваційну діяльність [21, с. 204]. Наприклад, у праці Ксенофонта викладені думки щодо поділу праці, як інноваційного способу організації виробництва: «Зрозуміло, що людині, яка займається багатьма ремеслами, неможливо виконати все однаково добре… і зрозуміло те, що той хто проводить час за виконанням обмеженої роботи,  той може виконати її найкращим чином» [23, с. 8-9].

Подібні фрагментарні звернення до інновацій як вагомого елемента економічної системи можна знайти в працях багатьох вчених, проте до ХХ-го століття жоден з них не ставив центральним питанням свого дослідження аналіз інноваційного розвитку та чинників, які на нього впливають.

Переважна більшість авторів [6, 8, 10, 14,15, 19], зазначають, що батьком інноваційної теорії є Йозеф Алоїз Шумпетер, зсилаючись на його працю «Теорія економічного розвитку» (1912). Даний австро-американський економіст по праву вважається засновником інноватики як науки, оскільки ним вперше було введено в науковий обіг поняття «інновація» як окремого, самобутнього та важливого елемента економічної системи, здійснено їх класифікацію й окреслено вплив на виробничу діяльність підприємств.

Проте, в роботах вищезазначених вчених було й підкреслено значущість для розвитку інноваційної теорії робіт таких видатних попередників Шумпетера як Адам Сміт, Жан Кондорсе, Карл Маркс та Михайло Туган-Барановський, які створили сприятливе підґрунтя для зародження й розвитку інноваційної теорії.

На основі опрацьованих джерел та власних міркувань нами була здійснена систематизація найбільш вагомих інноваційних теорій та їх представників (табл. 1).

 

Таблиця 1. Інноваційні теорії та їх представники

 

Перші вчення. З думками Ксенофонда перекликаються й думки Адама Сміта, який в праці «Дослідження про природу й причини багатства народів» наголосив на визначальному впливі поділу праці на її продуктивність, назвав поділ праці основним фактором науково-технічного розвитку: «Винахід всіх машин, що полегшують і скорочують працю, слід, мабуть, приписувати поділу праці» [18, с. 24], а науково-технічний прогрес, в свою чергу, важливим чинником підвищення продуктивності праці. В загальному, модель взаємозв’язку поділу праці, механізації та технічного прогресу за Смітом можна проілюструвати у вигляді моделі:

 

Рис. 1. Модель економічного зростання А. Сміта на основі поділу та механізації праці

 

Поділ праці дозволяв працівнику зосередитись на окремій ділянці роботи й досконало вивчивши її – вносити пропозиції щодо поліпшення з метою полегшення та пришвидшення виконання роботи. Дані пропозиції втілювались у механічні удосконалення, які часто створювались самими робітниками,  що само собою виливалось в економію часу та затрат сил на виконання операцій й підвищувало продуктивність праці. Так як тепер робітник за одиницю часу міг виконати більше операцій, це призводило до зростання рівня доходів, а це, в свою чергу, підштовхувало підприємців до розвитку механізації праці з метою досягнення ще більших доходів, що й виливалось у технічний прогрес.

Отже, Адам Сміт звернув  увагу на  поділ праці (організаційну інновацію)

 та роль техніки (технічну інновацію) в розвитку виробництва та розглядав науково-технічний прогрес одночасно як причину так і наслідок інноваційного розвитку.

У своїй праці відомий французький просвітитель Жан Кондорсе порушив тему взаємозв’язку науки та промисловості як бази індустріальної системи господарювання наголосивши, що: «прогрес наук забезпечує прогрес промисловості, який сам потім прискорює наукові успіхи; і цей взаємний вплив, дія якого безупинно поновлюється, має бути зарахований до найбільш діяльних, найбільш могутніх причин вдосконалення людського роду» [9, с. 250]. Жан Кондорсе також зазначив, що під технічними методами він розуміє мистецтво поєднання предметів і надання можливості бачити їх відносини, а швидко помітивши їх поєднання утворювати нові. Забігаючи наперед слід зазначити, що ця думка певним чином перекликається з висунутою Шумпетером концепцію «нових комбінацій» ресурсів.

