УДК 338.33:631.151.4

 

А. І. Корчемлюк,

аспірант, Житомирський національний агроекологічний університет, м. Житомир

 

ФОРМУВАННЯ ПЕРЕВАГ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ БІЗНЕСУ В МЕЖАХ АГРОХОЛДИНГУ

 

В статті досліджуються ефекти, які можуть отримати аграрні підприємства завдяки диверсифікації бізнесу в межах агрохолдингу. Проведений аналіз коливань потреб в обігових коштах на основі індексів сезонності виробництва. Обгрунтовується доцільність поєднання традиційних галузей сільського господарства з іншими видами діяльності з метою отримання вигод від спільного використання управлінського досвіду, інноваційного потенціалу та обігових коштів.

 

This article investigates the effects that can get farmers through business diversification within the agricultural holding. Were analyzed fluctuations in working capital requirements index-based production seasonality. Feasibility of combining traditional sectors of agriculture with other activities is justified by benefits of sharing management experience, innovative capacity and working capital.

 

Ключові слова: агрохолдинг, диверсифікація бізнесу, сезонність, обігові кошти, управлінський досвід.

 

Keywords: agricultural holding, business diversification, seasonality, working capital, managerial experience.

 

 

Постановка проблеми. Однією з характерних ознак функціонування аграрного виробництва є наявність сезонності в діяльності його галузей. В результаті, з’являються періоди пікових потреб в обігових коштах і періоди їх відносного надлишку. Оптимізувати процеси використання обігових коштів може диферсифікація агробізнесу в межах агрохолдингів. Розширення сфер діяльності корпоративних структур в агробізнесі дозволить також отримати додаткові вигоди від спільного використання управлінського досвіду, інноваційного потенціалу та виробничих потужностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Механізми формування та функціонування агрохолдингів досліджуються у публікаціях багатьох дослідників, зокрема А. Данкевича, С. Дем’яненка, Ю. Лупенка, В. Месель-Веселяка, В. Проценка, П. Саблука тощо. Дослідники передусім звертають увагу на вплив процесів корпоратизації на масштаби, умови ведення і результативність сільськогосподарського виробництва. Водночас, недостатньо уваги приділяється можливостям агрохолдингів залучати і спрямовувати ресурси на розвиток диверсифікованого бізнесу, що дозволить підвищити ефективність самого аграрного виробництва та полегшити вирішення ряду інших соціально-економічних проблем.

Постановка завдання. Метою даного дослідження є встановлення потенційних переваг та ефектів, які можуть отримати аграрні підприємства завдяки диверсифікації бізнесу в межах агрохолдингу.

Виклад основного матеріалу. Вищою формою розвитку корпоратизації та корпоративного управління на сьогодні можна вважати холдинги. Ці об’єднання підприємств на основі системи участі дозволяють сполучати різні види бізнесу, використовуючи при цьому, крім переваг особливої форми ієрархічних зв’язків, ще й переваги диверсифікації. Розкриємо особливості корпоративної взаємодії та господарських відносин в рамках холдингу та виділимо їх позитивні та негативні моменти.

Диверсифікація бізнесу або конгломератна диверсифікація передбачає одночасний розвиток багатьох сфер діяльності, не пов’язаних між собою прямими виробничими зв’язками. Стратегію диверсифікації бізнесу застосовують як спосіб зниження ризиків інвестування. Крім того, як відмічає Б. Карлоф, ще однією підставою для диверсифікації є вичерпування можливостей для розширення існуючого бізнесу, яке вимагає пошуку додаткових альтернативних сфер для капіталовкладень [1]. Актуальним мотивом для диверсифікації бізнесу є необхідність забезпечення довгострокової стабільності компанії в умовах зростаючої ролі НТП та тривалих циклів інноваційних розробок [2].

