Українською | English

BACKMAIN


УДК 504.03 : 339.13 : 633.8

 

Ю. А. Никитюк,

к. с.-г. н., с. н. с., старший науковий співробітник відділу економіки природокористування в агросфері,

Інститут агроекології і природокористування НААН, м. Київ

 

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕКОЛОГО-ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ РИНКУ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

 

Yu. Nykytiuk,

Ph.D. in Agricultural Sciences,

 Senior Research Fellow Senior Research Fellow of the Division Of Environmental Economics in the Agrosphere,

Institute of Agroecology and Nature Management of NААS, Kyiv

 

ORGANIZATIONAL-ECONOMIC MECHANISM OF ECOLOGICALLY-BALANCED DEVELOPMENT OF THE MARKET OF MEDICINAL HERBAL SUBSTANCE

 

В статті обґрунтовано теоретико-методичні засади організаційно-економічного механізму еколого-збалансованого розвитку ринку лікарської рослинної сировини на основі використання економічних методів та інструментарію регулювання ринку. Застосування методів та інструментарію регулювання ринку лікарської рослинної сировини залежно від рівня (територіальний, галузевий, видовий) дадуть можливість у перспективі підвищити еколого-економічну ефективність його функціонування. Побудовано прогнозну модель обсягів виробництва лікарської рослинної сировини, що передбачає їх моделювання на основі множинної регресії Використання запропонованої моделі обсягів виробництва лікарської рослинної сировини дасть змогу формувати достовірні баланси попиту і пропозиції на перспективу залежно від чинників впливу і сценаріїв його розвитку.

 

The article substantiates the theoretical and methodological principles of the organizational and economic mechanism of ecologically balanced development of the market of medicinal herbal substance on the basis of the use of economic methods and instruments of market regulation. The application of methods and tools for regulating the market of medicinal herbal substance, depending on the level (territorial, sectoral, species) will enable in the long term to increase the ecological and economic efficiency of its functioning. A prognostic model of volumes of medicinal herbal substance production, which involves their modeling on the basis of multiple regression, is constructed. Using the proposed model of volumes of medicinal herbal substance production will enable us to form reliable balances of demand and supply for the future depending on the factors of influence and scenarios of its development.

 

Ключові слова: організаційно-економічний механізм, еколого-збалансований розвиток, ринок лікарської рослинної сировини.

 

Keywords: organizational and economic mechanism, ecologically balanced development, market of medicinal herbal substance.

 

 

Постановка проблеми. Для ефективного функціонування національної системи виробництва лікарської рослинної сировини слід розробити організаційно-економічні основи організації виробництва, які відповідали б екологічним імперативам та принципам сталого розвитку. Проте є проблеми, які ускладнюють ситуацію на ринку лікарської рослинної сировини, зокрема спостерігаються тенденції до виснаження природних рослинних ресурсів та скорочення ресурсознавчих досліджень, погіршується якість сировини під впливом техногенного забруднення, з’явилася значна кількість неофіційних для вітчизняного ринку видів лікарських рослин, відзначається конкуренція традиційним видам у вигляді біологічно активних добавок тощо. Вирішити усі ці проблеми не можна за рахунок впровадження одноразових рекомендацій чи застосування певних заходів, тому що ринок поєднує одночасно інтереси різних суб’єктів господарювання, діяльність яких дуже чутлива до впливу численних чинників. Тому з метою ефективної організації ринку лікарської  рослинної сировини в Україні потребують дослідження питання наукового обґрунтування його організаційно-економічного забезпечення з точки зору оптимізації інтересів та відносин учасників цього ринку.

Аналіз останніх досліджень та постановка завдання. Теорія ринкових відносин отримала розвиток у дослідженнях вітчизняних вчених-економістів, зокрема В.Ф. Беседіна, В.В. Вітлінського, Б.Д. Гаврилишина, В.М. Геєця, Ю.О. Лупенка, Н.Ф. Павленчик, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, Б.К. Супіханова, М.Г. Чумаченка, А.А. Чухно та ін. Безпосередньо проблемами розвитку й підвищення еколого-економічної ефективності функціонування аграрних ринків у різний час займалися відомі вітчизняні вчені: В.Г. Андрійчук, І.Я. Антоненко, П.І. Гайдуцький, Л.М. Грановська, І.В. Власенко, Н.В. Зіновчук, А.І. Карпук, М.Ф. Кропивко, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Онищенко, О.В. Скидан, В.В. Юрчишин, О.І. Фурдичко, М.Х. Шершун та інші. Теоретико-методичні та прикладні аспекти розвитку ринку лікарських рослин висвітлені у працях таких вітчизняних і зарубіжних вчених як А.Л. Бойко, С.В. Гарна, Л.А. Глущенко, С.В. Гриценко, Л.І. Демкевич, А.І. Русинов, Б.Б. Семак, О.І. Тихонов та ін. Деякі питання щодо культивування та організації виробництва лікарських рослин висвітлювали у своїх працях такі вітчизняні вчені, як О. Губаньов, Т. Мірзоєва, В. Рак, А. Швець й ін.