Давид Рікардо здійснював аналіз впливу технічного прогресу у трьох напрямках:

1) вважав, що вища заробітна плата активніше підштовхує капітал до заміщення робочих місць машинами. «Машини і праця, - пише він, - знаходяться в стані постійної конкуренції» [26, с. 479];

2) відкрив проблематику по питанню технологічного безробіття.

Так як підприємці були зацікавлені у заміщенні людської праці машинною, введення нового обладнання негативно впливало на становище робітників, що призвело б до наступних ситуацій:

- заробітна платня робітників зменшувалась би;

- призвело б до повного заміщення механізмом робітника та звільненням  останнього;

3) виголосив нейтральність впливу інновацій (які не призводять до зміни продуктивності праці) на відсоткові ставки, заробітну плату та продукцію, яка

виготовляється.

Карл Маркс присвятив питанню взаємовідносин між машинами та робітниками окремий розділ «Машини та велика промисловість» в першому томі своєї праці «Капітал». Маркс  наголосив на тому, що техніка не призначена для полегшення праці робітника, а є засобом створення додаткової вартості шляхом скорочення робочого дня робітника, а отже й економії на частці заробітної плати що припадає на одиницю продукції [11, с. 346]. В результаті робітник виготовляє більше продукції за той самий проміжок часу, але одержує таку ж заробітку плату як раніше. Вивільнений час він просто дарує капіталісту, чим й примножує його статки. З розвитком техніки та заміщенням праці механічною на великих промислових підприємствах  робітник стає просто наділеним свідомістю придатком машини [11, с. 450]. Особливої критики Карлом Марксом зазнав технічний прогрес в землеробстві, про який він пише: «прогрес капіталістичного землеробства є не тільки прогрес у мистецтві грабувати робітника, але і в мистецтві грабувати ґрунт, всякий прогрес у підвищенні її родючості на даний термін є в той же час прогрес в руйнуванні постійних джерел цієї родючості» [11, с. 468]. Проте не зважаючи на свою відверту критику інноваційного розвитку, Маркс погоджується в незворотності запущеного процесу.  Науково-технічний прогрес у праці Маркса розглядався як надбудова – наслідок виробництва, а не як його рушійна сила.

Теорія циклів («довгих хвиль»).  Говорячи про зародження інноваційної теорії слід згадати нашого відомого земляка – М.І. Туган-Барановського, який є одним з родоначальників інноваційної теорії та засновником теорії циклів (теорії «довгих хвиль»). Досліджуючи природу криз в англійській промисловості він виявив, що економічному розвитку притаманна циклічність й дана циклічність визначається обмеженістю позичкового капіталу та особливостями його інвестування в капітальні товари [17, с. 86]. Туган-Барановський підкреслив, що не споживання керує виробництвом, а виробництво визначає споживання. Це відбувається в результаті накопичення

капіталу та його інвестуванню в нові технології та виробництво.

Взяв за основу та розвинув теорію циклічності інноваційного розвитку  свого попередника та вчителя М.І. Туган-Барановського російський економіст М. Кондратьєв. Аналізуючи характер економічного розвитку Франції, Англії, США та Німеччини на основі статистичних даних він виявив хвилеподібність (циклічність) розвитку в даних країнах, коли фази піднесення економіки чергуються з фазами відносного спаду й період даних коливань відбувається в межах 40-60 років.

М. Кондратьєв виділив чотири емпіричні закономірності в розвитку даних циклів:

1) перед початком підвищувальної фази кожного великого циклу коньюкрури чи в на її початку спостерігається значні зміни в умовах життя суспільства;

2) періоди підвищувальних фаз більш тісно пов’язані з політичними та соціальними потрясіннями – війнами, революціями, державними переворотами;

3) знижувальні фази супроводжуються довготерміновою депресією в сільському господарстві;

4) на знижувальних фазах середньо тривалий цикл відрізняється більшою гостротою криз й більшою глибиною й тривалістю депресій [13, c. 88].

Отже, піднесення економіки характеризувалось накопиченням інновацій, а періоди спаду – вичерпанням їх актуальності для економіки.

Дослідження та висновки Кондратьєва ґрунтувалися на емпіричному аналізі великої кількості економічних показників різних країн на досить тривалих проміжках часу, що охоплювали 100-150 років. Ці показники: індекси цін, державні боргові папери, номінальна заробітна плата, показники зовнішньоторговельного обороту, видобуток вугілля, золота, виробництво свинцю, чавуну і т. д.

