УДК 354.1
З. В. Валіулліна,
к. е. н, доцент кафедри міжнародних економічних відносин,
Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
ВІЙСЬКОВА ТЕОРІЯ К. КЛАУЗЕВІЦА В ТЕОРЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Z. V. Valiullina,
Ph.D., Associate Professor of the Department of International Economic Relations,
National University of Water and Environmental Engineering,
Rivne
MILITARY THEORY OF С. CLAUSEWITZ IN THEORETICAL DISCOURSE
У статті представлено в розрізі теоретичного дискурсу військову теорію видатного німецького полководця Карла Філіпа Готтліба фон Клаузевіца. Досліджено зв'язок між війною і політикою в умовах глобалізації, яка значно видозмінила саме розуміння війни і привела до появи нових її форм, а також революційні зміни засобів збройної боротьби та особливості їх ведення. На основі аналізу теоретичної доктрини Клаузевіца доведено, що в сучасних умовах вона залишається актуальною, адже явище війни продовжує існувати. Визначено, що погляди на війну і її соціально-політичний зміст постійно еволюціонують, і невизначеність щодо багатьох важливих її характеристик вимагає наукового осмислення та адаптації до сучасних військових трансформацій.
The article presents the military theory of the famous German commander Karl Philip Gottlieb von Clausewitz in the context of theoretical discourse. The connection is investigated between war and politics in the conditions of globalization, which significantly changed the understanding of the war and led to the emergence of its new forms, as well as revolutionary changes in the means of armed struggle and the peculiarities of their management. On the basis of the analysis of theoretical doctrine of Clausewitz, it has been proved that in modern conditions it remains relevant, as the phenomenon of war continues to exist. It is determined that the views on the war and its socio-political content are constantly evolving, and the uncertainty about many of its important characteristics requires scientific reflection and adaptation to modern military transformations.
Ключові слова: військова безпека, держава, війна, військово-промисловий комплекс, оборона.
Keywords: military security, state, war, military-industrial complex, defense.
Постановка проблеми. Питання війни і миру становлять одну з найбільш важливих проблем сучасної науки, політики та філософії. Філософський дискурс війни створює теоретичну і нормативну основу, навколо якої формуються військово-стратегічні доктрини, фундаментальні положення міжнародного права і норми політичної моралі. Але, хоча проблема війни залишалася предметом дослідження протягом багатьох століть, сам зміст поняття війни донині викликає суперечки.
Війна була, є і буде в досяжному майбутньому сумною складовою людського розвитку. З часів глибокої давнини тягнеться до нас річка лих, породжених війнами та збройними конфліктами. Швейцарець Ж.-Ж. Бабель підрахував, що з 3500 р. до н.е. людство прожило без війн лише 292 роки. За цей період виникло близько 14 550 великих і малих війн, у ході яких загинули, померли від голоду, епідемій та інших причин понад 3,66 млрд. людей [1, с. 69].
У 2008-му та 2011 рр. їх кількість досягла найвищої позначки –37 конфліктів. За останні 10 років збільшилось і загальне число загиблих унаслідок бойових дій у таких конфліктах: з понад 17 тис. осіб у 2002 р. до понад 22,5 тис. – у 2011р. [2, с. 38].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми війни та насилля були і залишаються актуальним предметом дослідження вчених всього світу. Українські вчені економісти, враховуючи військові дії на сході, активізували свої дослідження у військовій галузі України. Зокрема, Ханін І.Г. запропонував напрями активізації військово-технічного співробітництва між Україною та Європейським союзом [4] та дослідив реалізацію експортного потенціалу військово-промислового комплексу України у контексті змін світового ринку озброєнь [3]. В дослідженнях Сазонця І. Л. [5] наголошено на необхідності високотехнологічного розвитку військової безпеки в Україні. Імплементація воєнної теорії К. Клаузевіца на тенденції розвитку воєнно-промислового комплексу держав Європи розглянута Сазонець О.М. [6]. Однак, поза увагою науковців залишились дослідження військової теорії Карл Філіп Готтліб фон Клаузевіца у теоретичному дискурсі та адаптації її до сучасних військових реалій.
Постановка завдання. Завданням даної статті є системне дослідження військової теорії К. Клаузевіца та визначення можливості її адаптації до сучасних військових трансформацій.
Виклад основного матеріалу. Карл фон Клаузевіц (1780-1831 рр.) був не тільки прусським воєначальником, учасником наполеонівських війн, але й теоретиком війни та філософом.
