УДК 333.101.3
Н. І. Левандовська,
пошукач вченого звання,
Центральноукраїнський національний технічний університет, м. Кропивницький
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВ
N. I. Levandovska,
competitor of a scientific degree,
Central Ukrainian National Technical University, Kropivnitskiy
SCIENTIFIC AND METHODICAL APPROACHES TO INCREASING THE EFFICIENCY OF ENTERPRISES’ PERSONNEL
В статті окреслено науково-методичні підходи до підвищення ефективності праці персоналу виробничих підприємств. Досліджено категорії “механізм”, “організаційно-економічний механізм до підвищення ефективності праці персоналу підприємств”. Аналізуючи існуючі погляди на механізми в економіці, відмічено високий ступінь їх термінологічної невизначеності, що недопустимо для об’єктивних наукових досліджень. Вказана невизначеність категорії ,,механізм” не дозволяє формувати стандартний понятійний апарат, що вносить плутанину в процес формалізації об’єктів, знижує достовірність економічних досліджень. Розроблений організаційно-економічний механізм підвищення ефективності праці персоналу підприємств з обґрунтуванням його структури та змісту (цілей, показників, критеріїв, та ін.); установлено вектори та масштаби впливу факторів на рівень ефективності праці; розширено спектр управлінських функцій; задіяні організаційні та економічні методи підвищення ефективності праці, традиційні й інноваційні інструменти управління через удосконалення система стимулювання (мотивації) праці персоналу. Запропонований механізм призначений об’єктивно визначити кількісно-якісну характеристику міри праці кожного працівника.
The article deals with scientific and methodical approaches to increasing the efficiency of labor of the personnel of production enterprises. The categories of “mechanism”, “organizational and economic mechanism for increasing the efficiency of the personnel of enterprises” were investigated. Analyzing existing views on mechanisms in the economy, a high degree of their terminological uncertainty was noted, which is unacceptable for objective scientific research. The specified uncertainty of the category “mechanism” does not allow to form a standard conceptual apparatus, which makes confusion in the process of formalizing objects, reduces the reliability of economic research. The organizational and economic mechanism for improving the efficiency of personnel of enterprises with the justification of its structure and content (goals, indicators, criteria, etc.) is developed; The Vectors and scale of the influence of factors on the level of labor efficiency are established; the spectrum of managerial functions is extended; organizational and economic methods of increasing the efficiency of labor, traditional and innovative management tools through the improvement of the system of stimulation (motivation) of staff work are involved. The proposed mechanism is designed to objectively determine the quantitative and qualitative characteristics of the degree of work of each employee.
Ключові слова: праця, персонал, ефективність праці, механізм підвищення ефективності праці, концепції ефективності управління.
Keywords: labor, personnel, labor efficiency, mechanism of increasing of labor efficiency, concept of management efficiency.
Постановка проблеми. Трансформація змісту і характеру праці, поширення творчої, інноваційної, високотехнологічної праці диктують необхідність запровадження більш досконалих механізмів управління результатами і затратами праці з урахуванням їхньої якості. Завдяки цим механізмам виникає можливість підвищити конкурентоспроможність та забезпечити фінансову стійкість вітчизняних підприємств на основі поліпшення компетенцій персоналу, постійного їх розвитку, створення умов для реалізації принципів гідної праці та підвищення якості трудового потенціалу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням, пов’язаним з управлінням ефективністю праці, займались як вітчизняні, так і зарубіжні вчені економісти, практики, зокрема, Г. Квіта, Н. Маркова, О. Михальченко, І. Попова, В. Синельник та ін. Проте, незважаючи на існуючі дослідження, на вітчизняній площині залишаються не розкритими питання формування механізму управління соціально-економічною ефективністю праці.
Система управління ефективністю праці на підприємстві представляє собою важливий інструмент, при вмілому використанні якого можливо підвищити ефективність діяльності не лише персоналу, а й всієї організації в цілому, виробничого процесу та життєдіяльності її структурних підрозділів. Ми вважаємо, що механізм забезпечення соціально-економічної ефективності праці є одним з важливих етапів на шляху до збільшення прибутковості та конкурентоздатності підприємства.
