ЕКОНОМІЧНІ Й ТЕХНОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ БІОЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

УДК 338.45:332.05

А. М. Прощаликіна,

к. е. н., доцент кафедри економіки та міжнародних економічних відносин,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, м. Черкаси

ЕКОНОМІЧНІ Й ТЕХНОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ БІОЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

A. М. Proshchalykina,

PhD (Economics), Associate Professor, Department of Economics and international economic relations

Cherkassy national university named by Bogdan Khmelnytskyi

ECONOMIC AND TECHNOLOGICAL PRECONDITIONS OF FORMATION AND DEVELOPMENT OF BIOECONOMICS IN UKRAINE

Розглянуто теоретичні підходи до поняття «біоекономіка». Запропоноване авторське визначення цього поняття. Розглянуто роль суб’єктів господарювання при формуванні біоекономіки. Розкрито умови розвитку біоекономіки з урахуванням досвіду розвинених країн світу. Проаналізовано потенційні можливості формування біоекономіки в Україні. Доведено, що формування нового типу економіки на основі ефективного використання поновлюваних ресурсів можливо тільки при системному підході. Визначено, що основними проблемами формування біоекономіки в Україні є: відсутність державної програми розвитку галузі, недостатнє державне фінансування науково-практичних розробок в області біотехнологій, недостатній розвиток освіти в сфері біотехнологій, відсутність технологій на підприємствах.

The theoretical approaches to the concept "bioeconomy" are considered. The author definition of this concept is proposed. The role of stakeholders in the formation of bioeconomy is considered. The conditions of bioeconomy development are expounded taking into account the experience of developed countries of the world. The potential opportunities for the formation of bioeconomics in Ukraine are analyzed. It is proved, that the formation of a new type of economy based on the effective use of renewable resources is possible only with a systematic approach. It is determined that the main problems of the formation of bioeconomics in Ukraine are: lack of a state program of development of the branch, insufficient state financing of scientific and practical developments in the field of biotechnology, insufficient development of education in the field of biotechnology, lack of technologies at enterprises.

Ключові слова: біоекономіка, біотехнологія, біоінженерія, сталий розвиток, біоніка, біохімія, біопаливо, органічне виробництво.

Keywords: bioeconomy, biotechnology, bioengineering, sustainability, bionics, biochemistry, bioenergy, organic farming.

Постановка проблеми. Ефективний розвиток сучасної економіки потребує системного підходу до використання факторів виробництва. В сучасних умовах все актуальнішим стає формування біоекономіки в умовах якої ефективно використовуються ресурси, формується взаємодія між різними галузями виробництва сприяючи екологізації виробництва, підвищенню енергоефективності, створенню нових продуктів на основі біотехнологій. Таким чином біоекономіка створює можливості для сталого продовольчого забезпечення за рахунок трансформації ресурсозатратної економіки в нову ресурсозберігаючу економіку, засновану на біологічних відновлюваних ресурсах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання умов формування і розвитку біоекономіки в країні знаходяться в центрі уваги дослідників. У працях Д. Бедсона, К. МакКорніка та Н. Лаутто, Д. Романо, С. Петровського, М. Каруса, Д. Кареза, Р. Фукса розглянуто суть та умови формування біоекономіки в країні. Можливості створення біоекономіки в Україні досліджують Талавиря М., Лимар В., Байдала В. та інші.

Матеріали досліджень зарубіжних і вітчизняних вчених дозволили зробити висновок, що в країнах світу формуються ознаки біоекономіки. Вони проявляються у посиленні взаємодії між суб’єктами агропромислового сектора з іншими галузями промисловості щодо використання відновлювальних ресурсів. Це сприятиме посиленню продовольчої та енергетичної безпеки в країні та забезпечуватиме екологічну стійкість сільськогосподарського виробництва та переробної промисловості. Однак подальшого дослідження потребують питання щодо створення мотиваційних чинників для суб’єктів господарювання щодо екологізації виробництва і побуту; інтеграції біотехнологічних знань в різні сектори економіки та створення організаційної системи для взаємодії суб’єктів біоекономіки.

