УДК 338.436:637.5

 

Т. М. Білоконь,

к. е. н., докторант Національного наукового центру «Інститут аграрної  економіки», м. Київ

О. В. Чаплигіна,

к. е. н., старший викладач кафедри підготовки менеджерів, Вінницький національний технічний університет, м. Вінниця

 

КОНЦЕНТРАЦІЯ ТА ІНТЕГРАЦІЯ ЯК ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ М’ЯСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

T. M. Bilokon,

PhD in Economics, doctoral candidate, National Scientific Centre “Institute of Agrarian Economy”

O. V. Chaplygina,

PhD in Economics, Senior teacher of department of managers training, Vinnitsa national technical university

 

CONCENTRATION AND INTEGRATION AS FACTORS ENHANCING COMPETITIVENESS OF MEAT INDUSTRY ENTERPRISES

 

Висвітлено питання розвитку процесів концентрації та інтеграції в м’ясній промисловості та їх вплив на конкурентоспроможність підприємств.

 

The problem of development of the concentration and integration processes in meat industry and their influence on competitiveness of enterprises is studied.

 

Ключові слова:  інтеграція , концентрація, конкурентоспроможність підприємств, маркетинг, м'ясна промисловість.

 

Keywords: integration, concentration, enterprises competitiveness, marketing, meat industry.

 

 

Постановка проблеми. Глобалізація світової економіки, зростання міжнародної конкуренції, які відбуваються в результаті стрімких темпів науково-технічного прогресу, активізації інноваційних процесів, вимагають нових підходів до управління та забезпечення конкурентоспроможності підприємств. Наукою обґрунтовано, а практикою доведено доцільність вирішення поставленого завдання шляхом застосування механізмів кооперації та інтеграції. Характерною тенденцією для України на сучасному етапі є формування інтеграційних об'єднань та нарощення концентрації капіталу в усіх галузях економіки та аграрному секторі зокрема.

Інтеграційні процеси в агропромисловому комплексі характеризуються органічним злиттям сільськогосподарського і промислового виробництва, спрямованим на об’єднання технологічних стадій виробництва, переробки та реалізації продукції й одержання на цій основі синергетичного ефекту [1, с. 47].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, пов’язані з розвитком кооперації та інтеграції у сільському господарстві України та функціонуванням різних аграрно-промислових формувань, знайшли відображення в наукових працях В.Я. Амбросова, В.Г. Андрійчука, Б.В. Данилова, О.І. Драган, М.Ю. Коденської, О.В. Крисального, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, О.О. Мороз, П.Т. Саблука, Н.С. Скопенко та інших. Разом з тим існує потреба в поглибленому дослідженні галузевих та регіональних особливостей інтеграційних процесів.

Метою статті є вивчення стану, тенденцій та перспектив розвитку процесів концентрації та інтеграції в м’ясній промисловості та їх впливу на конкурентоспроможність підприємств.

Виклад основного матеріалу. Характерною тенденцією розвитку світової економіки є підвищення концентрації як форми організації суспільного виробництва і забезпечення його конкурентоспроможності. Саме великі корпорації з висококонцентрованим виробництвом спроможні швидше розвиватися на інноваційній основі, забезпечувати високу ефективність діяльності [2, с. 3]. Дія закону концентрації виробництва зумовлена реалізацією ефекту масштабу, що сприяє зниженню витрат виробництва на одиницю продукції.

Процес концентрації виробництва в АПК України супроводжується консолідацією капіталу в інтегрованих формуваннях горизонтального і вертикального типу. Горизонтальна інтеграція (поєднання підприємств однієї сфери АПК) спрямована на отримання економії при збільшенні масштабів виробництва, посилення конкурентної позиції, а інколи може свідчити про монопольні прагнення її учасників. Вертикальна інтеграція дає змогу охопити всі етапи виробництва і збуту сільськогосподарської продукції (від вирощування сировини до її переробки, зберігання та продажу готової продукції), забезпечити при цьому безперервність технологічного процесу та наскрізний контроль за якістю продукції, зниження трансакційних витрат, досягнення конкурентних переваг і стійких темпів економічного зростання.

