Українською | English

BACKMAIN


УДК 35:330.341.1 - 339.923

 

В. Г. Панченко,

кандидат історичних наук, докторант Маріупольського державного університету

 

ЗАМКНУТИЙ ЦИКЛ ІННОВАЦІЙ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІННОВАЦІЙНОГО НЕОПРОТЕКЦІОНІЗМУ В ПОЛІТИЦІ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ: ВИКЛИКИ СТВОРЕННЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОСИСТЕМИ

 

V. Panchenko,

PhD, The Director of Dnipro Development Agency

 

THE CLOSED LOOP OF INNOVATIONS AS AN INSTRUMENT FOR INNOVATION PROTECTIONISM IN THE POLICY STIMULATING ECONOMIC MODERNIZATION: CHALLENGES TO THE CREATION OF AN INNOVATIVE ECO-SYSTEM

 

В статті запропоновано концепцію замкнутого циклу інновацій як інструменту політики інноваційного неопротекціонізму. Розглянуто роль інноваційного неопротекціонізму в політиці стимулювання  економічної модернізації. Наведено авторське визначення поняття «інноваційна екосистема». Визначено різні варіанти функціонування інноваційного циклу та визначено стадії замкнутого циклу інновацій.

 

A concept of the closed loop of innovations as an instrument for the policy of innovation protectionism is proposed in the article. The role of the innovation neo-protectionism in the policy stimulating economic modernization is highlighted. The author’s definition of the notion “innovative eco-system” is given. Various options of operation of the innovation cycle and the phases of the closed loop of innovations are defined.

 

Ключові слова: економічна політика, інноваційний неопротекціонізм,  інституційний неопротекціонізм, регуляторний неопротекціонізм,  інноваційна екосистема, модернізація.

 

Keywords: economic policy, innovative neo-protectionism, institutional neoprotectionism, regulatory neoprotectionism, innovation ecosystem, modernization.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її звязок із важливими науковими чи практичними завданнями. Ефективна стратегія розвитку економіки та суспільства повинна базуватись на інноваційному неопротекціонізмі як складової політики економічного прагматизму, який спрямований на підвищення національного інноваційного потенціалу і збільшення експорту передових галузей шляхом створення досконалої інноваційної системи та маніпулювання глобальною системою торгівлі. Постійна взаємодія системи освіти, науки, наукових досліджень і розробок, створення патентів і промислових зразків, розробки технологій та конструктивний симбіоз з промисловістю дають можливість створити засоби виробництва, їх серійного виготовлення, продажу кінцевого продукту і його післяпродажного сервісу. Якщо забезпечується циклічне відтворення всіх перелічених фаз, то на кожному із етапів продукується необхідний прибуток, а відтак здійснюється постійний цикл модернізації і покращення позицій країни у міжнародному поділі праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Новий прагматизм, на переконання Г. Колодка, вимагає добре зваженої ролі держави і міждержавної координації економічної політики, які повинні коректувати ринкові механізми, а іноді і зміцнювати їх. Цьому сприятиме оптимізація сфери і інструментів державного інтервенціонізму, що не тотожне засобам господарської політики з її цілями. Невтомна турбота про рівновагу в усіх її проявах - дуже важливе питання, але це всього лише засіб політики, а метою її є розвиток [1]. Зрівноважування економіки має сприяти цьому розвитку, а не гальмувати його. О. Феєр розглядає модернізацію як процес, який передбачає одночасні якісні зміни на всіх рівнях за всіма напрямами і впливає на всіх учасників суспільства. Вона, на переконання автора, неможлива без впровадження інновацій, але з врахуванням історичних та національних особливостей країни, і передбачає вдосконалення соціальної, економічної, політичної, культурної, екологічної складових з метою сталого розвитку при використанні ефективних систем управління [2]. Модернізацію, на думку Н. Валінкевича,  необхідно розуміти в двох її площинах: як явище і як процес. У першому тлумаченні модернізація – це будь-які цілеспрямовані зміни в економіці країни. У другому аспекті модернізація є багатогранним єпроцесом цілого комплексу змін підприємства, в ході якого поєднуються економічні і організаційні проблеми, що, за умов заздалегідь прогнозованого результату, мають чітко сформульовану кінцеву мету [3]. Н. Аберкромбі, С. Хіл, Б.С. Тернер відмежовує економічну модернізацію від індустріалізації, наголошуючи,  що вона, на відміну від останньої, пов'язана з глибокими економічними змінами — все більш значним поділом праці, використанням методів менеджменту та вдосконаленням технології, а також розвитком сприятливих умов для комерції [4]. О. Ляховець справедливо відмічає, що якщо у 30-ті роки ХХ століття модернізація проявлялася в індустріалізації, то на сьогодні мова вже йде не про матеріальні, а про соціокультурні чинники [5]. Концепція модернізації прийшла на зміну концепції індустріалізації і нині все більш широко застосовується при вивченні становища в країнах, що розвиваються, в умовах глобалізації економіки. Водночас останні публікації Єврокомісії засвідчують актуальність реанімації промислової політики в межах оголошеного напрямку на реіндустріалізацію.

