Українською | English

BACKMAIN


УДК 504.062 : 338.48 (477)

 

Н. М. Ступень,

кандидат економічних наук, доцент кафедри землевпорядкування та кадастру,

Сумський національний аграрний університет, м. Суми

 

КОМПЛЕКСНИЙ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ

 

N. M. Stypen,

Ph.D. in Economics, Associate Professor of Department of Land and Cadastre,

Sumy National Agrarian University, Sumy

 

COMPREHENSIVE ECOLOGICAL AND ECONOMIC ANALYSIS OF THE RECREATIONAL TERRITORIES POTENTIAL

 

У статті обґрунтовано методичний підхід до комплексної оцінки ресурсного потенціалу рекреаційних територій, що, на відміну від існуючих, передбачає використання інтегрального індексу, який враховує систему природно-ресурсних, історико-культурних, соціально-економічних та екологічних показників та дозволяє забезпечити просторове планування розвитку рекреаційної галузі. Комплексний характер проявляється в компонентній структурі рекреаційного потенціалу, адже кожна група ресурсів поділяється на компоненти нижчих порядків. В результаті вибудовується ряд ранжируваних рекреаційних територій, а потім приймається рішення про кількість пріоритетних територій, які планується відібрати для цілей присвоєння їм статусу рекреаційної зони з режимом найбільшого економічного та інвестиційного сприяння.

 

The article substantiates the methodical approach to the integrated assessment of the resource potential of recreational territories, which, unlike existing ones, involves the use of an integral index that takes into account the system of natural resources, historical-cultural, socio-economic and ecological indicators and allows for spatial planning of the recreational sector development. Complex nature is manifested in the component structure of the recreational potential, since each group of resources is divided into components of lower orders. As a result, a number of ranked recreational areas are built up, and then a decision is made on the number of priority areas that are planned to be selected for the purpose of conferring on them the status of a recreational zone with the regime of the largest economic and investment promotion.

 

Ключові слова: рекреаційні території, потенціал, інтегральний індекс, рекреаційні ресурси, просторове планування.

 

Key words: recreational territories, potential, integral index, recreational resources, spatial planning.

 

 

Постановка проблеми. Розвиток рекреаційної діяльності передбачає одночасний розвиток цілого ряду суміжних галузей і виробництв, орієнтованих на обслуговування туристської сфери. При цьому слід враховувати, що процес організації рекреаційної діяльності пов'язаний з використанням природних ресурсів, які формують потенціал рекреаційних територій. Однак, сьогодні в Україні, незважаючи на наявний значний природно-рекреаційний потенціал, розвитку рекреаційної діяльності на територіальному рівні і, як наслідок, його впливу на розвиток окремих регіонів практично не відбувається. Вітчизняна економіка виступає в якості постачальників туристів на світовий туристичний ринок і не здатна забезпечити умов для розвитку на своєї території в'їзного та внутрішнього туризму. Володіючи багатьма природними та історико-культурними ресурсами рекреації та рекреаційні території є неконкурентоспроможними, їх розвиток відбувається безсистемно.

За існуючих умов, коли рекреаційні території в цілому вже розглядаються як чинники збалансованого розвитку еколого-економічних систем, дуже важливою стає проблема узгодження соціальних, економічних та екологічних інтересів суспільства в процесі рекреаційного освоєння природно-ресурсного потенціалу.

Аналіз останніх досліджень та постановка завдання. У науковій літературі приділяється значна увага вивченню питань формування та розвитку рекреаційних територій. Зокрема, дослідженню теоретичних і прикладних проблем розвитку територіальних рекреаційних комплексів присвячені праці І.Я. Антоненко, І.К. Бистрякова, В.Г. В’юна, Т.П. Галушкіної, Л.М. Грановської, О.І. Дребот, І.М. Лицура, О.І. Фурдичка, Г.В. Черевка та інших. В їх наукових працях достатньо уваги приділено соціально-економічним інструментам розвитку рекреаційних територій, а також питанням освоєння рекреаційного потенціалу територій на засадах сталого розвитку.

