УДК 332.12
Т. В. Романова,
к.е.н., доцент,
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «РЕГІОН»
THEORETICAL APPROACES TO UNDERSTANDING THE ESSENCE OF THE CONCEPT «REGION»
Анотація. У статті досліджено особливості підходів до розуміння поняття «регіон» різними науковцями. Наведено основні характеристики та принципи дослідження цієї наукової категорії. На основі проведеного аналізу сформовано власний підхід до визначення регіону з урахуванням всіх особливостей та критеріїв фактичного синтезу теоретичної оцінки об’єкту дослідження.
Annotation. In the article there has been researched the features of approaches to understanding the concept of "region" by various scientists. The basic characteristics and principles of investigation concepts are considered. Based on the analysis set up its own approach to the determination of the region with all the features and criteria for the actual synthesis of theoretical evaluation of the object of research.
Ключові слова: регіон, система, структура регіону, класифікація регіонів, регіональна політика.
Вступ. Регіональна проблематика характеризується багатоманітністю поглядів та різним розумінням термінології предмета. Існуючі підходи до визначення регіону досить сильно відрізняються, у зв'язку з чим необхідне уточнення розуміння економічної категорії «регіон». У вітчизняній і в зарубіжній науковій літературі немає чіткого визначення даного поняття, що є однією з причин різноманіття напрямів і методологічних концепцій в сучасних регіональних дослідженнях в Україні і за кордоном.
Виклад основного матеріалу. Сучасна історія регіональної політики започаткована у 20–х роках минулого сторіччя, але у практичній реалізації сягає прадавніх часів. Ще в античній Греції, Римській імперії та країнах Стародавнього Сходу в управлінських колах замислювалися над впровадженням регіональної політики (у своєму розумінні). Від стану регіональної політики залежали тривалість і стабільність управління на підвладних територіях, зокрема насильницьки завойованих і поневолених. Значну роль у системі управління великою територією на цьому етапі розвитку країн набула реалізація такої політики, яка б сприяла наповненню казни за рахунок збирання данини та дозволяла тримати підвладні території у покорі [1, с. 40].
Поняття «регіон» походить від латинського слова «regio», що у перекладі означає «країна», «край», «область». У довідкових та енциклопедичних виданнях, що мають універсальний характер, визначення регіону, як правило, ототожнюється з поняттям району. Наприклад, у Радянській енциклопедії визначено, що «регіон – це те саме, що і район» [2, с. 1107], а «район – у широкому розумінні підрозділ будь-яких територій по будь-яким ознакам та особливостям» [2, с. 1095]. Регіон – це «область, район; частина країни, що відрізняється від інших областей сукупністю природних ознак та (або) історично визначених, відносно стійких економіко-географічних чи інших особливостей, які нерідко поєднуються з особливостями національного складу населення» [3, с. 422].
Доцільно зазначити, що категорія «регіон» у широкому розумінні вживається для розмежування території країни за різними ознаками, наприклад географічними, адміністративно-територіальними, етнічними. З економічної точки зору під цією категорію розуміють відносно цілісну відтворювальну соціо-еколого-економічну систему господарської території, самостійну в адміністративно-правовому відношенні, яка є складовою частиною країни, виділяється своїм економіко-географічним положенням, комплексом природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спеціалізацією і структурою господарства, спільністю екологічних проблем, а також високим рівнем внутрішніх соціально-економічних зв’язків [4, с. 29-30].
У більш вузькому розумінні, деякі дослідники визначають регіон як господарсько-економічну спільність (наприклад, російський Волго-Вятський регіон, німецький Рур, американський Середній Захід і т.д.), інші - як географічно-адміністративну одиницю (область – в Україні чи Росії, земля - у Німеччині, штат - у США, і ін.), треті як культурно-історичну область (Поволжя, Північна Росія - у РФ, Нова Англія - у США і т.п.) [5, с. 15].
Поняття регіон є визначальним для значної кількості наук, зокрема географії, економіки, регіоналістики. Дослідженням цього поняття в різні часи займалися відомі мислителі, наприклад Геродот, Парменид, Аристотель, Платон, Цицерон, пізніше – Ш. Монтеск’є, К. Ріхтер, Ж. Боден, М. Вебер.
У Росії проблеми регіонального розвитку досліджували В.І. Вернадський, М.М. Кармазин, С.М. Соловйов, Л.І. Мечніков та інші видатні вчені.