При цьому для здійснення розвитку в нинішніх умовах потрібно мати на увазі важливість створення інноваційної екосистеми. Інноваційна екосистема - це термін, який використовується для опису великого і різноманітного масиву учасників і ресурсів, які сприяють появі постійних інновацій в сучасній економіці. Цей термін запропоновано Ч.В. Весснером в 2005 році як інструмент для створення умов, що підвищують конкурентоспроможність організацій в національних і регіональних економіках [6].

У Стратегії Вашингтонської Комісії з економічного розвитку 2009 р. інноваційна екосистема трактується як територіальна спільнота, націлена на колективні дії у сфері створення потоків знань, підтримки технологічного розвитку та комерціалізації інновацій. По суті, в США на рівні територій створюються цілісні мережеві середовища, що охоплюють незлічену кількість людей, об’єднань, організацій, ресурсів, правил, ринків і ініціатив [7]. Аналогічного підходу до організації інноваційних процесів дотримуються і експерти Світового банку [8].

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Інноваційний неопротекціонізм, на нашу думку, є новим типом протекціонізму, який спрямований на підвищення національного інноваційного потенціалу і збільшення експорту передових галузей шляхом маніпулювання глобальною системою торгівлі [9]. Інноваційний неопротекціонізм передбачувано співіснує з інституційним та регуляторним неопротекціонізмом, адже від держави вимагається створення умов, що забезпечують розвиток інноваційних галузей.

Інституційний неопротекціонізм інтерпретується нами як інструмент  економічної політики,  що передбачає державне втручання з метою створення відповідних інституційних умов для стимулювання економічного розвитку. Регуляторний неопротекціонізм, що змістовно наближується до поняття «прихований протекціонізм», характеризується, за підходом Ю. Сєрпухова [10],  наступними  функціями: регулюючою, яка полягає у здійсненні регуляторної функції держави на внутрішньому ринку з метою регулювання ринкових механізмів попиту або пропозиції, що дозволяє збалансувати ринкову ситуацію та попередити кризові явища; стимулюючою, яка спрямована на захист продукції вітчизняних виробників від конкуруючої імпортної продукції або підтримку експортерів на зовнішніх ринках з метою пожвавлення економічного прогресу підприємства, галузі та країни в цілому; дискримінуючою, яка направлена на створення нерівномірних умов у зовнішній торгівлі для окремих країн, компаній або товарів з метою посилення власного впливу на конкретну країну, компанію чи групу країн. Також використання окремих інструментів прихованого протекціонізму спрямовано на дискримінацію імпортних товарів з метою підтримки внутрішніх товаровиробників [10].

На міжнародному рівні максимізація інноваційної діяльності в інноваційних галузях залежить від трьох ключових факторів: 1) максимальне розширення ринків; 2) обмеження конкуренції неринкового типу; 3) забезпечення сильного захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності (ІВ). Всі три фактори створюють головні виклики для інноваційних галузей: інвестиції в інновації неможливо точно передбачити, і тому фірми потребують більших, ніж звичайні, прибутків на інноваціях, які є дійсно успішними. Насправді інноваційна діяльність не передбачає ризик в тому сенсі, що ймовірність успіху можна більш-менш точно змоделювати. Втім, оскільки інновація передбачає непевність, невдача часто є повсюдною. Насправді тільки у 8% інноваційних проектів прибуток на інвестиції перевищує мінімальну ставку дохідності, а тільки у 12% науково-дослідницьких проектів він перевищує вартість капіталу [11]. Кожний успішний  iPad компанії Apple  супроводжується невдачами в цій сфері для десяти інших компаній. Більше того, потенційною проблемою інноваційних галузей є не тільки втрата сегменту ринку внаслідок конкуренції, а й втрата через банкрутство. Ця реалія лежить в основі тези Й. Шумпетера, що «кожну частину бізнес-стратегії потрібно розуміти на тлі безперервного буревію творчого руйнування» [12].

