УДК 330.341.1:658:637.5

 

В. С. Теленчук,

асистент кафедри менеджменту ЗЕД,

Житомирський національний агроекологічний університет, м. Житомир

 

ОПТИМІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ М’ЯСОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ

 

Розкрито сутність і особливості фінансового забезпечення організаційних інновацій. Встановлено необхідність науково обгрунтованого розподілу інвестиційних ресурсів між різними інноваційними проектами. Виявлено, що економічно вигідно реалізовувати певну комбінацію організаційних інновацій. Запропоновано задачу оптимізації, яка передбачає визначення оптимальних обсягів фінансових ресурсів на підприємствах м’ясопереробної галузі.

 

The paper reveals the essence and peculiarities of the financial support of organizational innovation. The necessity of the scientifically substantiated distribution of investment resources among various innovation projects is proved. It has been revealed that the realization of a particular combination of organizational innovations proves the most profitable. The optimization problem which envisapes the determination of optimal volumes of financial resources at meat – processing plants is suggested.

 

Ключові слова: інновація, інноваційний проект, інноваційні витрати, інвестиційні ресурси, організаційна інновація, математична модель оптимізації, трудові ресурси, фінансові ресурси, обмеження.

 

Keywords: innovation, innovation progect, innovative expenditures, investment resources, organizational innovation, mathematical model of optimization, labour resources, financial resources, limitations.

 

 

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковим чи практичними завданнями. Інноваційна діяльність підприємства є необхідною умовою його розвитку, засобом розв’язання суперечності між обмеженими ресурсами та необмеженими потребами, а також чинником успіху у конкурентній боротьбі. Особливої актуальності в сучасних умовах, коли вже відбулося насичення виробництва продуктовими та технологічними інноваціями, набувають організаційні інновації, спрямовані на оптимізацію інформаційних потоків, вдосконалення відносин між підрозділами м’ясопереробного підприємства, а також між підприємством та його постачальниками і споживачами. Тому, науково обґрунтований  розподіл інвестиційних ресурсів між різними інноваційними проектами, є надзвичайно актуальною проблемою, що і зумовило вибір теми наукового дослідження

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значну увагу проблемам сутності та ефективності впровадження інновацій, в тому числі і організаційних приділяють в наукових дослідженнях А. Ф. Бондаренко[1], М. П. Денисенко[2, с. 14-22], Н. В. Краснокутська[3],  О.О. Лапко[4, с.55-63], Г. М. Паламарчук [5, с. 2-8], А.А.Сидорова[6, с.28-30],Л.І. Федулова[7, с. 35-47], Н.І. Чухрай[8, с.121-124], М.М. Шевченко[5, с. 2-8], І. Г. Яненкова[9, с. 25-31]. Вони розкривають теоретичну базу формування організаційних інновацій на підприємствах та значною мірою висвітлюють проблеми вдосконалення управління даними інноваціями.

Однак, незважаючи на те, що цим актуальним проблемам приділяється значна увага дослідників, досі залишаються невирішеними питання щодо формування джерел фінансування організаційних інновацій та науково обґрунтованого розподілу інвестиційних ресурсів  між даними інноваціями, в тому числі і на підприємствах м’ясопереробної галузі.

Постановка завдання. Метою даної статті  є розроблення науково обгрунтованого механізму розподілу інвестиційних ресурсів між різними інноваційними проектами та розв’язання математичної моделі оптимізації обсягів фінансування організаційних інновацій.

Виклад основного матеріалу. Однією із запорук отримання високих прибутків та досягнення прийнятного рівня ефективності від впровадження інновацій, в тому числі організаційних, є науково обґрунтований розподіл інвестиційних ресурсів між різними інноваційними проектами. Особливо це актуально у тому випадку, якщо в результаті оцінки ефективності альтернативних варіантів встановлено, що економічно вигідно реалізувати не одну окрему організаційну інновацію, а певну їх комбінацію. В основі математичної моделі оптимізації обсягів фінансування організаційних інновацій покладено цільову функцію та обмеження, які мають вигляд лінійних функції та нерівностей.

