УДК 338

 

А. М. Черницька,

Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна»

 

РОЗКРИТТЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

 

 

Постановка проблеми. На сьогоднішній день існує велика кількість організацій, cтворених для досягнення поставлених цілей, вирішення різного роду завдань, в основі яких лежить принцип розподілу праці та обов’язків. Так як організації створюються для задоволення різноманітних потреб людей в продукції або послугах, вони мають різне призначення, розміри, структуру, форму власності та інші параметри. З огляду на таку велику кількість різноманітних характеристик це має велике значення при розгляді організації як об’єкту управління. Множина цілей і завдань, що стоять перед організаціями різного роду складності та галузевої приналежності приводить до того, що для управління ними потрібні спеціальні знання й мистецтво, методи й прийоми, які забезпечують ефективну спільну діяльність працівників усіх структурних підрозділів.

Зазделегідь погоджена та взаємопов’язана колективна діяльність передбачає реалізацію функції управління цією діяльністю. Зростаюча складність й комплексність внутрішнього середовища, поряд із посиленням негативного впливу середовища зовнішнього, обумовлюють той факт, що ефективність функціонування будь-якої організації все більшою мірою залежить від якості системи управління нею.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогоднішній день в науковій літературі існує велика кількість визначень системи управління підприємством, кожне з яких відповідає методології певного наукового розділу та, відповідно, наголошує на певному аспекті функціонування системи, її побудови, внутрішніх відносинах тощо. Так, О.С. Іванілов визначає, що система управління підприємством – це принципи та механізми прийняття рішень, проходження інформації, планування, а також системи мотивації та матеріального стимулювання [18]. У свою чергу А.Н. Алексєєв вважає, що система управління – це організаційне складне ціле, що складається з безлічі взаємодіючих елементів, у тому числі об’єкта й суб’єкта управління [1].

У роботі В.В. Глущенко, І.І. Глущенко наголошується, що системою управління можна називати конкретний апаратурний, нормативний, функціональний варіант реалізації технології, що дозволяє вирішувати конкретну проблему управління. За системи управління вважають системи, які призначені для такої дії на об’єкт управління, що переводить цей об’єкт в бажаний стан і (або) надає параметрам процесів, що відбуваються в ньому, певні кількісні або якісні значення [4].

С. Янг визначає систему управління підприємством, як підсистему організації, компонентами якої є групи взаємодіючих людей: її функції полягають в сприйнятті певних проблем організації (входів) і подальшому виконанні набору дій (процесів), в ході яких виробляються рішення (виходи), що збільшують дохід від діяльності всієї організації (задоволення), або оптимізують деяку функцію всіх входів і виходів організації [17].

Г.В. Воронцова вважає, що система управління організацією (підприємством) – це спосіб взаємодії між суб'єктом і об’єктом управління, спосіб побудови взаємозв’язку між рівнями управління і функціональними галузями, що забезпечує оптимальне за даних умов досягнення цілей організації [3].

У роботі [10] система управління підприємством визначається як сукупність технічних і організаційних методів і заходів, призначених для вирішення завдань управління різними аспектами діяльності підприємства.

А.В. Ігнат’єва та М.М. Максимцов зазначають, що система управління будь-якою організацією є складною системою, створеною для збору, аналізу і переробки інформації з метою отримання максимального кінцевого результату при певних обмеженнях (нестача ресурсів, наприклад) [8].

В.В. Мильнік визначає систему управління виробничою організацією як таку, в якій реалізуються функції управління [14].

Також система управління організацією визначається як:

-    сукупність всіх елементів, підсистем і комунікацій між ними, а також процесів, що забезпечують задане (цілеспрямоване) функціонування організації [15]; призначених для вирішення складного організаційного, технічного, економічного завдання [12];

-    сукупність керованого об’єкта та органу управління, дія якого спрямована на підтримку або поліпшення роботи об’єкта; система, в якій реалізуються функції управління [13];

-    множина взаємопов’язанихелементів (ланок), які складають єдине ціле, та реалізують процес управління для досягнення поставлених цілей [5];

-    сукупність системи, що управляє (суб’єкт управління), та керованої системи (об’єкт управління) [6];

-    сукупність дій, необхідних для узгодження спільної діяльності людей [2];

-    керуюча (суб’єкт управління) та керована (об’єкт управління) системи, а також система зв’язків між ними [16].