Саме тому для інноваційних галузей так звані шумпетеріанські прибутки мають таке вирішальне значення. Це прибутки, які з’являються, коли фірми здатні отримувати гроші від інноваційної діяльності. Оскільки якщо фірми забезпечуватимуть собі щонайкраще тільки звичайні прибутки від успішних інновацій, жоден інноватор не візьме на себе величезний ризик інвестування в інноваційну діяльність. Крім того, оскільки інноваційна діяльність є такою витратною, інвестувати більше в  R&D (дослідження і розробки, ДР), ніж у інші види інноваційної діяльності, компанії можуть у випадку отримання більш високих прибутків. Інноваційні галузі залежать від прибутків, що надходять від одного покоління інновацій, щоб потім реінвестувати їх у витратні ДР, потрібні для фінансування розробок наступного покоління інновацій. Це пояснює, чому в США двома галузями з найвищою часткою витрат на ДР у продажах є напівпровідникова і фармацевтична. І цей цикл має тривати у часі. Якщо він перерветься у будь-яку мить, весь інноваційний процес стає мертвонародженим.

 

Рис. 1. Сировинна спрямованість експорту України (2016 р.)

Джерело: розроблено автором за даними [13]

 

Нині Україна програє за показниками технологічного розвитку не лише провідним  країнам світу, але й тим, що належать до групи країн, що розвиваються. За індексом «ступеню складності економіки» (Economic Complexity Index) Україна спустилась з  28 місця у 1998 році на 43 у 2016 р., що визначається  неефективною структурою її експорту, що на 64% складається з сировинних товарів, і на 42% — з  агропродукції [13] (див.Рис.1). Частка високотехнологічного експорту України за підсумками 2016 р. не перевищує 6%, в той час як в розвинених каїнах, де експорт послуг відіграє визначальне значення, цей показник сягає за позначки вище 20%: у Великій Британії – 22%, Швейцарії – 26%, Франції– 25%. В країнах, які активно реалізовують політику експортної дисципліни, частка високотехнологічної продукції в експорті ще вища - Республіки Корея - 26%, Малайзія – 44%, Сінгапур – 45%.

Як зазначає Дж. Стадвелл, Японія, Корея, Тайвань і Китай знайшли спосіб удосконалення поєднання субсидій та протекціонізму виробників, — відповідно, дбаючи про їхній розвиток, — із конкуренцією та «експортною дисципліною», що дало їм змогу продавати свою продукцію на міжнародному ринку й у такий спосіб домогтися конкурентоспроможності на глобальному. Так було вирішено традиційну проблему політики субсидіювання та протекціонізму, яка полягала в тому, що у випадку відсутності «експортної дисципліни» підприємці привласнювали фінансові та регуляторні заохочення держави, але не виправдовували очікувань стосовно підвищення продуктивності праці й виготовлення конкурентоспроможних товарів. Підприємства зрештою втратили можливість ховатися за тарифами та іншими бар’єрами й постачати продукцію лише на захищений внутрішній ринок, оскільки протекція, субсидії та кредити залежали від збільшення обсягів експорту. Підприємства, які не відповідали встановленим експортним показникам, були позбавлені дотацій та субсидій держави та змушені були зливатися з більш успішними компаніями — чи іноді навіть оголошували банкрутство. У такий спосіб утворення компаній світового рівня стало слугувати виправданням суттєвих інвестицій з боку держави [14, с.16-17] в рамках реалізованої нею політики інноваційного неопротекціонізму.

Вплив інноваційного фактору на економіку країни має відбуватися шляхом узгодження інноваційної політики з науково-технічною, бюджетно-фінансовою, грошово-кредитною, промисловою та зовнішньоекономічною політикою за умови досягнення єдності інтересів та злагоджених взаємовідносин між суспільством, державою, владою, бізнесом, громадськими і науковими інституціями. Ефективна стратегія розвитку економіки та суспільства повинна базуватись на продуктивному потенціалі взаємозалежності освіти, науки, наукових досліджень, об’єктів інтелектуальної власності (патентів, промислових зразків), технологій. На основі конструктивного симбіозу науки та промисловості створюються засоби виробництва, уможливлюється їх серійне виробництво, реалізується продаж виготовленого кінцевого товару і забезпечується його післяпродажний сервіс. (див.Рис.2).