Запропонована задача оптимізації передбачає визначення оптимальних обсягів фінансових ресурсів, які б забезпечили отримання максимального економічного ефекту із врахуванням дії фактору часу за наявних у підприємства ресурсів:

 

 

де  – оптимальний обсяг фінансування організаційної інновації -го виду;

 – розмір економічного ефекту, який припадає на 1 грн. інвестованих у інновацію -го виду коштів.

Обмеження в даному випадку стосуються наявних у підприємства обсягів ресурсів, які необхідні для впровадження інновацій. До таких ресурсів, передусім, належать грошові кошти, представлені у грошовому виразі. Обмеження ж відображатиме умову, згідно якої сумарний обсяг інноваційних витрат не має перевищувати наявні у суб’єкта господарювання кошти (із врахуванням грошей, які він може залучити ззовні – кредити та інвестиції). До інших видів ресурсів також слід віднести трудові ресурси, без яких впровадження більшості організаційних інновацій неможливе. Обмеження за цими та іншими видами ресурсів мають вигляд:

 

 

де  – множина видів ресурсів, які необхідно використати у процесі впровадження організаційних інновацій;

 – обсяг фінансових (інвестиційних) ресурсів, який є у розпорядженні підприємства;

 – кількість видів організаційних інновацій;

 – обсяг витрат ресурсу -го виду, необхідних для перетворення 1 грн інноваційних витрат на організаційну інновацію -го виду;

 – обсяг ресурсу -го виду, який є у розпорядженні підприємства.

Однак, як зазначалось раніше, категорія економічної ефективності враховує не тільки економічний ефект, але й витрати, які необхідні для його формування. Відтак, запропонована вище лінійна модель оптимізації відображає лише одну із форм прояву результативності впровадження організаційних інновацій. Окрім досягнення максимально можливого обсягу економічного ефекту важливим є й забезпечення мінімальних інноваційних витрат. Тобто, поряд із розв’язанням задачі оптимізації на максимум прибутку, доцільно також звернути увагу на моделювання розподілу фінансових ресурсів між організаційними інноваціями із орієнтацією на мінімум інноваційних витрат.

У будь-якій лінійній задачі вищезазначеного типу існує кілька варіантів представлення цільової функції. Кожен із таких варіантів визначається видом ресурсів, які слід мінімізувати. Оскільки грошові витрати відображають затрати всіх ресурсів, представлених у вартісному виразі, мінімізація саме грошових ресурсів є найбільш обґрунтованою та повною. Відповідна цільова функція матиме вигляд:

 

 

Аналогічно в якості критерію оптимальності можна розглядати мінімум будь-якого іншого виду ресурсу:

 

де  – обсяг витрат ресурсу, який є критерієм оптимальності, необхідних для перетворення 1 грн. інноваційних витрат на організаційну інновацію -го виду.

Перетворення критерію оптимальності автоматично передбачає зміну системи обмежень задачі оптимізації, спрямованої на максимум економічного ефекту.

При цьому незмінними залишаються обмеження за наявними у підприємства ресурсами, норми витрат яких не є елементами цільової функції. Водночас, будь-яка оптимізаційна задача економічного характеру не може не враховувати розмір економічного ефекту, в тому числі прибутку від організаційних інновацій.

У нашому випадку економічний ефект пропонується відобразити у вигляді одного із лінійних обмежень, яке має враховувати мінімально необхідний рівень прибутку від здійснення інноваційної діяльності у сфері вдосконалення організації господарського процесу:

 

 

де  – мінімально необхідний обсяг економічного ефекту від впровадження організаційних інновацій.

Особливості лінійних моделей оптимізації обсягів фінансування організаційних інновацій, орієнтованих на мінімізацію різних видів ресурсів наведено у таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Функціональна модель лінійних задач оптимізації обсягів фінансування організаційних інновацій

(із орієнтацію на мінімізацію обсягів ресурсів)

Джерело: власні дослідження.

 

Поряд із наведеними величинами (інноваційними витратами та витратами окремих ресурсів), які лежать в основі наведених критеріїв оптимальності, також слід виділити безпосередньо показник ефективності, які відображає обсяг прибутку (інноваційних вигод), що припадає на одиницю витрат. Необхідність врахування цього показника пояснюється тим, що абсолютні величини, якими є прибуток та витрати, не можуть дати однозначної відповіді на запитання щодо вигідності впровадження певної сукупності інноваційних розробок. Наприклад, високі прибутки можуть супроводжуватись дуже високими затратами, а низькі витрати, відповідно, – незначним економічним ефектом. Через це, наведені лінійні моделі оптимізації варто доповнити оптимізаційною задачею нелінійного типу. Критерієм оптимальності тоді буде максимум прибутку, що припадає на 1 грн. затрат. Цільова ж функція в такому випадку матиме вигляд:

 

 

В якості обмежень слід залишити обмеження за наявними у підприємства ресурсами.