Отже, основною метою даної статті є дослідження науково-методичних підходів до підвищення ефективності праці персоналу підприємств.
Виклад основного матеріалу. З метою глибшого теоретичного осмислення сутності проблеми необхідно дослідити категорію “механізм”.
До розуміння категорії “господарський механізм” безпосередньо підійшов ще в першій половині ХІХ ст. французький економіст і математик О. Курно, розробляючи “теорію економічної рівноваги”. Він, зокрема писав: “Господарський механізм в дійсності являє собою ціле, всі частини якого взаємопов’язані і впливають один на одного”. Системне дослідження економічних механізмів дає в своїй роботі А. Кульман. Відповідно до його концепції, “…про економічний механізм говориться тоді, коли деяке вихідне явище тягне за собою ряд інших, причому для їх виникнення не потрібно додаткового імпульсу. Вони слідують одне за одним в певній послідовності і призводять до деяких очевидних результатів”.
Більшість джерел поняття “механізм” трактує багатогранно. Економічна енциклопедія С.В. Мочерного механізм визначає як систему, пристрій, спосіб, що визначає порядок певного виду діяльності. Словник іншомовних слів за редакцією С.В. Морозова, Л.М. Шкарапути дає наступне визначення: “Механізм – система, що визначає порядок якого-небудь процесу, діяльності, будь-яких явищ” [4].
Д. Ульріх [4] до механізму управління відносить методи та стиль управління. Методи передбачають конкретні способи реалізації управлінських рішень. Стиль управління визначає ставлення керівника до діючих законів України, специфіку їх застосування у роботі з людьми, особливості формування і використання менеджерами норм взаємин з підлеглими, рівень їхнього авторитету.
В. Бурков, Б. Данєва, А. Єнелєєв механізм функціонування організаційної системи представляють, як набір правил, критеріїв, функцій, положень, які регламентують функціонування системи і її окремих елементів [1, с.21]. Д. Новіков, А. Іващенко [7, с.8] використовують поняття механізм управління (сукупність процедур прийняття управлінських рішень) та організаційне управління (метод управління, як управління процесом організації або як управління організаційною системою).
Л.І Абалкін визначив зміст даного терміну наступним чином: “Господарський механізм володіє достатньо складною структурою”. Серед важливих його структурних підрозділів можна виділити: форми організації; форми господарських зв’язків; структуру, форми і методи управління, до складу яких одночасно з економічними можуть бути виділені також правові та соціально-психологічні форми і методи; сукупність економічних важелів і стимулів впливу на виробництво і учасників господарської діяльності, з допомогою яких забезпечується погодження і стимулювання діяльності [4].
Дане формулювання має розширені ознаки. Слідуючи йому, в поняття механізм можна включити будь-який економічний, організаційний процес.
Щодо економічного механізму, то в спеціальній літературі він розглядається як ринковий, який поєднує саморегулювання діяльності господарських суб’єктів з регулюючими функціями держави.
Нобелівська премія в галузі економіки за 2007 р. вручена Лео (Леоніду) Гурвіцу (Leo Hurwicz), Роджеру Майерсону (Roger Myerson) і Еріку Маскіну (Eric Maskin) за “основоположний внесок в теорію економічних механізмів”. Відповідно до їх уявлень, найбільш загальне визначення, яке можна застосувати до будь-якої взаємодії між економічними суб’єктами, розглядає таку взаємодію як стратегічну гру і називає механізмом саму форму гри. Гра – це опис того, як можуть діяти гравці (економічні суб’єкти) і до чого призведе будь-який набір дій.
Л. Гурвіц, визначає механізм як взаємодію між суб’єктами і центром, яка складається з трьох стадій: кожен суб’єкт в приватному порядку посилає в центр повідомлення mi, центр, отримавши все повідомлення, вираховує передбачуваний результат: Y = f (mi, …, m); центр оголошує результат Y і за необхідності перетворює його в життя.
