Українською | English

BACKMAIN


УДК 33.658.3331.1

 

О. В. Перепелюкова,

к. е. н., н. с. Інституту економіко-правових досліджень НАН України

Мохамад Аль Джавад Ахмад Мух,

аспірант кафедри економічного аналізу та обліку

Національного технічного університету Харківського політехнічного інституту

 

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ

 

O. V. Perepeliukova,

Candidate of Science (Economics),

Institute of Economic and Legal Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine

Mohammad Al Jawad Ahmad Mukh,

postgraduate student of the Department of Economic Analysis and Accounting of the National Technical University of the Kharkiv Polytechnic Institute

 

FOREIGN EXPERIENCE OF EMPLOYMENT OF THE POPULATION AND ITS SIGNIFICANCE FOR UKRAINE

 

В статті розглянуто основні напрями підтримки працевлаштування в країнах світу. Вивчено досвід європейських країн в питаннях працевлаштування населення та регулювання рикну праці. Означено основні інституційні засади підтримки та регулювання працевлаштування. Виокремлено напрями забезпечення освітньо-кваліфікаційного рівня пошукачів роботи у міжнародному розрізі країн. Виділено основні орієнтир и процесу ефективного працевлаштування населення в європейському просторі. Встановлено, що особлива увага приділяється освітньому рівню трудових ресурсів. Держава контролює через соціально-економічні важелі ринок освітніх послуг та ринок праці. Визначено, що в деяких країнах європейського союзу держава через механізм регулювання ринку праці контролює попит та пропозицію на ринку праці, визначає перспективні галузі економіки, на основі чого формує освітній потенціал країни. Доведено, що вагома роль в процесі підвищення рівня працевлаштування належить створенню нових робочих місць, що підтримується податковими пільгами, субсидіями та дотаціями.

 

The article considers the main directions of employment support in the countries of the world. The experience of European countries in the field of employment of the population and regulation of labor market has been studied. The main institutional principles of support and regulation of employment are defined. The directions of providing the educational qualification level of job seekers in the international distribution of countries are singled out. The main benchmark and process of effective employment of the population in the European space are highlighted. It has been established that special attention is paid to the educational level of labor resources. The state controls, through the socio-economic levers, the educational services market and the labor market. It is determined that in some countries of the European Union, the state through the mechanism of regulation of the labor market controls the supply and demand in the labor market, defines promising branches of the economy, on the basis of which forms the educational potential of the country. It has been proved that a significant role in the process of raising the level of employment is the creation of new jobs, supported by tax breaks, subsidies and grants.

It is substantiated that there are problems in Ukraine that hinder the use of the above-mentioned tools: a high level of shadow employment, a significant proportion of the economically inactive population of working age, low employment rates in relation to the entire population, the lag of the quality of labor from the needs of the modern economy, imbalance between demand and supply almost in all groups of professions, a significant level of unemployment among young people, low level of entrepreneurial initiative of citizens.

It is determined that the main elements of social responsibility are the removal of restrictions on access to skilled work on national citizenship; recognition of the right of all migrant workers to equal pay for equal work of men and women, the desire to harmonize national insurance systems, the development of dialogue between labor and capital; the introduction of a supranational regime that clarified under which conditions the social benefits received within a single national system could be convertible and exported within the EU, rules for harmonizing standards in the field of health and safety at work.

 

Ключові слова: міжнародний досвід, працевлаштування, ринок праці, державне регулювання, попи та пропозиція, трудові ресурси, освітній рівень.

 

Key words: international experience, employment, labor market, state regulation, priests and offer, labor resources, educational level.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. В умовах глобалізації міжнародний ринок праці стрімко розвивається, як і ринок робочої сили, що, своєю чергою, впливає на посилення співпраці між країнами світу. Наразі національні ринки відіграють значну роль у формуванні світового ринку праці. Міжнародний поділ праці сприяє розвитку стійких міждержавних зв’язків, що є причиною створення системи, яка формує попит та задовольняє пропозицію робочої сили на ринку праці. Тому актуальним є питання дослідження тенденцій, що складаються на світовому ринку праці, динамічних та структурних змін, оскільки важливо володіти ситуацією на національних ринках задля посилення їх конкурентоспроможності, визначення потреб та ресурсів. Для визначення передумов співпраці бізнесу, освіти та влади використовують модель потрійної спіралі.

