УДК 338

 

І. Г. Ханін,

к. т. н., професор кафедри міжнародної економіки та світових фінансів

Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

 

Інформаційно-технологічні передумови формування постіндустріального суспільства як концепції нової глобальної цивілізації

 

У статті  виокремлено ключові ознаки інформаційних революцій, проаналізовано відповідні зміни світового суспільства; визначено ознаки зміни технологічних укладів в економіко-соціальному житті людства; виокремлено сучасні особливості розгортання інформаційної революції в контексті глобальної технологізації.

 

The key features information revolutions are singled out in the article, appropriate changes of the global community are analyzed; the main changes in the technological structure of economic and social life are defined; the modern features of deployment information revolution in the context of global technological development are singled out.

 

Ключові слова: інформаційна революція, інформатизація, технологічний уклад, технологія, цивілізація, суспільство.

 

Keywords: information revolution, technological structure, technology, civilization, society.

 

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток та розповсюдження нових інформаційних та телекомунікаційних технологій набуває сьогодні характеру глобальної інформаційної революції, що значно впливає на політику, економіку, управління, фінанси, науку, культуру та інші сфери життєдіяльності суспільства в межах національних кордонів та у світі загалом. Ряд сучасних досліджень процесу цивілізаційного розвитку людського суспільства присвячено питанням визначення ключових факторів розвитку світової економіки. Домінуючим фактором сучасного етапу розвитку цивілізації є феномен, який можна визначити як «інформаційна революція», що є  результатом двох процесів, які паралельно розвиваються протягом всієї історії людства­ – процесу постійного зростання ролі і збільшення обсягів інформації, необхідної для забезпечення життєдіяльності людського суспільства, і процесу розвитку і вдосконалення технологій накопичення та розповсюдження інформації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання розвитку процесів інформатизації загалом, та як фактору глобальних світових трансформацій зокрема у власних дослідження розглядали такі зарубіжні та вітчизняні науковці, як: А.І. Абдулаєв, У. Бек, Н. Вінер, Т.Х. Еріксер, К.К. Колін, А.І. Ракитов, Д.С. Робертсон, О.М.  Сазонець, І.Л.Сазонець, О. Тофлер, Ф. Уебстер, О.Д. Урсул, К. Хессінг, К. Шенон, та ін. Водночас, питання дослідження інформаційно-технологічних передумов формування постіндустріального суспільства як концепції нової глобальної цивілізації розглянуті не повною мірою, що зумовлює актуальність даної проблематики.

Формулювання цілей статті. Метою статті є визначення інформаційно-технологічних передумов формування постіндустріального суспільства. Основними завданнями дослідження виступають: виокремити ключові ознаки інформаційних революцій та проаналізувати відповідні зміни світового суспільства; порівняти світоглядні концепції інформаційно-цивілізаційного розвитку; визначити ознаки зміни технологічних укладів в економіко-соціальному житті людства; виокремити сучасні особливості розгортання інформаційної революції в контексті глобальної технологізації.

Виклад основного матеріалу. Глобальні зміни сучасного суспільства, викликані динамічним інформаційно-технологічним розвитком, визначають формування нового типу суспільства – інформаційного (постіндустріального).  Більшість дослідників вважають, що основою даних процесів слугували інформаційні революції, як такі цивілізаційні зміни світогосподарського розвитку, що ввели нові «правила гри» не лише в технологічну та виробничу сфери, а й у соціальне та культурне життя суспільства. 

Згідно наукової доктрини А.І. Ракітова, сутність інформаційної революції полягає у «зміні інструментальної основи, способу передачі та зберігання інформації, а також обсягах інформації, що є доступною активній частині населення» [7, с. 215]. При цьому, основу інформаційно-технологічного розвитку складають не традиційні матеріальні, а інформаційні, інтелектуальні ресурси: знання, наука, організація, здібності людей, їх ініціатива, формування структур та механізмів якісно нового соціального інтелекту.

