УДК 331.1:351.83

 

К. О. Богатирьов,

к. п. н., доцент, доцент кафедри «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»,

ПВНЗ «Херсонський економічно-правовий інститут», м. Херсон

 

СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ

 

Досліджено засади формування механізмів розвитку конкурентоспроможності трудового потенціалу на регіональному рівні. Обґрунтовано цілі та напрямки регіональної політики розвитку трудового потенціалу, визначено основні складові механізму підвищення його конкурентоздатності.

 

Studied the principles of formation mechanisms of competitive employment potential at the regional level. Grounded goals and directions of regional development policy of labor potential, the basic elements of the mechanism to increase its competitiveness.

 

Ключові слова: конкурентоспроможність трудового потенціалу, важелі підвищення конкурентоспроможності трудового потенціалу, стратегія підвищення конкурентоспроможності трудового потенціалу

 

Keywords: Сompetitiveness of labor capacity, leverage competitiveness of labor potential, strategy сompetitiveness labor potential.

 

 

Постановка проблеми. В умовах кризи, що загострює конкуренцію на світових ринках та актуалізує проблему новизни та якості, інновації перетворились у головний вектор економічного розвитку. Під час світових фінансових змін підвищення конкурентоспроможності трудового потенціалу залишається не тільки актуальним, а й відчутно посилюється.

Аналіз останніх досліджень. Питанням конкурентоспроможності трудового потенціалу регіонів присвячені наукові праці Богині Д. П., Грішнової О. А., Дмитренко Г. А., Петрової І. Л., Онікієнка В. В., Титаренко Л. М., Борисенко З. М. та інші. Наукові праці українських дослідників підводять до думки, що питання підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів потребують регулювання не лише ринком праці, а також державою на регіональному рівні.

Мета дослідження полягає у визначенні основних напрямків формування механізму підвищення конкурентоспроможності трудового потенціалу,

 

Виклад основного матеріалу. Згідно з ч. 4 ст. 5 Постанови КМУ № 1001 від 21.07.2006 р. «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» забезпечення розвитку трудових ресурсів регіону включає:

1. забезпечення високих стандартів навчання, доступного для працівників протягом усього періоду їх виробничої діяльності;

2. активізація співпраці у сфері освіти і науки;

3.  забезпечення повної зайнятості працездатного населення [4].

Поліпшення якості людських ресурсів є запорукою динамічного розвитку країни та її регіонів. Реалізація політики їх розвитку здійснюватиметься з урахуванням регіональних особливостей демографічної ситуації, рівня зайнятості населення та його життя, що сприятиме створенню нових робочих місць, насамперед у сфері розвитку інновацій, перекваліфікації вивільнених працівників, поліпшенню соціально-трудових відносин між роботодавцями та найманими працівниками, забезпеченню самозайнятості населення [3].

Зусилля держави спрямовуватимуться на:

- поліпшення якості освіти (зокрема шляхом створення у навчальних закладах систем управління якістю освітніх послуг відповідно до національних та міжнародних стандартів ISO серії 9000) та підвищення кваліфікації працівників з метою інтеграції вітчизняної освіти у європейський освітній простір;

- забезпечення доступу до високоякісної освіти, зокрема шляхом надання цільової підтримки обдарованим дітям та дітям з малозабезпечених сімей;

- посилення взаємодії та співробітництва вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ із суб'єктами підприємництва, місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування [4].

Деякі науковці на індивідуальному рівні (ринку праці) виділяють «базові фактори конкурентоспроможності», які визначаються через такі показники: освіта, професійна підготовка, фізичний стан, мотивацію до праці тощо.

Сучасна конкурентоспроможна економіка неможлива без такого фактора як висококваліфікована, гнучка та мобільна робоча сила, яка в змозі виконувати будь-які виробничі та творчі завдання.

Ефективність роботи працюючих, окрім освітнього рівня та професійних здібностей, залежить також від мотиваційних факторів – рівня заробітної плати, преміювання, різних дотацій та компенсацій, оплачувані відпустки та харчування, а також безпека та умови праці [1].