Аналіз конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості України свідчить про низький її рівень на більшості з них, що обумовлено обмеженістю сировинних, фінансових, технічних ресурсів, низьким рівнем якості менеджменту, організації виробництва, нормування праці та обліку витрат, низькою купівельною спроможністю населення при формуванні високих цін на м’ясо та м’ясопродукти. Дослідженням [3] встановлено, що у нинішніх умовах основними ризиками у м’ясній галузі залишаються відчутний дефіцит сировини та високий рівень конкуренції за неї серед переробних підприємств, а також висока залежність рівня цін, з одного боку від ситуації на світових ринках сільськогосподарської продукції, а з іншого - від купівельної платоспроможності населення. Стратегічним напрямом підвищення конкурентоспроможності м'ясопродуктового підкомплексу може стати, разом з розвитком малих форм організації сільськогосподарського підприємництва, інтеграція товаровиробників, що беруть участь в єдиному технологічному процесі, - виробництво кормів, вирощування, відгодівля, переробка і реалізація кінцевого продукту, фінансові структури на основі їх спільного кінцевого економічного інтересу.

З метою дослідження процесів інтеграції та концентрації на підприємствах м’ясної промисловості розглянемо ринок м’яса Вінницької області. М’ясна промисловість Вінниччини в 2011 р. налічувала 94 підприємства, які займались виробництвом м’яса та м’ясопродуктів. Основними виробниками промислової м’ясної продукції є ПАТ "Барський птахокомбінат", ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат", ПАТ "Тростянецький м'ясокомбінат", ПП "Авача", ТОВ "Літинський м'ясокомбінат", ТОВ "Ковінько-ковбаси", ТОВ "Вінницько-хуторянський м'ясопереробний комбінат", ТОВ "Тульчинм'ясо", які забезпечують 85 % обсягу реалізованого м’яса та м’ясопродуктів в регіоні.

Структуру виробленої в області продукції м’ясної промисловості в 2011 р. складає яловичина і телятина (36,2 %), м'ясо і субпродукти харчові свійської птиці (23,6 %), ковбасні вироби (12,9 %), м’ясні напівфабрикати (12,7 %), свинина (8,9 %) (табл. 1). Вінницька область займає лідируючі позиції з промислового виробництва яловичини і телятини, частка якого в загальнодержавному виробництві в 2004-2010 рр. коливалась в межах 8,9-15,0 %, а в 2011 р. склала 20,6%. Не зважаючи на щорічне скорочення обсягів виробництва яловичини і телятини в Україні, Вінниччина в 2009-2011 рр. демонструвала позитивну динаміку. Разом з тим значно скоротилась кількість підприємств - виробників яловичини, а також ковбасних виробів переважно за рахунок майже дворазового зменшення кількості малих підприємств (особливо малих, підсобних виробництв).

 

Таблиця 1. Промислове виробництво м’яса та м’ясопродуктів у Вінницькій області

 

Протягом 2004-2011 рр. відбулось зростання обсягів виробництва м'яса свійської птиці в 6,2 рази та м'ясних напівфабрикатів в 2,8 разів на фоні відносно сталої кількості підприємств, які їх випускають.

Таким чином, на регіональному ринку м’ясної промисловості відбувається витіснення дрібного виробника, що є підтвердженням процесів консолідації та укрупнення виробництва. При цьому частка восьми найпотужніших м’ясопереробних підприємств (які складають 8,5 % від кількості діючих підприємств м’ясної промисловості Вінниччини) у загальному обсязі реалізованого м’яса та м’ясопродуктів в регіоні зросла з 74,9 % в 2010 р. до  85 % в 2011 р.