Складовою частиною механізму, як правило, є інструменти – ресурси, які не витрачаються в економічному процесі, але які підтримують його і також повинні знайти своє відображення в його структурі. Доцільно розмежувати ці смислові поняття з тим, щоб об’єктивно визначити поняття ,,механізм”.
Аналізуючи існуючі погляди на механізми в економіці, доцільно відмітити високий ступінь їх термінологічної невизначеності, що недопустимо для об’єктивних наукових досліджень. Вказана невизначеність категорії “механізм” не дозволяє формувати стандартний понятійний апарат, що вносить плутанину в процес формалізації об’єктів, знижує достовірність економічних досліджень.
Крім того, для нашого дослідження доцільним є використання послідовності розробки механізму, одну з яких запропонувала А. Чаленко [4]. Суть її полягає в наступному:
- аналізуються входи процесу, які представляють собою наявні ресурси механізму;
- аналізується вихід процесу – механізм – склад і взаємодія ресурсів, його основні параметри і характеристики, призначення, економічна ефективність, відповідність базовому процесу;
- розробляється управління процесом – основні законодавчі, нормативно-правові акти, керівництво, програми, процедури, інструкції та ін.;
- формується ресурс процесу відповідно до прийнятих правил.
Даний макет механізму вигідно відрізняє його від існуючих теоретичних положень сучасної економіки, так як забезпечує консолідацію ресурсів і способи їх поєднання.
Усунення термінологічної і понятійної невизначеності механізму дозволить більш об’єктивно відображати існуючі наукові категорії та їх взаємодію. Не можливо не погодитись з О. Кендюховою [10, с.145], що удосконалення механізму управління потребує певної послідовності дій щодо синтезу механізму, його аналізу і визначення недоліків, розробки рекомендацій з поліпшення функціонування механізму управління.
Організаційно-економічний механізм за П. Фісуненком [14] являє собою систему елементів управління (цілей, функцій, методів, структури, суб’єктів управління) й об’єктів управління. Організаційна складова механізму відповідає за організацію досягнення цілей і не обмежується лише організаційними методами управління. Вона місить у собі також і організаційно-структурні, соціально-психологічні і адміністративні аспекти. Економічна складова механізму також полягає не лише в методах, а й цілях функціонування усього механізму.
Доцільно зазначити, що поняття “організаційно-економічний механізм підвищення ефективності праці персоналу” в теорії і практиці підприємств майже не використовується. Вчені О. Грішнова, А. Пасєка, С. Пасєка [11, с.105], використовують поняття “організаційно-економічний механізм підвищення продуктивності праці”. Автори дають наступне його визначення – регульована система взаємодії чинників, напрямів дії, організаційних, економічних, соціальних, нормативно-правових важелів, динамічно пов’язаних між собою, яка дозволяє забезпечити функціонування безперервного процесу, спрямованого на досягнення стратегічного результату – підвищення продуктивності праці.
І. Попова [8] використовує поняття “організаційно-економічний механізм управління продуктивністю праці персоналу підприємств” і вважає, що це сукупність методів і прийомів впливу з боку підприємства на його працівників з метою ефективного направлення їх дій і використання діючих у них потенційних здібностей до праці.
В. Турчина [12] застосовує поняття “організаційно-економічний механізм управління ефективністю праці” і вважає, що це комплекс взаємопов’язаних управлінських функцій, організаційних та економічних методів і відповідних інструментів, ресурсів, що спрямовуються суб’єктом управління на вдосконалення кількісних і якісних характеристик праці (складності, якості, напруженості, інтенсивності, важкості) з метою підвищення рівня економічної, соціальної та організаційної ефективності праці.
В. Синельник [9] досліджує поняття “організаційно-економічний механізм стратегічного управління персоналом підприємства” і вважає, що це всебічно обґрунтована сукупність взаємоузгоджених компонентів, які засновані на поступовому русі від концепції та принципів управління персоналом до кадрової політики, а від неї – до розробки стратегії управління персоналом.