Наприкінці XX – початку XXI століття відбулася зміна парадигми регіонального економічного розвитку й регіональної політики. Замість традиційної теорії розвитку регіонів прийшли концепції міжрегіональної конкуренції, регіонального розвитку в умовах глобалізації та інтеграції світових економічних процесів. Сутність такої концепції сформульована А.Г. Гранбергом: «Наше ключевое слово – регион, наше мировоззрение – мир регионов, наши главные идеи – устойчивое развитие, регионализм и интеграция» [6, с. 85].
На сучасному етапі розвитку вітчизняної та зарубіжної наукової думки поняття «регіон» набуло значного поширення. Незважаючи на це, єдина точка зору на сутність цього поняття відсутня, що обумовлено можливістю неоднозначного трактування цієї категорії.
Аналіз наукових робіт різних науковців дав змогу прийти до висновку, що існують такі підходи до визначення регіону:
1) у широкому та вузькому розумінні;
2) за географічними, демографічними, соціальними чи економічними ознаками;
3) за адміністративними ознаками;
4) за факторними параметрами;
5) визначення регіону як об’єкту управління.
Забезпечення наукового підходу під час формування і реалізації регіональної політики вимагає чіткого обґрунтування її теоретико-методичних та методологічних засад.
Виділяють наступні підходи до поняття «регіон»: регіон як економічна система і регіон як соціально-економічна система [7, с. 13].
Радянський академік М.М. Некрасов під регіоном розумів «велику територію країни з більш-менш однорідними природними умовами і характерною спрямованістю розвитку продуктивних сил на основі сполучення комплексу природних ресурсів і матеріально-технічною базою, виробничою і соціальною інфраструктурою» [7, с. 8].
На думку В.К. Симоненка, «регіон – це господарська територія, що виділяється своїм економіко-географічним положенням, природними, трудовими ресурсами, спеціалізацією, структурою господарства, цілісністю екологічних, демографічних та інших проблем, своєю роллю в міжнародному поділі праці» [8, с. 27]. Зі схожої позиції визначення регіону як просторово-територіальної концентрації галузей народного господарства підходив і Б.М. Данилишин зі співавторами, який визначає, що регіон відрізняється від інших територіальних утворень специфічністю складових елементів, які характеризуються взаємопов’язаністю, єдністю, цілісністю, і які мають комплексоутворюючі властивості [9, с. 12].
Деякі автори намагаються об’єднати різні підходи до визначення поняття регіону, та навести узагальнююче визначення: «під регіоном слід розуміти область, район, частину країни (систему політичної й адміністративної децентралізації), що відрізняється від інших сукупністю природних або історично сформованих, відносно стійких економіко-географічних та інших особливостей, що нерідко сполучаються з особливостями національного складу населення [5, с. 14].
З позиції територіального підходу до визначення регіону підходить П.В. Ґудзь, який пропонує розрізняти такі рівні поняття «регіон»: мега, мезо-, мета-, макро-, мікро- та міні регіони [10, с. 15].
Окремі дослідники визначають регіон як «найбільшу адміністративно-територіальну одиницю субнаціонального рівня, яка має виборну владу, юридичну незалежність і власний бюджет» [11, с. 14].
В. Прокопенко, досліджуючи теоретичні аспекти системного дослідження економіки регіонів, тлумачить термін «регіон» з точки зору його системної цілісності: «Регіон стає цілісним господарством, якщо розвиває свою систему органів управління економікою, що включається в механізм державного регулювання економіки країни» [12, с. 33].
Деякі автори не намагаються надати конкретне визначення поняття, а лише узагальнюють, що «регіон - це територія, яка відрізняється достатньо характерними ознаками для того, щоб відокремити її від сусідів» [13, с. 22].
Інші підходи до визначення поняття регіону засновуються на інших критеріях. На думку О.І. Добриніна, під регіоном слід розуміти «територіально спеціалізовану частину народного господарства країни, що характеризується єдністю та цілісністю виробничого процесу» [14, с. 9].
Окремі вчені намагаються розширити дане визначення, на їх думку «регіон є не тільки підсистемою соціально-економічного комплексу країни, але і відносно самостійною його частиною із закінченим циклом виробництва, характерними формами проявленню стадій виробництва та специфічними особливостями соціальних та економічних процесів» [15, с. 14].
Виокремлення кордонів досліджуваного регіону залежить від вибору тих критеріїв, які і будуть їх окреслювати [16, с. 182]:
- у географічному аспекті, це може бути територія всередині країни, або територія декількох країн, яка являє собою систему;
- в економічному аспекті, це один вид економічної діяльності, або декілька видів, які системно між собою пов'язані;
- у соціальному аспекті, в систему регіону може входити одна група населення, або декілька груп, які пов'язані між собою способом життя, виробництвом, розподілом, перерозподілом та споживанням матеріальних благ;
- в історико-культурному аспекті, це система, яка об'єднує громаду, або громади, які характеризуються єдністю в історичному розвитку, культурних традиціях, релігійному віросповіданні та спорідненості у встановленому укладі життя.