Конкурентоспроможність трудових ресурсів – це здатність економічної системи регіону забезпечувати соціально-економічну оптимальність, сприятливі умови стабільного підвищення ефективності виробництва, адаптованого до змін внутрішньої та світової кон’юнктури на основі використання регіональних конкурентних переваг [2].

Стратегія забезпечення конкурентоспроможності трудових ресурсів на регіональному ринку праці розглядають як довгостроковий план дій у сфері державного управління та регіонального регулювання, підпорядкований меті формування, підтримки та реалізації конкурентних переваг трудового потенціалу працівників відповідно до економічних, соціальних, духовних потреб суспільства.

Етапи формування та реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці: аналіз конкурентного середовища, прогноз його майбутнього розвитку, виявлення можливостей і загроз; місія, мета конкурентоспроможності трудових ресурсів; стратегічний аналіз; моделювання варіативних сценаріїв розвитку подій; вибір найбільш прийнятної стратегії серед альтернативних її варіантів; формування кінцевого варіанту стратегії; реалізація стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці [5].

Місія розробки стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці – створення сприятливих умов для формування конкурентних переваг українських працівників та їх реалізації в процесі трудової діяльності на регіональних ринках праці в інтересах зростання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і національної економіки взагалі.

Мета формування стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці – створення умов для набуття та реалізації конкурентних переваг трудового потенціалу працівників на регіональному ринку праці відповідно до економічних, соціальних, духовних потреб суспільства.

Стратегія забезпечення конкурентоспроможності трудового потенціалу включає:

1. Визначення проблем, можливостей, загроз:

- детальний аналіз за всіма показниками конкурентоспроможності трудових ресурсів в порівнянні з кожним регіоном-конкурентом;

- аналіз агрегований за показниками конкурентоспроможності для регіонів-конкурентів в цілому.

2. Місія, мета – створення сприятливих умов кількісного формування і ефективного використання потенціалу національної робочої сили.

3. Принципи: соціальна справедливість; дотримання інтересів працівників підприємств регіону; гармонізація трудових відносин.

4. Критерії: продуктивна зайнятість; вартість робочої сили; розвиток особистості; безпека праці, оздоровлення; рівень конкурентоспроможності; якість професійної підготовки.

5. Пріоритети: підвищення вартості робочої сили; підвищення якості професійної підготовки та перепідготовки працівників; забезпечення соціальної захищеності трудових ресурсів.

6. Основні напрямки – забезпечення сприятливих економічних та соціально-демографічних умов формування та використання конкурентних переваг трудових ресурсів регіону [5].

Ресурсний механізм реалізації стратегії включає правове, фінансове, інформаційне, кадрове, наукове забезпечення.

Висновки. Розвиток економіки регіонів і країни в цілому потребують залучення та використання конкурентоспроможного трудового потенціалу. Реалізація стратегії розвитку трудових ресурсів може знайти використання в процесі створення регіональних програм зайнятості, розробки державної стратегії регіонального розвитку персоналу підприємств.

 

Список використаних джерел:

 

1. Безугла В. Аналіз конкурентоспроможності регіонів України / В. Безугла// Регіональна економіка. – 2004. – №4. – С. 64-68.

2. Титаренко Л.М. Інноваційні фактори конкурентоспроможності національної економіки та регіонів / Л.М. Титаренко, Т.Б. Титаренко // Економіка і регіон. – 2004. – №2(3). – С. 32-35.

3. Мезенцев К.В. Регіональне прогнозування соціально-економічного розвитку / К.В. Мезенцев. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. – 84с.

4. Постанова КМУ № 1001 від 21.07.2006 р. «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року».

5. Тарнавська Н. Стратегічний менеджмент: практикум / Н.Тарнавська, О.Напора. – Тернопіль: Карт-бланш; К.: Кондор, 2008. – 287 с.

Стаття надійшла до редакції 29.11.2012р.