Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК: 331.343

 

Т. В. Бауліна,

док. екон. наук, проф.,

Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Ю. Бугая

 

ФОРМУВАННЯ І НАРОЩЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ДЕРЖАВИ  В УМОВАХ КРИЗИ

 

Запропоновано моделі стійкості інтелектуального потенціалу до кризи і кризових наслідків в умовах фінансової та економічної криз, розглянутий процес проектування позитивної кризи. Визначений математичний образ стратегічного плану розвитку при формуванні та поширенні потенціалу нагромадження інтелектуального капіталу будь-якої економічної системи.

 

The models stability of intellectual potential to the crisis and crisis consequences in the conditions of financial and economic crises, considered process of planning of positive crisis are offered. Certain mathematical model of strategic plan of development is at forming and distribution of potential of piling up of intellectual capital of any economic system.

 

Ключові слова: інтелектуальний потенціал, криза, математична модель.

 

 

Актуальність дослідження. Сучасна світова економіка, яка характеризується тісним взаємозв’язком економік багатьох країн, активізувала дослідження кризових явищ, які виникли за останні чотири роки. Такі процеси як глобалізація, інтеграція, міжнародна торгівля, обмін новітніми технологіями та інші сприяють економічному розвитку країн світу, а також світової економіки в цілому. Проте процес інтеграції світової економіки має і певні негативні риси. Однією з них є вплив деструктивних явищ американської економіки на економічну ситуацію інших країн. Саме фінансова криза у 2007 року, поступово поширилась на всю світову економіку. Сьогодні її вплив відчувається у функціонуванні більшості галузей економіки України. В цих складних умовах головним завданням, що стоїть перед українським суспільством, є зменшення негативних наслідків цієї кризи в виробничій сфері, а також забезпечення розвитку нових альтернативних інтелектуально-інноваційних галузей, які мінімізують наслідки і подальший вплив світової кризи.

Сучасні тенденції функціонування української економіки і наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення методів управління реальним сектором економіки, а також становлення інтелектуально-інноваційних галузей. Що й визначило необхідність формування нового ефективного підходу виходу з кризи – формування і розвиток інтелектуального потенціалу суспільства і відповідних механізмів його управління та активізації.

Дослідженню сучасних кризових становищ присвячується багато статей. Представлено велику кількість різноспрямованих підходів щодо подолання кризи та нейтралізації негативних економічних наслідків, у тому числі й в Україні. Однак запропоновані заходи діють неефективно і надають негативні результати.

Вищезазначене спонукає здійснювати пошук дієвих методичних підходів до позитивного проектування кризи на основі формування інтелектуального потенціалу суспільства, зменшення її негативних наслідків, коли традиційний виробничий капітал держави неспроможний забезпечити достатній рівень розвитку економіки і життєспроможну динаміку економічних і фінансових показників. Визначимо основні показники світової кризи, а саме: зниження макроекономічних показників і темпів зростання соціальних індикаторів, непрогнозоване коливання іноземних валют, зростання рівня інфляції, безробіття та інше. У більшості країн Західної Європи та США рівень ВВП скоротився на 0,6-1 %, а Японії – на 3,1 % в четвертому кварталі 2011 року. Також відзначається приріст безробітних та поступове зростання цін. Уряди країн здійснюють заходи з подолання фінансової кризи, але поки що бажані результати відсутні. Так, уряд США виділив фінансову допомогу банкам, страховим організаціям, інвестиційним фондам, тобто підвищив їх капіталізацію, що, на думку експертів, лише погіршило ситуацію. Націоналізація великих корпорацій і банків також не досить ефективний захід для виходу з кризи, особливо враховуючи її масштаби. У Великобританії державне втручання відбулося тільки в діяльність банків та фінансових установ, що зменшило негативні наслідки кризи. У свою чергу, в Німеччині, де менший зв’язок з американською фінансовою системою, основна допомога була направлена на підтримку малого та середнього бізнесу, а також на підвищення купівельної спроможності населення. У порівнянні з іншими країнами, цей засіб виявився в сучасних умовах більш ефективним, ніж американські підходи. Однак країни Європи не змогли налагодити співпрацю та координацію дій щодо подолання економічної та фінансової криз. Це спричинило подальше розгортання криз та проявів нових негативних наслідків в усьому світі. Порівнюючи розвинені країни з країнами третього світу, відмітимо, що в останніх становище гірше. За рахунок дешевого сировинного експорту країн третього світу, зниження цін на енергоносії, метали, сировинні напівфабрикати розвинені країни намагаються подолати кризу, що мінімізує їх збитки в умовах кризи.