Крім зазначених властивостей, диверсифікація бізнесу дозволяє отримати позитивний ефект від багатоцільового використання маркетингових потужностей компанії, зокрема бренду; від внутрішнього організаційного трансферу знань, управлінського досвіду та від прискорення набуття цього досвіду завдяки розширенню спектру управлінських рішень. Останній зазначений напрямок позитивного впливу диверсифікації бізнесу проявляється в умовах сезонних коливань ділової активності у різних сферах діяльності.

Сезонність виникає внаслідок змін природних умов виробництва, як це відбувається у сільському господарстві або при прокладанні та ремонті автошляхів. Сезонність може виникати внаслідок коливань попиту, наприклад, взимку – на теплоносії, влітку – на морозиво та напої. Внаслідок сезонності, в діяльності підприємств з’являються періоди, коли загострюється потреба в обігових коштах, або, навпаки, формуються понаднормові їх залишки.

Можливість підвищити ефективність управління обіговими коштами за рахунок конгломератної диверсифікації, зокрема, поєднання сільськогосподарської діяльності з іншими напрямкам бізнесу, на нашу думку, вдало реалізується в рамках корпоративних холдингових структур завдяки гнучкому механізму поєднання активів. З метою розробки практично цінних положень поєднання сільськогосподарської діяльності з іншими видами в рамках стратегії диверсифікації розвитку корпоративних утворень, розглянемо детальніше напрямки позитивних ефектів диверсифікації, виділимо способи їх виміру та визначення спільного ефекту для компанії.

Корпоративні утворення вищого рівня складності, такі як холдинги, можуть об’єднувати господарюючих суб’єктів, що мають бізнес у різних сферах. Крім сільськогосподарського виробництва, це може бути матеріально-технічне постачання виробництва, а також зберігання, переробка та збут сільськогосподарської продукції як прояв вертикальної інтеграції. Також це можуть бути види діяльності, що жодним чином не пов’язані з сільськогосподарським виробництвом, але такі, що мають сезонні коливання потреб у обігових коштах.

Важливою характеристикою сільськогосподарського виробництва є його сезонність, що обумовлюється природними чинниками. Особливо яскраво сезонність проявляється у рослинництві, що передбачає коливання потреби господарства у робочій силі, у використовуваній техніці, приміщеннях, матеріалах тощо. Для залучення необхідних факторів у виробництво, для відшкодування їх виробничого використання, а також для обслуговування процесів постачання та реалізації потрібні обігові кошти. Виходячи з сезонності потреби у виробничих факторах, випливає сезонність потреби в обігових коштах.

З метою забезпечення зазначених потреб, підприємство може утримувати достатній обсяг обігових коштів в обсязі найбільшої «пікової» річної суми. Але це означатиме, що в періоди спаду ділової активності зайві обігові кошти не приноситимуть прибутку. Отже, такі запаси є неефективними. Можливим варіантом підвищення ефективності використання обігових коштів підприємства є їх розміщення на банківських депозитах на період зменшеної потреби.

Іншим варіантом забезпечення потреб в обігових коштах підприємства є банківське кредитування. В ринковій економіці банки виступають посередниками між економічними суб’єктами, які відчувають потребу у фінансових ресурсах в різний час. Як будь-який посередник, банк отримує плату за свої послуги, зменшуючи таким чином позитивний результат господарської діяльності підприємства. Безумовно, жодна сучасна господарська систем не функціонує без банків, але завжди є можливість уникнути послуг посередників. Для цього необхідно знайти такі види діяльності, які також відчувають сезонні коливання потреб в обігових коштах. Зокрема, диверсифікація сфер бізнесу господарюючого суб’єкта, шляхом поєднання видів діяльності, що відчувають сезоні коливання потреб в обігових коштах і є контрциклічними за своїми піками, дозволить оптимізувати використання обігових коштів без послуг фінансових посередників.

Крім сільськогосподарських підприємств, сезонність у виробничих витратах проявляється у ряді підприємств важкої та харчової промисловості, де сезонність обумовлюється проведенням заходів з підготовки до сезону (виробництво торфу, лісозаготівля), з необхідністю проведення робіт в терміни, обмежені природними умовами (сушіння торфу, сплав лісу) або з необхідністю переробки в короткий термін сільськогосподарської продукції та риби (підприємства цукрової та консервної промисловості). Сезонні коливання потреб в обігових коштах відчувають також заготівельні організації, організації з теплопостачання [3].