Коньюктурні цикли Кондратьєва згодом були пов’язані зі зміною технологічних укладів (табл. 2).

 

Таблиця 2. Зміна технологічних укладів за С.Ю. Глазьевим [2]

 

Класична теорія. Класичну теорію інноваційного розвитку представлено у працях В. Зомбарта, В. Мічерліха та Й. Шумпетера. У статті «Капіталістичний підприємець» 1909 року Зомбарт підкреслив визначну роль підпримництва у розвитку економіки й зазначив, що маючи за мету  досягнення прибутків підприємцю необхідно вдаватися до залучення в свою діяльність технічних новинок. В «Економічному прогресі» (1910) Мічерліх також наголошує на визначній ролі підприємця та інновацій для економічного розвитку. Проте, проблематика інновацій не була центральною у роботах даних вчених.

Першим, хто систематизував розпорошені серед досліджень попередників ідеї щодо ролі нововведень в економічному розвитку та створив практичну теорію був Йозеф Алоїз Шумпетер. Термін «інновації» був вперше застосований ним в праці  «Цикли бізнесу» (1934), проте концепція інновацій була викрадена значно раніше -  в роботі «Теорія економічного розвитку» (1912), де був застосований термін «нові комбінації», в яких вчений уособлював форму та зміст розвитку.

 Як зазначає Шумпетер, підприємницька функція нерозривно пов'язана з нововведеннями, реалізацією параметрів розвитку, створенням нової системи вартостей. Без розвитку немає підприємницького прибутку, а без останнього не буває розвитку [25, с. 304]. По своїй суті підприємницька прибуток - це результат здійснення нових комбінацій [25, с.  285].

 Шумпетером було виділено 5 випадків нових комбінацій:

1) виготовлення нового, тобто ще невідомого споживачам, блага або створення нової якості того чи іншого блага.

2) впровадження нового, тобто даній галузі промисловості ще практично невідомого, методу (способу) виробництва, в основі якого не обов'язково лежить нове наукове відкриття і який може полягати також у новому способі комерційного використання відповідного товару.

3) освоєння нового ринку збуту, тобто такого ринку, на якому до цих пір дана галузь промисловості цієї країни ще не була представлена, незалежно від того, існував цей ринок насамперед чи ні.

4) отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів, рівним чином незалежно від того, існував цей джерело перш, або просто не брався до уваги, або вважався недоступним, або його ще тільки належало створити.

5) проведення відповідної реорганізації, наприклад забезпечення монопольного становища (за допомогою створення тресту) або підрив монопольного становища іншого підприємства [25, с. 159].

Підприємця Шумпетер називає новатором, підкреслюючи цим центральну роль підприємця у інноваційному процесі.

Початок Великої депресії (1929 р.) та криза, що супроводжувала її на деякий час відвернули інтерес від розвитку інноваційної теорії, яку  почали активно розвивати лише по закінченні Другої Світової Війни.

Неокласична теорія нововведень.  Представниками  неокласичної теорії

інновацій є Г. Менш, Б. Твісс, Е.М. Роджерс. Неокласики оцінюють інновації, як «головний імпульс» розвитку, що виходить від нових споживчих товарів, нових методів виробництва і транспортування, нових ринків, нових організаційних форм у промисловості. При цьому вони враховують і циклічність розвитку економіки [22, с. 50].

У «технологічному паті» Герхард Менш на основі аналізу більше ста великих і такої ж кількості базових технічних інновацій з періоду сер. XVIII ст. – 60-ті рр. ХХ ст., довів існування довгих хвиль економічної активності. Економічну кризу Менш пояснює застоєм науки та нестачою базових інновацій. Менш вважає, що: “Погіршення стану фірми породжує стимул до інновацій. І навпаки, коли справи фірми процвітають, у неї немає необхідності що-небудь серйозно змінювати у вже налагодженому виробництві” [1, с. 31]. Таким чином, на думку М. Менша, депресія відіграє роль генератора умов для появи інновацій, що становлять технологічний базис нової довгої хвилі.

Лауреат Нобелівської премії за досягнення у розвитку теорії економічного розвитку С. Кузнець також притримувався заданого Шумпетером курсу в інноваційній теорії та ввів поняття «епохальних» інновацій як таких, що докорінно змінюють життя людини.