Метою статті є визначення суті і чинників розвитку біоекономіки в Україні.

Виклад основного матеріалу. Термін «біоекономіка» вперше вжили Дж. Енрікез та Р. Мартінес при аналізі впливу баз генетичного матеріалу на розвиток біотехнологічних галузей і створення патентів [1]. В подальших дослідженнях були розширені межі вживання терміну «біоекономіка», пов’язуючи його з умовами і ефектами від перетворення відновлюваних природних ресурсів в енергію, продукти харчування, хімічні речовини та інші біоматеріали. Дослідження біоекономіки здійснюються на основі міждисциплінарного підходу – на межі економічних, біологічних, правових, технічних наук. Також цей термін широко використовується міжнародними організаціями. Основні трактування терміну біоекономіка відображені у таблиці 1.

Таблиця 1.

Визначення поняття «біоекономіка»

Автор	Визначення
ОЕСР	Біоекономіка є сукупністю економічних операцій у суспільстві, в яких використовують приховану цінність біологічних продуктів і процесів, щоб забезпечити нові можливості зростання економіки та підвищення добробуту громадян [2].
Фукс Р.	Перехід до біоекономіки передбачає використання і збереження природного потенціалу для виживання людини. Цей процес передбачає поширення принципів біологічної еволюції до промислового виробництва: розвиток симбіотичних систем, каскадне використання енергії та сировини та виробництво на основі замкнених ланцюгів [3].
Мансур Муххамадіан	Біоекономіка – це промисловий перехід до стійкого використання поновлюваних водних і наземних ресурсів біомаси в енергетичних, проміжних та кінцевих продуктах для отримання переваг економічної, екологічної, соціальної та національної безпеки [4].
Талавиря М., Лимар В., Байдала В.	Біоекономіка охоплює виробництво поновлюваних біологічних ресурсів та перетворення цих ресурсів та відходів у продукти, що мають додану вартість (такі як продукти харчування, біологічні продукти та біоенергетика) [5].

Зазначені визначення об’єднує мета виробництва – досягнення стійкого розвитку економіки на засадах ресурсоощадності і використання відновної біосировини. В сучасних умовах біоекономіка – високотехнологічна частина економіки, що включає не лише окремі галузі, але і створює основу для нового типу відносин між суб’єктами – формування виробництв замкненого циклу, екологізації виробництва, сталого розвитку сільського господарства. Водночас розвиток біоекономіки несе певні ризики, пов’язані з неконтрольованим використанням нових технологій. Тому процес формування біоекономіки в країні повинен регулюватися державою при тісній взаємодії з бізнесом.

На нашу думку, біоекономіку слід розглядати як систему суспільних відносин щодо виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції з біологічної сировини із застосуванням біотехнологій для досягнення економічного зростання і збереження екосистем.

Формування такої економіки можливе лише при системному підході – вона консолідує базовий агропромисловий сектор з галузями хімічної, фармацевтичної, приладобудівної галузі та енергетики. Досягти взаємодії між цими секторами можливо лише при формуванні системозабезпечуючих засад, що полягають у створенні організаційних, інституціональних та інших управлінських елементів різних рівнів. Також слід зазначити, що розвитку потребує і ресурсна база кожної з галузей, що повинна вдосконалюватися завдяки постійним НДДКР. Формування біоекономіки можливе не лише у державах зі стабільно функціонуючими високорозвиненими економіками, але і у суспільствах, що трансформуються. Вирішальними факторами при цьому є наявність ресурсної бази, розробка, впровадження і промислове освоєння відповідних технологій, формування інфраструктури відповідних ринків та підтримка відповідного виду підприємництва.

До біоекономіки безпосередньо належать виробництво органічної продукції, біоенергетика, біотехнології різних типів, штучний фотосинтез, біоніка [6].

Система нормативно-правових актів, що створює умови для розвитку і регулювання складових біоекономіки наведена на рис.1.