Для України фінансова та економічна кризи призвели до зростання цін на 22,9%, спаду промислового виробництва – 34,1%, будівництва – 57,6%, зростання заборгованості із заробітної плати на 168% упродовж 2008 року. На початку 2010 р. спад ВВП становив 11-13%. Також відбувається постійне зростання безробітних, збанкрутілих великих та малих підприємств, зниження рівня життя населення. Сучасне становище в економічній, фінансовій, соціальній та інших сферах характеризується наступними рисами: висока концентрація виробничого капіталу, прискорення інфляції, знецінення національної валюти, дефіцит банківських кредитів, зниження бюджетних доходів, а також погіршення стану соціальної політики та рівня життя суспільства при зростанні безробіття. Ці показники характеризують неефективність функціонування і використання виробничого капіталу країни в умовах кризи. Таким чином, виникає необхідність в активізації інших дієвих складових соціально-економічного середовища, таких як інтелектуальний потенціал суспільства.

Метою даного дослідження є з’ясування закономірностей розвитку кризи, вивчення основних тенденцій її трансформаційного впливу та визначення можливостей застосування інтелектуального ресурсу країн, в тому числі й України, у побудові моделі стійкості інтелектуального потенціалу до кризи та її наслідків.

Попередні дослідження характерних рис кризи відображали негативні наслідки для існування та розвитку країн. Для більш поглибленого аналізу цього явища розглянемо його структуру, природу і сутність, виявимо позитивний вплив кризи.

О.М.Коротковим, В.Я.Захаровим, В.І.Гусевим та іншими дослідниками були запропоновані наукові концепції з управління кризовими явищами. За своєю природою криза визначається як раптова та різка зміна тенденції від підвищення до зниження, у той час як при зворотному процесі подібний напрямок відсутній. Наряду з основними тенденціями кризи відбувається загострення протиріч у соціально-економічних системах, що загрожують життєздатності цих систем. [2,3,4]

Класичне поняття «криза» (з грецької) означає рішення. У ході розвитку наукових концепцій поняття кризи було розширене – різкий перехід, зміна. Такі процеси сприймаються суспільством як порушення безперервності існуючої тенденції. Основна функція кризи полягає у зміні тих компонент системи, що характеризуються як найменш стійкі та життєздатні, а також які найбільшою мірою порушують організованість цілої системи.

Якщо розглядати кризові явища в економіці, то відмічаються процеси руйнування найбільш слабких та найменш доцільно організованих компаній і підприємств. Таким чином виживають підприємства, що у своїй стратегії розвитку надають перевагу змінам і трансформаційним процесам у плані розвитку та загальній своїй стратегії, завдяки чому зберігають життєздатність і підвищують конкурентоспроможність на ринку. [2, с.16]

Таким чином, формується модель стійкості до кризи і кризових наслідків, основні підходи якої полягають у наступному:

- кризи є невідворотними – це етапи циклічного розвитку будь-якої системи, в тому числі й економічної, що постійно виникають у певні проміжки часу та закономірно повторюються;

- початок криз – потенціал (виробничий) прогресу основних елементів системи вже використаний або недостатньо ефективно функціонує, в той час як формується та розвивається інтелектуальний потенціал – новий перспективний ресурс для ефективного функціонування економіки;

- виділяють такі фази економічного циклу:

1. Стабільний розвиток – скритий період, коли передумови кризи назрівають, але ще не виявляються; завершальний етап цієї фази – криза.

2. Падіння виробництва і погіршення економічних показників — це період стрімкого загострення всіх протиріч, різкого погіршення основних економічних індикаторів. Відмічається руйнування або трансформація компонент існуючої системи, поява та розвиток нової системи, які адаптуються до змін.

