УДК 332.14: 711.4
О. В. Середa,
aспірант, Луцький національний технічний університет, м. Луцьк
ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ місцевої влади, бізнесу та громадськості в процесі стратегічного управління розвитком міста
У статті розкрито сутність стратегічного управління розвитком міста. Обґрунтовано необхідність взаємодії органів місцевої влади, бізнесу та громадськості в рамках даного процесу. Визначено основні завдання для суб’єктів стратегічного управління розвитком міста.
Essence of strategic management of city’s development is exposed in the article. A necessity of cooperation of local-authority, business and public, within the framework of this process is grounded. Basic tasks for the subjects of strategic management of city’s development are certain.
Ключові слова: стратегічне управління розвитком міста, органи місцевої влади, бізнес, громадськість.
Keywords: strategic management of city’s development, local-authority, business, public.
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Реалії сьогодення вимагають від органів місцевої влади пошуку шляхів удосконалення існуючих підходів до стратегічного управління розвитком міст. Зарубіжний досвід свідчить, що важливу роль в результативності здійснення цього процесу відіграє співпраця місцевої влади, бізнесу та громадськості. В Україні ж така практика ще на набула достатньої популярності, а взаємодія суб’єктів стратегічного управління здійснюється лише формально при виборі та обговоренні стратегій розвитку міст. При цьому cлід зазначити, що приклади вдалої реалізації таких стратегій є поодинокими. Тому налагодження реальної співпраці у форматі “влада-бізнес-громадськість” на усіх етапах стратегічного управління розвитком міста набуває все більшої актуальності.
Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблеми стратегічного управління розвитком територій (регіонів, міст) досліджували зарубіжні (Е.Д.Блейклі, Дж.Брайсон, Р.Броль, А.Вятрак, Дж.Гордон, Т.Доманьскі, М.Жювковскі, Р.Кемп, У.Кінг, Д.Кліланд, Д. Лічфілд, Й.Парисек, П.Хіллі, П.Холл) та вітчизняні (О.Берданова, О.Бойко-Бойчук, Р.Брусак, В.Вакуленко, І.Вахович, З.Герасимчук, М.Долішній, Г.Дробенко, О.Дудкіна, О.Карий, О.Лях, В.Мамонова, П.Мавко, А.Мельник, Г.Монастирський, В.Пархоменко, В.Проскурін, В.Прошко, Ю.Свірський, В.Тертичка, Ю.Шаров) вчені, у працях яких розкривається сутність стратегічного управління, визначаються етапи здійснення даного процесу, формулюються його завдання та особливості. Поряд з цим, зважаючи на мінливі та непередбачувані умови сьогодення, а також на специфіку, складність та багатогранність міста як об’єкта стратегічного управління, питання дослідження суб’єктів стратегічного управління, і особливо їх взаємодії між собою в рамках даного процесу, набуває все більшої актуальності та потребує подальших, більш деталізованих досліджень.
Цілі статті. У статті поставлено за мету обґрунтувати необхідність взаємодії органів місцевої влади, бізнесу та громадськості в рамках процесу стратегічного управління розвитком міст.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Під стратегічним управлінням розвитком міста будемо розуміти систему дій та рішень органів місцевої влади, представників бізнесу та громадськості стосовно вибору, розробки та реалізації стратегії розвитку міста, що включає в себе діяльність із визначення та досягнення запланованих цілей шляхом використання наявних та створення нових конкурентних переваг міста з метою забезпечення його сталого розвитку. Крім цього, слід зазначити, що місто виконує ряд важливих функцій: економічну, соціальну, екологічну, інфраструктурну, адміністративну та ін., тому суб’єкти стратегічного управління повинні регулювати та (або) координувати їх виконання.
Зупинимось детальніше на ключових елементах стратегічного управління. Основною метою стратегічного управління містом є забезпечення сталого розвитку. Вибір даної мети обґрунтований не лише прагненням українських міст приєднатись до спільноти європейських та російських міст, які вже задекларували сталий розвиток як основну місію, а також і об’єктивною ситуацією, що склалась в містах нашої держави. Намагання України реалізовувати концепцію сталого розвитку визначилось ще 24 грудня 1999р., коли Постановою Верховної Ради України була прийнята Концепція сталого розвитку населених пунктів (від 24 грудня 1999р.) [1], у якій окреслюються основні напрями та заходи державної політики щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів ( в т.ч. міст).