Рис. 1. Нормативно-правові акти щодо регулювання і розвитку складових біоекономіки в Україні

Складено автором на основі [7]

Наведені закони та підзаконні нормативно-правові акти створюють рамкові умови для розвитку відповідних складових біоекономіки в Україні, однак вони не деталізуються і не підтверджуються державними програмами щодо їх підтримки і активізації діяльності. Для розвитку потенціалу біоекономіки в Україні необхідно створити доповнити стратегічні документи дієвими галузевими програмами, що направлені на посилення взаємодії і координацію дій на національному, регіональному та місцевому рівнях.

В Україні є ресурсні, виробничі та технологічні можливості розвитку складових біоекономіки (таблиця 2).

Таблиця 2.

Потенціал розвитку складових біоекономіки в Україні

Складова	Ресурсні, технологічні та виробничі можливості	Проблеми розвитку	Стимулювання виробників та відповідного ринку
Біоенергетика	У 2015 р. частка біопалива складала 2,5% (1283 тис. т н.е.) кінцевого споживання енергії та 2,3% (2102 тис. т н.е.) загального постачання первинної енергії в Україні [8]. Значним є ресурсний потенціал (лісові ресурси, відходи сільського господарства). Річний технічно-досяжний енергетичний потенціал твердої біомаси в Україні є еквівалентним 18 млн. т н.е. Річний технічно-досяжний енергетичний потенціал рідкого біопалива в Україні є еквівалентним 1 млн. т н.е. Річний теоретичний потенціал біогазу в Україні становить 3,2 млрд. м. куб. [9]. Наявні відповідні технології: переробки сільськогосподарської сировини, технології метанового зброджування тваринницької біомаси, що на 60-70% складається з метану, анаеробної ферментації біомаси, переробка сміттєзвалищ, очистка стічних вод.	1. Організованої форми забезпечення купівлі-продажу біопалив них ресурсів немає, тому споживачі не мають достатньої інформації про можливих постачальників, самі шукають їх і формують договірні умови взаємодії. 2. Незадоволеним є попит на паливо для біоенергетичних установок, оскільки недостатньою є кількість компаній, що спеціалізуються на цьому виді діяльності. 3. Проблемними питаннями при заготівлі біомаси сільськогосподарського походження є: сезонність утворення, відсутність технологій заготівлі у виробників (наприклад, тюкування), непередбачуваність зміни цін на біомасу через нерозвиненість конкуренції серед постачальників. 4. Недостатність інвестицій для побудови очисних та сміттєпереробних заводів, відсутність практики сортування сміття в Україні.	1. Звільнені від мита устаткування, матеріали, комплектуючі для виробництва біоенергії, енергозберігаюче обладнання і матеріали, засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів (ст. 197 Податкового Кодексу України). 2. Звільнені від оподаткування митом, при ввезенні на митну територію України або вивезенні за її межі, технічні та транспортні засоби, у тому числі самохідні сільськогосподарські машини, що працюють на біопаливі (ст. 282 Митного кодексу України) 3. Встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел. «Зелений» тариф – спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (коефіцієнт 2,3) (Закон «Про електроенергетику»).
Біотехнології	У фармацевтичній промисловості частка вітчизняного виробництва на ринку імунобіотехнологічних препаратів становить лише 9%, а сектор промислової біотехнології розвинутий ще менше. Що свідчить навіть про недостатність виробництва для внутрішнього ринку. У вітчизняній харчовій промисловості біотехнології застосовуються, зокрема, для виробництва білково-вітамінних концентратів. Значна залежність від імпорту – на 100% щодо кормових амінокислот для сільського господарства, ферментів для побутової хімії, молочної кислоти, на 93% – біологічних харчових інгредієнтів, 75% – кормових ферментних препаратів, 80% – кормових та ветеринарних антибіотиків і т.д. [10].	1. Практично не сформовані або не виконуються норми, що регулюють впровадження останніх досягнень біотехнологій. Відбувається безконтрольне введення новітніх біотехнологічних методів та продуктів (ГМО, клонування, стовбурових клітин). 2. Не побудовано взаємодію між суб’єктами за принципом «освіта-наука-виробництво-споживач». У приватних суб’єктів немає стимулів здійснювати фундаментальні розробки, а науково-дослідні установи та ВНЗ не можуть комерціалізувати результати своїх досліджень. 3. Потребують державної підтримки підготовка спеціалістів з біотехнологій та підвищення їх кваліфікації. 4. НДДКР є високовартісними і тривалими. 5. Процедури ліцензування й отримання дозволів для виходу на зовнішні ринки щодо біотехнологій мають найвищу вартість. 6. Значна залежність від імпортної сировини (у фармацевтиці – понад 70%).	Спеціальних пільг немає, як і вцілому податкових пільг для інноваціно активних підприємств. Біотехнологічні товари отримують особливий статус, який передбачає більш складну процедуру перевірки з боку контролюючих органів.
Органічне виробництво	Забезпечене ресурсами, технологіями, розроблена система сертифікації та перевірки. У 2016 р. площа сертифікованих сільськогосподарських угідь складала понад 400 тис. га (1% від загальної площі сільськогосподарських угідь), сертифіковано 550 тис. га дикоросів, 390 господарств здійснювали органічне виробництво, ємність внутрішнього споживчого ринку – 21,2 млн. євро, а експортується продукції на 50 млн. євро [11]. Потенційно до виробництва можна залучити 1 млн. га неорних земель.	1. Недостатній попит через низьку платоспроможність населення (про що свідчать вдвічі більші обсяги проданої продукції за кордон порівняно з внутрішньою реалізацією) та недостатню поінформованість споживачів. 2. Тривалий перехідний період (від 1 до 3 років), що супроводжується зниженням врожайності культур 3. Висока вартість процедури сертифікації. 4. Нерозвиненість інфраструктури збуту (оскільки продукція має короткий термін реалізації і потребує спеціальних умов зберігання). 5. Має місце недобросовісна конкуренція щодо продажу «псевдоорганіки» (використання при маркуванні слів «еко», «біо», «натуральна» без відповідності вимогам).	Оскільки виробництво зосереджено, в основному, у фермерських та сімейних господарствах із площею від 20 соток до 2 га, то пільги стосуються лише оподаткування їх діяльності як малих підприємств та спрощеної форми звітності. В окремих областях (зокрема, Львівській) діє програма компенсації витрат на сертифікацію органічних виробників на рівні місцевого бюджету. Діє Український державний фонд підтримки фермерських господарств, що надає безвідсоткові кредити обсягом до 500 тис. грн на 5 років. Виробники органіки мають пріоритет у отриманні кредитів. Прямої підтримки – немає.