3. Депресія — короткочасний баланс старої і нової систем, коли економічна кон’юнктура не погіршується, але й не поліпшується.

4. Пожвавлення — початок прискореного розвитку компонент нової системи, реструктуризація виробництва, поліпшення показників економічної динаміки.

5. Стрімкий підйом – розвиток і функціонування нового циклу, який переходить у стан колишньої системи; період відносної стабілізації, нового стійкого рівня рівноваги; завершується черговою кризою;

- прогрес криз – виконуються три ключові системні функції:

1) різке послаблення або ліквідація застарілих (нежиттєздатних) компонент існуючої системи (виробничого потенціалу);

2) підготовка базових умов для формування нової системи, майбутнього циклу;

3) становлення та розвиток нової системи (становлення інтелектуального потенціалу суспільства).[1]

Таким чином, формуються позитивні тенденції функціонування кризи, такі як: заміщення виробничого потенціалу держави, можливості якого мінімізовані для забезпечення ефективності економічної системи, інтелектуальним потенціалом суспільства, його активізація та поширення, участь у формуванні загального капіталу держави. У процесі становлення та розвитку інтелектуального капіталу, як головної компоненти в структурі основного капіталу країни, оцінюється рівень процесу управління ризиками, що потребує безпосереднього використання моделей стійкості до ризиків.

У процесі заміщення виробничого потенціалу інтелектуальним активізуються інтелектуальні інвестиції – інвестиції у формування та розвиток нових високотехнологічних галузей, що забезпечують випуск нових видів продукції (біотехнології, нанопродукція і нанотехнології, інформаційні продукти та інші). Саме використання та поширення цього виду інвестицій забезпечить вихід з економічної та фінансової криз із мінімальними втратами та з наступним економічним зростанням.

Проаналізувавши теоретичну базу, визначивши сутність і природу поняття «криза», визначимо основні методи подолання негативних наслідків кризи в розвитку систем (підприємства, галузі, економіки). Аналіз моделей управління кризами різних систем показав, що при всьому різноманітті протиріч, що виникають під час розвитку систем (технічних, соціальних, організаційних) і приводять ці системи на третій етап S-кривої (крива розвитку кризи), існують такі перспективні моделі стійкості до кризи:

1.     Модель об’єднання двох різнорідних систем. Якщо існуюча система (виробничий потенціал) вичерпав ресурси свого розвитку, то необхідно об’єднати її з іншою системою (інтелектуальним потенціалом), що виконує аналогічну функцію. При цьому друга система повинна бути на першому чи другому етапі власного розвитку. Подібне об’єднання породжує нову систему (бісистему), ресурси розвитку якої значно вище кожної з вихідних (за визначенням) і її функціонування здійснюється на більш високому рівні (безболісний вихід з кризи і стрімке становлення економіки).

2.     Модель розвитку однієї підсистеми в системі. Підприємство (галузь, економіка) використовує наявні ресурси (основні і оборотні засоби, інтелектуальні, інформаційні ресурси, технології, колективи, ідеї та інше) для розвитку нових напрямів діяльності, для формування у потенційних клієнтів нових потреб. Формування нових показників S-кривих (полісистеми).

Аналіз моделей стійкості до кризи і її наслідків дозволив виявити, що перша модель являє собою перспективний напрям для функціонування економіки в умовах кризи. При формуванні та реалізації цієї моделі доцільно забезпечити процес проектування позитивних криз.

Основа методики проектування криз об’єднує три основні моделі аналізу систем: американський «цільовий підхід» (побудова дерева цілей), японський підхід «пошук причин браку і підвищення якості» (К.Ісікава) та вітчизняну «теорію рішення винахідницьких задач (ТРВЗ)» (Г.С.Альтшуллер). [1, с. 279-290]

При синергетичному ефекті позитивні якості запропонованих підходів було об’єднано, а недоліки – компенсовано.

Таким чином, формуючи новий орієнтир функціонування підприємств в умовах кризи, запропонуємо наступну методику проектування позитивних криз в умовах розвитку інтелектуального капіталу, яка включає  три основні етапи:

1. Побудова "діаграми кризи".

