УДК 330.105: 519.865: 517.938

 

Т. Ю. Огаренко,

к. е. н., б/з, доцент кафедри системного аналізу та програмної інженерії,

 Класичний приватний університет, м. Запоріжжя

 

ЗРОСТАННЯ ПОПИТУ НА ПОСЛУГИ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ПОСТІНДУСТРІАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

 

Стаття присвячена побудові моделі кількості вступників до вищих навчальних закладів регіону в залежності від кількості випускників 11-х класів середніх загальноосвітніх закладів. Виявлено тенденції зростання попиту на послуги вищої освіти через усвідомлення її ролі у накопиченні людського капіталу як фактору розвитку постіндустріальної економіки.

 

The article is sanctified to the construction of model of amount of entrants to higher educational establishments of region depending on the amount of graduating students of 11th classes of middle general establishments. The tendencies of increase of demand are educed on services of higher education through realization of her role in a human stock accumulation as to the factor of development of postindustrial economy.

 

Ключові слова: постіндустріальна економіка, сфера послуг, людський капітал, вища освіта, економетрична модель, фіктивна змінна.

 

Keywords: postindustrial economy, service business, human capital, higher education, econometric model, dummy variable.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Одним із факторів розвитку постіндустріальної економіки є накопичення людського капіталу. Д. Белл відзначає, що “головне значення мають уже не мускульна сила і не енергія, а інформація. Основною діючою особою стає професіонал, тому що його досвід і знання дозволяють йому відповідати усім вимогам, які ставить постіндустріальне суспільство” [1].

Теорія людського капіталу стала ідеологією значних інвестицій в освіту та професійну підготовку на всіх рівнях, оскільки вони розглядаються як ефективне джерело економічного зростання. При цьому вкладення фінансових коштів і ресурсів та витрати часу і сили з позицій ринкової економіки розглядаються не як витрати, а як результативні інвестиції, віддача від яких очікується у майбутньому в результаті активної діяльності власника людського капіталу [6].

Інвестування є важливою передумовою виробництва людського капіталу, але ще не самим його виробництвом, що здійснюється в процесі активної людської діяльності, в якій майбутній власник цього капіталу практично завжди виступає одночасно і об’єктом, і суб’єктом, і результатом впливу. Людський капітал створюється:

1) у суспільному секторі економіки за рахунок державних і приватних інвестицій;

2) на особистісному рівні в тому розумінні, що витрати часу і праці для саморозвитку і самовдосконалення майбутнього власника людського капіталу абсолютно необхідні для нарощення цього капіталу.ень.  всіх рівнях які започаткували

Нарощення людського капіталу відбувається в системі освіти і професійної підготовки. З точки зору людського капіталу освіта трактується не як один із видів невиробничого споживання, а як інвестиції у людський капітал, що, по-перше, приносять вигоди його власнику, а по-друге, є стимулом економічного зростання країни [7]. Попит особи на послуги вищої освіти задовольняється у формі обрання відповідного рівня освіти і спеціальності, тобто прийняття рішення про вступ до конкретного навчального закладу на певний напрям навчання.

Тому актуальним представляється аналіз зміни попиту на послуги вищої освіти як результат усвідомлення необхідності інвестування в особистий людський капітал, що є фактором розвитку постіндустріальної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вперше термін “постіндустріалізм” був використаний А. Кумарасвамі, автором низки праць з доіндустріального розвитку азіатських країн. Наступним у науковий обіг Д. Беллом у 1959 р. було введено поняття “постіндустріальне суспільство” на позначення  нового суспільства, яке приходить на зміну індустріальному внаслідок зростаючої технологізації, і в якому основною продуктивною силою стають наука і інформація.

Науковці у своїх працях виділяють такі характерні ознаки постіндустріального суспільства [2]:

1) домінування сфери послуг (торгівлі, фінансів, транспорту, охорони здоров’я, індустрії розваг, науки, освіти і управління) як за часткою у ВВП і ВНП країни, так і за кількістю зайнятих;

2) перетворення інформації і знань на основну виробничу силу;

3) перетворення суспільства із виробничого на споживацьке і зменшення обсягу заощаджень;

4) уповільнення темпів економічного зростання;

5) зростання ролі організацій у житті суспільства.

Оскільки тип економіки визначається тими факторами, які відіграють провідну роль у її розвитку, то постіндустріальна економіка характеризується значним переважанням частки сфери послуг у валовому внутрішньому продукті країни, частки інвестицій у сферу послуг і кількості зайнятих у цій сфері.

Щодо поняття “людський капітал”, то воно увійшло в науку на початку 60-х років ХХ ст. в західній економічній літературі [4]. Вважається, що передумови для розроблення теорії людського капіталу були закладені у працях класиків політичної економії, які започаткували науковий аналіз людських здібностей до праці, їх формування, відтворення і ефективне функціонування [3]. Наступні покоління економістів (Л. Вальрас,  М. Вебер, Дж.М. Кларк, Ф. Ліст, І. Фішер) дійшли висновку, що вдосконалення здібностей людини є нагромадженням капіталу.