Однак незважаючи на значний обсяг теоретичних і методологічних досліджень, низка питань, що стосуються еколого-економічних проблем функціонування ринку лікарської рослинної сировини, досі залишаються не всебічно опрацьованими.

Метою дослідження є теоретико-методичне обґрунтування організаційно-економічного механізму еколого-збалансованого розвитку ринку лікарської рослинної сировини.

Результати досліджень. Важлива роль лікарського рослинництва у внутрішній і зовнішньоекономічній діяльності держави обумовлює високу значимість регулювання ринкових процесів даної сфери національного господарства країни в умовах глобалізації економічних процесів. Відповідне реагування суб'єктів ринкових відносин на зміну кон'юнктури ринку лікарської рослинної сировини можливо досягти через використання системи державних заходів організаційного, економічного і нормативно-правового регулювання ринкових процесів з метою створення потужної сировинної бази, що сприяють підтриманню пропорційності попиту і пропозиції. Загалом, державне регулювання ринку лікарської рослинної сировини передбачає функціонування системи організаційно-економічних і адміністративних заходів, механізму їх реалізації і ефективну структуру управління, що дозволяє забезпечити прямі і зворотні зв'язки держави з усіма суб’єктами ринкових відносин.

Таким чином, метою регулювання конкурентоспроможних відносин при теперішніх обставинах вважається розвиток і охорона мотиваційних здатностей внутрішнього конкурентного середовища, зосередженого на задоволенні потреб споживачів. На нашу думку, держава повинна сприяти не тільки формуванню сприятливих умов для конкурентної боротьби, а й забезпеченню особливостей конкурентоспроможних взаємин (рис. 1). Тому до першочергових напрямів державного регулювання ринку лікарської рослинної сировини можна віднести: регулювання процесів виробництва і збуту та розвиток ринкової інфраструктури.

Держава має сприяти поліпшенню конкурентного середовища на ринках, демонополізації окремих секторів економіки, залученню на ринки нових суб’єктів господарювання. При обґрунтуванні теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій доцільно: а) розробити відповідні підходи щодо управління розвитком ринкових структур, сформувати механізм регулювання забезпечення їхньої гармонізації; б) запропонувати більш гнучкий підхід до регулювання конкурентної боротьби (надати дозвіл для формування великої організації, коли покупець може купити продукцію вигідних для нього на умовах, а товаровиробник має більше можливостей і мотивацій для удосконалення продукції); на основі запропонованого підходу ринок здатний до саморегулювання; в) забезпечити «найкращу насиченість конкурентної боротьби», яка дасть можливість для появи постійної мотивації до вдосконалення, активного поширення нового серед конкурентів.

 

Рис. 1. Структура організаційно-економічного механізму регулювання та розвитку ринку лікарської рослинної сировини

Джерело: адаптовано за [1; 2; 3]

 

До основних напрямів розвитку функціонування ефективного механізму реалізації конкурентної політики доцільно віднести такі: розроблення заходів щодо формування та реалізації концепції регулювання конкурентних процедур на довгостроковий період як органічного елемента загальної концепції соціального та економічного розвитку на державному та регіональному рівнях, що дасть можливість чіткіше визначати методологічні підходи та принципи, субординовану систему завдань для формування конкурентної боротьби з відповідним інструментарієм; розвиток і підтримка системи моніторингу конкуренції на ринку, удосконалення нормативного, методичного, інформаційного та прогнозно-аналітичного забезпечення діяльності антимонопольних установ; розвиток нормативно-правової бази, зокрема щодо формування цінових картелів; удосконалення антимонопольної політики в сфері контролю нормативно-правової діяльності органів влади та місцевого самоврядування; формування концепції щодо інформування продавців і покупців на ринку про можливості використання антимонопольного та конкурентного законодавства щодо захисту їхніх прав; спрощення процедури звернення учасників ринку щодо порушення законодавства; формування сприятливої для всього суспільства конкурентної поведінки продавців на ринку з метою дотримання ними всіх вимог законодавства, справедливої конкурентної боротьби, доброзичливого ставлення до покупців тощо [4].