Однак визнаючи високу значимість досліджень перерахованих вчених, і відзначаючи наявність теоретико-методичних підходів до вирішення актуальних проблем рекреаційного природокористування необхідно відзначити, що досі залишаються неопрацьовані аспекти поступального функціонування рекреаційних територій, як просторового базису еколого-економічних систем.

Метою дослідження є обґрунтування методичного підходу до комплексної оцінки ресурсного потенціалу рекреаційних територій та здійснити на його основі еколого-економічний аналіз рекреаційного потенціалу територій України.

Результати досліджень. Рекреаційна територія сформована рекреаційною пропозицією на основі високої щільності атракторів, видової характеристики (природа, пейзаж, ландшафт), розвиненої туристичної інфраструктури, соціально-економічного потенціалу, сприятливих екологічних умов тощо. В умовах обмежених фінансових можливостей регіону, в залежності від рівня розвитку перерахованих вище факторів територія набуває першочергової трансформації чи перспективної.

Моделювання розвитку рекреаційних територій має на увазі виконання наступного алгоритму досліджень: інвентаризація рекреаційних ресурсів і можливостей території (на цьому етапі передбачається виявлення кількості, взаємного розташування, специфіки атрактивних об'єктів, які вже використовуються або потенційних); просторове угруповання атрактивних об'єктів з метою виявлення, вузлів туристично-рекреаційної мережі та її кордонів в межах території; виділення конкретних рекреаційних територій (на даному етапі передбачається позначення пріоритетності розвитку для кожної з них в напрямку рекреації, обґрунтування спеціалізації, виділення найбільш перспективних напрямків її розвитку). Крім того, на даному етапі робиться висновок про рівень можливості (неможливості) розвитку території в якості рекреаційної в поєднанні з об'єктивно існуючими на даний момент проявами природокористування, і, як результат – про повну або часткову переорієнтацію природокористування на території.

Збалансований розвиток рекреаційних територій нерозривно пов’язаний з використанням рекреаційних ресурсів та рекреаційного потенціалу цих територій загалом. На підставі оцінки і класифікації рекреаційних ресурсів проводиться рекреаційне зонування території за певними ознаками, що є найважливішим інструментом територіального планування розвитку рекреації і має враховуватися в схемах територіального планування.

Комплексна оцінка ресурсного потенціалу рекреаційних територій передбачає виявлення природних, соціально-економічних, історико-культурних та екологічних ресурсів, які склалися на певній території. Комплексний характер проявляється в компонентній структурі рекреаційного потенціалу, адже кожна група ресурсів поділяється на компоненти нижчих порядків, а ті в свою чергу можливо розділяти ще. Однак, враховуючи, специфічну особливість інформаційно-аналітичного забезпечення рекреаційної сфери, перелік індикаторів, що розкривають розглянуті нами раніше критерії  не можливо розкрити у зв’язку з відсутність  відповідних даних. Відповідно до цього відношення компонентної належності ресурсного потенціалу рекреаційних територій можна навести за такими показниками (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Компоненти ресурсного потенціалу рекреаційних територій

Компоненти

Показники

1-го порядку

Показники

2-го порядку

Природно-ресурсна

Індекс природно-рекреаційного потенціалу

Історико-культурна

Індекс історико-культурного потенціалу

Кількість пам’яток культурної спадщини національного значення

Кількість пам’яток історії, археології, містобудування та архітектури, монументального мистецтва

Частка найвизначніших пам’яток від загальної кількості

Кількість визначних історичних подій

Соціально-економічна

Індекс соціально-економічного потенціалу

Індекс регіонального людського розвитку

Середньооблікова кількість штатних працівників у колективних засобах розміщування

Дохід від наданих послуг спеціалізованих засобів розміщування

Кількість колективних засобів розміщування

Екологічна

Індекс екологічного потенціалу

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

Скидання забруднених вод у природні поверхневі водні об’єкти

Утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки

Джерело: сформовано автором

 

Модель оцінки привабливості територій для рекреаційного природокористування в основі, якої лежить методичний підхід до оцінки ресурсного потенціалу рекреаційних територій представлена на рис. 1. Основним елементом методичного підходу є інтегральний індекс рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій.