Соціально-психологічна теорія інновацій розвиває одну з ідей Шумпетера – про визначальну роль новатора як носія інноваційного розвитку. Значна увага приділяється проблемам місця особистості, рівня освіти, мотивації та аналізу соціально-психологічних чинників на розвиток інновацій.

Майклом Портером було засновано теорію конкурентних переваг. В своїй праці «Конкуренція», яка практично повністю присвячена питанню взаємозв’язку впроваджень інновацій та конкурентоспроможності підприємств,  М. Портер наголошує на тому,  що компанії домагаються конкурентних переваг за допомогою інновацій. Вони підходять до розуміння нововведень в самому широкому сенсі, використовуючи як нові технології, так і нові методи роботи. Вони освоюють нові принципи конкуренції або знаходять кращі засоби конкурентної боротьби при використанні старих способів [16, с. 215]. На думку Портера, виграють лише ті компанії, які вміло впроваджують потрібні інновації і по-справжньому конкурентоспроможна компанія найчастіше з готовністю відгукується на появу нового  стандарту  впровадженням відповідної інновації

[16, с.469].

На   основі    проведених   досліджень   здійснимо   етапізацію    розвитку

 становлення інноватики як науки (табл. 3).

 

Таблиця 3. Етапізація розвитку інноваційних теорій

 

В перекладі з латини «novare» означає оновлення, зміна. Саме від нього пішов термін «новатор» - людина, що створює новацію. Вкорінившись в англійській мові «novare» еволюціонувало в «innovation» - інновацію, префіксом «in» підкреслюючи введення в практичну діяльність новацій. Тоді як в західному світі категорія «інновація» в економічній термінології активно використовувався з 40-х років ХХ століття, в СРСР використовувався термін «нововведение». З трансформаційними перетвореннями 90-х років західні терміни почали широко проникати в наукову лексику постсоціалістичних країн створюючи плутанину між іноземними термінами та їх вітчизняними відповідниками. На сьогоднішній день існує 2 основних підходи до співвідношення термінів «інновація» та «нововведення». Одні дослідники (Йохна М.А., Стадник В.В. [7], Голіков А.П. [4], Уткін Е.А. [20] та ін.) вважають дані терміни аналогічними за економічним змістом,  інші  [5], вважають що інновацію комерціалізацією нововведення. На нашу думку, саме слово «нововведення» несе в собі суть введення в практичну діяльність, тому ми вважаємо дані терміни однаковими за економічним змістом та взаємозамінними.

Маючи уявлення  про  розвиток інноваційної  думки  та поглядів  на місце

нововведень  в рамках  інноваційних теорій перейдемо  до  проблеми трактування поняття інновацій.

Існує декілька підходів щодо трактування економічної сутності інновацій залежно від об’єкта та предмета дослідження: інновації як процес; інновації як результат; інновації як зміна; інновації як система.

Розглянемо погляди щодо сутності нововведень в визначеннях даної категорії науковцями (табл. 4).

 