Держава має усунути недосконалий внутрішній ринок лікарської рослинної сировини, перепони, що стоять на шляху його розвитку, і визначити його формування на майбутнє. На нашу думку, втручання держави в цей процес є не тільки необхідною й головною умовою становлення, а й концептуальним підходом для формування внутрішнього ринку лікарської рослинної сировини.

Основними завданнями механізмів розвитку ринку лікарської рослинної сировини є [5; 6; 7]:

- стабілізація і розвиток вирощування та заготівлі лікарських рослин для відновлення обсягів виробництва препаратів з вітчизняної сировини;

- зниження об'єктивних і суб'єктивних причин підвищення підприємницьких ризиків сільськогосподарських товаровиробників лікарської рослинної сировини, як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях (що стосуються можливого матеріального збитку, розміру очікуваного прибутку);

- формування і регулювання ринку лікарської рослинної сировини, підвищення конкурентоспроможності препаратів фармацевтичної галузі з вітчизняної сировини;

- підтримка цінового паритету між продукцією лікарських рослин, технікою та інші промисловими товарами.

Серед методів державного регулювання є економічні, організаційні (які зазвичай поєднують в одну велику групу організаційно-економічних методів) та адміністративні. До економічних відносять методи регулювання, які передбачають використання інструментів та важелів економічного механізму (наприклад, фінансові, кредитні, цінові, податкові, страхові тощо); до організаційних – ті, що передбачають формування певних організаційних структур для виконання поставлених завдань (державних агентств чи компаній тощо); до адміністративних – ті методи, які функціонують шляхом розробки та впровадження нормативно-правових актів в сфері регулювання виробничої діяльності та ринкових відносин (накази, інструкції, положення тощо). Також до адміністративних заходів регулювання включають технічні стандарти, ліцензування, сертифікацію та встановлення інших вимог, які суттєво впливають на процес виробництва лікарської рослинної сировини [7; 8; 9].

Державне економічне регулювання за характером впливу розділяють на пряме і непряме. При цьому, переважна більшість адміністративних заходів відносять до прямих. Також до прямих методів впливу входить розподіл бюджетних інвестицій, субсидій, субвенцій та дотацій суб’єктам сільськогосподарської діяльності.

Непряме державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання сільськогосподарської галузі характеризується тим, що виробники сільськогосподарської продукції вимушені приймати управлінські рішення, які базують не на власних економічних інтересах, а примусово нав’язані державними органами через податкове законодавство та інші адміністративні перепони. Тобто, суть методів непрямого впливу проявляється у тому, що держава безпосередньо не впливає на прийняття суб’єктами господарювання управлінських рішень, але створює умови для того, щоб товаровиробники самостійно прийняли потрібне рішення. До основних інструментів непрямого регулювання відносять податкову та кредитну політику, регулювання порядку здійснення амортизації, митна політика тощо.

Ступінь розвитку ринкової інфраструктури визначає можливості безперешкодного переміщення продукції від виробників до кінцевих споживачів, з урахуванням становлення раціональних територіально-галузевих пропорцій і найбільш повної відповідності економічним інтересам розвитку лікарського рослинництва та системи заготівлі дикорослих рослин в окремих регіонах країни.

Ми вважаємо, що механізм державного регулювання ринку лікарської рослинної сировини повинен забезпечити взаємозв'язок між ключовими блоками цільових векторів і інституціоналізації регулювання, визначити необхідність врахування інтересів учасників ринку з узгодженням громадськості та з урахуванням регіональної специфіки. В роботі обґрунтовані основна мета і система цілей державного регулювання ринку лікарської рослинної сировини. Крім цього, з огляду на довгостроковий характер розвитку ринку лікарської рослинної сировини, механізм державного регулювання, особливо його пропозицію, повинен забезпечувати узгодження дій його учасників в довгостроковому, середньо- і короткостроковому періоді. Це реалізується на основі програмно-цільового і проектного підходу. Представлена схема, що описує механізм державного регулювання ринку лікарської рослинної сировини (рис. 2).

У представленому механізмі акцент буде робитися на регулюванні пропозиції за рахунок розвитку власного виробництва, при одночасному стимулюванні попиту з урахуванням рекомендованих норм. Саме обґрунтування стратегічних напрямків регулювання попиту і пропозиції на ринку лікарської рослинної сировини дозволяє досягти поставлених цілей в області створення для учасників агрофармацевтичної галузі умов, при яких вони функціонують найбільш результативно. Блок адаптації необхідний для врахування особливостей ринку лікарської рослинної сировини та їх змін у часі. Блок моніторингу і контролю дозволяє оцінити результати регулювання і реалізації програм, інвестиційних проектів.