 

 

Рис. 2. Інноваційна екосистема: замкнений цикл

Джерело: розроблено автором

 

Таки чином, на нашу думку, інноваційна екосистема є високо координованою  системою динамічних взаємозв’язків, що виникають між економічними агентами й інститутами, результуючись в інноваційній активності, комерційній успішності проектів й технологічній модернізації економічної структури держави, ефективність якої залежить від ступеня відповідності інституційного середовища потребам науки, освіти й бізнесу і здатності останнього забезпечувати замкнутість інноваційного циклу.

 

Рис. 3. Замкнутий цикл інновацій: ідеальна модель координації всіх ланок інноваційної системи

Джерело: розроблено автором

 

Якщо економічна політика і інноваційна політика зокрема, що реалізується державою, забезпечує циклічне відтворення всіх перелічених фаз, то на кожному із етапів продукується необхідний прибуток, економіка отримує  імпульси до просування технологічними сходинками, а відтак — закладається потенціал для постійного циклу структурної модернізації, покращення умов торгівлі і своїх позицій у міжнародному поділі праці. Різні варіанти відсутності в циклі інновацій тих чи інших ланок з висвітленням позитивних та негативних результатів реалізації державної  інноваційної політики для суспільства зображені на Рис.3-Рис.7.

 

Рис. 4. Замкнутий цикл інновацій: випадок відсутності ланки «продаж кінцевого продукту» інноваційної екосистеми

Джерело: розроблено автором

 

 

Рис. 5. Замкнутий цикл інновацій: випадок відсутності двох ланок інноваційної екосистеми

Джерело: розроблено автором

 

 

Рис. 6. Замкнутий цикл інновацій: випадок відсутності трьох ланок інноваційної екосистеми

Джерело: розроблено автором

 

Рис. 7. Замкнутий цикл інновацій: випадок відсутності чотирьох ланок інноваційної екосистеми

Джерело: розроблено автором

 

Економічна модернізація є наслідком життєздатності інноваційної  екосистеми. Таким чином, дієвість інноваційного неопротекціонізму вимірюватиметься ступенем здійснення трьох видів економічної модернізації:  модернізації процесу,  модернізації продукту, функціональної модернізації. Модернізація процесу — це зростання продуктивності праці в існуючій діяльності в ланцюжку. Модернізація продукту передбачає перехід до створення продуктів з більш високою доданою вартістю в межах одного ланцюжка. Більшість наукових робіт розглядають функціональну модернізацію, тобто, перехід до технологічно складнішого виробничого процесу.

Четвертий тип модернізації — міжсекторальна (або ланцюгова) модернізація — є контраверсійним за своїми наслідками. Гонитва за прибутками і акцент на фрагментацію виробництва, що уособились у високому ступені використання глобальних ланцюгів створення доданої вартості  у високотехнологічних галузях економіки, призвела до того, що без активного використання політики інноваційного неопротекціонізму європейські компанії добровільно віддають свої виробництва азійським виробникам, даючи їм можливість копіювання виробництва, а  європейські країни-лідери досить швидко втрачають зайняті раніше ніші.

Прикладом цього може стати втрата позицій європейських виробників на ринках інноваційної продукції. Високий рівень координації політики в галузі освіти, досліджень, конструкторських розробок уможливили свого часу створення прототипів майбутньої продукції. Втім перенесення виробничих потужностей на територію країн, що розвиваються  (зокрема, Китаю) з метою здешевлення процесу виробництва призвело до того, що не лише виробництво продукції, але й продажі, випали з ще не так давно замкнутого циклу інновацій. Спочатку це вигідно, бо продаж начебто здійснється у великих обсягах через наявність великого споживчого ринку, але поступово  левова частина прибутку, яка раніше могла зароблятися європейськими компаніями, переходить до китайських компаній. Поступово втрачається право ексклюзивного просування засобів виробництва; втрачається  й можливість коригувати розвиток технологій у власних інтересах. Тобто, тепер уже розвиток технологій  робиться тими, хто спочатку перехопив ініціативу у продажах, а потім у виробництві кінцевого продукту. Втручання у сам високотехнологічний процес виробництва ( коли просуваються свої комплектуючі) засвідчує той факт, що місце у глобальних ланцюгах створення доданої вартості  не є статичним. Через високий динамізм, притаманний інноваційній екосистемі, лідери та залежні агенти можуть помінятись місцями.