№	Автор	Джерело	Визначення інновацій
Процес
1	Санто Б.	Санто Б. Инновации как средство экономического развития / Санто Б. – М. : Прогресс, 1990. – 296 с.	Суспільний, технічний та економічний процес, який через практичне використання ідей та винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями виробів і технологій
2	Твісс Б.	Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями / Б.Твисс ; [сокр. пер. с англ.] ; Авт. Предисл. И науч. Ред. К.Ф.Пузыня. – М. : Экономика, 1989. – 271 с.	Інновація – це процес, в якому винахід чи ідея набуває економічного змісту
3	Мочерний С.В.	Економічний енциклопедичний словник /[Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко О.А., Юрій С.І.]: у двох томах / За ред. С.В. Мочерного. – Львів: Світ, 2008. – Т. 1. – 616 с.	Інновація - впровадження нової техніки, технології, організації виробництва і збуту товарів тощо, що дає змогу здобувати переваги над конкурентами. Інновація підтверджується передусім патентами.
Результат
4	Авсянніков Н.М.	Авсянников Н.М. Инновационный менеджмент / Н.М.Авсянников. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 295 с.	Інновація (нововведення) – результат практичного або технічного освоєння новації
5	«Руководство Фраскарті» (нова редакція документу, прийнятого ОЕСР в 1993р. в італійському місті Фраскарті)		Інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, який впроваджується на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності, або новому підході до соціальних послуг
6	Фатхутдінов Р.	Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент : справ. пос. / Фатхутдинов Р. А. – С.Пб. : Питер, 2002. – 400 с.	Інновація - кінцевий результат впровадження новації  з метою зміни об’єкта управління і отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту
Зміна
7	Бажал Ю.	Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін : навч. посіб. / Бажал Ю. М. – К. : Заповіт, 1996. – 238 с.	Зміна технології виробництва, яка становить стрибок від старої виробничої функції до нової
8	Водачек Л., Водачкова О.	Водачек Л. Стратегия управления инновациями на предприятии / Л.Водачек, О.Водачкова; [Сокр.пер.со словац. / Авт.предисл. В.С.Рапопорт]. – М. : экономика, 1989. – 167 с.	Інновація – цільова зміна у функціонуванні підприємства як системи
9	Мюллер Р.	Muller R. Das Management der Innovation / R. Muller/ - Frankfurt am Mein, 1973	Інновація – зміна (активна чи пасивна) конкретної системи щодо зовнішнього середовища
10	Яковець Ю.	Яковець Ю. В. Ускорение научно-технического прогресса: теория и экономический механизм. – М. : Экономика, 1988. – 342 с.	Якісні зміни у виробництві, які можуть належати як до техніки та технології, так і до форм організації виробництва.
Система
11	Дубічинський В.В.	Сучасний тлумачний словник української мови: 5000 слів / За  заг. Ред.. д-ра філол.. наук, проф.. В.В. Дубічинського. – Х. : Школа, 2006. – 832 с.	Інновація – комплекс заходів для впровадження в економіку нової техніки, технологій та ін.
12	Князєва О.М.	Князева Е.Н. Синергетический вызов культуре / Е.Н.Князева // Синергетическая парадигма . – М.,200. – С.243 – 261	Інновація – це система, сукупність суб’єктів і об’єктів, що взаємодіють в процесі створення і реалізації інноваційної продукції, яка має головну змістовну характеристику – новизну і частини – старе, сучасне і нове

 

Найбільш потужні дискусії виникають між прибічниками процесного та результативного підходів. Перші вважають інновацію процесом створення та поширення інновацій чи процесом введення нових виробів, методів, елементів, принципів на заміну морально та фізично застарілих, другі визначають інновацію як результат інноваційної діяльності.

С.В. Глухова та М.В. Чорна [3, с. 83-84; 24, с. 10] взагалі припускають, що сама ідея вже може представляти собою інновацію. Ми не згодні з даним припущенням й вважаємо ідею результатом креативності, інновацією ідея може стати за умови успішного введення в практичну діяльність.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Оскільки інноваційна теорія та даному етапі перебуває у стані формування, це стає причиною виникнення низки напрямів дослідження інновацій. Нами було охарактеризовано найголовніші з них.

Аналізуючи літературу з питання дослідження нами було виділено основні характеристики інновацій:

- результат втілення нової ідеї;

- націлена на вирішення певної проблеми чи досягнення певної мети;

- не може мати випадковий характер (не є відкриттям);

- не може називатись винаходом так як має додаткові вимоги необов’язкові для нього, основні з них:

- обов’язковість введення в практичну діяльність;

- на відміну від інновації, яка в силу поєднання етапів зародження ідеї-втілення-комерціалізації здебільшого є результатом втілення праці групи людей, винахід може бути створений одним винахідником;

- втілюється у якісно нових чи якісно покращених:

- продуктах (у т.ч. техніко-технологічних);

- методах, підходах, принципах:

-   виробництва;

-   маркетингу;

-   організації;

-   управління.

Ми погоджуємось з думками прихильників результативного підходу та вважаємо що процес, який  триває від зародження ідеї до комерціалізації новацій, слід розуміти як процес створення інновацій, а не нею самою.