         Інформаційна революція перш за все передбачає якісний стрибок в технології збору, зберігання та передачі інформації від суб'єкта до суб'єкта (комунікації). Узагальнивши результати теоретичних напрацювань з даних питань, можемо погодитись з результатами наукових досліджень К. К. Коліна [3, с. 42], який виділяє п'ять інформаційних революцій розвитку світової цивілізації.

Перша інформаційна революція (4 тис. р. до н.е.) полягала у появі мови та роздільного людського мовлення. Мовлення зробило можливим розвиток процесів абстрактного мислення, тобто зародження інтелектуальної діяльності людей, а також накопичення та розповсюдження знань, які передавались від покоління до поколінь. Розгортання другої інформаційної революції (середина XVI століття) більшість дослідників пов’язує з винаходом писемності, що призвело до гігантського якісного і кількісного стрибка у цивілізаційному розвитку внаслідок отримання можливості накопичення та передачі інформації. Цей винахід дозволив не лише забезпечити збереження вже накопичених людством суспільних знань, але і підвищити достовірність цих знань, створити умови для їх більш широкого розповсюдження. Дані зміни стали потужним фактором для накопичення та розповсюдження знань у сфері організації багатьох виробничих та соціальних процесів.

Третя інформаційна революція (кінець XIX ст.) розпочалася в епоху Відродження та пов’язана з винаходом книгодрукування, яке слід вважати однією з перших ефективних інформаційних технологій. Широке впровадження даного винаходу в соціальну практику призвело до першого інформаційного прориву. Відбулося швидке зростання кількості інформаційних документів у суспільстві, а найголовніше – розпочалося більш широке розповсюдження інформації, наукових знань та інформаційної культури. Четверта інформаційна революція (кінець ХІХ століття) розпочалась тоді, коли були винайдені та впроваджені у широке користування такі засоби інформаційної комунікації, як радіо, телефон та телебачення. Завдяки цим засобам комунікації люди вже не відчувають себе ізольованими від суспільства, адже вони підключені до загального інформаційного простору не лише власної країни, але й значної частини всієї планети. Нові якості, що принесла в інформаційну сферу суспільства четверта інформаційна революція полягають не лише в тому, що завдяки новим комунікаційним мережам стали передаватися небачені раніше об’єми інформації, а також і в тому, що інформаційні комунікації стали здійснюватися з більш високою оперативністю.

П’ята інформаційна революція розпочалась у 50-ті роки ХХ століття, тобто з того часу, коли в соціальній практиці стали використовуватись засоби цифрової обчислювальної техніки. Використання цих засобів для обробки наукової, економічної та соціальної інформації кардинальним чином змінило можливості людини щодо активізації та ефективному використанню інформаційних ресурсів. Найважливішим та принципово новим результатом п’ятої інформаційної революції є те, що вперше за всю історію розвитку цивілізації людина отримала високоефективний засіб для посилення власної інтелектуальної діяльності, що підняло світову цивілізацію на якісно новий рівень розвитку.

Таким чином, в ході суспільного розвитку, інформація стала необхідним ресурсом для виживання і розвитку соціальних систем; відбулися зміни інструментальної основи, способу передачі і зберігання інформації, а також обсягу інформації, доступної активної частини населення.

 

В контексті дослідження передумов формування світоглядних концепцій розвитку світової економіки, необхідно згадати і концепцію інформаційних революцій О. Тоффлера, який виділяв три «хвилі» у розвитку суспільства: аграрну при переході до землеробства, індустріальну при переході до класичного капіталізму і інформаційну при переході до суспільства, заснованого на знанні. Як зазначав дослідник,  найближчий історичний рубіж «так же глибокий, як і перша хвиля змін, запущена десять тисяч років тому шляхом введення сільського господарства ... Друга хвиля змін була викликана промисловою революцією. Ми - діти наступної трансформації – третьої хвилі» [8, с. 275].