К. Клаузевіц глибоко дослідив та вивчив понад 130 походів і воєн, що відбулися в період з 1566 по 1815 роки, він написав цілий ряд військово-історичних робіт. Однак головною працею цього прусського генерала стало тритомне дослідження «Про війну» [7]. Це єдина праця, яка вже багато поколінь і до сьогодення викликає багато дискусій та протиріч між поколіннями теоретиків, що досліджують військову тематику. Клаузевіц помер у 1831 році, а опублікована вона була після його смерті у 1832-1833 рр. і з тих пір викликає незмінний інтерес цілих поколінь.
Метою К. Клаузевіца в роботі «Про війну» було створення загальної теорії великої війни з чітко визначеними поняттями і вивіреними методами, по суті, вона полягала у внесенні строгих законів до цієї дуже складної області досліджень. Відштовхуючись від тези про неможливість існування людського суспільства без війни, німецький мислитель взявся за вивчення не причин, за якими люди беруться за зброю, а за дослідження того, за якими правилами слід вести війну і якими прийомами потрібно користуватися для забезпечення якнайшвидшої перемоги. Саме така позиція багато в чому відповідає освітянському проекту і загальному стану культури, котрі проектуються на трактування війни. Сам дух часу зумовив появу в цей історичний період концепції К. Клаузевіца.
В даній праці викладені погляди Клаузевіца не тільки на природу, цілі та сутність війни, а також форми і способи її ведення. Саме Клаузевіцем було запропоновано визначення таких понять, як бій і перемога, ним було розраховано співвідношення між обороною і нападом. Зауважимо, що Карл фон Клаузевіц вперше визначив значення морального фактора на війні. На останньому варто зупинитися, оскільки до нього більшість військових теоретиків не надавали особливого значення «людському чиннику». Проте, Карл фон Клаузевіц на перших же сторінках своєї праці написав: «Якщо розглянути суб'єктивну природу війни, тобто ті сили, з якими доводиться її вести, то вона ще яскравіше представиться нам у вигляді гри. Стихія, в якій протікає військова діяльність, – це небезпека; мужності відводиться найважливіша роль. Правда, мужність може уживатися з мудрим розрахунком, але обидва ці якості абсолютно різного порядку і відображають різні духовні сили людини; навпаки, відвага, віра в своє щастя, сміливість, відважність – не що інше, як прояв мужності, шукає невідомого ризику тому, що там – його стихія» [7].
Ще одним теоретичним здобутком Клаузевіца є введення в військову термінологію поняття «операція», автор розглядав його, як ряд боїв і пересувань військ, об'єднаних єдиним задумом і узгоджених за часом і місцем проведення. Він довів неминучість бою – прямого збройного зіткнення на війні – як вирішального чинника. Всілякі хитрощі, обманні тактичні ходи і обхідні маневри можуть змінити в деяких випадках співвідношення сил, в цілому результат війни все одно вирішується тільки в реальних зіткненнях армій. Теоретик стверджував, що результат війни залежить від випадку і його в принципі неможливо точно передбачити заздалегідь.
Потрібно відразу відмітити, що саме цей висновок виявився невірно зрозумілим військовими теоретиками, які намагалися вибудувати конкретну військову теорію на фундаменті, закладеному Клаузевіцем. Тут, доречно зазначити, що головна праця прусського генерала «Про війну» вийшла у світ в 1833 році, вже після смерті автора, при цьому сама книга являє незакінчений твір – ряд глав взагалі залишилися у вигляді начерків. Деякі фрази Клаузевіца дозволяють припустити, що незадовго до смерті він прийшов до дещо інших висновків, ніж ті, що викладені в його книзі, але передчасна смерть не дозволила йому змінити текст.
Однак заслуга Клаузевіца не тільки в емпіричному дослідженні війни 1812 року. Будучи вченим філософського типу, він намагався осмислити кожен елемент війни теоретично, що дозволяло йому пізнавати їх в зв'язках і закономірностях. Емпіричним у війні є основа теорії військового мистецтва. Обидва ці види дослідження сутності війни – емпіричний і теоретичний – органічно взаємопов'язані між собою. Зокрема, емпіричні дослідження дозволяли виявляти нові дані спостереження та експерименту, стимулювавши розвиток теорії війни, сприяючи виявленню її застарілих елементів та вносячи в неї щось новітнє.