Держава, виходячи із планових і прогнозних показників, могла б адекватно прогнозувати освітньо-кваліфікаційні вимоги до працівників та їх кількість лише в частині відносно суспільних потреб, передбачених конституційними засадами. Тому для вирішення проблем працевлаштування населення необхідним є дослідження міжнародного досвіду провідних країн в цьому аспекті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Зважаючи на те, що в останні роки Україна активно впроваджує політику євроінтеграції у всіх сферах, особливо в сфері освіти. Зарубіжний досвід країн, які ефективно впроваджують політику сприяння працевлаштуванню є необхідним, для ефективного розвитку держави. Вивченню питання імплементації міжнародного досвіду регулювання працевлаштування населення присвячено багато робіт вчених, а саме:  Е.Лібанова, Н. Павловська, І. Бондар, І. Петрова, В. Близнюк, Ю.Маршавін, М. Махсма, М. Корчун, І. Моторна, О. Павловська, Ю. Краснов, О.Терещенко, Н. Гаркавенко, С. Бандура, В. Васильченко, О. Волкова, І.Гнибіденко, О. Грішнова, М. Долішній, К. Зайцева, С. Калініна, Ю. Краснов, О.Крушельницька, О. Кучинська,  О.Лебединська, М. Матюха, В. Новікова, В.Онікієнко, Г. Осовська, В.Петюха  та інші.

Невирішені раніше частини загальної практики. Для з’ясування нових підходів до проблеми використання зарубіжного досвіду працевлаштування необхідно насамперед знайти вирішення широкого кола питань даної проблеми з метою його запозичення в України. Тепер, коли в Україні накопичено значний власний досвід забезпечення зайнятості, увагу мають привернути проблеми, що виникають у цій сфері у розвинутих країнах. Дослідження вирішення таких проблем можуть значно знизити ризик виникнення подібних ускладнень у нашій країні.

Метою статті є визначення основних напрямів державного регулювання зайнятості в зарубіжних країнах з метою подальшої імплементації рекомендацій регулювання зайнятості в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження.  Після фінансової кризи 2008-2009рр. у світовій економіці посткризове економічне відновлення відбувалося досить повільно. Проте загальні тенденції у сфері міграційних зрушень, глобального ринку праці мають вплив і на формування ринку праці в Україні. Розширення кордонів трудової міграції призвело до зниження рівня працевлаштування населення в Україні, за рахунок збільшення міграційного потоку працездатного населення до країн Єврозони. У свою чергу, ринки праці європейських країни також мають вплив трудової міграції, оскільки вона переміщується в бік більш розвинених країн.

Регулювання ринку праці України в умовах реалізації основної зовнішньоекономічної стратегії - інтеграції країни до Європейського Союзу - потребує дослідження міжнародного досвіду регулювання загальноєвропейського ринку праці, ринків праці США, Японії, що дозволить адаптувати національний ринок праці України до кращих світових практик. Такі тенденції впливають на індекс людського розвитку та загальний соціально-економічний розвиток країни. Для України трудова міграція несе негативні наслідки, оскільки це  призводить до втрати молодих спеціалістів високого рівня, що веде до демографічних структурних зрушень загалом. Глобалізація - процес всесвітньої економічної, політичної і культурної інтеграції, основними характеристиками якого є світове поширення ринкової економіки, світовий поділ праці, загальносвітова міграція грошових, людських і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а також зближення культур різних країн. Деякі вчені визнають, що поточна модель глобального управління, не є оптимальною та збалансованою, оскільки функціонування міжнародних інститутів підкорено власним інтересам провідних країн світу з метою впливу на політику більш слабких країн. Саме глобалізаційний фактор призведе до стрімкого підвищення потреби у професійному навчанні, перекваліфікації персоналу, що вивільнюється, підвищиться вимоги до оперативного інформаційного та організаційного забезпечення процесів пошуку роботи, росту обсягів витрат з державного та місцевого бюджетів, фондів соціального страхування при можливому одночасному зменшенні обсягів надходжень та скороченні зайнятості не конкурентоспроможних підприємств [1]. Глобальний ринок праці є неоднорідним. Це пов’язано із економічним, соціальним та політичним розвитком кожної країни. Так, загальний рівень працевлаштування  населення в світі характеризується зниженням рівня цього показника, окрім країни європейського союзу (рис.1).