Інноваційна діяльність, на нашу думку, це сукупність інноваційних процесів, а інноваційний процес, в свою чергу, це процес якісної зміни (модернізації) існуючих продуктів, методів, підходів, принципів або створення якісно нового продукту, методу, підходу, принципу у всіх сферах діяльності людини, що базується на використанні нових знань. Інноваційний процес створення (модернізації) певного продукту, методу підходу, принципу починається з моменту зародження ідеї й закінчується введенням новації в практичну діяльність, що й породжує інновацію.

Інновація – введений у практичну діяльність результат інноваційного процесу, втілений у новому чи модернізованому продукті, методі, підході, принципі,  що створюється для вирішення певного завдання.

Нами було наголошено, що інноваційний розвиток не може бути екстенсивним, так як «інновація» за своєю економічною суттю є результатом втілення нових знань, тому інноваційний розвиток розглядається нами як процес інтенсивного економічного зростання, який заснований на використанні в практичній діяльності інновацій.

Інновації змінюють світ, проте вивчатись вони почали порівняно недавно й на даний момент є низка невирішених питань як в теоретичному плані визначення сутності даного феномену, їх класифікації так і в практичному плані оцінки реалізації інноваційних проектів, прогнозування можливих ефектів від їх реалізації тощо, тож дана тема потребує подальшого різнопланового вивчення та обговорення.

 

Література.

1. Андронова О. Ф. Трансфер технологій як інструмент реалізації інноваційної діяльності : монографія / О. Ф. Андросова, А. В. Череп. –  К. : Кондор, 2007. – 356 с.

2. Глазьев С. Ю. Стратегия опережающего развития России в условиях глобального кризиса / С.Ю. Глазьев. – М.: Экономика, 2010. – 255 с.

3. Глухова С.В. Сучасні підходи до визначення сутності інновацій / С.В. Глухова // Економічний аналіз. Збірник наукових праць. – 2008. – Випуск 3 (19). – С. 82 – 84

4. Голиков А. П. Международные экономические термины : словарь - справочник /А. П. Голиков, П. А. Черномаз. – К. : Центр учебной литературы, 2008. – 376 с.

5. Євтушевський В, Становлення і розвиток інновацій у вищій школі / В.Євтушевський, Л. Шаповалова // Вища освіта України. – 2006. – №2. – С. 62-66

6. Житнецький І. В.  Економічна сутність інновацій та інноваційної діяльності в ринкових умовах господарювання / І. В. Житнецький, Ю. Г. Левченко // Харч. пром-сть. - 2008. - № 7. - С. 117 – 121

7. Йохна М. А. Економіка і організація інноваційної діяльності : навч. посіб. / М. А. Йохна, В. В. Стадник. – К. : Академія, 2005. – 400 с.

8. Іжевський В.В. Економічна сутність інновації та інноваційної діяльності підприємств / В.В. Іжевський // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип.20.3. – С.121 – 127

9. Кондорсэ Ж. Эскиз исторической картины прогресса человеческого раз ума / Жан Кондорсе; [пер. с фр.]. — М.: Ютиэкньй дом «ЛИБРОКОМ», 2011. — 280 с.

10. Ліба Н. С.  Економічна сутність інновацій як об'єкта бухгалтерського обліку / Н. С. Ліба // Вісн. Нац. ун-ту «Львів. політехніка» . Менедж. та підприємництво в Україні: етапи становлення і пробл. розв. – 2012.

- № 721. - С. 155 – 160

11. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. В 4 т. / Маркс К. — М. : Политиздат, 1983. – Том 1 : Процесс пр-ва капитала. — 1983. – 737 с.

12. Мочерний С.В. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. / С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О.А. Устинко, С.І. Юрій. – Львів : Світ, 2005. – 616 с.

13. Нуреев Р.М. Теория инноваций: прошлое, настоящее, будущее / Р.М. Нуреев // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2013. - №1 (43). – С. 85 – 96

14. Орлик О.І. Теоретичне обґрунтування інновацій та їх ролі в торгівлі / О. І. Орлик // Інноваційна економіка : всеукраїнський науково- виробничий журнал. - № 9. – 2012. – С.221 – 224

15. Поліщук Н. Теоретичні підходи до визначення сутності інновацій / Н. Поліщук // Галицький економічний вісник. – 2009. - № 1. -  С. 20 – 23

16. Портер М. Е. Конкуренция / Портер М. Е. ; пер. с англ. – М. : Издательский дом «Вільямс», 2005. – 608 с.