Як свідчать дані табл. 2, зі зростанням обсягів реалізації продукції та частки у загальнообласному обсязі реалізації м’яса та м’ясопродуктів зростає ефективність діяльності переважної більшості підприємств: підвищується рівень рентабельності операційної діяльності, продуктивність праці. Більш потужні підприємства характеризуються вищим рівнем достатності оборотних активів для погашення поточних зобов’язань підприємства (коефіцієнт поточної ліквідності), ширшими можливостями залучення кредитних ресурсів, зокрема довгострокових кредитів.

 

Таблиця 2. Показники діяльності м’ясопереробних підприємств Вінницької області

* частка у загальнообласному обсязі реалізації м’яса та м’ясопродуктів

 

Разом з тим на більшості підприємств відсутній зв’язок між часткою витрат на збут у структурі операційних витрат підприємства та ефективністю виробництва, що вказує на низьку ефективність використання інструментів маркетингу, нерозвиненість механізмів стимулювання збуту, відсутність стратегії завоювання ринку. Між тим, як зазначають науковці [4, с. 198], управління діяльністю переробних підприємств має орієнтуватись на стратегічний маркетинг, що сприяє повному задоволенню потреб споживачів, стимулює розширення ринків збуту, підвищує якість та конкурентоздатність продукції.

Сучасні маркетингоорієнтовані м’ясопереробні підприємства активно проводять асортименту політику, впроваджують системи управління якістю, застосовують гнучку цінову політику, використовують різні форми і канали реалізації своєї продукції. Окремі переробні підприємства такі як ПАТ «Козятинський м’ясокомбінат», ТОВ «Літинський м’ясокомбінат», ТОВ "Ковінько-ковбаси", ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський» створюють замкнений цикл виробництва та реалізації продукції шляхом інтеграції із сільськогосподарськими виробниками сировини та формування власної збутової мережі. Така вертикальна інтеграція дозволяє підприємствам м’ясної промисловості встановлювати контроль за джерелами сировинних ресурсів (сільськогосподарськими товаровиробниками) і таким чином вирішувати проблему забезпечення сировиною. Створення ж розгалуженої мережі фірмової роздрібної торгівлі забезпечує повний контроль над процесом реалізації продукції, сервісним обслуговуванням, якісними та ціновими параметрами і, як зазначає Драган О. І. [5, c. 178], дозволяє збільшити обсяги збуту за рахунок встановлення нижчих цін при застосуванні невисоких роздрібних націнок на продукцію, прискорення оборотності обігових коштів та зменшення дебіторської заборгованості. Окрім забезпечення цінової конкурентоспроможності товарів, наявність власної торговельної мережі стимулює попит за рахунок ефекту довіри споживача до якості м’ясної продукції «від виробника».

Результатом вертикальної інтеграції для сільськогосподарських підприємств м’ясопродуктового підкомплексу є стабільний попит на худобу та птицю, а також можливість збільшити частку у вартості кінцевого продукту. Основними формами співробітництва в умовах дефіциту сировинних ресурсів має стати закупівля підприємствами м’ясної галузі племінної худоби для підвищення ефективності виробництва постачальників, передача в лізинг сільськогосподарським підприємствам холодильного устаткування та забезпечення його обслуговування спеціальними підрозділами; перерахування частини прибутку на розвиток сировинної бази тощо [5, с. 177].

Прикладом ефективності вертикальної інтеграції є створення на ТОВ «Літинський м’ясокомбінат» (Вінницька обл.) власного підсобного господарства, яке з 2008 р. функціонує як ФГ «АК-Білозірка». На відгодівлі господарства знаходиться більше 1000 голів свиней, для безперебійного забезпечення яких кормами підприємство займається ще й рослинницькою діяльністю. Для цього взято в оренду 400 га землі, на якій вирощуються зернові культури. Наявність власної кормової бази для відгодівлі тварин, стабільний стовідсотковий збут сприяли зростанню обсягів реалізації продукції ФГ «АК-Білозірка» та досягненню при цьому високих показників ефективності виробництва (табл. 3). Рівень рентабельності виробництва свиней в 2008-2009 рр. склав 40%, в 2010 р. – 20,9 %, в 2011 р. – 23,3 %. Згідно статистичних даних, рівень рентабельності виробництва свиней на м’ясо за результатами 2011 р. в Україні складає –3,5 % (в т. ч. для фермерських господарств  –2,6 %), по Вінницькій області –11,2 % (в т. ч. для фермерських господарств –2,4 %) [6, с. 29].