Працевлаштування в країнах Європейського Союзу набуває перетворень у зв'язку з глобалізацією світової економіки та зміною структури європейського ринку робочої сили. Парадигма конкурентоспроможності з першочерговою метою перетворення Європи до 2020 р. в найбільш динамічний в світі, заснований на знаннях, економічний простір.

 

Рис. 1. Рівень працевлаштування населення в країнах світу  (%)

 

На Лісабонському саміті виділено п'ять головних орієнтирів: подовження трудового життя, введення безперервного навчання відповідно до завдань економічної реструктуризації; реформування системи соціального захисту; заохочення соціальної інтеграції; надання батькам свободи у визначенні кількості дітей у сім'ї; розвиток імміграційної політики.

Загалом ці орієнтири вимагають:  підвищення вкладу соціальної політики в економічне зростання; конкурентоспроможність і соціальну згуртованість; подовження і поліпшення трудового життя; заохочення соціальної інтеграції, здійснення інвестицій у дітей та молодь [2].

Мета Лісабонського саміту полягає в забезпеченні більшої кількості кращих робочих місць, більшої соціальної згуртованості і окреслена стратегічною метою - досягти до 2020 р. 70 % рівня зайнятості населення, у тому числі серед жінок - 60 %.

Як правило, проблема безробіття загострюється при зниженні темпів економічного зростання, особливо коли в економіці спостерігаються не просто застійні, а кризові явища. Аналізуючи структуру безробітних, слід відмітити: безробіття в Європі вище серед жінок, ніж серед чоловіків.

Безробітних з вищою освітою - 6,3 відсотка, а з початковою і середньою освітою - 9,8. Скорочення зайнятості в період структурної перебудови економіки збільшує навантаження на бюджет урядів. Власні кошти бюджету ЄС в основному поповнюються від податку на додану вартість (ПДВ) і від внесків держав у розмірі певного відсотка від ВВП учасника інтеграції. Під час спаду або депресії витрати на допомоги і субсидії в рамках соціальної політики збільшуються автоматично [3].

Якщо порівняти рівень безробіття в країнах ЄС, то за 2017 рік Європі спостерігається найбільший рівень працевлаштування населення починаючи з кризового 2008 року. Так, в першому кварталі 2017 року в країнах Євросоюзу працювали 234,2 мільйона чоловіків і жінок. Це найвищий рівень зайнятості.

Серед держав-членів найбільше зростання зайнятості зафіксовано в Естонії (+ 2,8%), на Мальті (+ 1,7%), у Швеції (+ 1,2%) і Ірландії (+ 1,1%).

На противагу цьому зниження рівня зайнятості спостерігалося в Латвії (-1,9%), Румунії (-1,2%), Хорватії (-0,6%) і Литві (-0,5%).

У І кварталі 2017 року у країнах ЄС-28 безробітних серед економічно активного населення налічувалося 19,5 млн. осіб, із яких 53% чоловічої статі. При цьому рівень безробіття склав 8,3%, або знизився на 0,9 в. п. порівняно з І кварталом минулого року. Найвищий рівень безробіття серед країн ЄС-28 зафіксовано у Греції (23,5%), найнижчий − у Чехії (3,5%). а попередніми даними, у І кварталі п. р. рівень зареєстрованого безробіття [2] склав 2,5%, що у чотири рази менше, ніж рівень загального безробіття серед осіб працездатного віку.

У 2017 році ринок праці в ЄС, в цілому, сформувався, йому притаманні інтеграційні процеси, які достатньо сильно впливають на європейські національні ринки праці. З одного боку, вони значно поліпшують рух робочої сили в середині угруповання, а з іншого - неминуче призводять до уніфікації державних регулюючих впливів на ринку праці та формування політики зайнятості.