Складено автором

Для активізації розвитку складових біоекономіки в Україні необхідно:

1. Розробити Стратегію розвитку біоекономіки в Україні та доповнити її державними програмами підтримки окремих складових.

2. Сформувати систему державно-приватного партнерства шляхом поєднання кластерного підходу та технологічних платформ

3. Сформувати інфраструктуру для кожної складової біоекономіки (бірж технологій, бізнес-інкубаторів, фондів підтримки, центрів спільного користування обладнанням тощо).

4. Розвивати програми і продовжувати державну підтримку підготовки, перепідготовки та стажування фахівців за кордоном у сфері біотехнологій, біоенергетики, біофармацевтики тощо.

5. Підвищити рівень фінансування та сприяти комерціалізації НДДКР сфери біотехнологій.

6. Сформувати систему непрямої державної підтримки підприємствам відповідного виду бізнесу: пільгового оподаткування, пільгових кредитів, стимулювання інвестицій тощо.

7. Розвивати міжнародну співпрацю і проекти за відповідними напрямами.

8. Через недостатність попиту на біотехнології потребують державної підтримки підприємства, що можуть застосовувати сучасні біотехнології. Потрібно надати непряму підтримку підприємствам, що купують біотехнологічну продукцію вітчизняного виробництва. Зокрема, така підтримка повинна застосовуватися щодо сільськогосподарських підприємств, що купують вітчизняні мінеральні добрива та засоби захисту рослин.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Україна має значний потенціал для розвитку окремих складових і формування біоекономіки як системи відносин між господарюючими суб’єктами. Однак відповідний розвиток стримується через проблеми інституційного, виробничого, технологічного і фінансового характеру. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою рекомендацій, механізмів розвитку біоекономіки в Україні.