 

Таблиця 3. Результати реалізації свиней (у живій вазі) на ФГ «АК-Білозірка»

 

Крім ФГ «АК-Білозірка», яке забезпечує до 50 % потреби переробного підприємства в м’ясі свиней, Літинський м’ясокомбінат співпрацює на постійній основі ще з п’ятьма сільськогосподарськими підприємствами, розташованими в радіусі 30-50 км від м’ясокомбінату. У структурі обсягів надходження сировини частка сільськогосподарських підприємств в 2011 р. склала 83,6 % (м’ясо ВРХ – 82 %, м’ясо свиней – 97 %), хоча до 2009 р. основним постачальником сировини (переважно м’яса ВРХ) було населення. Сформована таким чином база сировинного забезпечення забезпечує конкурентні переваги переробного підприємства за рахунок стабільності поставок та якості сировини.

Разом з тим, незважаючи на налагоджені канали постачання, Літинський м’ясокомбінат не використовує свої потужності на повну силу. Так, рівень використання виробничих потужностей з переробки м’яса ВРХ складає 50 %, з переробки м’яса свиней – 36 %. Рівень рентабельності виробництва продукції в 2007-2011 рр. коливався в межах 1-5 %.

Основною проблемою ТОВ «Літинський м’ясокомбінат» на сьогодні є пошук каналів збуту продукції. Раніше основними покупцями продукції були м’ясопереробні підприємства Києва, Дніпропетровська, Одеси. Однак на сьогодні спостерігається тенденція до відкриття цими переробними підприємствами власних забійних цехів, а також закупівлі ними дешевшої сировини іноземного виробництва. За таких умов обсяги реалізації м’яса (яловичини) ТОВ «Літинський м’ясокомбінат» значно скоротилися. Якщо до 2011 р. в структурі реалізованої продукції переважали яловичина і свинина, то в 2012 р. близько 80 % реалізованої продукції склали ковбасні вироби

Підприємство знаходиться в постійному пошуку і корегуванні своєї асортиментної політики відповідно до вимог ринку. Так, ТОВ «Літинський м’ясокомбінат» у 2004 р. виробляв 57 найменувань ковбасних і м’ясних виробів, у 2005 р. – 65, у 2006 р. – 73, у 2007 р. – 90, у 2011 р. – понад 150 найменувань м’ясної продукції, які відповідають діючій нормативній документації та потребам споживачів. Перспективним напрямом диверсифікації виробництва  є відкриття на м’ясокомбінаті консервного цеху, що забезпечить розширення ринку збуту продукції власної продукції, однак потребує значних фінансових вливань (4-5 млн. грн.).

На сьогоднішній день ТОВ “Літинський м’ясокомбінат” має 10 магазинів фірмової торгівлі (в м. Вінниця, смт. Літин, смт. Липовець, смт. Оратів та смт. Іллінці), однак в них реалізується незначна кількість продукції переважно «середнього» та «низького» цінового сегментів. Реалізація ж продукції через торгівельні мережі (супермаркети, магазини) здійснюється на невигідних для переробного підприємства умовах: торгівельні підприємства не здійснюють передоплату за отриману продукцію (відстрочка оплати може сягати 1,5 місяці), утилізація поверненої в зв’язку з закінченням терміну зберігання продукції (5-10 %) здійснюється за власні кошти м’ясокомбінату. За таких умов розвиток вертикальної інтеграції в напрямі підвищення ефективності фірмової торгівлі є перспективним напрямом забезпечення конкурентних переваг м’ясопереробного підприємства.