Склад членів ЄС постійно змінюється в результаті різношвидкісної інтеграції та географічного розширення Союзу. Якщо спочатку ЄС складався 6 країн Західної Європи: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Федеративна Республіка Німеччина, Франція, то на даний час їх кількість збільшились до 28 (табл. 1.2). 23.06.2016 р. у Великобританії відбувся референдум щодо членства в ЄС, за результатами якого 52% учасників голосування висловилися за вихід з Євросоюзу. В кінці березня 2017 р. офіційно розпочалася процедура виходу Великобританії з ЄС. В країнах Європи діє достатньо ефективний механізм прямого регулювання ринку робочої сили. Якщо традиційні заходи кредитно- грошової і бюджетної політики змінюють попит на робочу силу, то пряме регулювання ринку праці впливає, головним чином, на якість робочої сили, на структуру її пропозиції.

Така діяльність включає розробку і координацію заходів регулювання загальнонаціонального і місцевих ринків праці, визначення основних напрямів професійно-технічної освіти, надання допомоги кризовим районам і галузям, сприяння розвитку підприємницької діяльності, допомога підприємствам з тимчасовими труднощами. Особлива увага надається професійній підготовці кадрів, програмі створення робочих місць, сприянню найму. Також на спільному європейському рівні чітко визначені трудові права робітників. Кожна країна, відповідно до своїх власних потреб та економічних можливостей, може встановлювати більш розширенні трудові права та соціальні гарантії працівників [4]. Особлива увага приділяється освітньому рівню трудових ресурсів. Держава контролює через соціально-економічні важелі ринок освітніх послуг та ринок праці. Так, в деяких країнах європейського союзу держава через механізм регулювання ринку праці контролює попит та пропозицію на ринку праці, визначає перспективні галузі економіки, на основі чого формує освітній потенціал країни. 

Так, у Польщі діагностика попиту на кваліфікації на регіональному і місцевих ринках праці покладається на державні служби зайнятості (оцінювання не є регулярними й не завжди виконуються за єдиною методологію). Міністерство сім'ї та праці здійснює прогнозуванням навичок та забезпечення освіти й підготовки кадрів до економічних потреб і змін на ринку праці.

В Чехії для заохочення зацікавлених сторін до прийняття рішень з питань ринку праці було створено 29 галузевих рад, основними видами діяльності яких є: моніторинг ринку праці, оцінювання галузевих навичок, підтримка та співпраця зі школами та навчальними закладами.

В Румунії Міністерство освіти приймає рішення у виборі субсидованих місць для студентів у навчальних закладах, беручи до уваги результати прогнозування та оцінювання навичок.

В Великобританії дослідженнями ринку праці займається Інститут досліджень зайнятості за такими темами: працевлаштування молодих людей; вивчення політики ринку праці; вивчення роботи державних служб зайнятості; навички в нових галузях та ін. 

У Німеччині розробляються два незалежних кадрових прогнози за різними моделями. Модель Interindustry Forecasting Germany дозволяє дослідити зміни структури економіки і включає загальний прогноз зайнятості, прогноз у розрізі професій і кваліфікацій, а також прогноз пропозицій на ринку праці. Головним елементом моделі є формування прогнозу попиту і пропозиції щодо вакансій за певними професіями. Дослідженням змін у професіях й уміннях займаються два інститути: Федеральний інститут професійної освіти та навчання та Інститут досліджень із питань ринку праці та професій при Федеральному агентстві зайнятості.

У Франції макроекономічними прогнозами займається Міжнародне бюро економічних перспектив, на регіональному рівні – регіональні міжгалузеві комісії з питань зайнятості й галузеві обсерваторії. Результати досліджень використовуються регіональними органами влади для розроблення нових траєкторій навчання або закриття курсів, які не відповідають сучасним потребам.

У Нідерландах використовують дві моделі - «комбінована модель» заснована на опитуванні великої групи випускників системи професійної освіти населення  щодо їх поточної зайнятості й роботи та їхнього першого місця роботи після завершення навчання. Модель «Формулювання ключових кваліфікацій і базових проблем» передбачає опитування працівників щодо основних проблем і ситуацій, які потребують від них прийняття рішень і здійснення вибору.

У США визначенням потреб у кадрах займається Агентство трудової статистики США. Потреби в кадрах за професіями виявляються за допомогою моделювання, так і на основі переговорів і опитувань роботодавців. Для деяких професій, таких, як лікарі й юристи, кількість фахівців визначена й регулюється юридично та законодавчо.