Наведені моделі по суті є інструментами акумуляції варіантів прийняття рішення щодо обсягів фінансування організаційних інновацій. Розв’язавши ці оптимізаційні задачі, керівник може сформувати як мінімум чотири альтернативи щодо поведінки в умовах необхідності розподілу фінансів між організаційними інноваціями. При цьому в основі всіх сформульованих задач має бути найбільш ефективна комбінація організаційних інновацій, яку спочатку слід обґрунтувати на основі результатів порівняльного аналізу альтернативних інноваційних розробок та їх можливих комбінацій (п. 3.2).

Кожна із моделей дає однозначну відповідь, щодо оптимального обсягу фінансування організаційних інновацій у контексті відповідних цільових задач. Однак, сукупність таких відповідей дає підстави для формулювання рішення, яке є консенсусом цих альтернатив та, водночас, не відповідає жодній із них. Загалом, процес прийняття рішення щодо розподілу інвестиційних ресурсів між організаційними інноваціями представлено на рис. 1.

Дієвість запропонованої системи оптимізаційних моделей перевірено на прикладі ТОВ «Чуднівські ковбаси». До основних видів ресурсів, які використовує підприємство належать трудові та грошові ресурси; вони ж є ключовими у інноваційному процесі підприємства в організаційній сфері його діяльності. Як визначено у попередніх дослідженнях найбільш ефективною для вказаного підприємства є комбінація з трьох організаційних інновацій, а саме: заміна функціонуючої організаційної структури управління більш складною, впровадження нових методів в організацію повсякденної діяльності з виконання різноманітних робіт, вдосконалення процесів взаємодії із постачальниками.

 

Рис. 1. Процес прийняття рішення щодо розподілу інвестиційних ресурсів між організаційними інноваціями

Джерело: власні дослідження

 

Для оптимізації розподілу ресурсів між цими інноваційним розробками необхідно кількісно описати такі параметри кожної із наведених інновацій: 1) економічний ефект від впровадження, який припадає на 1 грн. інвестованих грошових ресурсів;

2) витрати кожного виду ресурсів, які необхідні для перетворення 1 грн. інноваційних витрат на окрему організаційну інновацію.

Крім того, необхідно визначити наявні у підприємства ресурси, які воно може спрямувати на організаційні інновації.

Як зазначалось раніше, економічний ефект від впровадження кожної окремої інновації визначити практично неможливо. Тому, для кількісної оцінки останнього використано порівняльні оцінки. При цьому в основу задач розподілу фінансових ресурсів в даному випадку доцільно покласти не економічний, а інтегральний ефект, який враховує вигоди та витрати у межах економічної, екологічної та соціальної складових. Основна проблема кількісної оцінки ефекту полягає у складності обчислення вигод від впровадження інноваційної розробки. Ефект визначається шляхом зіставлення вигод та витрат. Тому, якщо вигоди визначено у порівняльних оцінках, витрати мають бути обчислено аналогічно.

У результаті комбінації кількох інновацій матиме місце виникнення синергетичного ефекту, який також слід враховувати у процесі моделювання. При цьому, слід враховувати той факт, що синергетичний ефект виникає тільки у результаті впровадження кількох інновацій (у нашому випадку перших двох із перелічених розробок).