 

Рис. 1. Модель оцінки привабливості територій для рекреаційного природокористування

Джерело: сформовано автором

 

Інтегральний індекс рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій (Irrp) включає в себе сукупні показники основних компонентів цього потенціалу, а саме природно-ресурсного, історико-культурного, соціально-економічного та екологічного і розраховується за формулою:

 

,                                               (1)

 

де, Irrp – інтегральний індекс рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій;

Inrp – сукупний індекс природно-ресурсного потенціалу рекреаційних територій;

Ihkp – сукупний індекс історико-культурного потенціалу рекреаційних територій;

Isep – сукупний індекс соціально-економічного потенціалу рекреаційних територій;

Iep – сукупний індекс екологічного потенціалу рекреаційних територій.

 

Показник, що оцінює природно-ресурсний потенціал рекреаційних території  є базовим при побудові інтегрального індексу і, в свою чергу, включає в себе також велику сукупність складових, що характеризують основні групи природно-рекреаційних ресурсів, здатних стати метою відвідування туристів. Його величина визначається як сума всіх складових. Для визначення природно-ресурсної складової в якості основних критеріїв можуть служити: різноманітність елементів (базових з позиції розвитку туризму і рекреації) природно-ресурсного потенціалу території та можливості впливу цих елементів на перспективи розвитку туризму та рекреації [1]. Для розрахунку коефіцієнту природно-ресурсного потенціалу з-поміж загальної сукупності його елементів на певній території можуть бути використані показники, які мають найбільше значення для розвитку рекреаційної галузі (наявність морського узбережжя; мережа внутрішніх водойм; розташування лісів, парків, садів; характеристики ландшафтів; наявність бальнеологічних ресурсів, які здатні забезпечити розвиток певних видів туризму. Чим більше елементів включає в себе певна територія, тим вищий показник її природно-ресурсної різноманітності.

Якісна оцінка важливих природних об'єктів загалом здійснюється за допомогою коефіцієнтів важливості, які розраховуються експертним методом з огляду на рівень значущості природних об'єктів на кожному з рівнів (міжнародний, національний, регіональний, місцевий (муніципальний) рівні).

Варто виокремити методику компонентної та інтегральної економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу території, яку запропонував В.П. Руденко. За його методикою компонентна оцінка передбачає: «економічну оцінку використання потенціалу окремих видів природних ресурсів як характеристику їхньої суспільної споживчої вартості, що проводилась у річному вимірі на базі єдиного критерію – економії суспільної праці  та узагальнюючого показника – вартості валової продукції, вираженої в загальнодержавних  або (при відсутності) регіональних кадастрових цінах, розрахованих методом ранжирування приведених витрат. Валова продукція характеризує сукупну продуктивність усіх природних ресурсів території» [2, с. 86-87]. Тому ми пропонуємо аналіз природно-ресурсного потенціалу рекреаційних територій України приймати як рівень природно-рекреаційного потенціалу запропонованого В.П. Руденком. Це надасть можливість врахувати потенційні можливості рекреаційних територій для задоволення попиту відпочиваючих та визначити перспективи розвитку рекреаційного природокористування.

Інші компонентні групи ресурсного потенціалу рекреаційних територій запропоновано розраховувати за показниками 2-го порядку наведеними в табл. 2.5. Сукупний індекс окремої компонентної групи Ik (Inrp, Ihkp, Isep, Iep) розраховано як середнє нормованих значень вище згаданих показників:

 

                                                                       (2)

 

де – нормоване значення j-го показника для i-го регіону;

n – кількість показників, що застосовуються при розрахунку.