Література.

1. Juan, Enriquez & Martinez, Rodrigo (2002). “Biotechonomy 1.0: A Rough Map of Biodata Flow”. Harvard Business School Working Paper # 03-028

2. OECD. The Bioeconomy to 2030 Designing a policy Agenda. Main Findings and Policy Conclusions. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.oecd.org/about/sge/the-bioeconomy-to-2030-9789264056886-en.htm

3. Fücks, R. (2016). Zielona rewolucja. Warszawa, Poland. – 408 pp.

4. Mansour Mohammadian. What is Bioeconomics [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.scienceofbioeconomics.com/bioeconomics/what-is-bioeconomics

5. Talavyria M. P. Improvement of the bioeconomy development analysis instruments: European Union Projects and Germany experience / M. P. Talavyria, V. V. Lymar, V. V. Baidala // Економіка АПК. – 2015. – №11. – С. 89-95.

6. Прощаликіна А.М. Передумови становлення та розвитку біоекономіки / А. М. Прощаликіна [Електронний ресурс] // Ефективна економіка. – 2016. – №12. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua

7. Законодавство України. Офіційний портал Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws

8. Біоенргетична асоціація України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.uabio.org/activity/uabio-analytics/3277-uabio-position-paper-18

9. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://saee.gov.ua/uk/business/preferentsii/derzh-pidtrymka/podatkovi-ta-mytni-pilgy

10. Кваша Т.К. Розвиток біотехнології як пріоритетного напряму розвитку української економіки / Т.К. Кваша, О.Ф. Паладченко [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.uintei.kiev.ua/viewpage.php?page_id=300

11. Федерація органічного руху України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://organic.com.ua/

References.

1. Enriquez, Juan & Martinez, Rodrigo (2002). Biotechonomy 1.0: A Rough Map of Biodata Flow. Harvard Business School Working Paper # 03-028

2. OECD. The Bioeconomy to 2030 Designing a policy Agenda. Main Findings and Policy Conclusions. [Online], available at: http://www.oecd.org/about/sge/the-bioeconomy-to-2030-9789264056886-en.htm (Accessed 4 Dec 2017).

3. Fücks, R. (2016), Zielona rewolucja, Warszawa, Poland.

4. Mansour Mohammadian. What is Bioeconomics [Online], available at: http://www.scienceofbioeconomics.com/bioeconomics/what-is-bioeconomics (Accessed 4 Dec 2017).

5. Talavyria M.P., Lymar V.V., Baidala V.V. (2015), “Improvement of the bioeconomy development analysis instruments: European Union Projects and Germany experience”, Economika APK, no.11, рр. 89-95

6. Proschalykina, A.M. (2016), “Prerequisites for the establishment and development of bioeconomics”, Efektyvna ekonomika, [Online], vol.12, available at: http://www.economy.nayka.com.ua (Accessed 4 Dec 2017).

7. Verkhovna rada of Ukraine. Laws of Ukraine [Online], available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws (Accessed 5 Dec 2017).

8. Bioenergy Association of Ukraine [Online], available at: http://www.uabio.org/activity/uabio-analytics/3277-uabio-position-paper-18 (Accessed 5 Dec 2017).

9. State Agency on Energy Efficiency and Energy Saving of Ukraine [Online], available at: http://saee.gov.ua/uk/business/preferentsii/derzh-pidtrymka/podatkovi-ta-mytni-pilgy (Accessed 6 Dec 2017).

10. Kvasha, T.K. and Paladenko, O.F. Development of Biotechnology as a priority direction of Ukrainian economy development [Online], available at: http://www.uintei.kiev.ua/viewpage.php?page_id=300 (Accessed 7 Dec 2017).

11. Organic Federation of Ukraine [Online], available at: http://organic.com.ua (Accessed 7 Dec 2017).

Стаття надійшла до редакції 15.12.2017 р.