Мета статті. Розмаїття існуючих визначень системи управління підприємством зумовлює необхідність установлення таких її властивостей, які можуть вважатися безперечними та слугуватимуть підґрунтям для подальшого її дослідження.

Виклад основного матеріалу. Система управління організацією вважається системою, передусім, у тому сенсі, що це поняття обмежує певну множину елементів, що в неї входять, сила зв’язку між якими перевищує силу їх зв’язків з елементами, розташованими за межами системи, й тому є для даної системи зовнішнім середовищем. Елементи ж, що входять в систему, об’єднані єдністю мети, або спільними правилами поведінки.

Під організаційною системою, якою, власне, і є підприємство, розуміється колектив людей, що здійснюють спільну плановану та взаємопов’язану діяльність, що передбачає реалізацію функції управління цією діяльністю [9, с. 13].Так як,система управління підприємством призначена для управління організаційною системою, вона відноситься до категорії систем організаційного управління.

Головним фактором, що обумовлює існування та внутрішню структуру систем управління на підприємствах, є наявність управлінських відносин, які розуміються як сукупність взаємозв’язків і взаємодій між елементами системи управління, спрямованих на підтримку або покращення функціонування керованого об’єкта у відповідності з існуючої метою та критерієм ефективності системи в цілому [9, с. 8].

Наявність управлінських відносин у системі, в свою чергу, передбачає виділення суб’єкта управління та об’єкта управління. Суб’єкт управління (керуючий орган [9], керуюча система [14], орган управління [13]) є сукупністю тих органів і осіб, які здійснюють цілеспрямовану діяльність із урахуванням інформації про стан об’єкту управління та зовнішнього середовища. Об’єкт управління (керований об’єкт [9], керована система [14]) є тим об’єктом, на який спрямовані певні управлінські дії з метою надання йому конкретних форм розвитку (поведінки) з метою досягнення наміченого результату.

У контексті дослідження виробничої організації (підприємства) в якості керованої системи виступає виробнича система, яка зумовлює місію організації в суспільстві, тоді як система, що управляє, забезпечує соціально-економічну реалізацію цієї місії. Відповідно, управління в будь-якій організації виступає, перш за все, як процес взаємодії між суб’єктом управління, об’єктом управління й зовнішнім середовищем.

Управління в цьому контексті розуміється як певний процес такої цілеспрямованої дії суб’єкта на об’єкт управління з метою досягнення певних результатів [17].

Управлінські відносини реалізуються при наявності управлінського рішення, які є формою вираження цілеспрямованості, способами реалізації потреб, інтересів й інших спонукальних мотивів суб’єктів, зайнятих у сфері управлінських стосунків системи. Управління при цьому є процесом вироблення та реалізації суб’єктом управління управлінських рішень в рамках цілеспрямованої дії на об’єкт управління, для організації і координації його діяльності при функціонуванні системи.

Таким чином, вище вказані положення можуть вважатися базовими та незаперечними при дослідженні системи управління організацією (підприємством). Подальше уточнення цього поняття здійснюється з урахуванням методології певної галузі наукових знань, в рамках якої надається відповідне визначення, та залежить від персональної точки зору науковців.

Варто зазначити, що наведені визначення переважно стосуються системної характеристики системи управління організацією, зокрема наявність у ній двох специфічних підсистем, одна з яких (суб’єкт управління) здійснює управлінський вплив, а інша є об’єктом, на який цей управлінський вплив спрямований. Тобто більшість із існуючих визначень системи управління цілком ґрунтовно надаються в рамках системного підходу, положення якого, безумовно, є основою методологічного базису її дослідження. Але окрім того, що система управління підприємством є, передусім, системою, вона має специфічні характеристики, які також необхідно відобразити в її визначенні.