К. Ущаповський, Ю. Костін [13] уводять поняття “організаційно-економічний механізм прийняття рішень щодо удосконалення існуючих систем управління персоналом” і представляють його у вигляді структури, яка складається з наступних блоків: блоку аналізу; блоку визначення ефективності; блоків виявлення резервів підвищення ефективності за рахунок покращення системи навчання і мотивації персоналу; блоку розробки організаційних заходів; блоку оцінки економічного ефекту.
Г. Квіта, К. Шіковець [2] під поняттям “організаційно-правовий механізм активізації персоналу підприємства” – пропонують, як систему методів, форм, важелів впливу на трудову активність персоналу підприємства з метою підвищення його ефективності та якості життя. Економічні методи, на їх думку, базуються на використанні економічних стимулів, і з їх допомогою здійснюється матеріальне стимулювання колективу, окремих працівників.
Ретельний аналіз фахових джерел дав нам підстави зробити наступний висновок: в економічній літературі поняття організаційно-економічного механізму підвищення ефективності праці персоналу поки що не отримало необхідного обговорення в якості самостійних предметів дослідження. Відсутнє однозначне його трактування. В поняття вкладене різне поєднання об’єктивних і суб’єктивних факторів розвитку персоналу і відносин з підвищення ефективності його праці.
На основі вищезазначеного, перед нами постало завдання, враховуючи складні процеси праці персоналу, його значну кількість з різними компетенціями та різними функціями в системі управління, взаємозв’язок структурних підрозділів при виконанні комплексу робіт та бізнес-процесів, розробити механізм підвищення ефективності праці персоналу системно чи комплексно, з урахуванням запропонованих вище показників та факторів.
Розроблений нами організаційно-економічний механізм підвищення ефективності праці персоналу підприємств з виробництва будівельних матеріалів з обґрунтуванням його структури та змісту (цілей, показників, критеріїв, та ін.); установлено вектори та масштаби впливу факторів на рівень ефективності праці; розширено спектр управлінських функцій; задіяні організаційні та економічні методи підвищення ефективності праці, традиційні й інноваційні інструменти управління через удосконалення система стимулювання (мотивації) праці персоналу, запровадження система ключових показників, хронометражні спостереження з установкою гнучких графіків роботи, зміну оргструктура підприємства та діяльності інженерної й кадрової служб). Запропонований механізм призначений об’єктивно визначити кількісно-якісну характеристику міри праці кожного працівника.
При розробці організаційно-економічного механізму підвищення ефективності праці персоналу ми спирались на Положення Концепції ефективності праці, Концепції ефективності управління на основі досягнення “балансу інтересів”, цільової, системної, функціональної композиційної концепцій, враховували інтегральний, рівневий та часовий підходи [3].
Зокрема, Концепція ефективності праці передбачає систему факторів, які є основоположними в забезпеченні ефективності праці персоналу виробничого підприємства. Фактор – важіль, який впливає на ефективність праці персоналу підприємств. У нашому дослідженні всі організаційно-економічні фактори розділені на дев’ять груп: умови праці, трудові відносини, оформлення і облік кадрів, планування, прогнозування, маркетинг персоналу, розвиток кадрів, аналіз і розвиток засобів стимулювання праці, юридичне обслуговування, розвиток соціальної інфраструктури, розробка оргструктури управління, кожна з яких має резерви підвищення ефективності. На динаміку ефективності праці впливає сукупність факторів, і навіть зовнішніх умов, які посилюють чи ослаблюють їхній тиск.
Підвищення ефективності праці персоналу розуміється нами як складний процес одночасної дії багатьох взаємозалежних між собою факторів, які безпосередньо підвищують ефективність праці.
Цільова концепція ефективності управління – це концепція, згідно з якою діяльність підприємства спрямована на досягнення певних цілей, а ефективність управління характеризує ступінь досягнення поставлених цілей.
У відповідності до цільової концепції організаційної ефективності нами розроблено механізм, за яким пропонується розглядати сукупність тісно взаємопов’язаних між собою складових частин, що здійснюють ряд визначених та необхідних дій для досягнення поставленої цілі. Згідно з предметом нашого дослідження, підвищення ефективності праці персоналу передбачає одну з основоположних цілей підприємства.