 

У більшості випадків формування нормованого показника ґрунтується на вимозі подання всіх ознак як стимуляторів. Ознаку xi прийнято називати стимулятором, якщо вона характеризується зростанням одночасно з підвищенням якості (тобто, вищим значенням ознаки відповідає вища якість об’єкта). Якщо ж під час зростання якості відбувається зменшення ознаки xi, то таку ознаку варто вважати дестимулятором. В такому випадку можливо зберегти позитивний кореляційний зв’язок з тією якістю, яка є об’єктом дослідження. Також, з огляду на вищесказане, значення інтегрального показника не залежить від одиниць вимірювання ознак. Для того, щоб ці умови були виконані, варто здійснити нормування (уніфікацію шкал), згідно яких були здійснені первинні вимірювання [3]. Цей процес передбачає трансформування шкали (зміну точки відліку чи масштабу) таким чином, щоб область можливих значень вимірювання залишалась в межах відрізку [0; n], де число n обирається на розсуд дослідника залежно від його змістовних міркувань [4]. В такому випадку нульове значення показника, який трансформується, повинен відповідати найнижчому рівню якості за даною властивістю, відповідно, значення n – найвищій. Нормований показник завжди будується таким чином, щоб його значення знаходились в межах від 0 до 1. Це створює можливості для змістовної інтерпретації значення такого показника та полегшує процес його порівняння з різними об’єктами. Для цього в процесі уніфікації шкали значення n потрібно обирати рівним 1. Якщо ознака є стимулятором, то нормовані значення розраховуються за формулою:

 

                                                                       (3)

 

де нормоване значення j-го показника для i-го регіону;

– мінімальне значення j-го показника;

– максимальне значення j-го показника.

 

Якщо ознака є дестимулятором, то нормовані значення розраховуються за формулою:

 

                                                                      (4)

 

До недоліків такого підходу можна віднести те, що розрахований інтегральний індекс більше не має зв’язку з основними показниками, що значно ускладнює формування об’єктивних висновків. Проте, зазначений підхід дає змогу вирішувати завдання ранжування об’єктів, їх порівняння, дослідження їх структури й деякі інші завдання, що повністю відповідає вимогам до сукупного й інтегрального показника.

Для визначення коефіцієнта історико-культурного потенціалу з усієї сукупності елементів історико-культурного різноманіття території можуть бути відібрані найбільш значимі для розвитку певних видів рекреації на території: пам'ятники архітектури і містобудування; пам'ятники археології; пам'ятники мистецтва; музеї; пам'ятники історії; імена великих громадян, життєдіяльність яких була пов'язана з конкретною територією тощо. До найбільш значущих (з точки зору розвитку туризму і рекреації) визначних об'єктів історії та культури відносяться пам`ятки культурної спадщини національного значення, а також пам’ятки історії, археології, містобудування та архітектури, монументального мистецтва [5; 6].

Важливим ресурсним компонентом рекреаційних територій та освоєння рекреаційного потенціалу значною мірою визначається рівнем розвитку інфраструктури, зокрема, колективних та спеціалізованих розміщування, закладів харчування, доходів від розміщування, кадровим забезпеченням тощо.

Низка екологічних показників характеризує негативний вплив дестабілізуючих факторів на успішне становлення рекреаційного природокористування. До таких показників входить: рівень техногенного забруднення; рівень викидів шкідливих речовин у атмосферу, скидання забруднюючих речовин у природні поверхневі води, накопичення промислових токсичних відходів тощо [7].

На основі результатів розрахунку інтегрального індексу рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій можливо оцінити об’єкт (регіон, район, місцевість) відповідно до запропонованої класифікації (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Класифікація рівнів ресурсного потенціалу рекреаційних територій

Рівень ресурсного потенціалу

Значення інтегрального індексу (чи окремого індикатора)

Високий

0,76–1,00

Середній

0,51–0,75

Низький

0,26–0,50

Дуже низький

0,01–0,25

Джерело: авторська розробка

 

Значення сукупних індексів та інтегрального показника рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій за регіонами України відображені у табл. 3.