Досить суттєвою її характеристикою є те, що основне призначення системи управління організацією полягає у реалізації функції управління колективною діяльністю. У цьому контексті розглядає систему управління організацією Е.М. Коротков, який визначає її як сукупність дій, необхідних для узгодження сумісної діяльності людей, та наголошує, що ця сукупність дій має володіти всіма ознаками системи [11].

У продовження цього розуміння системи управління він зазначає, що, коли управління здійснюється в досить крупних масштабах, якщо існує розподіл управлінської діяльності між посадовими особами або спеціалізованими підрозділами, система управління постає у вигляді сукупності різних ланок, певним чином зв’язаних між собою. Ланки системи управління виділяються за специфікою, об’ємом і масштабом повноважень, трудомісткістю роботи, рівномірністю розподілу навантаження, кваліфікаційними вимогами до персоналу, інформаційним забезпеченням, можливостями територіального розміщення співробітників. Всі ці чинники в їх сукупності й поєднанні впливають на формування й виділення ланок системи управління, її структури, цілісності та інших ознак. Виходячи з цього, можна визначити поняття системи управління як сукупність ланок, що здійснюють управління, та зв’язків між ними [11].

Відсутність єдиного погляду на систему управління відзначає й Н.Н. Івлієва, систематизуючи основні визначення цього поняття в контексті конкретних історичних умов і перетворень в економіці й політиці за часів СРСР та на пострадянському просторі [7]. Вона зазначає, що за сучасних умов доцільно було б розглядати систему управління не лише як структуру управління, але й враховувати усі можливі її взаємозв’язки (як зовнішні так і внутрішні), їх динаміку, що забезпечує гнучкість системи, здатність адаптуватися до змінних умов зовнішнього середовища. На її думку, визначення системи управління підприємством як сукупності організаційної структури й процесів дає можливість ефективної організації управління, адаптації до змінних умов зовнішнього середовища.

З нашої точки зору, хоча зовнішні історичні та економічні умови, безумовно, впливають на особливості формування систем управління підприємствами, вони, все ж таки, є вторинними в контексті визначення сутності системи управління підприємством як об’єкта дослідження.

Надання визначення системи управління, виходячи з того чи іншого історичного та економічного контексту, лише знижує рівень термінологічної усталеності цього поняття. Визначальним тут має стати встановлення особливостей системи управління підприємством виходячи з того, що вона є комплексним явищем, предметом дослідження різних наук.

Зокрема, однією з систем наукових знань, методологія якої має слугувати підґрунтям при дослідженні системи управління підприємством, є теорія організації, яка виникла у 20-х роках ХХ сторіччя. У даній теорії організація як специфічне явище оточуючої дійсності виступає не тільки об’єктом дослідження, але й методологічною основою організаційних методів пізнання закономірностей розвитку природних і економічних процесів [16, с. 7].

Доцільність розгляду системи управління підприємством з точки зору теорії організації пояснюється, передусім, тим, що система управління є уособленням організаційного досвіду, який проявляється у зв’язках та взаємодії між її структурними елементами (підрозділами, посадовими позиціями та ін.). Також підґрунтям якісного дослідження системи управління підприємством, як вже зазначалося, мають слугувати положення системного підходу, який є одним із основних методів наукового дослідження соціально-економічних систем.

Дотримання системних засад при встановленні характеристик системи управління підприємством є очевидним: адже, в першу чергу, вона являє собою цілісний комплекс ієрархічно впорядкованих і взаємопов’язаних прямими та зворотними зв’язками елементів, які здійснюють управління діяльністю підприємства, тобто є класичним предметом дослідження теорії систем. До того ж, незаперечним є вплив на функціонування системи управління підприємством інформаційного чинника, який проявляється через організацію циркуляції інформації в каналах системи управління, що може призвести до невідповідності якісних і кількісних характеристик інформації в процесі прийняття рішень. Відповідно, система управління підприємством стає предметом дослідження кібернетики, яка вивчає закони функціонування кібернетичних систем, пов’язаних із сприйняттям, запам’ятовуванням, переробкою й обміном інформацією.