2. Розв’язання протиріч.

3. Розробка стратегічного плану розвитку при формуванні та поширенні потенціалу нагромадження інтелектуального капіталу.

На першому етапі при побудові діаграми кризи перш за все необхідно визначити положення підприємства на S-кривій розвитку (рис. 1) і сформулювати мету позитивної кризи (ПК) (в нашому випадку це формування інтелектуального капіталу підприємства) у розвитку підприємства або економічної системи. [1, с. 267-279] Далі необхідно врахувати можливість включення наявних потенційних небажаних ефектів (НЕ), що негативно впливатимуть на реалізацію позитивних змін (рис. 2).

 

Рис. 1. Діаграма ПК

 

 

Рис. 2. Діаграма ПК і потенційних НЕ

 

До кола типових НЕ можна віднести такі параметри: нестача оборотних засобів; технології обмеження; неготовність і супротив персоналу; реструктуризація; збільшення податків та інше.

Визначивши і проранжувавши протиріччя на основі побудованої діаграми криз, переходимо до наступного етапу дослідження – пошуку і оцінки варіантів розв’язання протиріч. При цьому необхідно враховувати, що для кожного небажаного ефекту можна знайти кілька засобів розв’язання протиріч (ЗРП). Наприклад, нейтралізувати або ліквідувати такий небажаний ефект як «нестача оборотних засобів» можливо залученням додаткових ресурсів: формування і активізування інтелектуального потенціалу підприємства, його оцінка і трансформація в інтелектуальний капітал підприємства, залучення інвесторів для створення інтелектуального продукту, отримання гранта, випуск акцій та інші. Таким чином, на кожний НЕ існує велика кількість ЗРП, а, крім того, один і той самий ЗРП дозволяє частково розв’язати й інші протиріччя, нейтралізуючи при цьому й інші НЕ (рис. 3). Отже, у процесі послідовного розв’язання протиріч (нейтралізації усіх НЕ) розробляється велика кількість конкретних рішень.

 

Рис. 3. Діаграма ПК, НЕ і ЗРП

 

На третьому етапі слід перейти до безпосередньої розробки стратегічного плану при формування і активізації інтелектуального капіталу підприємства та візуалізації цього плану за допомогою математичного образу для конкретизації прогнозних економічних показників діяльності підприємства (галузі, економіки). Начальна фаза цього етапу складається з системного аналізу отриманих рішень. Цей процес здійснюється консультантами спільно з тимчасовою робочою групою, до складу якої входять представники замовників, при цьому рішення підлягають багаторазовому обговоренню з метою максимального узгодження інтересів усіх служб і підрозділів як самого підприємства, так і замовника. У подальшому рішення групуються у блоки, що потім ув’язуються між собою (при цьому всередині блоків рішення ранжуються по ефективності за певними критеріями), в результаті чого формуються основні етапи стратегічного плану. Після доопрацювання і перевірки приймається остаточний варіант стратегічного плану, що передається керівництву підприємства, яке несе відповідальність за остаточне рішення. На підставі прийнятого рішення про реалізацію плану з’являється можливість перейти безпосередньо до математичного моделювання процесу розвитку підприємства, складання календарних планів, сітьових графіків і розподілу обов’язків та відповідальності за окремими блоками стратегічного плану розвитку підприємства або економічної системи. Математичний образ реалізації стратегічного плану здійснюється на завершальній фазі цього етапу, коли узгоджені нова місія і орієнтири на розвиток підприємства на основі інтелектуального потенціалу підприємства. [1, с.282-283]

Математичний образ реалізації стратегічного плану розвитку при формуванні і поширенні потенціалу нагромадження інтелектуального капіталу (ФППНІК) можна представити як сукупність аналітичних процедур, що реалізуються за принципами підпорядкування та центрального різноманіття з урахуванням економічного паритету раціональності витрат стратегічного потенціалу. Це дозволило звести багатовимірну та різноспрямовану проблему до відносно спрощеного вигляду формули (1) – наведено у таблиці 1, як один із можливих розв’язків поставленого завдання за системою  звичайних диференціальних рівнянь.