Виділення трьох, а не п'яти, інформаційних революцій, використовує в своїх роботах і визнаний класик теорії постіндустріалізму Д. Белл. Третю технологічну революцію дослідник уже пов'язує з інформаційними та комунікаційними технологіями: 1) переходом до комп'ютерів; 2) зменшенням ресурсної бази; 3) оцифруванням всієї інформації; 4) програмної автоматизацією процесів [2, с. 195]. На цій стадії цивілізаційного розвитку головним стає процесування діяльності, контроль і інформація.

На зв'язок між розвитком цивілізації та обробкою інформації вказував американський науковець Д.С. Робертсон.  Він доводив, що сам тип цивілізації залежить від інформаційних обмежень: «Цивілізації в основному інформаційно обмежені…. Межа виробництва інформації стала вирішальним фактором, що перешкоджала прогресу в період, що передував кожному інформаційному вибуху»  [10, с. 177].

У роботах економістів останніх років відзначається, що перетворення інформації в найважливіший виробничий ресурс змінює парадигму еволюції суспільства, зменшує залежність економічного зростання в даній країні від наявності в неї природних ресурсів, основного капіталу, чисельності працездатного населення та інших екстенсивних факторів, яким властива найбільша ентропія, тобто хаотичне розсіювання.

Проте, важливо зауважити, що інформаційне суспільство не скасовує індустрію, сільське господарство і взагалі матеріальне виробництво, хоча більшість членів суспільства починають брати участь у процесі створення, збирання, зберігання, обробки і поширення інформації, а не у безпосередньому виробництві. У даному контексті слід звернути увагу на зміну технологічних укладів у світовій економіці.

Технологічний уклад можемо визначити як цілісну стійку сукупність сполучених виробництв, в рамках якій відбувається замкнутий макроекономічний цикл, що складається з видобутку первинних виробничих ресурсів, всіх стадій їх переробки і випуску відповідних кінцевих продуктів. Його ядром виступає система базисних технологій, застосовуваних протягом тривалого часу в більшості галузей економіки. Досліджуючи передумови глобального інформаційно-технологічного розвитку, І.З. Абдулаєв у роботі «Информационное общество и глобализация: Критика неолиберальной концепции» [1], виділяє шість технологічних укладів (табл. 1).

Таблиця 1. Класифікація технологічних укладів [1, с. 23-24]

 

П'ятий технологічний уклад, з яким пов'язаний перехід до інформаційного суспільства, почав формуватися в середині 80-х років ХХ ст. в розвинених країнах світу і був заснований на досягненнях в області мікроелектроніки, інформатики, біотехнології, нанотехнологій і т.д. Він носить перехідний характер, оскільки існує на основі попередніх укладів. У країнах, що розвиваються в 90-х роках ХХ ст. його витісняли технології четвертого і третього укладів. У розвинених країнах на рубежі століть в ряді галузей співіснують четвертий і п'ятий технологічні уклади.

На противагу даній теоретичній концепції, Т.Н. Лукіних та Г.В. Можаєва [6] виділяють три технологічні революції. Більше двохсот років тому була винайдена парова машина, що ознаменувало собою першу технологічну революцію. Завдяки силі пара були впроваджені немислимі перш технологічні нововведення. Друга технологічна революція, характеризується досягненнями в двох областях: електрики і хімії, що відкрило перспективу нових форм децентралізації виробництва та було неможливим в умовах машинного виробництва. Електрика дала людству нове джерело світла, що змінило нічний і денний ритм людського життя та дозволило передавати кодовані повідомлення по дротах і трансформувати голос в електричні сигнали, що зумовило появу радіо та телефону. Хімія вперше дала можливість створювати синтетичні матеріали, яких не існувало в природі.

З розвитком науково-технічного проресу світову економіку охопила третя технологічна революція – інформаційна. Поза всяким сумнівом, сьогодні ми маємо справу з новим переворотом в системі виробництва. Якщо промисловий переворот полягав у використанні машин для виконання фізичної роботи, а розумова діяльність трактувалася непорушною прерогативою людського інтелекту, то третя технологічна революція створила комп'ютери, які з немислимою для людини продуктивністю виконують багато елементів саме розумової роботи.