17. Саблук П.Т. Інноваційна діяльність в аграрній сфері: інституціональний аспект: монографія / Саблук П. Т. [та ін.] ; ННЦ «Ін-т аграр. економіки». - К. : ННЦ ІАЕ, 2010. - 704 с

18. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Смит А. // – М.: Изд-во социально-экономической лит-ры,1962. – 674 с

19. Снігур Х.А. Теоретичні засади економічного змісту інновацій / Х.А. Снігур //  Управління розвитком . – 2011. - №21 – С.129 – 132

20. Уткин Э.А. Инновационный менеджмент / Э.А.Уткин, Н.И.Морозова, Г.И.Морозов. – М. : АКАЛИС, 1996. – 208 с.

21. Федотов А. А. Основные концепции инновационного развития: исторический анализ / А.А. Федотов // Вісник Донецького національного університету. Сер. В: Економіка і право. – 2008. – Вип.2. – С. 203 – 208

22. Чайковская Н.В., Панягина А.Е. Сущность инноваций: основные теоретические подходы / Н.В. Чайковская, А.Е. Панягина // Современная экономика: проблемы, тенденции, перспективы № 4 , 2011. – с. 47-57

23. Череп  А. В.  Оцінка ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств лікеро-горілчаної промисловості : монографія / А. В. Череп, С. В. Маркова ; Держ. вищ. навч. закл. «Запоріз. нац. ун-т « М-ва освіти і науки, молоді та спорту України. - Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2012. – 283 с.

24. Чорна М.В. Оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємств: монографія / М. В. Чорна, С. В. Глухова ; Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. - Х. : ХДУХТ, 2012. – 210 с.

25. Шумпетер, Й.А. Теория экономического развития / Й.А. Шумпетер; [Воспроизведено по изданию:  – М.: Прогресс. – 1982. Пер. В.С. Автономов и др.]. – М.: Директмедиа Паблишинг. – 2008. – 403 с.

26. Ricardo. «Principles of Political Economy», 3rd ed. London, 1821, p. 479

 

References.