Завдання оптимізації використання обігових коштів в межах холдингу полягає у відборі таких видів діяльності, що мають контрциклічні до сільськогосподарського виробництва коливання потреб в обігових коштах. В результаті поєднання цієї діяльності з сільськогосподарським виробництвом має досягатися підвищення основних фінансових показників діяльності корпоративного утворення, таких як доход на звичайну акцію (earning per share).

При відборі видів діяльності з контрциклічним коливанням потреб в обігових коштах, крім сезонності виникнення потреб, пов’язаних з виконуваними роботами, необхідно враховувати також і сезонність надходження коштів від реалізації продукції. Адже необхідність звернення до банківського кредиту виникає не тільки тоді, коли необхідно покривати прямі витрати, пов’язані із сезонним здійсненням робіт. У підприємств існують також накладні витрати, які є більш рівномірними за часом свого виникнення. Але в періоди зупинення активної виробничої діяльності і зменшення надходжень від реалізації продукції, покриття накладних витрат також може бути проблематичним внаслідок нестачі обігових коштів.

Таким чином, нам необхідно виділити календарний графік надходжень обігових коштів за рахунок виручки від реалізації та порівняти його з календарним графіком потреб в обігових коштах для здійснення сезонних робіт, що обліковуються як прямі витрати та несезонних робіт, що обліковуються як накладні витрати. За даними банківських установ, основними цілями, які зумовлюють звернення до банківських кредитів для задоволення потреб в обігових коштах, є необхідність покриття наступних витрат:

1. Прямі витрати сільськогосподарських підприємств у галузі рослинництва, пов’язані з передпосівними роботам, посівом, доглядом за посівами, збиранням врожаю зернових та технічних культур, витрати овочівництва у відкритому та закритому ґрунті, витрати на догляд за садами та ягідниками, ремонт сільськогосподарської техніки.

2. Прямі витрати сільськогосподарських підприємств у галузі тваринництва, пов’язані з утриманням тварин (включаючи витрати на інкубацію), витрати з відгодівлі молодняка.

3. Сезонні витрати промислового виробництва в періоди проведення робіт: видобуток та сушіння торфу, сплав деревини, переробка цукрового буряку, риби, овочів та фруктів тощо.

4. Витрати на підготовку до сезону виробництва (переробки) і закупівлі (заготівлі) продукції (поточний ремонт виробничих приміщень та обладнання, складів, транспортних засобів, під’їзних шляхів), витрати на організований набір додаткової робочої сили.

5. Витрати в періоди планового простою підприємств або сезонного скорочення обсягів виробництва – заробітна плата, оплата відпусток, інші виробничі та невиробничі витрати.

6. Витрати на гірничо-підготовчі та експлуатаційно-розвідувальні роботи добувних галузей промисловості.

7. Сезонні витрати підприємств комунального господарства

8. Витрати лісництв на підготовку та здійснення посадки лісу (очищення лісу від пнів, закупівля і доставка саджанців, посадка лісу тощо) [3].

Сезонність надходжень виручки від різних видів діяльності може бути виявлена на основі аналізу інформації про виробництво і реалізацію основних видів продукції, які щомісячно надає Держкомстат. Свідченням сезонності є регулярне перевищення середньорічного значення виручки середньомісячними показниками в окремі місяці з одночасним зменшенням середньомісячної виручки в інші місяці року. Скориставшись даним експрес-випуску Державної служби статистики України від 18.01.2013 р. № 03.2-39/76 «Виробництво найважливіших видів промислової продукції по місяцях 2010, 2011 і 2012 років», [4] ми розрахували середні значення виручки за період 36 місяців по кожному виду продукції та порівняли їх з середніми показниками за кожен місяць, вирахуваними за період 3 роки. Індекс сезонності виручки відображає відношення середньомісячної виручки (наприклад, за січень 2010, 2011 та 2012 років) до середнього значення місячної виручки за 3 роки. Індекс, що перевищує 1, свідчить про сезонні піки виручки, а менше 1 – про відповідне падіння.