Концепція ефективності управління на основі досягнення “балансу інтересів” – концепція, згідно з якою діяльність підприємства спрямована на задоволення очікувань, сподівань і потреб (інтересів) усіх індивідуумів і груп, які взаємодіють між собою та з підприємством, а ефективність управління характеризує ступінь досягнення балансу інтересів усіх зацікавлених у діяльності підприємства індивідуумів і груп. У нашому випадку акцентується увага на запровадженні системи ключових показників за досягнуті результати та бонусів за участь працівників у збуті продукції, а також гнучкі графіки роботи та атестація робочих місць, що відображає інтереси різних груп та кожного працюючого, і є головним критерієм оцінки ефективності праці за цією концепцією.
Функціональна концепція ефективності управління працею це концепція, згідно з якою управління розглядається з точки зору організації праці, а ефективність управління характеризує співставлення результатів та витрат чистої та уречевленої праці.
Композиційна концепція ефективності управління – концепція, згідно з якою ефективність управління визначається ступенем впливу управлінської праці на результати діяльності підприємства в цілому.
Інтегральний підхід до оцінки ефективності у нашому досліджені ґрунтується на побудові системи показників для оцінювання рівня ефективності праці персоналу, якій ми придали системного характеру:
- узагальнюючі (середньорічний, середньоденний і середньогодинний виробіток продукції одним робітником);
- окремі (витрати часу на виробництво одиниці продукції – трудомісткість продукції, або випуск продукції в натуральному вираженні за один людино-день (людино-годину);
- допоміжні (витрати часу на виконання одиниці роботи або обсяг виконаних робіт за одиницю часу);
- приватні (один вид ресурсів аналізується у співвідношенні доходів та витрат);
- багатофакторні (декілька видів ресурсів аналізуються у співвідношенні доходів/витрат);
- загальні (обсяг продаж/чисельність працюючих);
- цільові (ступінь виконання запланованих цілей, зокрема: завершені проекти / заплановані проекти);
- тимчасові (ступінь виконання тимчасових завдань);
- функціональні (розподіл посадових обов’язків та видів робіт) який охоплює декілька часткових (безпосередньо неспівставних) показників та методів ефективності праці.
Рівневий підхід виокремлює в процесі підвищення ефективності праці три рівні ефективності: 1) індивідуальний; 2) груповий; 3) організаційний та відповідні фактори, що на них впливають. Ефективність управління при цьому формується як інтегрований результат індивідуальної, групової та організаційної ефективності з урахуванням синергічного ефекту.
Задача менеджменту полягає у виявленні можливостей підвищення організаційної, групової та індивідуальної ефективності праці. Кожний рівень (вид) ефективності праці знаходиться під впливом певних факторів.
Часовий підхід, зокрема, до підвищення ефективності праці виокремлює в процесі оцінки коротко-, середньо- та довгострокові періоди, для кожного з яких можна визначити специфічні критерії оцінки ефективності. Кінцевим критерієм організаційно-економічної ефективності є здатність підприємства зберігати своє становище в межах середовища. Отже, виживання підприємства являє собою довготермінове мірило організаційно-економічної ефективності праці його персоналу.
Часовий підхід до оцінки ефективності дозволив нам краще усвідомити обов’язки менеджерів на підприємстві – виявляти фактори індивідуальної, групової та організаційної ефективності праці і впливати на них у коротко-, середньо- і довготерміновому плані.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших пошуків. Системна концепція ефективності управління – концепція, за якою на результати діяльності підприємства впливають як внутрішні чинники, так і фактори зовнішнього середовища, а ефективність управління характеризує ступінь адаптації організації до свого зовнішнього середовища. Автором вперше розроблено регульовану систему підвищення ефективності праці персоналу підприємства, що включає набір управлінських функцій інструментів та ресурсів, які спрямовуються суб’єктом управління на вдосконалення кількісних і якісних характеристик праці (складності, якості, напруженості, інтенсивності, важкості) з метою підвищення рівня економічної, соціальної та організаційної ефективності праці і дозволяють провести комплексну оцінку праці, спрогнозувати економічні вигоди від упровадження організаційно-економічного механізму управління ефективністю праці, забезпечити найбільш повне задоволення потреб персоналу і підприємства, піднести соціально-економічну ефективність діяльності. Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності праці персоналу формується на реалізації таких принципів, як оптимальність, економічність, комплексність, безперервність, упорядкованість, ритмічність, науковість, узгодженість та прозорість.