Слід зазначити, що після прийняття даного документу уже минуло 13 років, а сучасний стан сталого розвитку міст в Україні, на жаль, все ще знаходиться на низькому рівні. Більше того, окрім цього документу, інші закони та нормативно-правові акти в рамках проблематики сталого розвитку, спрямовані переважно на забезпечення сталого розвитку на національному та регіональному рівнях, при цьому забезпеченню сталого розвитку міст не надається вагомого значення. Однак слабка законодавча база є не єдиною проблемою, яка перешкоджає забезпечити збалансований соціо-еколого-економічний розвиток українських міст у сучасних умовах. Суттєвими проблемами також є: відсутність належного фінансового забезпечення, низький рівень екологічної культури місцевих жителів та їх небажання приймати активну участь у проектах, пов’язаних з розвитком їх міст у довгостроковій перспективі, пасивність міських чиновників відносно впровадження ідей сталого розвитку тощо.
Зважаючи на вище сказане, можна зробити висновок, що забезпечення сталого розвитку міст є складним процесом, тому для реалізації цієї мети необхідно чітко визначити коло суб’єктів стратегічного управління та завдань, які вони повинні виконувати. Досягнення сталого розвитку практично неможливо здійснити лише діями та рішеннями органів місцевої влади. На наш погляд, концептуальні та системні зміни, спрямовані на забезпечення сталого розвитку міста, можна реалізувати на основі поєднання зусиль суб’єктів стратегічного управління: органів місцевої влади, бізнесу та громадськості. Оскільки співпраця суб’єктів стратегічного управління дасть змогу краще вивчити проблеми, що турбують місцевих жителів у соціальній, екологічній, економічній сферах життєдіяльності міста, а спільне генерування ідей та креативне мислення учасників цього процесу допоможе знайти раціональні та ефективні шляхи щодо їх вирішення.
Органи місцевої влади повинні виступати в якості лідера забезпечення сталого розвитку. Адже вони мають формувати місцеву політику, спрямовану на забезпечення збалансованого соціо-еколого-економічного розвитку міста, встановлювати в межах територіальних громад принципи соціальної справедливості; забезпечувати ефективне та екологобезпечне функціонування економіки; створювати, нарощувати та ефективно реалізовувати конкурентні переваги міст тощо. Для реалізації цих завдань може бути використаний широкий спектр методів управління (адміністративні, економічні, соціально-психологічні та ін.). Зокрема, за допомогою адміністративних методів органи місцевої влади можуть удосконалювати місцеву нормативно-правову базу, що регламентуватиме розвиток міста за принципами сталого розвитку (наприклад, розробку та прийняття нових актів локального характеру, спрямованих на регулювання питань планування і забудови міст, землекористування, реформування соціальної політики, охорони довкілля, діяльності органів місцевої влади у сфері забезпечення сталого розвитку міст тощо). Економічні методи стануть в нагоді можновладцям для забезпечення збалансованого, раціонального, цільового та ефективного використання місцевого бюджету. Соціально-психологічні методи органи місцевої влади зможуть використати для стимулювання розвитку людського капіталу та соціальної інфраструктури, покращення демографічного середовища, формування збалансованого ринку праці, активізації діалогу з місцевою громадськістю (наприклад, проведення громадських слухань, удосконалення інформування населення щодо суті сталого розвитку, цілей формування та реалізації стратегій розвитку міст з метою широкого залучення місцевих жителів до процесу стратегічного управління розвитком міст).
“Бізнес” (представники підприємницьких структур) як важливий суб’єкт стратегічного управління розвитком міста повинен по можливості фінансувати проекти, спрямовані на забезпечення сталого розвитку міста (адже стратегія розвитку міста та програми її реалізації повинні фінансуватись не лише з місцевого бюджету та трансфертів з Держбюджету, а і за рахунок коштів бізнес-структур, які виступають в ролі спонсорів, меценатів, що дозволить підтримувати життєздатність стратегії). Крім цього, представники бізнес-структур повинні раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал міста, застосовувати у роботі підприємств очисні споруди, утилізовувати та перероблювати відходи, активно впроваджувати інновації, необхідні для створення соціально та екологічно ефективного виробництва, підвищувати конкурентоспроможність як підприємств, так і міста в цілому.
Громадськість - третій суб’єкт стратегічного управління розвитком міста, до складу якого ми відносимо представників громадських організацій, профспілок, політичних партій, ЗМІ, науковців, молоді та усіх зацікавлених та небайдужих до майбутнього свого міста жителів. Представники громадськості повинні впроваджувати у стиль життя концепцію сталого розвитку, поширювати ідеї сталого розвитку серед населення, приймати активну участь у всіх проектах, спрямованих на забезпечення сталого розвитку міст, сприяти підвищенню конкурентоспроможності міст.