У «холодному» сезоні (з жовтня до грудня і з січня до травня) спостерігаються піки виробництва таких видів продукції як вугілля готове, мазути паливні важкі, добрива азотні мінеральні чи хімічні, напівфабрикати отримані безперервним литтям, апаратура електрична низьковольтна, електроенергія, олія соняшникова нерафінована, спреди та суміші жирові. На теплий сезон (з травня до жовтня) припадають піки виробництва апаратури електричної високовольтної, виробів з асфальту або аналогічного матеріалу, цементу, паперу та картону для графічних робіт, светрів, джемперів, пуловерів, жилетів та аналогічних трикотажних виробів машинного чи ручного в’язання, сигарет, пива, продуктів кисломолочних, сирів жирних, масла вершкового, молока обробленого рідкого, виробів ковбасних. У виробництві іншої промислової продукції яскраво вираженої сезонності не спостерігається.

Аналогічні розрахунки проведемо на основі даних про виробництво основних видів продукції тваринництва. Сезонне зростання обсягів виробництва м’яса спостерігається в період з жовтня до січня, а також у квітні. Піки виробництва молока та яєць припадають на теплі місяці: з квітня до вересня – молоко, та з березня до серпня – яйця (рис. 1).

 

Рис. 1. Індекси сезонності виробництва основних видів продукції тваринництва

Джерело: побудовано за даними Держкомстату України

 

Аналіз сезонності виробництва основних сільськогосподарських культур за вищенаведеною методикою здійснювати було б неправильно, оскільки період виробництва окремих культур триває всього декілька місяців. Зокрема, виручка від реалізації цукрових буряків та насіння соняшнику відображається в офіційній статистиці лише за серпень, вересень, жовтень та листопад-грудень. Таким чином, для відображення сезонності варто розрахувати усереднену частку річного обсягу виробництва, що припадає на виділений місяць (табл. 1).

 

Таблиця 1. Розподіл річного обсягу виробництва основних сільськогосподарських

культур за місяцями 2010-2012 рр., %

Джерело: розраховано за даними Держкомстату України

 

Той факт, що у різних галузях піки виробництва розбігаються в часі дозволяє припустити можливість виникнення синергетичного ефекту від диверсифікації бізнесу та поєднання контрциклічних видів діяльності. Зокрема, господарства, які займаються вирощуванням худоби на м'ясо можуть успішно створювати холдинги з промисловими підприємства, що виробляють асфальт чи цемент. Натомість рослинницькі господарства зможуть підвищувати ефективність управління обіговими коштами, входячи до складу холдингів разом з виробниками азотних добрив чи низьковольтної електроапаратури.

З урахуванням вищевикладеного маємо встановити, що сезонність виробництва є не єдиними джерелом синергетичного ефекту диверсифікації бізнесу в рамках холдингів. Крім цього, також маємо враховувати можливість спільного використання виробничих та маркетингових потужностей, а також використання управлінського досвіду та знань.

Використавши методику відображення синергетичного ефекту диверсифікації, викладену в статті С. Ляшенка [5], побудуємо тривимірну матрицю, що дозволить наочно уявити силу впливу кожного з джерел. По кожній з осей відкладатимемо значення впливу джерел синергії: рівень спільного використання потужностей, застосування управлінського досвіду й інновацій та ефективного управління обіговими коштами.

Проілюструємо результат синергетичного ефекту диверсифікації бізнесу, здійсненої в рамках холдингу «Астарта-Київ». Холдинг об’єднує рослинницькі господарства, що вирощують цукровий буряк, зернові та насіння соняшнику, а також підприємства з виробництва цукру і тваринницькі господарства, що спеціалізуються на молочному скотарстві. За підсумками 2011 р. найбільший дохід ASTARTA Holding N.V. отримала від реалізації цукру – 194 млн. EUR [6]. Друге місце у структурі виручки належить продукції рослинництва – зерновим та насінню соняшника – 79,4 млн. EUR. Тваринницький бізнес забезпечив холдингу річну виручку – 26 млн. EUR.