Автори висловлюють точку зору, що ми вступили в століття «промислового виробництва інформації». «…Подібно до того, як в результаті промислового перевороту з’явилося  конвеєрне виробництво, яке підвищило продуктивність праці і підготувало суспільство до масового споживання, так і на сьогодні виникає потокове виробництво інформації, що забезпечує відповідний вищий економічно-соціальний розвиток за всіма напрямками [5, с. 8].

Пройшовши стадію винахідництва і новаторства, людство вступило в саму важливу епоху – періоду масового розповсюдження і впровадження нових технологій. Темпи даних процесів в різних країнах залежать від економічного становища і політичної стабільності, але своїми наслідками вони можуть перевершити навіть попередні технологічні революції, які змінюють рівень практично у всіх частинах світу.

Таким чином, розуміння сутності інформаційної революції в сфері світової економіки повинне зводитися до усвідомлення того, що інформаційні технології змінюють не види діяльності, а їх технологічну здатність використовувати як прямий виробничій сили те, що відрізняє людину від інших біологічних створінь – здатність обробляти і розуміти символи, генеруючи нове знання. Друга половина ХХ століття, завдяки інформатизації,  супроводжувалася перетіканням людей зі сфери прямого матеріального виробництва в інформаційну сферу. Промислові робітники, що складали в середині ХХ століття більше 2/3 населення, сьогодні в розвинених країнах складають менше 1/3. Більш того, інформатизація змінила і характер праці в традиційних галузях промисловості. Поява робото-технічних систем, повсюдне впровадження елементів мікропроцесорної техніки є основною причиною цього явища. Наведемо разючий приклад: в верстатобудівній галузі в США в 1990р. було зайнято 330 тис. осіб, у 2007р. – 14 тис. осіб, а до 2020, за офіційними прогнозами,  – не більше 5 тис. осіб.  Ринок товарів і послуг при русі по шляху до інформаційного суспільству також стає все більш глобальним, незважаючи на прояви державного протекціонізму, що все ще зберігаються в окремих економіках. В результаті, зростає вклад інформаційних технологій у оновлення капіталу та сукупну факторну продуктивність (табл. 2).

 

Таблиця 2. Вклад ІКТ у оновлення капіталу та сукупну факторну продуктивність [9, с. 28]

Реальний аналіз змін в структурі зайнятості населення в розвинених країнах, що найбільше просунулися по шляху інформаційного розвитку в кінці ХХ століття, дає можливість виокремити наступні висновки:

- продовжує зменшуватися частка населення, зайнятого сільськогосподарською  і традиційною промисловою працею;

- збільшується частка населення, зайнятого в сфері послуг, зростає різноманітність видів діяльності в цій сфері; швидко зростає кількість управлінських і технічних робочих місць;

- зменшується частка працівників із середньою професійною кваліфікацією, з одночасним зростанням кількості висококваліфікованих кадрів тощо.

Перехід до нової стадії інформаційного розвитку відчутно позначається на зміні економічної структури суспільства. Це проявляється не тільки в зростанні сфери послуг, яка складає близько 70% продажів сучасної економіки. У сучасній структурі суспільства  інформаційно-технолгічна індустрія є сьогодні найдинамічнішою галуззю, темпи розвитку якої значно випереджають темпи зростання ВВП (рис. 1).

Рис.1. Темпи зростання світового ринку інформаційних технологій та світового ВВП, 1999-2010 рр., у % до попереднього року [4]

 

Таким чином, інформаційна революція змінює суспільну свідомість всього людства, роблячи його все більш глобальним. В результаті, в ряду країн світу сьогодні обговорюється нова концепція соціально-економічного розвитку суспільства, заснована на все більш широкому використанні знань. Можна припустити, що створення розподіленої системи загальнонаціональних та регіональних знань та їх використання в якості стратегічного ресурсу розвитку, дозволить вирішити ряд проблем економіки, екології, урбанізації, зайнятості,  а також типізації суспільств.