За результатами математичної обробки розрахунків, у разі визначення найбільш впливових змінних із складу параметрів потенціально-факторної природи, можна здійснити обчислення швидкості сукупної трансформації інтелектуального капіталу – формула (2), за якою визначити імовірні значення інтелектуального капіталу (3) за моделями ФППНІК.

 

Таблиця 1. Математичний образ процесу формування та поширення потенціалу нагромадження

інтелектуального капіталу в моделях ФППНІК *

Аналітична задача стосовно нагромадження інтелектуального капіталу

Математичний вигляд формули

1.Визначення швидкості нагромадження інтелектуального капіталу у разі інтенсифікації процесів формування й поширення -го потенціалу

   (1)

2.Визначення швидкості нагромадження інтелектуального капіталу у разі формування й поширення сукупності потенціалів (середньозважена швидкість)

 (2)

 

3.Обсяг інтелектуального капіталу за результатами інтенсифікації процесів формування й поширення сукупності потенціалів

    (3)

де  - момент часу на певному етапі життєвого циклу системи, враховується момент часу коли виникає і проходить криза.

 - визначені, за використання матриці парних коефіцієнтів кореляції між основними макроекономічними показниками, найбільш значимі регресори -  ключових факторів, які відповідають визначеному пріоритету і природі головних компонент економічної системи та здійснюють вагомий вплив на формування й поширення певного потенціалу;

 - позначення швидкості трансформаційних змін стосовно нагромадження інтелектуального капіталу у разі інтенсифікації процесів формування, поширення та практичного використання  -го потенціалу в момент часу ;

 - аналітична залежність часового проміжку і визначених факторів, яка враховує взаємовпливи між ними та щільність зв’язку, визначає швидкість зміни -го фактора у момент часу ;

- швидкість нагромадження інтелектуального капіталу при інтенсифікації процесів формування та поширення певної сукупності потенціалів (i, j, k, l, m, n певна сукупність потенціалів, визначених в дослідженні в якості найвагоміших регресорів стосовно впливу на нагромадження інтелектуального капіталу);

 - відповідно прогнозний та існуючий обсяги інтелектуального капіталу

* обґрунтовано, побудовано та експериментально перевірено автором дослідження

 

Констатуємо, що процеси ФППНІК мають характер замкненого циклу, таким чином інформаційна трансформація інтелектуального капіталу дозволяє оптимізувати процеси використання будь-яких видів ресурсів, можливостей та потенціалів. Звідси, важливого значення набуває з’ясування співвідношень між механізмами забезпечення алярмового зв’язку (оберненої реакції на зміни у зовнішньому/внутрішньому середовищі) та управління підприємством (або економічною системою, галуззю та інше) в умовах кризи за визначеними цілями нового стратегічного плану розвитку.

Відмітимо, що запропонована методика проектування позитивних криз при формуванні і поширенні потенціалу нагромадження інтелектуального капіталу є універсальної для будь яких систем різного рівня – підприємств, галузі, економічної системи, держави.

З огляду на зазначене, доцільно розглянути імовірність формування умов (для обґрунтування напрямку діяльності для підприємства, виду і типу економічної політики в умовах кризи) і важелів, а також можливостей для корегування траєкторії розвитку і діяльності економічної системи, підприємства у разі виникнення криз, трансформацій; провадження тих чи інших економічних і політичних реформ державної системи; ініціювання інтелектуального шоку на засадах реалізації інтегрованої концепції управління інтелектуальним капіталом. [7]

При цьому, у всіх випадках мова йде про імовірність інтелектуально-інноваційних змін, а також умов функціонування економічної системи, її внутрішнього середовища або руйнацію управлінських структур та ієрархії. Зазначені явища можуть зумовити необхідність з’ясування нової сутності та змісту базових категоріальних понять (не лише дефініції стратегічного потенціалу економіки, а й інтелектуального капіталу). Оскільки останній, маючи радикальну властивість, при трансформації будь-якого характеру, на противагу стратегічному потенціалу, не амортизується, не зникає, а зберігається, навіть збільшується.