У той же час теоретичні дослідження війни, дозволяли осмислити новий досвід бойових дій, зіставляючи їх із прийнятими принципами, котрі відкривали невідомі до цього перспективи пояснення та передбачення фактів. Розглядаючи таку роль військової теорії Клаузевіц був не схильний надавати їй керівне місце в війні. Вона, на його думку, відігравала винятково підготовчу роль, виробляла певний військовий світогляд, але ніяк не була провідною стороною саме в бою. Звідси саме і слідувало надзвичайно уважне та вдумливе ставлення Клаузевіца до будь-яких, навіть незначних, дій воюючих сторін. Війна 1812 р. продемонструвала виняткову роль творчого, не шаблонного підходу до військових подій.
Обґрунтовуючи принципово новий підхід до розуміння сучасного рівня розвитку військового мистецтва, Клаузевіц спирався, по-перше, на величезний досвід бойових дій, показавши, що практика ведення сучасних війн перетерпіла велику еволюцію. Вона випередила їх теоретичне обґрунтування. По-друге, Клаузевіц, будучи учнем Канта і Гегеля, володів методом діалектичного мислення, він був філософом війни. Тому для нього було цілком природно розглядати війни і військове мистецтво в розвитку, розкриваючи їх суперечності і причинно-наслідкові зв'язки.
Отже, Карл Клаузевіц вніс найбільший вклад в теорію війни. Головна його заслуга полягає в підкресленні значення психологічних факторів. Висловлюючи протест проти модної на той час «геометричної» школи стратегії, він показав і довів, що людський дух набагато важливіше, ніж лінії і кути оперативних побудов. З глибоким знанням предмету дослідження він проаналізував роль в бойових діях страху та втоми, значення сміливості та рішучості.
Однак, навряд чи можна обговорювати характер прийдешніх воєн, які не визначивши саме поняття "війна". В даний час в основі різних дефініцій лежать головним чином три критерії: причинно-цільовий, організаційно-структурний і військово-технічний [8, с.48-57].
К. Клаузевіц належав до золотої епохи європейської державності, а тому війна розумілася їм як характеристика виключно політичної сфери. «Війна - це збройне зіткнення між двома незалежними політичними одиницями з використанням організованої військової сили з метою проведення державної політики» [8, с.56]. Військові цілі, перш за все, мають своїм об'єктом збройні сили, територію і волю противника. Політичні ж цілі, з яких народжується війна, визначаються урядом. Таким чином, напрями політичних і військових цілей виявляються різними, і політичні цілі явно займають чільне місце. На тлі дії політичних завдань і цілей війна стає всього лише знаряддям, інструментом, за допомогою якого ці цілі досягаються, і тільки в абстрактній, ідеальній формі політична і військова мета збігаються. Війна, згідно Клаузевіца, являє собою не просто один з варіантів розвитку відносин між державами, вона знаходиться в політичному підпорядкуванні. Політична мета війни, а не військова (позбавити противника можливості чинити опір) висунута на перший план. І мета ця полягає в нав'язуванні противнику своєї волі. Досягнення ж цієї мети лежить в області насильства.
В широко відомому формулюванні К. Клаузевіца: У передмові до найвідомішої своєї книги «Про війну» він писав: «Війна є не що інше, як продовження державної політики іншими засобами» [7, т. 1, с. 11] саме цей афоризм Клаузевіца затьмарив славу автора. Автор акцентував увагу на насильницьких засобах. «Війна, – зазначав К. Клаузевіц, – це акт насильства, який має на меті змусити противника виконати нашу волю» [7, т. 1, с. 23]. У заголовку одного з параграфів своєї праці він наводить й інше визначення війни: «Війна – це акт людських відносин». І далі: «Війна ... належить до сфери суспільного життя. Війна є зіткненням великих інтересів, яке розв’язується кровопролиттям, і тільки цим вона відрізняється від інших суспільних конфліктів» [7, т. 1, с. 163].
Дещо по-іншому дивляться на війну численні військові теоретики і військові політологи, які роблять акцент на економічних цілях війни. Згідно з визначенням, запропонованим професором Мічиганського університету Л. Уайтом: «Війни є боротьбою між соціальними організмами, що називаються націями, за виживання, придбання і використання ресурсів землі, за родючі поля і т.п.» [9].