Дослідження показують, що інформатизація суспільства не є науково-технічною модою. Як зазначає К.К. Колін [3, с. 51], це не короткострокове віяння, а закономірний процес розвитку цивілізації, яка переходить в якісно нову стадію свого розвитку. Йде мова про такий світовий економічний розвиток, коли всі сфери ділової активності людей будуть все більшою мірою пов’язані з використанням інформації та наукових знань. А це означає все більш високий рівень інтелектуалізації суспільства, досягнення якого потребує радикальних змін в економіко-соціальній сфері.

Інформатизація суспільства здійснює революційний вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства, кардинально змінює умови життєдіяльності людей, їх культуру, стерео пити поведінки, спосіб мислення тощо. Саме тому, ми пропонуємо вважати процес інформатизації, що на сьогодні виступає як глобальний, кваліфікувати як нову соціотехнічну революцію. Основу даних цивілізаційних змін складає шоста інформаційна революція, результатом якої є формування на у світі нової цивілізації – інформаційного суспільства (рис. 2).

 

Рис. 2. Передумови та наслідки розгортання шостої інформаційної революції (складено автором)

В результаті ґрунтовних досліджень передумов та факторів глобальної інформатизації, як закономірного процесу цивілізаційного розвитку, можемо підсумувати, що найважливішими з них є:

- швидко зростаюча складність штучно створеного людьми середовища свого існування – техносфери, що все більшою мірою знижує його надійність та стійкість;

- виснаження природних ресурсів планети та обумовлена цим необхідність відмови від панівної в наш час парадигми екстенсивного розвитку цивілізації;

- зростання екологічної небезпеки та необхідність пошуку вирішення найактуальнішої та найскладнішої проблеми сучасності – проблеми виживання людства, як біологічного виду.

В результаті, однією з загальних закономірностей сучасного етапу розвитку суспільства є все більша технологізація соціального простору, тобто розвиток і все більш широке розповсюдження різного роду технологій у всіх сферах життєдіяльності людини. Тобто, ми можемо справедливо стверджувати, що на сьогодні людство живе у технологічному суспільстві, що викликано цілком об’єктивними причинами, обумовлені закономірностями розвитку індустріальної та постіндустріальної цивілізацій.

Саме технологізація виробничих процесів дозволила не лише забезпечити задоволення потреб сучасного суспільства у товарах та послугах, а й більш ефективно використовувати природні та матеріальні ресурси, енергію, сировину, обладнання, а головне – економити соціальний час, що необхідний для реалізації виробничих процесів.

Останній фактор розглядається нами як найбільш важливий для оцінки перспективності тієї чи іншої технології. В даному контексті слід відзначити, що саме економія соціального часу, що затрачається на реалізацію того чи іншого виробничого, соціального чи інформаційного процесу та досягається за рахунок використання даної конкретної технології і є основним показником її соціальної ефективності. Адже, як зазначав К.К. Колін [3, с. 60], головне багато суспільства – це «бюджет соціального часу», який формується сукупністю всіх його працездатних членів. Тому саме ті наукові досягнення, інновації, винаходи та вдосконалення, які  дозволяють суспільству більш раціонально використовувати цей бюджет, і є для нього найбільш цінними та перспективними.

Враховуючи дані обставини, в останні роки у розвинутих країнах світу проблемам розвитку та впровадження перспективних технологій приділяється все більше уваги. В результаті, можна говорити про те, що у суспільстві формується зовсім новий тип світового ринку – ринок перспективних технологій. Технології стають таким же важливим продуктом суспільства, як промислові вироби,  товари та послуги. При цьому, питома частка технологій у складі світового ринку швидко зростає, і ця тенденція, найймовірніше, збережеться і в майбутньому. Як показує досвід розвинутих країн, саме ринок високих технологій, їх розповсюдження всередині країни та проникнення на зовнішні ринки дають цим країнам економічну могутність та соціальну стабільність.