Крім того, слід зважати і на те, що зміну траєкторії діаграми позитивної кризи економічної системи визначить новий фазовий портрет підприємства, галузі чи економіки (у випадку ініціювання інтелектуального шоку), що і спричинить безперервні зміни і трансформаційні процеси, які вимагатимуть узгодження цілей, інтересів й очікувань різних сфер суспільства. З огляду на зазначене, стабілізуючим фактором і чинником структурної надійності функціонування повинна стати інерція руху внутрішніх елементів економічної системи (головним елементом якої є інтелектуальний капітал), що дозволяє загальноекономічне прискорення розглядати як наслідок завершення кризи і її наслідків. Таким чином, в формулі (1) надамо математичний опис нових умов існування економічної системи, а відтак, і ФППНІК. Для цього будуємо модель, що забезпечує єдність в’язків, в деякій -мірній області у просторі змінних  відтворено існування збурень, інтелектуального шоку тощо. Така модель дозволить розглядати проблему кризи і кризових наслідків як балансування в певних порогових межах. Інкорпорація зазначених положень у модельне рішення (1) при внесенні до нелінійної частини аналітичних залежностей -  збурення - e, дозволить побудувати систему диференціальних рівнянь другого порядку (4):

 

       (4)

 

де  - множина невід’ємних цілих чисел – параметричних відхилень макроекономічних показників від цільових орієнтирів розвитку.

Висновки. В умовах виникнення кризи і кризових наслідках масштаби і рівень розвитку інтелектуального потенціалу є основним критерієм стійкості та ефективності трансформаційних процесів як у суспільстві, так і в економіці. Тому доцільно використовувати запропонований підхід по реалізації і впровадженні дієвих моделей стійкості інтелектуального потенціалу до кризи і кризових наслідків у контексті формування адаптивної стратегії розвитку систем (держави, галузі, підприємства та інші), яка визначає нові стандарти інтелектуальної економіки (нової системи), що дає змогу використовувати інтелектуальні ресурси країни в умовах кризи і нарощувати інтелектуальний капітал суспільства, в той час коли традиційні економічні та фінансові механізми не діють, виробничий потенціал держави вже неефективний, тобто знаходяться в стадії «спокою». Активізація, поширення і нарощування інтелектуального капіталу країни сприятимуть розвитку високих технологій, появі нових видів високоінтелектуальної продукції на базі нанотехнологій, що забезпечить конкурентні позиції нашої країни на світовому ринку, незважаючи на кризу і її наслідки.

 

Література

1. Баулина Т.В., Беднов В.А., Кухтик Т.В. Развитие интеллектуального потенциала организации.- К.: ДИТМ МНТУ, 2003. – 301 с.

2. Коротков А.М. Антикризисное управление/ Учебник. 2-е изд., доп. и перераб./ — М.: ИНФРА-М, 2005. – 620 с.

3. Захаров В.Я., Блинов А.О., Хавин Д.В. Антикризисное управление: Теория и практика. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. — 287 с.

4. Гусев В.И. Антикризисное управление. — М.: МИЭМП, 2006. — 104 с.

5. Бауліна Т. В. Математичне моделювання процесу управління інтелектуальним капіталом підприємства [Текст] / Т. В. Бауліна // Продуктивні сили і регіональна економіка [зб. наук. пр. / відп. ред. Б. М. Данилишин]. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – С. 142 – 152.

6. Бауліна Т. В. Інтелектуальний капітал: реалії та перспективи [Текст] / Т. В. Бауліна // Національне господарство України: теорія та практика управління [зб. наук. пр.  / відп. ред. Л. В. Дейнеко]. – К.: РВПС України НАН України, 2009. – С. 231 – 237.

7. Бауліна Т. В. Формування інтегрованої концепції управління інтелектуальним капіталом України [Текст] / Т. В. Бауліна// Проблеми науки [наук.-пр. ж-л. / гол. ред. Б. А. Маліцький]. – К.: ЦНТЕІ, ЦДПІН ім. Г. М. Доброва НАН України, 2009. - №10. – С. 6 – 11.

Стаття надійшла до редакції 19.04.2012 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"