 

Рис. 2. Інструментарій регулювання ринку лікарської рослинної сировини

Джерело: сформовано за [1; 5; 8]

 

Важливим елементом стратегічного розвитку ринку лікарської рослинної сировини є прогнозування обсягу пропозиції  на цьому ринку, а саме обсягів виробництва, що включають як культурне виробництво та і збирання дикорослої рослинної сировини. Для прогнозування значень показників виробництва лікарської рослинної сировини побудована модель множинної регресії і оцінена її адекватність за критерієм Фішера. З метою формування множинної регресії введемо такі умовні позначення змінних: позначимо залежну змінну виробництва лікарської рослинної сировини через PMMHS; незалежні змінні: EMMHS – експорт лікарської рослинної сировини; IMMHS – імпорт лікарської рослинної сировини; DCMMHS – попит на внутрішньому ринку лікарської рослинної сировини (внутрішній обсяг споживання). З урахуванням зроблених нами позначень модель множинної регресії залежності обсягу виробництва лікарської рослинної сировини від чинників впливу матиме вигляд:

 

PMMHS = β0 + β1*EMMHS + β2*IMMHS 2 + β3*DCMMHS + ε,                  (1)

 

Результат множинного коефіцієнту кореляції R = 0,999 засвідчив сильний зв'язок між результуючим показником та факторними ознаками. Коефіцієнт детермінації R2 при цьому дорівнює 0,998. Оскільки фактичне значення F>Fkp, то коефіцієнт детермінації статистично значимий і рівняння регресії статистично надійно. Загалом в результаті проведених розрахунків було отримано рівняння множинної регресії:

 

PMMHS = 0,09238+0,9552*EMMHS–0,8502*IMMHS +0,9383*DCMMHS,    (2)

 

Наведено економічну інтерпретацію параметрів моделі: збільшення обсягів експорту лікарської рослинної сировини на 1 тонну призведе до збільшення обсягів виробництва в середньому на 0,9552 тони; збільшення імпорту на 1 тонну навпаки призведе до зменшення показника виробництва в середньому на 0,8502 тони; збільшення внутрішнього ринку на 1 тонну призведе до збільшення PMMHS – на 0,9383 тонн. Статистична значимість рівняння перевірена за допомогою коефіцієнта детермінації і критерію Фішера. Встановлено, що в досліджуваній ситуації 99,8 % загальної варіабельності PMMHS пояснюється зміною факторів введених в модель.

На основі даних моделі здійснено прогноз на період до 2020 залежно від сценаріїв розвитку ринку лікарської рослинної сировини (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Прогноз обсягів виробництва лікарської рослинної сировини на період до 2020 року залежно від сценарію розвитку, тис. т

Сценарії розвитку

Обсяг виробництва лікарської рослинної

сировини по роках

2017

2018

2019

2020

Інерційного

5,4

5,5

5,8

6,1

Помірного

5,5

5,8

6,9

8,0

Інноваційного

5,8

7,4

9,0

11,1

Джерело: авторські розрахунки

 

Окрім того, з урахуванням ймовірних технологічних змін глобального характеру та можливих варіантів трансформації ринкової кон'юнктури нами були обґрунтовано три базових адаптаційних сценарії розвитку ринку лікарської рослинної сировини на перспективу: інерційного, помірного та інноваційного розвитку. Під реалізацією сценарію інноваційного розвитку мається на увазі здійснення заходів із налагодження економічного середовища на ринку лікарської рослинної сировини, який передбачає використання державних заходів стимулювання одночасно з ринковими механізмами розвитку. При цьому, ефективність такої підтримки на ринку лікарської рослинної сировини безпосередньо буде залежати від дієвості механізмів державної підтримки, які здатні конкурувати за своєю ефективністю з ринковими. Варто відмітити, що реалізація лише одного з будь-яких сценаріїв у чистому вигляді має низьку ймовірність з огляду на високий рівень інвестиційних витрат інноваційного розвитку. Тому державна підтримка, як правило, обмежується визначеним переліком заходів та розташовується в осях координат залежно від фактичних обсягів фінансування, ефективності інституціональних перетворень тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, встановлено, що для виконання відповідних завдань у рамках зазначених стратегічних пріоритетів необхідно розробити державні заходи з підтримки сільськогосподарських товаровиробників, стимулювання раціонального використання та охорони земель, проведення ефективної протекціоністської політики з метою забезпечення імпортозаміщення препаратів з лікарської рослинної сировини вітчизняним виробництвом останніх, а також упровадження сучасних методів управління, і системи інтегрального контролю показників її якості та безпеки на етапах переробки, транспортування та зберігання.