Література.
1. Бурков В.Н. Большие системы: моделирование организационных механизмов: монография / В.Н. Бурков, Б. Данев, А.К. Еналеев и др. / Ин-т проблем управления. – М.: Наука, 1989 (ІІІ). – 115с.
2. Квіта Г.М. Організаційно-правовий механізм активізації персоналу підприємства / Г.М. Квіта, К.О. Шіковець [Електронний ресурс] / І міжнародна науково-практична Інтернет-конференція ,,Проблеми та перспективи інноваційного соціально-економічного розвитку в умовах глобалізації: регіональний вектор”. – 2012 – Режим доступу: http://edis.pp.ua/conference/1/ dokl/d49.pdf.
3. Концепції управління [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Sfan.ru/ wievjob.hph? id.=80239.
4. Левандовська Н.І. Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності використання персоналу на підприємствах будівельних матеріалів / Н.І. Левандовська // Проблеми і перспективи розвитку економіки регіону: Регіональна практична конференція, м. Кіровоград, 23 березня 2013 року. – Кіровоград. КІРУЕ, 2013. – С. 82.
5. Левченко О.М. Людський капітал як чинник інноваційного розвитку національної економіки України / О.М. Левченко, Д.Д. Плинокос, О.В. Ткачук // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2015. – № 5. –Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drep_2015_5_3.
6. Малаховський Ю.В. Механізм формування, розподілу і використання фонду оплати праці підприємств машинобудування: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Ю.В. Малаховський; Хмельниц. держ. ун-т. – Хмельницький, 2004. – 18 с.
7. Новиков Д.А. Модели и методы организационного управления инновационным развитием фирмы /Д.А. Новиков, А.А. Иващенко. – М.: КомКнига, 2006. – 332 с.
8. Попова И.А. Организационно-экономический механизм управления производительностью труда персонала предприятия / И.А. Попова // Економіка промисловості. – Донецьк. – 2006. – №1. – С.144-147.
9. Синельник В.В. Організаційно-економічний механізм стратегічного управління персоналом підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.00.04 ,,Економіка та управління підприємствами (переробна промисловість)” / В.В. Синельник. – Донецьк, 2008. – 20 с.
10. Теорія та практика управління економічним розвитком підприємства: монографія: в 2 т. /За заг. ред. О.В. Кендюхова. – Донецьк: ДВНЗ ,,ДонНТУ”, 2013. – Т. 2. – 316 с.
11. Трудовий потенціал України: оцінка стану, ефективність використання, стратегічні напрямки розвитку: монографія /[О.А. Грішнова, С.Р. Пасєка, А.С. Пасєка]: за наук. ред. д-ра економічних наук, проф. О.А. Грішнової. – Черкаси: видавництво ТОВ ,,МАКЛАУТ”, 2011. – 360 с.
12. Турчина В.М. Організаційно-економічний механізм управління ефективністю праці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.07 ,,Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика” / В.М. Турчина. – Київ, 2012. – 18 с.
13. Ущаповський К.В. Організаційно-економічний механізм управління персоналом / К.В. Ущаповський, Ю.Д. Костін // Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит. – 2011. – №2 (84). – С. 51-56.
14. Фісуненко П.А. Організаційно-економічний механізм контролю ефективності використання ресурсів підприємства / П.А. Фісуненко // Вісник соціально-економічних досліджень. – 2013.– №1 (48). – C.300-304.
References.