У сучасній економіці під людським капіталом розуміється сформований у результаті інвестицій і накопичений людиною певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці і тим самим впливає на зростання доходів (заробітків) даної людини [5].

Постановка задачі

Метою статті є побудова моделі кількості вступників до вищих навчальних закладів регіону і виявлення на її основі тенденцій зміни попиту на вищу освіту у контексті наближення країни до постіндустріальної економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження

За статистичними даними [8] побудовано динаміку індексів рівня вищої освіти населення України, розрахованих за двома методами:

1)  як частка кількості осіб, прийнятих на навчання до вищих навчальних закладів України у році , до загальної чисельності населення країни у віці 15-24 роки у цьому ж році;

2)  як частка кількості осіб, прийнятих на навчання до вищих навчальних закладів України у році , до кількості випускників 11-х класів у цьому ж році (рис. 1).

Аналіз динаміки індексів вищої освіти населення України (рис. 1) свідчить про зростання попиту на послуги вищої освіти серед населення країни і про усвідомлення суспільством визначальної ролі вищої освіти у формуванні людського капіталу. Причому зростання попиту на послуги вищої освіти має стрибкоподібний характер і особливо відчутним стало у 2006-2008 рр. Однією з головних причин стрибкоподібного зростання попиту на вищу освіту є практично нульова можливість для молоді реалізуватися у професійній сфері одразу після школи, без професійної освіти, і усвідомлення необхідності вкладення інвестицій у людський капітал.

 

Рис. 1. Динаміка індексів рівня вищої освіти в Україні за 1990-2010 рр.

 

Оскільки потенційними споживачами освітніх послуг є чітко визначені вікові групи населення, то особливо значним є вплив на попит на послуги вищої освіти демографічних факторів, зокрема, кількості випускників 11-х класів загальноосвітніх шкіл. Побудова моделі кількості вступників до вищих навчальних закладів на регіональному рівні вимагає аналізу динаміки кількості вступників до ВНЗ і кількості випускників 11-х класів загальноосвітніх шкіл Запорізької області [9] (рис. 2).

Аналіз діаграми (рис. 2) дає підстави стверджувати наступне:

1) кількість вступників до вищих навчальних закладів Запорізької області і кількість випускників загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня знаходяться у тісній кореляційні залежності;

2) не зважаючи на зменшення кількості потенційних абітурієнтів, починаючи з 2004 р., спостерігається стрибок попиту на послуги вищої освіти і навіть перевищення кількості вступників до вищих навчальних закладів порівняно з кількістю випускників 11-х класів шкіл області.

 

Рис. 2. Динаміка кількості випускників 11-х класів і вступників до вищих навчальних закладів Запорізької області за 1995-2010 рр.

 

Аналіз статистичних показників регіональної системи ринку послуг вищої освіти дає змогу виділити такі значущі фактори впливу на динаміку кількості вступників до вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації регіону:

1) кількість випускників 11-х класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів регіону;

2) належність до одного з часових інтервалів 1995-2004 рр. або 2004-2010 рр.

Побудову моделі динаміки кількості вступників до ВНЗ регіону III-IV рівнів акредитації виконуватимемо за допомогою методів регресійного аналізу [10] за статистичними даними кількості випускників 11-х класів загальноосвітніх шкіл регіону.

                Специфікацію моделі виконаємо на основі проведеного аналізу регіонального ринку послуг вищої освіти і графічного зображення реальних статистичних даних кількості випускників загальноосвітніх навчальних закладів і вступників до вищих навчальних закладів Запорізької області за 1995-2010 рр. у вигляді точок у декартовій системі координат, тобто поля кореляції, представленого на рис. 3.

Аналіз діаграми розсіювання кількості випускників 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів і вступників до вищих навчальних закладів Запорізької області за 1995-2010 рр. за статистичними даними дає підстави стверджувати, що досліджуваний проміжок часу доцільно розбити на два періоди: до 2004 р. і після 2004 р., оскільки при переході від першого до другого періоду спостерігається зростання (стрибок) попиту на послуги вищої освіти в регіоні. Належність спостереження конкретному періоду враховуватимемо за допомогою введення до регресійної моделі фіктивної змінної.

 

Рис. 3. Поле кореляції кількості вступників до ВНЗ III-IV рівнів акредитації Запорізької області за 1995-2010 рр.

 

Відповідно до виконаного аналізу регіонального ринку послуг вищої освіти і аналізу діаграми розсіювання кількості вступників до вищих навчальних закладів Запорізької області в залежності від кількості випускників 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів ідентифікуємо змінні моделі:

 – кількість вступників до вищих навчальних закладів Запорізької області у році , залежна змінна;

 – кількість випускників 11-х класів загальноосвітніх шкіл Запорізької області у році , незалежна змінна;

 – фіктивна змінна, яка характеризує приналежність спостереження відповідному часовому інтервалу, а саме:

 

 

Регресійну модель динаміки кількості вступників до вищих навчальних закладів регіону у році  запишемо у вигляді:

 

,                                                     (1)

 

де  і ,  – параметри моделі;

 – випадкова складова, що містить частину зміни , яка не пояснюється змінними  і .