 

Таблиця 3.

Результати розрахунку інтегрального показника рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій

Регіон

Сукупний індекс природно-рекреаційного потенціалу

Сукупний індекс історико-культурного потенціалу

Сукупний індекс соціально-економічних ресурсів

Сукупний індекс рівня екологічної безпеки

Інтегральний показник ресурсного потенціалу рекреаційних територій

АР Крим

1,00

0,48

0,88

0,88

0,81

Вінницька

0,05

0,28

0,32

0,95

0,40

Волинська

0,02

0,37

0,15

0,99

0,38

Дніпропетровська

0,21

0,16

0,28

0,36

0,25

Донецька

0,30

0,18

0,15

0,03

0,17

Житомирська

0,02

0,19

0,05

0,98

0,31

Закарпатська

0,35

0,22

0,52

0,99

0,52

Запорізька

0,14

0,12

0,46

0,57

0,32

Івано-Франківська

0,16

0,30

0,38

0,92

0,44

Київська

0,02

0,69

0,36

0,68

0,44

Кіровоградська

0,37

0,06

0,04

0,98

0,36

Луганська

0,16

0,12

0,05

0,91

0,31

Львівська

0,26

0,73

0,71

0,90

0,65

Миколаївська

0,02

0,15

0,26

0,84

0,32

Одеська

0,23

0,37

0,66

0,92

0,55

Полтавська

0,05

0,22

0,30

0,85

0,36

Рівненська

0,00

0,21

0,07

0,99

0,32

Сумська

0,05

0,15

0,09

0,71

0,25

Тернопільська

0,01

0,21

0,15

0,98

0,34

Харківська

0,33

0,30

0,29

0,73

0,41

Херсонська

0,05

0,14

0,26

0,90

0,34

Хмельницька

0,02

0,32

0,07

0,98

0,35

Черкаська

0,07

0,22

0,10

0,95

0,34

Чернівецька

0,05

0,18

0,26

0,99

0,37

Чернігівська

0,14

0,35

0,04

0,97

0,38

Джерело: авторська розробка

 

В результаті вибудовується ряд ранжируваних рекреаційних територій (табл. 4), а потім приймається рішення про кількість пріоритетних територій, які планується відібрати для цілей присвоєння їм статусу рекреаційної зони з режимом найбільшого економічного та інвестиційного сприяння.

 

Таблиця 4.

Ранжирування регіонів України ресурсного потенціалу рекреаційних територій

Рівень ресурсного потенціалу

Регіон

Високий

АР Крим

Середній

Львівська, Одеська, Закарпатська

Низький

Івано-Франківська, Київська, Харківська, Вінницька, Волинська, Чернігівська, Чернівецька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Херсонська, Тернопільська, Черкаська, Запорізька, Рівненська, Миколаївська, Луганська, Житомирська

Дуже низький

Дніпропетровська, Сумська, Донецька

Джерело: авторська розробка

 