Сучасні автори виділяють принаймні сім основних видів війн, що ведуться (можуть вестись) у ХХІ ст. Такі війни істотно різняться між собою за багатьма ознаками, у тому числі за критерієм ефективності. До загального переліку війн пропонується віднести:
1) класичну техногенно-силову війну;
2) економічну війну;
3) неоголошений геноцид проти населення держави суперника;
4) організаційну війну (імплантацію в національно державне тіло супротивної сторони чужорідних або відкрито ворожих організаційних форм – від невластивих органів влади до найрізноманітніших фондів);
5) інформаційну війну;
6) хронологічну війну (довільну, проте вигідну для замовника інтерпретацію історичного минулого "незручної" країни, постійну маніпуляцію історичними фактами на власну користь);
7) духовну війну як цілеспрямоване нав'язування згубних цінностей тим народам або державам, яких потрібно підкорити.
Форми ведення війни, маючи економічні та політичні причини і цілі, історично змінюються, але завжди мають морально-етичне обґрунтування, як передумову або як її супровід. Втім, війна завжди була пов'язана з прагненням вирішити не тільки політичні, але й економічні завдання.
Подібні зміни стосуються як внутрішньої політики, коли обов'язок підтримання порядку і безпеки делегується до охоронних підприємств, так і зовнішньої – розвідувальна служба і оборонні завдання покладаються на спеціалізовані агентства.
При цьому, деякі дослідники [10], під впливом революційних змін засобів збройної боротьби виділяють шість поколінь військових протистоянь, які змінювали одна одну. Основним видом зброї війни першого покоління була холодна зброя, а головною метою було знищення противника, заволодіння його зброєю та цінностями. Війна другого покоління характеризувалася знищенням противника, заволодінням його території та цінностей, основним видом зброї була гладко-ствольна зброя. Знищення збройних сил противника, руйнування його економіки та захоплення території притаманні війні третього покоління, де основним видом зброї була нарізна багатозарядна зброя підвищеної скорострільності, точності та дальності стрільби. На зміну зброї третього покоління прийшла автоматична та реактивна зброя, механізовані війська, танки, авіація, авіаносці, підводні човни, а головною метою війни четвертого покоління було знищення збройних сил противника, руйнування його економічного потенціалу, повалення політичного ладу. Війна п’ятого покоління знаменна ракетно-ядерною зброєю, при якій жодні цілі не досягаються, але загроза загибелі цивілізації або окремих континентів. На зміну війні п’ятого покоління приходить війна метою якої є підрив економіки, системи управління, життєдіяльності держави та знищення військових об’єктів, основним видом зброї війни шостого покоління є високоточна зброя, зброя на нових фізичних принципах, інформаційна зброя, сили та засоби радіо-електронної боротьби.
Висновки. На думку О. І. Сича існує певна суспільна потреба, своєрідне суспільне замовлення на творчість Карла фон Клаузевіца, що проявляється, в першу чергу, в постійному перевиданні його праць в різних країнах світу. Філософський аспект книги «Про війну» є справжнім джерелом ідей, тому цю працю зараз і вивчають різні фахівці з багатьох царин нашого буття, і в цьому плані є цікавий той момент, коли праця, якій близько двохсот років, знову викликає спалахи такого інтересу до себе. А те, що у XIX ст. і ще й на початку XX ст. Карл Клаузевіц був одним із незаперечних військових авторитетів, на основі ідей якого розроблялись плани і стратегії цілих країн – це безперечний факт. Сучасна ситуація в Україні, зокрема конфлікт на Сході, вимагає зайнятись нагальними проблемами дослідження сутності війни, трансформації її зовнішніх ознак, появі нових форм ведення війн та можливості адекватного реагування на нові виклики в сфері безпеки країни. Попри те, що війна завжди виступає в своїх конкретно-історичних формах, її сутність в багатьох аспектах залишається незмінною. Поняття війни, як продовження політики іншими засобами, знову стає актуальним у наш тривожний час. Тому, якщо ми бажаємо в сучасних умовах наблизитись до розуміння сутності війни як такої, визначити власне ставлення до війни та її ролі в житті суспільства, праця Карла фон Клаузевіца «Про війну» залишається актуальною, адже попри зміну зовнішніх форм, війна як явище продовжує існувати протягом всієї історії людства [11, с. 126].
Таким чином, погляди на війну і її соціально-політичний зміст постійно еволюціонують, і невизначеність щодо багатьох важливих її характеристик, вимагає наукового осмислення та адаптації до сучасних військових трансформацій.
Література.
1. Малышева Е.М. Мировые войны и локальные военные конфликты в истории: последствия, уроки / Е.М. Малышева // Вестн. Адыгейского гос. ун-та. – 2005. – № 1. – С. 69–78.