У якості статистичної бази моделі візьмемо дані випуску учнів 11-х класів загальноосвітніх шкіл і прийому студентів вищими навчальними закладами Запорізької області у 1995-2010 рр. [9]. Оцінки параметрів моделі, виконані за класичним методом найменших квадратів, такі:

 

; ; .

 

Регресійна модель динаміки кількості вступників до вищих навчальних закладів Запорізької області має вигляд:

 

.                           (2)

 

Теоретичні значення кількості вступників до ВНЗ регіону у  1995-2010 рр. , розраховані за моделлю (2), абсолютні значення відхилення статистичних даних від змодельованих  та відносні значення відхилення статистичних даних від змодельованих  наведено у табл. 1.

 

Таблиця 1.

Відхилення статистичних даних кількості вступників до ВНЗ Запорізької області від змодельованих за 1995-2010 рр.

 

На рис. 4 наведено графіки поля кореляції і ліній побудованої регресії динаміки кількості вступників до вищих навчальних закладів Запорізької області (2) при значеннях фіктивних змінних   і , що характеризують часові інтервали 1995-2004 рр. і 2005-2010 рр.:

 

Рис. 4. Поле кореляції і лінії регресії при значеннях фіктивних змінних   і

 

Аналіз побудованої моделі динаміки кількості вступників до ВНЗ III-IV рівнів акредитації Запорізької області дає підстави стверджувати, що остання у 1995-2004 рр. описується лінією регресії, зображеною на рис. 4 пунктирною лінією, а у 2005-2010 рр. – лінією регресії, зображеною на рис. 4 суцільною лінією. Варто відзначити також, що і кількість випускників 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів у 1995-2004 рр. характеризується тенденцією до збільшення, а у 2005-2010 рр. – до зменшення.

Така зміна положення лінії регресії при переході від одного часового інтервалу до другого у зв’язку зі стрибкоподібним зростанням попиту на послуги вищої освіти може бути пояснена усвідомленням суспільства необхідності інвестування у людський капітал для забезпечення економічного добробуту як на особистісному рівні, так і на загальнодержавному рівні, а також розуміння вирішальної ролі вищої освіти у накопиченні людського капіталу, коли вкладення фінансових коштів і ресурсів та витрати часу і сили з позицій ринкової економіки розглядаються не як витрати, а як результативні інвестиції, віддача від яких очікується у майбутньому в результаті активної діяльності власника людського капіталу.

Коефіцієнт детермінації побудованої моделі (2), що свідчить про те, що 88,5% варіації результату (кількості вступників до ВНЗ регіону ) пояснюється факторами (кількістю випускників 11-х класів шкіл  і приналежністю спостереження конкретному часовому інтервалу ). Середня помилка апроксимації реальних статистичних даних розрахунковими становить . А порівняння фактичного значення критерію Фішера  з табличним  дозволяє стверджувати про статистичну значимість моделі динаміки кількості вступників до вищих навчальних закладів регіону.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

У статті побудована регресійна модель кількості вступників до вищих навчальних закладів регіону в залежності від кількості випускників 11-х класів середніх загальноосвітніх закладів і приналежності спостереження певному часовому інтервалу. Виявлено тенденції зростання попиту на послуги вищої освіти через усвідомлення її ролі у накопиченні людського капіталу у контексті переходу держави до постіндустріальної економіки. Означене зумовлює висновок, що розвиток сфери освіти, адекватної потребам прогресивного розвитку регіону, має стати одним з головних пріоритетів соціально-економічного розвитку регіону.

 

Список використаних джерел

1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл ; пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева. – М. : Академия, 2004. – 788 с.

2. Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества : постиндустриальные теории и постэкономические тенденции в современном мире / В.Л. Иноземцев. – М. : Academia – Наука, 1998. – 640 с.

3. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов /     А. Смит. –  М. : Соцэкгиз, 1956. – 490 с.

4. Беккер Г. Человеческое поведение. Экономический поход. Избранные труды по экономической теории / Г. Беккер ; пер. с англ.           Р.И. Капелюшников. – М. : ГУВШЄ, 2003. – 614 с.

5. Дятлов С.А. Основы теории человеческого капитала / С.А. Дятлов. – СПб: СПбГУЭФ, 1994. – 160 с.

6. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование /       Дж. Кендрик. – М., 1978. – 148 с.

7. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова. – К. : Т-во Знання, КОО, 2001. –    254 с.

8. Сайт Державної служби статистики [Електронний ресурс] – Режим доступу :  www.stat.gov.ua.

9. Сайт Головного управління статистики у Запорізькій області [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.zp.ukrsat.gov.ua.

10. Комашко О.В. Прикладна економетрика : навч. пос. / О.В. Комашко, О.В. Раєвнева, Н.В. Румянцев, 2004. – 248 с.

 Стаття надійшла до редакції 21.11.2012 р.