В основу проекту створення та розвитку зон покладено ідею збільшення потоку туристів за рахунок забезпечення цілорічного доступу до туристських центрів, розвитку інфраструктури, формування сучасного туристичного комплексу, що дозволяє найбільш повно використовувати наявний значний рекреаційний потенціал території, і залучення його в міжнародну логістику. При цьому центри даних зон повинні бути точки локалізації туристських кластерів, які характеризуються рядом властивостей: високим рівнем концентрації пов'язаних між собою об'єктів, туристського показу, що дозволяє за рахунок їх комбінування в різних тематичних і комплексних турах створювати значну додану вартість; відносно високим рівнем концентрації трудових ресурсів з відповідним рівнем спеціалізації і кваліфікації;  розвиненою туристської, інженерної, транспортної, соціальної, енергетичної інфраструктурою; наявністю розгалужених коопераційних зв'язків у підприємств туристського комплексу, що перебувають при цьому у внутрішній конкурентному середовищі.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, інтегральний індекс рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій, як результат комплексної оцінки, дає змогу оцінити цей узагальнений показник за регіонами України. Найвищий показник ресурсного потенціалу рекреаційних територій України має АР Крим (0,81), найнижчий показник (0,17), що відноситься до низького рівня, зафіксовано у Донецькій обл. На основі результатів розрахунку інтегрального індексу рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій за запропонованим методичним підходом можливо оцінити об’єкт (регіон, район, місцевість) відповідно до запропонованої класифікації. Безумовно, методи оцінки ресурсного потенціалу рекреаційних територій в перспективі повинні отримати свій подальший розвиток (вдосконалення) шляхом поглиблених досліджень даної проблематики. Так, замість наведеного коефіцієнта можливого впливу елементів природно-ресурсного потенціалу на розвиток рекреаційної території може бути використаний інший; показник, якісної оцінки – туристично-рекреаційна придатність базових елементів природно-ресурсного потенціалу.

 

Література.

1. Черчик Л.М. Формування ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні [монографія] / Луцький держ. технічний ун-т. Луцьк: ЛДТУ, 2006. 351 с.

2. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х част.: підручн. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. 552 с.

3. Григорук П.М., Ткаченко І.С. Методи побудови інтегрального показника // Бізнес Інформ. 2012. № 4. С. 34–38.

4. Шкуратов О.І. Організаційно-економічні основи екологічної безпеки в аграрному секторі України: теорія, методологія, практика: [монографія] / О.І. Шкуратов. – К.: ДКС-Центр, 2016. – 356 с.

5. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування: [монографія]. К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2001. 395 с.

6. Чичкалюк Т.О. Вдосконалення управління розвитком рекреаційного потенціалу регіону // Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 3. С. 633–635.

7. Черчик Л., Коленда Н. Стратегічний потенціал рекреаційної системи регіону: теорія, методологія, оцінка: [монографія]. Луцьк: ЛНТУ, 2008. 224 с.

 

References.

1. Cherchyk, L.M. (2006), Formuvannia rynkovykh vidnosyn u rekreatsijnomu pryrodokorystuvanni [Formation of market relations in recreational nature management], LDTU, Luts'k, Ukraine.

2. Rudenko V.P. (2010), Heohrafiia pryrodno-resursnoho potentsialu Ukrainy [Geography of natural resource potential of Ukraine], Chernivetskyi natsionalnyi universytet, Chernivtsi, Ukraine.

3. Hryhoruk, P.M. and Tkachenko, I.S. (2012), “Methods of constructing an integral index” Biznes Inform, no. 4, pp. 34–38.

4. Shkuratov, O.I. (2016), Orhanizatsiino-ekonomichni osnovy ekolohichnoi bezpeky v ahrarnomu sektori Ukrainy: teoriia, metodolohiia, praktyka [Organizational-economic bases of ecological safety in the agricultural sector of Ukraine: theory, methodology, practice], DKS-centre, Kiev, Ukraine.

5. Beidyk O.O. (2001), Rekreatsiino-turystski resursy Ukrainy: metodolohiia ta metodyka analizu, terminolohiia, raionuvannia [Recreational and tourist resources of Ukraine: methodology and methods of analysis, terminology, zoning], Kyivskyi universytet, Kyiv, Ukraine.

6. Chychkaliuk, T.O. (2015), “Improving the management of the development of recreational potential of the region”, Hlobal'ni ta natsional'ni problemy ekonomiky, vol. 3, рр. 633–635.

7. Cherchyk, L., Kolenda N. (2008), Stratehichnyi potentsial rekreatsiinoi systemy rehionu: teoriia, metodolohiia, otsinka [Strategic recreational potential of the region: the theory, methodology, evaluation], LNTU, Lutsk, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 18.08.2017 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"