Враховуючи вищенаведене, цільову функцію початкової моделі пропонується модифікувати:

 

,                               , 

 

де  – множина видів організаційних інновацій;

 – множина видів складових витрат та вигод (екологічна, економічна, соціальна);

 – оптимальний обсяг фінансування організаційної інновації -го виду;

 – розмір порівняльних вигод складової -го виду, які припадають на 1 грн. інвестованих у інновацію -го виду коштів (без врахування синергетичного ефекту);

 – вага складової -го виду;

 – синергетичний ефект у розрізі складової -го виду, який припадає на 1 грн. інвестованих у інновацію -го виду коштів; обчислюється за формулою;

 – індикатор наявності синергетичного ефекту у межах складової -го виду від впровадження розробки -го виду, який визначається за формулою:

 

 ,

де  – обсяг фінансування інновації

 впровадження якої у комбінації із інновацією -го виду викликає синергетичний ефект,  – мінімально необхідний обсяг фінансування організаційної інновації -го виду;

 – розмір порівняльних витрат у межах складової -го виду, які припадають на 1 грн. інвестованих у інновацію -го виду коштів.

Оскільки реалізації кожної із інновацій характеризується мінімально необхідними потребами у фінансуванні, без яких жодна із них не може бути реалізована, систему обмежень базової задачі слід доповнити ще одним обмеженням:

 

,

 

де  – мінімально необхідний обсяг фінансування організаційної інновації -го виду.

Задачі оптимізації, приведені у відповідність до специфічних умов ТОВ «Чуднівські ковбаси» відображено у табл. 2.

 

Таблиця 2.

Система задач оптимізації розподілу фінансових ресурсів між організаційними інноваціями

Примітка:

 – обсяг витрат трудових ресурсів, необхідний для перетворення 1 грн інноваційних витрат на організаційну інновацію -го виду;

 – кількість персоналу, яку підприємство може виділити на впровадження організаційних інновацій.

Джерело: власні дослідження.

 

Вихідні дані для моделювання оптимального розподілу ресурсів між окремими організаційними інноваціями наведено у табл. 3.

 

Таблиця 3.

Вихідні дані для моделювання оптимального розподілу ресурсів між окремими організаційними інноваціями ТОВ «Чуднівські ковбаси»

Джерело: дані отримано, виходячи із результатів інтерв’ювання керівника та спеціалістів ТОВ «Чуднівські ковбаси».

 

Для впровадження всіх запропонованих організаційних інновацій необхідно використати тільки фінансові та трудові ресурси. При цьому підприємство може виділити на вдосконалення організаційного забезпечення власного господарського процесу максимум 60 тис. грн та 15 осіб управлінського персоналу. Витрати трудових ресурсів, що припадають на 1 тис. грн. інвестицій визначено як відношення необхідної для впровадження відповідної організаційної інновації кількості персоналу до загальної суми необхідних фінансових ресурсів. аналогічно обчислені порівняльні вигоди, витрати та синергетичний ефект на 1 грн. витрат на інновації:

 

,                        ,

,                        ,

де , , , – порівняльні вигоди, витрати та синергетичний ефект у межах складової -го виду, які припадають на 1 грн. інвестованих у інновацію -го виду коштів;

 – обсяг трудових ресурсів, що припадає. на 1 грн. інвестованих у інновацію -го виду коштів.

За результатами розв’язання наведеної системи оптимізаційних лінійних задач за допомогою комп’ютерної програми MS Excel встановлено, що у першому та третьому випадках, коли в основі моделі лежать ефект та ефективність, а не витрати ресурсів, розв’язки однакові (табл. 4).

 

Таблиця 4.

Результати розв’язання задач оптимізації розподілу грошових коштів між трьома організаційними інноваціями

(на максимум ефекту та ефективності)

Джерело: власні дослідження.

 

При цьому найбільш вигідним для фінансування є заміна функціонуючої організаційної структури управління. Насамперед, це пов’язано із тим, що вигоди від реалізації цієї інновації та розмір синергетичного ефекту, що припадають на одну грошову одиницю інвестиційних витрат, є максимальними. Найменш ефективним згідно результатів розв’язання задач є третя інновація, що пояснюється відсутністю можливості синергетичного ефекту в економічній сфері у разі одночасного впровадження цієї та інших альтернативних проектів.