Різноманітний і хаотичний вплив сучасних технологій у розвинених суспільствах не лише створює сильне психоемоційне навантаження,  а для більшості людей в суспільстві, свідомість яких піддається коригуванню (а точніше, самокоригуванню), навколишня реальність все більшою мірою набуває віртуального, штучного характеру. Перш за все, втрачається точка опори, тобто комплексне і несуперечливе бачення і розуміння світу. Усвідомити причини і характер даних процесів індивідуальна свідомість, в більшості випадків, не здатна в принципі. Колективно вигаданий і нав'язаний за допомогою сучасних технологій світ надто складний для окремих людей, які все частіше виявляються безпорадними при прийнятті навіть самих простих життєвих рішень.

Для суспільства в цілому таке зниження самостійності та адекватності членів робить необхідним посилення інформаційного тиску на них для формування єдиних та доцільних поглядів на світ. В результаті, сучасне демократичне інформаційне суспільство за суттю внутрішньої взаємодії все більше починає нагадувати найгірші тоталітарні зразки. В обох випадках мова йде про нав'язування громадянам єдиної для всіх моделі сприйняття світу, створеної без урахування індивідуальних інтересів. Проте, тоталітарне суспільство робить це на доінформаційному свого розвитку і тому змушене вдаватися до жорстких адміністративних заходів впливу на суспільство. Інформаційне ж суспільство повною мірою володіє відповідними технологіями, що дозволяють насаджувати пануючу модель свідомості і поведінки м'якими методами. В той же час, глобалізація суспільства ставить все більш гострі морально-психологічні проблеми, пов’язані з характером використання зростаючої маси вільного часу в умовах пониження здатності до позитивного духовного спілкування, переважно через всебічні засоби інформаційних технологій. А тому інформатизація суспільних відносин не повинна вести до встановлення технократичних прийомів керівництва економікою та суспільством загалом. 

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, хоча процеси інформатизації розгортаються локально в різних країнах та розвиваються з різною інтенсивністю та індивідуальними особливостями, рух цивілізації до формування інформаційного суспільства – є всезагальною тенденцією, як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються. Перспективи подальших досліджень, з нашого погляду, стосуватимуться глибокого аналізу ключових особливостей сучасного етапу розвитку процесу інформатизації світової економіки.

 

Список використаних джерел:

1. Абдуллаев И. З. Информационное общество и глобализация: Критика неолиберальной концепции / И. З. Абдуллаев. – Ташкент : Изд-во “Фанва технология”, 2006. – 191с.

2. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. Віталій Лях. – Київ: Либідь, 1996.

3. Колин К.К. Социальная информатика / К.К.  Колин: Учеб. пособие для вузов. М.: Академический Проект, Фонд «Мир», 2003. – 432 с.

4. Литвин А. Є.  Тенденції розвитку світового ринку інформаційних технологій [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:   http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Tpaeiv/2011_2/22.pdf

5. Лукина Н.П. Информационное общество: теория и практика. Томск: Изд-во ТГУ, 2004. – 331 с.

6. Лукиных Т.Н.,. Можаева Г.В. Информационные революции и их роль в развитии общества / Т.Н. Лукиных, Г.В. Можаева [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:   http://huminf.tsu.ru/e-jurnal/magazine/3/luk_moz.htm

7. Ракитов А. Философия компьютерной революции / А. Ракитов. — М.: Политиздат, 1991. — 287 с.

8. Тоффлер О. Третя хвиля // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. Віталій Лях. – Київ: Либідь, 1996.

9. Шульцева В. К.  Экономика ИКТ-2010:нереализованный потенциал / В. К.  Шульцева //Электросвязь. – 2010. - № 12. – с. 26-29

10. Robertson R. The twofold process of the particularization of the universal and the universalization of the particular // Globalization: Social Theory and Global Culture, London, 1992. – p.177-178.

 Стаття надійшла до редакції 20.09.2012 р.