1. Burkov, V.N., Danev, B. and Enaleev, A.K. (1989), Bol'shie sistemy: modelirovanie organizacionnyh mehanizmov [Large systems: modeling of organizational mechanisms], Institute of Management Problems, Moscow, Russia.
2. Kvita, G.M. and Shikovets, K.O. (2012), “Organizational and legal mechanism of activating the personnel of the enterprise”, Problemy ta perspektyvy innovatsijnoho sotsial'no-ekonomichnoho rozvytku v umovakh hlobalizatsii: rehional'nyj vector [Problems and perspectives of innovative social and economic development in the conditions of globalization: regional vector], I mizhnarodna naukovo-praktychna Internet-konferentsiia [International scientific and practical Internet conference], [Online], available at: http://edis.pp.ua/conference/1/dokl/ d49.pdf.
3. Concept of management, [Online], available at: http://Sfan.ru/ wievjob.hph? id. =80239.
4. Lewandowska, N.I. (2013), “Organizational and Economic Mechanism for Increasing the Efficiency of the Use of Personnel at Building Materials Enterprises”, Problemy i perspektyvy rozvytku ekonomiky rehionu: Rehional'na praktychna konferentsiia [Problems and Prospects for the Regional Economy Development: Regional Practical Conference], Kirovograd, Ukraine, March 23, p.82.
5. Levchenko O.M., Plinokos D.D., Tkachuk O.V. (2015), “Human Capital as a Factor for the Innovative Development of the National Economy of Ukraine”, State and regions. Series: Economics and Business, no. 5, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drep_2015_5_3.
6. Malakhovskyi U.V. (2004), “Mechanism for the formation, distribution and use of the labor remuneration fund of the mechanical engineering enterprises”, Ph.D. Thesis, Economics, organization and management of enterprises, Khmelnitskyi State University, Khmelnitskyi, Ukraine.
7. Novikov, D.A. and Ivashhenko, A.A. (2006), Modeli i metody organizacionnogo upravlenija innovacionnym razvitiem firmy [Models and methods of organizational management of innovative development of the firm], KomKniga, Moscow, Russia.
8. Popova, I.A. (2006), “Organizational-economic mechanism of management of labor productivity of the personnel of the enterprise”, Ekonomika promyslovosti, no. 1, pp. 144-147.
9. Synelnyk, V.V. (2008), “Organizational-economic mechanism of strategic management of personnel of the enterprise”, Ph.D. Thesis, Economy and management of enterprises (processing industry), Institute of Industrial Economics, National Academy of Sciences of Ukraine, Donetsk, Ukraine.
10. Kendiukhov, O.V. ed. (2013), Teoriia ta praktyka upravlinnia ekonomichnym rozvytkom pidpryiemstva [Theory and practice of management of economic development of the enterprise], State Higher Educational Institution “DonNTU”, Donetsk, Ukraine.
11. Grishnova, O.A., Paseca, S.R. and Pasecka, A.S. (2011), Trudovyj potentsial Ukrainy: otsinka stanu, efektyvnist' vykorystannia, stratehichni napriamky rozvytku [Labor potential of Ukraine: assessment of the state, efficiency of use, strategic directions of development], MAKLAUT, Cherkasy, Ukraine.
12. Turchina, V.M. (2012), “Organizational and economic mechanism of labor productivity management”, Ph.D. Thesis, Demography, Labor Economics, Social Economy and Politics, State Higher Educational Institution “Vadym Het’man KNEU”, Kyiv, Ukraine.
13. Ushchapovskyi, K.V. and Kostin, Y.D. (2011), “Organizational and Economic Mechanism of Personnel Management”, Jenergosberezhenie. Jenergetika. Jenergoaudit, no. 2 (84), pp.51-56.
14. Fisunenko, P.A. (2013), “Organizational and economic mechanism for controlling the efficiency of using enterprise resources”, Visnyk sotsial'no-ekonomichnykh doslidzhen', no.1 (48), pp. 300-304.
Стаття надійшла до редакції 20.02.2017 р.
ТОВ "ДКС Центр"