Розглянуті стратегічні пріоритети державної політики розвитку лікарського рослинництва мають бути прийняті як цільові засади для розроблення проекту державної програми розвитку виробництва та перероблення лікарських рослин, а також регіональних та місцевих програм розвитку цієї галузі. Це надасть можливість реалізувати намічені заходи щодо забезпечення збалансованості, їх цільового і адресного спрямування, підкріплені необхідними ресурсами.

 

Література.

1. Шкуратов О.І. Організаційно-економічний механізм екологічної безпеки в аграрному секторі економіки / О.І. Шкуратов, О.І. Ковалів // Сталий розвиток економіки. 2012. № 2. С. 129–133.

2. Павленчик Н.Ф. Інноваційні основи ринку сільськогосподарської продукції / Н.Ф. Павленчик // Вісник Львівського національного аграрного університету: економіка АПК. 2011. № 18 (1). С. 62–67.

3. Ринкові перетворення в АПК України: зб. наук. праць / [за ред. В.Д. Слюсара та ін.]. – К.: ІАЕ НАН України, 2002. – 135 с.

4. Pretty J. Agricultural sustainability: concepts, principles and evidence // Philosophical Transactions of the Royal Society B. 2008. Vol. 363. pp. 447–465.

5. Robert J. Bogers, Lyle E. Craker, Dagmar Lange, Medicinal and aromatic plants: agricultural, commercial, ecological, legal, pharmacological, and social aspects Wageningen UR frontis series (Volume 17), Springer, 2006. – Р. 16–21.

6. Черевко Г.В. Проблеми і перспективи формування аграрного ринку в Україні / Г.В. Черевко // Вісник Львівського державного аграрного університету: економіка АПК. 2003. № 10. С. 3–9.

7. Варченко О.М. Обґрунтування необхідності поєднання ринкового та державного регулювання ринку аграрної продукції / О.М. Варченко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2010. Вип.151. Ч.1. С. 57–67.

8. Жемойда О.В. Напрями формування пропозиції на ринку агропродовольчої продукції України: монографія / Жемойда О.В. К. : ННЦ ІАЕ, 2014. 380 с.

9. Котовенко М.А. Чинники державного регулювання агропродовольчого ринку / М.А. Котовенко // Економіка та держава. 2007. № 9. С. 79–81.

 

References.

1. Shkuratov, O.I. and Kovaliv, O.I. (2012), “Organizational and economic mechanism of ecological safety in the agrarian sector of the economy”, Stalyj rozvytok ekonomiky, vol. 2, рр. 129–133.

2. Pavlenchyk, N.F. (2011), “Innovative foundations of the agricultural market”, Visnyk L'vivs'koho natsional'noho ahrarnoho universytetu: ekonomika APK, vol. 18 (1), рр. 62–67.

3. Sliusar, V.D. (2002), Rynkovi peretvorennia v APK Ukrainy: zb. nauk. prats' [Market transformations in the agroindustrial complex of Ukraine: sciences works], IAE NAN Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

4. Pretty, J. (2008), Agricultural sustainability: concepts, principles and evidence”, Philosophical Transactions of the Royal Society, vol. 363, pp. 447–465.

5. Robert, J. Bogers, Lyle, E. Craker and Dagmar, L. (2006), Medicinal and aromatic plants: agricultural, commercial, ecological, legal, pharmacological, and social aspects Wageningen UR frontis series,vol. 17, pp. 16–21.

6. Cherevko, H.V. (2003),Problems and prospects of forming the agrarian market in Ukraine”, Visnyk L'vivs'koho derzhavnoho ahrarnoho universytetu: ekonomika APK, vol. 10, рр. 3–9.

7. Varchenko, O.M. (2010),Justification of the need for a combination of market and state regulation of the agrarian market”, Naukovyj visnyk Natsional'noho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy, no. 151 (1), рр. 57–67.

8. Zhemojda, O.V. (2014), Napriamy formuvannia propozytsii na rynku ahroprodovol'choi produktsii Ukrainy [Areas of formation of supply in the market of agro-food products of Ukraine], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

9. Kotovenko, M.A. (2007), “Factors of state regulation of the agro-food market”, Ekonomika ta derzhava, vol. 9, рр. 79–81.

 

Стаття надійшла до редакції 20.03.2017 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"