Що стосується соціальної відповідальності, то серед основних «соціальних вимірів» спільного європейського ринку праці слід виділити: зняття обмеження на доступ до кваліфікованої роботи за національним громадянством; визнання права всіх робітників-мігрантів на рівну оплату за рівний труд чоловіків і жінок, прагнення гармонізувати національні системи страхування, розвиток діалогу між трудом і капіталом [5]; введення наднаціонального режиму, який уточнював, за яких умов соціальні виплати, отримані в рамках однієї національної системи можуть бути конвертованими та експортованими в рамках ЄС, правила гармонізації стандартів у сфері захисту здоров'я і безпеки на робочому місці.

Європейські країни формують нові підходи до регулювання національних ринків праці та сфери зайнятості в постійно мінливих умовах глобальної економіки. Тому для України, яка підписала та імплементувала Угоду про асоціацію України з ЄС, важливим завданням стає вивчення досвіду розвинених країн, які застосовують крім традиційних, сформованих протягом всієї історії розвитку ринкової економіки, абсолютно нові підходи до розуміння, оцінки перспектив та розробки політики саморегулювання, державного та колективного регулювання ринку праці [6]. Міжнародний досвід регулювання працевлаштування населення характеризується використанням ряду інструментів.

Для впровадження ефективних заходів з питань працевлаштування населення через взаємодію ВНЗ, бізнесу та населення необхідним є розгляд міжнародного досвіду розвинених країн у сфері реалізації стратегії взаємодії бізнесу, влади, освіти та населення задля розвитку працевлаштування.

Так, однією з найбільш розвинутих у соціально-економічному аспекті країн є Швеція, характерною особливістю якої є поєднання політичної стабільності, стійкого економічного зростання, високого рівня соціального захисту та гідного рівня добробуту суспільства. Політика ринку праці Швеції є частиною економічної політики, а питання зайнятості завжди належали до головних пріоритетів шведських політиків і посадовців.

Сьогодні Державна служба зайнятості Швеції надає послуги клієнтам через: Інтернет; телефонні служби; місцеві бюро. В цьому є досить багато схожих рис з діяльністю державна служба зайнятості України. Стратегічне завдання служби - сприяти належному функціонуванню ринку праці шляхом: більш ефективного "зведення" вакансій і по шукачів роботи, як чоловіків, так і жінок; адаптації заходів і програм до попиту на робочу силу та потреб ринку праці; скорочення терміну безробіття тих жінок і чоловіків, чий шлях до ринку праці є найбільш тривалим. У Японії відповідно до системи «довічного найму» службовець фактично все своє життя працює на одному підприємстві, постійно просуваючись вгору службовими сходами. Звільнення з підприємства є дуже суворим покаранням, тому що влаштуватися на інше підприємство можна, але за дуже низьку заробітну плату та без будь-яких перспектив просування по службі.

Нові форми найму робочої сили в Японії стають поступово витісняти «довічний найм», їх можна розділити на групи:

1.  Звичайний найм робочої сили здійснюється у разі розширення виробництва або поліпшення економічної кон'юнктури та не гарантує знов найманому працівникові постійної роботи на одному підприємстві аж до його виходу на пенсію.

2.  Гнучка форма - це повторний або вторинний набір на нових умовах раніше звільнених працівників.

3.  «Система обов'язкового набору» -зводиться до того, що робоча сила набирається не кожним окремим підприємством, а адміністрацією компанії одночасно для всіх підприємств.

4. «Груповий довічний найм» - адміністрація підприємства наймає на роботу не кожного працівника окремо, а відразу цілу групу людей і тому не несе персональної відповідальності перед кожним окремим індивідом [6].

Підвищенню трудової активності персоналу в значній мірі сприяють виплати різних одноразової допомоги на підтримку добробуту: допомога на житло, деякі види комерційних послуг, харчування, культурні та медичні потреби, допомоги на житло. На жаль, в Україні допомога на купівлю житла не застосовуються в жодному державному підприємстві.