Стимулювання зростання інвестицій у науково-дослідні розробки — поширений прояв політики інноваційного неопротекціонізму, і в розвинених країнах Європи, де було усвідомлено ризики втрати місця в «технологічній мапі світу», цей інструмент стимулювання економічного розвитку і зростання активно використовується. Серед іншого, інструментом політики інноваційного неопротекціонізму стають інноваційні державні закупівлі — розміщення замовлень на купівлю або розробку товарів чи послуг, які ще не існують, проте можуть бути виготовлені/розроблені протягом розумного часового періоду на основі наявного потенціалу і виробничих можливостей дерє9жави. Таким чином, державні закупівлі підтримують розвиток інновацій декількома шляхами: створенням нових ринків, попиту та можливості тестувати інноваційні розробки. На сьогоднішній день 81% країн ОЕСР розробили стратегії та політики для підтримки інноваційних товарів та послуг, проте лише 39,4% країн ОЕСР вимірюють результати своєї підтримки інноваційних товарів та послуг [15].

Прикладом використання такої стратегії є система Public Procurement of Innovation (PPI), яка використовується в ЄС у рамках стратегії «Європа-2020», оскільки державні витрати ЄС становлять в середньому від 18% до 20% ВВП [16] . Цілі, які переслідують представники ЄС, втілюючи цю політику, зводяться до таких: підвищення ефективності державних закупівель; створення робочих місць; підвищення конкурентоспроможності, особливо у випадку із малим та середнім бізнесом; створення більш екологічно-дружніх технологій; задоволення унікальних потреб підприємств. Особливо важливим даний підхід є у таких сферах, як: охорона здоров’я; електронний уряд; управління викидами; переробка сміття. Прикладом діяльності ЄС в сфері інноваційних державних закупівель є проект PAPIRUS, спрямований на заохочення розвитку технологій у будівництві з метою підтримання ідей сталого розвитку.

Необхідно зазначити, що ці безумовно важливі і потужні механізми інноваційного протекціонізму у вигляді безпосереднього фінансування ДР та використання бюджетних закупівель інноваційних продуктів не є достатніми без використання системи контролю зовнішніх ринків інноваційних продуктів.

Висновки. Інтеграція українських виробників у глобальні ланцюги створення вартості у результаті імплементації угоди про вільну торгівлі Україна - ЄС призведе до зростання інноваційності  процесу виробництва в довгостроковому періоді (10-20 років), а тому сприятиме зменшенню галузевих загроз інноваційній безпеці у промисловості. Відзначимо, що «інноваційність» українських продуктів у такому «природному» процесі буде мати ознаки вторинності і третинності по відношенню до європейських партнерів, навіть нових країн-членів ЄС. Втім, і довгий термін, і вторинність ще не є головною проблемою. Надто велике покладання на «природне» зростання ролі України у фрагментованому міжнародному виробництві лише на основі вказаної угоди є програшною стратегією з точки зору зміни структури економіки в бік інноваційності, збільшення темпів зростання і зрештою — економічної безпеки держави. На сьогодні триває і поглиблюється процес втрата потенціалу до відтворення технологій і консервація за Україною статусу імітатора інноваційної діяльності, що напряму кореспондується з відтоком наукового потенціалу, а відтак  загрожує консервацією бідності та депопуляцією в Україні.

Лише створення замкнутої інноваційної екосистеми стане запорукою відновлення фінансування досліджень і розробок (ДР) як державою, так і приватним сектором. Розуміння цілісного процесу отримання прибутку від інновацій, де інноваційні компанії і держава, що хотіла б підтримати інноваційний процес, визначають, на якому саме ринку буде здійснено продаж кінцевого продукту  і  яким чином досягається стабільність  продажів, дає шанс на те, що кошти на фінансування як ДР, так і відповідного рівня освіти будуть генеруватися в достатній кількості. Наслідком втілення цього замкнутого  процесу інновацій є вирішення структурних проблем, що лежать в основі соціально-економічної кризи в Україні.

 

Література.

1. Колодко Г. Новый Прагматизм, или экономика умеренности / Г. Колодко // Экономика Украины. – 2013. - 11 (616). – С. 13-28.