Слід, однак, відмітити, що економічний ефект від впровадження першої інновації суттєво скоротиться, якщо відмовитись від впровадження нових методів в організацію повсякденної діяльності. Для підтвердження цього розв’язано дві альтернативні оптимізаційні задачі:

1) розподіл фінансових резусів між трьома інноваціями з метою максимізації ефекту без врахування нижньої межі за проектами:

 

,

 

2) розподіл фінансових резусів між двома (першою та третьою) інноваціями з метою максимізації ефекту із врахування нижньої межі за проектами:

 

,

 

Згідно результатів проведеного аналізу оптимальним для ТОВ «Чуднівські ковбаси» є впровадження всіх інноваційних проектів. У першій моделі серед альтернатив є варіант відмови від реалізації кожної із інновацій. Однак, впровадження найбільш ефективної – першої – організаційної інновації передбачає необхідність виконання і інших двох, що пояснюється суттєвим синергетичним ефектом у всіх без виключення сферах. Якщо ж розв’язувати задачу лише у межах першої та третьої альтернативи, то впроваджувати третій проект взагалі не варто (це пояснюється відсутністю синергетичного ефекту в екологічній та організаційній сфера), а ефект від першої інновації відчутно скоротиться, не зважаючи на значно більші обсяги фінансування (за збільшення обсягів фінансування майже у два рази ефект знизиться більше як у 7 разів) (табл.5).

 

Таблиця 5.

Результати розв’язання альтернативних задач оптимізації розподілу грошових коштів між трьома організаційними інноваціями

Джерело: власні дослідження.

 

Дещо іншим є результат оптимізації із врахуванням не результативних показників інноваційної діяльності, а початкових – вихідних, тобто не витрат фінансових та трудових ресурсів (табл. 6).

 

Таблиця 6.

Результати розв’язання задач оптимізації розподілу грошових коштів між трьома організаційними інноваціями

(врахування ефективності від впровадження організаційних інновацій)

Джерело: власні дослідження.

 

Оскільки критерієм оптимальності у цьому випадку є мінімум витрат, обсяг фінансування найбільш ефективної інновації обмежується мінімально необхідним ефектом. В цілому ж кожна додаткова тисяча інвестованих у організаційні інновації дасть змогу збільшити ефект на 0,16, а рівень ефективності – на 10 %.

Висновки. Підсумовуючи наведене, зазначимо, що розроблена система оптимізаційних задач дає можливість обґрунтувати управлінські рішення щодо фінансування окремих організаційних інновацій, а також ідентифікувати резерви підвищення ефективності їх впровадження. Запропонована методика розподілу інвестиційних ресурсів між окремими інноваціями ґрунтується на кількісних оцінках вигод та витрат від реалізації проектів. Виділені оптимізаційні моделі мають коригуватись залежно від особливостей кожного окремого підприємства. Крім того, в основі оптимізації розподілу можуть лежати не тільки фінансові (інвестиційні) ресурси, але й трудові. Особливо це актуально для організаційних інновацій, які не потребують значних коштів, однак, вимагають залучення додаткового управлінського персоналу.

 

Список використаних джерел:

1. Бондаренко А.Ф. Інноваційний бізнес / А.Ф. Бондаренко. - Суми: Вид-во «Слобожанщина»,1998 - 168с.

2. Денисенко М.П. Вплив інновації на прискорення розвитку економіки / М.П. Денисенко // Проблеми науки. – 2002. - №2. – С.14-22.

3.Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент / Н. В. Краснокутська. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.

4.Лапко О.О. Розвиток системи управління науково-інноваційною сферою в країні / О.О. Лапко // Економіка і прогнозування. – 2002. - №1. – С.55-63.

5. Паламарчук Г.М. Організаційні інновації як чинник підвищення конкурентоспроможності економіки / Г.М. Паламарчук, М.М. Шевченко // Пробл. науки . — 2007. — N 2. — С. 2-8.

6.Сидорова А. Процессные инновации в системе управления предприятием / А. Сидорова, О. Курносова  // Економист . – 2008. -   № 1. -  С. 28-30.

7. Федулова Л.І.  Розвиток національної інноваційної системи/ Л. І.  Федулова, М. В.  Пашута // Економіка України. – 2005. - №4. – С 35-47.

8.Чухрай Н.І. Організаційно-управлінські інновації в економіці, що спирається на знання / Н.І. Чухрай // Інновації: проблеми науки і практики: монографія. -   Харків.: ВД «Інжек», 2006. -   С. 121-124.

9. Яненкова І. Г.Організаційні інновації в економічні й системі: суть і умови впровадження. / І. Г. Яненкова.// Проблеми науки. – 2008. -  № 8. – С. 25-31.

Стаття надійшла до редакції 19.03.2013 р.