У Великобританії існує одна з найбільш розвинутих систем попиту на трудові ресурси, де прогнозуванням попиту на фахівців понад 20 років займається Інститут досліджень зайнятості (ІДЗ). Термін прогнозування становить від 5 до 10 років, оновлення прогнозу відбувається щорічно. Окремо готуються прогнози зміни структури галузей економіки, зміни зайнятості в економіці, розподілу зайнятості за професіями і типом зайнятості, пропозицій на кваліфікованому ринку праці.

Модель розробляється в Інституті досліджень економічної структури, у якій головним чином досліджуються зміни структури економіки, загальний прогноз зайнятості, прогноз у розрізі професій і кваліфікацій (рівень компетенції), а також прогноз пропозицій на ринку праці.

Модель розробляється Інститутом дослідження зайнятості. Головним елементом моделі є розробка прогнозу попиту на робочу силу й прогнозу пропозиції робочої сили. Результатом прогнозування є інформація про загальне економічне зростання і зміни в економіці в розрізі зайнятості за 22-ма галузями економіки.

Дослідженням змін у професіях й уміннях займаються два інститути: Федеральний інститут професійної освіти та навчання й Інститут досліджень з питань ринку праці та професій при Федеральному інституті зайнятості.

У Франції використовується велика кількість механізмів, технік і методів прогнозування затребуваності кваліфікацій на національному, регіональному й галузевому рівні та на окремих підприємствах. Макроекономічними прогнозами займається Міжнародне бюро економічних перспектив, на регіональному рівні - Регіональні міжгалузеві комісії з питань зайнятості й галузеві обсерваторії.

У Бельгії діє Проект по виявленню перспективних профілів професій. Механізм його реалізації передбачає опитування експертів, конференції представників галузей/секторів економіки для обговорення проекту документа й заключну конференцію за участю представників освітніх установ для затвердження отриманих результатів. Затверджені профілі професій використовуються для розробки стандартів.

У Данії моніторинг ринку праці й зайнятості здійснюється двома міністерствами. Міністерство праці й структури, що перебувають у його віданні, проводять аналіз ситуації з погляду «пропозиції». Міністерство бізнесу й промисловості аналізує тенденції й потреби з погляду попиту на ринку праці та щорічно видає докладні комплексні огляди розвитку промисловості з виявленням проблем у сфері зайнятості.

В Ірландії Експертна група з вивчення перспективного попиту на професійні навички проводить аналіз попиту на професії й розробляє пропозиції щодо задоволення цього попиту за участю широкого кола учасників, включаючи представників бізнесу, сфери освіти, профспілок, а також держави. Це дозволяє виявляти зміни в структурі професій у галузях, а також динаміку попиту.

Іспанія прагне наблизити чисельність учнів у сфері професійно-технічного навчання до середнього показника по інших європейських країнах, знизити число молодих людей, що залишають навчання в школі, і готувати працівників для нових робочих місць у перспективних галузях. Здійснюються заходи, спрямовані на підвищення попиту на професійне навчання за рахунок надання молодим людям освітніх грантів, удосконалення системи навчання шляхом залучення підприємств і посилення взаємозв'язку професійного навчання з їхніми потребами.

Для вирішення проблеми неузгодженості системи освіти й ринку праці в Нідерландах створена «Змішана модель», заснована на опитуванні великої групи випускників щодо їхньої поточної зайнятості й роботи і їхнього першого місця роботи після завершення навчання. Такий досвід буде доречним і для України, оскільки така практика дозволить соціальним партнерам брати активну участь у формуванні тенденцій розвитку професійної освіти та ринку праці.

В Австралії здійснюється визначення потреб у професіях і спеціальностях, оцінка системи підготовки кадрів, а також сертифікація й атестація за допомогою механізмів консультування по потребам галузей у професійних навичках. Національна рада з якості встановлює промислові стандарти й консультує державні органи й робочу групу з розвитку професійних навичок і трудових ресурсів, до складу якої входять міністри регіонального й федерального рівнів, з питань кваліфікаційних вимог [5].