Таким чином, основний бізнес – це виробництво цукру. Сезон виробництва триває з вересня до грудня. Піки виробництва зернових та молока припадають на інші місяці, тому за критерієм сезонного використання обігових коштів у тривимірній матриці по вертикалі можемо відмітити 3 клітинки. Поєднання виробництва різних видів продукції рослинництва дозволяє формувати ефективні сівозміни у господарствах. Крім цього, тваринництво забезпечує рослинницькі господарства органічними добривами.

Водночас технічні потужності цукрових заводів не можуть бути корисними при вирощуванні пшениці чи виробництві молока, тому за віссю спільного використання виробничих потужностей варто відкласти 2 клітинки. Реалізація різних видів продукції: цукру, зернових, молока – здійснюється за різними каналами збуту, тому оцінка можливості використання управлінського досвіду обмежується лише однією клітинкою у тривимірній матриці. Разом з тим, у складі холдингу функціонує ТОВ «Астарта-Селекція», що займається дослідницькою та селекційною роботою, корисною для всіх сільськогосподарських підприємств, тому варто додати ще одну клітинку за віссю «застосування управлінського досвіду та інновацій» Отриманий результат відображено на рис. 2.

 

Рис. 2. Тривимірна матриця застосування джерел синергії при диверсифікації холдингу «Астарта-Київ»

Джерело: власні дослідження

 

Таким чином, з можливих 27 одиниць синергетичного ефекту від диверсифікації бізнесу «Астарта-Київ» отримує 12, що становить 44,4 %. Найбільшу силу впливу забезпечує можливість оптимізувати використання обігових коштів внаслідок оптимального поєднання галузей рослинництва, тваринництва та переробки з піками виробництва, що припадають на різні місяці року.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Корпоративні утворення вищого рівня складності, такі як холдинги, можуть об’єднувати господарюючих суб’єктів, що мають бізнес у різних сферах. Той факт, що у різних галузях піки виробництва не збігаються в часі, дозволяє припустити можливість виникнення синергетичного ефекту від диверсифікації бізнесу та поєднання контрциклічних видів діяльності. Сезонність виробництва є не єдиним джерелом синергетичного ефекту диверсифікації бізнесу в рамках холдингів. Крім цього, також маємо враховувати можливість спільного використання виробничих і маркетингових потужностей, управлінського досвіду та знань. Напрямки подальших досліджень вказаної проблематики пов’язані з обгрунтуванням механізмів входження аграрних підприємств до складу холдингів та вибору ефективних напрямів диверсифікації бізнесу.

 

Література

1. Карлоф Б. Деловая стратегия (концепция, содержание, символы): Пер. с англ. / Б.Карлоф / Науч. ред. и авт. послесл. В.А. Приписнов. - М.: Экономика, 1991. – 239 с.

2. Давыдова Л. А. Экономика и управление предприятием. Основы немецкой теории Betriebswirtschaftslehre, адаптированной для применения в России: Уч. пособие /  Л.А.Давыдова, В.К.Фальцман. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 223 с.

3. Организация и планирование кредита: Учебник / Под ред. Н.Д.Барковского. 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1984. – 327 с.

4. Виробництво найважливіших видів промислової продукції по місяцях 2010, 2011 і 2012 років: експрес-випуск Державної служби статистики України від 18.01.2013 р. № 03.2-39/76. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

5. Ляшенко В. І. Синергетичний ефект маркетингової стратегії диверсифікації в умовах сезонного характеру виробництва / В.І.Ляшенко, С.В.Ляшенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://econindustry.org/arhiv/mag/2008/vip_04_43/st_43_11.pdf

6. ASTARTA HOLDING N.V. Annual Report 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.astartakiev.com

Стаття надійшла до редакції 10.02.2013 р.