2. Феєр О. Модернізація як економічна категорія [Електронний ресурс] / О. Феєр // Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія: Економіка. – 2016. – Вип. 1 (5). – Режим доступу:  http://www.msu.edu.ua/visn/wp-content/uploads/2016/05/1-5-1-2016-11.pdf

3. Валінкевич Н. В. Організаційно-економічна модернізація підприємств харчової промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора економічних наук: спеціальність 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» / Н. В. Валінкевич. – К., 2015. – 44 с.

4. Аберкромби Н. Социологический словарь / Н. Аберкромби, С. Хилл, Б.С. Тернер. – М.: Экономика, 2004. – 620 с.

5. Ляховець О.О. Витоки теорії модернізації та її місце в економічній науці / О.О. Ляховець // Інвестиції: практика та досвід. – 2013. – № 10. – С. 34-36.

6. Богдан Н.И. Формирование инновационной экосистемы: проблемы Беларуси [Электронный ресурс] / Н.И. Богдан. – 2015. – Режим доступа: http://scienceportal.org.by/upload/2015/November/II_06_Bogdan.pdf

7. Bramwell A. Growing Innovation Ecosystems: University-Industry Knowledge Transfer and Regional Economic Development in Canada [Electronic resource] / A. Bramwell, N. Hepburn, D.A. Wolfe. – 2012. – Mode of access: http://sites.utoronto.ca/progris/presentations/pdfdoc/2012/Growing%20Innovation%20Ecosystems15MY12.pdf

8. Nallari R. Clusters of Competitiveness [Electronic resource] / R. Nallari, B. Griffith. – 2013. – Mode of access: http://documents.worldbank.org/curated/en/152521468158381169/pdf/798920PUB0Clus00Box377374B00PUBLIC0.pdf

9. Панченко В.Г. Від протекціонізму до неопротекціонізму: нові виміри регулювання в умовах лібералізації / В.Панченко, Н.Резнікова / Міжнародна економічна політика. 2017. – №2(27). – С. 95-117.

10. Серпухов Ю. Ієрархія інструментів прихованого протекціонізму у міжнародній торговельній політиці / М. Ю. Серпухов // Вісник Національного університету кораблебудування. – 2013. - №3. – С. 229-232.

11. The Innovative Success that is Apple, Inc. [Electronic resource] / K. Johnson, Y. Li, H. Phan, J. Singer, H. Trinh – 2012. – Mode of access: http://mds.marshall.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1420&context=etd

12. Schumpeter J. Capitalism, Socialism and Democracy / J. Schumpeter. – New York: Harper, 1975. – P. 82-85.

13. Official website of The Observatory of Economic Complexity [Electronic resource]Mode of access: https://atlas.media.mit.edu/en/profile/country/ukr/#Exports

14. Стадвелл Джо. Чому Азії вдалося. Успіхи і невдачі найдинамічнішого регіону світу / Джо Стадвелл; [пер. з англ. О. Цехановська]. К.: Наш Формат, 2017. — 448 с.

15. Public Procurement as a Driver of Innovation in SMEs and Public Services [Electronic resource] / European Commission. – 2014. – Mode of access:  http://ec.europa.eu/docsroom/documents/15522/attachments/1/translations/en/renditions/native.

16. Consultation document on Guidance on Public Procurement of Innovation [Electronic resource] / European Commission. – 2017. – Mode of access:  https://ec.europa.eu/docsroom/documents/25724/attachments/1/translations/en/renditions/native.

17. Смородинская Н.В. Сетевые инновационные экосистемы и их роль в динамизации экономического роста [Электронный ресурс] / Н.В. Смородинская // Инновации. – 2014. – № 7(189). – Режим доступа:  https://inecon.org/docs/Smorodinskaya-Innovations-2014-07.pdf

18. Влияние мирового финансового кризиса на инновационные процессы в зарубежных странах и России: Сборник научных статей / Под ред. проф. М.В. Кулакова, проф. М.Н. Осьмовой. – M.: РГ-Пресс, 2014. – 128 с.

19. Красоченкова Н.П. Национальное инновационное пространство в экономике знаний  [Электронный ресурс] / Н.П. Красоченкова // Наука. – 2016. - № 5(98). – Режим доступа: file:///C:/Users/admin/Downloads/%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.pdf

 

References.