Канадська служба з розвитку людських ресурсів і професійних навичок (CHRPDS) надає учням, працівникам і роботодавцям інформацію про перспективні потреби у професійних навичках. У Канаді функціонує онлайн- ресурс із питань середньої фахової освіти, що надає інформацію про можливості у сфері освіти й професійного навчання, методи оцінки відповідності цих можливостей очікуванням працівників, а також інформацію про форми фінансової підтримки бажаючих одержати освіту або підвищувати кваліфікацію у формі безперервного навчання.

Висновки. Дослідивши міжнародний досвід регулювання працевлаштування, можна стверджувати, що в європейських країнах, США, Японії використовуються активні інструменти регулювання працевлаштування. Досить вагома роль належить створенню нових робочих місць, що підтримується податковими пільгами, субсидіями та дотаціями. На жаль, жодний з міжнародних інструментів регулювання ринку праці, не може відповісти на питання: яким чином здійснювати цей процес в умовах військових дій на сході держави, як ефективно працевлаштувати внутрішніх переселенців, воїнів.

Регулювання спільного європейського ринку праці не носить жорсткого характеру: кожна країна здійснює власні програми зайнятості, на рівні ЄС здійснюється їх координація, вироблення загальноєвропейської стратегії зайнятості та допомога окремим країнам, що недостатньо просуваються на шляху виконання стратегії.

 

Список літератури.

1.  Бандур С.І. Теоретико-методологічні імперативи державного регулювання ринку праці в контексті реформування економіки України: Зб наук праць ІПК ДСЗУ, 2015.  № 2 (43).  С. 9-13.

2.  Вірт Ю.П., Заярна Н.М. Шляхи і напрямки державного регулювання ринку праці в Україні в умовах економічної кризи. Науковий вісник НЛТУ України, 2010.  Вип. 20.8. - С. 195-198.

3.  Забута Н. Регулювання зайнятості населення: теорія і зарубіжний досвід. // Економіка. Проблеми економічного становлення. – 2009. - № 5. – С. 76-82.

4.  Махсма М. Світові тенденції трансформації зайнятості населення в умовах глобалізації економіки// Україна: аспекти праці.- 2007.- № 4. - С. 10-15.

5.  Островерхов В. Використання зарубіжного досвіду для вдосконалення концепції зайнятості України в умовах кризи. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Rarpsu/ 2009_14/Ostroverkhov.pdf 

6.  Штанська О. Зарубіжний досвід взаємодії державної молодіжної політики та політики зайнятості. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2008-1/doc/5/08.pdf

 

References.

1.  Bandur S (2015) Teoretico-metodologichni imperative dergavnogo reguluvaniy rinku pratci v konteksti reformuvaniy ecnomiki Ukraina [Theoretical and methodological imperatives of the state regulation of the labor market in the context of reforming the economy of Ukraine]. Laboratory data of the IPC of the SSSU, No. 2 (43). P. 9-13.

2.  Virt Y., Zayarna N. (2010) Sliyhi I napriami dergavnogo reguluvaniy rinku pratci v Ukraini v umovah ekonomichnoi krizi [Ways and directions of state regulation of the labor market in Ukraine in the conditions of the economic crisis].  Scientific herald of NLTI of Ukraine, Issue. P. 195-198.

3.  Zabuta N. (2009),  Reguliyvaniy zanytosti naselenia: teoriya I zarubigniy dosvid [Regulation of employment: the theory and foreign experience]. Economy. Problems of economic formation. No. 5. P. 76-82.

4.  Mahsma M. (2007), Svitovi tendencii transformacii zaniytosti naceleniya v umovah globalnoy economiki [Global trends in the transformation of employment in the conditions of globalization of the economy]. Ukraine: aspects of labor No. 4. P. 10-15.

5.  Ostroverkhov V. (2009), Vikoristaniya zarubegnogo dosvidy dly vdoskonaleniya koncepcii zanyotosti v Ukraine v umovah krizi [Use of foreign experience to improve the concept of Ukraine's employment in a crisis. available at: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Rarpsu/ 2009_14 / Ostroverkhov.pdf (01.04.2017)

6.  Stanska O. (Zarubigniy dosvid vzaemodii dergavnoi molodignoi pilitiki ta politiki zanyatosti [Foreign experience in the interaction of state youth policy and employment policy]. Available at: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2008-1/doc/5/08.pdf (01.04.2017)

 

Стаття надійшла до редакції 20.08.2017 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"