Крім цього, суб’єкти стратегічного управління відповідальні за функції, які виконує місто. Зокрема, органи місцевої влади регулюють основні функції міста, а представники бізнес-структур та громадськості координують дії з органами місцевого самоврядування щодо контролю над виконанням цих функцій. Схематично процес стратегічного управління розвитком міста зображений на рис.1.
Рис.1. Схема стратегічного управління розвитком міста
* розроблено автором
Зображена на рис.1 схема відображає ідеальне бачення здійснення процесу стратегічного управління, коли визначена єдина спільна мета функціонування та розвитку міста, що згуртовує навколо себе суб’єктів стратегічного управління, які за допомогою виконання різних завдань прагнуть втілити її в реальність. При цьому виникає потреба у визначенні механізмів реалізації взаємодії суб’єктів стратегічного управління між собою. Зокрема, А.Серант [2], вивчаючи співпрацю місцевої влади з громадськістю, пропонує вирішувати дане питання за допомогою впровадження інформаційних технологій, що дасть змогу органам місцевої влади використовувати сучасні системи електронного управління, основними функціями яких повинні бути: “інформування та обслуговування громадян; взаємодія з громадянами (спілкування громадян і представників влади в реальному часі для обговорення прийнятих рішень, проектів документів тощо)”. Крім того, науковець зазначає, що для успішно здійснюваної діяльності, орган місцевої влади повинен дбати про свою репутацію, яка демонструє довіру і ставлення місцевих жителів до влади, а також налагоджувати зв’язки з громадськістю за допомогою ЗМІ [2].
У посібнику [3, с.12] зазначається, що “участь громадян у прийнятті управлінських рішень відповідає європейським нормам і тому органи місцевої влади повинні визнавати роль громадських організацій та забезпечувати шляхи залучення громадян на всіх етапах політичного циклу, надавати громадянам можливість безпосередньо брати участь у процесі прийняття рішень та надавати доступ до інформації, зокрема до відповідних документів з питань прийнятих політичних рішень та бюджетів, забезпечувати прозорість процесу прийняття рішень тощо”. Органи місцевої влади також повинні підтримувати створення сприятливих умов для ширшого залучення громадян. Це включає в себе: дотримання основних демократичних процедур; політичну волю для забезпечення ефективної участі громадян; виконання законодавства; чіткі процедури участі; створення умов для діалогу та співпраці, що передбачає доступ до ресурсів (фінансових, людських та фізичних) тощо [3, с.13].
С.Грищенко [4], описуючи співпрацю влади з бізнесом, наголошує на важливості розвитку приватно-публічного партнерства та переваги які отримує кожен з учасників такої співпраці.
Висновки. Як бачимо, в науковій літературі існують різні погляди щодо налагодження механізму взаємодії між місцевою владою, бізнесом та громадськістю, що в черговий раз підкреслює підвищений інтерес до даної тематики та її важливість для розвитку міст. Ми ж, досліджуючи взаємодію вище перелічених суб’єктів в контексті стратегічного управління розвитком міста, вважаємо доцільним подати наступні пропозиції:
- по-перше, створення нормативно-правої бази, яка б регулювала відносини органів місцевої влади, бізнесу та громадськості безпосередньо в процесі стратегічного управління розвитком міста;
- по-друге, популяризація взаємодії суб’єктів стратегічного управління серед населення міста шляхом мотивації місцевих жителів та підприємців щодо залучення до цього процесу;
- по-третє, створення спеціалізованого органу, який би координував роботу органів місцевої влади, бізнесу й громадськості та контролював їх співпрацю на всіх етапах стратегічного управління розвитком міста.
Література:
1. Постанова Верховної Ради України “Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів” (від 24.12.1999р., № 1359-14). - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1359-xiv
2. Серант A. Роль зв’язків із громадськістю у забезпеченні ефективної роботи місцевих органів влади / А.Серант // Ефективність державного управління [зб. наук. пр.]. – Вип.21. – 2009. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Edu/2009_21/fail/Serant.pdf
3. Участь громадськості у процесі прийняття рішень на місцевому рівні [Текст] : посіб. – К. : Ленвіт, 2012 . – 64 с.
4. Підготовка та реалізація проектів публічно-приватного партнерства: Практичний посібник для органів місцевої влади та бізнесу / С. Грищенко – К., ФОП Москаленко О.М., 2011. – 140 с.
Стаття надійшла до редакції 19.12.2012р.
ТОВ "ДКС Центр"