Огляд сучасних організаційних форм, які забезпечують тісний інтеграційний зв’язок для виконання партнерських зобов’язань, свідчить, що створення корпоративних об’єднань у м’ясній промисловості здійснюється таким чином: на базі цілісного майнового комплексу (наприклад, ВАТ «Бершадський птахокомбінат»); створення холдингів (наприклад, ВАТ «Івано-Франківський м’ясокомбінат»); створення корпорацій (наприклад, ЗАТ «Корпорація «Термінал» (Баришевський район Київської області), до складу якого входить 13 юридичних осіб − незалежних підприємств); створення концерну (наприклад, ВАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат»); створення асоціації (наприклад, Національна асоціація виробників м’яса і м’ясовиробників «Укрм’ясо», до складу якого входить 64 юридичні особи − незалежні підприємства). Особливого значення набуває регіонально-галузевий підхід до управління розвитком м’ясної галузі, який базується на врахуванні важливої ролі чинників регіону. Погоджуємось з Драган О. І., що основою стратегічного розвитку галузі має стати широке застосування кластерного підходу, а основною тенденцією розвитку на перспективу - формування корпоративних об’єднань підприємств на базі підприємств-лідерів – великих підприємств м’ясної галузі (м’ясокомбінатів) та їх конкурентного оточення із середніх та малих підприємств галузі, сільськогосподарських підприємств і мережі торгівлі та інших споріднених або підтримуючих підприємств, регіональний ринок оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією [5, с. 176].

На перспективності запровадження кластерного підходу до розвитку агропромислового виробництва та сільських територій наголошує Саблук П. Т. та Кропивко М. Ф. [7], відзначаючи характерні особливості кластерної організації розвитку: спрямованість на підвищення конкурентоспроможності бізнесу, інноваційну та соціальну спрямованість, спрямованість на територіальний розвиток конкурентоспроможних виробництв (точок зростання) і на цій економічній базі – на забезпечення вищих стандартів життя населення цієї території.

Отже, характерною тенденцією розвитку агропромислового комплексу України є підвищення концентрації та активізація інтеграційних процесів.  Аналіз діяльності м’ясопереробних підприємств виявив проблему дефіциту сировинних та фінансових ресурсів, низької ефективності маркетингу, штучного монополізму торговельних підприємств. За таких умов актуальним залишається розвиток агропромислової інтеграції як форми забезпечення конкурентоспроможності підприємств м’ясної галузі, в тому числі на основі кластерного підходу.

 

Література:

1. Данилів Б. В. Розвиток вертикальної інтеграції як напрям підвищення ефективності свинарства / Б. В. Данилів // Економіка АПК. – 2011. – № 1. – С. 46–52.

2. Андрійчук В. Г. Надконцентрація агропромислового виробництва і земельних ресурсів та її наслідки / В. Г. Андрійчук // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 3–9.

3. Ємцев В. Конкурентне середовище та його вплив на розвиток м’ясопереробних підприємств / В. Ємцев // Продовольча індустрія АПК. – 2012. – № 6. – С. 4–8.

4. Левків Г. Я. Формування стратегій  маркетингу переробних підприємств АПК / Г. Я. Левків, У. Я. Петриняк // Збірник наукових праць Таврійського агротехнологічного університету (економічні науки). – 2010. - № 9. – С. 197−202.

5. Драган О. І. Корпоративні об’єднання підприємств у м’ясній промисловості / О. І. Драган // Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. − 2009. − №2(6). − С.173−183.

6. Основні економічні показники виробництва продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах за 2011 рік : стат. бюлетень. − К. : Держкомстат, 2012. − 88 с.

7. Саблук П.Т. Кластеризація як механізм підвищення конкурентоспроможності та соціальної спрямованості аграрної економіки / П. Т. Саблук, М. Ф. Кропивко // Економіка АПК. – 2010. − №1. – С. 3−12.

Стаття надійшла до редакції 19.04.2013 р.