Водночас, система управління підприємством є соціальною системою, під якою розуміється впорядкована в певному відношенні множина взаємодіючих індивідів і груп індивідів, утворюючих цілісність. Оскільки визначальним компонентом соціальних систем є людина, відповідні аспекти її діяльності (професійні, духовні, соціально-психологічні) роблять систему управління підприємством предметом дослідження соціології та психології.

Висновки. Доцільна характеристика поширених визначень системи управління підприємством показує, що кожне з них відповідає методології певного наукового розділу та, відповідно, характеризується своїми певними організаційними ознаками.

Таким чином, доцільним є визначення особливостей системи управління підприємством виходячи з того, що вона є комплексним явищем, предметом дослідження різних наук.

Обгрунтування та встановлення вичерпного переліку таких наук буде корисним підґрунтям для формування методологічної основи дослідження системи управління підприємством.

 

Список використаної літератури:

1. Алексеев А. Н. Исследование систем управления. [Электронный ресурс] / А. Н. Алексеев. – Режим доступа : http://e-college.ru/xbooks/xbook192/book/index/index.html?go=part-003*page.htm.

2. Алексеева М. Б. Основы теории систем и системного анализа : [учебн. пособ.] / М. Б. Алексеева, С. Н. Балан. – СПб. : СПГИЭУ, 2002. – 55 с.

3. Воронцова Г. В. Основные направления адаптации системы управления предприятием в конкурентной среде [Электронный ресурс] / Г. В. Воронцова. – Режим доступа : http://science.ncstu.ru/articles/econom/2010_10/34.pdf/file_download.

4. Глущенко В. В. Исследование систем управления : [учебн. пособ.] / В. В. Глущенко, И. И. Глущенко. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Железнодорожный : ООО НПЦ «Крылья», 2004. – 416 с.

5. Зайцев А. К. Исследование систем управления : [учебн. пособ.] / А. К. Зайцев. – Н. Новгород : НИМБ, 2006. – 123 с.

6. Иванова Т. Ю. Теория организации. Краткий курс : [учебн. пособ.] / Т. Ю. Иванова, В. И. Приходько. – СПб. : ООО «Питер Принт», 2004. – 273 с.

7. Ивлиева Н. Н. Содержание понятия «система управления» в современных условиях [Электронный ресурс] / Н. Н. Ивлиева. – Режим доступа : http://www.c-pp.ru/reports.php?rep=4&raz=2.

8. Игнатьева А. В. Исследование систем управления : [учебн. пособ.] / А. В. Игнатьева, М. М Максимцов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 157 с.

9. Исследование систем управления : [учебн. пособ.] / [Архипова Н. И., Кульба В. В., Косяченко С. А. и др.] ; под ред. Н.И. Архиповой. – М. : ПРИОР, 2002. – 384 с.

10. Ким А. Система управления предприятием [Электронный ресурс] / А. Ким. – Режим доступа : http://www.lessonslearned.ru/systema-upravleniya-predpriyatiem.

11. Коротков Э. М. Исследование систем управления : [учебн.] / Э. М. Коротков. – М. : «ДЕКА», 2000. – 183 с.

12. Лапыгин Ю. Н. Исследование систем управления : [учебн. пособ.] / Ю. Н. Лапыгин. – М. : Инфра-М, 2007. м 311 с.

13. Менеджмент и управление. Методические материалы [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.hw-nsk.ru/index/0-69.

14. Мыльник В. В. Исследование систем управления : [учебн. пособ.] / В. В. Мыльник, Б. П. Титаренко, В. А. Волочненко ; под ред. В.В. Мыльника. – М. : ГИНФО, 2001. – 281 с.

15. Система управления организацией: методология, процесс, структура, техника и технология управления. Современная гуманитарная академия [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.standard-company.ru/standard-company1.shtml.

16. Теория организации : учебн. / [Алиев В. Г., Варфоломеев В. П., Варфоломеева Э. А. и др.] ; под общ. ред. В. Г. Алиева. – [2-е изд., перераб.и доп.]. – М. : Экономика, 2003. – 431 с.

17. Янг С. Системное управление организацией / С. Янг ; [пер. с англ.]. – М. : «Советское радио», 1972. – 456 с.

18. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. С. Іванілов – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.

Стаття надійшла до редакції 11.12.2012р.