1. Andronova O. F. Transfer texnologii yak instrument realizacii innovaciinoi diyal`nosti : monografiya / O. F. Androsova, A. V. CHerep. – K. : Kondor, 2007. – 356 s.
2. Glaz`ev S. YU. Strategiya operezhayuschego razvitiya Rossii v usloviyax global`nogo krizisa / S.YU. Glaz`ev. – M.: Ekonomika, 2010. – 255 s.
3. Gluxova S.V. Suchasni pidxodi do viznachennya sutnosti innovacii / S.V. Gluxova // Ekonomichnii analiz. Zbirnik naukovix prac`. – 2008. – Vipusk 3 (19). – S. 82 – 84
4. Golikov A. P. Mezhdunarodnye ekonomicheskie terminy : slovar` - spravochnik /A. P. Golikov, P. A. CHernomaz. – K. : Centr uchebnoi literatury, 2008. – 376 s.
5. Evtushevs`kii V, Stanovlennya i rozvitok innovacii u vischii shkoli / V.Evtushevs`kii, L. SHapovalova // Vischa osvita Ukraini. – 2006. – №2. – S. 62-66
6. ZHitnec`kii I. V. Ekonomichna sutnist` innovacii ta innovaciinoi diyal`nosti v rinkovix umovax gospodaryuvannya / I. V. ZHitnec`kii, YU. G. Levchenko // Xarch. prom-st`. - 2008. - № 7. - S. 117 – 121
7. Joxna M. A. Ekonomika i organizaciya innovaciinoi diyal`nosti : navch. posib. / M. A. Joxna, V. V. Stadnik. – K. : Akademiya, 2005. – 400 s.
8. Izhevs`kii V.V. Ekonomichna sutnist` innovacii ta innovaciinoi diyal`nosti pidpriеmstv / V.V. Izhevs`kii // Naukovii visnik NLTU Ukraini. – 2010. – Vip.20.3. – S.121 – 127
9. Kondorse ZH. Eskiz istoricheskoi kartiny progressa chelovecheskogo raz uma / ZHan Kondorse; [per. s fr.]. — M.: YUtiekn`i dom «LIBROKOM», 2011. — 280 s.
10. Liba N. S. Ekonomichna sutnist` innovacii yak ob\'еkta buxgalters`kogo obliku / N. S. Liba // Visn. Nac. un-tu «L`viv. politexnika» . Menedzh. ta pidpriеmnictvo v Ukraini: etapi stanovlennya i probl. rozv. – 2012.
- № 721. - S. 155 – 160
11. Marks K. Kapital. Kritika politicheskoi ekonomii. V 4 t. / Marks K. — M. : Politizdat, 1983. – Tom 1 : Process pr-va kapitala. — 1983. – 737 s.
12. Mochernii S.V. Ekonomichnii enciklopedichnii slovnik: u 2 t. / S.V. Mochernii, YA.S. Larina, O.A. Ustinko, S.I. YUrii. – L`viv : Svit, 2005. – 616 s.
13. Nureev R.M. Teoriya innovacii: proshloe, nastoyaschee, buduschee / R.M. Nureev // Nauchnye trudy DonNTU. Seriya: ekonomicheskaya. – 2013. - №1 (43). – S. 85 – 96
14. Orlik O.I. Teoretichne obgruntuvannya innovacii ta ix roli v torgivli / O. I. Orlik // Innovaciina ekonomika : vseukrains`kii naukovo- virobnichii zhurnal. - № 9. – 2012. – S.221 – 224
15. Polischuk N. Teoretichni pidxodi do viznachennya sutnosti innovacii / N. Polischuk // Galic`kii ekonomichnii visnik. – 2009. - № 1. - S. 20 – 23
16. Porter M. E. Konkurenciya / Porter M. E. ; per. s angl. – M. : Izdatel`skii dom «Vil`yams», 2005. – 608 s.
17. Sabluk P.T. Innovaciina diyal`nist` v agrarnii sferi: institucional`nii aspekt: monografiya / Sabluk P. T. [ta in.] ; NNC «In-t agrar. ekonomiki». - K. : NNC IAE, 2010. - 704 s
18. Smit A. Issledovanie o prirode i prichinax bogatstva narodov / Smit A. // – M.: Izd-vo social`no-ekonomicheskoi lit-ry,1962. – 674 s
19. Snigur X.A. Teoretichni zasadi ekonomichnogo zmistu innovacii / X.A. Snigur // Upravlinnya rozvitkom . – 2011. - №21 – S.129 – 132
20. Utkin E.A. Innovacionnyi menedzhment / E.A.Utkin, N.I.Morozova, G.I.Morozov. – M. : AKALIS, 1996. – 208 s.
21. Fedotov A. A. Osnovnye koncepcii innovacionnogo razvitiya: istoricheskii analiz / A.A. Fedotov // Visnik Donec`kogo nacional`nogo universitetu. Ser. V: Ekonomika i pravo. – 2008. – Vip.2. – S. 203 – 208
22. CHaikovskaya N.V., Panyagina A.E. Suschnost` innovacii: osnovnye teoreticheskie podxody / N.V. CHaikovskaya, A.E. Panyagina // Sovremennaya ekonomika: problemy, tendencii, perspektivy № 4 , 2011. – s. 47-57
23. CHerep A. V. Ocinka efektivnosti innovaciino-investiciinoi diyal`nosti pidpriеmstv likero-gorilchanoi promislovosti : monografiya / A. V. CHerep, S. V. Markova ; Derzh. visch. navch. zakl. «Zaporiz. nac. un-t « M-va osviti i nauki, molodi ta sportu Ukraini. - Zaporizhzhya : Zaporiz. nac. un-t, 2012. – 283 s.
24. CHorna M.V. Ocinka efektivnosti innovaciinoi diyal`nosti pidpriеmstv: monografiya / M. V. CHorna, S. V. Gluxova ; Xark. derzh. un-t xarchuvannya ta torgivli. - X. : XDUXT, 2012. – 210 s.
25. SHumpeter, J.A. Teoriya ekonomicheskogo razvitiya / J.A. SHumpeter; [Vosproizvedeno po izdaniyu:  – M.: Progress. – 1982. Per. V.S. Avtonomov i dr.]. – M.: Direktmedia Pablishing. – 2008. – 403 s.
26. Ricardo. «Principles of Political Economy», 3rd ed. London, 1821, p. 479

Стаття  надійшла до редакції 15.07.2013 р.