1. Kolodko, G. (2013), “New Pragmatism, or economy of moderation”, Ekonomika Ukrainy, no. 11 (616), pp. 13-28.

2. Feyer, O. (2016), “Modernization as an Economic Category”, Naukovyy visnyk Mukachivsʹkoho derzhavnoho universytetu. Seriya: Ekonomika, [Online], vyp. 1(5), available at: http://www.msu.edu.ua/visn/wp-content/uploads/2016/05/1-5-1-2016-11.pdf (Accessed 14 September 2017)

3. Valinkevych, N.V. (2015), “Organizational-economic modernization of food industry enterprises”, Ph.D. Thesis, Economics and management of enterprises (by types of economic activity), National University of Food Technologies, Kyiv, Ukraine.

4. Aberkrombi, N., Khill, S. and Terner, B.S. (2004), Sotsiologicheskiy slovar' [Sociological dictionary], Ekonomika, Moskva, Rossiya.

5. Lyakhovetsʹ, O.O. (2013), “The Origins of the Modernization Theory and Its Place in Economic Science”, Investytsiyi: praktyka ta dosvid, no. 10, pp. 34-36.

6. Bogdan, N.I. (2015), “Formation of the innovation ecosystem: problems of Belarus”, available at: http://scienceportal.org.by/upload/2015/November/II_06_Bogdan.pdf (Accessed 16 September 2017)

7. Bramwell, A., Hepburn, N. and Wolfe, A.D. (2012), “Growing Innovation Ecosystems: University-Industry Knowledge Transfer and Regional Economic Development in Canada”, available at: http://sites.utoronto.ca/progris/presentations/pdfdoc/2012/Growing%20Innovation%20Ecosystems15MY12.pdf (Accessed 18 September 2017)

8. Nallari, R. and Griffith, B. (2013), “Clusters of Competitiveness”, available at: http://documents.worldbank.org/curated/en/152521468158381169/pdf/798920PUB0Clus00Box377374B00PUBLIC0.pdf (Accessed 18 September 2017)

9. Panchenko, V. and Reznikova, N. (2017), “From protectionism to non-protectionism: new dimensions of regulation in the conditions of liberalization”, Mizhnarodna ekonomichna polityka, no. 2(27), pp. 95-117.

10. Serpukhov, Y. (2013), “Hierarchy of instruments of hidden protectionism in international trade policy”, Visnyk Natsionalʹnoho universytetu korablebuduvannya, no. 3, pp. 229-232.

11. Johnson, K., Li, Y., Plan, H., Singer, J. and Trinh, H. (2012), “The Innovative Success that is Apple, Inc.”, available at: http://mds.marshall.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1420&context=etd (Accessed 22 September 2017)

12. Schumpeter, J. (1975), Capitalism, Socialism and Democracy, Harper, New York, US

13. The official site of The Observatory of Economic Complexity (2017), available at:  https://atlas.media.mit.edu/en/profile/country/ukr/#Exports (Accessed 20 September 2017)

14. Stadvell, Dzho. (2017), Chomu Aziyi vdalosya. Uspikhy i nevdachi naydynamichnishoho rehionu svitu [Why Asia succeeded. The successes and failures of the most dynamic region in the world], Nash Format, Kyiv, Ukraine.

15. The official site of European Commission (2014), “The Public Procurement as a Driver of Innovation in SMEs and Public Services”, available at:  http://ec.europa.eu/docsroom/documents/15522/attachments/1/translations/en/renditions/native (Accessed 19 September 2017)

16. The official site of European Commission (2017), “Consultation document on Guidance on Public Procurement of Innovation”, available at:  https://ec.europa.eu/docsroom/documents/25724/attachments/1/translations/en/renditions/native (Accessed 19 September 2017)

17. Smorodinskaya, N.V. (2014), “Network innovative ecosystems and their role in the dynamization of economic growth”, Innovatsii, [Online], no. 7(189), available at: https://inecon.org/docs/Smorodinskaya-Innovations-2014-07.pdf (Accessed 25 September 2017)

18. Kulakova, M.V. and Os'movoy, M.N. (2014), Vliyaniye mirovogo finansovogo krizisa na innovatsionnyye protsessy v zarubezhnykh stranakh i Rossii: Sbornik nauchnykh statey [The impact of the global financial crisis on innovation processes in foreign countries and Russia: A Collection of Scientific Articles], RG-Press, Moskva, Rossiya.

19. Krasochenkova, N.P. (2016), “National innovation space in the knowledge economy”,  Nauka, [Online], no. 5 (98), available at: file:///C:/Users/admin/Downloads/%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D1%86%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.pdf(Accessed 25 September 2017)

 

Стаття надійшла до редакції 19.11.2017 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"