Спираючись на аналіз чинних законодавчих документів, у яких регулюється адміністративно-політичний устрій держав включно з регіональним рівнем урядування, італійський вчений-правник М. Волпі [17] запропонував таку класифікацію регіонів:
– регіон як форма децентралізації;
– адміністративний регіон – територіальна одиниця, якій надано адміністративну, а не законодавчу автономію;
– політичний регіон – територіальна одиниця, що має власні законодавчі повноваження.
На підставі проведених досліджень вважаємо, що регіон – це визначена територіальна одиниця, яка має індивідуальні властивості різних рівнів свого існування та характеризується взаємозв’язком сукупності елементів своєї структури.
Економічний розвиток регіону - це цілеспрямована, направлена, закономірна та позитивна зміна сукупності господарських відносин існуючої територіальної одиниці держави.
Висновки. На сучасному етапі розвитку наукової думки у вітчизняній літературі поняття «регіон» є одним із вихідних і є всебічно розповсюдженим. Однак, сутність даної категорії має неоднозначне трактування, що може призвести до упущення в його розумінні через відсутність комплексності дослідження цієї категорії. Проте, у теоретичному аспекті всі обґрунтовані визначення даних понять мають право на існування, адже дозволяють проводити всебічний глибокий аналіз та синтез різних точок зору, що є необхідною передумовою для розвитку наукових досліджень економічних категорій та визначень економічних явищ.
Список літератури:
1. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: монографія / За ред. З.С.Варналія. – К.: НІСД, 2007. – 768 с.
2. Советский энциклопедический словарь / под ред. А.М. Прохорова. – М.: Советская энциклопедия, 1982. – 1600 с.
3. Словарь иностранных слов. – М.: Русский язык, 1986. – 608 с.
4. Герасимчук З.В. Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону: монографія / З.В. Герасимчук, І.В. Вахович. – Луцьк: ЛДТУ, 2002. – 248 с.
5. Макогон Ю.В. Нова регіональна економічна політика в Україні: проблеми і перспективи розвитку / Ю.В. Макогон // Схід. – 2005. –№ 3(69). – С. 14 – 27.
6. Гранберг А.Г. Оптимизация территориальных пропорций народного хозяйства / А.Г. Гранберг. – М.: «Экономика», 1973. – 248 с.
7. Гутман Г. В. Управление региональной экономикой / Г.В. Гутман, А.А. Мироедов, С.В. Федин – М.: Финансы и статистика, 2001. – 176 с.
8. Симоненко В.К. Регионы Украины: проблемы развития / В.К. Симоненко. – К.: Наукова думка, 1997. – 264 с.
9. Продуктивні сили економічних районів України / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, О.В. Горська, М.І. Фащевський, Л.С. Антонієва, І.М. Щедрова, М.П. Нікітюк, Д.В. Клиновий – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2000. – 520 с.
10. Ґудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій / П.В. Гудзь – Донецьк: ІЕПД НАН України, ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2001. – 270 с.
11. Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / під ред. С. Максименка. – К.: Міленіум, 2001. – 244 с.
12. Прокопенко В.Л. Теоретичні аспекти системного дослідження економіки регіонів / В.Л. Прокопенко // Теорії мікро-макроекономіки: зб. наук. пр. Вип. 17. – К., 2006. – С. 32–37.
13. Коваленко Е.Г. Региональная экономика и управление: учебное пособие \ Е.Г. Коваленко. – СПб.: Питер, 2005. – 288 с.
14. Добрынин А.И. Региональные пропорции воспроизводства / А.И. Добрынин. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. – 127 с.
15. Региональная экономика: учебное пособие / под ред. М.В. Степанова – М.: ИНФРА – М, Изд-во Рос.экон. акад., 2002. – 463 с.
16. М.В. Панько Теоретичні підходи до формування змісту економічного поняття „регіон” // Науковий вісник національного лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.11. – С. 181-185.
17. Черленяк І. Регіоналізація як системний чинник реформування суспільно-управлінської системи [Електронний ресурс] / Регіональні студії / І. Черленяк, М. Кляп. – Вип.1. : Державне управління [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.uzhgorod.iatp.org.ua/ipard/studii.htm
Стаття надійшла до редакції 28.03.2012 р.
ТОВ "ДКС Центр"