2. СІПРІ 2013: озброєння, роззброєння та міжнародна безпека : щорічник : пер. з англ. / Стокгольм. міжнар. ін-т дослідження миру ; Укр. центр екон. і політ. досліджень ім. О. Разумкова ; редкол. укр. вид. : Л. Шангіна (гол. ред.) та ін. – К. : Заповіт, 2014. – 520 с. – Режим доступу: http://old.razumkov.org.ua/files/news_project/sipri_2013_ukr.pdf
3. Ханін І. Г. Реалізація експортного потенціалу військово-промислового комплексу України у контексті змін світового ринку озброєнь / І. Г. Ханін // Ефективна економіка.– 2015. – № 10. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4460
4. Ханін І. Г. Напрями активізації військово-технічного співробітництва між Україною та Європейським Союзом/ І. Г. Ханін // Ефективна економіка. – 2015. – № 7. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4459
5. Сазонець І. Л. Вплив державної політики високотехнологічного розвитку на національну та військову безпеку України / І. Л. Сазонець // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економічні науки. – 2016. – Вип. 1. – С. 120-126.
6. Сазонець О.М. Імплементація воєнної теорії К. Клаузевица на тенденції розвитку воєнно-промислового комплексу держав Європи/ О.М. Сазонець // Ефективна економіка. – 2017. – № 9. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5760
7. Клаузевиц К. О войне : в 2 т. / К. Клаузевиц. – М. : ООО «Изд-во АСТ» ; СПб. :Terra Fantastica, 2002. – Т. 1. – 558 с. ; Т. 2. – 574 с.
8. Шнирельман В. А. У истоков войны и мира. Война как предмет исследования. / В.А. Шнирельман. – Ч. 1. – М. : ИЭА, 1994. – 180с.
9. White L. A. The Science of Culture. / L. A. White. – N.Y., – 1949. –p. 343
10. Требин М. Войны ХХI века / М. Требин. – М. : АСТ ; Минск : Харвест, 2005. – 608 с.
11. Воєнна теорія Карла фон Клаузевіца на межі XX-XXI ст. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///C:/Users/l770/Downloads/Istp_2015_20_9%20(2).pdf
References.
1. Malysheva E.M. (2005), “World Wars and Local Military Conflicts in History: Implications, Lessons”, Vestn. Adygejskogo gos. un-ta., vol. 1, pp.69-78
2. SIPRI 2013: Armaments, Disarmament and International Security : Yearbook (2014), Kyiv: Zapovit available at: http://old.razumkov.org.ua/files/news_project/sipri_2013_ukr.pdf (Accessed 30 Sep 2017)
3. Khanin, I.H. (2015), “Realization of export potential of Ukrainian military-industrial complex in the context of changes in the world arms market”, Efektyvna ekonomika, [Online], vol. 10, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4460 (Accessed 30 Aug 2017).
4. Khanin, I.H. (2015), “Freas to enhance military-technical cooperation between the European union and Ukraine”, Efektyvna ekonomika, [Online], vol. 7, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4459 (Accessed 30 Sep 2017).
5. Sazonets', I.L. (2016), “Influence of state policy of high-tech development on national and military security of Ukraine”, Visnyk Natsional'noho universytetu vodnoho hospodarstva ta pryrodokorystuvannia. Ekonomichni nauky, vol. 1, pp. 120-126.
6. Sazonets', O.M. (2017) “Implementation of the military theory of C. Clausewitz on the tendencies of the military-industrial complex development of the Europe states”, Efektyvna ekonomika, [Online], vol. 9, Available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5760 (Accessed 30 Oct 2017).
7. Klauzevyts, K. (2002), O vojne [About war], Moscow: AST; St. Petersburg: Terra Fantastica.
8. Shnirelman, V. A. (1994), U istokov vojny i mira. Vojna kak predmet issledovanija [At the origin of war and peace. War as a subject of research], Moscow: IEA, Russia.
9. White, L. A. (1949), The Science of Cultur, N.Y., USA.
10.Trebin, M. (2005), Vojny ХХI veka [Wars of the twenty-first century], Moscow: AST; Minsk: Harvest, Russia.
11. The military theory of Carl von Clausewitz on the verge of XX-XXI centuries (2015), available at: file:///C:/Users/l770/Downloads/Istp_2015_20_9%20(2).pdf (Accessed 4 Oct 2017).
Стаття надійшла до редакції 17.11.2017 р.
ТОВ "ДКС Центр"